«Хочеться додому. Бо Україна — вже Європа». Айтівці — про досвід перебування в Німеччині, Італії та Польщі
DOU поспілкувався з трьома українськими IT-фахівцями, які з початком повномасштабної війни виїхали за кордон і нині працюють віддалено. Наші співрозмовники, що перебувають в Італії, Німеччині та Польщі, розповіли про свої враження про місцеві банківські системи, міську інфраструктуру, їжу, мобільний зв’язок тощо.
Франкфурт-на-Майні, Німеччина

Наталія, Senior Software Engineer з Харкова
🏦 Банківська система
Наразі вона дуже перевантажена, бо українці масово відкривають рахунки для отримання виплат, тож порівнювати швидкість роботи системи тут і в Україні буде некоректно. Загалом банків тут багато, є класичні та «віртуальні» на кшталт нашого monobank. Українцям без ППП (посвідки на постійне проживання) доступні не всі.
Ми відкривали рахунок у Frankfurt Sparkasse. Щоб отримати картку, нам довелося приїхати туди тричі. Від першого візиту до, власне, отримання картки минуло близько трьох тижнів.
Банкоматів тут менше, ніж у Харкові, або вони менш помітні. У супермаркетах і великих магазинах можна платити карткою, у маленьких магазинчиках та кафе часто трапляється cash only.
📜 Адміністративні послуги
Кожна земля Німеччини має свої особливості. У Франкфурті все повільно й бюрократично. На сьогодні я все ще стою у черзі на отримання посвідки для реєстрації місця проживання. Це найперший потрібний крок, і я вже місяць на цій сходинці. Ніхто не може уточнити, коли підійде моя черга, кажуть лише, що, коли той день настане — мені зателефонують.
Що буде, якщо у цей момент телефон, не дай боже, сяде, також ніхто сказати не може. Мабуть, чекатиму ще місяць. Після подання документів на реєстрацію має надійти лист із податковим номером та новою важливою датою — на візит до міграційної служби, де необхідно надати відбитки пальців, фото, заповнити анкету тощо.
Лише після цього ти спочатку отримуєш тимчасову посвідку на проживання, з якою не можна виїжджати з Німеччини, а потім — постійну ППП у вигляді пластикової картки. Мої сусідки, які почали цей документальний марафон ще у березні, досі нічого не отримали та планують побачити картку у червні-липні. З мого досвіду — тут все надзвичайно повільно.
☕ Кафе
Їх доволі багато, і вони різноманітні. Ціни, звісно, вищі за наші — у маленькій кав’ярні лате коштуватиме від 3,5 євро. Вдома ми часто бували у кафе, тут — дуже рідко. Але це не так через Німеччину, як через настрій — все-таки триває війна.
Щодо медичних послуг сказати нічого не можу, досі не довелося ними користуватися. Знаю, що є страховка від держави, і сімейні лікарі видають талони на безплатні ліки, якщо вони потрібні за тієї чи іншої хвороби. До певного спеціаліста вузького профілю можна стояти у черзі кілька місяців. Такий досвід був у моєї сестри.
📲 Цифрові послуги
Мобільний зв’язок тут гарний, «ловить» усюди — і у полях, і у великих містах. Є 5G-інтернет, але з ним телефон швидко розряджається. Для мітингів без камери, відео та музики тощо 4G цілком достатньо.
Є три великих оператори та кілька менших. Пакет можна купити з паспортом, картка буде до нього прив’язана. Безліміт значно дорожчий за наш — близько 100 євро на місяць, але іноді це — необхідність. Звичайний інтернет тут здебільшого гірший за наш. Я живу у готелі та користуюся тим, що є. Коли він надто повільний — перемикаюся на мобільний.
🏠 Міська інфраструктура
Міський транспорт дуже розвинений — тут і метро, і міські електрички, і трамваї, і велостанції та електросамокати по всьому місту. Звичайно ж, ще є таксі. Але все це дорожче, ніж в Україні.
Є проїзні квитки на місяць. Чула, що за 70 євро можна купити місячний проїзний на весь транспорт, окрім самокатів, велосипедів і таксі. Для самокатів та велосипедів, певне, теж є щось схоже.
Заторів у місті я не бачила жодного разу, лише на трасі між містами під час сильного дощу — вірогідно, тоді трапилась ДТП. Дороги — не ідеальні. У центрі — на п’ять балів, але що далі заїздити у житлові квартали, то більше трапляється ямок та згірок. Звісно, це не наші сільські дороги, але й не те, що у нас називають «німецькою якістю».
Зате з візочком майже усюди можна пройти, не піднімаючи його — є пандуси, з’їзди та ліфти. Одного разу я не знайшла, як спуститися з мосту, і довелося йти сходами. Але, найімовірніше, через незнання місцевості я просто не знаю, де шукати ті з’їзди.
А ще тут усюди можна із собаками: у торговельні центри, транспорт, кафе, магазини, навіть церкви. З головних, як на мене, недоліків — тут мало дитячих майданчиків. Біля готелю є одна гойдалка у піску, і це вже вважається повноцінним майданчиком. У житлових кварталах з цим також гірше, ніж у нас: діти звикли, що у кожному дворі є велика кількість лазалок-гойдалок, у центрі можна посидіти у кафе, пока малеча бавиться. Тут не так.
🚗 Паркування
В центрі велика кількість підземних стоянок. Година коштує
Часто люди паркуються на велодоріжках, тоді велосипедисти починають їздити тротуаром, і вся ідея цих доріжок ламається. За несплачене паркування — штраф, за цим пильно стежать.
Ще можу додати про магазини — їх багато, і в радіусі кілометра від дому вам точно щось трапиться. Але варто пам’ятати, що у неділю нічого не працює і просто так «піти у кіоск купити хліба» не вийде.
Щодо мого особистого списку краще/гірше, то можу сказати таке:
Що краще у Німеччині:
— Гарно розвинена велосипедна та пішохідна інфраструктура, відповідно велика кількість індивідуального транспорту, який можна орендувати, — велосипеди, самокати.
— Усюди можна з собаками, майже усюди зручно із візочком/велосипедом тощо.
— Здебільшого саме місто має позитивний вигляд: немає сірих будівель, хаотичних кондиціонерів тощо, є паркінг-хауси у центрі міста, парки та зелені галявини — для людей, жодних табличок «газонами не ходити».
— Тішить стан доріг, особливо за містом, а також саме планування шляхів зв’язку — майже ніколи немає заторів, хоча автівок на дорогах багато.
— Якщо жити тут — буде і страхування, і пенсія, і декретна відпустка з нормальним забезпеченням. У нас про це доводиться думати самостійно.
— У Німеччини немає сусіда-довбня з ядерною зброєю, що їй свербить. Це точно плюс.
Що краще в Україні:
— Дитяча інфраструктура: майданчики, садочки, дитячі клуби тощо, у нас їх дуже багато та на будь-який смак. Тут усього цього значно менше.
— Швидкість «диджиталізації» держави — у нас все ж більше послуг можна отримати без черг, і видно, що далі, то у нас із цим краще.
— Магазини — завжди можна знайти собі хліб, молоко, вогники на Новий рік — та що завгодно. У Німеччині ж шопінг — лише у робочі дні та у робочі години.
— Несподівано — вокзал. Я ще ніколи не бачила такої кількості наркозалежних, безхатьків та агресивних людей, як ввечері на центральному вокзалі Франкфурта та прилеглих до нього вулицях. Хоча у Мюнхені все було ок.
— Стаціонарний інтернет-зв’язок, якщо говорити про співвідношення ціна/якість.
— Ціни здебільшого нижчі, подекуди значно нижчі, тому більше залишається для інвестування, вкладання у нерухомість, складання в банку. Звісно, ми говоримо про зарплати в ІТ.
— Податки та відрахування у Німеччині значно більші, подекуди до 40%.
— І, звичайно, в Україні — наша мова, наші друзі та рідні. Як на мене, це головна перевага.
Кава-Манара, Італія

Юлія, Senior Accounts Receivable Specialist з Києва
Я приїхала до Італії 13 березня 2022 року через війну в Україні та перебуватиму тут за програмою тимчасового захисту. Розташувалась на півночі в містечку Кава-Манара, це за 30 кілометрів від Мілана.
🏦 Банківська система
Для відкриття рахунку в місцевому банку потрібен ідентифікаційний код Codice fiscale, процедура отримання якого дуже тривала. Я користуюсь своїм українським рахунком, відкривати місцевий поки не збираюсь, адже планую повертатись додому.
📜 Адміністративні послуги
Одним словом — повільно. Я оформлююсь за процедурою тимчасового захисту. Для цього мені спочатку потрібно було піти з особою, яка нас приймає, до місцевої поліції (квестури).
Квестура передає наші документи далі за бюрократичним ланцюжком і повинна запросити нас на наступну зустріч для здавання відбитків пальців та заповнення пакета документів. Після цього вони мають дати паперовий код і відправити вже цей новий пакет документів колегам.
Останній етап — отримання пластикового коду, який дає право на роботу і виплати.
До квестури ми пішли 14 березня і з того часу чекаємо запрошення на здачу відбитків. Статус заяви не можна перевірити онлайн. Єдиний вихід — ходити ніжками туди й запитувати, що, коли і як.
Я зверталась щодо цього до консульства у Мілані. Там мене ввічливо «послали» і сказали чекати далі. Мовляв, вас багато, ми не встигаємо.
☕ Кав’ярні та кафе
У кафе популярним сніданком є кава та бріош або круасан. Такого поняття, як кава з собою у стаканчику, тут немає.
І якщо я замовляю американо, то люди не приховують своєї зневаги :) Італійці звикли пити еспресо по п’ять разів на день. Але всюди кава смачна, поганої я ще тут не пила. У цьому контексті треба додати, що я полюбляю просто американо без молока і цукру.
Позаяк я люблю солодке і всілякі смачні тортики, намагалась знайти гарну кондитерську. Але італійці не випікають такі десерти, які мені подобаються. Для них вершина кондитерського мистецтва — це коржик з пісочного тіста, политий згори рідким заварним або шоколадним кремом і прикрашений фруктами та цукровою пудрою. Таких витворів мистецтва, як роблять, наприклад, у нашому «Мілкбарі» або інших київських кондитерських, тут не знайти.
Щодо ресторанів, то тут переважають сімейні піцерії, які працюють зранку й до обіду, а потім відкриваються аж ввечері. Стандарти санітарії тут теж у кожного свої. Траплялися і погано помите столове приладдя, і діряві скатертини.
🧑⚕️ Медичні послуги
За програмою тимчасового захисту ми маємо право на таке саме медичне страхування, яке надають італійцям. Тільки італійцям обов’язково потрібно закріпитись за одним спеціалістом, а нас має прийняти будь-який сімейний лікар, навіть якщо в нього немає вільних декларацій.
У моєї мами проблема з коліном — у грудні в неї була операція із заміни колінного суглоба, і воно час від часу ще болить. Ми звернулися до місцевого лікаря. Записались за тиждень. Для Італії це супершвидко, зазвичай люди чекають на візит щонайменше місяць, а то й усі три.
Огляд був поверховим. Але лікар виписав ліки та знеболювальний гель. За цією страховкою ми все отримали безплатно.
Як і в більшості європейських країн, перелік ліків, що можна придбати без рецепта, маленький. Це не зручно, але я розумію логіку.
За стоматологічною допомогою я ще не зверталась. Але вона не входить у цю медичну страховку. Є варіант заплатити річний внесок, близько 50 євро за особу, і користуватися деякими стоматологічними послугами безплатно. Але знову ж таки черга може бути розписана на кілька місяців.
Звісно, можна звернутися до приватного лікаря. У нього видалення зуба, наприклад, коштуватиме від 100 євро.
📲 Цифрові послуги
Чомусь тут ніхто не користується провідним інтернетом через роутер, до якого я звикла :) У нас та у моїх знайомих мобільний інтернет, який вони роздають через модем. Це зручно, бо він маленький і його можна всюди з собою брати.
Але коли до нього під’єднано кілька пристроїв, то він часто зависає. Плюс мережа покриття мобільним оператором може бути недостатньо щільною, і тоді інтернет не працюватиме.
Щодо тарифів, то я користуюсь пропозицією за 10 євро на місяць зі 100 Гб інтернету на модемі. Також у мене є 50 Гб на іншій сімкарті за 10 євро на місяць. Це різні оператори, перший нормально працює для роботи та перегляду YouTube, а другий я використовую для відеодзвінків. Перший оператор чомусь на них дуже висне.
🏠 Міська інфраструктура
Що мені подобається, так це автобуси. Вони ходять не так часто, але вони новенькі, з кондиціонерами, зупинки видно на табло. Розклад можна побачити в застосунку, там же й придбати квиток.
Ціна — близько 2 євро. Є проїзні для студентів, абонементи на місяць, але я не часто ними користуюсь, тому деталями не цікавилась. На зупинках видно, коли приїде наступний автобус і чи затримується він.
🚗 Паркування
Без машини тут складно, тому чи не в кожній родині є кілька авто. Тут здебільшого приватні будинки, а не квартири, тож у кожного є і свій гараж.
Паркувальних місць на наше невелике містечко достатньо. Всі наземні, підземних не бачила. В Павії, найближчому великому місті, куди багато хто їде працювати, іноді важкувато запаркуватися у центрі. Але цю складність не порівняти з Києвом :)
Щодо особистого списку краще/гірше, то порівнюватиму з Києвом:
Подобається більше в Італії:
— Дешеве і смачне вино :) В супермаркетах величезний вибір, біле дешевше за червоне.
— Громадський транспорт, особливо автобуси. Якщо це не година пік, коли всі їдуть або повертаються з роботи, вони наполовину заповнені. Новенькі, з кондиціонерами та зручними поручнями. Електрички, правда, можуть не прибути або запізнитись. Але ходять доволі часто. Квитки є змога придбати онлайн, перевіряти розклад — також.
— Смачні місцеві продукти. Томати чері та картопля тут ну дуже смачні :) Величезний асортимент сирів та смачне морозиво в супермаркеті.
— Мобільний зв’язок. Більшість тарифів на місяць містять щонайменше 50 Гб мобільного інтернету та безплатні дзвінки в країни ЄС.
— Доступність вищої освіти. Оскільки ми приїхали до знайомих, які здобувають тут вищу освіту, розпитали в них, скільки це коштує. Вартість навчання індивідуальна і вираховується відповідно до сімейного доходу. Якщо дохід мінімальний, то платити треба приблизно 200 євро за рік.
— Доступність іпотеки з мінімальним відсотком. Звісно, для її отримання треба зібрати купу документів, мати робочий контракт з місцевим роботодавцем. А ще є обмеження за вартістю помешкання, яке вдасться взяти в іпотеку залежно від доходу родини. Але вони доступні більшості категорій населення і їх цілком можливо погасити, особливо не напружуючись.
— Тривалість життя. Італійці живуть довго, майже до 90 років. Здебільшого люди похилого віку можуть самі себе обслуговувати побутово, але треба пильнувати, щоб вони собі випадково не зашкодили.
Подобається більше в Україні:
— Доставка з інтернет-магазинів. В Італії кур’єр вирішує, коли йому привезти ваш товар, а не ви. Може приїхати без попередження. Якщо вас немає вдома, можуть відправити замовлення назад відправнику. І це не залежить від того, безплатна вона чи ні.
— Можливість запису онлайн до лікаря, в салон краси, в сервісну службу, актуальність інформації в інтернеті щодо графіка роботи, вартості послуг, процесів оформлення документів тощо. Найефективніший спосіб комунікації для італійців — це розмова тет-а-тет. Тому, щоб знайти актуальну і правильну інформацію, треба зв’язуватись особисто лише з першоджерелом. Всі інші будуть вам залюбки надавати інформацію, яку знають і яка у 99% випадків буде неповною. Наприклад, ми поїхали у великий супермаркет, який на Google Maps позначений як відкритий. Коли приїхали, виявилося, що він вже кілька місяців закритий на ремонт. Так само було і з призначенням сімейного лікаря. Всі казали, що треба шукати лише того, в кого є вільні місця. За роз’ясненнями довелося їхати в лікарню в районний центр і там почути, що будь-який лікар має нас прийняти. Якщо він відмовляється, одразу викликати поліцію.
— Високі стандарти обслуговування у сфері послуг харчування. Привітні баристи, адміністратори та офіціанти — цього тут немає. Хіба що в невеликих сімейних кафе, де хазяїн виконує сам усі ці функції та приймає в гостях знайомих. Якість і смак страв у нас кращі. Здебільшого через те, що ми перфекціоністи, але водночас відкриті до нових смаків і вражень.
— Наші люди, які мають вищу освіту та знають англійську тощо, не бояться працювати й «go extra mile». В Італії люди не відчувають потреби у вищій освіті, бо перелік професій, для яких вона не є обов’язковою, достатньо великий. Мало хто розмовляє англійською, хоча майже всі кажуть, що знають її. Роботу виконують так, наче дедлайнів не існує і взагалі ми житимемо вічно, «тож нащо квапитись?».
— Можливість придбати базові ліки в аптеці без рецепта. Тут, якщо застудитись, треба йти до лікаря за рецептом, бо без нього нічого не продають, тільки БАДи в супермаркеті.
Це основні моменти, які спадають на думку. Я вдячна італійцям, які нас прихистили, за їхню допомогу, вони надзвичайні. Але хочеться додому. Ми — вже Європа і маємо гарні перспективи, якщо будемо працювати, знати свої права та захищати їх.
Слава Україні!
Краків, Польща

Олег, JavaScript Developer
🏦Банківська система
Вона тут менш зручна, ніж в Україні. Є фішечки на кшталт «заплатити за паркування у застосунку», але при цьому під лобове скло треба покласти спеціальну картку (інакше можуть виписати штраф).
Нещодавно сказали, що картку популярного PKO банку наразі неможливо додати до Google Pay, але можливо в Apple Pay. На касах банків немає POS-терміналів, щоб, наприклад, купити валюту, списуючи кошти з будь-якої картки.
📜 Адміністративні послуги
Вони ніби є, але їхня якість — не дуже. Аналог нашого ЕЦП — «довірений профіль» — дає змогу заходити на офіційні портали та щось там робити, пунктів наче багато. Але та ж фінансова допомога для українців онлайн недоступна, тільки фізично прийти в орган соціального забезпечення. Я не збирався її брати, але мені цікаво, чи це працює.
Штрафи за номером авто пробити не можна, кажуть тільки в поліції — та й то платно.
ФОП онлайн зареєструвати наче вдалося, але це непросто. Aссount-фірма ще робитиме щось, щоб завершити процес.
☕ Кав’ярні та кафе
Якість їжі та напоїв в рази гірша, ніж в Україні — хоч об’єктивно, хоч суб’єктивно, хоч візуально — і з цим зробити нічого неможливо. Хіба що обирати топові заклади з нагородами.
🧑⚕️ Медичні послуги
З місцевою медициною у мене майже немає досвіду, я тільки раз маму возив до терапевта. Це була платна клініка (хоча для неї вийшло безплатно), але записатися вдалося тільки через два дні. Тобто звернення до платної клініки не обов’язково гарантує швидке отримання допомоги.
Щодо пакетів страхової медицини: що більше питаю, то більше питань у мене залишається. Зараз у мене страховка української страхової від «галери».
📲 Цифрові послуги
Нарікань на домашній інтернет немає, в одному місці давало від 500 Мбіт/с, в іншому від 200 Мбіт/с. Що цікаво, тип під’єднання тут через TV-дріт.
З мобільним зв’язком по-різному, я досі не зміг купити пакет, щоб дзвінки всередині Польщі не жерли гроші, хоча й тиснув правильний пакет з безлімітом.
Сім-пару для авто (копію сімкартки для автівки) теж не вдається зробити. Кажуть, можна оформити тільки через контракт для резидентів.
🏠 Міська інфраструктура
Громадський транспорт ніби окей. Візуально тротуари, вулиці, велодоріжки, парки практично в ідеальному стані. Інколи трапляються класні дитячі майданчики, які не розмальовані усіма на світі кольорами.
🚗 Паркування
Тішить, що тут не вішають знак «не зупинятись, не паркуватись» по обидві сторони вулиці — а ви собі робіть що хочете.
Зазвичай хоча б з однієї сторони робляться слоти для паркування, і сумарно їх досить багато — точно більше, ніж в українських містах. З іншого боку, тут люблять чіпляти знаки цілими пачками з додатковими умовами, кому можна/не можна паркуватись чи їхати. Дуже часто, коли їду, фізично місця є, але вони «священні» — для обраних у особливі дні та години.
Штрафи тут виписують, колеса блокують — подекуди за найменшої нагоди. Багато місця марнується псевдобезпекою. Наприклад, є практика перероблення прямої дороги в криву, тож навіть пів кілометра неможливо проїхати, щоб не крутити кермо.
🗣 Мова
На жаль, поляки переважно не знають англійської. Проблеми виникають навіть у найбільших туристичних містах країни: Варшаві, Кракові, Закопаному тощо.
Ймовірно, у менших містечках та селах з цим ще важче.
Те, що українці добре розуміють польську, а поляки — українську, радше міф. У нас збігається не так і багато слів, і ті за коренем.
Так, можна звикнути до деяких слів на кшталт «парагон = чек», трохи впізнавати числа тощо, але загалом це не допомагає. Вивчати польську досить складно, мене поки вистачило на вісім занять, і я взяв паузу. Пробував онлайн-відео та тести, теж поки припинив. Буду ще пробувати, але йде мені дуже важко.
Я приїхав до Кракова у березні й перебуваю тут досі (в останній тиждень лютого взяв відпустку і поїхав з друзями кататись у Словаччину на сноубордах). Планую залишатись на час війни, а як воно буде далі — побачимо.
Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU
Найкращі коментарі пропустити