Як будувати особистий бренд і що робити з гейтерами. Досвідом поділилися Сергій Бабіч, Анастасія Войтова і Віктор Турський

Навіщо айтівцям будувати особистий бренд? Яка з цього може бути користь і яка відповідальність зʼявляється перед аудиторією? Які якості варто в собі прокачувати та чи варто реагувати на негативні коментарі? Відповіді на ці та інші питання шукали під час DOU Day Picnic 31 серпня.

У панельній дискусії взяли участь:

Модерувала розмову Даша Гончарук, Head of Events & Youtube в DOU. Публікуємо найважливіші тези спікерів.

Про особистий бренд і як його будувати

Сергій Бабіч: Спочатку треба зрозуміти, нащо потрібен бренд, а потім уже розбиратися, як його будувати. Це про впізнаваність людини не тільки за фото, а й за думками та стилем. Особистий бренд — це про ідеї, які ти доносиш.

Анастасія Войтова: Водночас тебе можуть впізнавати, навіть якщо ти неусвідомлено доносиш якісь ідеї. Тобто можна сформувати особистий бренд без того, щоб працювати над ним.

Сергій Бабіч: Тут я згоден. Необов’язково мати якусь високу місію. Це як раніше казали: «Дурників більше не стало, просто раніше не було інтернету». Так само тут: колись ти міг займатися всякими нісенітницями, однак ніхто не знав, а тепер про це стало відомо — і багатьом подобається. Це і є бренд.

На фото, зліва направо: Даша Гончарук, Віктор Турський, Анастасія Войтова, Сергій Бабіч

Анастасія Войтова: Складність у тому, що тебе можуть впізнавати не так, як ти сам того хочеш. І в цьому полягає головне питання розбудови особистого бренду: як закласти людям у голову бажане уявлення про себе, а не те, що вони і так самі про тебе подумають?

Віктор Турський: У мене був зворотний шлях: особистий бренд з’явився після того, як я вибудував нормальну кар’єру. Тож користі в професійному плані від нього не було ніякої. Формування мого особистого бренду відбулося всередині компанії. Коли ти працюєш, намагаєшся щось зробити краще, допомогти, в тебе з’являється певна репутація, імідж, і потім вона виходить назовні. Оце і є особистий бренд. Під час створення контенту важлива і автентичність. Якщо ви будете собою, тоді це спрацює.

Анастасія Войтова: Я мала протилежний досвід. Не можу сказати, що в мене сформувався сильний особистий бренд і що я над ним працювала. Історія почалася у 2010–2011 роках, коли я завела акаунт у твіттері. Тоді ця соцмережа ще не була настільки жахливою і українських користувачів було дуже мало.

Там я познаходила різні європейські, американські ком’юніті, щось постила англійською мовою. Це не завжди були мої персональні думки: інколи просто публікувала всякі tips and tricks, вивчала технології й ділилася думками про це. І саме через твіттер мене запрошували на конференції та воркшопи, бо я була активною в соцмережі. Хочу зробити акцент на цій видимості. Можна бути дуже розумним, виконувати надзвичайно цікаві й складні завдання, але якщо про це нікому не розповідати, то ніхто й не дізнається.

Віктор Турський: Згадав випадок з життя. Я співвласник компанії WebbyLab. У певний момент у нас з’явився інвестор завдяки тому, що він мене знав. А звідки він мене знав? Він має гарний технічний бекграунд, а я колись залишив під його статтею коментар, де розбирав якийсь концепт. Людина прочитала й, мабуть, подумала: «О, єдиний нормальний коментар». Потім виявилося, що ми один одного знаємо, а через 10 років він прийшов до нас як інвестор.

На фото Віктор Турський

Анастасія Войтова: Це працює і протилежно. Можна знайти чиїсь коментарі й подумати: «Господи, що за ...?». І не працювати з цією людиною, не брати її на роботу.

Сергій Бабіч: Так, це важливий момент. Персональний бренд — це про власний досвід. У кожного становлення цього бренду йде за власним планом. Немає двох однакових історій успіху. Я, наприклад, не збирався ставати таким, як зараз. Водночас з дитинства я не боявся сцени, у школі мене брали на всі виступи, бо я почувався там вільно.

Це допомогло, коли я захотів виступати на конференціях. Поїхав і зрозумів, що в мене точно те саме відчуття на сцені під час технічної доповіді, як колись у шкільній актовій залі. Усвідомив, що можу зацікавлювати й розважати людей. І раптом виявилось, що їм це подобається. Тобто спочатку я не планував розвивати свій бренд, мені було просто цікаво їздити й виступати.

Персональний бренд — це більше не про створення, а про розвиток. Ви не можете створити його, але можете взяти все найкраще, що є у вас, і подати це людям.

До речі, якось мені відмовили в роботі через це. Сказали, що мій блогінг буде заважати основній роботі. Я трошки засмутився, звісно: це був класний проєкт. Але комусь не підходить, а комусь навпаки — ти не можеш подобатися всім.

Які переваги від розвитку власного бренду

Сергій Бабіч: Мій ютуб-канал стрімко розвинувся завдяки моєму особистому бренду. Люди вже знали, хто я такий і що від мене очікувати. А займаюся я цим усім, бо мені подобається і я отримую моральне задоволення від процесу. Розвиток персонального бренду — це можливість у бажаний спосіб доносити до людей те, чим ти хочеш поділитися.

Анастасія Войтова: Для мене це можливість пояснити людям, що я роблю. Вони розуміють: якщо йдеться про кібербезпеку — це до Cossack Labs і Анастасії. До мене приходять з цікавими проєктами саме тому, що знають: ми в компанії займаємося кібербезпекою і робимо це добре. Особистий бренд — це про можливість виконувати більш цікаву і складну роботу, яка інакше не потрапила б до тебе.

Говорить Анастасія Войтова

Віктор Турський: З погляду бізнесу це корисно, адже мій особистий бренд переноситься на бренд компанії. Як співвласник я часто ділюсь тим, як ми будували певні внутрішні процеси.

Також це дозволило мені отримати кілька додаткових проєктів, люди звертаються по консультації. Часом це починається як безплатна допомога, але переростає в проєкт, який переходить безпосередньо до WebbyLab.

Ще одна перевага — доступ до ком’юніті. Коли в тебе вже є особистий бренд, легше потрапити на якийсь івент, а це можливість поспілкуватися з людьми з індустрії, перейняти їхній досвід. Мати доступ до професіоналів — дуже корисно. І останнє: якщо я вирішу започатковувати новий проєкт чи стартап, то моя репутація спростить пошук співробітників. Це також про нетворкінг, і він працює краще, коли є особистий бренд.

Анастасія Войтова: Особистий бренд — це і про свободу вибору. Під час пошуку роботи є більше можливостей, на що погоджуватися або не погоджуватися. Якщо ж, навпаки, наймаєте, то обираєте, з ким працювати, а з ким — ні. Особистий бренд для мене — це розширення можливостей для вибору.

Де межа між селф-брендом та інфошахрайством

Сергій Бабіч: Усе дуже просто. Інфошахрайство — це коли люди нав’язують тобі те, в чому самі не розбираються, але гайпують на темі і хочуть отримати якомога більше грошей. Я ж, навпаки, багато думаю над контентом, ідеями, хочу мати можливість відповідати за свої слова. Мої думки аргументовані, це те, що я справді вмію і знаю. Ось у цьому й полягає відмінність.

Так, що б ви не робили, що б ви не написали й не казали, в інтернеті неодмінно хтось вважатиме вас ненормальним.

На фото Сергій Бабіч

Як реагувати на гейтерів та їхні коментарі

Сергій Бабіч: Щоб бути справжнім гейтером, треба ще постаратися. Але є певна категорія людей, яка вважає за потрібне завжди викласти свою думку. Декого з них я називаю «душнілами». Коли пишуть особисто про мене, то байдуже. Але злить, коли критикують учасників моїх ефірів, тоді я перетворююся на неприємну людину й відповідаю в коментарях. Утім, таке трапляється рідко. Зазвичай я таке ігнорую: не видаляю, не баню, але і не взаємодію. Сварки лише заберуть час та енергію, а результат буде навіть не нульовий, а негативний. Є безліч варіантів, як провести цей час продуктивніше.

Конструктивна критика — це коли роблять зауваження, але водночас пропонують рішення. Якщо ж людина просто пише: «Тю, та хіба це співбесіда на джуна? Фу, все погано» — це вже гейтерство і критиканство, я його ігнорую. Коментарі не видаляю, щоб усі бачили й розуміли, що це за людина.

Анастасія Войтова: Чи були в мене гейтери? Ну, я жінка в ІТ... Маю цілу колекцію скриншотів, що мені писали.

До речі, на ютуб-сторінках конференцій або спільнот є багато відео з моїми доповідями. І там коментарів про контент — одиниці, але безліч про зовнішній вигляд, манікюр, макіяж, акцент тощо. Навіщо витрачати час, щоб це читати, думати й переживати? Я виділяю 10–15 хвилин, щоб ознайомитися з фідбеком, а далі повертаюся до важливіших справ.

Віктор Турський: Я все читаю й намагаюся відповідати аудиторії. Коментарі видаляю рідко — на кшталт «слава росії», якісь обра́зи чи провокації ботів.

Водночас буває, що форма подачі така собі, але зауваження гарне. Або статистично відстежуєш, хто на що найбільше звертає увагу. Гейт також трапляється, але позитивний фідбек — частіше. Адекватних людей набагато більше.

Часом я потрапляю в пастку. Заводжу діалог, який може тривати годину чи дві, посеред робочого дня. Йдеться не про гейт (на нього я не відписую), а про справді цікаві запитання. Я починаю відповідати, думати про це, відволікатися. Водночас це комунікація з аудиторією, просто треба трішечки дисципліни.

Анастасія Войтова: Я намагаюся залишати свої контакти під відео і статтями, щоб люди з конкретними питаннями ставили їх адресно. Якщо вони приходять до мене в Signal, Telegram чи LinkedIn, то розмова вже буде більш конструктивною.

Які якості варто розвивати, коли будуєш особистий бренд

Анастасія Войтова: Одна з них — це консистентність. Починати варто з банального — з вибору імені. Особистий бренд — це про неймінг так само. Скажімо, у нас є повна і спрощена форми імен. Анастасія і Настя — це одна й та сама людина, й україномовні це розуміють. А от англомовні — ні, бо в них інакші скорочення. У твіттері мій нікнейм незмінний — @vixentael, використовую імʼя Анастасія і жодних скорочених форм. Інформація про вас має гуглитися та збігатись у різних соцмережах. Це і є та консистентність, про яку я кажу.

Віктор Турський: Я сильно не заморочуюсь. Колись у мене в усіх соцмережах був нікнейм koorchik. Однак згодом змінив на «Віктор Турський» — це була рекомендація одного зі спеціалістів, який консультував ізраїльський уряд у сфері Public Relations. У цих питаннях я гнучкий.

А от щодо аватарки зрозумів: має бути кепка. Якось мене покликали в Київську школу економіки прочитати лекцію з архітектури. Там було чимало моїх підписників, але вони просто не впізнали мене без кепки.

Сергій Бабіч: От тому я зараз у шапці — в кепці не впізнають.

Анастасія Войтова: Про мене ви теж можете здогадатися...

Сергій Бабіч: Анастасія постійно фарбується в червоний.

Сергій Бабіч: Я згоден щодо консистентності. Бренд не будується на гайповості чи вірусності. А ще важливо бути дуже впертим. Коли щось «залітає» і віруситься з вашого контенту, настає дуже небезпечний момент ейфорії. Тому що наступний допис може принести 100 переглядів і жодної вподобайки — тоді піднесеність обертається на фрустрацію. Такі ями траплятимуться постійно. Будуть і гейтери, і несерйозне сприйняття, й інший негатив. Важливо під час цих злетів і падінь не впасти самому. Варто памʼятати, що хвилі у великому масштабі все одно перетворюються на пряму.

Віктор Турський: До слова «консистентність» я б додав ще слово «автентичність». Часто люди приходять не просто по якийсь специфічний контент, а по думку конкретного фахівця. Зараз є проблема з автентичністю, адже, наприклад, текст можна згенерувати за допомогою LLM, ChatGPT. Тому мені подобається ютуб: там контент правдивіший, адже відео більше передає оригінальні ідеї людини. Користувачі дивляться і надалі вже очікують саме твоєї думки, твого способу мислення, твого підходу. Тобто вони підписуються не просто на контент, а на тебе як на блогера. Ось ця автентичність і допомагає особистому бренду, й він формується з усім контекстом, який є довкола тебе.

Про відповідальність перед аудиторією

Сергій Бабіч: Треба стежити за тим, що говориш. Якщо вдаватися до не притаманних для себе тем, то це впливатиме на автентичність, про яку говорить Віктор. Люди помітять і не будуть стежити за тобою. Можна сказати, що на кожну точку зору знайдеться своя аудиторія. Однак важливо обрати конкретний фокус і дотримуватися його.

Анастасія Войтова: У людей з особистим брендом великий вплив, тож їм варто стежити, про що і як говорити. Особливо в спілкуванні тет-а-тет, коли приходить менш досвідчений колега по пораду. Ваша відповідь здатна як надихнути, показати нові горизонти, так і демотивувати. Ми можемо не усвідомлювати, що своїми словами не те що не допомогли цій людині, а на кілька років пригальмували її карʼєру.

Так, можна обʼєктивно оцінювати навички, але давати такий фідбек: «Ось тут і тут тобі ще варто попрацювати». А не казати: «Ні, ти дно і нічого не тямиш». Йдеться про спосіб спілкування. Буває, людина класний професіонал, але з нею не хочеться разом працювати. Однак спілкування — це лише навичка, і її можна прокачати.

Сергій Бабіч: Згоден. Якщо в людини є вплив, то вона має заохочувати, мотивувати й навіть щось неприємне, як-от відмови, загортати так, щоб це не було дуже категорично. Але також варто памʼятати, що люди різні й можуть по-різному сприйняти твою відповідь.

Віктор Турський: Усе, що я роблю, — не заради особистого бренду, а радше заради впливу. І моя ціль — вплинути на українську ІТ-індустрію, дати базу новим інженерам, зробити для них цікавий контент, підвищувати свій рівень кваліфікації тощо. Це той вплив, який я хочу мати.

Навіщо це мені? Бо мене турбує, що відбувається в Україні. Наприклад, я повідписувався від усіх російськомовних блогерів (навіть українських). Для мене важливо, щоб розвивалася саме українська індустрія. Хочу, щоб тут було з ким поговорити, щоб можна було разом робити бізнес, щоб були більш кваліфіковані спеціалісти. Я ідентифікую себе як українець, і мені подобається, коли українська ІТ-спільнота на рівні зі світовою. Також це все — можливість для самореалізації. Мене завжди цікавили різні інженерні штуки, і в певний момент це все спрацювало разом.

Говорить Віктор Турський

Поради для тих, хто починає розвивати свій бренд

Сергій Бабіч: Робіть. Гаруйте, лупайте сю скалу — зупинятися не можна. Ви знайдете свою аудиторію. Можливо, вона буде трішечки не такою, якою ви собі уявляли. Скажу більше: те, що ви будете робити, в підсумку дуже рідко збігатиметься з початковим задумом.

Коли я починав свій ютуб, то планував знімати навчальні відео, записувати різні уроки й курси. І що я роблю? Публічні онлайн-співбесіди, яких в українському ютуб-етері стає все більше. І не виключено, що це саме тому, що я вчепився за цю тему й почав її розвивати. Чи планував я це робити? Ні. Чи подобається мені те, що в результаті виходить? Абсолютно. Тому робіть, адаптуйтеся і зрозумієте, що вам найбільше підходить.

Ви не зможете стати успішним ютуб-блогером, якщо будете когось копіювати й наслідувати чіткі креслення. Успішні блогери, інфлюенсери здобувають популярність завдяки своїй унікальності. Вони приносять у медійну сферу щось своє. Тож знайдіть це «своє» і розвивайте. І нікому не дозволяйте заважати вам розвиватися і рости.

Анастасія Войтова: Порада від мене: починаємо з імені. Придумали, закріпили, використовуємо всюди. Ідеально, якщо можна і такий домен зареєструвати. Не обов’язково має бути справжнє ім’я. Є багато випадків, коли люди використовують псевдоніми, — це теж нормально.

Порада друга: консистентність інформації про вас. Мова про соцмережі, персональний сайт, навіть GitHub.

Третє: важливо обміркувати, про що ви будете говорити і які дві-три теми хочете постійно показувати публічно, щоб ваше імʼя асоціювалося саме з ними. Якщо ви сьогодні займаєтесь одним, а завтра іншим, аудиторія може розгубитися і не розуміти ваш фокус. Корисно також ставити цілі та метрики. Наприклад: я хочу, щоб моє відео подивилося стільки-то людей. Потім аналізувати, як ці метрики змінюються з часом.

Віктор Турський: По-перше, якщо ви будете мовчати, то ніякого персонального бренду не буде. По-друге, необхідне позиціювання. Варто аналізувати все: що спрацювало, що ні та чому. Часом це закономірність, а часом — випадковість. На все це варто зважати.

Мені якось сказали, що в Україні зараз є велика junior-аудиторія, тож можна «виїхати» на простих темах — і буде багато глядачів. А складніші теми, навпаки, ніхто дивитися не буде. Однак я вирішив, що мені цікавіше розбирати глибші теми — так я і назбирав 20 тисяч підписників. Варто обирати фокус. Він може бути вузьким та залучить меншу аудиторію, але, можливо, саме це вам і потрібно.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



59 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Зачод

Вважаю піком розвитку свого бренду те, що на Доу Дей, що був декілька місяців тому, до мене самі підійшли декілька вельми симпатичних дівчат і попросили сфоткатись. Сказали, що підписані на мій канал і читають коменти.

Іншим епічним моментом на тому ж Доу Дей було як Раміл Насіров підійшов і запитав, що таке Доу.

Дякую, контенту зараз надто багато, всіх знати неможливо

а котрий з двох на цьому фото?
жартую )
Люксембург, Люксембург — класна стрічка

Тема дуже актуальна! Два місяці тому я робив вебінар (англійською мовою) щодо селф-промоушену для інженерів, та чому це важливо для нашої спільноти.

Аудиторія:

1. Хто хоче стати впливовими інженерами у своїй спільноті, ставши лідерами та прикладами для наслідування для тисяч людей.

2. Хто прагне видимо висловлювати і отримувати визнання за свої досягнення в компанії, будувати тісні стосунки з керівництвом та ключовими клієнтами, і стати ключовими членами своєї команди та компанії.

3. Хто хоче отримувати пропозиції роботи від провідних компаній, впевнено проходити співбесіди та розуміти свою цінність, знаючи свої сильні і слабкі сторони.

Теми:

1. Що таке самопросування і чому це важливо для КОЖНОГО?
2. Я не зробив нічого особливого — чи варто просуватися?
3. Де просувати себе?
4. Я все ще маю сумніви, чи варто мені займатися самопросуванням...
5. Приклади та кейси.

Посилання на YouTube: Self promote! Don’t wait for your manager!.

Експериментальний жарт

Я гей

Сорі, далі не читав

Експеримент вважаю вдалим.

Якщо hate — це гейт, то hr — це гейчар?

Боже, ну який може бути особистий бренд в українському айті. Я тут працюю 20 років і перший раз чую про оцих людей в статті, наприклад. Не те що вони якісь погані, просто це самообман вважати що у тебе є якийсь бренд від того, що у тебе є сотня колег на роботі, які можуть тебе назвати по імені чи тисяча підписників на ютюбі. Перейди дорогу в іншу контору і ти там приблизно ніхто. У програмістів взагалі погано з повагою до авторитетів. Кожен з нас назве 3-5 людей зі своєї сфери, кого дійсно знаєш і поважаєш і, як правило, то щось рівня авторів книг, які читав, чи мейтейнерів твоїх робочих фреймворків. А всі інші — ну то такі ж люди, як і ти.

Боже, ну який може бути особистий бренд в українському айті. Я тут працюю 20 років і перший раз чую про оцих людей в статті, наприклад.

Власне 20 років — це і є відповідь. 2/3 — це ютюбери, що роблять контент для початківців. Ви — не ЦА.

У програмістів взагалі погано з повагою до авторитетів.

Колись був один відомий чувак в джава спільноті. То один мій знайомий пішов працювати в контори лише тому що там працює цей чувак, і знайомий очікував, що буде все як на доповідях. Через деякий час виявилось, що доповіді і реальний стан проекти можуть відрізнятись.
Проблема в тому, що в ІТ оті всі «сурові бродаті мужики» в інтелектуальному плані зазвичай «дівчатка тінейджери»

Питання не авторитетах, Анастасія гарно пише про секуріті, Бабіч про фронт.
Особистий бренд гарно допомогає при пошуку нової роботи. Допомогає знайти потрібну людину в компаніі середнього рівня менеджменту і вище, наприклад для волонтерства

Я якось прийшов на айтішну тусовку, до мене підходить незнайомий хлопець і каже: «А ти випадково не Олександр Вітер, коменти якого часто потрапляють у топ коменти дня в email розсилці від DOU?» Я, чесно кажучи, ̶о̶ф̶і̶г̶і̶в̶ був приємно здивований, що особистий бренд досяг такого рівня. Ще пару років активного коментування і люди будуть на вулицях автографи брати)

У нас на пікніку ваш комент на плакатику був;)

Дуже велике дякую і вам, і всім причетним людям) Цей плакатик потім мені відправили і зараз він вже вдома гордо на стіні висить) Буду показувати і дітям, і онукам (коли з’являться і якщо доживу)

головне щоб не викликало занадто уваги у керівника

Насправді у мене дуже класна менеджерка (Марина, привіт), вже не перший рік каже, що з моїми софт і хард скілами треба рухатися далі, на позицію техліда, а у мене і на позиції сеньйора синдром самозванця в повний зріст, так що поки нікуди не рухаюся)

А з цього коменту я дізнався, що у ДОУ є розсилка і там є навіть топ коменти.

Я, напевно, колись і відписався, коли побачив, що там є і коментарі :)

Робіть те, що вам подобається, а коли вас почнуть впізнавати то зосередьтесь на напрямках в яких вас найбільше підтримують

Харна стаття, тільки гіба що дивно читаються деякі слова.
P.S. Судячи по активності Бабіча в коментаряг він сам доволі непохано підпадає під визначення «душніла» )

Прекрасне визначення —

Інфошахрайство — це коли люди нав’язують тобі те, в чому самі не розбираються, але гайпують на темі і хочуть отримати якомога більше грошей.

99% ютюб контенту

Але є певна категорія людей, яка вважає за потрібне завжди викласти свою думку. Декого з них я називаю «душнілами».

а хіба це визначення не підходить до людей які вибрали розкручувати свій особистий бренд щоб доносити свою думку? То чому одні інфлюенсери а інші душніли? :)

То чому одні інфлюенсери а інші душніли? :)

Якщо говорите про себе, то ви інфлуенсер.
Якщо у вас немає аргументів проти думки яка вам не подобається або ще гірше людина показала вашу некомпетентінсть, то ця людина — гейтер, душніла, токсік, троль і взагалі немає особистого життя, з ним все зрозуміло, я все сказав, крапка, всього найкращого.

гейтери — це ті хто тримає гейти, тобто ворота в перекладі з ельфійської? воротярі :) от звідки ця зневага до букви Х?

хейт — гейт, хайп — гайп, хелп — гелп? хвиля — гвиля? хом’як — гом’як??? серйозно? ну давайте вже, без тормозів — так без тормозів: хитрість — гитрість, Харків — Гарків, хороший — гороший, хакер — гакер, хаос — гаос, х..й — гуй? вибачте, але наГєра так знущатися над мовою! таке враження що якісь селюки з-під нижньої припіздолівки повилазили і починають встановлювати свої правила.

article.find(word => word === ’хейт’ || word === ’хайп’).replace(’X’, ’Г’).

Где-то подобное видел:
CherniHiv => ЧерніГів

звідки ця зневага до букви Х?

Может из-за твиттера?)

Комплекс меншовартості у авторів нового-старого правопису. Вони вирішили змінити мову по принципу «аби не так як у росіян».

Росіяни радикально змінили нашу мову у минулому столітті, після невдалих спроб заборонити.
Так чому їм можна змінювати нашу мову, а нам не можна?
Те саме стосується і перейменувань та всього іншого. Відбувається очікуваний процес дерусифікації.

Згідно українського правопису 2015 року litopys.org.ua/...​ravopys/rozdil3.htm#par87, можна і так і так.

гейтери — це ті хто тримає гейти, тобто ворота в перекладі з ельфійської?

То Ґейтери, вони тримають Ґейти.
G — Ґ
H — Г
Kh — Х

хвиля — гвиля? хом’як — гом’як??? серйозно?

Серйозно було б, якби ви витратили хоча б 30 хв на те щоб розібратись в питанні, перед тим як писати дурню.
Спойлер: транслітерація залежить від того з якої і через яку мову було запозичене те чи інше слово. Можливо на підпільній гуманітарці є про це відос.

Ну ось в Планеті Кіно бачив нещодавно «Геллбой», хоча Hellboy має транслітерацію Khellboy. Але новоукраїнцям закон не писан.

Спойлер: транслітерація залежить від того з якої і через яку мову було запозичене те чи інше слово.

Чомусь автори нового правопису про це самі забувають, ґвалтуючи запозичення з наприклад грецької буквою «г».

Чомусь автори нового правопису про це самі забувають, ґвалтуючи запозичення з наприклад грецької буквою «г».

Про яке саме __пряме__ запозичення з грецької ви говорите? Особливо враховуючи, що немає правила використовувати Ґ замість Г

Я про наприклад Гаріс замість Харіс.

Я про наприклад Гаріс замість Харіс.

А вона що Kharris в оригіналі? Її ж не Ґарріс транслітерують наче вона була Garris.
І не ясно як це відноситься до

грецької буквою «г».

ахаххаха, тобто ми самі собі вирішили як потрібно писати англійські слова на англійській)
добре що проблем у нас не залишилось

ми самі собі вирішили як потрібно писати англійські слова на англійській)

Англійські слова українською

ну получається що англійскі слова українською на англійській)

якщо ми говорим про латинку то уже все придумано до нас наприклад

hohol — хохол
h’oh’ol’ - гоголь

або якусь точку постави вверу або рисочку і не потрібні ось ці велосипеди kh і тд

якщо ми говорим про латинку то уже все придумано до нас наприклад

hohol — хохол

en.wikipedia.org/wiki/Oseledets#Khokhol
Через kh
До чого тут латинка (під цим терміном часто розуміють уявний алфавіт після уявної відмови від української кирилиці) взагалі не ясно.

h’oh’ol’ - гоголь

Тут проблема схожа на K__ie__v. Гоголя транслітерують з російської

Gate — це ґейт, а hate — гейт. Я розумію, що більшість не звикли, але логіка тут є.

Пхахах, ви хоть розумієте що це англіцизми?
До чого нам новояз?
Таке відчуття що хтось у ВР нормально так приколовся)

Такі правила якраз і покликані стандартизувати транслітерацію цих англіцизмів. Це ж не для тролінгу вузькощелепних робиться, як здається багатьом недалеким:)

це все гуд, але у них наскільки знаю h можна читати по різному, але ми чомусь вирішили шо h — г це константа)

Суть більшості змін правопису — це прибрати неоднозначність, а не наблизити звучання до початкової мови.

Та ви що, Бохдан, не може бути.

Не руйнуйте мовним реХВорматорам світ їх заповідних мрій.

Чи є стандартизація гарним процесом взагалі? Так. Чи стандартизував USB-IF різні типи протоколів і коннекторів? Так. Чи вийшло в результаті щось корисне та адекватне? Ні.

Так і з новим-старим правописом. Добре що зайнялись стандартизацією. Погано що на виході вийшла лажа. Це ортогональні між собою поняття — процесс та результат.

от звідки ця зневага до букви Х

Зумери вигадали олбанський

я думав це про фанатів серіалу «Зоряна брама» — Gaters

ну гакер вже давненько використовують)

За самые главные тезисы респект DOU!

P.S.Кто-то объяснит почему в хейте и хайпе появилась буква Г вместо Х?
Почему твиттер ужасен?
И что такое собственный бренд? Определения я не увидел. Это самореклама подогнанная под современные тенденции или свой условный «ютуб канал»?

Новий український правопис. Я сам ще не звик, але потрошки адаптуюсь.

А може і не новий... аби у нас збереглись джерела кінця 20, початку 30 років минулого століття, коли понад 50.000 українських слів щоденного вжитку були витіснені зросійщеними варіантами.

Боже, які мудрі люди.

Мудрість не головне. Головне вміти впевнено з розумним виглядом говорити, — в такому разі можна говорити будь-що — головний секрет інфлюенсерства.

Підписатись на коментарі