Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

DOU Hobby: плейбек-театр — імпровізація та розвиток емоційного інтелекту

Петро Корякін — Optimistic Bird у миргородському офісі компанії Nowhere HQ. У вільний час він грає у плейбек-театрі, де все побудовано на спонтанності: глядачі розповідають історії, а актори перетворюють їх на художній твір на сцені.

— Петре, що таке плейбек-театр? Чим він відрізняється від звичайного?

Плейбек — це театр імпровізації, в якому актори, які пройшли попередню підготовку, грають реальні історії глядачів із зали. Плейбек-театр завжди стояв поміж театром і психологією — він поєднує у собі прояви і методи обох сфер.

Тут немає режисерів і сценаристів: саме життя пише історії та сюжети. Зазвичай у перформансі беруть участь четверо чи більше акторів, кондактор (ведучий), музикант, глядачі.

Кондактор пропонує комусь із глядачів розповісти історію, вислуховує. Якщо потрібно, ставить уточнювальні запитання. Історія може бути і досить банальною, і дуже драматичною — все як у житті. Єдина умова: оповідач має бути безпосереднім учасником історії, вона має бути важливою для нього, викликати емоції.

Актори та інші глядачі теж слухають історію вперше — часу на обговорення та обмірковування немає.

— Що відбувається далі?

Після цього актори відіграють історію. Актори можуть відображати учасників історії чи емоції оповідача. А можуть і те, й інше — усе залежить від форми, заданої кондактором. Форми бувають дуже метафоричні, є навіть спеціальні для відбиття травматичного досвіду. Але бувають і прості.

Актори ретельно стежать за тим, щоб не привносити в історію оповідача під час плейбеку щось від себе, чого не було в оповіданні. Немає завдання чогось навчити глядачів чи оповідача, щось довести чи знайти винного. Завдання просте: показати історію, пропустивши її крізь себе.

Перформанс складається з кількох історій різних оповідачів. Зазвичай все проходить у теплій камерній атмосфері, оскільки зібрати багато глядачів вдається рідко.

— Чи є якісь загальні правила, принципи, як проводити плейбек?

Принципів плейбеку небагато, і вони дуже гнучкі. Найчастіше для пояснення наводять теорію наративної ретикуляції (зв’язок через історії), яку створив Джонатан Фокс.

Вона охоплює чотири фактори, між якими немає ієрархії:

  • спонтанність (поява, втілення, доречність і гнучкість, співпраця);
  • ведення (ритуал, етика, доступність);
  • історія (спогад, уява, естетичний сенс, послідовність історії);
  • атмосфера (налаштування, гармонія, добросусідство, шаманська енергія, єдність).

Усі фактори однаково важливі та впливають один на одного.

— Як ви зацікавилися плейбеком? З чого все почалося?

Якось Facebook підкинув нагадування про захід, який відбувається поблизу. Це виявився перформанс плейбек-театру «Вахтери».

Про плейбек мені колись давно розповідав тренер на курсі з емоційного лідерства. Він говорив, що це чудовий спосіб познайомитися ближче зі своїми емоціями та емоціями інших людей у реальному часі. Бо як не крути, а у повсякденному житті ми привчені приховувати наші переживання: ховати чи маскувати.

І він мав рацію. Протягом перформансу я спочатку бачив емоції оповідача, які він вкладав в історію, потім свої реакції на них, а потім те саме у грі акторів. Справді це виявився чудовий спосіб.

За кілька місяців той же Facebook підкинув анонс одноденного 10-годинного інтенсивного плейбеку, на якому були вправи, ігри, пояснювалася теорія. На інтенсиві кожен учасник міг спробувати себе в амплуа глядача, актора, оповідача, кондактора.

Уже після цього в мене з’явилося бажання освоїти плейбек більш ґрунтовно. Я пішов на тримісячний курс у Харкові. Заняття проходили двічі на тиждень по 2-3 години. Ми вчилися рухатися на сцені, голосно говорити, доносити думки, емоції та ідеї у різних вербальних і невербальних формах. Ну і, звичайно ж, розповідали з учасниками курсу одне одному історії, вчилися чути одне одного, вловлювати суть та переживання оповідача. Всі учасники відіграли ці оповідання та отримували зворотний зв’язок від оповідача та викладачів.





— Чим вам подобається плейбек? Як вас змінило це хобі?

Не повірите, але навчання плейбек-театру виявилося найрезультативнішим способом прокачування емоційного інтелекту з усіх випробуваних. Я став краще розуміти себе: чому деякі домашні та робочі справи викликають тривожність, що робити з почуттям провини чи соромом, які періодично з’являються незрозуміло чому і заважають жити.

Якщо говорити про мій досвід у розрізі плейбеку та емоційного інтелекту, я виокремлю кілька головних досягнень.

По-перше, під час перформансів є можливість розповісти історії, які є важливими для мене. При цьому сам я сприймаю події та свої переживання досить однобоко. А показані акторами на сцені ці події виявляються не такими однозначними. Це запрошує до детальної рефлексії.

По-друге, навіть з позиції глядача є можливість прожити, відчути історії оповідачів та свої реакції на них. Відразу з’являється необхідність ці реакції якось відрегулювати: посилити чи зменшити. У повсякденному житті такий досвід доступний рідко.

По-третє, ще під час тримісячного курсу з’явилася потреба вчасно виходити з роботи, щоб потрапити на репетиції, раніше прокидатись у вихідні. Довелося регулярно робити вправи у домашній атмосфері. А разом з цим — розбиратися, якою є моя мотивація, чи насправді воно мені потрібне і що мною рухає насправді. Ці інсайти я зміг застосовуватив інших сферах.

По-четверте, на кожному перформансі оповідачі, актори, глядачі мимоволі говорять про свої почуття, потреби. Все це виявляється несподівано багатогранним, нешаблонним, індивідуальним. Потрохи розвивається емпатія, діапазон і різноманітність людських переживань розкриваються ширше.

По-п’яте, перебуваючи на сцені, актор розвиває свої соціальні навички та освоює мистецтво викликати в інших бажану для себе реакцію. При цьому принадність і цінність плейбеку в тому, що бажану реакцію у глядача доводиться викликати майже без часу «на подумати».

Якщо вам цікаво дізнатися про всі бонуси, які дає високий EI, я раджу почитати книжки Деніела Гоулмана.

Окремо хочу розповісти про соціальні проєкти, участь у яких стає можливою після підготовки. Виступи для внутрішньопереміщених осіб, перформанси в реабілітаційних центрах для наркозалежних і багато інших проєктів плейбек-спільноти дають підтримку тим, кому вона потрібна. Це можливість кожному бути почутим, якою б сумною, болісною, страшною не була його чи її історія.




— Яких навичок потребує плейбек? Скільки часу потрібно, щоб досягти майстерності?

Щоб почати вивчати плейбек, особливих навичок не потрібно. Під час навчання ви освоюєте акторські навички: сценічний рух, сценічну мову, розуміння драматургічного ряду.

Одночасно працюєте з психологічними параметрами: розвиток емоційного інтелекту, ознайомлення з поняттями проєкцій, переносів.

Але розвиватися є куди. Можна отримувати сертифікати, брати участь у закордонних конференціях, майстер-класах.

— Чи можуть навички, здобуті в театрі, стати корисними в житті, на роботі?

Дуже корисна навичка — імпровізація. Це вміння діяти спонтанно без підготовки, адже все життя є імпровізацією. Виробляється поняття толерантності, пропрацьовуються психічні та фізичні затиски. Також корисне ораторське мистецтво та просто фізична активність.

Окремо варто розповісти про зміщення точок відліку на краще. Ось сидиш, буває, на мітингу з колегами з-за океану і не розумієш, навіщо по третьому колу обговорювати одне й те саме. І раптом звичні, банальні моменти починають грати новими фарбами. З’являється розуміння, що кожен з учасників прямо зараз проживає свою історію і що вони у всіх різні: нудні, тривожні, радісні. І тут вмикається увага, стає небайдуже. А коли не байдуже, то мітинги проходять продуктивніше.






— Як вдається поєднувати хобі та роботу? Чи багато часу йде на репетиції?

Ідеальний варіант: дві репетиції на тиждень по три години. Все залежить від завантаженості на роботі, іноді доводиться запізнюватися або навіть пропускати репетиції. Але загалом поєднувати цілком реально.

Але кожна репетиція допомагає відволіктися і перемкнутися. Якщо вже прийшов, то месенджери та пошта відходять на другий план, а в голові не залишається місця для робочих проблем.

Крім того, можна розповісти історію, яка турбує чи радує, побачити її і себе збоку. Часто з дуже несподіваного ракурсу.

— А як зазвичай відбуваються репетиції з плейбеку?

На початку проводиться розминка тіла та голосу. Це допомагає розім’ятися і перемкнутися від буремності життя.

Наступна частина — відпрацювання психологічних плейбеківських вправ. Після — відпрацювання форм і відігравання історій учасників групи.

Дуже важливо отримувати якісний фідбек від оповідача, тренера, акторів про те, чи вдалося почути історію та виразно передати вибраний образ. І головне — чи вдалося втриматися від проєкцій, інтерпретацій та моралізаторства, бо це заважає передавати історії такими, якими вони є.

— Чи розвинуто в Україні культуру плейбек-театрів? Багато є колективів?

Так, в Україні досить розвинена плейбек-спільнота. Але вона невелика: близько 30 театрів.

Перший театр заснували 2001 року у Києві. Найбільш активний розвиток розпочався з 2009 року. Наразі триває активна робота зі створення української плейбек-школи.





— Що можете порадити новачкам, які цікавляться плейбек-театром? З чого та як краще починати, на що звернути увагу?

Для початку потрібно зрозуміти, чи підходить і чи подобається вам цей метод. Прийдіть на перфоманс плейбеку у своєму місті, спробуйте розповісти історію. Якщо сподобається, поспілкуйтеся з акторами, вони зазвичай не кусаються :)

Запитайте, чи проводять відкриті репетиції, чи можна взяти участь у звичайній. Якщо й там сподобається, можна сміливо піти на навчання. Головне — берегти себе і не йти передчасно туди, до чого можете бути і не готові.

Ще кілька порад — у відео Наталії Вайнілович.

— Які у вас плани на майбутнє, пов’язані із плейбек-театром?

Зараз мої думки зайняті майбутнім релокейтом, тому всі плани на майбутнє, включно з плейбеком, досить туманні.

Як мінімум ходитиму на перформанси як глядачка, розповідатиму історії. Можливо, приєднаюся до проєктів плейбекерів, більш-менш довгострокових.

Отримувати міжнародні сертифікати та виводити хобі на якісно новий рівень поки що не планую. Але все можливо, адже наше життя — суцільна імпровізація :)

У матеріалі використано фото перформансів плейбек-театру «Вахтери» та репетицій Школи Магії Театру.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




6 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

goo.gl/a7iQ3P Інтенсив «Знайомство з плейбеком» в Харькове
Доступно всем · Организаторы: Школа Магії Театру и ПТІцентр Платформа Театральних Ініціатив

Суббота, 19 января 2019 г. в с 11:00 до 16:00

Да, это ненавязчивая реклама тренинга.Тренинг объединяет в себе групповые, индивидуальные и парные упражнения. Акцент сделан на взаимодействии с другими и наблюдении за собой. В движении и в покое. Метод плейбек-театра направлен на умение импровизировать и выражать свои переживания словами и движениями.

👀 ЭТО ОРАТОРСКОЕ ИСКУССТВО?
Нет, риторика учит формулировать мысль и выражать ее в понятной форме. Внимание обращено на то чтоб вызвать у слушателей мысли и переживания и через это раскрыть тему. В плейбек-театре актеры на сцене словами и движениями выражают те эмоции и мысли, которые родились в них самих. Родились от истории рассказчика или рассказчицы.

👀 ЭТО ИНТЕНСИВ АКТЕРСКОГО МАСТЕРСТВА?
Не только. Актер сосредоточен на себе и на роли, заданных обстоятельствах, биографии персонажа. Плейбек перформер, выражая свое состояние взаимодействует с партнерками и партнерами по сцене, не знает наперед, что они будут говорить или делать. Контакт, внимание, взаимовыручка, совместная импровизация — это все необходимо чтобы передать историю Рассказчика.

👀 ЭТО ОЧЕРЕДНОЙ ТРЕНИНГ ПО ЭМОЦИОНАЛЬНОМУ ИНТЕЛЛЕКТУ?
Возможно, ведь понимание эмоций своих собственных, эмоций партнеров и эмоций Рассказчика очень важно. Но в упражнения плейбека это происходит в движении, в разных формах, более спонтанно, чем в заданных тренером упражнениях. С максимальной отдачей.

ЧТО БУДЕТ
👉много драйва
👉взаимодействие с другими участниками
👉музыка — гитара, перкуссия, скрипка
👉живое взаимодействие
👉две мегасимпатичные тренерки: Елена и Алина
👉безопасность и экологичность

ЧЕГО НЕ БУДЕТ
🤚презентации на проекторе
🤚раздаточных материалов для самостоятельной работы
🤚сидения на стульях с задумчивым видом

Може кому цікаво цієї неділі (28.10.2018) о 18:30 на Мишуги 7а буде перформенс театру де рулить Наталія Вайнілович.

www.facebook.com/events/262606041105280

Від себе додам, що один «семестр» я був з ними (курс закінчився перформенсом для однієї із київських шкіл) і дуже про це не пошкодував :)

Так що велкам.

Автору дякую за статтю!

Чудово ! Нагадало рольові ігри відсутністю чіткого сценарія, та водночас наявністю деякої структури. Звичайно, історії з публіки не зажди можуть бути цікавими, це те ще завдання для акторів, щоб зробити виступ цікавим, навіть якщо історія «замовника» не дуже розвинена.

Ще жодного разу не було такого, щоб історії були не цікавими. Якимось магічним чином в залі збираються люди, яким є чим поділитися, які хочуть бути почутими.

Тут навпаки проблємка часто, що історії надто чіпляють акторів та глядачів і доводиться довгий час приходити до тями після перформансів. Мабуть не просто так для міжнародної сертифікації потрібна добра кількість годин особистої терапії.

А от рольові ігри ні разу не нагадує. Хоча може я просто не брав участі у правильних рольових іграх ))))

👍Интересная статья, еще один знак, чтобы попробовать 🙄

Вдалося спробувати? Поділіться враженнями )

Якщо ще нє — то ось Вам ще один знак hram-selinskoe.ru/...​8-0000066EC30CFA10-1.jpeg

Підписатись на коментарі