«Embedded-спеціалісти і в 60 років заробляють великі гроші». Розмова з Associate QA Manager Вікторією Таранюк, яка викладає у КПІ

💡 Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Приєднуйтесь до QA спільноти!

Сфера embedded-розробок — одна з тих галузей IT, де не зросла конкуренція за вакансії під час повномасштабної війни. Ба більше, за даними DOU, у липні 2022 року кількість пропозицій на цю посаду була найбільшою з січня 2021 року — 60. При цьому відгукнувся на роботу лише один фахівець.

Вікторія Таранюк — Associate Engineering Manager у компанії GlobalLogic — працює у сфері вбудованих систем вже 12 років. За цей час спеціалістці доводилося кілька разів працювати на проєктах, не пов’язаних з embedded-розробкою, та кожного разу Вікторія планувала нарешті повернутися до завдань в улюбленій сфері. Про те, який зараз рівень embedded-проєктів в Україні, як навчати студентів цієї спеціальності та які перспективи індустрії — читайте у матеріалі.

Думала, що це нудно, а насправді знайшла справу мрії. Про те, як опинилася в embedded-розробці

Я потрапила в embedded-розробку 2011 року у GlobalLogic. На той час я мала знання з комп’ютерних мереж (навчання за програмою CCNA), досвід роботи системною адміністраторкою, бізнес-аналітикинею і тестувальницею. Цього багажу вистачило для того, щоб мене взяли в embedded-тестування одразу на позицію Middle QA Engineer. Спеціалістів було мало, і всіх доводилося навчати. Я тоді всіляко переймала досвід команди.

Насправді мені здавалося, що тестування — це досить нудна професія, але щойно почала заглиблюватися у вбудовані системи, то переглянула своє ставлення. Я працювала на проєкті з розробки Wi-Fi чипа. Розробка нових SoC для Wi-Fi загалом є дуже цікавою. Тестування передбачало всі процеси й підходи для виходу чипа на ринок. Наша команда з восьми людей багато працювала з обладнанням таким, як аналізатори спектра, вивчали фізичні характеристики хвиль, інтеграцію чипа з операційною системою Linux, тестування драйверів і об’єднання пристроїв у мережі. Тож до здобуття практичного досвіду важко було зрозуміти, що саме на мене чекало. А зрештою я була вражена та захоплена.

Це була пригода тривалістю вісім років. Наша команда проводила тестування на всіх рівнях. За цей період ми працювали з різною функціональністю, будували лабораторію для тестування (для цього зняли 3-поверховий будинок), літали до замовника в Ізраїль, на демонстрацію в Тайвань і на сертифікацію пристрою в США.

Ми досліджували, як зростає компанія, як з’являються ринки, як на нього виходить наш пристрій. З командою починали проєкт з 10 тисяч чипів, а закінчували вже 50 мільйонами. Я досить швидко доросла до QA manager і почала навчати людей, адже нам потрібні були фахівці. Цей проєкт вирізнявся тим, що за вісім років я здобула досвід різної роботи: технічної, менеджерської, менторської.

У сфері embedded-розробки проєкти досить тривалі, адже лише для того, щоб людина ввійшла в тему та з усім розібралася, треба пів року. Якщо фахівець звільняється швидко — це дуже складно. Бо спершу шукаєте людину, потім пів року її навчаєте, і якщо за рік вона піде, то всі зусилля були марними, а час — втрачений. То ж стандартна тривалість роботи працівника на одному проєкті — щонайменше три роки.

Коли я почала викладати в GlobalLogic Education, то давала студентам практичні знання, щоб вони одразу могли працювати. У програмі було основне, що треба знати: мережі, тестування, операційні системи. Людина швидко здобувала досвід на практиці, а далі, якщо їй чогось бракувало з теорії, могла довчити самостійно. Такий підхід був гарний тим, що спеціаліст одразу занурювався у роботу й отримував результат — фактично за три місяці підготовки. За найкращих часів — до пандемії та великої війни — з одного курсу компанія могла взяти на роботу 13 людей.

Нині програма курсу майже повністю перейшла на факультет інформатики та обчислювальної техніки у КПІ імені Ігоря Сікорського, після якої випускники знаходять собі гарні місця на різних проєктах і компаніях. Наша мета насичувати ринок експертизою, щоб надалі підтримувати розвиток індустрії.

Набір на курс закрився за шість хвилин. Про C/Embedded GL BaseCamp для студентів

Отож моя менторська програма лягла в основу програми QA Embedded Basecamp, яку нині викладають у КПІ. Основна ідея співпраці полягала у тому, щоб побудувати місток між компаніями й університетом, аби світовий досвід ставав якомога раніше доступним для студентів. Ми часто приходили до університетів і розповідали про наше бачення співпраці та можливості GlobalLogic Education. Так виникла ідея спільного проєкту PoC «Smart City» зі студентами та викладачами ФІОТ. Це IoT-проєкт, що об’єднує різну міську інфраструктуру в єдину систему.

Певні проєкти студентів доїхали на CES у Лас-Вегас і брали участь у хакатоні, це було досить захопливо. Крім того, декілька студентів стали колегами в компанії GlobalLogic, а один вступив в аспірантуру і досі продовжує з нами співпрацювати на рівні університету.

Nvidia і Renesas r-car, фото з навчання на PoC Smart City

Цей проєкт започаткував співпрацю між GlobalLogic та університетом, тож п’ять років тому компанія та КПІ підписали угоду. Усе почалося з того, що QA Embedded GL BaseCamp почали викладати як навчальну дисципліну на ФІОТ. Курс розширив навчальні програми з підготовки студентів з Linux, комп’ютерних мереж і започаткував дисципліну «Технології тестування (QA) вбудованих систем». Програма стала популярною серед студентів і останній набір закрився дуже швидко — за шість хвилин зареєструвалися близько 120 людей.

Ми були приємні вражені, адже на початку в групі було 30 осіб.

На програмі ми даємо практичні знання, які відповідають рівню вимог для embedded-тестувальника. За один семестр можна опанувати професію. Ми навіть не обіцяли працевлаштування, але кількість охочих все одно була величезною.

Цей досвід сприяв створенню сертифікатної програми «Інженерія вбудованих систем та Інтернет речей» на ФІОТ, у якій Globallogic бере участь. У сфері розробки вбудованих систем студенти працюють з контролерами, зокрема Globallogic StarterKit, а також іншим устаткуванням, яке компанія передала університету. На лабораторних роботах з контролерами студенти опановують сім лабораторних за темами:

1. Hello World — знайомство з МК та IDE;

2. LEDs, Buttons, Interrupts — GPIO ports usage (порти вводу/виводу).

3. Timers — система тактування МК, таймери, ШІМ-режим, генерація заданих сигналів.

4. ADC — робота з АЦП. Під’єднання зовнішнього потенціометра.

5. Communication interface USART — керування світлодіодами за допомогою ПК (зв’язок за RS232 com port).

6. Communication interface I2C — керування зовнішнім Stereo DAC. Генерація мелодії.

7. Communication interface SPI — керування зовнішнім акселерометром. Детекція кута нахилу плати в просторі.

У межах частини з тестування ми разом створюємо вбудований пристрій, збираємо з вихідного коду Linux, у нас виходить мережевий сніфер як SUT (System Under Test). Спочатку налаштовуємо оточення з вимогами до мережі, а потім працюємо з пристроєм. Студенти можуть отримати до нього віддалений доступ чи взяти особисто під дипломну роботу. Частина робиться на симуляторі. Вони пишуть тест-кейси, розписують дефекти.

Загалом у сертифікатну програму входить п’ять дисциплін:

• Технології програмування C/Embedded
• Технології програмування на ПЛІС (FPGA)
• Управління ІТ інфраструктурними проєктами
• Тестування та контроль якості(QA) вбудованих систем
• Технології розроблення вбудованих систем IoT

Для проєктної роботи у нас є мініпроєкт, написаний на Python — «Технології розумного міста». Студенти вчаться збирати дані з пристрою або сенсору на кшталт акселерометра, здійснювати обмін даними, зберігання та відображення. Також студенти використовують такі інструменти, як Jira, CI/CD pipeline, синтаксичний аналізатор коду та автоматичні тести. Усе це вони роблять у командах, пробують описати архітектуру, розписати завдання на імплементацію, розбити їх у Jira. Студенти у групах роблять спільний проєкт і домовляються один з одним щодо деталей.

Програма є трішки адаптованою для того, щоб її могли закінчити студенти з різною спеціалізацією та рівнем підготовки. Однак зауважу, що рівень студентів досить високий. Тож ті, хто добре розібрався з матеріалом, готові працювати на комерційних проєктах інтернами. Ми з колегою з GlobalLogic, який теж викладає в інституті, зійшлися на думці, що після такої підготовки приблизно 10 студентів можна наймати як трейні в компанії розробниками та 15 тестувальниками. Однак тут все залежить від кількості вакансій для інтернів, адже їх може бути 2–3 на конкретний момент. Але ми знаємо, що багато наших студентів успішно влаштовуються на ринку.

«Робота зі студентами — це мій волонтерський внесок у майбутнє України». Про викладання у КПІ

Головна ідея цієї співпраці в тому, щоб університет не залежав лише від нас. Програма і матеріали залишаються в університеті, хоча GlobalLogic залучає фахівців для лекторства. На програмі ми працюємо разом з університетськими викладачами. Наприклад, керівниця сертифікатної програми від кафедри обчислювальної техніки викладає Linux і Networking на високому рівні. Я читаю лекції про тестування та проєктну діяльність, а з лабораторними роботами допомагають асистенти кафедри.

Дуже пишаюся цим досвідом, бо навіть якщо не зможу продовжувати, то залишаться матеріали, які вже передані університету й інтегровані у навчання. Тобто ця програма не зникне, вона не буде під впливом зовнішніх факторів: є бізнес чи нема, виділяють гроші чи ні.

До дисциплін залучені викладачі з факультету. З проєктної роботи я викладаю тільки частину, що стосується комерційного досвіду та Scrum. Теоретичну частину про технології та інструменти викладають працівники вишу. Ми також залучили до викладання лекцій аспірантів кафедри, які працюють в ІТ-компаніях і є спеціалістами в різних технологіях. Наприклад, DevOps, синтаксичний аналізатор коду, автоматизація тестування, Git, Jira — це теми, які викладають аспіранти. Цього року долучився досвідчений програміст з GlobalLogic, який викладає embedded-програмування.

Для мене важливими є цінності цього проєкту. Ми запрошуємо на програму спеціалістів, які готові допомагати й викладати. Умови дуже демократичні, ми нікого й ні до чого не змушуємо. Спеціалісти бачать, що у нас цікаво, що ми розвиваємося у складні часи, робимо благородну справу — підтримуємо розвиток студентів, — і тому долучаються до нас. Це їхній внесок у майбутнє. У нас є один досвідчений програміст, який живе у Німеччині та працює у виробника автомобілів, але продовжує консультувати студентів й вони розробляють машинку, яка потім може розширити технічні можливості. Як на мене, це чудова можливість зробити свій внесок у розвиток України.

«Вбудовані системи вивчають майбутні інженери, які будуть розробляти дрони, піднімати промисловість України»

Своєю історією я б хотіла спонукати інших фахівців ділитися досвідом зі студентами і вкладатися в університетські програми. Це така штука, яка сьогодні, можливо, війну і не виграє, але допоможе створювати нове і відновлювати.

Хочу, аби всі зрозуміли: така взаємодія не завжди виснажувальна. Я витрачаю лише 1,5 години на тиждень для лекцій і окремо ще можу консультувати студентів з дипломних робіт. Мої дисципліни — тестування та проєктна робота — розписані за семестрами, тож це не забирає багато часу. Щоб ділитися знаннями, не треба кидати основну роботу.

Ми працюємо над ще однією дисципліною — «Інтернет речей». Вже розробили лабораторні, де студенти будуть працювати над спільною системою. Спочатку вони мають розібратися з архітектурою та «підняти» систему. Далі — проєктна робота у команді, де студенти будуть працювати з фреймворком Scrum і розвивати свої софт-скіли.

Програма гнучка, вона може охоплювати різні дисципліни. На проєктну діяльність ми збираємо студентів з різних доменів і пропонуємо їм зробити розумне місто. Тому вони можуть самі обрати, додати у систему додатковий сенсор, чи пристрій, чи підсилити Back-end або Front-end.

Найважливіше — це дати студенту базу. В embedded-розробці вона дуже велика — це і тестування, і програмування, мережі, операційні системи, вбудовані системи. Тобто усе це треба знати, щоб стати одним спеціалістом. То ж базу у програмі ми напрацювали, а на деяких дисциплін її можна розширювати, якщо з’являються нові викладачі. Можна робити більш сучасною та реагувати на ринок. Наприклад, додати цикл з Automotive чи медичної сфери. Є головні дисципліни, які мають бути обов’язково, а всі інші більш-менш гнучкі.

Більшість — гнучкі, але дехто відстоює академічний підхід. Про співпрацю з викладачами

Я дуже задоволена співпрацею з викладачами вишу. Є хибна думка, що в університеті все застаріле і ніхто тут нічого не хоче розвивати. Я з цим не погоджуюся.

Перед запуском програми викладачі кафедри та керівниця сертифікатної програми пів року приїжджали до нас у компанію, щоб здобути практичний досвід. Мене це дуже змотивувало. Це було їхнє особисте зацікавлення та бажання донести до студентів досвід роботи у великих IT-компаніях. Саме це і стало поштовхом до започаткування програми: не лише бажання компанії, а й повна віддача викладачів. Усе працює в синергії.

Декому може не дуже подобатися наш підхід. На програмі ми одразу переходимо до практики, а академічний підхід, більш науковий і фундаментальний, гарантується лекційним матеріалом від викладачів кафедри. Це дає додаткове заглиблення у практичну тему, детальний розбір і послідовне вивчення теорії. Ми ж одразу працюємо з практичними знаннями, які даємо студентам. На практиці не завжди є детальний розбір. Студентам самостійно треба щось загуглити, запитати, поспілкуватися з іншими людьми, щоб виконати практичне завдання. Та важливо, що такий стиль викладання повністю підтримують викладачі та студенти, що беруть участь у сертифікатній програмі.

Проєктний підхід у навчанні є досить новим, і пов’язаний він зі стрімким розвитком нових технологій. Ми тримаємо фокус на тому, щоб декілька технологій працювали разом в одній системі. Деяким викладачам, які звикли до традиційного підходу викладання матеріалу, не завжди подобається наше бачення. Дехто може наполягати на більш послідовному та виваженому викладанні. Як на мене, це добре. Насправді потрібно і те, і інше, адже якщо всі будуть тільки щось склеювати та випускати, то це матиме низьку якість. Академічний підхід також потрібен. То ж загалом я дуже задоволена досвідом роботи з викладачами, бо можна поєднувати різні думки і підходи.

Лише універу не вистачить. Про те, що embedded-розробку треба вивчати додатково

Щоб стати спеціалістом у сфері вбудованих систем, недостатньо просто закінчити університет. Студент має багато вчитися додатково. Якщо немає додаткової роботи, то навіть з нашим практичним підходом нічого не вийде. Є плюс — наші студенти тепер знають, що саме їм треба вчити. Вони більше проінформовані і розуміють, що їх чекатиме.

Той, хто робить все по мінімуму лише для того, щоб отримати диплом, ніколи не потрапляє у сферу embedded-технологій. Університет дає технічну базу, яка розрахована на 120 людей, що є на програмі. Її не завжди достатньо, адже здібності у кожного студента різні. Саме тому студент має виявити зацікавленість до напряму і працювати самостійно або знаходити програми від компаній. Тоді все вийде.

Де почерпнути додаткову інформацію:

1. Я б дуже хотіла, щоб у нас стали популярними пет-проєкти і студенти не боялися створювати маленькі прототипи, власні проєкти. Отримав знання — одразу пробуй з ними щось зробити. Це спосіб мислення. Пет-проєкт допоможе зрозуміти сильні та слабкі сторони. З ним варто підійти до знайомого інженера і попросити поділитися фідбеком — де є помилки, що треба дотягнути. На щастя, у нашій країні радо діляться знаннями. Вам обов’язково допоможуть. Потім цей проєкт можна буде додати до портфоліо чи вписати у резюме.
2. Є хороші курси з embedded-розробки на Udemy. Вони досить якісні та прикладні.
3. Курси від компаній. Такі курси спеціально створені для підготовки спеціалістів. Тому, якщо ви вже пройшли попередні етапи, сміливо реєструйтеся на курси у компанії.

Тобто ідеальна формула така: технічна освіта — власний пет-проєкт — відгук від знайомого програміста — курси на Udemy — вступні курси від компанії.

Буває, що студенти швидко вчаться й одразу йдуть на курси від компанії, де інтенсивно працюють по 10 годин і дотягують знання. Але тут є багато власної інтенсивної роботи.

Конкуренція тут набагато нижча. Про затребуваність і плюси спеціалізації

У сферу embedded-технологій важче зайти, аніж в інші IT-професії, тому що вона вимагає більше знань. Можна вивчити веброзробку і одразу створювати сайти. Для embedded треба трохи знати електроніку, помучитися із «залізом», а воно ламається і не працює, людина психує. Важливо не здатися, а продовжити розбиратися. Крім того, треба трохи знати фізику — вміти поміряти рівень сигналу, рівень напруги, розрахувати коло, розуміти фізичні явища, які відбуваються, орієнтуватися в електроніці. Спеціалісти, які розібралися з embedded-технологіями, переважно не хочуть змінювати сферу на іншу. Вбудовані системи — це дуже цікаво.

У embedded є один великий плюс — мова C/C++ значно не змінюється, фундамент з електроніки залишається таким самим. Наприклад, Java постійно змінюється, вебтехнології також модифікуються, з’являються нові фреймворки. Водночас мова С, яку переважно використовують в embedded-розробках, залишається майже незмінною з 1972 року. Крім того, спеціалістів з вбудованих технологій важко замінити. У нас є розробники, яким по 60 років, і вони досі заробляють великі гроші. Конкуренція тут набагато нижча. Компаніям важко вийти з українського ринку, бо вони не можуть так швидко замінити команди.

Негативного впливу не було, почали розвиватися нові напрями. Про вплив війни на embedded-розробку

Ця професія більш надійна та стабільна, крім того, вона значно менше за інші постраждала через повномасштабну війну. Embedded-розробка постійно підлаштовується під актуальні потреби, тож під час війни збільшилася кількість оборонної промисловості.

Якщо раніше технології в аграрній промисловості могли використовувати зв’язок, щоб повісити маячок на корову, то тепер схожі технології використовуються для радіонаведення. Зв’язок, який використовувався раніше для комп’ютерних ігор, сьогодні використовується для військового зв’язку, а також почав більше розвиватися супутниковий зв’язок. Якщо раніше комп’ютерний зір у телевізії використовувався для обліку тварин, то зараз — частіше для ідентифікації ворога.

Залежно від того, яка промисловість є нагальною, трансформується й embedded. Якщо у нас сплеск аграрної промисловості й дрони поливають поля, то буде embedded під аграрну промисловість. Якщо у нас сплеск оборонної промисловості, то й embedded під оборонку.

Будь-яка сфера може бути пов’язані з embedded. У вбудовані системи вставляють і штучний інтелект. Система може сама ухвалювати рішення на рівні пристрою, наприклад, впізнавати людину і її поведінку. Завдяки embedded можна «оживити» будь-який предмет. От ваги раніше були механічні, а тепер вони «смарт» і передають інформацію у телефон.

Дехто обурюється, що на старті мало платять. Про зарплату і рівень embedded-розробок в Україні

Деякі люди обурюються, що стартова зарплата в embedded-розробці низька. Мовляв: «Я маю стільки всього вчити, щоб піти на 400 доларів, які можна отримувати в іншій сфері, де не треба стільки всього вчити». Це неправильна логіка. На початку зарплата низька, бо спеціаліст-початківець є збитковим для компанії, на ньому ніхто не заробляє. Я б назвала цю оплату стипендією, заохоченням для того, щоб у вас почали вкладатися. Компанія вірить у вас, бачить потенціал і пів року плідно співпрацює з очікуваннями, що далі ви почнете приносити прибуток. Потім зарплата спеціалістів швидко зростає, і стелі у ній немає. Бувають дуже дорогі спеціалісти. Навіть в Україні є інженерні зарплати по $8000 на місяць, хоча це швидше виняток.

У людей, які не пов’язані з вбудованими технологіями, існують міфи щодо цієї сфери. Коли професія тільки починала розвиватися в Україні, багатьом здавалося, що вона застаріла. Для мене це було дуже дивно і смішно, бо нові супутники і автомобілі є вбудованими системами, а люди уявляли собі embedded-розробника, як дідуся з паяльником.

Хтось вважає, що це складна професія, і не помиляється. У embedded є сфери, які не всім під силу. До них треба мати хист і дуже багато знань.

Мене тішить, що в Україні добрий рівень embedded-розробок. Він ставатиме тільки кращим, адже у нас з’явився ще військовий напрям. Українських інженерів активно забирають у Кремнієву долину — там уже багато знайомих. Хоча багато хто свідомо обирає залишатися в Україні, щоб вкладатися у перемогу.

Перспективи у сфері безмежні. Вони будуть і на нашому ринку, і на міжнародному.

За 12 років роботи у сфері у мене ніколи не було думок змінити вбудовані технології на якусь іншу ІТ-професію. Навпаки, бувало, що компанія просила взяти інші проєкти, не пов’язані з embedded (Cloud, UI). Я працювала над ними, але завжди сумувала за вбудованими системами. Мені завжди їх бракує, коли працюю на іншому домені.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU