5 історій переїзду за кордон і повернення додому зі США, Катару, Чехії і Польщі

Ми поспілкувалися з IT-спеціалістами, які попрацювали в інших країнах, повернулися додому й готові розповісти про свій досвід. Де цінують work-life balance, у якій країні починається робочий день з неділі; де дбають про різноманіття і де виходять на мітинги на підтримку українців.

А ще айтівці розповіли, за яких обставин повернулися додому і який розвиток отримали їхні історії в Україні. Хтось став волонтером, хтось працює в мілтеку, а хтось долучився до розвитку державних послуг.

«У Чехії о п’ятій вечора ви вже нікого не побачите в офісі»

Ірина Мельникова, Program Manager у мілтек-індустрії, у 2019–2024 роках жила в Чехії, відтак повернулася в Україну

Країну для еміграції я не вибирала. Переїхала в Чехію 2019 року, тому що там працював чоловік. Було складно знайти роботу. Звикла до українських процесів, коли ви надіслали резюме — і вже за дві години пише рекрутер. У Чехії чекати на відповідь можна місяць. Я консультувалась, як переробити CV, готувалася до співбесід — там усе працює по-іншому. У підсумку знайшла роботу в празькому офісі компанії Wargaming. Ця локація тільки-но відкрилась, майже весь штат набрали в Європі. У моїй команді були чехи, хорвати, серби, іспанці, а ще шриланкієць та аргентинець. На наступній роботі, у Bohemia Interactive Simulations, було більше чехів.

Треба було пристосуватися до того, що є work-life balance і люди без потреби не перепрацьовують. Але навіть якщо потреба є, співробітник може сказати: «Я повинен забирати дитину із садка», — і ви це маєте поважати. В українських компаніях, де я працювала, було ненормально піти о 18-й і звична річ — писати колегам після роботи та у вихідні. У Чехії о п’ятій вечора ви вже нікого не розраховуєте побачити в офісі. Це означає, що о 16:30 ви припиняєте ставити завдання, мітинги, бо люди вже збираються додому. Під час спілкування з головним офісом у Мінську мені доводилося бути фаєрволом. Я казала: «Ні, празький офіс не працює після шостої та у вихідні». Вони не розуміли чому, якщо у нас горять дедлайни.

У Європі люди не прагнуть напружуватись, щоб заробити більше, якщо це відбиратиме вільний час увечері. Після Києва з його темпом роботи, коли у 30 років вам уже потрібно на обкладинку медіа, мене це трохи дивувало. У Чехії навіть майстер, як і будь-який спеціаліст, не прийде працювати в суботу хоч би й за подвійну платню, бо планує поїхати кудись із дітьми. Але в IT це не означає, що дедлайни будуть зірвані. Просто до цього ритму потрібно пристосуватись. Померти від перевтоми ніхто не хоче, і швидко починаєш це цінувати. Нині я пропагую те саме: є робота, але також є сім’я чи хобі.

На момент повномасштабного вторгнення я все ще працювала у Wargaming. Друзі, знайомі, колеги запитували, чим можуть допомогти. Приносили матраци, адже я розміщувала людей, які приїжджали з України. Хтось пропонував вільну кімнату або й будинок. Я допомагала з перекладом, багато волонтерила. Ми викуповували цілі склади в Чехії, шукаючи необхідне для української армії.

«Для мене було важливо, що компанія мала контракти з українською армією»

Уже після того, як додала в резюме рядок про роботу в Чехії, працевлаштуватися стало легше. Я перейшла в компанію Bohemia Interactive Simulations, що працює з військовими. Утім, починали вони теж з комп’ютерної гри, і технології схожі на геймдев, тож мій досвід став перевагою. Для мене було важливо, що вони мали контракти з українською армією. Багато хто з колег тут волонтерив і навіть приїжджав в Україну з гуманітарною місією. Я їздила у відрядження, спілкувалася з військовими, відвідувала міжнародні виставки та конференції. На моєму бейджі було зазначено, що я з України, і це викликало велике зацікавлення.

За кордоном прожила п’ять років, але приїжджала в Україну та стежила за тим, як відкриваються мілтек-стартапи. Я хотіла активнішого залучення в проєкти з українською армією. У січні 2024 року повернулася додому та знайшла роботу в мілтеку, де навіть назва компанії під NDA. Це рішення не було емоційним — я обдумувала його пів року. Усім, хто планує повертатися в Україну, раджу тверезо зважити за і проти. Бути неготовим — теж нормально.

«Мені кортіло подивитись, як живуть люди в арабському світі»

Володимир Хворостянкін, Software Engineering Manager у Printify, у 2018 році працював у Катарі

До переїзду в Катар я працював у компанії Baaz у Дніпрі, яка розробляла платформи для арабського світу. Від компанії, дружньої до Baaz, надійшов запит на роботу над дуже цікавим проєктом у Катарі. Коли запитали, хто хоче долучитися, я зголосився. Ще тиждень ми торгувалися щодо зарплатні й урешті домовились. Оплата праці в Катарі на той момент могла бути вдвічі вищою за українську. Пізніше це змінилося — тепер в Україні можна заробляти навіть більше.

Довгий час Катар залишався закритою країною, туди було складно потрапити. Мені кортіло подивитись, як живуть люди в арабському світі. У Катарі я перебував з лютого до листопада 2018 року. Весь цей час прожив у готелі в місті Ер-Раян: відстань від помешкання до робочого місця — 200 метрів. Це було дешевше, ніж винаймати квартиру.

Я працював головним розробником системи, що аналізувала арабські й англійські тексти із соціальних медіа та визначала вподобання людини. Команда була невелика: загалом п’ятеро людей, іноді допомагали інші розробники. Якщо говорити про робочі інструменти, то з Україною немає жодної різниці.

Працював переважно з йорданцями та єгиптянами, а з катарським менеджментом спілкувався мало. З часом у мене з’явилися знайомі катарці, з ким міг раз на місяць попити кави.

«Незвично було, що вихідні в Катарі — це п’ятниця і субота»

П’ятниця — обов’язково, субота — за бажанням. Я не працював у суботу, тож мав два вихідних, але починати робочий тиждень потрібно було з неділі. Утім, до цього звикаєш. Понад норму в Катарі не працюють. Робочий день зазвичай починався о 7-й ранку, до спеки, а вже о 16-й в офісній будівлі майже нікого не лишалось. Я ж працював з 10-ї до 19-ї.

Під час мусульманських релігійних свят у Катарі майже не працюють. Хіба що недовго зранку, а потім роблять величезну перерву на обряди, молитви, гуляння. У цей час катарці не їдять, не п’ють. Потім знову трошки працюють, поки не зайде сонце. Тоді сідають трапезувати. А пізно ввечері можуть повернутися до роботи.

Місце, де я працював, називалося Qatar Science and Technology Park. Поруч розташовувалася мечеть. У головному офісі компанії мечеті поблизу не було, тож місце для молитов облаштували просто на роботі.

Окрім релігійних особливостей та розпорядку дня, жодних інших традицій не пригадаю. Мені здається, що робота розробника однакова що в Україні, що на Близькому Сході.

Загалом у Катарі дуже безпечно — крадіжками не варто перейматися. На набережній є сонячні панелі із зарядками, де можна залишити телефон і піти. Коли ви повернетесь, він буде на місці. На в’їзді в країну сканують обличчя та очі. Повсюди камери для розпізнавання облич.

Покинути країну на той момент можна було тільки літаком, а для виїзду був необхідний exit permit. Я виїжджав двічі. Щоб отримати exit permit, треба було написати ейчару. Він це узгоджував з керівництвом і створював запит у застосунку Metrash2. Це аналог нашої «Дії», який має кожен резидент Катару. Якщо за кодом професії можливо виїхати з країни до кінця контракту і роботодавець не заперечує, держава дає дозвіл.

Катар — це пустеля, і все побудовано на пісках. Під кожний кущ підведена вода: просто так нічого не росте. Влітку температура сягала 51,5 градуса. Хоч до роботи було близько і я добирався пішки, але від спеки міг відходити добру годину. Багато хороших, відкритих людей часто намагалися мене підвезти, бо бачили, що якийсь дурень плентається під сонцем. І, зокрема, через клімат залишатись у країні я не планував.

Ще в Катарі я розглядав вакансії з країн Європи, проходив співбесіди та отримував офери: хотів бути впевненим, що після закінчення проєкту матиму де працювати. Але всі пропозиції з Європи не дуже приваблювали, тож я зупинився на офері з Дніпра та повернувся в Україну, а вже за тиждень, у грудні 2018-го, вийшов на нову роботу. Через два роки, 2021-го, перейшов у Printify.

З 2022 року я волонтерю. Починав з допомоги військовому шпиталю в Дніпрі. Пізніше сфокусувався на підтримці 57-го окремого полку зв’язку і управління Повітряних сил, а також медиків 97-го окремого механізованого батальйону 60-ї бригади.

Власним коштом, а також за допомогою великих зборів і регулярних донатів (дякую всім, хто долучається) у 2022 році вдалося відновити та розширити мережу радіозв’язку, покращити опорну мережу зв’язку й комунікацію всіх ланок ППО. Під час Харківського контрнаступу завдяки героїзму розрахунку ЗРК та якості зв’язку, яку ми з полком зв’язку вдосконалили, вдалося збити СУ-34. Цей літак мав намір завдати ракетного удару — важко уявити можливі наслідки. Як відзнаку я отримав шматок того самого літака та медаль від командувача полку зв’язку.

«Люди в команді набагато простіше казали „Я не знаю“»

Микола Коцаб’юк, у 2020–2022 роках працював у Чехії, відтак повернувся в Україну

2019 року я мав на руках офери з Ірландії та Сінгапуру, але на горизонті замайорів Microsoft. Співбесідувався в Белград та Прагу і зупинив вибір на празькому офісі компанії. До речі, довелося почитати статті на тему «How to ask more», як наслідок перемовин — триразове збільшення акцій. Так у березні 2020 року я вийшов на роботу в Празі. Якраз почалася пандемія ковіду. Коли приїхав в офіс, побачив, як люди виносять монітори. Хотілося кричати: «Куди ви? Я тільки приїхав».

У команді працювали люди багатьох віросповідань з різних країн. Мій перший менеджер був з Коста-Рики. Були менеджери з Естонії та Польщі, колеги з Єгипту. У якийсь момент в офісі навіть облаштували кімнатку для молитов. У команді працював хлопець із Киргизстану, і я зауважив, що він періодично кудись ходить і має килимок. Можна було здогадатись, що він молиться. Користуватися кімнатою для молитов могли люди будь-якої релігії.

Я звернув увагу, що люди в команді набагато простіше казали «Я не знаю». В Україні зізнатися в такому готовий не кожен.

«Колеги ходили на мітинги за Україну, найбільший з яких зібрав 100 тисяч людей»

Коли сталося повномасштабне вторгнення, було дуже багато ініціатив від компанії та колег. Я взяв тиждень вихідних: було не до роботи. Колеги ходили на мітинги за Україну, найбільший з яких зібрав 100 тисяч людей. Компанія подвоювала донати, але не всі працівники вважали, що вона робить достатньо. На жаль, коли я опублікував у Teams статус «Russia is a terrorist state #StandWithUkraine», мене запросили на дзвінок з HR і ввічливо попросили це прибрати.

Багато часу в компанії йшло на доведення менеджеру, що ви класно виконуєте свою роботу. Чимало залежало від обставин, наприклад бюджету. 2022 року я виношував ідею про звільнення. Думав переїхати в Хорватію. Але якось мені зателефонував брат і сказав, що помер батько. Наступного дня я сів в автобус і повернувся в Україну.

Після повернення я став допомагати військовим і долучився до спільноти SocialDroneUA. Ці люди самі замовляють деталі та роблять дрони для армії. Разом з однодумцями зі Львова ми відкрили свою філію. Нині у спільноті проєкту 140 людей. У суботу їздимо на полігон. Вже 11-й тиждень облітуємо дрони у Львові — я організовую процес на місці. До речі, зараз проводжу збір на 13 дронів.

«Навіть у піврічних звітах важливо зазначати, як ти допомагав команді бути різноманітною»

Іраїда Опрішко, Project Manager в Ajax Systems, працювала та вчилася у США у 2018–2021 роках, відтак повернулася в Україну

На факультеті кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де я навчалася, панувала сильна культура олімпіадного програмування та взаємопідтримка. Старшокурсники, які потрапили на роботу в топові компанії, давали рекомендації молодшим. Ще до закінчення навчання я мала рік досвіду роботи в Samsung в Україні. А на четвертому курсі мене порекомендували в Microsoft, куди після співбесід запросили як Software Engineer. Отож 2018 року, після здобуття диплома бакалавра, я переїхала в місто Редмонд, що в штаті Вашингтон, де розташована штаб-квартира Microsoft.

Великі міста Східного та Західного узбережжя є супермультинаціональними. Я працювала біля Сієтла, й оскільки наш офіс розташовувався в мультикультурній зоні, на роботі було велике розмаїття. У Штатах дуже важливим є diversity. Навіть у піврічних звітах важливо зазначати, як ти допомагав команді бути різноманітною, а кожному — почутим. Активно проговорюється, що ми всі маємо чути одне одного й спільно вкладатись у вирішення проблем.

Але це не впливає на найм. Як людина, яка проводила співбесіди та давала фідбек, можу сказати, що нам ніколи не казали брати до уваги стать чи расу кандидата. Тут не оцінюють людину за тим, звідки вона, адже всі різні. Я співбесідувала на вхідний рівень, тобто інтернів. Круто, коли сама лише починаєш кар’єру в компанії, а тобі вже дають можливість взяти участь у відборі.

Особливістю всієї Америки є святкування великої кількості свят, притаманних різним культурам. Наприклад, на День вишиванки українці вбиралися на роботу у вишитий одяг. Круто було бачити людей в українському одязі. Вшановували багато індійських свят, ірландських. Це радше особливість мультинаціональної Америки, а не лише Microsoft.

«Робочі години залежать від уподобань конкретної людини»

Я працювала в одному офісі з дівчиною з Індії. У дні, коли припадали їхні національні свята, вона приходила дуже нарядна. Я читала, що означає кожне з них. Вона показувала сімейні фотографії зі свят, де всі одягнені в сарі. Коли стикаєшся з людьми інших культур, це робить тебе усвідомленішою, спонукає дізнаватися більше.

У кожній країні є свої культурні аспекти роботи, але багато залежить від конкретної людини. В Америці я зустрічала спеціалістів, які працюють небагато: менше ніж вісім годин. Вони виконують свою роботу, їхня команда задоволена, і цього достатньо.

А буває навпаки. Наприклад, я працювала з хлопцем, який весь час залишався на зв’язку. Він був готовий розв’язувати проблеми вдень і вночі, відповідно, переживав вищий рівень напруги та стресу.

Робочі години залежать від уподобань конкретної людини. Хтось за хронотипом «сова», а хтось «жайворонок» — хоч в Україні, хоч у США. Та поки ви робите свій проєкт успішним, немає значення, в які години ви працюєте, як і багато іншого.

Два семестри я навчалася в магістратурі Університету Вашингтону. Через ковід формат був віддаленим. Коли перед моїм поверненням в Україну навчання перевели в офлайн, я пішла на єдину лекцію третього семестру, щоб подивитись на аудиторії.

«Я не витрачала вільний час на те, щоб читати книжки з програмування чи розробляти пет-проєкти»

Коли поспілкувалася з проджект-менеджером про те, що хотіла б теж перейти в цей напрям, він дав змогу частину часу приділяти відповідним завданням. Я взяла одне завдання й за три місяці досягла успіхів, визначила наступні кроки та звільнилась, тому що моя віза H1B була прив’язана до ролі Software Engineer.

У мене не було американської мрії. Так, у США панує розмаїття людей і культур, різні штати можуть мати свої підходи до життя. І в мене залишилося там багато друзів. Але я не мрію про будинок у передмісті, дві машини, двох дітей, собаку і щоденні поїздки на роботу в місто. Я розуміла, наскільки багато можливостей в Україні. Наприклад, тут легше відкрити власну справу. Тут менше бюрократії, чому сприяє та ж «Дія». А ще в нас стільки розумних людей!

Не скажу, що в Америці люди працюють більше. Коли я повернулась в Україну, влаштувалася на державне підприємство «Електронне здоров’я», а за деякий час росія почала повномасштабне вторгнення. Державні працівники проводили на роботі по 60 годин на тиждень. Я бачила, яких зусиль докладають люди.

Робота в «Електронному здоров’ї» повністю виправдала мої сподівання. Це підприємство має контракт з Міністерством охорони здоров’я. Там є багато проєктів і справді потрібен проєктний менеджмент. Я керувала розробкою вимог. Ми працювали з тендерами, коли виконавцями були не спеціалісти нашого підприємства, але ми супроводжували розробку.

Мені прикро чути, коли кажуть, що в міністерствах нічого не роблять. Це не так. Я бачила людей, які отримують невеликі, за мірками IT, гроші й при цьому працюють майже 24/7. Я розуміла, що не все так погано, як люблять казати люди, у яких «усе корумповане».

Моїм особистим досягненням стала онлайн-зустріч із понад сотнею лікарів, які були користувачами нашої нової функції зі скринінгу новонароджених. Через воєнні дії частина регіонів потребувала особливого пропрацювання: лікарів там менше і є складнощі з доставкою матеріалів. У мене було неймовірне відчуття, що користувачами проєктів, над якими я працюю, стануть мільйони українців.

«Майже в кожного є свій юрист і бухгалтер»

Єва Шевченко, HR Manager в appflame, працювала в Польщі у 2022 році, відтак повернулася в Україну

За місяць до повномасштабного вторгнення українська компанія, в якій я на той час працювала, відкрила офіс у Варшаві — мені запропонували релокацію. Потрібно було налаштовувати процеси та наймати фахівців. Я займалася наймом після рекрутера. Ми пропонували клієнтам найм у різних країнах і були дуже раді, що частина з них обирала саме українських фахівців. Україна славилася сильними кадрами з високим перформансом.

Наші рекрутери намагалися максимально підтримати українських фахівців, але деякі компанії не наймають у країнах, де триває війна. Найм у Польщі відігравав важливу роль для бізнесу, і робота з європейськими кандидатами, серед яких були поляки й румуни, стала новим досвідом. Це інша культура та інші закони.

«Поляки ретельно ставляться до всіх документів, особливо договорів»

У Польщі все дуже прозоро. Майже в кожного є свій юрист і бухгалтер. Перед тим як ухвалити фінальне рішення, вони все перечитають і перевірять. Ставлення до ухиляння від сплати податків — винятково негативне.

Люди в Польщі виявляють велику повагу одне до одного. Вони завжди звертаються "пан"/"пані", щедрі на подяку. Це стосується і ставлення до українців. Наприклад, коли я приїхала, всі прекрасно могли порозумітися, головне — говорити повільно. Це було про повагу. На мою думку, українці — емоційніші, тоді як поляки та румуни продумують кожне висловлювання.

Першу пору я дивувалася з робочого графіка: поляки приходять на 8-му, а йдуть о 17-й і ні на хвилину пізніше — ніхто не перепрацьовує. Навіть якщо це тимбілдинг, у певну годину всі повертаються додому, до сім’ї. Це не наші українські реалії, в яких важливо дотиснути, допрацювати. Поляки дуже сімейні та цінують свій час.

Багато поляків допомагали українцям, долучалися до зборів. Навіть кандидати під час онбордингу запитували, як я.

Після трьох місяців у Польщі я приїхала в Україну: планувала погостювати тиждень, але вирішила залишитися. Ми найняли у Варшаві іншу людину, а я наприкінці літа перейшла в київський офіс. Повернутися було правильним рішенням.

Під час розбору завалів будинку, куди прилетіла російська ракета. Село Горенка Київської області

Незабаром після повернення разом з волонтерською організацією ми їздили до села Горенка на Київщині — розчищати завали пошкоджених і зруйнованих окупантами будинків. Дуже важливо побувати в такому місці й відчути, за що ми боремось. У нас в Україні в усіх одні проблеми, одні думки. Разом спускаємося в паркінг, робимо окопні свічки. У Польщі з цим було складно: навколо триває звичне життя, а ти читаєш новини з України.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось12
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



Найкращі коментарі пропустити

Колись психологи розповідали про такий «Ефект маршрутки». Ось ви їдете додому з роботи, сидіте собі в маршрутці. По ходу маршрутка набивається людьми, біля вас стоять жінки, там десь всередині ви відчуваєте, що треба б було дати їм місце та постояти, але ж здається, що саме сьогодні ви дуже втомилися, а вони в принципі молоді і можуть постояти. Нарешті до вас підходить старенька бабуся і тут вже нема про що думати — ви вступаєте своє місце і далі їдете стоячи. І тут ваше мислення змінюється на 180 градусів. Ви вже бачите, що ті, хто сидять — багато молодих хлопців, які могли б і постояти, а ті, хто їдуть стоячи — це ж жінки похилого віку, які повинні сидіти! Ви починаєте ненавидіти тих, хто сидить, ну як вони так можуть, де їх виховання, козли! Чим вони краще за вас, невже не бачать, що тут старі люди їдуть?!

Не знаю цілей автора щодо статті, але хтось переїзжджає, хтось повертається — все це нормально і так завжди було і завжди буде. Не можна засуджувати одних, давати перевагу іншим. Міграція людей завжди була, і пошуки кращого життя цілком вписуються в набір потреб людини. Хто виїхав, буде шукати кейси успішних колег, хто повернувся — буде шукати кейси, подібні як в цій статті. Хоча вона і виглядає трохи упередженою, націленою на те, що вертайтеся, тут краще (перепрошую, якщо помиляюся!), але маю впевненість, що і ця тема користується певним попитом і знайде своїх адептів.

Ого, нормально тут так почистили коментів.
При чому в моєму взагалі нічого не було такого. Просто написав, що стаття не дуже відповідає назві, описав чому. Мені навіть Володимир з інтерв’ю відповів, що мої припущення про його «переїзд» вірні.
Ні образ, ні закликів, ні реклами.
Я в щоці з рівня цензури.

Досвід цікавий. А можна підбірку історій від людей яки незаконно перетнули кордон через тису, ліс ітд? Дуже цікаво як воно.

Коли прочитав першу строку, що рекрутери пишуть, одразу поржав і закрив статтю.

143 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Я тут колись залишав коментарі, написати які мене спонукало якраз свинське ставлення автора до будь-якої думки яка відмінна від його, звісно «на 100% правильної і єдиної вірної». Вирішив ще раз зайти на статтю, щоб подивитись чи бодай хоч одне запитання, яке я завда і пояснив тоді в коментарях було з відповіддю. Так от, жодного, ба більше автор видалив ці коментарі.
Я не вважаю себе якоюсь супер важливою персоною щоб мені треба було саме відповідати на мої питання, автор до мене на інтерв’ю не напрошувався.
Але давайте по-суті. Автор почув думку яка йому не подобається, перейшов на особистості і відверто маніпулятивні прийоми, можна сказати нахамив.
Потім потер мої коментарі, а потім ще й їх прокоментував сам, при цьому умудрився обізвати мене ботом і ще й взяв і перекрутив мої слова.
Скажіть мені, дорогий, Дмитро Скороход, де я порівнював Україну зі Сталіним? Де це було явно прописано, ба більше з контексту не витікає, аж ніяк. Причому автор нічого не сказав про це а просто перейшов на особистості.
Мій нікому не потрібний висновок — автор просто не поважає своїх читачів, дрочить на перегляди і всіх хто не згодний з його думкою вважає ботами, а коли бачить якийсь конструктив, який розходиться з його ВЕЛИКИМ світоглядом, просто переходить на особистості. І саме це і спонукало мене написати перший коментар до цієї статті.
НЕ ТЕКСТ СТАТТІ
НЕ ТЕМА СТАТТІ І ЗМІСТ
НЕ СТИЛЬ АБО МОВА СТАТІ
А саме те, що сам автор виглядає як зеркальний кремлебот і всіх хто з ним не згоден поливає лайном (напевно вже раза 4 це сказав за цей коментар).
І ще одне, напевно з переглядів 40-50 цієї статті зробив я, коли дивився чи є нові коментарі, можливо обсирати своїх читачів в коментарях, це не така і погана тактика і можливо це якраз і допомагає автору бути в топі, а не сам зміст.

Цікаво, чи видалять цей комент, бо здається, він дуже добре характеризує той КГ/АМ зверху і це дуже дратує аффтара:

«Йшов ведмідь лісом, бачить — машина горить, тож він сів в неї і згорів».

У Штатах дуже важливим є diversity.

Похоже уже не так и важно, так как:
their “role and team were eliminated due to ’changing business needs’ as of July 1st, 2024.”

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Ого, нормально тут так почистили коментів.
При чому в моєму взагалі нічого не було такого. Просто написав, що стаття не дуже відповідає назві, описав чому. Мені навіть Володимир з інтерв’ю відповів, що мої припущення про його «переїзд» вірні.
Ні образ, ні закликів, ні реклами.
Я в щоці з рівня цензури.

ааа, це видалено не модераторами, а «автором допису». Дмитро, прикиньте як буває, не всі в цьому світі будуть згодні з вашою думкою xD

бро, завали но «ясно що» і кивай в такт, а як ні то велкам то анархісти нацисти ухилянти (потрібне підкреслити)

Привіт!

Ми тестуємо функцію видалення коментарів модераторами спільноти, але це стосуватиметься тільки дописів на Форумі і тільки під дописами власного авторства. Те, що коментарі почистили під статтею Стрічки, виняток.

під дописами власного авторства

це якось нелогічно як на мене, це ж конфлікт інтересів. напише такий як Дмитро статтю/топік, потім образиться що його не підтримують в коментарях і повидаляє все. яка цінність форуму, на якому все чиститься по суб’єктивному погляду автора?

Є і інша сторона медалі. Деякі занадто «гострі» коментарі відштовхують авторів від постингу. Адже кожен по-різному ставиться до публічних дискусій / образ / градусу і в декого це відбиває мотивацію чимось ділитись. Такі люди ведуть блоги, наприклад, в телеграмі (бо там можна банити, видаляти і загалом створити свою комфортну атмосферу для шерингу). Тому деяким (не всім, за запитом і рішенням редакції) користувачам ми даємо можливість створити свою спільноту, де автор сам вирішує, йому ок чи не ок цей коментар — можна прописати правила і якщо читач порушує їх, видалити коментар.

Ми намагаємось зробити так, щоб автори не видаляли коментарі «з протилежною думкою», бо дійсно, навіщо тоді взагалі щось постити, якщо не готовий до критики)) але образи, відвертий шитпостінг чи «расєя мать наша, путін ван лав, ми всє умрьом, давайтє свалівать», ботів тощо хай видаляють без проблем.

В іншому, Форум лишається Форумом: можна битись словами на здоров’я)) головне, адекватно.

Редакційних статей (Стрічки) видалення коментарів модераторами стосуватися не буде.

Ну і так, це процес. Все тестується, вводяться покращення, відкачується щось назад — це нормально.

Насправді будь-який автор зацікавлений у тому, щоб коментарів було більше. Тому можливість видалення коментарів у блогах та технічних статтях навряд чи матиме якийсь деструктивний ефект. Скоріше результатом буде те, що більше людей будуть готові робити публікації на DOU, знаючи, що вони можуть захистити секцію коментарів у своїх публікаціях від мови ненависті, відвертих образ, російських наративів, зневаги до України тощо.

Усі існуючі соцмережі виграли від того, що дозволяють авторам дописів видаляти коментарі. Але погоджуюсь, що я був неправий, видаливши деякі коментарі під цією статтею, тому що вона не відноситься до Форуму, а відноситься до Стрічки. Було би більш правильно поскаржитись на них для розгляду модераторами, але мені було цікаво протестувати, як працює функція видалення. Тут повністю визнаю свою відповідальність.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

ну слухайте, блог — це блог, а форум — це форум. якщо мені не подобається блог, напр. в телеграмі, то я просто не підписуюсь на нього (або відписуюсь) і це більше не в мене в стрічці. тоді викатуйте паралельно фічу для юзерів, щоб можна було банити авторів)

щоб автори більш відповідально ставились до написання статей, до критики та особливо до видалення несподобавшихся коментарів. має бути симетрія

Цю функцію виконує кількість переглядів та вподобайок. Кожна стаття має назву. Наприклад, назва цієї статті на 100% відповідає її змісту і не містить жодних маніпуляцій. Тобто кожен знав, на яку тему він відкриває статтю.

За кількістю переглядів стаття зараз посідає 4 місце на сайті за останній місяць. Таким чином читачі вже проголосували за цю статтю своїми переглядами.

тоді цю ж функцію виконує і кількість вподобайок під коментарями, а не видалення всього шо автору не сподобалось

ну як для чого? симетрія)
якщо продовжувати аналог з блогом, то це буде аналог відписки. от не хочу я статті Дмитра в принципі бачити більше. Можна звичайно кожен раз дивитися хто автор статті і не переходити на неї, але це трохи не те
особливо ніжні автори в якийсь момент скатяться в маргіналітет, їх будуть мало читати, мало коментувати, зато всі коментарі будуть хороші. Краса, як на мене))

я би радо додав цього «аффтара» у блокліст щоби більше ніколи не читати його субстандартних савецьких топіків.

Пропоную (безплатно) кращу фічу: коментар може бути прихований і під ним написано «коментар приховано через порушення правил, сексизм, фашизм, інклюзивність, его автора статті», АЛЕ можна коментар розкрити та прочитати.

Але якщо там відверто деструктивні тези? Інколи треба просто видаляти.

Наприклад, ось така теза з коментаря буквально поруч в цій гілці:

йшов ведмідь лісом, бачить — Україна горить; він сів у неї і згорів

У чистому вигляді путінська пропаганда. Я не здивуюся, якщо автор коментаря пише з Ольгіно Ленінградської області.

Наприклад, ось така теза з коментаря вище

У чистому вигляді путінська пропаганда. Я не здивуюся, якщо автор коментаря пише з Ольгіно Ленінградської області.

Автор розколює суспільство, вирішуючи хто пише правильні і неправильні коментарі. У чистому вигляді путінська пропаганда. Я не здивуюся, якщо автор коментаря пише з Казані.

В цю гру можна грати удвох:)

Я не здивуюся, якщо автор коментаря пише з Казані.

а якщо трохи прогуглити автора, то цій тезі можна знайти ймовірні підтвердження. ленінградська область то по фрейду..

Автор видалив мою заувагу, що він перевзутий какаяразніца, який до 2022 чомусь дуже полюбляв строчити статті російською мовою. Не інакше як агент Кремля шифрується.

Так, я був одним з перших, хто почав писати на DOU українською. Моя перша українськомовна стаття вийшла 2015 року, коли майже весь контент на сайті був російськомовним.

У якому місці знаходився ваш гострий язик в той час? Чому не критикували буквально кожну першу статтю на DOU?

Вирішили згадати заднім числом, що 6 з 56 моїх статей були написані російською? Я від цього не відхрещуюсь.

Ба більше, з повагою ставлюся до кожного сміливого українця незалежно від мови. Я захоплююся російськомовними рятувальниками у Харкові чи Херсоні, російськомовними бабусями, які врятувалися з-під обстрілів в Бахмуті чи Попасній (а моя бабуся з Попасної і вона була російськомовна), і це не говорячи про тисячі російськомовних, які пішли захищати Україну в ЗСУ і вивчають українську в бліндажах.

Якщо ви вже вирішили перейти на особистості, то скажу вам про себе одне: у мене однаковий паспорт з деякими «справжніми» українськомовними українцями (не якісь там «перевзуті какаяразніца»), які втекли до Румунії, не витримавши тягот війни у Львові, і тепер бояться сунути носа в Україну. Я бачу, що і у вас в LinkedIn вказано Бухарест, а раніше був Львів. Так, і у Львові зараз жити страшно, і немає жодних причин засуджувати тих, хто рятує себе і свої сім’ї, як може. Вважаю, що вибір кожного — це його особиста справа.

До речі, а чому слово кремль пишете з великої літери? «Какая разница», з якої літери писати кремль? Чи все-таки симпатизуєте?

У якому місці знаходився ваш гострий язик в той час?

Тю, вас у ґуґлі забанили? Легко знайти, чим я займався в період 2009-2019, відколи перейшов на українську ще будучи студентом у Миколаєві — і аж до реваншу Антимайдана. Далі внутрішня еміграція, а коли клоун перетворив державу на концтабір 2022 року, то Україна для мене остаточно вмерла.

Можете вважати мене «білою еміграцією». :)

Я захоплююся російськомовними

Це чудово, я теж проти російської мови нічого не маю. Щоправда це саме ви причепилися до людини, яка написала критичний пост до вашої статті українською (!), — ви зіронізували, мовляв, пиши рідною російською, чого мучити себе українською, всі побачать, що ти москаль некрасівий. Вас на це й тикнули у ваші статті російською, а також давній коментар, де ви розписуєтеся у своєму космополітизмі (на противагу нинішньому ультра-націоналізму).

Та гілка, ясна річ, вами вже видалена (припускаю, буде видалений і цей мій коментар). Проте веб-архів зберіг evidence: web.archive.org/...​d-returning-home/#2846620

«Какая разница», з якої літери писати кремль?

Звісно є різниця. За традицією літературної української мови власні назви пишуться з великої літери. Тобто «Кремль», «Путін», «Росія».

Не буде ваш коментар видалений. Немає на це причин. Якщо без образ та зайвих емоцій, то можемо спокійно поспілкуватись.

У коментарі, який я видалив, було написано, що Україна дорівнює Сталін. Досить цинічно писати такі речі, враховуючи, що Сталін є організатором Голодомору. Ще більш цинічно писати такі речі українською, тобто мовою народу, що постраждав від Сталіна найбільше. Тому я і запропонував тому, хто вдався до такого порівняння (не знаю, реальна це людина чи бот), хоча би не використовувати українську, насміхаючись над пам’яттю мільйонів.

Критика — це завжди добре. Наруга над Україною — завжди неприпустимо, і це не має нічого спільного з критикою. Повага до своєї країни (як і до будь-якої іншої) аж ніяк не є ультра-націоналізмом, який ви мені приписуєте.

Про Майдан і Антимайдан мені було би цікаво з вами поспілкуватись, якщо таке спілкування можливе без мови ненависті. Я бачу, що ви розумна людина, і не хотів би перетворювати це на базарний балаган Порошенко-Зеленський. Я би теж не жив в державі, де при владі знаходиться Антимайдан. Проте в реальності зараз багато людей з Майдану мають сильні позиції.

Наприклад, Галина Янченко з «Демократичного альянсу» 2019 року пройшла у Верховну Раду під номером 5 від «Слуги народу». Анастасія Радіна з Центру протидії корупції була під номером 8 у списку. Антон Дробович, який також є учасником Майдану, очолює Український інститут національної пам’яті.

У найважчі дні 2022 року президент залишився у Києві та надихнув мільйони українців на спротив. Те, що він закрив кордони для військовозобов’язаних чоловіків, не подобається багатьом, проте це захистило країну від поразки. Проте ви не зобов’язані його підтримувати, адже наша держава є демократією і тут нормально критикувати владу.

Ненормально лише, умовно кажучи, витирати ноги об український прапор. Тому що влада змінюється, пройдуть роки і керувати державою будуть інші політики, але хто б не був при владі, ця земля є нашою з вами Батьківщиною, і ми не маємо права плювати в дідівські криниці. І це не про ультра-націоналізм, а про готовність прийняти та поважати своє коріння.

Щодо написання слів кремль, путін та росія, зараз офіційно прийняли нові правила, які дозволяють писати їх з маленької літери, наприклад, в публіцистиці. Але робити це на форумах було дозволено і раніше.

Це якесь полювання на відьом без сенсу. Багато людей змінило своє ставлення до сусідів.
А ось ІМХО хейтити треба тих, хто НЕ перевзувся і досі восхваляє Пуйла і надрочує на Рашку після всіх тих лих, що вони нам спричинили за останні два з половиною роки.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Привіт!
Ви ж розумієте, що, якими б «прекрасними» не були ваші мотиви, така практика призведе до зниження довіри до форуму і зменшення кількості користувачів?

Привіт!

Боти і шитпостинг теж призводить до

до зниження довіри до форуму і зменшення кількості користувачів

Треба шукати баланс, як у всьому в житті)

а чи не виступає ТС у якості такого шітпостера? Якщо докрутити можливість ставити дізлайки, то вам би не сподобалась кількість негативних реакцій ані на цей пост, ані на вашу з афтаром діяльність.

Та повертайтесь, закордон не резиновий.

Обов’язково повернуться. Треба лише трохи почекати.

Коментар видалено автором допису.

у тов. воєнкома ))

Після Києва з його темпом роботи, коли у 30 років вам уже потрібно на обкладинку медіа, мене це трохи дивувало

Це реально так? А в чому суть, що це дало людству? Ну, крім геніальних 95-го кварталу і вишуканої музики Потапа.

Розумію, коли американці гарують, щоб створити Еппли з Айбіемами. А успішний успіх заради лайків в інсті... сумнівне досягнення.

Ну якщо це «досягнення» підвищує ЧСВ, то це уже успіх. До того ж інсту навіть з десятком іншим тисяч реальних підписників можна достатньо успішно використовувати для розкрутки своїх B2C бізнесів.

Ніде не затишно так як удома. Навіть якщо живете в раю, а вдома Україна. І ніде ви не свій так само як серед своїх у своєму рідному кутку

Хто не зізнається — то або бреше, або у нього просто не було дому який називати домом не стидно, таких хіба що шкода, їх можна пробачити

Гарні історії

І ніде ви не свій так само як серед своїх у своєму рідному кутку

youtu.be/XN9xUHiq3gQ

Гарні історії

От давайте токо без отетіх чекістов і красноармєйцев, час не той ))

Краще міміно, Вахтанг хоч наш хлопець, не москаль... був, царство небесне

youtu.be/...​BDXsQ?si=8lRLNsxg3a3RrwzE

час не той ))

а што случилось? жмёт? ((

... на вот послушай настоящих

youtu.be/GQCu9kl68Tg

жмёт? ((

Культгігієна, так шо жмьот, я ще й зуби чищу вранці теж :)

... на вот послушай настоящих

youtu.be/...​gibDw?si=YlcqHjeGKhBdmhpI

Люблю оцю. Десь навіть ще кращу версію чув, правда не знайду, ще божественніше було

От хоч нетаньаху сволоч канєш, в кремль їздить, ручкається з геноцидниками там, зеленського ображає цкцкцк не по людськи якось, але взагалі я за ізраіль, нема чого терористам газу чи god forbid палестину там терористам створювати.

Палестина — то на схід від Єрусалима, як на мене там людський уряд ще має бути, і точно не хамас

А в газі то, як на мене то хай викурють тих бармалєїв, але не я голосую в штатах за чергового потуса і там не всьо так однозначно з тим генштабом хамаса під будівлею оон тож :) цей момент ще треба буде детальніше дослідити... ну і розвісити винних на узбіччі важкої дороги до царства небесного

менш «своїм», ніж серед українців, я почуваюся хіба що в якихось глибоко ісламських суспільствах

Нуу щось у цьому є, подібний досвід теж є. Але не з усіма. Загалом таки більше стараюсь особисто не мати справ із земляками, якщо не враховувати окремі виключення

Я про свій куток де жив чи виріс скоріше не про всю країну

виріс

Часто це забиті села чи містечка маленькі, з яких їдуть одразу після школи і не повертаються.

Та звідти тікають як можуть, там залишаються лиш ті хто нікуди зовсім просто не пробився навіть у райцентр, це трагічно. Я от після маньовра в 20 років думаю за пристойної освіти не зазорно молодняку в селі підприємствувати.
Але молодняк той цього не бачить бо в місті лаве й тачки й гаджети, а в селі свиня й коза

На очі попав от стартап наприклад недавно, що по ML визначає стать курчати в яйці на 4 день. Прикол що курочок відправляють в магаз а півники це типу відходи, хник. І от якщо визначати стать ще в яйці можна не інкубувати довго непотрібних пєтушків щоб прибивати їх потім

Хто не зізнається — то або бреше, або у нього просто не було дому який називати домом не стидно, таких хіба що шкода, їх можна пробачити

Ти знаєш скільки молоді в Україні навіть до повномасштабного вторгнення не мали житла і не могли його собі дозволити? Скільки були вимушені знімати квартири або кімнати, бо не мали навіть можливості наскирдувати на перший внесок для однушки в іпотеку?

А скільки сімей-переселенців втратили своє житло з 2014 року бо держава не спромоглася не тільки їх захистити, але й допомогти з новим житлом на вільних територіях?

Як ти думаєш, поживши в тій же Польщі з мінімалкою у $1200, багато захочуть повертатись до країни, що забивала на них болт все їх життя?

Ти знаєш скільки молоді в Україні навіть до повномасштабного вторгнення не мали житла і не могли його собі дозволити? Скільки були вимушені знімати квартири або кімнати, бо не мали навіть можливості наскирдувати на перший внесок для однушки в іпотеку?

З чого ти взяв що в польшах чи десь ще по іншому? Якщо якийсь айтішнік переїхав і наскирдував собі на хату, це далеко не репрезентативна вибірка. Це скоріше survival bias

Всюди так, і полякам чи німцям складно тож взяти іпотеку якщо починати з нуля і без якихось спадків чи батьків. Хоч канєш мова й суспільство змалку дає фору тому ж німцю ніж понаїху тут питань нема.

втратили своє житло з 2014 року бо держава не спромоглася не тільки їх захистити

Бо що? Може бо москалі, нє? Держава може їм житло зруйнувала? Держава за януковіча голосувала може? Держава не винна... держава робить що може в межах своєї спроможності, і мушу сказати досить багато як на збанкрутілу економіку в стані війни. На всіх нема, сорі, але не помічати — то кожен сам собі вибирає

Як ти думаєш, поживши в тій же Польщі з мінімалкою у $1200, багато захочуть повертатись до країни, що забивала на них болт все їх життя?

Думаю багато, переді мною було багато індусів, бразильців, поляків, українців що і впахують і все одно їм нічого не світить крім оренди і їдуть потім додому

І ці наскладають і поїдуть на пенсію додому витрачати складене. Хто порозумніше поїдуть ще раніше. Хто подурніше не складуть нічого й всеодно поїдуть

Се ля ві, держава тут ні до чого. Така сумна життєва правда

З чого ти взяв що в польшах чи десь ще по іншому? Якщо якийсь айтішнік переїхав і наскирдував собі на хату, це далеко не репрезентативна вибірка. Це скоріше survival bias

Всюди так, і полякам чи німцям складно тож взяти іпотеку якщо починати з нуля і без якихось спадків чи батьків. Хоч канєш мова й суспільство змалку дає фору тому ж німцю ніж понаїху тут питань нема.

Так, це проблема усіх розвинутих країн: у молоді майже немає шансів заробити самостійно на власне житло, і це є однією з причин демографічної кризи в ЄС.

Бо що? Може бо москалі, нє? Держава може їм житло зруйнувала? Держава за януковіча голосувала може? Держава не винна... держава робить що може в межах своєї спроможності, і мушу сказати досить багато як на збанкрутілу економіку в стані війни. На всіх нема, сорі, але не помічати — то кожен сам собі вибирає

йопана русня зруйнувала та/або виселила, але Україна також показала середній палець і сказала «вирішуйте проблеми самі, ми вам нічого не винні».

Думаю багато, переді мною було багато індусів, бразильців, поляків, українців що і впахують і все одно їм нічого не світить крім оренди і їдуть потім додому

І ці наскладають і поїдуть на пенсію додому витрачати складене. Хто порозумніше поїдуть ще раніше. Хто подурніше не складуть нічого й всеодно поїдуть

Се ля ві, держава тут ні до чого. Така сумна життєва правда

Різниця в тому, що на мінімалку в Польщі працюючий студент може зняти собі квартиру, нормально харчуватись та навіть щось потроху відкладати.
В Україні мінімалки ледь вистачає на комунальні платежі та максимум тиждень нормального збалансованого харчування приготованою власноруч їжею.

ак, це проблема усіх розвинутих країн: у молоді майже немає шансів заробити самостійно

ну так я про що? хтось же

Ти знаєш скільки молоді в Україні навіть до повномасштабного вторгнення не мали житла і не могли його собі дозволити?

тут або хрестик зніми або труси надінь

але Україна також показала середній палець і сказала «вирішуйте проблеми самі, ми вам нічого не винні».

тут ліл, не рознось маячню, що легко перевіряється
nssu.gov.ua/vpo

Різниця в тому, що на мінімалку в Польщі працюючий студент може зняти собі квартиру, нормально харчуватись та навіть щось потроху відкладати.

працюючий студент і в Україні собі все дозволить і потроху відкласть 🤣
прожитковий мінімум 3000грн, мінімалка 8000 грн

менше бухать треба і все складеться у студента

кароч скліфасофскій, щось ми якось плавно на студентів перейшли. Може в польщі ті студенти й беруть іпотеку на однушку і живуть припєваючи, працюючи, з польщі видніше, яка казкова країна, а україна от така пагана фуфуфу, факи всім тільки показує

тобі взагалі нема чтого сказати?
тільки давайте увімкнемо мозок і всеж подумаємо:
1. мінімальна зп Польщі — десь $925 на місяць, а в Україні наразі — 150$
2. Вартість оренди в Польщі: $250$ за кімнату і $500 за кавалєрку (1-кімнатна малометражка 20-30м2). В Україні — $100 за кімнату і ~$200 за квартиру.
3. Харчування, одяг, гаджети, ліки — майже однаково, в Польщі навіть дешевше і якісніше.

Невже важко порахувати купівельну спроможність польської мінімалки з українською?

Ойфсьо слухай сиди в своїй польщі й не неси чос про середній палець. Що тобі взагалі казати як тобі україна факи роздає й залишає всіх напризволяще?

Зрівняв воюючу країну з мирною, залишайся бляха там і складай свої мідяки, як тебе купівельна спроможність турбує, хто тебе взагалі переконує? Чо ж ти тоді в польщу їхав, їхав би вже в штати там купівельна спроможність ще вище і живуть лише щасливі люди про яких штати завжди give a fυck

Пост взагалі не про це, як і мій коментар. Ото вже пригоріло

Ойфсьо слухай сиди в своїй польщі й не неси чос про середній палець. Що тобі взагалі казати як тобі україна факи роздає й залишає всіх напризволяще?

Зрівняв воюючу країну з мирною, залишайся бляха там і складай свої мідяки, як тебе купівельна спроможність турбує, хто тебе взагалі переконує? Чо ж ти тоді в польщу їхав, їхав би вже в штати там купівельна спроможність ще вище і живуть лише щасливі люди про яких штати завжди give a fυck

Пост взагалі не про це, як і мій коментар. Ото вже пригоріло

Так до повномасштабного вторгнення пропорція була майже тою ж самою =)
Ціни в Польщі були значно нижчими, м2 житла у Вроцлаві у новобудові десь $1k, а мінімальна заробітна платня вищою у 5 разів. Про що мова?

ото тебе і порвало, що не вивозиш фактами, а одним абстрактним «совком вишневим коло хати» не виїдеш.

Польщу я наводжу як приклад, бо вони за 30 років розбудували країну, а не розкрадали. Якщо подивитись на Чехію, Словаччину, Угорщину, то там ситуація навіть краща.

Ага за 30 років донатів з німеччини такі сади побудували що навіть український холоп може пожити трохи як пан

От і живи, щасливий за тебе :)

The median salary in Poland is 6,540 PLN or 1,648 USD per month

The median price of an apartment for sale is PLN 12,285/m²

The median salary in Ukraine is 19,600 UAH
The median price of an apartment for sale is UAH 39,260/m²

Як на мене то ціни один хєр, цілком собі у пропорції

Але я зрозумів тільки що тобі Україна поні не купила в дитинстві і з логікою не склалося.

Хай війна закінчиться — польща от відчує всю силу українського агросектора й дешевої робочої сили, вже смакую ці протести трускавкових плантаторів

Щось там ще було про вишневий садочок, але то мені вже влом, буду лагідний

Ціни в Польщі були значно нижчими, м2 житла у Вроцлаві у новобудові десь $1k,

ліл 🤣

At the end of 2023, the standard price of flats in Wroclaw exceeded 10,000 PLN/sq.m
The median price of an apartment for sale is PLN 13,177/m²

During 2023, the average price of existing flats in Poland’s 7 big cities (Warsaw, Gdańsk, Gdynia, Kraków, Łódź, Poznań, and Wrocław) rose by 5.5% y-o-y to PLN 11,286 (€2,634) per square meter

Warsaw has Poland’s most expensive housing, with an average transaction price for existing flats of PLN 13,318 (€ 3,109) per sqm in 2023

Удачі скирдувати на новобудову на свою польську мінімалку ;)

Це ж треба новобудову захотів, думаю тобі чумаза убита кавалєрка з грубкою й лопатою й мішком вугля буде в самий раз

Людина відірвана від життя, що тут ще сказати

Удачі скирдувати на новобудову на свою польську мінімалку ;)

Це ж треба новобудову захотів, думаю тобі чумаза убита кавалєрка з грубкою й лопатою й мішком вугля буде в самий раз

Людина відірвана від життя, що тут ще сказати

Перехід на особистості — це точно один з прикладів слабкої позиції.
Ти навіть не в контексті: я тобі кажу за типовий приклад молодої людини останніх курсів універу чи пари років після, тобто 20-25 років що працює на мініалку тут в Україні vs в Польщі.

The median salary in Poland is 6,540 PLN or 1,648 USD per month

The median price of an apartment for sale is PLN 12,285/m²

The median salary in Ukraine is 19,600 UAH
The median price of an apartment for sale is UAH 39,260/m²

Далі, я тобі писав про ціни на нерухомість ДО повномасштабної війни, а ти мені за 2023 рік XD

Як на мене то ціни один хєр, цілком собі у пропорції

це не та пропорція, бо треба дивитись на те, скільки залишається у середньостатистичного домогосподарства після усіх основних витрат.

Хай війна закінчиться — польща от відчує всю силу українського агросектора й дешевої робочої сили, вже смакую ці протести трускавкових плантаторів

Це станеться тільки у разі, якщо або коли Україну візьмуть до ЄС. В іншому випадку митні квоти та митні збори це порішають (хоча я категорично проти).
По заробітчанах — це тільки на благо Польщі і в мінус Україні. Чехія, Словаччина та Польща дуже виграЮть від праці наших, білоруських та узьких мігрантів.

Перехід на особистості — це точно один з прикладів слабкої позиції

Приклад слабкої позиції — вже втретє виколупувати якусь пургу пальцем з дупи й чекати що хтось це все має в поті чола спростовувати й тобі щось доводити. А коли доводять — з’їжджати й починати знову про своїх щасливих відкормлених польських студентів

це тільки на благо Польщі і в мінус Україні.

Як відомо будьякій білій людині, будьяка економічна транзакція — це гра з ненульовою сумою. мінус Україні — це твоє власне бачення, я не здивовний що ти щасливий покинути її й писати про факи з якоїсь кавалєрки, вважати що жизнь удалась і запевняти всіх і себе який прекрасний вибір ти зробив і як нещасно всім жити в тому болоті звідки ти вистрибнув.

Я ж просто повторю і скажу пост не про це і мій камент не про це. Чого ти мені тут мозок рафінуєш про казкову польшу я от щиро не розумію

Уяви на хвилинку що деякі люди не живуть заради купи мідяків і повертаються додому і не бачать світ так вузько як ти — про то й пост.

Приклад слабкої позиції — вже втретє виколупувати якусь пургу пальцем з дупи й чекати що хтось це все має в поті чола спростовувати й тобі щось доводити. А коли доводять — з’їжджати й починати знову про своїх щасливих відкормлених польських студентів

суцільні емоції та «бла-бла-бла», а по суті — нуль.

Польща — лише приклад того, якою могла б бути Україна, якби не тотальна корупція та крадівництво з моменту незалежності. А ще українські емігранти можуть обирати не тільки Польщу, а й сюрприз-сюрприз, Німеччину, Іспанію, Ірландію, Швецію, Норвегію, Данію, Нідерланди. І там медіанні заробітні платні ще кратно вищі.

Добре :) мене оминуло тільки чого ж ти не тоді не їдеш в данію, на тучні поля медіанних зарплат

балаболка... <.<

Як скажеш, я теж в принципі чув поляки люблять українок більше за українців

Яка різниця були донати в польську розбудову чи ні, якщо в нас їх апріорі немає? Дивний аргумент

Яка різниця були донати в польську розбудову чи ні, якщо в нас їх апріорі немає? Дивний аргумент

Не дивний

Україна навіть під час війни пердолить непогано останні 10 років, а після ще буде краще. Співвідношення доходу й вартості житла/життя цілком на рівні.

Польша 30 років живе на вільному ринку й дотаціях.

І при цьому співвідношення в принципі ті ж в цінах.

В кого chip on the shoulder for ukraine — це не до мене, я не дохтур мозок лікувати.

Звалили й ненавидять — ну вітаю, так нє треба ще лайном пополивати те що інші люблять

в них бач на сто доларів більше на місяць в якомусь жопоракові, які вони все одно витратять на ту ж оренду

Дивний бо порівнюємо у витягу, що маємо.
— Чому у N хороші оцінки, а в тебе ні?
— бо в нього батькі краще заробляють і мають репетиторів!!!

Якось так.

Ну якщо так то я згоден, але то тоді краще й адресуй пану з польші :) це ж не я тут пісюнами польских студентів розмахався

Так він правий в тому, що в Польші більше можливостей причому не тільки для студентів. Я проживала до повномасштабного там, біля школи де були вечірні курси для пенсіонерів. Якщо ти прям дуже бідний, то померти від голоду не вийде, може медицина не така росторопна (челикі черги), але доступна та широкого спектру. Інфраструктура, навчання, житло є на будь-який рівень доходу. Є трудові права та зобовʼязання работодавця. І пільг просто купа для тих же студентів, багатодітних, мало мобільних та інших незахищених категорій. Ще що реально дивує це децентралізація на дуже високому рівні, навіть в якомусь депресивному Радомі (місто під Варшавою) можна жити нормальним життям не відчуваючи таке наче ти в Каневі живеш (там депресивно загалом)
Просто це дивно розповідати в коментарях як в Україні чудово, коли це не так. І дійсно є з чим порівнювати.

Рад за польщу, не розумію тільки чому укр погана? Слухай перечитай може блін краще гілку, бо мені реально влом по другому колу

Пост про те що хтось повертається бо в них інший погляд на речі. І я щасливий за таких людей. А польське емігрантське паньство злетілося доводити яка україна пагана.
Невже це важко так зрозуміти комусь, сидячи в своєму жопоракові, що люди можуть по іншому думати, ніж жити щоб складати свої мідяки й читати мантри про середній палець? Рілі важко?

Просто це дивно розповідати в коментарях як в Україні чудово, коли це не так

Не для всіх, це ж очевидно. Пост хоч прочитай. Дякую за увагу

Ти знаєш скільки молоді в Україні навіть до повномасштабного вторгнення не мали житла і не могли його собі дозволити?

Ти знаєш, скільки молоді в західних країнах не мають житла, не можуть його собі дозволити, зате мають 5-ти значні суми боргу по кредиту на освіту, який ще треба якось віддавати?

Ти знаєш, скільки молоді в західних країнах не мають житла, не можуть його собі дозволити, зате мають 5-ти значні суми боргу по кредиту на освіту, який ще треба якось віддавати?

Цікаво, а скільки з цих молодих людей не можуть собі дозволити нормального харчування, не кажучи про новий одяг чи ґаджети або адекватну медицину?

Молодь про медицину не думає, на те й молодь. Нормальне харчування не може собі навіть середній клас дозволити, бо це не про гроші, а про час. Гаджети — не першорядна потреба взагалі, б/в Андроїди не дорогі. Одяг зараз дешевий всюди.

Молодь про медицину не думає, на те й молодь.

Це якісь ейджистські стереотипи. А літнім не потрібен спорт? А сімʼям з дітьми не треба подорожувати?

Нормальне харчування не може собі навіть середній клас дозволити, бо це не про гроші, а про час.

ви просто не вмієте готувати =)))

Гаджети — не першорядна потреба взагалі, б/в Андроїди не дорогі. Одяг зараз дешевий всюди.

а можна поцікавитись, як на вашу думку виглядають статті витрат молоді України, що виживає на мінімалку? =)))

Не дуже великі враховуючи те, що для резидентів країн там або безоплатна освіта або «пожиттєвий кредит». Якщо ми говоримо про ЄС, тобто повернення після того як зп стане певного рівня.
В братанії взагалі смішні кошти на освіту бо знімається дуже мало

ще раз перечитай, що я написав. Цей «пожиттєвий» (насправді ні) якраз і висить 5 значною сумою.

Як ти думаєш, поживши в тій же Польщі з мінімалкою у $1200, багато захочуть повертатись до країни, що забивала на них болт все їх життя?

Не те щоб на ці грощі можна було б розгулятися в Польщі, але не певен навіть що це мінімалка на руки чи взагалі мінімалка. В якомусь супермеракеті на руки буде меньше 4000 злотих точно я хз скільки там, але чув що повно народу отримує десь так в районі 3500 це якщо не пахати понаднормово. З цих грошей треба заплатити за житло, а це в районі 2000 і у вас залишається по 50 злотих на день. Навіть в Україні це невеликі гроші. Все дуже буде залежати від того що буде в країні з безпекою, а от з економічної точки зору мені видається що варіант сумнівний.

стандартний нормальний рейт для молоді ~23-28pln/h нетто, беремо стандартні 172 години на місяць і середньозавжено виходить під 3800-4200pln/month. З цих шрошей ~2000 на житло + комуналку, на харчування одній особі вистачить 1000pln/month легко, решта — поточні витрати типу одягу, стоматології, медицини, електроніки. Зауважте, це саме мінімалка, бо середня компенсація по великих містах РП десь на рівні 9000pln/month brutto.

Середній для людині яка приїхала від війни не світить ще доволі тривалий час. Більшість отримує до 6000, окремі випадки високих зарплат є десь 13 тисяч що я чув коли жінка пройшла курси зварювальника але це скоріше вийняток чим правило. Власне звідки в мене ця статистика яка більш меньше мені видається правдоподібною. Моя подруга яка працювала і працює перукарем тікаючи від війни потрапила в гуртожиток який надала Польша(вже давно нема такого що надають житло) але там їх було повно і от спочатку думали ну може це все тимчасово і якось скоро прийде до норми, а далі вже люди почали шукати роботу і виявилося що хоча 4к для поляків це не проблема знайти, а от вище біда і що цих грошей добре якщо вистачить на одного, але от впритул. Раніше було краще тому що ціни були нижчи і кредити дешевші, але зараз хіба що війна гонить людей на захід.

саме так все і є, проте навіть і такі умови дають краще і повноцінніше життя, ніж у воєнній Україні, та навіть довоєнній. Знаю чимало людей, що живуть саме на такі 4к злотих на місяць, і усі з них кажуть, що значно поліпшили свої умови у порівнянні з Україною.

виявилося що хоча 4к для поляків це не проблема знайти, а от вище біда

та вище то вже треба професію якусь. ніхто не буде платити за некваліфіковану роботу просто так.

Не треба дистанціюватися від держави. Держава Україна побудована українцями, а не якимось марсіанами.

Так, і частина цих людей (включаючи мене) виходили в 2004 і 2014 на Майдан, проте цього виявилось явно недостатньо.

або у нього просто не було дому який називати домом не стидно

Тру. Так як я з Миколаєва, то можна вважати дома не було, бо це одне з найгірш міст де мені доводилось жити (не тільки в Україні). Умовний Франик х10 по комфорту від Миколаєва.

В Миколаєві був якось пару раз, можу зрозуміти чому. Якби торговля буяла було б квітуче місто може ще колись буде років через 20

Мені ні київ не подобається ні львів. Не знайшов комфортного міста для себе ще

Я селюк :) в мене дім в сенсі дім дитинства у селі, де вже не живе давно. Туди не повернешся

Але свербить рівне, тернопіль, вінниця франик спробувати, як там.

Колись психологи розповідали про такий «Ефект маршрутки». Ось ви їдете додому з роботи, сидіте собі в маршрутці. По ходу маршрутка набивається людьми, біля вас стоять жінки, там десь всередині ви відчуваєте, що треба б було дати їм місце та постояти, але ж здається, що саме сьогодні ви дуже втомилися, а вони в принципі молоді і можуть постояти. Нарешті до вас підходить старенька бабуся і тут вже нема про що думати — ви вступаєте своє місце і далі їдете стоячи. І тут ваше мислення змінюється на 180 градусів. Ви вже бачите, що ті, хто сидять — багато молодих хлопців, які могли б і постояти, а ті, хто їдуть стоячи — це ж жінки похилого віку, які повинні сидіти! Ви починаєте ненавидіти тих, хто сидить, ну як вони так можуть, де їх виховання, козли! Чим вони краще за вас, невже не бачать, що тут старі люди їдуть?!

Не знаю цілей автора щодо статті, але хтось переїзжджає, хтось повертається — все це нормально і так завжди було і завжди буде. Не можна засуджувати одних, давати перевагу іншим. Міграція людей завжди була, і пошуки кращого життя цілком вписуються в набір потреб людини. Хто виїхав, буде шукати кейси успішних колег, хто повернувся — буде шукати кейси, подібні як в цій статті. Хоча вона і виглядає трохи упередженою, націленою на те, що вертайтеся, тут краще (перепрошую, якщо помиляюся!), але маю впевненість, що і ця тема користується певним попитом і знайде своїх адептів.

до вас підходить старенька бабуся і тут вже нема про що думати — ви вступаєте своє місце і далі їдете

кажуть в Японії подібну поведінку можуть сприйняти як публічне приниження, через незграбний натяк на вік, та фізичний стан

може і не тільки в Японії )

Мм, там же в вимові це все є. Ти можеш не знати чи людина старша, але якщо на око старша, то інші умови побудови речення

справа ж не в кількості років, а в натяку на немічність людини (через вік), якій поступились місцем

Психологи явно ніколи не їздили в маршрутках чи метро, коли старенька бабуся важко й агресівно дихає, і навісає усім своїм життєвим досвідом тобі на морду. Поступишся — не то що не подякує, а ще будеш рад що не обматюкає що так довго думав. Всякі старенькі бабусі є

Чисто наша якась фіча, давно кажу що в нас матріархат взагалі повсюдно. У нас жінка завжди була в пошані, а мужик — витратний матеріал для суспільства

В Нім от ще навіть не знаєш як не це та бабуся відреагує, може ще по німецьки обматюкає. Нікому не раджу бути адресатом справді щирих німецьких матюків

Але ефект я думаю проілюстровано грамотно, ну і взагалі сильні й здорові мають турбуватись про хворих і немічних. У нас цього не вистачає. Ефект є, просто ілюстрація не дуже. Це не про бубусь а й про про дудусь та й про просто людське суспільство.

То ти щось наше суспільство погано роздивився. І мужик запросто може обматюкати, а якщо щось не сподобається, ще й по пиці дати. Тут єдине що нарватися на фізичну агресію від жінок складніше та і сама вона не несе такої небезпеки для здоров’я як від чоловіка.

Коли прочитав першу строку, що рекрутери пишуть, одразу поржав і закрив статтю.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

перечитала відповіді автора, нічого з переліченого вище я не побачила.
В статті розповідається про реальні історії людей, ніхто ж їх не придумав.

На місці автора я би зупинився на перших трьох історіях, вони досить цікаві. Але завдяки парі останніх сильно розмивається фокус і якщо читати по діагоналі складається досить негативне враження. Бо 3 місяці за кордоном, то взагалі не про життя, то робоча мандрівка офіс відкрити.

Стосовно коментарів — взагалі не помітив в статті наративу — повертайтеся. Перші історії просто про життя людей і різний досвід, доречі Катар виглядає не менш анально мотивованим ніж сучасна Україна, було б цікаво почитати про інші аспекти життя, наприклад дівчат на пляжах в скафандрах:)

Досвід цікавий. А можна підбірку історій від людей яки незаконно перетнули кордон через тису, ліс ітд? Дуже цікаво як воно.

https://www.youtube .com/@Alex18-60
https://www.youtube .com/@eurocustom

Це дивно, але я тепер замість аудиокниг ці історії слухаю. Такого часом навіть у кіно не побачиш. Нікого ні до чого не закликаю, але чим далі, тим буде складніше...

Коментар видалено автором допису.

dou.ua/...​orums/topic/11816/#590176
Почитайте його старі коментарі. Хто платить той і замовляє музику.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Вітаю! Так і є, я їхав на фікс контракт заробити грошей, залишатись там я не планував. Але часу знаходження там вистачило, щоб скласти враження від життя там.

Коментар видалено автором допису.

весь цей ура патріотизм за родіну за Сталіна (сталіна замінюємо на будь-що, навіть можна просто за Україну)
Чому він вважає Україну такою ж хорошою країною що за неї потрібно вмирати

Після цих ваших слів вам вже нема що закидати. Ви собі самі вже добряче закинули.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Я з вами на ти не переходив.

зате я перейшов, бо «на ви» — це прояв поваги до співбесідника, а ти таку поваги ще не «заслужив», бо уникаєш відповідей і дійсно ведеш себе дуже подібно до галюцинуючої мовної моделі.

То буде що відповісти на

Що саме ти вважаєш маячнею, у чому не погоджуєшся з попереднім коментом?

???

Коментар видалено автором допису.

От шкода що на доу не можна банити інших користувачів, правда?)

Коментар видалено автором допису.

Я так-то україномовний (можу звісно писати на рідному для мене суржику), але дійсно, що по-суті є?

Ті хто закидають багатодітним чоловікам, що вони повернулися із трьома дітьми до України і не можуть бути мобілізованими — не розуміють одну важливу річ: вони вже зробили більше для України, ніж, навіть, середньостатистичний (по війську) захисник. Ми можемо вигравати чи програвати битви, війни, але, якщо ми програємо демографічну війну — ми зникнемо. І, як виявляється, бажаючих мобілізуватися до демографічного війська — на порядок менше, ніж бажаючих мобілізуватися до ЗСУ.

P.S.: не в окопі, дані оновив, дітей немає.

якщо ми програємо демографічну війну — ми зникнемо. І, як виявляється, бажаючих мобілізуватися до демографічного війська — на порядок менше, ніж бажаючих мобілізуватися до ЗСУ.
дітей немає

Не читал, но осуждаю! ©

Відкрию вам таємницю. Демографічну війну ми ВЖЕ (давно) програли.

ЗІ. Маю двох дітей.

Багатодітних (три і більше дітей) — 5% від загальної кількості сімей в Україні. Це нескінченно мала і нею можна знехтувати, якщо говорити про якісь демографічні дива, тобто на сьогодні багатодітні погоди не роблять. На жаль. Говорю як багатодітний батько.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

В Штатах середня річна відпустка для офісного працівника 10 днів, а для більшості азіатських країн неоплачувані овертайм — це абсолютно прийнятна норма. Це я уже не кажу про довжину декретної відпустки «не в совку».

Дуже показовий кейс, коли людина «натягнула Європу на глобус» і з розумним виглядом розглагольствує.

Ви про авторів інтерв’ю? Бо автор відгука лише констатує факт:

Здається, що два роки в Польщі/Чехії/Катарі/США — це занадто мало для того, щоб відчути різницю та почати мислити по-новому. Усі в один голос кажуть — ніхто не перепрацьовує.

А ті, хто, переїхали з Катару й США, власне, це й кажуть:

Під час мусульманських релігійних свят у Катарі майже не працюють. Хіба що недовго зранку, а потім роблять величезну перерву на обряди, молитви, гуляння. У цей час катарці не їдять, не п’ють. Потім знову трошки працюють, поки не зайде сонце.
У кожній країні є свої культурні аспекти роботи, але багато залежить від конкретної людини. В Америці я зустрічала спеціалістів, які працюють небагато: менше ніж вісім годин. Вони виконують свою роботу, їхня команда задоволена, і цього достатньо.

Отже, жодна з цих людей не

натягнула Європу на глобус

:
автор відгука лише зробив висновок з того, що написали ті, хто повернувся з Катару й США, про що чесно й повідомив.

Я відповідав на конкретний коментар, зокрема на наступну тезу

Так, за межами совка ніхто не працює більше за потрібне.

Ця теза — логічний висновок зі статті. Я навів належні цитати. Можете перечитати статтю, й побачити, що ця теза виходить зі статті, а автор коментаря про це й написав.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Ви незадоволені тим, що реальні люди розповіли свої реальні історії? Вас ніхто не примушує повертатися, хоча якби всі українці зайняли малодушну позицію «Ой, боюсь ТЦК! Треба заховатися!», війни би дійсно не було, а українців би «просто» масово ґвалтували на підвалах російські загарбники. Я бачу, вам такий варіант більше подобається? Хоча навіщо я вступаю в суперечку з людиною, яка не в змозі відрізнити «новину Української правди» від випадкового вкиду на ютубі.

Замість того, щоб дивитися сумнівні відео, раджу почитати «Позивний для Йова» Олександра Михеда або подивитись ось цей фільм:

«Він називав мене своєю дівкою» — історія чотирьох чоловіків з херсонських катівень

Там описана доля нас усіх, якщо ваші друзі росіяни переможуть. Кажу «ваші друзі», тому що саме росіяни зараз сфокусовані на поширенні наративу про те, що нам треба відмовитись від спротиву, та розповсюдженні фраз на кшталт

загрібли на кордоні ТЦКшники та відп***или

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар видалено автором допису.

Продовжуйте, ваші роздуми про ЗСУ і президента дуже сприяють обороні України на польському напрямку фронту. ;)

Це не мої роздуми, вся ця інформація з західної преси за останній рік.

Гарна спроба тцк😄😄🤡

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Та нє, мені і в Канаді норм, дяк.

Насправді це особистий вибір кожного. Повернення в Україну — сміливе рішення, і ніхто ніколи не очікував, що всі, хто виїхав, повернуться. Але у всі часи журналісти писали про тих, хто наважився й зробив сильний крок. І я дуже радий, що нам вдалося реалізувати цей проєкт і показати, як українці обирають Україну.

Відповідаючи на ваше запитання: стаття розрахована на українських IT-спеціалістів як в Україні, так і за кордоном. Першим вона дає моральну підтримку, яка всім нам в Україні так потрібна, а другим — матеріал для роздумів.

Я, до речі, писав і про українців, що виїхали за кордон, але для мене завжди було важливо, якою є моральна сторона цих історій. Дуже цікаво, що читачі критикували як статті про тих, хто виїхав, так і про тих, хто повернувся.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

Рецепт простий: припинити харчуватися російською пропагандою.

Не пройшло і двох з половиною років повномасштабної війни, як хтось запланував піти оновити дані в Резерв+. Яка погана влада! Як можна таке вимагати? Тримайте нас в курсі! ;)

Коментар видалено автором допису.

а зараз хто прийшов?

Ви мені одного блогера харківського нагадали. На початку війни виїхав з родиною, десь в 2023 повернувся до України і почав розказувати як в Україні офігєнно і що всім потрібно негайно повертатись. І я от деякий час не міг зрозуміти в чому подвох.
Потім дізнався що в тіпа просто троє дітей ¯\_(ツ)_/¯

Ви так кажете наче він це приховував.
І повертатися в Харків з дітьми, як на мене, це ще більше слабоуміє і отвага, ніж просто повернутися в Україну.

Я так кажу не тому що він щось приховував чи ні, а тому що зазвичай за кожним подібним ура-патріотом який cам не в війську, але каже що всі повинні повернутись — стоїть проживання поза Україною, 3 дитини, наявність вагіни, або якась інша дуже важлива схожа причина 🙂

Вибачте, але власні проекції краще тримати при собі.
Павло ніде не казав, що всі повинні повернутися — він описував власний досвід і власну мотивацію. Він каже, що Україні потрібні всі — і це наче не секрет.

Коли люди повертаються, бо відчувають якесь покликання — краще подякувати їм, а не розповідати про змарнований шанс звалити. Можна знайти мільйон причин, щоб вважати інших мудаками, але про вас це каже більше, ніж про інших.

Де ви знайшли якісь проекції? Сухі факти, навіть без оцінки чи засудження.

Павло ніде не казав, що всі повинні повернутися

Закінчення інтерв’ю буквально озаглавлене як «заклик до українців — повертатись додому в Україну». Шо ви розказуєте мені зараз?

Просто є люди, які розмовляють з нами (чоловіками в Україні) на різних мовах. От наприклад ви мені зараз пишете з Польщі і «захищаєте» людину з трьома дітьми яка закликає всіх повертатись. Кумедно да і тільки. Хоча не так вже і кумедно якщо замислитись

Так, ми розмовляємо на різних мовах. Там де я бачу заклик — ви бачите вимогу.

І так, я пишу вам з Польщі. Але якби я полишив своїх чотирьох дітей і пішов служити — ви так само казали б що я кумедний, не розумію життя і змарнував шанс звалити.
Подумайте, наскільки кращим виглядатиме життя, якщо дивитися на оточуючих як на героїв власного життя, а не на обслугу вашого світогляду.

Я взагалі не вбачаю про яку обслугу чи проекції ви говорите. Це якісь заготовлені відповіді на випадок перемовин? бо виглядає як out of context. Мені байдуже де ви і байдуже хто куди повернувся особисто. Мене обурює публічна позиція і публічні заклики таких індивидів як ТС або той блогер до інших. Це просто лицемірство от і все.

Цинічно що? Публічно розповідати про власну позицію і пояснювати, що вважаєш правильним? Впливати на інших власним прикладом? Робити те, що ви особисто не робите?

Виглядає, що вам геть не байдуже, а навіть щось муляє. Але залишу то вже вам.

Коментар видалено автором допису.

Коментар видалено автором допису.

не змогли себе за кордоном реалізувати

Ви ж нам щойно розповідали, що за кордоном більше можливостей? А тепер стверджуєте, що люди, які працювали в топових IT-компаніях, «не змогли себе реалізувати»? А ви змогли?

не змогли лігалізуватися

Розумію, зараз взагалі стало особливо складно лЕгалізуватися за тимчасовим захистом, треба аж цілий паспорт надати! Це ще більше свавілля, ніж те, що робить ТЦК. Куди котиться цей світ?

Повернення в Україну — сміливе рішення

чим саме воно сміливе?

і про українців, що виїхали за кордон

сотні тисяч повернулися на весні 22-го разом з ними ще певна кількість «не українців»

Коротше по усіх таких дописах, у мене справляється враження — що в по закордонних звикли жити за рахунок роботи іноземців та емігрантів. Та це швидше така образа українців. По усякому вкалують вони там, але що точно — не працюють понаднормово безкоштовно. В Україні це нажаль норма, бо з роботою погано, ну як погано — безробіття якщо чесно.
Ще інший момент — іноземці легісти і промо не дозволяють себе дурити.

Так, всі лиш думають як образити українців. Всі лиш ото мріють щоб все робили іноземці. Ніде не перепрацьовують. Класно коли складається враження, і живеш у світі свого враженя

Мріють щоб за них усе робили іноземці невідомо. А от те, що таке практикується з древностей це факт. Взагалі з часів неолітичної революцію воно так влаштовано, що є казково багаті які фактично або взагалі не працюють та постійно розважаються або займаються мистецтвом, філософією наукою, військовою справою тощо. І періодично трапляється рішучі зміни завдяки якимось принциповим винаходам, що призводить до силового зміну вищого класу. Найбільші такі зміни в історії спричинив винахід вогнепальної зброї, радикальні зміни відбулись від Китаю і ставлення династії Мін, повстанці якої власне вперше і массово використовували аркебузу, через Русь — де сформувались московія і козацтво, пала Казань та козками захоплено Сибір і до остаточної перемоги християн в Реконкісті. Перемога в Реконкісті призвела до того що нова влада відправила експедицію Колумба до Америки. Деякі типу Дональда Трампа досі вважають, що океан це велика завада, при знанні дистанції польоту літаків та ракет. Напевно Ацтеки теж так вважали, та з рештою їх цивілізацію знищили невеликі групи конкістадорів озброєні вогнепальною зброєю. Манхетен індіанці взагалі подали по факту за алкоголь. А ще Сталін відправляв експедицію Чкалова в авіапереліт від СРСР до США, на літаку Туполева.
Сучасний такий винахід — який міняє просто усе, це безумовно інтернет. Лише за 30 років відбулись радикальні зміни на планеті. Ті самі Китайці поглинають інформацію зі швидкістю передачі по сіті, скажімо фотографують модні покази і наступного тижня фабрики вже шиють чисельні копії, це коли примітив. А коли не примітив то переймають методи та способи праці. Результат між іншим рівень дибатів в США, від Кенеді та Ніксона або дибатів Рональда Регана — два 80-ті річних кандидати один одного облаяли.

P.S. Так просто зі статистики en.wikipedia.org/...​tion_to_the_United_States 19.1% жителів США це мігранти без громадянства, це 50 мільйонів людей. Тобто люди які не мають громадянських прав, але мають обов’язки зокрема сплачують податки — при чому більші в процентах за громадян. У разі будь чого, наприклад погіршення економічної ситуації — їх просто виженуть з країни, громадяни і взагалі можуть сидіти на соціалці і в принципі нічого не робити, хоча там де таке є часто торгують крек кокаїном наприклад, або читають реп — бо поряд Манхетен і безмежні можливості. В разі проблем їх підтримують — наприклад друкують гроші та роздають на дурняк (щоправда потім на дебатах постає питання шаленої інфляції, яке нема чим парирувати). Громадянство багатої країни, яке є дуже суттєвим привілеєм або тяжко набувається або дістається фактично на халяву по факту народження. А скажімо громадянства Афганістану чи Сомалі, це з точки зору привілеїв швидше недолік якого емігрант прагне позбутись. Теж діє з давніх давен, особливо цінним було Римське громадянство як республіки так і імперії.
За даними європейської комісії в ЄС 23.7 мільйона емігрантів ec.europa.eu/...​ant_population_statistics
Так що вітаймо в реальній політиці та дорослому житті — так це працює саме таким чином.Трикутник права : право сильного <-> право багатого <-> право мудрого. Право є привілеями одних над іншими. Відомо від початку виникнення цивілізації, в древніх Шумерах.
В бізнесі теж усе працює так само — хтось має можливості умови та наснагу і започатковує, має привілей приймати рішення, інші є виконавці.

P.P.S. А от крім того реальні досліди, www.cato.org/...​ntrolling-characteristics National Research Council and the National Academy of Sciences (NAS) які власне чітко підтверджують в цифрах, що саме так воно і є. Емігранти взагалі основа економіки США. В більшості це виключно працездатні люди у віці від 20 до 40 років, які є основою економіки тобто тими хто працює. В ЄС звісно емігрантів менше, та їх вклад теж доволі великий. При цьому емігранти не голосують, та не мають цілої гори привілеїв громадян ( в разі чого в США в армію можуть забрати навіть туриста який прибув по туристичній візі відпочити десь в Ганалулу чи повештатись по Бруклінському мосту). Ну тобто повна аналогія, за виключенням нюансів з Рискою Імперією, де усі права патриціям — а усі обов’язки плебеям. В федерації працює так само www.youtube.com/shorts/y9jfuIt0Ux0

19.1% жителів США це мігранти без громадянства, це 50 мільйонів людей.

на основі тільки цього висновок що от все роблять іноземці — от 19% населення роблять все :)
далі — ці 19% населення хтось туди силою тягнув?
їх там тримають рабами і не плятять зп?
чому вони звідти не їдуть?
вони обмежені в правах?
вони бідні? і не можуть купити білет додому?
чи це образа українців??? :) (думаю що так :))

Перечитай там усе порахували, 9 трільонів доларів щороку тільки прямих податків, а загальний ефект — це основа економіки. Я в цілому написав — громадянство багатої країни, це купа привілеїв. Тому багато хто залюбки кине свій наприклад Парагвай ризикне усім включно з життям і поїде усіма правилами і не правдами в місце де його чи її можуть чекати перспективи. Хоча навіть там де вони сидять в Мексиці на кордоні, все вже доволі не погано і значно краще ніж в Парагваї або Перу, і мова іспанська. Наслідок 1.8 мільонів мігрантів лише за 2019 рік. При цьому на відміну від громадян Америки, це люди без жодних прав і насправді їх залюбки беруть працювати суттєво дешевше за громадян. При чому найкращій батрак це з робочою візою, він фактично працює за неї. Жодних прав в не громадян нема, якщо щось не так їх виженуть з країни. Між іншим саме адміністрація Байдена найбільше народу і виставила з країни, значно більше за Трампа. Трамп же палив гроші на імітацію діяльності, переносив сегменти стіни яку побудував Буш молодший з місяця на місце за шалені гроші. Мігранти їм насправді потрібні, звісно працювати і не сидіти на соціалці. В сґамкриканскому сільгосп господарстві взагалі частка праці нелегалів доходе до 80%, тобто ті самі реднеки залюбки беруть на роботу латиноамериканців без документів і не сплачують податки. Просто вони хочуть гроші з американського бюджету собі на імітацію діяльності — а не скажімо на снаряди Україні чи ще десь.

І що з цього? Це погано? Хтось комусь щось винен?
Їх там хтось тримає? теорії заговорів не дають спокою?

З цього в цілому — якщо є трикутник права, сила — багатство — мудрість, то треба починати з мудрості. Якщо хтось комусь щось винен не факт, що віддасть — якщо не забрати силою. А щоб була сила — треба добре їсти та в цілому заробляти. А от щоб заробляти — треба клепку мати. Коли громадяни не працюють понаднормово в цілому треба дивитись як з цього зробити зиск собі — а не просто працювати за них. Спартак був сильний і розумний — але не мудрий.

з таким майндсетом далеко не поїдеш

А навіщо кудись далеко їхати ? Яка задача стоїть ? Якщо «американська мрія» стати мільярдером — то треба напевно і робити те, що робили мільярдери. Скажімо Рокфелер, серед емігрантів — Онасіс. Або Ілон Маск теж між іншим емігрант, можна якось по іншому звісно, наприклад як Арнольд Шварцнегер.

я звідки знаю навіщо кудись їхати? (під далеко не поїдеш маю на увазі далеко не просунешся по життю — тому що завжди хтось винен) задача стоїть у кожного своя. Я нікого їхати не агітую.

Підписатись на коментарі