Налаштуємо відмовостійкий Redis кластер на Highload fwdays | 13 жовтня
×Закрыть

DOU Hobby: авіамоделювання — від розробки моделі літака до запуску у небо

[DOU Hobby — рубрика про нетехнічні проекти IT-фахівців: творчість, цікаві хобі та інші lifestyle-досягнення. Якщо вам є про що розповісти — пишіть на valentina@dou.ua]

Василь Максимчук — Software Engineer в львівському офісі компанії N-iX. Він захоплюється авіамоделюванням: збирає моделі літаків та запускає їх у небо. В інтерв’ю Василь розповів, як він зацікавився своїм хобі, які бувають авіамоделі та чому важливо уважно обирати місце для запуску.

— Василь, як і коли ви зацікавились авіамоделюванням? З чого все почалося?

Років п’ять тому у Львові стали популярними робототехніка та усіляка електротехніка. Набули популярності розумні будинки на базі Raspberry Pi та Arduino, почали поширюватися квадрокоптери, з яких умільці робили гарні фотографії з нових ракурсів. Коротко кажучи, з’явилося багато доступної та дешевої мікроелектроніки, яка давала поштовх створенню чогось нового — машин, контролерів, схем управління. Застосування обмежувались лише уявою.

Інформацією про нові розробки у цій сфері спеціалісти охоче ділилися на тематичних конференціях та семінарах. На такій зустрічі — Rob0talk — я познайомився з одним із доповідачів, Сергієм Мерзляковим. Він розповідав про польоти на літаках за допомогою камери (first person view). Сергій запросив мене приєднатись до групи з авіамоделювання у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини «Погулянка». Там мені допомогли вибрати першу радіокеровану модель літака-тренера, на якому я й навчився літати.

Разом зі мною авіамоделюванням зацікавилось ще декілька моїх друзів. З’явилося оточення, якому ця тема була настільки ж цікавою, як і мені. Адже авіамоделювання — це перш за все спілкування. Також важливі інженерна складова і навички керування, які розвивають просторову уяву та орієнтацію.

Моє хобі — чудове емоційне розвантаження. Коли ти їдеш за місто, аби покерувати літаком, ти опиняєшся подалі від щоденних проблем. Змінюється оточення, голова перемикається на те, що тобі подобається, від чого отримуєш задоволення і адреналін.

— Які бувають види авіамоделей? Чим вони відрізняються — можливо, розміром, технікою керування?

Авіамоделі поділяються за розміром: малі — до 80 см, середні — у межах 1-1,4 м та великі — від 1,5 м. Також є групування за призначенням: моделі для початківців та досвідчених пілотів. Початківцям варто починати з моделей середнього розміру з верхнім розміщенням крила або планерів (це моделі з більшим розміром крила) завбільшки до 2 м. Вони краще планують, і ними простіше керувати. Їхня конструкція пристосована до падінь та ударів. Часто вони зроблені з матеріалів, які добре та швидко ремонтуються — наприклад, з пінопласту.

Малих моделей я раджу уникати. На перший погляд здається, ніби керувати ними простіше. Проте вони дуже швидко літають, тож реагувати на політ такої моделі складно. Краще обирати просту у керуванні модель — а не ту, яка гарно виглядає.

Досвідчені пілоти обирають моделі для вищого пілотажу, швидкісні, моделі великого розміру або ті, що сконструйовані як зменшена копія справжнього літака. Керувати ними набагато складніше, тож спершу обов’язково треба пройти через моделі початкового рівня.

Також слід брати до уваги вибір місця для перших польотів. Це мають бути відкриті майданчики, віддалені від житлових будинків та місць скупчення людей.





— Які моделі ви зібрали першими? Як це було, скільки часу потребувало?

Першою моєю моделлю був пінопластовий мотопланер з розмахом крил 2 м. Це була дуже гарна і проста у керуванні модель. Можна сказати, що цей планер і «затягнув» мене до моделювання.

Наступну модель — також літак-тренер — я зібрав власноруч за кресленнями мого колеги. Я дуже надихнувся тоді, хотів зробити все власноруч від початку до кінця. Модель мала пінопластові крила, профіль яких я вирізав за допомогою гарячої струни та обклеїв їх скотчем. Також розробив 3D-модель фюзеляжу та потім вирізав її з фанери на фрезерному станку. Фюзеляж я склеїв звичайним клеєм для дерева. Ця модель — дуже проста та дешева у виготовленні. На її побудову витратив близько п’яти днів. Навчатися було справжнім задоволенням. До речі, ця модель ще досі літає та тішить вже нового власника.

Коли я вже опанував мотопланери, запрагнув більшого. Я зупинився на моделі Multiplex Funcub. Це гарна модель середнього розміру, вона проста в управлінні для початківців. Я вивчив на ній базові фігури вищого пілотажу: навчився робити бочку та мертву петлю.

До речі, Funcub легко модифікувати. Я встановив на неї світло та поплавки. Ми їздили на озеро Задорожнє, що біля Львова, щоб злітати і саджати літак на воду. Це було дуже весело. Аби електроніка не замокала, всі важливі модулі герметизували від потрапляння води. Коли ми вперше приїхали на озеро з літаком, навколо нас зібралося багато людей, аби подивитися, що діється. Я вперше злітав з води, тож попросив рибалок, які підійшли до нас, дістати літак човном у разі падіння — в обмін на авіашоу.

Я не поспішав купувати нові моделі — тренувався на тому, що мав. Моделі Funcub мені вистачило на два сезони тренувань. Кажуть, що перший сезон до моделі звикаєш, а на другий вже літаєш.

— А які моделі використовуєте зараз? Де ви зазвичай літаєте? Скільки часу на тиждень присвячуєте хобі?

Зараз маю італійську пілотажну модель — SebArt Katana. Вона є складнішою в управлінні та вимагає більше налаштувань, і тим цікавіша для мене. Один зайвий рух — і можна розбити її об землю. Це вже не модель-тренер: на ній можна досить точно виконувати фігури вищого пілотажу.

Посеред тижня після робочого дня я не маю змоги їхати кудись далеко. Тому для тренувань ми обираємо так звані паркфлаєри — невеликі моделі, які можуть літати на відкритих майданчиках чи парках у місті. На вихідних, коли є більше часу, літаємо за містом на нашому модельному аеродромі. А взимку тренуємося у спортзалі. Для спортзалу маємо інші моделі з розмахом крил 80 см, придатні до запуску в обмеженому просторі.

Отже, в середньому я запускаю літаки 3-4 рази на тиждень: 2-3 рази в межах міста та один раз на вихідних на модельному аеродромі.

Модель Multiplex Funcub

— Що складніше — конструювати модель чи керувати нею в польоті?

Найскладніше, мабуть, піднятися з дивану і почати щось робити :) На долю авіамоделіста випадає важкий шлях — від конструювання до перших польотів.

Сказати, що я сам роблю свої моделі, буде не зовсім коректно. Я їх купляю як набір, який потрібно зібрати. Зазвичай це вже готові крила, зібраний та обтягнутий плівкою фюзеляж (якщо мова йде про дерев’яну модель). За собою я залишаю процес збірки та доопрацювання моделі, вибір електроніки та її встановлення, відлагодження моделі в польоті.

Проте іноді я роблю модель від стадії креслень до готового до польоту літака. Наприклад, зараз працюю над моделлю для вищого пілотажу, яка буде побудована зі спеціальної породи дерева бальза та моделювальної фанери. Фанера для креслення порізана на фрезерному станку, а бальза нарізана лазером. Коли весь каркас буде зібрано, я обтягну його спеціальною легкою плівкою.

Креслення можна зробити власноруч або придбати готові. Існує багато відкритих джерел, звідки їх можна завантажити та роздрукувати на папері. А от етапу навчання не уникнеш. Моделлю не так просто керувати, як може здатися на перший погляд. Аби опанувати політ по колу, потрібно всього кілька тренувань — бажано під наглядом досвідчених пілотів. Прогрес буде очевидним.

Коли політ по колу гарно дається, можна пробувати політ в інверті або вивчити фігури вищого пілотажу. Це все дуже індивідуально і залежить від успіхів з практикою.

Шлях до успіху лежить через невдачі. Наприклад, мені доводилося і губити, і розбивати літаки. Одного разу літак віднесло вітром до лісу. Ми його не знайшли, проте повернулися з опеньками :)

Авіамоделювання — це, насамперед, відповідальність за себе і за навколишніх. Уявіть, що на вас падає літак вагою близько кілограма зі швидкістю 70 км/год. Падіння літака може серйозно травмувати. Тож перед початком польоту ми робимо перевірку усіх систем та прискіпливо вибираємо місце для польоту.

— Ви брали участь у змаганнях з авіамоделювання? Як проходять такі змагання, за якими критеріями там оцінюють учасників?

Минулої весни біля Львова я відвідав чемпіонат світу «Вілга» серед планерів. А цього літа взяв участь у любительському Кубку Європи з гідропланів у Польщі. Там я посів друге місце з вищого пілотажу у класі літаків до 2,5 кг.

Різних видів змагань — дуже багато, адже існує багато різних класів літаків. Наприклад, кордовий бій — це бій між двома літаками, які намагаються гвинтом відрізати шматок стрічки, прикріпленої до літака-опонента. Це дуже видовищні змагання. Ще є змагання серед вільнолітаючих моделей, якими ніхто не керує, а моделі літають за заданою програмою. Також є змагання радіокерованих планерів.

Взагалі в Україні авіамоделювання не таке популярне, як у тих же Німеччині чи Чехії. Але якщо люди починають цим займатися, то вже все роблять на високому рівні. Крім того, маємо дуже сильних спортсменів, які займаються авіамоделюванням професійно. Наприклад, представник львівської команди торік виборов титул чемпіона світу у кордовій гонці.

Модель Edge 540 Volkswagen

— Що можете порадити новачкам? З чого почати? На які витрати розраховувати?

Як я вже згадував, найкраще починати з моделей-тренерів. Коли першу модель вибрано, її треба «облітати». Цей термін означає правильне відлагодження моделі до і під час польоту. Такий процес потрібно зробити лише один раз, аби зрозуміти, чи правильно модель реагує на команди з пульта керування. Наприклад, варто перевірити, чи немає крену під час польоту. Якщо є, то потрібно його усунути за допомогою тримера. Також важливо правильно встановити центр мас, його початкове значення вказане в інструкції. А ще не завадить кілька годин попрактикуватись на симуляторі.

Перед тим як модель облітати, рекомендую звернутись до місцевого авіаклубу. Наш авіаспортивний клуб називається «АСК „Віраж“ Львів». Якщо виникнуть питання, ми охоче допоможемо.

Щодо витрат: авіамоделювання — не дешеве хобі, але й не захмарно дороге. На початку найбільшою статтею витрат є пульт керування — гарний пристрій коштує приблизно 5 тис. грн. Що стосується літака, то новачку достатньо простої моделі, яку можна зробити за кресленнями з інтернету. Зараз є дуже багато гарних креслень у вільному доступі. Інший варіант — купити відразу готову модель до польоту. Це обійдеться приблизно у 2 тис. грн — трохи дорожче, ніж робити самотужки. Також необхідно придбати щонайменше дві батареї і зарядний пристрій до них — це ще 2 тис. грн. Отже, комплект для початківця обійдеться у 8-10 тис. грн.

— Які маєте подальші плани щодо хобі?

Зараз я працюю над новою моделлю, з якою хочу взяти участь у наступному Чемпіонаті України з копій та напівкопій радіокерованих моделей. Чемпіонат України відбудеться 11 липня 2020 року на новому аеродромі Underhill у селі Підгір’я біля Івано-Франківська.

LinkedIn

13 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Классное хобби. А не хотите ума добавлять своим моделям?

Так, мені дуже подобається. Раніше були спроби поставити автопілот, потім закинув. Думаю що цього літа щось поставлю, але вже на міні крило до 250г.

В личку написал, она на твою почту свалится, на которой ты тут зареган.
Тут лишнего общаться уже надоело, понаползет всякого — безумный срач начнется (я срач люблю, но в срачных темах).

Гарне хобі! Успіхів! :) Колись давно теж трохи займався авіамоделюванням.

Дякую, я от відносно недавно почав займатися, зятягнуло з головою ))

О, наши люди!

Подписаться на комментарии