×Закрыть

DOU Books: 5 книжок, які радить Дмитро Скороход, автор iOS дайджесту

Від редакції: DOU Books — нова щомісячна рубрика, в кожному випуску якої запрошений автор буде радити спільноті 5 своїх улюблених книжок — тих, які найбільше на нього вплинули та можуть бути цікавими читачам-колегам. Якщо у Вас є бажання поділитись своїми улюбленими книгами, пишіть на editors@dou.ua

[Дмитро Скороход — сертифікований BrainBench «Master in Objective-C 2.0» та «Master in Apple iOS 5 Development». Вже 2 роки веде iOS дайджест]

Сьогодні я хочу поділитися своїми улюбленими книжками від програмування та стартапів до соціальної психології та художньої літератури.

Мартін Фаулер: «Рефакторинг. Покращення існуючого коду»

Коли я працював у компанії «Software MacKiev», цю книгу нам, джуніорам, радив прочитати Сергій Майсак, керівник R&D та один з кращих програмістів компанії. Це книга про те, як зробити більш читабельним існуючий код, але одночасно вона навчає, як відразу писати такий код, який буде легко зрозуміти. Наприклад, Мартін Фаулер пише, що наявність коментарів є ознакою коду «з душком»: функцію коментарів у хорошому коді виконують назви методів та змінних.

Це книга, яка змінює не лише стиль програмування, але і підхід до архітектури. Читається легко, наче художня література. Без перебільшення краща книга про програмування, яку я читав.

Майк Мікаловіц: «Метод гарбуза. Як стати лідером у своїй ніші без бюджету»

Майк Мікаловіц — серійний підприємець та автор знаменитої книги «Стартап без бюджету». Але моєю улюбленою стала інша його книга «Метод гарбуза», яка адресована підприємцям, чий бізнес вже відбувся, але ще не став достатньо успішним.

Коли підприємець починає, він готовий продавати дешево та всім, аби вижити в бізнесі. Ця книга вчить, що «гроші — кров бізнесу». Конкуренція в ціні, завдяки якій ви вижили, не дає вам ресурсів для розвитку. Тому треба підвищувати ціни та конкурувати в якості, а неплатоспроможних клієнтів сміливо подарувати конкурентам.

Девід Майерс: «Соціальна психологія»

Ця книга розкриває очі на те, як люди взаємодіють між собою у суспільстві. Наприклад, чи знаєте ви, що найбільшій дискримінації в сучасному суспільстві піддаються повні люди. Жінок, чорношкірих, гомосексуалістів вже прийнято захищати, а от повних ще не захищає ніхто. Прикладом дискримінації повних у нашій країні я вважаю пісню DZIDZIO «108», яку спокійно крутять по радіо за відсутності протестів громадськості.

А ще я виніс із цієї книги істину, яка дозволила мені стати програмістом: людина часто переоцінює те, що може зробити за день, але недооцінює, чого можна досягнути за рік, якщо працювати щодня.

Василій Аксьонов: «Острів Крим»

Більшовики захоплюють владу в Росії, але білим вдається закріпитися в Криму та створити там незалежну державу: як Китай і Тайвань. Хмарочоси, автостради, високий рівень життя — Крим процвітає під захистом американських військових баз. Але радянська імперія ніяк не може заспокоїтися та прагне проковтнути маленьку квітучу державу, що своїм успіхом кинула виклик комуністичній системі.
Ця книга як ніколи актуальна зараз, коли маленька демократична Україна протистоїть могутній диктаторській Росії, а Крим опинився в центрі подій.

Книгу ще в 11 класі в Сибіру нам радила вчителька російської літератури Людмила Іванівна, але прочитав я її аж через 10 років після закінчення школи. Після «Острова Крим» Василій Аксьонов став моїм улюбленим письменником.

Вільям Ґолдінґ: «Володар мух»

Коли я служив в армії, цю книгу мені порадила моя однокурсниця Оксана Антонова, яка пізніше захистила дисертацію на тему демократії. Книга зачепила мене за живе, оскільки прочитане нагадувало стосунки між солдатами у казармі.

У результаті авіакатастрофи на безлюдному острові опиняється група дітей. Для того, щоб вижити посеред дикої природи, вони утворюють демократичну «державу». Кожен знає свій обов’язок: діти полюють, на вершині гори посеред острову запалюють вогонь, щоб їх побачили та врятували. Але один хлопчик, Джек, створює паралельну «державу»: жорстоку диктатуру, і переманює дітей на свій бік. В наш час ця книга залишається актуальною, показуючи, як працює путінська пропаганда і чому режим російського диктатора такий стійкий.


← Попередній випуск: DOU Books: 5 книг, которые советует Дмитрий Думанский.
Наступний випуск: DOU Books: 5 книг, которые советует Ольга Макарова

11 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

не могу не вставить политоты:

коли маленька демократична Україна протистоїть могутній диктаторській Росії
угу ) забыли написать «незалежна». Автор рекомендует такие книги а у самого еще патриотизм с губ не сошел ))

Товарищ Д. Скороход пишет: "

Для того, щоб вижити посеред дикої природи, вони утворюють демократичну «державу». Кожен знає свій обов’язок: діти полюють, на вершині гори посеред острову запалюють вогонь, щоб їх побачили та врятували. Але один хлопчик, Джек, створює паралельну «державу»: жорстоку диктатуру, і переманює дітей на свій бік
"
Вот есть totalitarity и есть democracy, вот democracy — это исключительно хорошо, не тоталитарно. Ну, товарищи, democracy — это власть народа, totalitarity — это просто всеобъемлющая власть, что мешает демократии быть всеобъемлющей? Почему не может быть тоталитарной демократии? Запросто! И вот афинская демократия была предельно тоталитарной. То есть от такой свирепой тоталитарной власти Иосиф Виссарионович просто рыдал бы от зависти. И Иван Грозный рыдал бы... Да почти все, потому что то, что эти люди на Агоре голосовали и принимали решение, 51% голосовал «за», а то, что 49%, кстати, очень большая часть народа...
...И если вдруг они против, они должны своё «против» завернуть в трубочку, хорошенько смазать и в портмоне запихнуть.(не мое)

Давай про Політею Платона поговоримо. Там аристократизм — найкраща форма правління і я з цим фактом, до речі, погоджуюся. Правда, там трохи не про таку, як ми звикли, форму правління говорять.

Да почти все, потому что то, что эти люди на Агоре голосовали и принимали решение, 51% голосовал «за», а то, что 49%, кстати, очень большая часть народа...
Демократия изначально была основана на том, что большинство может банально заставить меньшинство поступить по-своему. Поэтому в таких ситуациях(когда мнения разделяются примерно 50/50) решение должно быть не совсем уж неприемлимым для этих 49%. Иначе замахаешься недовольных вешать.

Різнопланова, але в той же час, однаково корисна підбірка. Цікаво, дякую.

Прикладом дискримінації повних у нашій країні я вважаю пісню DZIDZIO «108», яку спокійно крутять по радіо за відсутності протестів громадськості.

))))))) Ви це серйозно? Сам я також важу за центнер але за все своє життя не відчував якоїсь дискримінації. Хоча часом мої джинси, зараза, дискримінують — важко вдягати.

Це безумство, яке відбувається на Заході, просування ідеї «бути товстим це нормально» — результат лобіювання виробників їжі. Перегляньте Fed Up Джеремі Джонса, це справжнє харчове пекло де збільшення к-кості хворих на діабет невпинно пришвидшується. Надмірна вага є ознакою проблем зі здоров’ям, і хоча це право кожного — вбивати себе в улюблений спосіб, суспільство має повне право на «пропаганду здоров’я».

Щодо пісні, то не чув щоб до такого додумались навіть на Заході :D Слухайте «Fat Man» Jethro Tull і «Большая женщина» ДДТ і не сприймайте все надто серйозно... особливо Дзідзя :D

Все залежить від того як сама людина поставить себе в соціумі. І те, що зробити це з надмірною вагою важче — факт. Хтось компенсував це іншими якостями, як, наприклад, ти, а у когось знущання, які вчасно не були придушені в дитячому садку, переросли в комплекси на все життя.
Треба навчитися дивитися далі свого носа.

Ну от, далі свого носа я бачу що комплекси (як і надмірна вага) є результатом не знущань, але неправильного (само)виховання :) з ніг на голову... Можна ще багато безглуздя зробити — заборонити показувати терористів негативними героями у фільмах (адже це негативно впливає на їхній і без того викривлений світогляд), легалізувати автомати для автоназії під брендом «самогубство за 5 хв» (кожен має право), заборонити батькам забороняти дітям дивитися телебачення (це ж просто варварство)... :D роботи не початий край!... але краще спершу з’ясувати звідки ноги ростуть!

Честно говоря ни за что бы не советовала Фаулера джуну, мне кажется она скорее может запутать..

людина часто переоцінює те, що може зробити за день, але недооцінює, чого можна досягнути за рік, якщо працювати щодня
Вот это по настоящему мудрая мысль, большинство программистов метаются между манией величия и чувством неполноценности неспроста.

Подписаться на комментарии