×Закрыть

DOU Hobby: Гра на бандурі — релакс та збереження генетичного коду

[DOU Hobby — рубрика про нетехнічні проекти IT-фахівців: творчість, цікаві хобі та інші lifestyle-досягнення. Якщо вам є про що розповісти — пишіть на valentina@dou.ua]

Марта Татусько — Release Manager у львівському офісі компанії Skelia. Вона захоплюється грою на бандурі і виступає у складі капели бандуристок «Дзвінга». В інтерв’ю Марта розповіла, чим їй подобається цей інструмент, які твори виконує ансамбль та чи можна заграти на бандурі «Металіку».

— Марта, як ви зацікавились музикою і зокрема бандурою? Коли, де і як вчилися?

Цікавість до музики прийшла, коли я вже закінчувала музичну школу, де вчилась грати на інструменті та співати. Пам’ятаю, я брала участь у конкурсах, і саме тоді з’явилися азарт і бажання показати, що я можу.

А починалося все з простого бажання батьків, щоб я займалася музикою. Вони записали мене в музичну школу, коли мені було 10 років. Я відходила рік і кинула її. Не пішло. Проте, пробайдикувавши рік, я вирішила повернутись до бандури. Мама сказала: «Якщо ти повертаєшся до музики, то ми купуємо інструмент». Після цього я вже мала відповідальність за результат.

Я тоді не до кінця уявляла собі майбутнє, але грати хотіла. Батьки дуже підтримували мене, захоплювались. Потім, коли молодша сестра теж пішла на бандуру, ми навіть робили своєрідні звітні концерти на Великдень для всієї родини в селі. Й досі бабуся каже, що Різдво без коляди з бандурою для неї втрачає свою атмосферу.

Після закінчення музичної школи одна з викладачок покликала мене до колективу «Дзвінга». Тоді для мене це була не лише змога продовжувати грати, але і поїхати побачити світ. Щороку ми маємо гастролі у Бельгію, але окрім того були на фестивалях у Франції, Словаччині, Чехії, Польщі. Одного разу навіть відвідували з концертами Полтавщину, яка вразила нас своєю душевністю, відкритістю і теплом не менше, ніж Європа.

Загалом я вже займаюсь бандурою 18 років. Хоча порахувати зараз складно — здається, то ціле життя. В колективі «Дзвінга» виступаю трохи більше 10 років.

— Чим саме вам подобається бандура? Чому обрали саме цей інструмент?

Бандура мені подобається тим, що вона може звучати так, як звучить твій настрій: і сумно, і весело. Робити бурю і світити сонцем :) А ще, граючи на бандурі, можна співати — це такий релакс, піднесення і навіть впорядкування думок.

Але, думаю, тут треба розглядати все в комплексі. Це не лише інструмент і гра на ньому. Тут ціла концепція — підібрати твір, іноді потрібне аранжування, додати спів, зробити костюм, якщо це ансамбль.

— А які твори вам подобається грати і в яких аранжуваннях?

Мене часто питають, чи можна заграти на бандурі «Металіку». Звичайно, можна, і в дірявих джинсах також грати можна, нема канонів. Я думаю, цей інструмент дуже гнучкий у виборі творів, які можна заграти. І якщо ми хочемо, щоб бандура продовжувала своє життя, вона мусить бути цікавою. Якісні експерименти з осучасненням музики необхідні, адже світ змінюється, все повинно адаптуватися під сучасні потреби.

Але думаю, власне, в тому і вся глибина, щоб зіграти народну пісню чи маловідому мелодію і разом з нею зберегти те наше, давнє, нашу спадщину. Адаптувати старий твір під сучасний світ і таким чином продовжити його життя — адже це наш генетичний код.

Найцікавіше мені було грати твори-в’язанки. Це твір, в якому об’єднані декілька пісень, які логічно перетікають одна в одну. Ми так об’єднували і колядки, і народні пісні. Це утворює настроєвий і дуже неочікуваний перформанс.

— А костюми для виступів виготовляєте самостійно?

Перші костюми ансамблю дівчата придумали самі. Навіть своїми силами оздоблювали сорочки бісером, щоб яскравіше виглядало зі сцени. Для створення нових костюмів співпрацювали з дизайнеркою. Це була дуже клопітка робота, адже є багато вимог і бачення свого вигляду.

\


— Яка музика вас надихає найбільше? Кого ще з крутих бандуристів порадите послухати?

Звісно, щодня в моїх навушниках грає звичайна поп- музика, але я маю в плейлисті і «Тартак», і «Рокаш», і «Один в Каное». Мене надихають «Курбаси», була на виставах. А «Розколяда» — це просто щось неймовірне. Відчуття, що це музика просто з нашого нутра. Останнє відкриття як бандуриста для мене була Марина Круть, учасниця «Голосу Країни» — дуже цікава виконавиця.

— Чи вважається бандура складним інструментом для музиканта? У чому її особливості з точки зору опанування гри?

Для мене бандура не є складним інструментом. Навпаки, досить логічним. Проте специфіка полягає в тому, що звук видобувається за рахунок «щипання» струн. А тому на перших порах пучки пальців були в мозолях. Але потім звикаєш. Головне — витривалість і час. Потрібно дуже добре виробити техніку, «поставити руку», і тоді ти зможеш заграти твір будь-якого рівня складності.

Але вважаю, що це досить індивідуальна річ. Наприклад, як і вивчення мов: комусь це може складно даватись, а іншим — навпаки. Якщо є бажання, то все під силу.

— Ви граєте в капелі бандуристок «Дзвінга». Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу діяльність, гастролі.

В капелі в середньому 25 дівчат. Для більшості дівчат це хобі, тому іноді вони не можуть їхати з нами у всі поїздки через сімейні чи робочі обставини. Але ми завжди радо всіх чекаємо назад у колектив.

Метою нашого колективу є не лише популяризація інструменту, а і благодійність. Ми гастролюємо переважно в Бельгії і маємо можливість таким чином збирати кошти на підтримку дітей-сиріт. З бельгійської сторони теж є організація, яка займається нашим перебуванням там, концертами. Ці люди стали для нас свого роду родиною. Дівчата підтримують з ними тісні зв’язки, спілкуються протягом року, запрошують на весілля. Тому це вже невід’ємна частинка життя, бо тут любов не тільки до інструменту й музики, а і до результатів цього хобі.

До речі, так склалось, що кастомери, з якими я працюю в Skelia, також бельгійці. Перед кожними гастролями надсилаю їм наш концертний графік, і вони приходять на виступи. Це надзвичайно приємно.

Гастролі — це завжди весело. Дуже приємно, коли на виступи приходять українці. Є люди, які їздять за нами на кожен концерт протягом усіх двох тижнів перебування за кордоном.



— Ви граєте тільки українські народні пісні чи й інші?

Наш репертуар майстерно складають керівники — Марія Соломко та Наталія Мишловська. Вони завжди дослухаються до нас, коли ми просимо включити якусь пісню в репертуар. Тому ми виконуємо і народні твори, і класику, таку як Adagio Albinoni. Деякі наші виступи можна переглянути на YouTube.

Одного разу перед концертом в Бельгії наспівували собі Квітку Цісик, і після того керівники зробили обробку «Місто спить» для нас. Також ми всі разом дивились фільм «Хористи», і він так вразив нас всіх, що ми наступного року везли в гастролі пісню, яка є саундтреком до цього фільму.

Якось ми переробили одну пісню прямо на концерті під час гастролей, щоб привітати відсутню на виступі учасницю капели з іменинами. Заспівали один приспів на мелодію пісні, але словами «Многая літа». Потім вислали їй це у фейсбуці, вона була в такому захваті, що навіть слів підібрати не могла :)

— Скільки часу ви приділяєте своєму хобі? Не важко поєднувати з роботою?

Маю репетицію разом з капелою раз на тиждень. А далі — як є час і натхнення. Звісно, хотілось би більше часу приділяти бандурі самостійно, вдома. Це надзвичайний релакс — брати її в руки ввечері і просто дати думками поплисти, відпустити все. Але ритм життя не завжди дозволяє такі моменти.

Щодо поєднання хобі з роботою, наприклад, цього року, ми в компанії вирішили досить оригінально долучити співробітників до акції «IT-Миколай». Ми зібрались декількома ентузіастами і зробили міні-виступ з колядками і віншуваннями, з яким пройшли усіма поверхами компанії. Я грала на бандурі, а ще одна співробітниця принесла альт (інструмент, схожий на скрипку, але дещо більший за розміром). У нас вийшов творчий тандем, який вилився у досить приємний результат.

— Порівняйте свою роботу та хобі. Які відчуття у вас викликає те та інше? Що вам в житті дає робота, а що хобі?

Ніколи до цього не порівнювала свою роботу і хобі. Але основним інструментом в своїй роботі вважаю комунікацію. Саме вона є основним фактором, який будує стосунки і сприяє результату. Те саме з музикою. Гра на інструменті, спів — це спосіб донести до людей весь вир емоцій. Не дарма пісні розчулюють до сліз і тішать теж до сліз. Це дуже видно на концертах за кордоном. Люди переважно не розуміють текст 80% пісень, але музика — це мова, яку розуміють серцем і в будь-якому куточку світу.

І робота, і хобі викликають в мене задоволення від результату. Чудово усвідомлювати, що ми змогли забезпечити і провести успішний реліз. І так само круто розуміти, що концерт вдався, що завдяки успішним гастролям ми маємо змогу допомогти тим, хто того потребує.

— Наскільки бандура користується попитом в Україні і світі? Є якісь фестивалі, події, де бандурист може показати своє вміння?

Останнім часом значно зросла увага до бандури як інструменту. Ми часто бачимо її на телебаченні, на різних конкурсах. Відомі артисти використовують її у своїх концертних програмах. Думаю, це добре і означає, що люди тим інструментом цікавляться. Ми маємо знати своє і пишатись ним.

У Львові проводиться «Bandur Fest», що сприяє популяризації інструменту. В сучасному світі дітям хочеться знати, що вони роблять щось круте. Тому зараз є багато заходів, спрямованих на те, щоб показати, що бандура — це круто. За кордоном теж є багато фольклорних фестивалів, на які можна податись. Це гарний шанс показати свої вміння і культуру, а також побачити нову країну і поспілкуватись з учасниками з інших країн.

— Як новачку опанувати бандуру? З чого починати? Чи треба мати якусь попередню музичну підготовку?

Думаю, для початку потрібне просто бажання і час. Як тільки ти починаєш вкладати в це більше часу, приходить результат. Головне — відчути інструмент.

Почати варто з правильного щипка. Тоді звук буде наповненим, і надалі буде легко грати все, що заманеться. Я б радила починати з вчителем, щоб закласти добру базу. Ну і звичайно, якась загальна музична грамота ніколи не буде зайвою.


Виконання композиції «Місто спить» на гастролях в Бельгії, місто Іпр

— Чи ви хотіли б коли-небудь перетворити хобі на повноцінну роботу замість IT?

Я завжди сприймала музику як хобі. Це щось таке дуже моє, дуже для душі. А якщо воно буде щоденною роботою, то, мабуть, не буде приносити мені тих емоцій.

— Які у вас подальші плани щодо вашого хобі?

Ми з капелою плануємо поїхати на фестиваль в Македонію влітку. Думаю, підготовка до нього буде головною метою найближчим часом. Далі маємо заплановану подорож у Бельгію в грудні.

Також, можливо, ми ще придумаємо щось цікаве з колегою зі Skelia, яка грає на альті. Принаймні, зараз розглядаємо декілька творів, які можна зіграти дуетом.

LinkedIn

11 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

«Генетичний код» это на C# или на Java? :)

Можна ще зіграти онлайн на старосвітській бандурі: bandura.ukrzen.in.ua

чи можна заграти на бандурі «Металіку»

youtu.be/MudExagtqD8

Чудова стаття! Бандура (кобза) — чоловічий інструмент з потужною енергетикою, разом із співом — пробирає до кісток. Може бути гнучкою — від Баха до фрі-джаза, від фолька до фьюжн. Має приблизно 5 октав, як у ф-но. Розквіт бандури ще попереду. Дякую!

* порівняйте з трьома струнами сусіда

чоловічий інструмент

звучит как что-то из области 18+

А статья и правда крутая!)

Скоро три удара ложкой по столу будут вводить в экстаз

Просто чудова стаття!
Ви молодець!
Завжди подобалося звучання бандури й здивований, що її так мало.
Але, згоден, останнім часом стає більше.
Так тримати!

Марта, ви прекрасна!

Непогано. Повага

Не знаю, как насчет генетического кода, но очень круто.
Не думали о переходе из ъ-фолка в фолк-рок/метал? Мне кажется, что наша бандура по звучанию куда интереснее многих других народных инструментов, звучание которых можно встретить в такой музыке :)

Подписаться на комментарии