DOU Hobby: кікбоксинг — ефектне поєднання боксу і східних бойових мистецтв

[DOU Hobby — рубрика про нетехнічні проекти IT-фахівців: творчість, цікаві хобі та інші lifestyle-досягнення. Якщо вам є про що розповісти — пишіть на [email protected]]

Віталій Шквира — Sr. Project Manager в компанії SoftServe. Він вже три роки займається кікбоксингом. В інтерв’ю для DOU Віталій розповів, як він захопився цим видом єдиноборства, як минають тренування та чим отримані у спорті навички можуть виявитися корисними в роботі й у житті.

Люблю «бій із тінню», бо тут ніхто не дає здачі :)

— Віталію, що таке кікбоксинг? З чого почалося твоє захоплення?

Кікбоксинг — це вид контактних єдиноборств, який виник у США в 1966 році. Один з його засновників — японець Ноґуті Осаму. В кікбоксингу поєднуються техніка і правила боксу, але додаються удари ногами. Зазвичай кількість раундів у поєдинку менша, ніж у боксі — від 3 до 5 в залежності від версії або турніру. Проте кікбоксинг за рахунок ударів ногами та більшої кількості нокаутів вважається більш видовищним.

Тренуватись я почав три роки тому. Основна причина захоплення досить банальна — придбавши автівку, почав менше рухатись і, відповідно, втрачати форму. До того я активно займався спортом у студентські роки: грав у футбол і хокей на траві, з останнього навіть здобув звання кандидата в майстри спорту.

Чому саме кікбоксинг? Мені він здається одним з найбільш інтенсивних і ефектних єдиноборств. Мабуть, не останню роль зіграли фільми, якими всі хлопці мого віку захоплювались у дитинстві: «Кривавий спорт», «Подвійний удар», «Уокер — техаський рейнджер». До речі, наші відомі на весь світ боксери Віталій і Володимир Клички починали саме з кікбоксингу.

— Чи пам’ятаєш, якими були перші тренування? Що найбільше вразило? Що здавалось найбільш складним?

Коли ти новачок, про відпрацювання комбінацій або спаринги і не може йти мова. Тож перші тренування були присвячені абсолютно базовим речам — стійці та відпрацюванню ударів і переміщень перед дзеркалом.

Найбільше мене вразив рівень моєї фізичної і технічної підготовки — я був абсолютний нуль. Хоча подумки, мабуть, кожен з хлопців уявляє себе супергероєм, який здатен розправитись із десятком хуліганів голими руками :)

Найскладнішою частиною тренування, як не дивно, була розминка, яка тривала приблизно 40 хвилин. Ти маєш бути добре розігрітий, щоб розтяжки і решта заняття минули ефективно і без травм. Спочатку вони здавались настільки важкими, що іноді темніло в очах або нудило. Та згодом я адаптувався і звик, набрав форму. Цікаво, що за шість перших місяців моя вага зменшилась з 90 до 82 кілограмів, що було для мене суперовим результатом.

Приблизно за два-три місяці тренер почав випускати мене в ринг на спаринги. Але спочатку то був не вільний бій, а відпрацювання конкретних завдань. Найважчими виявились розтяжки. Мабуть, давалась взнаки робота в офісі — 10-12 годин сидіння за комп’ютером не кращим чином впливають на гнучкість.

— А як минають тренування зараз? І як часто тренуєшся?

Перша і третя частина кожного тренування однакові — розігрів, розтяжки і спаринги. Друга частина складається з набивки, роботи на мішках або функціоналу.

Набивка — це відпрацювання ударів ногами по ногах і корпусу. Робота доволі різнопланова — з використанням захисту та без нього, на блок або ж по корпусу. Головна мета — навчитись тримати удар.

Робота на мішках — це силова робота. Як правило, середній темп чергується з так званими спуртами, різкими підвищеннями темпу на короткий інтервал часу, 30-40 секунд.

Функціонал — це, в основному, кросфіт, дуже популярна штука в багатьох видах спорту. Ми використовуємо від 8 до 10 снарядів: канати, штангу, молот, гирі, степ тощо. Проходимо три кола по 60, 40 і 20 секунд відповідно. На кожному снаряді потрібно відпрацювати максимальну кількість повторень за відведений час і перейти на інший снаряд.

Зазвичай я маю три тренування на тиждень по дві години.

Дуже популярний останнім часом кросфіт підвищує витривалість

— Чи потрібне якесь екіпірування? Що скільки коштує? Як новачкові вибрати правильні речі?

Так, екіпірування для занять необхідне. Але все й одразу купувати не обов’язково. Для початку вистачить пари бинтів, захисту ніг і спарингових рукавиць — їхня вага від 12 до 16 унцій залежно від вагової категорії спортсмена. Ціни дуже різні, все залежить від бренду і місця придбання. Наприклад, одна й та сама модель рукавиць може коштувати рівно вдвічі дешевше, якщо порівняти пафосний магазин у центрі з купою консультантів і магазин у підвальному приміщенні спального району Києва.

У міру розвитку бійцівських навичок потрібно докупити шолом і капу, аби спаринги минали без серйозних травм. Решту аксесуарів — компресійний одяг, рукавиці для роботи на мішках, фіксатори гомілкостопів тощо — можна придбати за бажанням.

Новачкам радив би для початку не витрачати значні кошти на екіпірування. Початковий бюджет приблизно такий: рукавиці — від 500 грн, захист ніг — від 400 грн, бинти — від 200 грн. Наприклад, рукавиці топових брендів можуть коштувати 8 тис. грн і більше. Але доки не зрозумієш, що це «твоє», такі кошти витрачати не варто.

— Чи брав участь у якихось змаганнях, чемпіонатах? Якщо так, розкажи, як все минуло.

Свого часу тренер пропонував виступати в лізі «Б» Києва — це аматорські змагання із середнім рівнем підготовки. В лізі «А» виступають спортсмени достатньо пристойного рівня. Також запрошували виступити на турнірі білих комірців — це регулярні змагання з правил боксу серед новачків. Головна умова — щоб учасник ніколи до того не брав участі у змаганнях.

Але після кількох нарад із професіональними спортсменами, чемпіонами світу і Європи, я відмовився. Будь-які змагання вимагають серйозної підготовки, а також часто передбачають травми, що несумісне з моїм графіком та родом занять. Втім, не виключаю, що все ж спробую себе на якомусь турнірі. Це страшенно цікаво, адже емоції абсолютно інші, ніж у спарингах на тренуванні. Відчувається більший адреналін, страх поразки і відсутність співчуття з боку суперника.

— За ким з професійних кікбоксерів або боксерів стежиш? За кого зазвичай вболіваєш? Кого вважаєш взірцем для наслідування?

Гадаю, не лише я, а й більшість хлопців стежить за виступами наших топових боксерів — Василя Ломаченка, Олександра Усика та Олександра Гвоздика. Втім, цей список можна продовжувати безкінечно, адже українська школа боксу — одна з найкращих у світі. Українські кікбоксери також входять до світової еліти — наприклад, Артур Кишенко, Роман Крикля. Якщо казати про змішані єдиноборства (ММА), то з нулем поразок Україну в найпрестижнішому промоушені світу Bellator представляє Ярослав Амосов. Тож існує ціла низка українців, за якими варто стежити і наслідувати.

Щодо представників інших країн, особисто для мене кумирами є Buakaw Banchamek, Saenchai, Andy Souwer, Badr Hari, Gokhan Saki.

— Які навички, отримані під час занять спортом, виявляються корисними в роботі та в житті загалом? Чи доводилось тобі застосовувати вміння битися поза залом — наприклад, захищатись від грабіжників?

Найкорисніша навичка — контроль емоцій. Це допомагає приймати правильні і виважені рішення та зменшує рівень стресу. Може, це прозвучить дещо дивно, але коли ти фізично у тонусі, завжди маєш гарний настрій. Цей заряд передається команді.

Колеги іноді жартують, що кікбоксинг допомагає мені краще працювати з командами, бо в разі чого я можу застосувати якісь «прийомчики». Але це все жарти, звісно.

Вулична бійка — це взагалі абсолютно інше явище у порівнянні зі спарингом або поєдинком за правилами. Відсутність будь-якої амуніції (рукавиць, шолому, капи тощо) збільшує ймовірність травм до 100%, бій триває не більше 20-30 секунд, і для його завершення достатньо одного-двох влучних ударів. Треба користуватися будь-якою можливістю уникнути бійки, якщо тільки йдеться не про життя, здоров’я або честь близьких.

Що ж стосується мене особисто, такий випадок за останні роки трапився лише раз: доводилось захищати товариша. Можу сказати, що без підготовки наслідки були б для мене дуже сумними. Але, на щастя, все закінчилось добре.

— Наскільки взагалі в Україні розвинута спільнота з кікбоксингу? Які є клуби, турніри?

Мені складно проаналізувати якісь тренди розвитку кікбоксингу за багато років, але відколи я почав займатись, кількість осіб, що приходять на тренування, постійно збільшується. Україна має високий авторитет на міжнародній арені, в різних вікових і вагових категоріях, у різних версіях є чемпіони світу і Європи, багато професійних спортсменів. Одесит Артур Кишенко визнаний одним із найсильніших кікбоксерів світу незалежно від вагової категорії. Такий собі Ломаченко в світі кікбоксингу.

Клубів в Україні дуже багато. Лише в одному Києві, за моїми підрахунками, їх понад 15. Мабуть, не пораджу щодо вибору клубу, адже я весь час займаюся в одному місці — Fight Family. Його можу рекомендувати без вагань: крутий склад тренерів, класна локація, гарні умови, різноманіття напрямків. Відчувається, що керівництво серйозно займається його розвитком — тут відбуваються регулярні майстер-класи від відомих чемпіонів та інші заходи в клубі та поза його межами.

Якщо казати про турніри, то один із відомих, що проходить у Києві, — «Арка». Він проводиться у травні на день міста біля арки Дружби Народів.

Front middle-kick — гарний спосіб тримати суперника на дистанції

— Що порадиш початківцям? Якою має бути фізична підготовка для цього спорту? Як уберегтися від травм?

Порадив би припинити шукати причини, з яких не вдається почати тренування. Ні для кого не секрет, що найважче у тренуванні — змусити себе на нього прийти. Далі вже темп задає група і тренер.

Увагу потрібно звертати на рівень групи, він має бути релевантним. Тоді буде цікаво займатись. Також не останню роль відіграє локація самого залу — вона має бути зручна. В іншому разі це може стати додатковою причиною, аби пропустити тренування.

Особливих вимог щодо фізичної форми немає. Головне — відсутність протипоказань від лікарів. Траплялося, що людина без жодного досвіду і підготовки прогресувала швидше за тих, хто раніше займався і мав певну базу. Все індивідуально.

Легкі травми (гематоми або розтягнення) в будь-якому разі час від часу траплятимуться, адже це контактний вид спорту. Дуже важливо не допустити серйозних травм — переломів чи розривів тканин. За цим уважно стежить тренер. Проте одна з найефективніших превентивних мір — інтенсивна розминка. В процесі роботи також потрібно прислухатись до свого організму. Він завжди підкаже, коли треба знизити темп або зробити паузу.

— Які спортивні цілі ставиш собі на майбутнє?

Найближчим часом планую збільшувати кількість тренувань на тиждень до чотирьох — почну індивідуальні заняття, аби виправити деякі технічні помилки. Можливо, спробую виступити в якомусь аматорському турнірі. Це завдання максимум на поточний рік. Завдання мінімум — продовжити тренування і тримати форму. Всім спорту!

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU