Що буде з повістками, цифровізація армії та оновлення в Резерв+ — DOU Podcast #79

У новому випуску DOU Podcast ми обговорюємо як відбувається цифровізація армії, про виклики та беклог, про Оберіг, Резерв+ та багато іншого. Нумо дивитися!

Цей подкаст ведуть Влада Зацаринна — CEO в DOU.ua та Євген Ковалевський — CTO і співзасновник благодійного фонду KOLO та VP of Engineering у LetyShops

Гість цього випуску Олег Берестовий — начальник управління ІТ в МО України, ex-dev at Uklon.

⏩ Навігація:
00:00 — Інтро
2:12 — Партнерський блок
3:12 — Від добровольця до начальника ІТ департаменту
10:11 — Що мотивувало мобілізуватися
13:54 — Про початок роботи в Міноборони
16:40 — Про рекрутинг в команду
18:41 — Як звільняють в армії
19:35 — Про команду та взаємодію депарптаментів
20:25 — Розробка та документація: як створюють та деліверять додатки в МО
24:03 — Скільки айтівців у Силах Оборони
25:32
 — Про проєкти, плани та взаємодію
27:53 — Оновлення та повторне оновлення даних в Резерв +
30:32 — Команда: хто ці розробники
33:21 — Про структуру департаменту
39:35 — Чи є вакансії та які умови
43:15
 — Що по беклогу: Оберіг, Резерв+
48:07 — Цифровий рекрутинг та автоматичні відстрочки уже в вересні?
48:47 — Як вручатимуть повістки
53:07 — Про Армію+
59:05 — Цифровізація і «стара школа»
1:01:34 — Як військові взаємодіють з Армія+
1:09:10 — Болі та виклики в роботі над Армія+
1:13:50 — Як виглядає робочий день начальника ІТ департаменту

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

26 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

А що буде з правом на сумлінну відмову?

Яке є частиною свободи совісті, яка гарантується статтею 18 Міжнародного Пакту про Громадянські та політичні права та статтею 9 Європейської Конвенції з Прав Людини.

Варто зазначити також, що відступ від статті 18 ЗАБОРОНЕНО згідно статті 4 того ж самого Пакту навіть ПІД ЧАС ВІЙНИ та будь яких інших обставин.
Також варто зазначити, що в законі від 2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права!

Варто зазначити, що ці документи є ЧАСТИНОЮ ЗАКОНОДАВСТВА. А їх юридична сила така сама як сила ЗАКОНІВ.

Сумлінна відмова визнається в воюючому Ізраїлі, сумлінна відмова визнається у Південній Кореї, яка має також чокнутого сусіда як і Україна.

Комітет ООН з Прав Людини неодноразово закликав Україну розширити можливості альтернативної служби для людей що відмовляються грунтуючись на засадах совісті та моралі, а не релігії. Відтак, вимога доказування належності особи до певних релігійних організацій на підтвердження наявності релігійних переконань, які суперечать виконанню військового обов’язку, не відповідає ст. 35 Конституції України. Така вимога суперечить і міжнародним зобов’язанням України за ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), бо відповідно до п.п. 36, 61 рішення Європейського суду з прав людини від 15.09.2016 р. у справі № 66899/14 Papavasilakis c. Grèce (Папавасилакіс проти Греції), право на сумлінну відмову від військової служби за ст. 9 Конвенції має захищатися і тоді, коли особа, яка реалізує це право, не належить до жодної релігійної організації.

У світлі цього беззаконня і поваленого конституційного ладу я дійшов до висновку, що найкращим способом захисту мого права на свободу совісті та сумлінну відмову є перешкоджання тому, аби територіальний центр комплектування зміг отримати мої персональні дані. Взагалі вони не питають згоди на обробку цих даних, це вже порушує закон про персональні дані. Так от, без паспорту мене не можуть поставити на облік військовозобовязаних. Також останні зміни до постанови 560 привнести дещо нове, а саме, «Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.»
Тобто якщо ви також хочете захищати своє право на сумлінну відмову у доступний нам спосіб, то треба залишатися у статусі призовника. Проти волі людини її не можуть поставити на облік військовозобовязаних, якщо такою людина не хоче ставати.

А стаття 87. Жінки, які перебувають на військовому обліку, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період у добровільному порядку на підставі власноруч написаної заяви на ім’я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівника відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ за формою згідно з додатком 13. Ця стаття суперечить конституції, яка каже про однакові права та свободи.

Свій радянський союз з його долгом родінє матері засуньте собі подалі. Ми живемо в капіталізмі. І юридично всі хто йде на війну підписують добровільний контракт. Так припиніть найобування людей відносно того, що всі повинні підписати цей контракт.

Ця стаття суперечить конституції, яка каже про однакові права та свободи.

www.youtube.com/watch?v=Dcbxz323Tds

А якщо не буде достатньо бажаючих підписати контракт? Це вибачте черговий трактат боягуза що хтось його має захищати.

Якось Ізраїль визнаючи право на сумлінну відмову і маючи в рази менше населення не має проблем з контрактом.
youtu.be/sV6tTR7IABc — у них про це лекцію в університеті права дають і країна не сиплеться через відмовників.
Взагалі, б***ь, якого біса ви намагаєтесь поєднати кількість сумлінних відмовників з кількістю тих хто підпише контракт. Це не повʼязані речі.

Очевидно що кількість бажаючих підписати контракт прямо залежить від умов цього контракту. Якщо це безстрокове рабство з виплатою (після отримання одноразової виплати, яку не кожен навіть отримати може, взагалі який крінж розплачуватись з людиною яка втратила кисті рук одноразовою виплатою гривнею, яка дешевшає з дня в день і буде це робити далі на вимогу кредиторів) 15 тисяч гривень (350 доларів) за першу групу інвалідності , які при гривні по 60 стануть вже 250 доларів пенсії, то звісно буде мало бажаючих. Але ви вбачаєте мене — сумлінного відмовника, винуватим в тому, що на такий бридкий контракт мало охочих.

Якби це був контракт, що передбачає безоплатне житло в новобудові у рази втрати працездатності (хоча б частина однієї кінцівки), тоді бажаючих підписати такий контракт могло бути в рази більше. І якщо ви скажете «КО_КО_КО, ПАртнери не дозволяють платити військовим», то я скажу що партнери не забороняють будувати або купувати житло біженцям, а частину цих квартир можна було б з легкістю передати ветеранам.

Ви називаєте мене боягузом, але чомусь не побачив на ваших фото чи у вашому лінкедін зміни місця роботи на Збройні Сили України. Ви ж сам такий самий боягуз, який буде використовувати інші трактати (ко-ко-ко я допомагаю грошима, я доначу) на виправдовування своєї боягузливості. Різниця між нами в тому, що я не гоню на фронт інших, як це намагаєтесь робити ви сидячі у себе в теплому домі. Я визнаю права людей, що є ЧАСТИНОЮ ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА. Ці права — частина тих документів які ПІДПИСАЛА ТА РАТИФІКУВАЛА Верховна Рада України.

Так шо боягуз тут це ви, той хто пише таку гидоту, сидячі в кріслі свого авто, або на дивані вдома. Моральне право гнати когось іншого в окоп має лише той, хто там був чи знаходиться. Ви там не були, і очевидно, не опинитесь ні за яких обставин. Ви так само не опинились там коли столиці загрожувало оточення.

Але що ви дали зрозуміти, що ви совок, який не може визнати права людей прописані в декларації прав людей.

Дивно порівнювати Ізраїль і Україну — це зовсім різні країни по більшості параметрів: від доходу на душу населення до усвідомлення національності ідентичності. Та й ухилятись в Ізраїлі досить важко — це призводить до соціальної ізоляції і великих складнощів в пошуках роботи. Тим не менш, я на зараз не бачу черг бажаючих на контракт. Хлопці на фронті виснажені та й банально закінчаться колись. Що далі? Всім хто може виїжджати до Європи? Що робити іншим? Я до речі не гоню вас в окоп — не певен що там від вас буде якась користь. Я скоріше розмірковую над ситуацією, яка склалася, і місці кожного з нас в ній. Кожен все одно приймає рішення: воювати чи ні, волонтерити чи ні. Ви, я, кожен може прийняти активну участь у боротьбі чи шукати хто його має рятувати, бо є закон про це :)

Яке ухилятись в Ізріілі, я скинув лінк на лекцію університету де професор каже прямо, що повна відмова від служби визнається навіть краще ніж селективна.

Чому я маю вірити пропаганді більше ніж професору університету міста Хайфи?

youtu.be/sV6tTR7IABc?t=488

Ну і що, контр аргументи словам цим будуть?

Що далі?

Якщо фронт посиплеться або буде програш у війні, або НАТО/Польща введе свій контингент. А що ти хочеш воювати до останнього чоловіка як Парагвай?

Програш, окупація. Що буде ви робити? Ваші родичі? Поїдете за кордон? Що іншим робити? Чекати поки їх вб’ють чи згвалтують?

А що вам відповів омбудсмен?

Тупо ігнорує падло, я відправив спочатку листа електронного з підписом усе як треба — ігнор. Минулих вихідних я відправив реальний лист з повідомленням про вручення, але цього повідомлення ще не було.

То ж він чекав поки Ви надішлете реального листа, з фізичною, а не електронною, зворотною адресою. За тією адресу надішлють наряд, заламають Вас, запхнуть у бусик і повезуть проходити військово-лікарську комісію.

я в обох варіках написав фактичну адресу, сподіваюсь Лубінець не настільки раб системи.

Та нічо не буде, писав президенту двічі тупо те що думаю, бусіка ще нема.

У мене іноді складається враження що бусіки це якась страшилка вигадана щоб лякати нечемних чоловіків.

Я думаю що це страшилка для жителів столиці, але у малих містах та областях типу Луцька, ІнваноФранківська тощо — це не прикол. Чого лиш вартий ТЦК Хусту і його начальник — матьорий совкофіл.

Я тут на доу час від часу дискутую на тему того, що буде якщо всім військовим які втомилися воювати дозволять поїхати додому, і перестануть мобілізовувати тих, хто воювати не бажає. Мої опоненти не заперечують, що в цьому випадку вороги «за три дні» захоплять всю країну, та в якості аргументу що ну і не страшно кажуть що всі хто бажає зможуть втекти за кордон, щоб вороги їх не скривдили.
Так от, облаштуватися за кордоном значно складніше ніж в столиці, тож для всіх сумлінних відмовників є варіант — переїхати до столиці.

ну не скажу що насолоджуюсь, у мене загострюються психічні проблеми через страх і занадто велику обережність. В мене в принципі той діагноз що мав би мене зняти з обліку, але мені фіг поставлять саме його варіант (з регулярними повтореннями тощо) на влк.

Але в цілому так, ухилянтам краще жити в столиці. Тут душать менше.

Юрія Шеляженка зараз по судам тягають за те що це, pacifism.org.ua/peace-agenda-2022, було надіслано президентові.

Зрозуміло, спробую теж написати йому, спитати, що на його думку є рабством, що ні. І якщо, наприклад, закон дозволяє рабство в деяких випадках, то це вже не рабство, чи все ще рабство.

Підписатись на коментарі