×Закрыть

DOU Hobby: Мотоподорожі — незамінний інструмент для звільнення мозку від зайвого

[DOU Hobby — рубрика про нетехнічні проекти IT-фахівців: творчість, цікаві хобі та інші lifestyle-досягнення. Якщо вам є про що розповісти — пишіть на valentina@dou.ua]

Дмитро Заяць, Senior Software Engineering Manager з EPAM Lviv, проїхав десятки тисяч кілометрів мотоциклом. Він ділиться порадами, як спланувати подорож, які ресурси при цьому використовувати та що взяти до уваги початківцям.

— Дмитро, коли і як саме почалося ваше захоплення мотоподорожами?

Усі мотоподорожі починаються однаково — з придбання мотоцикла :) Сонячного листопада 2010-го року протягом тижня я спромігся прийняти рішення про те, що хочу поповнити ряди мотоциклістів. Тож підшукав гідний апарат, придбав його та перегнав до власного гаража.

— Так а звідки з’явилось бажання придбати мотоцикл?

Історія про «Яву» в селі і мріяння про мотоцикл — це було не про мене. Навіть більше, я поділяв поширену думку про смертників на двох колесах. Мотоцикл для мене був свого роду символом зміни способу життя, стрибок у прірву.

Я тільки-но почав працювати в EPAM. Одного разу стояв після вранішнього стендапа, дивився у вікно, пив каву і думав про сенс життя — що крім суєти в моєму житті нічого немає. Напрошувалась асоціація з хом’ячком у колесі. І тут на стоянку приїхав наш перший епамівський мотоцикліст, і тоді я прозрів — це була блискавка.

Кинувся його шукати, почав розпитувати у колег про того «дуріка», що їздить на мотоциклі. Знайшов, поговорили. Далі все сталося блискавично, і вже через тиждень ми пили пиво в Ужгороді в честь покупки мого першого мотоцикла.

Мушу сказати, рішення стало поворотним не тільки в сенсі нового хобі, а й у житті загалом. Життя змінилося просто неймовірно, я виліз зі шкаралупи буденності.

— Яку модель мотоцикла придбали? Як її обирали?

Обрав Hyosung GV250. Вибір був продиктований картинкою крутого байкера і міфом про те, що такий тип мотоциклів більш безпечний. Поїздивши, зрозумів що мені насправді треба. Тож другим моїм мотоциклом став Kawasaki ZR7. Зараз — BMW r1200GSA, і наразі вважаю його ідеальним мотоциклом для довгих подорожей.

— Повертаючись до питання про подорожі: чи замислювались ви про це, коли тільки купляли мотоцикл?

Я любив подорожувати, але приділяв цьому занадто мало часу. Купуючи мотоцикл, не пов’язував його з подорожами. А потім настала мить, коли дивишся на мотоцикл і думаєш, а що ж із ним робити. Думаю, це відчуття знайоме багатьом мотоциклістам.

На щастя, той самий перший мотоцикліст з EPAM потягнув мене в подорож, як тільки я навчився вправлятись із мотоциклом. І тоді я зрозумів, що це моє. Але багато кому подорожі мотоциклом «не заходять», і тоді їхнє пересування обмежується в основному містом.

Ліворуч: Пік Мотароне, Італія. Праворуч: Слов’янськ, Донеччина

— Скільки часу знадобилося, щоб навчитись їздити? Що було найскладніше?

Насправді навчання їзди на мотоциклі, на мою думку, поділяється на дві фази. Перша — навчитися ним керувати на технічному рівні. Це не зайняло в мене багато часу. Я мав досвід їзди на авто, тому вже з третього разу нормально їздив по вулицях Львова.

Друга фаза — їздити мотоциклом, уникаючи аварійних випадків, та навчитися діяти в критичних ситуаціях. Ця фаза в мене триває і досі :) Вона вартувала мені переломів у результаті декількох ДТП. Нічого серйозного, мені щастило.

Коли тільки починаєш їздити, то помічаєш підвищений інтерес до своєї персони. Але, на жаль, не зі сторони протилежної статі, а скоріше від тих, з ким спілкуватись не дуже би хотів :)

— А куди була та найперша подорож?

Ми поїхали на мотофестиваль до Яремче — це міжнародний захід, який щорічно відбувається в кінці червня. Це було глибоке занурення в байкерську культуру України.

Мотофестиваль — це сотні мотоциклів, їзда колоною, шалений рок-концерт. Це атмосфера, де ти брат цим великим мужикам, до яких і підійти страшно. Місце, де всі всіх знають, розповідають байкерські байки, обговорюють мотоцикли. Тут люди є самі собою, а не лікарями, вчителями, програмістами, міліціонерами, юристами тощо.

— Що було далі? Розкажіть про кілька найцікавіших подорожей за наступні 8 років.

Я об’їздив майже всю Україну, окрім Чорнобиля, Криму і Херсонської області. Ближню Європу також. Звичайно, це все не за раз.

Серед найцікавіших я згадаю 3-тижневу подорож Європою. Ми з дружиною поїхали вдвох, нічого наперед не планували. Загалом подолали 7 тисяч кілометрів (це небагато), зустріли багато цікавих людей, побачили різні місцевості. Це нам подарувало багато емоцій. Спочатку я думав, що подорож на 3 тижні — це довго. Але коли треба було повертатися, то зрозумів, що міг би так прожити ще стільки ж.

Також цікавою була подорож в Донбас у 2016 році. Я був надзвичайно вражений, коли на власні очі побачив, як там живуть люди. Ми побували в селі під Бахмутом, потім поверталися додому цікавими місцями. Їхали через Полтавщину, Черкаську дамбу, Буки, Корсунь-Шевченківський, Вінницю з її фонтанами, Бакоту, Хотин, бачили безліч фортець Тернопільщини. Це все призвело до вибуху мозку від усвідомлення, яка у нас різноманітна країна.




Ще була подорож, коли все, що тільки можна, пішло не по плану. Через проблеми з документами в мого друга замість Хорватії ми провели два тижні в Румунії. Але в результаті приїхали із шаленими враженнями від цієї прекрасної країни і навіть знайшли там товариша.

Була подорож Альпами, яка закінчилася концертом AC/DC у Варшаві в липні 2015 року. Концерт мав бути вишенькою на торті, але він не справив очікуваного враження. Натомість від спогадів про незабутні краєвиди і пішу прогулянку хребтом Італійських Альп досі захоплює подих.

— Чи виникали якісь проблеми чи курйозні ситуації під час подорожей? Як ви їх вирішували?

Проблеми і курйозні ситуації виникають завжди. Так, наприклад, у мого друга «вмер» бензонасос буквально за 3 км до кордону з Угорщиною на початку подорожі. Тоді на допомогу прийшли кілька дротів та ізоляційна стрічка. Проблема була в реле бензонасосу, тому ми його заживили в обхід реле і так проїхали 6 тис. км.

Була ситуація, коли на третій день подорожі я перелетів через руль і зламав два ребра. Перемотав себе еластичним бинтом, а мотоцикл — ізострічкою, і поїхали далі.

Був випадок, коли я заснув, керуючи мотоциклом. На щастя, мене розбудив звук мотора, що збавляв оберти.

Одного разу другу в лице влучив горобець. Якби не захисне скло на шоломі, було би не так весело згадувати цей випадок.

Якось у дружини сповз рюкзак і впав на вихлопну трубу. У результаті рюкзак прогорів, і ми засіяли спаленими речами кілометра два дороги. Пощастило, що люди, які їхали за нами, знайшли рюкзак, і повернули нам. Так хоча б документи збереглися.

Як правило, усе закінчується добре. Тоді розумієш, що такі пригоди дарують нові знайомства, і переконуєшся, що нас оточують добрі люди.

— Як вам більш комфортно їздити — одному чи в компанії?

Для себе зрозумів, що найкомфортніше їхати двома мотоциклами. Тоді у випадку проблем є кому допомогти. Разом з цим, якщо людей більше, то складніше всіх організувати.

У поїздках ти фактично живеш з людьми весь цей період і часто потрапляєш з ними в критичні ситуації. Тоді стає видно, хто ким є насправді. Тому краще їхати з перевіреними людьми.

Берег Дніпра, Дніпропетровська область

— Скільки днів ви зазвичай подорожуєте?

Зазвичай від тижня до трьох. Тільки за такий термін вдається повністю перейти в іншу реальність і почати жити базовими проблемами подорожі: куди поїхати, що побачити, де переночувати і що поїсти :)

— Які у мотоцикла є переваги в подорожах перед автівкою? Напевно, автівкою простіше і комфортніше.

Це питання задають дуже часто — після «Скільки жере?», «Скільки пре?», «Скільки коштує?» :)

Твердження про те, що автомобіль більш комфортний — справедливе. А з мотоциклом, наприклад, будь-яке природнє явище — спека, дощ, туман, вітер — впливає на тебе в повну силу. Під час сидіння багато годин на мотоциклі тіло затікає неймовірно, але найбільше дістається пятій точці. Такий спосіб пересування сильно обмежує кількість багажу, яку можеш взяти з собою. Мотоекіпірування — не завжди найзручніший одяг.

Але й мотоцикл має низку практичних переваг. Європейські автобани значно дешевші, або й зовсім безкоштовні для мотоциклістів. Також немає проблем ані із заторами на дорогах, ані з паркуванням. Витрати палива суттєво менші, перетин кордону просто миттєвий. У випадку поломки набагато простіше отримати допомогу. І цей перелік можна продовжувати.

Але головна різниця — у спектрі відчуттів від дороги. Кожний, хто хоча б раз спробував проїхати мотоциклом за тим самим маршрутом, за яким їздив автомобілем, це відчує.

— Що потрібно знати, збираючись у подорож мотоциклом?

Перш за все, завжди треба пам’ятати, що мотоподорож — це подорож з пониженим рівнем комфорту і підвищеним ризиком. Тому до планування треба підходити ретельно. Варто без зайвої романтики та оптимізму продумувати якомога більше деталей.

Ось мій список, про що треба потурбуватися ще до поїздки:

Планування маршруту. Це основа для подальшого планування ночівель, заправок, харчування тощо.

Типи ночівлі. Якщо ви плануєте ночувати в наметі, то окрім екіпірування (яке, до речі, суттєво збільшує багаж) вам потрібно визначитися із місцями для наметів. Якщо плануєте зупинятися в готелях, то варто завчасно перевірити їх наявність на маршруті.

Львів. Різдво, 2018

Одяг. Оскільки місця для перевезення багажу дуже мало, треба брати найнеобхідніше, а під час довгих подорожей передбачити прання.

Гроші та документи. Їх треба захищати від вологи і зберігати у надійному місці. Я вже згадував про свій випадок, коли рюкзак з грошима і документами відірвався від мотоцикла. Також варто мати заначку готівкою на екстрений випадок. Якщо ви подорожуєте за кордон, зробіть копії усіх документів — у випадку втрати документів це суттєво спростить процедуру відновлення. І пам’ятайте про страховий поліс.

Навігація. Навіть у цифрову епоху не нехтуйте паперовою мапою. Вона стане в пригоді, якщо гаджети зламаються в дорозі — а через агресивні умови експлуатації з ними це трапляється частіше, ніж хотілося б.

Аптечка. Це обов’язковий елемент, адже ризик травмування під час мотоподорожі є досить високим.

Електроніка і аксесуари. Пересвідчіться, що взяли з собою усі потрібні адаптери, перехідники, зарядні пристрої, powerbank та обов’язково блокнот і ручку. Останні можуть виручити в непередбачуваних ситуаціях — починаючи від потреби лишити записку і закінчуючи використанням паперу для розведення вогню, ремонту мотоциклу чи навіть знаходження спільної мови з місцевими за допомогою картинок. В мене був випадок, коли ми зустріли румуна і він написав записку своєму другу, щоб той пропустив нас у печеру.

Ремкомплект. У дорозі може виникнути необхідність дрібного ремонту — наприклад, полагодити пробите колесо або прикріпити відламану деталь. До того ж деякі процедури треба робити регулярно: мити та змащувати ланцюг.

Мотоекіпірування. Треба підбирати з урахуванням актуальних погодних умов. Наявність дощовика значно спростить їзду під час дощу.

— Як грамотно спланувати маршрут? Які інструменти в цьому допомагають?

Я пробував і жорстке погодинне планування маршруту, усі зупинки на якому сплановані заздалегідь, і діаметрально протилежний варіант — просто їхав за «покликом серця», комфортно проводячи час і живучи одним днем. Оптимальним для мене є мікс: за допомогою Google Maps я складаю орієнтовний маршрут і залишаю 30% часу для відхилень — на випадок, якщо по дорозі трапиться щось цікаве.

Готелі чи місця для ночівлі планую «на завтра»: увечері поточного дня вирішую, де зупинятимусь наступного дня. Це забезпечує гнучкість по маршруту.

Під час планування подорожей мені стають в пригоді Google Maps, Maps.me та OsmAndMaps для навігації, Trip Advisor, ViaMichelin, Google Trips, Forsquare для пошуку цікавих місць. Ночівлю шукаю на Booking або Airbnb. На Ventusky перевіряю погоду.

Новачі, Румунія. Дівчата розминаються перед проїздом Трансальпіни

— Що можете порекомендувати початківцям? Як уникнути помилок при перших мотоподорожах? До яких саме ризиків слід приготуватися?

На мою думку, починати треба з коротких поїздок знайомими місцями. Насамперед переконайтеся у справності мотоцикла. Особливу увагу приділіть рідинам та гальмам. При плануванні орієнтуйтеся на власне відчуття комфорту. Це не перегони, і безглуздо гнатися за кілометражем.

Щодо ризиків: на дорозі мотоцикл, як правило, не помічають. Тому ймовірність ДТП, навіть якщо ви — зразковий водій, в рази вища, ніж на авто. У разі ДТП ви і мотоцикл постраждаєте в рази більше, ніж водій авто. Крім того, поломка мотоцикла — це далеко не те саме, що поломка авто. На жаль, мало СТО можуть допомогти, коли ви не біля великих міст.

Особливо гостро в подорожах стоїть проблема безпеки, адже речі навішані на мотоцикл і легкодоступні. Та і сам мотоцикл легко викрасти. Також постійно є ризик, що може щось «прилетіти» в тіло — камінці, залізячки, пташки.

Ризик, про який мало говорять, — це власні амбіції, бо мотоцикл провокує на ризиковані вчинки через свою маневровість, розміри і прискорення. Не всі маневри закінчуються вдало.

— Але для вас ж є щось таке, що перекриває всі ризики?

Під час подорожі мотоциклом картинка, яку ти звик бачити за вікном машини, стає багатовимірною, немов оживає. Ти взаємодієш з усім, що тебе оточує: температура, запахи, вітер, повороти, якість покриття. Після мотоциклу не хочеться повертатися до мандрівок автівкою.

Особисто для мене це свого роду медитація, яка дозволяє не відволікатися на метушню та зосередитися лише на дорозі. А це незамінний інструмент для звільнення мозку від зайвого. Мотоцикл — це вибір людей, які прагнуть отримувати емоції власне від процесу подорожі, від дороги, а не лише від пункту призначення.

— А що взагалі найважче у подорожах?

Спочатку — кілька днів поспіль їхати по 5-6 годин на день.

А після десятків тисяч кілометрів доріг найважче — це повертатися :)

LinkedIn

60 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

:) Дімон, покажи пліз людям «дороги Європи», бо всі думають шо там лише асфальт і автобани)))

Здоров, коллега.
Тоже последние пару лет катаю в отпуск в Европу на мотоцикле (BMW K1300S).
Могу чуток дополнить.
В Европу лучше таки ездить на спорттуристе, с гусем это ты погорячился, он замечателен для туринга по Украине, но на автобане при скорости 150-160 его расход ужасен. А проходимость его в Европе мало где нужна.
Ну и ты совершил классическую ошибку всех, кто пересаживается на мото с 4-х колёс — не пошел в мотошколу и сразу решил, что ездить по улицам ты уже умеешь. Хорошо, что это не закончилось трагически, хотя имело все шансы.

ти багато на гусі проїхав? :)

Зачем ехать на турэндуре туда, где с дорогами всё супер?

А хто сказав, шо ми катєм лише там, де є дороги? Я диска за сезон два раза погнув, одне колесо перетягував наново. В такі гувна з палатками заїджав, що наврят чи дорожнік би проліз, не то шо спортур. Гусь насправді універсал. Не ракєта, але саме той мот, який задовільнить в повній мірі тягу до пригод, а не лише до гниття за рульом. Погнити можна і в машині по трасі. Ну, аде якби було в мене овербагато лишнього бабла, то я би вже дугим мотом брав К1600GTL, і то — на суперліниві покатухи.

Стас, пофиг на чём ездить, на самом деле. Вот реально пофиг.

Ну, не знаю.
Меня на спорте даже однодневные дальняки по хорошим дорогам (в пределах 700 км в день) не вставили ни разу. Расход — большой. Вещи положить — некуда. Бак — мелкий. Трековая резина по автобану умирает на глазах. Ноги затекают уже под конец дня.
Спорттурист снял все эти проблемы, сохранив при этом ту же скорость и дав даже больше динамики за счёт объёма.

Опять же, каждый планирует по-своему. Я, например, никогда не бронирую гостиницу на день вперёд, а за 3-4 часа до предполагаемого места ночёвки. Средний пробег в день от 400 до 600км
На 2 недели по Европе на двоих всё влезло в 40л сумку на бак, только дождевики делегировал напарнику, средний расход с пассажиром и сумкой 5.8 на 100км, что считаю вполне норм.
Трековая резина потому и называется трековой, что бы валить на треке, а Pirelli Rosso 3 (уже не совсем дорожка, но ещё не слик) спокойно проехала 5.7к даже без намёка на полку и стирание, хотя она же за 2 уикенда на 6м стёрлась до меток.
Ну и да, валить на все бабки в путешествии — самое скучное и глупое занятие, годное разве что, когда домой хочется, что аж уши чешутся.

Плюсую. Коли хочеш щось дійсно побачити, то планувати треба на сердній пробіг 300 км в день за три дні. Якшо на меті немає просто пожирати кілометри. Ну і да — не думаю шо 5.5 −6 літрів це забагто для трьох кофрів, палатки і нажопниці

Ну, у меня ZX10R, и мы ехали без палатки :) но всё равно, вполне приемлимый расход, я ожидал что будет больше

Ну це як на машині 50км/год по Польщі катав — я не думав, шо моя машина може їсти 4 літри на 100 )) Тут чогось менше 6-ти не виходить )))

У меня гостинницы оплачены за полгода до выезда. В худшем случае — за 2 месяца. (т.к. в день заезда в высокий сезон ты у моря будешь долго искать приемлемое жильё, да и вообще зачем ехать туда, где негде остановиться).
И да, еду я быстро, т.к. хочу в горы и на море, ну и просто засыпаю на автобане при скорости менее 150.
40 литров сумка на бак?
А как ты до руля дотягивался через сумку размером с девушку?))
У меня 2 кофра суммарно меньше, чем 40 литров).
Ехать медленно мне смысла нет. Горами с автобана можно успевать любоваться и при 160-180. А на равнинах ничего интересного нет и ползти через скучные прямики 120 — начинаешь чувствовать себя водителем фуры на смене))

Ну так это не путешествие, а экскурсия :D
Так и хочется ответить «ногами», но пожалуй то, что я поехал туда и вернулся будет хорошим ответом что вполне себе ок)
У каждого своя цель, кому-то валить на все бабки лишь бы побыстрее приехать (как тебе, например), кому-то ехать спокойно и наслаждаться окружением, за исключением Румынии, пожалуй :D (как мне, например)

Ну и это, как можно с южной Европы приехать и не привезти сувениров: вина, мёда, как минимум?
Вот тут чем кофры больше, тем лучше.

Вообще не понимаю, зачем тащить всякий хлам домой. Магнит\наклейку максимум.

Как минимум потому, что в юа ты нормальных продуктов не купишь ни за какие деньги — их просто нет даже в деликатес-маркетах.
Попробуй, найди, к примеру, не подделку французское вино. Чай пина колада ты у нас купишь только под заказ с ожиданием в месяц по цене чистого героина.
Мёд, которого в Украине тупо нет, т.к. нет таких растений. И поставщики его не везут, т.к. свой мёд закрывает местные потребности.
Та даже взять любые остальные продукты, которые у нас состоят исключительно из пальмового масла и других ты не купишь (но их я, понятно, не везу, т.к. для этого уже придется арендовать фуру с рефрежиратором).
В каждой стране есть что-то, что можно купить только там.
И ясен пень, я не везу почти ничего несъедобного, т.к. его можно банально заказать на ибей.

не подделку французское вино

seriously?

Вопрос остался открытым: зачем тащить всякий хлам домой, если вино\чай\мёд можно отведать в стране, в которую путешествуешь?

Чтобы продолжать есть это дома. Полкило чая можно заваривать ещё пару месяцев. Банку мёда — смаковать пару недель после возвращения.
Бутылку вина — открыть с родственниками.
Это не исключает того, чтобы употреблять всё это в стране, в которую путешествуешь.

Опять же, для меня, например, это не релевантно. Выше я уже писал о разнице в отношении к отпуску\путешествию.

Возвращаясь к исходному вопросу.
На чем угодно путешествовать можно, если тебе важен исключительно сам процесс движения на двух колёсах на большие расстояния, а где ты там будешь спать, что есть и чем заниматься — на месте разберешься.
Если же у тебя есть четкие цели и планы поездки с подробным планом мероприятий и их расписанием, уже появляются требования к мотоциклу, он должен везти x литров/килограммов груза на y расстояние со скоростью не ниже v и расходом топлива не выше c, при этом иметь проходимость, позволяющую всего этого добиться на дорогах класса z.

Кстати, я горжусь тем, как были спланированы мои мото-путешествия гораздо больше, чем тем, как были спланированы мои проекты))
Т.к. в поездке гораздо меньше переменных.

Дарова, погоджусь на 100% про мотошколу — то я зараз умний
на рахунок гуся для Європи то на 80% погоджусь
Там дійсно класні дороги навіть в якихось диких місцях але були випадки коли я сильно був довольний шо на гусі наприклад в Румунії
Там щодня заїжджали в дикі місця по грунту шоби палатки поставити + гусь давав можливість підїжджати ближче до природніх точок аля водостпади, печери, каньйони етц.
Памятаю мої емоції коли ми вертались в Україну і заїхали на перевал де ремонтували дорогу ну і там почалось 2км знятого асвальту посипаного 5ти сантиметровим шаром щебіню, потім знятий асвальт потім стандартна розбита дорога. Розумію шо не часто на таке попадеш але всьоже.

Ну і не забувай момент доїхати до кордону і потім вернутись з гусьом я вибираю краєвиди а не дорогу якою легше їхати.

Я думаю, доступность природных достопримечательностей зависит от страны.
Если в какой-нибудь Румынии к красивому водопаду можно добраться только на гусе, то в Хорватии практически куда угодно проложены неплохие дороги. А в посещаемых местах — организованы парковки.

перетин кордону просто миттєвий.

як це? пролізання поперед черги дууууже шкодить кармі

Сонячного листопада 2010-го року протягом тижня я спромігся прийняти рішення про те, що хочу поповнити ряди мотоциклістів.

категорія А вже була?)

Не шкодить аж ні разу. На всіх кордонах де я тільки не бував мотоциклістів пускають без черги. Мало того, навіть погранци самі махають, щоби не толпився в черзі. Ну крум Поляків — тут як попадеш. Але Польський кордон — то окрема тєма.

Я сам був здивований шо це нофіційне правило на кордоні шо мотоцикли пропускають попри чергу ну і це має сенс насправді.

Категорії не було але я мав всю зиму щоби її зробити.

звільнення мозку від зайвого

Тут вже був очевидний жарт про звільнення голови від зайвої сірої маси?

От себя хочу добавить к теме обучения езды на мотоцикле, что мотошкола — это мастхэв перед тем, как вы выезжаете на дороги общего пользования!

А перевірена мотошкала — двічі мастхев. Я наприклад знаю одну мотошколу розкручену у Львові куда всі «бай дефолт» ходять вчитися, але там вчать не показувати повортніки та не дивитися в праве дзеркало. Тому бажано 100 раз перевірити все, раз вже в мотошколу вирішили піти. Шарлатанів зараз море. Я вот ще би рекомендував Кейт Кода і 125-ку десь самому покрутити «в тупічку».

Обожаю мотоподорожі за рулëм автомобиля. Без сломанных ребер и глотания воробьев...

Я то називаю їхати на двох мотах відразу :) Думка правильна в загальному

Дякую за круту статтю)

Чи не було подорожей із затяжними дощами? Чи не вимиває дощем весь ентузіазм та кайф від подорожі в таку погоду?)

Були звичайно, тому я довго шукав дощовик і взагалі підбирав екіп для дощу. ну і ще один момент шо є чудова прога VentuSky яка дозволяє дивитись на карті як буде рухатись дощовий фронт і змінювати подорож шоби мокнути менше. Коротка відповідь дощ то холодно і мокро але сохнути потім під 0,75 чаю сорту Джек Деніелс приємно :)

Це у кого що «кайф». Наблюдали якось з «дуріком» парочку в стєпях Австрії, яка думала насолоджуватися пейзажами в серпневому сонці і відповідно не брала з собою рівно нічого. А тут полило як з відра. Ясєн красєн, що вони змокли. Правда ми теж були не кращі поки не знайшли заправку на автобані, зате потім порадували місцевих аборигенів на заправці шоу «Адєнь асінізатора» (добре, шо я німецьку не знаю, а то би взнав напевно як я виглядаю перепригуючи мотоботами через ширінку камбєза і скачуи притому на одній нозі), оскільки найкращий дощовик — це суцільний камбєз, а на мокрий екіп це не дуже швидко виходить одягати )))) А, і да -мотоподорожі треба просто любити. Тому таке — або любиш, або ні. Остальне пофігу. Бо за день ти можеш бути в снігах , а потім в спеку +30. І десь там ще дощ :)

Обычный прорезиненный рыбацкий или армейский дождевик плюс мотобахилы справляются практически с любым ливнем.

Фирма Oxford выпускает отличные мотодождевики (типа рыбацких, но без капюшона, ибо шлем) и мотобахиллы. Одевать в спешке, конечно, не очень удобно, но тепло, сухо и компактно (два дождевика + две пары бахилл занимают меньше половины кофра). За неделею покатушек под почти беспрерывным дождём не промокли, но вот с перчатками вопрос так и не закрыт (руки промокают моментально, подогрев ручек спасает от холода, но не от мокрых вхлам перчаток).

Так, руки це біда — як не старайся, то вони змокнуть. Трішки спасають гарди. Резина — не варіант, бо замахаєшся одягати. Тому бажано добре затягувати резинки на камбезі, бо дощ заливає, або мати ще пару перчаток з довгим «халатом», який перекриває лікоть. Але енівей — бажано мати дві пари пєрчєй для смєнки, якщо їдеш більш як на три дні.

оксфордовские дождевики стоят раза в 4 дороже рыбацких, хотя особых плюсов лично я не нашел. Но это уже тема для холивара разряда мотюль\олейна.

Еп.) Они просто чуть более приспособлены для путешествий. Закрытая змейка, внутренние карманы для доков/мобильника/сигарет, змейки-затяжки, плюс по службе обещают перенести не одно путешествие. Но, в целом, думаю, имея минимальную сумму на экип можно попробовать заменить на рыбацкие (но в рыбацких опыта покатушек не имею, так что это чистой воды имхо:).

А шо мотюль масло робить?))))))))))))))) BTW — спробую «рибацкій», аж цікаво стало

Да ладно, в этом году купил у ребят из Харькова новые оксфордовские дождевики за 50$. 3 дня кряду под проливным дождём, изредка переходящим в стадию «стена воды». Перчатки мокрые и с них буквально течёт, всё остальное — сухо и тепло.
З.Ы. Бахилы не купил, отделались мусорными пакетами и армированым скотчем, держат, но неудобно.

Есть же непромокаемые перчатки. Не уверен, что они совсем никогда не промокнут, но у меня в этом году было 300км отличного ливня подряд и сухие перчатки.

Та да, але вони трошка не зручні, як на мене

Согласен, но ехать с мокрыми руками, которые обдувает ледяной ветер — неудобнее)

После того, как появляется нормальный экип становится даже интересно ехать под дождем. Но без дождевика, конечно, такое путешествие будет не в кайф.

Ну або якшо у тебе Галда. Тоді тобі ваще пофіг :)

— Куме, куме, а знаєте, як в в московіі далекобійники називають мотоциклетників?
— Ні, а як же, куме?
— «хрууустікі»!

Дякую за «Дуріка» )))

Велкам :)) всі ми дуріки тепер

Зазвичай від тижня до трьох.

Ви, напевно, частіше, ніж раз в рік їздите по 1-3 тижні.

Скажіть, будь ласка, а як ваші поїздки вдається поєднувати з роботою?
До останнього очікував побачити таке питання в статті, яке напрошувалось і здавалось досить логічним, але не побачив.
Дякую!

я думаю, що 3 тиджі рідше. Частіше це 2 тижні. Але в нас країна така, яка любить дуже відпочивати, тому так і виходить, що через вічні свята в країні то виходить разом з відпусткою під 3 тижні

Да, Сергій правду написав треба комбінувати зі святами і відмовитись ві Туреччини і Єгипту

В Турции тоже есть места, где можно катать =)

Можна. Але ще краще — навколо Чорного Моря

Тут есть несколько лайвхаков:
1) работать в компании, где 20+ дней отпуска. часто бывает общаешься с рекрутерами — все хорошо и денег дают, и в обед бутером накормят, но «у нас серьезная компания, 10 дней отпуска в год, все берут в феврали или августе» :D
2) комбинировать с праздниками и выходными. так можно потратив 5 дней отпуска, ездить почти две недели
3) договариваться о ... неоплачиваемом отпуске. да и такое бывает =)

безглуздо гнатися за кілометражем

Это что за ересь? Ачивка ЖЖ сама себя не получит.

Та да, но то була порада як почати а нубам про ЖЖ мріяти ще зарано :)

имхо, по Европе ЖЖ получить вообще проще простого)

Подписаться на комментарии