«Хочеться додому. Бо Україна — вже Європа». Айтівці — про досвід перебування в Німеччині, Італії та Польщі

DOU поспілкувався з трьома українськими IT-фахівцями, які з початком повномасштабної війни виїхали за кордон і нині працюють віддалено. Наші співрозмовники, що перебувають в Італії, Німеччині та Польщі, розповіли про свої враження про місцеві банківські системи, міську інфраструктуру, їжу, мобільний зв’язок тощо.

Франкфурт-на-Майні, Німеччина

Наталія, Senior Software Engineer з Харкова

🏦 Банківська система

Наразі вона дуже перевантажена, бо українці масово відкривають рахунки для отримання виплат, тож порівнювати швидкість роботи системи тут і в Україні буде некоректно. Загалом банків тут багато, є класичні та «віртуальні» на кшталт нашого monobank. Українцям без ППП (посвідки на постійне проживання) доступні не всі.

Ми відкривали рахунок у Frankfurt Sparkasse. Щоб отримати картку, нам довелося приїхати туди тричі. Від першого візиту до, власне, отримання картки минуло близько трьох тижнів.

Банкоматів тут менше, ніж у Харкові, або вони менш помітні. У супермаркетах і великих магазинах можна платити карткою, у маленьких магазинчиках та кафе часто трапляється cash only.

📜 Адміністративні послуги

Кожна земля Німеччини має свої особливості. У Франкфурті все повільно й бюрократично. На сьогодні я все ще стою у черзі на отримання посвідки для реєстрації місця проживання. Це найперший потрібний крок, і я вже місяць на цій сходинці. Ніхто не може уточнити, коли підійде моя черга, кажуть лише, що, коли той день настане — мені зателефонують.

Що буде, якщо у цей момент телефон, не дай боже, сяде, також ніхто сказати не може. Мабуть, чекатиму ще місяць. Після подання документів на реєстрацію має надійти лист із податковим номером та новою важливою датою — на візит до міграційної служби, де необхідно надати відбитки пальців, фото, заповнити анкету тощо.

Лише після цього ти спочатку отримуєш тимчасову посвідку на проживання, з якою не можна виїжджати з Німеччини, а потім — постійну ППП у вигляді пластикової картки. Мої сусідки, які почали цей документальний марафон ще у березні, досі нічого не отримали та планують побачити картку у червні-липні. З мого досвіду — тут все надзвичайно повільно.

☕ Кафе

Їх доволі багато, і вони різноманітні. Ціни, звісно, вищі за наші — у маленькій кав’ярні лате коштуватиме від 3,5 євро. Вдома ми часто бували у кафе, тут — дуже рідко. Але це не так через Німеччину, як через настрій — все-таки триває війна.

Щодо медичних послуг сказати нічого не можу, досі не довелося ними користуватися. Знаю, що є страховка від держави, і сімейні лікарі видають талони на безплатні ліки, якщо вони потрібні за тієї чи іншої хвороби. До певного спеціаліста вузького профілю можна стояти у черзі кілька місяців. Такий досвід був у моєї сестри.

📲 Цифрові послуги

Мобільний зв’язок тут гарний, «ловить» усюди — і у полях, і у великих містах. Є 5G-інтернет, але з ним телефон швидко розряджається. Для мітингів без камери, відео та музики тощо 4G цілком достатньо.

Є три великих оператори та кілька менших. Пакет можна купити з паспортом, картка буде до нього прив’язана. Безліміт значно дорожчий за наш — близько 100 євро на місяць, але іноді це — необхідність. Звичайний інтернет тут здебільшого гірший за наш. Я живу у готелі та користуюся тим, що є. Коли він надто повільний — перемикаюся на мобільний.

🏠 Міська інфраструктура

Міський транспорт дуже розвинений — тут і метро, і міські електрички, і трамваї, і велостанції та електросамокати по всьому місту. Звичайно ж, ще є таксі. Але все це дорожче, ніж в Україні.

Є проїзні квитки на місяць. Чула, що за 70 євро можна купити місячний проїзний на весь транспорт, окрім самокатів, велосипедів і таксі. Для самокатів та велосипедів, певне, теж є щось схоже.

Заторів у місті я не бачила жодного разу, лише на трасі між містами під час сильного дощу — вірогідно, тоді трапилась ДТП. Дороги — не ідеальні. У центрі — на п’ять балів, але що далі заїздити у житлові квартали, то більше трапляється ямок та згірок. Звісно, це не наші сільські дороги, але й не те, що у нас називають «німецькою якістю».

Зате з візочком майже усюди можна пройти, не піднімаючи його — є пандуси, з’їзди та ліфти. Одного разу я не знайшла, як спуститися з мосту, і довелося йти сходами. Але, найімовірніше, через незнання місцевості я просто не знаю, де шукати ті з’їзди.

А ще тут усюди можна із собаками: у торговельні центри, транспорт, кафе, магазини, навіть церкви. З головних, як на мене, недоліків — тут мало дитячих майданчиків. Біля готелю є одна гойдалка у піску, і це вже вважається повноцінним майданчиком. У житлових кварталах з цим також гірше, ніж у нас: діти звикли, що у кожному дворі є велика кількість лазалок-гойдалок, у центрі можна посидіти у кафе, пока малеча бавиться. Тут не так.

🚗 Паркування

В центрі велика кількість підземних стоянок. Година коштує 2–3 євро. Окрім них, усюди, де дозволено, запарковані машини, тож безплатне паркомісце знайти важко. Ми кілька разів їздили містом із сестрою і жодного разу безплатного місця не знайшли.

Часто люди паркуються на велодоріжках, тоді велосипедисти починають їздити тротуаром, і вся ідея цих доріжок ламається. За несплачене паркування — штраф, за цим пильно стежать.

Ще можу додати про магазини — їх багато, і в радіусі кілометра від дому вам точно щось трапиться. Але варто пам’ятати, що у неділю нічого не працює і просто так «піти у кіоск купити хліба» не вийде.

Щодо мого особистого списку краще/гірше, то можу сказати таке:

Що краще у Німеччині:

— Гарно розвинена велосипедна та пішохідна інфраструктура, відповідно велика кількість індивідуального транспорту, який можна орендувати, — велосипеди, самокати.

— Усюди можна з собаками, майже усюди зручно із візочком/велосипедом тощо.

— Здебільшого саме місто має позитивний вигляд: немає сірих будівель, хаотичних кондиціонерів тощо, є паркінг-хауси у центрі міста, парки та зелені галявини — для людей, жодних табличок «газонами не ходити».

— Тішить стан доріг, особливо за містом, а також саме планування шляхів зв’язку — майже ніколи немає заторів, хоча автівок на дорогах багато.

— Якщо жити тут — буде і страхування, і пенсія, і декретна відпустка з нормальним забезпеченням. У нас про це доводиться думати самостійно.

— У Німеччини немає сусіда-довбня з ядерною зброєю, що їй свербить. Це точно плюс.

Що краще в Україні:

— Дитяча інфраструктура: майданчики, садочки, дитячі клуби тощо, у нас їх дуже багато та на будь-який смак. Тут усього цього значно менше.

— Швидкість «диджиталізації» держави — у нас все ж більше послуг можна отримати без черг, і видно, що далі, то у нас із цим краще.

— Магазини — завжди можна знайти собі хліб, молоко, вогники на Новий рік — та що завгодно. У Німеччині ж шопінг — лише у робочі дні та у робочі години.

— Несподівано — вокзал. Я ще ніколи не бачила такої кількості наркозалежних, безхатьків та агресивних людей, як ввечері на центральному вокзалі Франкфурта та прилеглих до нього вулицях. Хоча у Мюнхені все було ок.

— Стаціонарний інтернет-зв’язок, якщо говорити про співвідношення ціна/якість.

— Ціни здебільшого нижчі, подекуди значно нижчі, тому більше залишається для інвестування, вкладання у нерухомість, складання в банку. Звісно, ми говоримо про зарплати в ІТ.

— Податки та відрахування у Німеччині значно більші, подекуди до 40%.

— І, звичайно, в Україні — наша мова, наші друзі та рідні. Як на мене, це головна перевага.

Кава-Манара, Італія

Юлія, Senior Accounts Receivable Specialist з Києва

Я приїхала до Італії 13 березня 2022 року через війну в Україні та перебуватиму тут за програмою тимчасового захисту. Розташувалась на півночі в містечку Кава-Манара, це за 30 кілометрів від Мілана.

🏦 Банківська система

Для відкриття рахунку в місцевому банку потрібен ідентифікаційний код Codice fiscale, процедура отримання якого дуже тривала. Я користуюсь своїм українським рахунком, відкривати місцевий поки не збираюсь, адже планую повертатись додому.

📜 Адміністративні послуги

Одним словом — повільно. Я оформлююсь за процедурою тимчасового захисту. Для цього мені спочатку потрібно було піти з особою, яка нас приймає, до місцевої поліції (квестури).

Квестура передає наші документи далі за бюрократичним ланцюжком і повинна запросити нас на наступну зустріч для здавання відбитків пальців та заповнення пакета документів. Після цього вони мають дати паперовий код і відправити вже цей новий пакет документів колегам.

Останній етап — отримання пластикового коду, який дає право на роботу і виплати.

До квестури ми пішли 14 березня і з того часу чекаємо запрошення на здачу відбитків. Статус заяви не можна перевірити онлайн. Єдиний вихід — ходити ніжками туди й запитувати, що, коли і як.

Я зверталась щодо цього до консульства у Мілані. Там мене ввічливо «послали» і сказали чекати далі. Мовляв, вас багато, ми не встигаємо.

☕ Кав’ярні та кафе

У кафе популярним сніданком є кава та бріош або круасан. Такого поняття, як кава з собою у стаканчику, тут немає.

І якщо я замовляю американо, то люди не приховують своєї зневаги :) Італійці звикли пити еспресо по п’ять разів на день. Але всюди кава смачна, поганої я ще тут не пила. У цьому контексті треба додати, що я полюбляю просто американо без молока і цукру.

Позаяк я люблю солодке і всілякі смачні тортики, намагалась знайти гарну кондитерську. Але італійці не випікають такі десерти, які мені подобаються. Для них вершина кондитерського мистецтва — це коржик з пісочного тіста, политий згори рідким заварним або шоколадним кремом і прикрашений фруктами та цукровою пудрою. Таких витворів мистецтва, як роблять, наприклад, у нашому «Мілкбарі» або інших київських кондитерських, тут не знайти.

Щодо ресторанів, то тут переважають сімейні піцерії, які працюють зранку й до обіду, а потім відкриваються аж ввечері. Стандарти санітарії тут теж у кожного свої. Траплялися і погано помите столове приладдя, і діряві скатертини.

🧑‍⚕️ Медичні послуги

За програмою тимчасового захисту ми маємо право на таке саме медичне страхування, яке надають італійцям. Тільки італійцям обов’язково потрібно закріпитись за одним спеціалістом, а нас має прийняти будь-який сімейний лікар, навіть якщо в нього немає вільних декларацій.

У моєї мами проблема з коліном — у грудні в неї була операція із заміни колінного суглоба, і воно час від часу ще болить. Ми звернулися до місцевого лікаря. Записались за тиждень. Для Італії це супершвидко, зазвичай люди чекають на візит щонайменше місяць, а то й усі три.

Огляд був поверховим. Але лікар виписав ліки та знеболювальний гель. За цією страховкою ми все отримали безплатно.

Як і в більшості європейських країн, перелік ліків, що можна придбати без рецепта, маленький. Це не зручно, але я розумію логіку.

За стоматологічною допомогою я ще не зверталась. Але вона не входить у цю медичну страховку. Є варіант заплатити річний внесок, близько 50 євро за особу, і користуватися деякими стоматологічними послугами безплатно. Але знову ж таки черга може бути розписана на кілька місяців.

Звісно, можна звернутися до приватного лікаря. У нього видалення зуба, наприклад, коштуватиме від 100 євро.

📲 Цифрові послуги

Чомусь тут ніхто не користується провідним інтернетом через роутер, до якого я звикла :) У нас та у моїх знайомих мобільний інтернет, який вони роздають через модем. Це зручно, бо він маленький і його можна всюди з собою брати.

Але коли до нього під’єднано кілька пристроїв, то він часто зависає. Плюс мережа покриття мобільним оператором може бути недостатньо щільною, і тоді інтернет не працюватиме.

Щодо тарифів, то я користуюсь пропозицією за 10 євро на місяць зі 100 Гб інтернету на модемі. Також у мене є 50 Гб на іншій сімкарті за 10 євро на місяць. Це різні оператори, перший нормально працює для роботи та перегляду YouTube, а другий я використовую для відеодзвінків. Перший оператор чомусь на них дуже висне.

🏠 Міська інфраструктура

Що мені подобається, так це автобуси. Вони ходять не так часто, але вони новенькі, з кондиціонерами, зупинки видно на табло. Розклад можна побачити в застосунку, там же й придбати квиток.

Ціна — близько 2 євро. Є проїзні для студентів, абонементи на місяць, але я не часто ними користуюсь, тому деталями не цікавилась. На зупинках видно, коли приїде наступний автобус і чи затримується він.

🚗 Паркування

Без машини тут складно, тому чи не в кожній родині є кілька авто. Тут здебільшого приватні будинки, а не квартири, тож у кожного є і свій гараж.

Паркувальних місць на наше невелике містечко достатньо. Всі наземні, підземних не бачила. В Павії, найближчому великому місті, куди багато хто їде працювати, іноді важкувато запаркуватися у центрі. Але цю складність не порівняти з Києвом :)

Щодо особистого списку краще/гірше, то порівнюватиму з Києвом:

Подобається більше в Італії:

— Дешеве і смачне вино :) В супермаркетах величезний вибір, біле дешевше за червоне.

— Громадський транспорт, особливо автобуси. Якщо це не година пік, коли всі їдуть або повертаються з роботи, вони наполовину заповнені. Новенькі, з кондиціонерами та зручними поручнями. Електрички, правда, можуть не прибути або запізнитись. Але ходять доволі часто. Квитки є змога придбати онлайн, перевіряти розклад — також.

— Смачні місцеві продукти. Томати чері та картопля тут ну дуже смачні :) Величезний асортимент сирів та смачне морозиво в супермаркеті.

— Мобільний зв’язок. Більшість тарифів на місяць містять щонайменше 50 Гб мобільного інтернету та безплатні дзвінки в країни ЄС.

— Доступність вищої освіти. Оскільки ми приїхали до знайомих, які здобувають тут вищу освіту, розпитали в них, скільки це коштує. Вартість навчання індивідуальна і вираховується відповідно до сімейного доходу. Якщо дохід мінімальний, то платити треба приблизно 200 євро за рік.

— Доступність іпотеки з мінімальним відсотком. Звісно, для її отримання треба зібрати купу документів, мати робочий контракт з місцевим роботодавцем. А ще є обмеження за вартістю помешкання, яке вдасться взяти в іпотеку залежно від доходу родини. Але вони доступні більшості категорій населення і їх цілком можливо погасити, особливо не напружуючись.

— Тривалість життя. Італійці живуть довго, майже до 90 років. Здебільшого люди похилого віку можуть самі себе обслуговувати побутово, але треба пильнувати, щоб вони собі випадково не зашкодили.

Подобається більше в Україні:

— Доставка з інтернет-магазинів. В Італії кур’єр вирішує, коли йому привезти ваш товар, а не ви. Може приїхати без попередження. Якщо вас немає вдома, можуть відправити замовлення назад відправнику. І це не залежить від того, безплатна вона чи ні.

— Можливість запису онлайн до лікаря, в салон краси, в сервісну службу, актуальність інформації в інтернеті щодо графіка роботи, вартості послуг, процесів оформлення документів тощо. Найефективніший спосіб комунікації для італійців — це розмова тет-а-тет. Тому, щоб знайти актуальну і правильну інформацію, треба зв’язуватись особисто лише з першоджерелом. Всі інші будуть вам залюбки надавати інформацію, яку знають і яка у 99% випадків буде неповною. Наприклад, ми поїхали у великий супермаркет, який на Google Maps позначений як відкритий. Коли приїхали, виявилося, що він вже кілька місяців закритий на ремонт. Так само було і з призначенням сімейного лікаря. Всі казали, що треба шукати лише того, в кого є вільні місця. За роз’ясненнями довелося їхати в лікарню в районний центр і там почути, що будь-який лікар має нас прийняти. Якщо він відмовляється, одразу викликати поліцію.

— Високі стандарти обслуговування у сфері послуг харчування. Привітні баристи, адміністратори та офіціанти — цього тут немає. Хіба що в невеликих сімейних кафе, де хазяїн виконує сам усі ці функції та приймає в гостях знайомих. Якість і смак страв у нас кращі. Здебільшого через те, що ми перфекціоністи, але водночас відкриті до нових смаків і вражень.

— Наші люди, які мають вищу освіту та знають англійську тощо, не бояться працювати й «go extra mile». В Італії люди не відчувають потреби у вищій освіті, бо перелік професій, для яких вона не є обов’язковою, достатньо великий. Мало хто розмовляє англійською, хоча майже всі кажуть, що знають її. Роботу виконують так, наче дедлайнів не існує і взагалі ми житимемо вічно, «тож нащо квапитись?».

— Можливість придбати базові ліки в аптеці без рецепта. Тут, якщо застудитись, треба йти до лікаря за рецептом, бо без нього нічого не продають, тільки БАДи в супермаркеті.

Це основні моменти, які спадають на думку. Я вдячна італійцям, які нас прихистили, за їхню допомогу, вони надзвичайні. Але хочеться додому. Ми — вже Європа і маємо гарні перспективи, якщо будемо працювати, знати свої права та захищати їх.

Слава Україні!

Краків, Польща

Олег, JavaScript Developer

🏦Банківська система

Вона тут менш зручна, ніж в Україні. Є фішечки на кшталт «заплатити за паркування у застосунку», але при цьому під лобове скло треба покласти спеціальну картку (інакше можуть виписати штраф).

Нещодавно сказали, що картку популярного PKO банку наразі неможливо додати до Google Pay, але можливо в Apple Pay. На касах банків немає POS-терміналів, щоб, наприклад, купити валюту, списуючи кошти з будь-якої картки.

📜 Адміністративні послуги

Вони ніби є, але їхня якість — не дуже. Аналог нашого ЕЦП — «довірений профіль» — дає змогу заходити на офіційні портали та щось там робити, пунктів наче багато. Але та ж фінансова допомога для українців онлайн недоступна, тільки фізично прийти в орган соціального забезпечення. Я не збирався її брати, але мені цікаво, чи це працює.

Штрафи за номером авто пробити не можна, кажуть тільки в поліції — та й то платно.

ФОП онлайн зареєструвати наче вдалося, але це непросто. Aссount-фірма ще робитиме щось, щоб завершити процес.

☕ Кав’ярні та кафе

Якість їжі та напоїв в рази гірша, ніж в Україні — хоч об’єктивно, хоч суб’єктивно, хоч візуально — і з цим зробити нічого неможливо. Хіба що обирати топові заклади з нагородами.

🧑‍⚕️ Медичні послуги

З місцевою медициною у мене майже немає досвіду, я тільки раз маму возив до терапевта. Це була платна клініка (хоча для неї вийшло безплатно), але записатися вдалося тільки через два дні. Тобто звернення до платної клініки не обов’язково гарантує швидке отримання допомоги.

Щодо пакетів страхової медицини: що більше питаю, то більше питань у мене залишається. Зараз у мене страховка української страхової від «галери».

📲 Цифрові послуги

Нарікань на домашній інтернет немає, в одному місці давало від 500 Мбіт/с, в іншому від 200 Мбіт/с. Що цікаво, тип під’єднання тут через TV-дріт.

З мобільним зв’язком по-різному, я досі не зміг купити пакет, щоб дзвінки всередині Польщі не жерли гроші, хоча й тиснув правильний пакет з безлімітом.

Сім-пару для авто (копію сімкартки для автівки) теж не вдається зробити. Кажуть, можна оформити тільки через контракт для резидентів.

🏠 Міська інфраструктура

Громадський транспорт ніби окей. Візуально тротуари, вулиці, велодоріжки, парки практично в ідеальному стані. Інколи трапляються класні дитячі майданчики, які не розмальовані усіма на світі кольорами.

🚗 Паркування

Тішить, що тут не вішають знак «не зупинятись, не паркуватись» по обидві сторони вулиці — а ви собі робіть що хочете.

Зазвичай хоча б з однієї сторони робляться слоти для паркування, і сумарно їх досить багато — точно більше, ніж в українських містах. З іншого боку, тут люблять чіпляти знаки цілими пачками з додатковими умовами, кому можна/не можна паркуватись чи їхати. Дуже часто, коли їду, фізично місця є, але вони «священні» — для обраних у особливі дні та години.

Штрафи тут виписують, колеса блокують — подекуди за найменшої нагоди. Багато місця марнується псевдобезпекою. Наприклад, є практика перероблення прямої дороги в криву, тож навіть пів кілометра неможливо проїхати, щоб не крутити кермо.

🗣 Мова

На жаль, поляки переважно не знають англійської. Проблеми виникають навіть у найбільших туристичних містах країни: Варшаві, Кракові, Закопаному тощо.

Ймовірно, у менших містечках та селах з цим ще важче.

Те, що українці добре розуміють польську, а поляки — українську, радше міф. У нас збігається не так і багато слів, і ті за коренем.

Так, можна звикнути до деяких слів на кшталт «парагон = чек», трохи впізнавати числа тощо, але загалом це не допомагає. Вивчати польську досить складно, мене поки вистачило на вісім занять, і я взяв паузу. Пробував онлайн-відео та тести, теж поки припинив. Буду ще пробувати, але йде мені дуже важко.

Я приїхав до Кракова у березні й перебуваю тут досі (в останній тиждень лютого взяв відпустку і поїхав з друзями кататись у Словаччину на сноубордах). Планую залишатись на час війни, а як воно буде далі — побачимо.

Маєте важливу новину про українське ІТ? Розкажіть спільноті. Це анонімно.І підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному3
LinkedIn



Найкращі коментарі пропустити

Хочеться додому. Бо Україна — вже Європа

Так нехай повертаються якщо їм там настільки погано. Для чого мучитись?

Багато місця марнується псевдобезпекою. Наприклад, є практика перероблення прямої дороги в криву, тож навіть пів кілометра неможливо проїхати, щоб не крутити кермо.

Чому ж псевдо. Швидкість потоку знижується, припускаю, що статистика смертності на тій ділянці також знизилась. По прямій все ж таки легше втопити до 70 км/год і вище 🙂

Побачила назву статті і зразу стрибнула в коменти читати. Так цікаво відкривати для себе нові типи гейтингу.
Поїхали за кордон — погані
Не поїхали за кордон — тупі
Радіють життю — нема, що там каву пити, поки ми в бомбосховищах
Не радіють життю — задовбали нити
... і тощо )
Мій новий тип розваг)

— Усюди можна з собаками,

Це мінус, мене завжди дратувало це собаководство. А ще мав неприємність там попрацювати у dog-friendly офісі, де лабрадор постійно перегризав ethernet кабель і ходив в туалет у конференц кімнаті.

Класс, приятно видеть здесь настоящих патриотов и просто героических людей, пересекших границу в первых секунды/минуты/часы войны :)

176 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Люблю коменти

если не харьков/николаев/оккупированные территории, то уже давно можно приезжать, раз уж очень хочется
но скорее всего это просто бла-бла

Для відкриття рахунку в місцевому банку потрібен ідентифікаційний код Codice fiscale, процедура отримання якого дуже тривала.

— був туристом в Італії, формально треба був codice fiscale для купівлі сімки. Так от: це хеш із імені/дати і місця народження/статі, його можна було порахувати на ходу в телефоні (www.codicefiscale.com)

Але не туристом не був, мабуть важка частина це дійсно привʼязати цей код до того, що держава знає про людину.

Живу у Гданську (курорт на півночі Польщі). Від кондуктора у електричці до аптекаря розуміють англійську (відвідувала психіатра, спілкувалися англійською), їжа у закладах пристойна (хіба суші київського рівня мені не траплялися але це дрібниці), вчу польську третій місяць та і до навчання не мала жодних проблем з розумінням оголошень і сервісного спілкування у магазинах-кафе. Громадський транспорт дуже зручний (хоча мені не вистачає можливості купити квиток у живої людини), ходить за розкладом, новий, зазвичай є вільні місця, хоча і дорожчий за київський. Велосипедисти — володарі міста. Можливо моє позитивне ставлення до оточуючого продиктоване відкритим мисленням чи порівнянням з побутом родичів які лишилися в Україні але чомусь не маю таких негативних вражень як у Олега.

Сходіть в «Грубу рибу» на березі. )))

Хочеться додому, тому що ... ці люди втікають не куди, а від чого. Це просто факт бути трактористом це одне але коли людина не плануючи опинилася в чужій країні це дуже незвично в цих обставинах.

«Людину з села можна вивести, а село з людини ні»

Наприклад, є практика перероблення прямої дороги в криву, тож навіть пів кілометра неможливо проїхати, щоб не крутити кермо.

блін так вони ж це для безпеки людей, дітей, водіїв та всіх інших істот роблять. Щоб «мамкіни гонщики» не літали. Сам був в Німеччині і бачив як в маленьких селах куча вузьких перехресть з колами і т.п. Дуже правильна ініціатива.

Ти шо, то ж кермо треба мацкати, а справжний хлопак такого не робе)

Про село ви праві на 1000% Людина написала свої враження але вам замість того, щоб доброзичливо пояснити що й до чого, обов’язкого потрібно облити лайном земляка.

Дуже вибачаюсь, що не розжував елементарну істину. Пояснюю, в Єуропі водії виконую ПДД, з повагою відносяться до людей не в машині і якщо ні, то отримують величезні штрафи. А можливість їхати прямо «не крутячи кермо» є на автобані. А якщо поганяти, то на Нюрбургринг на уік-енд велкам. Так норм ?

ІМХО, абсолютно не норм. Це те ж саме пащекування, просто в іншій формі. Автор і так знає, що кривизна дороги для зниження швидкості, але мабуть вважає, що це не дає ефекту, тому називає такі рішення «псевдобезпекою». Тож замість закидів про село, мамкиних гонщиків і Нюрнбуренг можна було у вічливій формі сказали автору, що так це може бути дещо незручним, це псевдобезпека лише на перший погляд, а насправді це додає безпеки на дорогу... і тут навести факти, статистику, про зниження випадків ДТП саме на таких ділянках з кривизною і тд.

Це видимість турботи про безпеку. Треба квадратні колеса робити для справжньої безпеки. На квадратних колесах мамкини гонщики не зможуть розігнатися навіть на прямій дорозі.

Часто люди паркуються на велодоріжках

 — це якась паралельна Німеччина? Бо не можу уявити навіть німця, що залишить авто усвідомлено на велодоріжці.

Такие машины очень быстро забирают на штраф-площадки, по крайней мере в Гамбурге. Видел несколько раз как велосипедисты делали фото и потом машину оттаскивали — а это дорого, не говоря уже про штраф за неверную парковку

У Франкфурті-на-Майні теж доволі швидко забирають на штраф-майданчики, тож так.

Побачила назву статті і зразу стрибнула в коменти читати. Так цікаво відкривати для себе нові типи гейтингу.
Поїхали за кордон — погані
Не поїхали за кордон — тупі
Радіють життю — нема, що там каву пити, поки ми в бомбосховищах
Не радіють життю — задовбали нити
... і тощо )
Мій новий тип розваг)

є офігєнний варіант: замість розповідей про кавʼярні, вино, тортікі і борди розповідати, наприклад, про кількість гуманітарки, яку завантажили в фуру. Дуже підозрюю, що сєй опус читають люди, які в цей момент опинились в Україні, а тепер їх не випускають з країни і через це є ризик втратити роботу (існують такі організації, що не працюють з ФОПамі!), а отже — і їхня сімʼя втратить засоби для існування, особливо якщо чоловік в цей момент є єдиним джерелом надходжень.

Людей, які займаються гуманітаркою, допомогою біженцям і волонтерством для наших людей теж багато. Я на таких підписана, бо теж приємніше дивитись на таке + вони завжди надають інфо як допомогти і куди слати допомогу. Раджу Вам пошукати таких і відписатися, від тих що бісять своїми кавʼярнями і розвагами.

Я, власне, цим і займаюсь. Відкриваю фасбук, а там серед тих, хто в грудні радів «ура, нарешті жінкам дозволили реалізувати право на захист держави!» хтось гуляє музеями Португалії, хтось — чи то в Австрії чи Німеччині, хтось — відпочиває на пляжах Іспанії, ще хтось — виїхав провітритись до Румунії, головна феміністка стрічки поїхала в Польщу з котами, а в травні зʼїздила до Києва і повернулась назад до Польщі ... з велосипедом. А вам раджу подумати, як це: замість права (!!!) сидіти в красивому офісі і займатись насправді корисними справами — мати в паспорті два додаткових папірця, один — «дозвіл на проживання військовозобовʼязаного» з датами прибуття до воєнкомату для перереєстрації, інший — «мобілізаційний талон», який зобовʼязує в разі виклику прибути в зазначене місце протягом двох годин і десь у військоматі є папірець з підписом про відповідальність згідно УК за неявку. Це якщо коротко. Рекомендую замислитись у вільний час.

Не маю на меті вмовити Вас співчувати тим хто за кордоном. Я розумію емоції і переживання, через мобілізовані папірці. Те, що я не військово забовʼязана, зовсім не значить, що я не постраждаю через це. Я інколи боюсь, що чолівік вийде з дому і його завернуть до військомата. І якщо страшно мені, то його емоції це х100.
Здебільшого писала Вам з тим, що ті хто забув про війну у себе вдома і поїхав за кордон , мають забагато уваги. Ми самі можемо залишити людей без уваги і редіректнутись на волонтерів і на схожих.
Особисто я повідписувалась від людей, які закликають «абстрагуватись від війни і негативу» і підписалась на людей, що скидають корисні посилання для не менш корисних донатів, знаю куди возити тряпки на сітки і кому слати побутову допомогу біженцям Маріуполя. Ми самі керуємо своїм оточенням і підписками.

Так ДОУ для того и существует)
Контент посредственный, зато каменты — мммммм, ван лав)

Куча родственников и знакомых возвращается в Украину. Я не понимаю. Вы совсем рехнулись? С рабссии уже такие новости пошли что четко понятно — они готовят своё стадо к третьей мировой.

У нас один выход, сделать им настолько неприемлемые потери чтобы они переключились на другие страны. Как фины совку. Но воевать прийдется почти всем, так что лучше понемногу скупать обмундирование военное а тем кто точно не пойдёт в армию то собирать наборы выживания

Вже на Латвію переключаються sozd.duma.gov.ru/bill/139560-8
Зараз їм потрібна хоч якась гучна перемога бо ейфорія від взяття Маріуполя була не довгою, донбас узяти не виходить і скоро отримають феєричних піздюлей у Херсоні.

А вы не думали что сейчас вся наша стратегия основана на текущем положении. Те что вот орки выдохнуться, а нам оружие подкинут. А что если они проведут мобилизацию и будет уже не 200к а 500к контингент? А если 1 млн? А если тактическое ядерное начнут использовать?

А що вони видадуть тому контингету в якості зброї? Мобілізнути не так просто, і якби це було реально — це вже було би зроблено.

Зараз явно йде гра в довгу на виснаження. Що західні «партнери» втомляться нас тягнути.

Это в две стороны работает. И у них поболее есть что дать с оружия своему скоту

А я не думаю. Не уявляю як ще жити крім жити сьогоденням. Хтось мав плани на відпустку — нафіг, хтось цим літом зібрався робити ремонт — роз’їбали нафіг хату, хтось поступити в універ, знайти работу — нафіг вбили.
Війна це чорний лебедь і що творитиметься це загадка. Можемо тільки уявляти себе військовими експертами та кидатися своїими «розумними» думками на форумах.
Поки що рашка має читкий посил від НАТО — втручання у конфлікт у разі використання ядерної або хімічної зброї. Це зберігло життя захистникам Маріуполя і їх не витравили звідти газом.
Про мобілізацію рашки теж — давно пора, але щось заважає. Що — ХЗ, але це добре.
Поки що опираємося на це.

Мені з двома дітьми в Європі тільки звільнятись і жити на державну допомогу. Бо лишити їх нема кому.

Ну вы там это... Держитесь! Как бы сложно не было.

Якість їжі та напоїв в рази гірша, ніж в Україні

У Кракові?? Мабудь автору не пощастило. В мене враження абсолютно протилежне!

В Кракові: і в закладах фізично, і на доставках — хоч ти трісни.
Вчотирьох пробуємо, кількість спроб уже вийшла за 50.
Будь-що кинуть на картоплю фрі + салатку (відходи капусти і цибулі в майонезі) і це типу норм.

Журек, бигос, пстронг (форель), пирОги, флячки не пробовали заказать вместо этой всей фигни?

Все мы пробовали заказывать, журеки смогли съесть по два раза тотал — на том хватит.
Любое блюдо доставок из Main Dishes с 90%+ прилетит с фрутками/колславом — хоть там будет пструг, хоть стейк из телятины, хоть лосось гриль.

Та в жопу доставку)
Выбирайте топовые рестичи и кушайте на здоровье
Как будто в киеве есть норм доставка не в центре из топовых рестичей

Та не готов я ехать пол часа туда, парковать машину, сидеть в рестике час и ехать пол часа назад среди рабочего дня чтобы пообедать %)

В Киеве вообще никаких проблем с заказом еды не было, ни разу на фри+салатки не попадал как здесь.

Если заказывать фри и салатик то и доставят фри и салатик. Такое у меня видение мира)
С другой стороны если вы живете в 30 минутах езды от норм рестичей то, рискну предположить, что в том регионе дешевле и просто уровень потребителей «и так сойдёт»
Переезжайте в центр и потчуйтесь в шаговой доступности.
Все сказанное на правах сарказма, а не чтобы жизни научить)

Я уже не знаю какими словами ~пятый раз нужно объяснить что ЛЮБОЙ КУСОК МЯСА/РЫБЫ ИЗ ПОЧТИ ЛЮБОГО РЕСТОРАНА АВТОМАТОМ ИДЕТ С ФРИ И КАПУСТОЙ В МАЙОНЕЗЕ.

i.imgur.com/8M7ndcW.png — пример один из десятков.
То что серым второй строкой — нифига не опционально.

просто уровень потребителей «и так сойдёт»

В Киеве таких регионов нет, чтобы привозили эту гадость. В Днепре и Львове тоже. Вообще нигде в Украине ни разу за 30 лет мне не впихивали капусту с луком в майонезе.

Мож локальный вайб)
В общем — доставка это лол что в Киеве что в мире. Круто есть свежее и горяченькое.
Если заказываешь на дом — на судьбу не робщи)

В общем — доставка это лол что в Киеве что в мире. Круто есть свежее и горяченькое.

Якісь суворі реалії. не знаю чи повірите, але у львові доставка приїздить «свіженька й гаряченька» :)

Обвиосли зависит от расстояния между точкой А и Б)

ну якщо в радіусі 10км нема що замовити то також досить сумно.

Коллега писал что ему 30 минут на машине ехать...
Там не то что 10, там все 30)

ну так доставщики в наших країх в пробках не стоять — в них вели або мопеди. тому на машині мб км 30хв, а доставка за 10хв

А ещё они похоже не стоят на светофорах, не ждут аггрегации заказов, а за каждым клиентом закреплён индивидуальный курьрюер под парама, и много другой малореальной магии. Еда с доставкой — это априори компромисс, чисто логистически. Ресторан может быть в 2 минутах ходьбы, но доставку в 2 минуты никто гарантировать не будет...

Еда с доставкой — это априори компромисс, чисто логистически.

мова йшла про «гарячєнькоє і свєженькоє» — це стандартно.

8.3км, эстимейт пути с учетом середины буднего дня + еще время найти парковку. На ОТ тоже самое, только вместо времени на парковку — время ожидания.

В Киеве хз сколько времени питался с доставок — проблем с горяченьким не было вообще. Ну и плюс те самые «волшебные рестики в центре у которых все идеально» и работают в т.ч. на доставку — один фиг где заказывать их еду.

Смотря где кушать. Если все уходит на жилье и на донаты то сильно не пошикуешь.
Хотя журек там — неплох

Когда-то Поярков (художник, который может обидеть каждого) записал ролик о том, какая хреновая грузинская кухня в Батуми. Говорит, заказывал там грузинские блюда в ресторане 5-звездочной гостиницы и получил полное г-но. Я ему написал коммент в том духе, что грузинскую кухню в Грузии нужно кушать в маленьких семейных кафешках «для своих», а не понтоваться, как олигарх. Наверно, в Кракове та же история.

Может быть.
Думаю и такое и такое есть.
И местные колоритные и мажорные и вкусные.

Щодо мови у Польщі, по свому досвіду з 2015 року пам’ятаю, що деякі люди, які перед тим відповіли «Нє» на питання «Чи мувить пан по ангельску», інколи показували непогані знання англійської коли я починав говорити українською на польський манер з деякими польськими словами які знав :))

Та де б ти не був — якщо ти у тимчасовому прихисті вдома в усілякому випадку завжди краще на усіх рівнях.
Коли після двох з половиною місяців повернувся додому радів як дитина кожній дрібниці

не здивуємось, якщо виявиться, шо Олег — біженець зі Львову чи Рівного.

Так і не дивуйтесь тоді — перебрався у Львів в кінці 2020 року

Людина виїхала до війни — поїхав на сноуборді кататись до Словаччини.

а повернутись ніяк не може — українські прикордонники забороняють це зробити. /sarcasm

Певно що може, але не хоче. У Вас в профайлі написано, що Ви живете та працюєте в Барселоні, я так розумію Ви повернулись і відразу до лав ЗСУ?

о, камрад, я все чекав на це питання. Розчарую: я не зміг виїхати вчасно через сімейні причини, тепер я ходжу до військомату на простановку відміток і маю бланк мобілізаційного розпорядження, в комплекті — купу неприємностей через це на роботі. Також охуєваю від подібного контенту на DOU, месиджів від Арестовича («проєбалі!»), а також у мене половина стрічки в фасбуку заповнена фотками про кльовий відпочинок в Європі десь.
А що про себе розкажете?

Тут не про себе. Просто зараз модно з-за кордону розповідати про те як в Україні жити. Якщо Ви після початку війни добровільно ПОВЕРНУЛИСЬ в Україну, а не не змогли виїхати, тоді маєте якесь моральне право оцінювати дії людини як не повернулась

Я тут сиджу НЕДОБРОВІЛЬНО, тому маю повне право висловлювати свою думку щодо людей, які не збираються повертатись і не приховують це. Своє право висловлюватись я не збираюсь обговорювати. Спасібо-пожалуйста.

Не смотря на ситуацию — свои проблемы всегда актуальнее, как бы «аморально» это не звучало

Хлопака з Польщі багато в чому просто не розібрався, а винні поляки. )))) Ще мені здається, що людина просто негативно до Польщі налаштована, бо знайшов мінуси там, де в Польщі все чудово багато років.

Адміністративні послуги

прописка за місцем проживання в мене зайняла до 15 хвилин з очікуванням в черзі, отримання песеля (аналог ідентифікаційного) теж швидше ніж в Україні.

Кав’ярні та кафе

 Я жив не в Кракові, проте не уявляю, щоб в Польщі не було нормальних закладів. Спробуй зайди на солоденьке в «Pijalnia Czekolady E.Wedel».

Цифрові послуги

Тип під’єднання провайдера залежить від провайдера. Можна і з витою парою знайти і з оптикою. Як можна не знайти нормальний пакет для мобільного не уявляю. Лімітів на спілкування в середині країни зазвичай нема (я таких не бачив), швидкість і стабільність мобільного інтернету значно краще, ніж в Україні. Я користувався T-mobile.

P.S. Додам про «Україна — вже Європа». З правової точки зору абсолютно ні! Права громадян порушуються на постійній основі на такому рівні, що Європі і не снилось. )))))

Ви плутаєте права і обов’язки. А то у нас є тут на ДОУ один мотоцикліст, який каже, що в інших країнах порушують його право їздити 300 км/год. Це із тієї ж категорії.

Ви самі для себе вигадали, що я маю на увазі. І відповіли на це. )))) Так щось плутаєте саме Ви. )

Ну а які права порушуються порівняно з Європою? Я більше скажу, у нас люди мають такі права, про які європейці навіть не мріють. Наприклад, паркуватися де вздумається, не прибирати за собакою, вішати що завгодно на балконі тощо. Звичайно я це засуджую і згоден, що Україну до Європи це не наближає, але щодо прав, то у нас була тут майже повна вседозволеність.

то у нас була тут майже повна вседозволеність.

Так це і веде до порушення більшості прав. І це не те щоб вседозволеність, а вседозволеність по підписці. У кого пакет крутіший, той і вседозволеніший :)

Право на вільне пересування для чоловіків призовного віку.

щоб в Польщі не було нормальних закладів

Є, 1% верхній топовий по рейтингами.
В інших 99% отримуйте фруткі і салатки нон-стоп

Та нафіга мені фрИтки і салатки. Там є нормальна їжа. ))))
Чи Ви хочете зайти в дешевий фастфуд і отримати нормальну їжу? ))))
П.С. Куди варто зайти на гарячий шоколад або тортик я написав вище. )

Хз нафіг, вас ніхто не питає і будь-який Main Dish буде з ними.
Я не шукаю дешевий фастфуд, на сервісах доставки одразу жму фільтр 5/5* (бо яка там садомія коїться нижче — страшно навіть пробувати)

шо серйозно якшо замовити вареники то принесуть з фритками?

Вареники хз, а м’ясо/птицю/рибу — принесуть

у центрі можна посидіти у кафе, пока малеча бавиться. Тут не так.

Так, бо треба дивитися за своїми дітьми. А не втичувати їм телефон, щоб заткнулися чи відправляти хто зна куди, щоб не заважали батькам відпочивати.

Я правильно розумію, що, на вашу думку, 1) відсутність великих майданчиків чи дитячих зон зумовлена необхідністю дивитися за своїми дітьми і «не втичувати їм телефон»? і 2) наявність у людини дитини автоматично вимагає від неї «дивитися за своїми дітьми» 24/7 і забороняє їй відпочивати якимось іншим чином? Хотіла ще спитати про вік дитини, до якого ці стейтменти вірні — 18 років, чи більше?

В Германии например — ребенок до определенного возраста не может оставаться один дома, быть сам — будут проблемы, если вами заинтересуется Jugendamt

казали мені, шо в США немає ніякого спеціального закону, щоб дітлахів до 14 років забороняти лишати вдома самих, але це «не прийнято», а тому сюжет фільму «Один вдома» — повна вигадка.

Так його ж ненавмисно залишили вдома.

1) відсутність великих майданчиків чи дитячих зон зумовлена необхідністю дивитися за своїми дітьми і «не втичувати їм телефон»?

В них просто немає такої великої потреби в ЄС.

В Україні дитячі майданчики є в кожному будику, в майже кожному другому ресторані є дитячі ігрові зони. Бо є запит на них, бо в нас так звикли. В Україні батьки вийшли із дітьми в двір / в парк / в ресторан і далі відбувається наступне: батьки окремо, діти окремо; батьки зайняті теревеньками і своїми власники розвагами; діти розважаються окремо, як правило без потрібного нагляду.

В багатьох країнах ЄС ситуація інакша. Тут немає стільки дитячих майданчиків. Навіть в дуже дорогих ЖК їх може не бути. Бо батьки майже весь час дивляться за своїми дітьми. Вони ведуть їх за руку і щось розповідають, дитина не біжить кудись стрімголов. Вони багато гуляють із дітьми по парках, за містом і тд. На дитячому майданчику вони теж майже весь час знаходяться біля своїх дітей. В ресторані дитина спокійно сидить за столом із дорослими та не вередує. В ЄС діти уважніші та спокійніші.

Мені більше подобається ЄС в цьому плані. Я вважаю, що за дітьми тут краще доглядають і більше про них піклуються. Хто в ЄС не готовий до такої відповідальності — заводить псів чи котів (які, до речі, теж потребують кращого догляду, ніж у них здебільшого є в Україні). Я не ідеалізую ЄС, тут є свої проблеми. І ЄС, звісно, різний, його важко однозначно узагальнити по якомусь питанню. Але в цілому Україна по цьому пункту значно програє.

Не можу з Вами погодитись у цьому плані. Живучи в Італії зараз, я бачу італійських батьків на майданчиках тільки по вихідних, у будні дні на майданчику може бути тільки група дітей з садочку, з вихователями, і не скажу що мами так само не сидять і не пліткують на лавці поки діти граються.
Так, діти можливо частково спокійніші, та як на мене це зумовлено саме браком уваги, тому що діти з 2ох років знаходяться у садку до 5 години, у багатьох батьків є няні, і тут дітей не таскають за собою як у нас в Україні. Коли батьки ідуть по справам чи відпочивати з друзями (на що кожна людина, як на мене має право, незалежно від того має вона дітей чи ні) діти залишаються з нянькою\бабусями. Є навіть заклади 18+, і це зовсім не стосується що вони не прийнятної тематики.
Навпаки, тут є велике розуміння, що з появою дітей, життя людини не починає обертатись навколо дитини.
У нас в Україні все навпаки, все для дітей і навколо дітей, починаючи з декрету у 3 роки, закінчуючи ігровими зонами у ресторанах.

зараз в Німеччині в приміському районі, де проживає багато батьків з дітьми і тут майданчики на кожному кроці. На мою думку майданчиків в великих містах може бути менше, тому що батьки з дітьми зазвичай живуть за містом, тобто де є більше потреба, там вони і будуються.

Можливо так, я була здебільшого у великих містах, тому спостереження базуються більшою мірою на них. Якщо так станеться, що додому восени повернутися неможна буде, поїду дивитися на більш «сімейне» передмістя

Можу сказати за Англію. Тут нема потреби в такій кількості дитячих майданчиків, бо більшість сімей з дітьми живе в будинках з власним подвір’ям.

2) наявність у людини дитини автоматично вимагає від неї «дивитися за своїми дітьми» 24/7 і забороняє їй відпочивати якимось іншим чином?

Так. Дивно, коли батьки того не розуміють. Це ваша дитина. Це ваша відповідальність. Ви маєте про неї дбати. Після народження дитини ви мусите значну частину свого життя присвячувати своїй дитині. Якщо вам потрібні тусняки, віпочинок та посиденьки, то, можливо, вам ще рано заводити дітей?

Цікаво, чи є у вас діти. І чи будете ви потім казати їм про «геройське батьківство». Максиме, всі ми — люди, і всі маємо потреби, і у кожного вони різні. Те, що у людини народжується дитина, не відміняє того, що це — людина. Яка також іноді хоче відпочити та поспілкуватися із батьками/друзями/партнером. Ви бачите різницю між «значну частину життя» і «кожну хвилину вільного часу/життя»? Я не хочу загострювати тут це питання, бо воно оффтоп, а я можу багато чого сказати, будучи одна з роботою і дітьми у прямо скажімо незвичних обставинах, але загалом: батьки мають потреби не менші за дітей, і круто, коли є багато речей, що робить щасливішими дітей і батьків одночасно: майданчики, гуртки, парки/зоопарки тощо.

Не бачу тут нічого героїчного. Просто звичайне батьківство нормальної людини.

А не так, як у багатьох буває — завели дітей не подумавши чи готові вони до цього і називають їх спиногризами; не приділяють їм уваги і не виховують (при тому всьому ображаються, коли їх називають поганими батьками); скиглять про те, що життя «Я теж людина і маю право...». Так, маєте право. Але маєте і обв’язок. І виконуйте його норм, будь-ласка.

Хотіла ще спитати про вік дитини, до якого ці стейтменти вірні — 18 років, чи більше?

Взагалі — все життя. Знову ж таки, дивно коли цього не розуміють. Доволі очевидна річ.
Чим менша дитина, тим більше вашої уваги вона потребує. Чим доросліша і самостійніша — тим менше. Але навіть дорослим 18+ людям деколи потрібна увага батьків.

Ага, тобто батьки — тато і мама — мають все життя «дивитися за своїми дітьми» и не дай Боже не займати їх чимось іншим і «не відпочивати». Я вас зрозуміла, дякую. Сподіваюсь, ви будете приділяти увагу своїй дитині (чи, можливо, дітям) саме так і саме стільки, як пишете.

Без проблем, звертайтесь, якщо потрібна буде порада.

До речі, в ЄС дуже просто впізнати українську/російську сімю із дітьми. Діти майже завжди самі по собі, батьки — самі по собі. Діти галасливі, плаксливі і невиховані. Батьки мало звертають уваги на дітей, мало займаються із ними, мало піклуються про них.

Яскравий приклад. Дитина європейця відбігла кудись трохи далі — батьки одразу побіжать за нею.

Дитина українця/росіяна відбігла кудись трохи далі, починаються крики на все місто: «Вааааааряяяя, ти куда пашла?! Ваааааарряяя ми уходім! Ваааааряяя тєбя дядя забєрьот!». Це неправильно, так не можна.

Я не кажу про всіх тут. Люди, звісно різні бувають. Але здебільшого така проблема є якраз у українців/росіян.

Яка у вас вибірка родин? Скільки окремо взятих родин українців, росіян та «родин з ЄС» ви дослідили та які це були родини — повні, неповні, який вік дітей, скільки їх? Для того, щоб порівнювати і робити такі висновки, повинна бути якась база, правильно? Так само і про «голосливих та невихованих» українських дітей наведіть статистику, будь-ласка. Про бігаючих чи гукаючих батьків також є питання: чи нормальним є бігання за дитиною, наприклад 7-10-12 років і не використання слів при цьому.

Яка у вас вибірка, щоб стверджувати обернене? Якою статистикою оперуєте?

Здається що лишати саму дитину в публічному місці в багатьох країнах заборонено законом, можуть бути проблеми.

так, звичайно, лишати дитину саму до певного віку (14-16-18 років у різних країнах) заборонено

Я не стверджую інше, в тому і справа. Я взагалі нічого не стверджую, окрім того, що батьки теж люди, а це вже, власне, і без мене доведено. Мені кинулось в очі, те, що, на фразу про відносно меншу кількість майданчиків у Німеччині порівняно з Україною, ви почали доволі суб’єктивно писать про те, які «гарні» батьки та діти у ЄС і «негарні» українські, а також — хто і як має себе поводити і дітьми, саме тому я ставлю такі питання. Батьки зобов’язані вкинувати обов’язки, написані у законодавстві країни перебування, і, наскільки я знаю, ніде не написано «бігати за дитиною, а не голосно кликати її» чи " не відходити від неї на майданчику". А сьогодні, коли у Європі мільйони матерів з дітьми без чоловіків і здебільшого без садочків та родичів, але з необхідністю і з дітьми бути, і гроші заробляти, і (бажано) якось країні допомагати, обвинувачення в невиконанні батьківських обов’язків звучить,м’яко скажімо, образливо

Як на мене, то першим пріоритетом для батьків має бути опіка над дитиною. Не залежно від ситуації.

Я коментував:

у центрі можна посидіти у кафе, пока малеча бавиться. Тут не так.

Ви ж зараз пишете про:

з необхідністю і з дітьми бути, і гроші заробляти, і (бажано) якось країні допомагати

Трошки різні речі, не знаходите? Не потрібно грати на ситуації, яка склалася чисто в цілях аргумента для дискусії. Це негарно.

То мені, мабуть, здалося, що ви писали про батьків, які не ходять хвостиком за дітьми, а ще щось кажут ьпро відпочинок, вибачте. І якщо така ситуація, як зараз, має місце бути і більш того, в дописі люди кажуть про саме ці часи, а не про «еміграцію у Європу у вакуумі», то чого це не аргумент? Вдома, якщо дуже треба було, я могла провести мітинг у кафе, поки мала грається у дитячій. Тут — не можу. Не бачу тут нічого негарного: це мій досвід, що корелює із темою дискусії.

У вас якесь ідеалізоване уявлення про європейців. Ви давно в ЄС живете?

тільки не треба нас ставити в один рядок з роzzіянами, це дуже неприємно

Я б тільки радий. Але дуже важко цього НЕ робити, коли українець розмовляє росіською та поводить себе схожим чином.

В принципі я згоден із твержденням про телефони. Навіть дуже. Але далі почався такий епічний тред, що мені також захотілося спитати «скільки в пана дітей?».

В Україні дитячі майданчики є в кожному будику, в майже кожному другому ресторані є дитячі ігрові зони. Бо є запит на них, бо в нас так звикли.

Пан вважає, що відвести дитину бавитися в пісочниці/на гойдалці/спускатися з гірки то є гріх? Дитина має з двох років кодити на скретчі й не відволікатися на дурниці?

дитина не біжить кудись стрімголов

Є сенс брати дитину за руку, коли є загроза небезпеки. Наприклад поряд із проїжджою частиною. Але вцілому, якщо Ваша дитина ніколи нікуди не біжить стрімголов, то вона хвора. Серйозно. Фізична активність ознака здорової дитини.

На дитячому майданчику вони теж майже весь час знаходяться біля своїх дітей

На моє тверде переконання задача батьків далеко не цілувати в м’яке місце дитинку до 25-и років, а потім зітхати «ой, ти б це не за компом сидів, а роботку собі знайшов». Задача батьків піготувати дитину до самостійного життя. Тому, коли я лишаю свого малого колупатися в пісочниці з іншими дітками і сідаю подалік від нього, то роблю це для того, щоби він учився бавитися з іншими дітьми самостійно.
Так само з будь-яким іншим заняттям. Людина має вміти зайняти себе самостійно. Як казав Тарковський «якщо на одинці з собою ви в дурній компанії, то у вас серйозні проблеми».
В цьому плані мені дуже подобається стенд-ап покійного Джорджа Карліна, де він розказує про покоління дітей, які завжди отримували приз за участь. Так от з моменту цього стенд апу, діти вже виросли і тепер у них панічні атаки, коли вони виходять в інтернет, бо там недостатньо сейф спейс. І цитуючи того ж самого Карліна, малому іноді потрібно просто поколупатися палицею у землі.
Ясно, що дитині потрібна увага батьків, але це не має переростати в культивацію інфантилізму.

ви мусите значну частину свого життя присвячувати своїй дитині.

«Значна частина» це скільки? Бажано в годинах.

Якщо вам потрібні тусняки, віпочинок та посиденьки, то, можливо, вам ще рано заводити дітей?

Тобто відпочивати більше не можна? Скажіть, як сіньйор (людина досвідчена), скільки Ви можете робити свою роботу, не відпочиваючи? Виховання дитини це якась інша діяльність, яка не потребує моральних та інтелектуальних зусиль?
Відпочинок і посиденьки людині, як правило, не потрібні років у 60. Є винятки, звісно, які у 20 вже старі. 60 років це підходящий з біологічної точки зору вік для того, щоби завести дитину?
Знову таки, якщо в ЄС всі такі не гуляють і не відпочивають, а лише сидять з дітьми, бо їм уже їх не рано заводити, то там, мабуть, нема ні одної няні, бо вони не потрібні, правда?

«Вааааааряяяя, ти куда пашла?! Ваааааарряяя ми уходім! Ваааааряяя тєбя дядя забєрьот!». Це неправильно, так не можна.

Не правильно чому? Маленька людина не має вчитися слухатися батьків/ виконувати голосові команди? Якщо 13-річна дитина відбіжить від Вас, Ви також будете бігти за нею? Якщо ні, то в якому віці можна привчати дитину, що Ви за нею бігати не будете?

До речі, в ЄС дуже просто впізнати українську/російську сімю ... Діти галасливі, плаксливі і невиховані.

З мого досвіду наші діти янголи порівняно з американськими. Галасливіше американських дітей лише італійські дорослі. За моїми спостереженнями, на фоні дітей з ЄС наші діти як будь-які інші діти.
Так що питання про вибірку цілком валідне. А намагання ухилитися від нього питанням «а у вас яка вибірка», це звичайна логічна хиба, коли Ви перекладаєте тягар доказів на когось іншого. Хто робить твердження, той і надає докази. Відсутність доказів зворотнього у іншої сторони не робить Ваше твердження істинним.
п.с. Якщо Ви вирішите відповісти на мій комент, то почніть, будь ласка, з відповіді на питання скільки у Вас дітей. Бо все це «у них там діти прокидаються від щасливого здорового сміху, а у нас плачуть (хто б міг уявити, що таке буває з дітьми)» попахує якоюсь (анти)утопією.

то почніть, будь ласка, з відповіді на питання скільки у Вас дітей

Може у мне 8 дітей, може 1, може 2. Яка тобі різниця?

Не потрібно гіпертрофовувати та викривляти. За дітьми потрібно дивитися і прикладати достатні зусилля для цього. Але ніхто не говорить тут якесь надмірно божевільне опікунство про яке ти тут розписуєш. От ні разу, ніде Я про таке не писав. Вимикай фантазію.

Я просто вважаю, що дуже-дуже багато українських батьків НЕ виконують того потрібного мінімуму і НЕ приділяють дитині достаню кількість уваги, не виховують її, не навчають. І можу твердо та впевнено сказати, що здебільшого в ЄС дітей виховують краще, про них краще дбають, їм приділяють більше часу та зусиль.

Я вже купу разів чув від українських батьків тези про священну самостійність дитини. Насправді у 99% — це тупо лінь батьків та небажання займатися своєю дитиною. По типу: «Ой, а Я йому все дозволяю, він у мене такий самостійний росте!». А по факту людина просто не хоче витрачати свій дорогоцінний час на виховання своєї же дитини.

В вас точно нема дітей :)
Всі ми герої і експерди в вихованні, поки свої діти не народяться.

Насправді у мене про вас склалося аналогічне враження. Якось дивно, як українські батьки не в курсі реалій та проблем виховання дітей в україні. Ви ж не у вакуумі живете..

Так зловживання мобільними телефонами — це проблема не тільки в Україні (до речі, з великої літери, будь-ласка). У Німеччині у кафе та у потягах так само часто діти сидять з телефонами. Навпаки, зазвичай ті самі майданчики відволікають дітей від телефонів, змушують більше рухатись, тим самим покращуючи власне здоров’я. У пост-радянскього виховання є велика проблема — це зловживання порадами та почуття, що без тебе людина сама не розбереться. Звідси образливі коментарі, повчання з приводу та без та комплекс «я роблю правильно і всі мають робити, як я кажу» \ «мені було важко і вам усім має бути важко». І на разі ви саме це і робите, як не прикро.

Ок, давайте проясним.

Майданчики — це норм. Я не проти цього. Я проти того, коли батьки залишають свою дитину на майданчику чи в ігровій зоні в ресторані, або навіть просто посеред парку/вулиці і при цьому навіть мінімально НЕ дивляться за нею. Це шкідливо і небезпечно для свої дитини насамперед і для оточуюсих в тому числі. Це безвідповідально. І, на жаль, в більшісті випадків таке спостерігаю саме за українцями та росіянами. На жаль.

От буквально позавчора. Є парк, є доволі глибокий фонтан. Малі діти граються, бігають, в тому числі біля фонтану. Біля ВСІХ дітей поряд є батьки, які хоча б краєм ока дивляться, щоб із їх малечею було все ок. І бігає одна дівчинка, абсолютно без нагляду, не зрозуміло де є її батьки. Вона починає лізти на огорожу біля фонтану і майже туди залазить. Через деякий час включається мамаша, яка сидить майже в другій стороні парку і починає кричати на весь парк, кликати свою дитину. Само собою мала не реагує. Мамаша не здається, не піднімає свою дупу, а все-таки кричить, в т.ч. якісь погрози (ніколи не розумів нащо чимось погрожувати своїм дітям) про «нє будєш кушать мороженное». Весь парк зглядається на них. В результаті мала побачила птаха, переключилася на нього і побігла ганяти птаха по парку. Мамаші вдалося не відривати свою дупу від лавочки та успішно продовжити теревеньки із подругою. Мала таки не шивбовсьнулась у фонтан. Happy end цього разу.

Я тоді взагалі не розумію, навіщо заводили дітей, коли єдине бажання — це здихатися їх, через те, що «у нас теж є життя», «ми так втомилися», «у нас купа інших проблем». Це твоя дитина, тобі має бути цікаво проводити час разом із нею. Не навпаки.

Також не розумію ось цієї соціальної безвідповідальності, яку теж часто спостерігаю в українців та росіян.

Ось ще один приклад. Є дитячий потяг, який катає дітей із їх батьками по парку. Він майже на всі 100% завантажений. Всі діти спокійно себе поводять, дивляться на парк, махають руками перехожим. Батьки спостерігаюсь за своїми дітьми, дехто щось пояснює, щось показує і тд. І зі свого потягу лише одна дитина тупо весь час кричить «Ту-ту!! АААААА! ТУТУ! АААА!» махаючи якоюсь невеликою палицею. Він ні секунди не сидить спокійно, йому не цікавий цей потяг, він тупо кричить всю дорогу. І кричить голосно, на все горло. Виглядає дико. Інші батьки і навіть МАЛІ ДІТИ дивляють на нього із подивом. Мамаша ж цього крикуна сидить в телефоні і її ані трохи не хвилює поведінка своєї дитини. Звідки вони? Правильно, з України.
Їм роблять зауваження, мамаша недовольна в плані — «А што, он же рєбьонок!». І намагається його заткнути втичивши йому планшет. Бо, схоже, що інакше вона не вміє.

І таких прикладів у мене багато. І чомусь в більшості із них фігурують саме українці та росіяни.

Я тому серйозно кажу, без всяких перебільшень. Українські батьки недостатньо добре виховують своїх дітей, вони недостатньо добре піклуються про них. І мова йде не про ГІПЕРОПІКУ, як заладив @bohdan-stupak, а про мінімально-необхідний рівень.

Українці в плані догляду за дітьми (та за домашніми тваринами теж, до речі) НЕ дотягують до середьоєвпропейського рівня. Українські діти часто є більш агресивними, голоснішими, непосидючими, плаксивими.

Все простіше — дитина виснажує. Через 3-4 роки недосипань, постійних істерик, відсутність часу навіть книжку почитати просто втрачається відчуття обов’язку, і бажання просто вижити виходитб на перший план. Дитина захворіла і спить довше? Фух, ну хоть сьогодні не треба о 5ій прокидатись. Дитина кричить бо їй щось не подобається? Ну у вас всіх життя важке, покричить і втомиться. І т.д.

> настрочив величезний тред, у якому половина порад очевидні з серії «хороше робіть, а поганого не робіть, будь ласка», а половина просто шкідливі, після яких діти, коли виростуть, будуть за пивом розказувати «от у моїх батьків була конкретна гіперопіка»
> задали конкретне питання, з метою визначити який рівень експертизи, щоби давати подібні поради
> почав агритися і зливатися
спробуйте таксувати. там експерти з усіх питань в пошані. бонусні очки, якщо ви так само добре розбираєтеся політиці.
> навели конкретні цитати з постів з особливо шкідливими порадами
> плаче що його перекрутили
> задали конкретні питання, які підводять до того, чому поради шкідливі
> не відповів на жодне
а от з таким «талантом» отримувати фідбек, проходити код рев’ю у сіньйорному колективі я б не рекомендував.

Я взагалі не бачу сенсу щось доводити, розголошувати приватну інфу рандомним тролякам із інтернету.

Аналогічно, не вважаю за норму спотворення та гіпертрофування тверджень. От звідки ти взяв цей пункт про гіперопіку? Я пишу про мінімально нормальний рівень опіки над своїми дітьми.

І відверто не розумію переходу на особистості. От до чого тут «як сіньйор людина досвідчена», «а скільки в тебе дітей», «а скільки ти десь там живеш», «а чого добився ти»? Що тобі це дасть? Є факти, ними оперуй, якщо хочеш довести свою точку зору.

Ну реально, це ж чистий тролінг. Дивно тоді вимагати якихось зусиль від мене, коли сам так пишеш.

> почав тикати незнайомій людині й кидатися фразами по типу «яке тобі діло»
> плаче, що після цього з ним перестали вести дискусію й почали його тролити
а якби батьки частіше за Вами дивилися й пояснювали, як спілкуватися з незнайомцями, то такого б не було.

Не дуже бачу сенсу писати до троля на «Ви». Як бачиш, до інших не тикаю. Лише до тебе.

Насчет «медицины по temporary protection» я бы не был так оптимистичный.
На практике приходишь, дают табличку «мы не говорим по русски и украински, мы не говорим на английском, мы не принимаем без переводчика». Ну и так на всех языках на табличке.
Это обращение с кровотечением, Испания.

В Польщі важко таке уявити

Та в Испании тоже говорили, что у вас те же права на медицину, что и у местных. Но по факту вот так. И фиг вы быстро переводчика в сиесту, к примеру, найдете. В больнице его нету.
Тут в статье написано про Италию.

В мене вийшло так, що за доволі не тривалий час в Польщі вимушений був звертатись до лікарів з дітьми декілька разів. Перший раз прийняли в приватній клініці без питань в той же день. Зараз дружина з сином в лікарні, також ніяких питань не виникало. Але тут напевне простіше бо мова схожа і всі лікарі розмовляють по англійски.

Мабуть треба бути трохи розумнішим — якщо не знаєш місцевої мови, знайти перекладача завчасно (і не тільки для справ з медициною)

колись, декілька років тому, ми з дружиною поїхали до торговельного центру. це була субота.
зробили свох справи, стоїмо на парковці і кладемо речі в багажник, як мені дзвонить (це перший дзвіночок що щось дійсно важливе :D) знайомий, і спокійним голосом каже: «а ти не занятий?.. та я тут готував вечерю і випадково відрізав собі шмат пальця, треба трошки допомоги. ти б не міг підкинути мене до emergency room?»
треба було заздалегідь мати перекладача з укр|англ|ру на естонську який доступний кожної миті? ну це звучить як нісетниця, вибачте.

вище написали що була кровотеча, і я так розумію, що не запланована.

Это в каком регионе? В Comunidad de Madrid, например, такого вроде бы нет.

Сантакруз — Ель Медано/Сан Исидро. Насколько я понимаю, ближайший постоянный переводчик за 30км в южном госпитале Абоне.
Я хз как они так живут при куче пенсионеров — немцев и англичан.

У пенсионеров частная страховка наверное.

Ну так я ж говорю, частная не частная, а ближайший госпиталь с переводчиком — 30 км.

Гугл транслейтер на телефоні не канає?

Не, вопрос принципиальный.
Гугл транслейт даже голосом уже может, но их не устраивает

Швейцарія — трохи німецької не завадить, але загалом англійської достатньо (зараз саме відновлююся після двох невеликих операцій)

Мои 5 копеек:

На касах банків немає POS-терміналів, щоб, наприклад, купити валюту, списуючи кошти з будь-якої картки.

Да, а на кой они тут? Во первых тут не банки валюту продают в отделении, а канторы.
Во вторых в канторах как раз уже есть терминалы =)
И потом — зачем в банке платить за услуги с терминала, если банк с тебя как со своего клиента и без карты деньги спишет?

Але та ж фінансова допомога для українців онлайн недоступна, тільки фізично прийти в орган соціального забезпечення.

Это речь про помощь от ООН итд.
Обычный 500+ оформился без похода куда либо, но уже после физического получения песеля со статусом UKR.

Штрафи за номером авто пробити не можна, кажуть тільки в поліції — та й то платно

Потому-что:
Штраф накладывается не на авто, а на человека.
Проверить свои штрафы — дело 5 минут и бесплатно.

А в полиции — это не проверить, а справку получить. т.е. не просто информация, а документ, которым можно что-то там доказывать.

З мобільним зв’язком по-різному, я досі не зміг купити пакет, щоб дзвінки всередині Польщі не жерли гроші, хоча й тиснув правильний пакет з безлімітом.

Это как надо делать что-бы не смочь?

Сім-пару для авто (копію сімкартки для автівки) теж не вдається зробити. Кажуть, можна оформити тільки через контракт для резидентів.

Не правда, не разобрался.
Тут это решается или через просто семейные пакеты www.play.pl/...​/rodzina-w-play-na-karte wrodzinie.com.pl
или просто вот www.orange.pl/...​mnibook/ekstra-karta-esim но именно эта услуга доступна на абонементе.

На жаль, поляки переважно не знають англійської. Проблеми виникають навіть у найбільших туристичних містах країни: Варшаві, Кракові, Закопаному тощо.

Вот только 62% поляков говорят на английском, а без английского в кино не походишь ибо кино на английском.
Скорее всего знание польского языка автором не позволило выкупить украинский акцент польского в ресторане/отеле. А именно наши слабо знают английский.

Вот только 62% поляков говорят на английском,

вікі пише 32%
en.wikipedia.org/...​glish-speaking_population

Значит я смотрел на другие данные.

Також треба зважати на:

Also note that in most sources, the results shown are of people who say that they can speak English, while that was not verified; which means the actual number of English speakers could be higher or lower (because of certain people who over- or underestimate their English skills).

Мій досвід досить багатьох але коротких візитів до Польщі такий що я в цілому не мав проблем порозумітися з поляками за допомогою англійської. Але треба враховувати що англійською молодь володіє значно краще аніж більш старше покоління, у останньому випадку можна зустріти людей які знають російську бо вивчали у школі за часів совка. А так пам’ятаю милу студентку з якою ми протеревенили години дві поки їхали кудись залізницею.

Во первых тут не банки валюту продают в отделении, а канторы.

Очень интересно, т.к. за спиной кассира РКО мы пялились на курсы доллара/евро в обе стороны.
Думаете они как в мемчике с рыбами — только показывают?

Это как надо делать что-бы не смочь?

Хз, скрины смс показать? 30зл списало аля за месяц услуг и пришла сразу пара смс «услуга подключена / услуга отключена» — оранж.

Не правда, не разобрался.

Сотрудник оранжа не разобрался? Давайте вместе к нему поедем поговорим

Вот только 62% поляков говорят на английском

И все они спрятались по норам, а на кассы макдаков/кфс, барбершопов, магазинов, банков и официантов поставили остальные 38%.

а на кассы макдаков/кфс
официантов поставили

украинцев

Думаете они как в мемчике с рыбами — только показывают?

Тут основной поток обмена валют происходит как раз в канторах, не в банках.
Я про это.

Сотрудник оранжа не разобрался?

У каждого оператора свои условия, я показал другие варианты.

Хз, скрины смс показать?

Да, но потому-что мне реально интересно что там Orange накрутил.

украинцев

А вот и нет, в тот единственный раз когда у меня на макдрайве успешно приняли заказ на английском — принимала украинка.

Тут основной поток обмена валют происходит как раз в канторах, не в банках.
Я про это.

А я про то, что кассы банка похоже точно так же продают валюту как и наши. Только в наши банки не обязательно нести бумагу — достаточно прислонить карту.

У каждого оператора свои условия, я показал другие варианты.

Этот оператор подбирался именно из-за заявленной фичи дубля карт (до +4 к одному номеру). Оказалось что не работает.

Да, но потому-что мне реально интересно что там Orange накрутил.

i.imgur.com/G67SCAa.png — 30.05 попытался купить месяц безлима за 30зл — натрусило гигабайт (которые нафиг не надо в таких количествах) и писало что доступно 0 минут и 0 смс.

Якщо спробувати замовити українською, то вас зрозуміють майже 100%. Взагалі це не проблема магазини і кафе. Спільну мову можна знайти завжди. Молодь зазвичай розуміє і може спілкуватись англійською. Але дивно приїхати не в англомовну країну і дивуватися що тут мало хто розуміє англійську.

то вас зрозуміють майже 100%

10% і то якщо пощастить.

дивно приїхати не в англомовну країну

Дивно думати, що в туристичних містах/столицях не треба розуміти єдину міжнародну мову цієї планети

Дивно думати, що в туристичних містах/столицях не треба розуміти єдину міжнародну мову цієї планети

Что там в Киеве с пониманием единого международного языка? Уже можно в налоговую или МРЭО прийти вопросики ин инглиш порешать?

Вы отличаете поинт приема заказа макдрайв/кфсдрайв от налоговой?
В Киеве нахрен уволят человека с такой должности без английского языка.

В Киеве нахрен уволят человека с такой должности без английского языка.

В Киеве. Из макдачной. Уволят. Из-за незнания английского. Дядь, ты хоть думай что говоришь, ну смешно же.

Ну и показательно конечо как ты съехал. Дело в том, что в Кракове например можно пойти в налоговую, ZUS, поменять права, порешать вопросы в ужонде по делам иностранцев, используя английский язык. А можно ли это сделать в Киеве в похожих по функционалу органах? Вопрос риторический, не правда ли? Но это мелочи, а вот макдрайв... :)

Смешно читать как ты не можешь осознать разницу между 2 диаметральными классами организаций:
— сфера обслуживания для туристов
— органы власти для жителей

Ты пришел в чужую ветку и два раза пытаешься притащить свою налоговую что бы что (вопрос риторический)? Именно в налоговой я скорее всего так ни разу в жизни и не побываю, т.к. регистрация ФОПа здесь онлайн (сюрприз: в Украине тоже онлайн), а дальше бухгалтера будут вести его (к счастью их много, и в т.ч. существуют со знанием английского).

Смешно читать как ты не можешь осознать разницу между 2 диаметральными классами организаций:
— сфера обслуживания для туристов
— органы власти для жителей

Я с тебя уже просто ору — что же ты придумаешь в следующий раз, какие «диаметральные классы организаций» и прочие волны падающие стремительным домкратом.

Хорошо, объясняю еще раз, как ребенку:

— налоговые и прочие органы — это такие организации, где без возможности объясниться вопросы решаются очень тяжело, или не решаются вообще. То есть если где-то и нужна подержка иностранцев, так это тут. Это в ресторане можно пальцем в меню ткнуть, в случае бюрократии это не работает. И вот как-то так получается, что в «неговорящей по английски по версии Олега» Польше в этом компоненте все внезапно оказывается намнооого лучше. По какой-то совершенно необъяснимой причине, ага.

— макдачные и иже с ними — это коммерческие организации, которые определяют требования к персоналу исходя из потребностей, формируемых спросом (прости, кэп, меня заставили). И если в конкретной макдачной точке 9999 человек из тысячи способны выговорить «фрытки», и только один через 3 месяца пребывания все еще говорит «фрутки» и требует инглиш, то вероятность что на кассе окажется инглиг-спикинг кассир примерно равна среднестатистической вероятности встретить англоговорящего поляка — никто специально от него требовать этого не будет, бо некритично. По этой же совершенно очевидной причине в 9 из 10 наугад взятых ресторанов в старом городе Кракова персонал на английском говорить будет хоть как-то (потому что кто туда вообще ходит кроме туристов-то), а в приличном ресторане где-то на окраине — только с той же самой средней вероятностью по стране, потому что клиенты там — на 99% аборигены, зачастую вообще постоянные клиенты.

А я про то, что кассы банка похоже точно так же продают валюту как и наши. Только в наши банки не обязательно нести бумагу — достаточно прислонить карту.

Трудно тебе будет с таким упорным нежеланием разбираться в местной специфике :) Барин приехал, подайте медведей с цыганами, да чтобы таких как дома! Если чего-то нету, то это только потому что никому не нужно — иначе оно бы было.

Аборигены к валюте дышат ровно и покупают редко и под конкретные цели (а-ля немножко кеша в отпуск на всякий случай), но и в этом случае пойдут не в банк а в кантор — в банках настолько адовые спреды, что на покупке 1000 евро можно иногда до пары сотен злотых переплатить по сравнению с кантором за углом (с безнальным обменом та же история). Туристы обменом интересуются чаще, но они в банк тем более не пойдут — зачем, если канторы повсеместно (а на туристических проходняках чуть не на головах друг у друга сидят).

Багато місця марнується псевдобезпекою. Наприклад, є практика перероблення прямої дороги в криву, тож навіть пів кілометра неможливо проїхати, щоб не крутити кермо.

Чому ж псевдо. Швидкість потоку знижується, припускаю, що статистика смертності на тій ділянці також знизилась. По прямій все ж таки легше втопити до 70 км/год і вище 🙂

На хлопський розум то псевдо безпека. Ну що ж — розібратися в темі то ж важко. А ляпнути ні)
Отак і живемо)

Швидкість потоку знижується світлофорами і іншими авто, які там торчать чекаючи зелений.
А всі ці криві до одного місця і 70км/год по багатьом дорогам тут можна їздити.

Криві швидкість знижують фізично так, що навіть якась обдовбана Зайцева не зможе розігнатися до великих швидкостей, а от світлофори... У нас в Україні це особливо актуально, але зараз цю функцію на дорогах взяли на себе протитанкові їжаки :)

Звивисті дороги, як і, наприклад, лежачі поліцейські примусово змушують вас їхати повільніше. На відміну від світлофорів, де червоне світло можна проігнорувати. Раджу почитати кілька статей з урбаністики про організацію транспортної системи міста та ознайомитись зі статистикою, що доводить ефективність подібних рішень

«Кривые дороги» это как раз один из пассивных успокоителей траффика, как и лежачие полицейские, сужение дороги 2-1 etc. Было бы неплохо почитать как оно работает, прежде чем утверждать что «не могу делать вжух-вжух — реализация фигня»

Я как раз могу делать вжух-вжух и машина легко будет держать дорогу на скорости х2 от той, которой они хотят добиться этими препятствиями. Но это в условиях ночи и отсутствия трафика, днем один хрен что гуськом по прямой ездить, что гуськом по кривой.

А теперь попробуй представить себя инженером-проектировщиком. Как ты думаешь, пасивные успокоители проектируются под определенную модель авто, способное

делать вжух-вжух и машина легко будет держать дорогу на скорости х2 от той, которой они хотят добиться этими препятствиями

или это работает немного по другому? Ну там, не знаю, предположить, например, что машины, они разные бывают. Или ты, водя грузовик, тоже бы удивлялся, что спидбампы что-то низкие, и чтобы тебя ограничить их раза в 2 выше надо делать?

Да да, если бы не «островки» — то все бы сразу умерли.

Относительно узкой дороги с припаркованными машинами и одной полосой прямо уже достаточно чтобы по ней просто не хотелось гнать.
Пример в Киеве: односторонний кусок Владимирской — сколько там людей за прошлый год умерло?

Но в целом логика проектирования этих преград есть: если исходить из того, что типичная машина — 20-летнее ведро, у которой 1 из 4 колес отпало, а за рулем пьяный пенсионер. Тогда конечно эти завихрения могут как-то сработать.

Да да, если бы не «островки» — то все бы сразу умерли.

Как оно живется, в бинарном мире? Ты как, или под 150/200 едешь или стоишь? Промежуточных скоростей/состояний нет?

Относительно узкой дороги с припаркованными машинами и одной полосой прямо уже достаточно чтобы по ней просто не хотелось гнать.

Эм, то есть ты утвержаешь, что условный «ПольшаАвтодор» (или кто там проектированием занимается) должен тебе еще и машин на обочину напарковать, чтобы трафик успокоить? Ы — ынженерия. C — системный подход.

Пример в Киеве: односторонний кусок Владимирской — сколько там людей за прошлый год умерло?

И сколько? Ты же сможешь предоставить официальную статистику по этому участку?

Но в целом логика проектирования этих преград есть

Конечно есть. Собрана, например в концепции «Vision Zero» в виде четырех принципов:
— Контроль и разделение
— Функциональная гармония
— Предсказуемость и простота
— Стремление к ограничениям

Но это явно что-то очень системное и сложное. И задумываться «почему же здесь дорога кривая если можно просто машин на обочину напарковать и получить такой же результат» тоже нелегко. Гораздо проще сказать

что типичная машина — 20-летнее ведро, у которой 1 из 4 колес отпало, а за рулем пьяный пенсионер

и поэтому мой «вжух-вжух» ограничивают.

«ПольшаАвтодор» (или кто там проектированием занимается) должен тебе еще и машин на обочину напарковать

Не то что «должен напарковать», а по сути напарковали уже задолго до меня.
Потому что здесь основная идея любой улицы (кроме кольца) — 1 полоса прямо, остальное под парковки/влево/вправо.

Дальше можно не читать в виду твоего абсолютного отсутствия опыта езды по этому и похожим городам.

в гостях добре, вдома — краще, правда після війни...

понятнл
как успехи в тиндере

У девушек наверняка норм)

Класс, приятно видеть здесь настоящих патриотов и просто героических людей, пересекших границу в первых секунды/минуты/часы войны :)

Странно осуждать за это людей.
Героизм вообще нельзя требовать он или есть или нет.

а ви як героїзм проявляєте? просто присутністю, бо вас не випускають? я тікала під обстрілами з Ірпеня, коли танки вже стояли на моїй вулиці. і поїхала аж в Італію бо на Західній Україні пропонували орендувати однокімнатну комору за 1000 долларів мінімум для мене, моїх старих батьків, та 4 котів. Герої ви наші, перші ж і поїхали б, якщо б вас випустили

Хто хоче—має безліч варіантів. Зате хоч заглохи стогони про дискримінацію.
Дуже доречно вимагати героїзму від людей, що за 2019(а скроіше 2014) року волають, що не дороги будувати. А тепер—ти ж чоловік, зобов’язаний...(закривати те, що воно про"""ли)
А потім в у тій самій ситуації(старі батьки), але сиди тут, бо ти кріпосний. Може колись і візьмем до війська, але не зараз...

Переїжджали б у Київ, багато хто житло 2-3 місяці здавали просто за комуналку.

А самые коварные патриоты пересекли даже за неделю до войны!

Застав війну у Єгипті, тому мій досвід перебування за кордоном останні три місяці такий:
1. Варшава — люди привітні, для базових речей люди непогано говорять англійською: в кафе, в барбершопах, в урядових установах. Можна легко знайти стоматології чи косметології, де обслуговують українською/російською. Громадським транспортом зручно користуватися, доставка їжі, таксі працюють супер. Житло на airbnb дороге, але враховуючи кількість біженців, то це й не дивно. В цілому найбільше нагадує стиль життя у Києві.
2. Лісабон — пробув три тижні, ціни на житло скажені, майже всі добре говорять англійською, люди теж привітні. З таксі у нас була якась біда, бо декілька раз замовлення відхилялося після очікування. З незвичних для мене речей це сієста по обіді і що магазини закриваються доволі рано. Смачне вино і фрукти з супермаркету. Дуже багато ресторанів, де все жирне і гігантськими порціями. Є відчуття, що люди розслабленіші в Лісабоні, ніж в тій Варшаві.
3. Подгоріца — житло до 1000 $ на airbnb, люди погано говорять англійською, щодня 30+ градусів. Є доставка glovo, для таксі найшов тільки один додаток, типу Уклона, де за ~3$ довезуть на теслі у будь-яку частину міста. З усіх сторін вид на гори, люди привітні й місто можна за годину обійти з одного кінця в інший. За 4€ і годину їзди, можна доїхати до моря. Кафе доволі типові як для Балкан: піца, бургери, пиво, картопля-фрі, — хоча як завжди є винятки з правил

в Подгорице хороший кабачок Zeppelin есть, рекомендую)

— Усюди можна з собаками,

Це мінус, мене завжди дратувало це собаководство. А ще мав неприємність там попрацювати у dog-friendly офісі, де лабрадор постійно перегризав ethernet кабель і ходив в туалет у конференц кімнаті.

А в літні місяці без дощу, ще той запашок! Бо кожен вигулює собаку там де він присяде!
Хоча, в тому є своя доля свободи. Можеш завести собаку, та не переживати через цькування сусідів і прохожих!

Мені псиною собаки постійно пахнуть. Я просто не знаю, можливо у мене специфічний нюх, але я цей запах майже від кожної собаки чую. З котами у мене такого немає, хіба що якийсь вусатий сходить в туалет не туди:)

А взагалі для собак (особливо середніх-великих) ідеальні умови — це село на ділянці з вільним вигулом. Тримати собаку у квартирі мені здається в деякій мірі знущання над нею.

Я просто не знаю, можливо у мене специфічний нюх

Ні, було дослідження чому так стається.
Ви в минулому житті котом були.
youtu.be/LpoiMW926AU?t=55

Хочеться додому. Бо Україна — вже Європа

Так нехай повертаються якщо їм там настільки погано. Для чого мучитись?

Так нащо нити тоді? Взагалі не розумію суть цього топіка.

Суть в том, чтобы показать, как ты любишь Украину. Но, если ты мужик, то сейчас ты бесправное существо в Украине. Поэтому, если выехал, лучше держаться от Украины подальше пока что.

Наскільки я зрозумів, то ця фраза від жінки.

Это у тебя такой толстый троллинг, да?

Я про те, що

Хочеться додому. Бо Україна — вже Європа

сказала Юлія, Senior Accounts Receivable Specialist з Києва

А, сорян, неправильно понял.

Підписатись на коментарі