Працювати мало, а заробляти багато. Обговорюємо амбіції, вигорання і страх звільнення — DOU Podcast #46

У новому випуску DOU Podcast говоримо про айтівців, які працюють до 30 годин на тиждень; ситуації, коли нова робота виявляється гіршою за попередню; вигорання і страх звільнення, «зламані» соц. мережі, а також про те, що робити, коли життя проходить повз вас, поки ти сидиш за компʼютером.

Цей подкаст ведуть Юра Федоренко, Service Manager в MacPaw, Олекс Майстренко, радник в КМДА, і Влада Зацаринна, Head of Operations в DOU. Можливість запису забезпечив наш «автономний» партнер — Ecoflow. Дивіться, ставте лайк і залишайте коментар не менш як на вісім слів.

❗Зареєструватися на запис наступного випуску подкасту, який відбудеться офлайн 10 грудня о 17:00, можна за цим посиланням.

👉 Підписуйтеся і слухайте нас на всіх платформах, зокрема на iTunes, SoundCloud, Google Podcast, Telegram, RSS.

У випуску обговорюємо:

00:00 Інтро
00:30 Як потрапити на офлайн-подкаст
04:39 Конкурс
06:46 Айтівці, які працюють по 10-20-30 годин на тиждень
32:52 Про особисте, нашу роботу під час блекаутів, стрім і трохи про політику
47:07 Історії айтівців, які хотіли отримати кращу роботу, проте вийшло тільки гірше
58:36 Ці соцмережі «зламались», несіть нові
01:13:53 Я вигорів і боюся звільнення
01:29:56 Як ви боретесь з відчуттям, що життя проходить повз, поки ти проводиш його за компом?

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті

3 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Читала в одній групі: «я хочу в ІТ, але ще не знаю, що мені сподобається, але хочу ремоут, вільний графік, працювати по 4 години вдень і отримувати добре, щоб подорожувати, не обмежувати себе». І це потрібно не через 5-7 років, а уже після курсів якихось. Писала росіянка 😆

Мені десь у 2010 одна дівчина ще пряміше сказала — хочу тестувальницею, бо не люблю багато працювати, причому дуже змовницьки посміхалася, типу тижпрограміст, ти в темі :D

До слова, згадався мій добрий знайомий, на жаль, вже покійний (помер у 65 від ускладнень ковіду), уродженець Вінниці, білоруський підполковник у відставці, фотограф, краєзнавець і взагалі ентузіаст. Він (спадковий офіцер, до речі) колись ошелешив мене фразою, що пішов до війська через слабке здоров‘я і перспективу ранньої пенсії — мені якраз завжди казали, що в мене слабке здоров‘я, тому на офіцера ніт :-)

У меня с той же целью дядя пошел в милицию. Закончил суворовское.
Ну шо я могу сказать, на пенсию то в 45 он вышел. Только помер сразу после этого.

Підписатись на коментарі