«На мітапі мене питали, де брати чашки, бо не думали, що я учасниця івенту». Українські топменеджерки — про кар’єру в IT та випадки сексизму

Попри те, що популярність IT-індустрії серед українців зростає, ця галузь досі лишається «за чоловіками». Дослідження DOU свідчать, що частка жінок в IT-сфері становить 25%, а аналітика Djinni показує, що чоловіки у своїх резюме вказують зарплати на 10–30% більші, ніж жінки.

Спеціально до Міжнародного дня боротьби за права жінок DOU поспілкувався з лідерками українського IT — жінками, які обіймають топові менеджерські посади в компаніях. Вони поділилися своїми історіями про вибір професії, кар’єру, перепони, які виникали на їхньому шляху, та думками про те, наскільки сьогодні жінкам складно увійти й розвиватися в IT.

🔥 «Потрібно більше рольових моделей жінок СТО, менеджерок. Варто показувати, що це норма»

Віра Ткаченко, Chief Technology Officer у MacPaw

Я свідомо не обирала IT галуззю для професійного розвитку. Це сталося досить органічно: ще зі школи я любила математику й хотіла пов’язати з нею майбутнє. Але у 9 класі в мене з’явився комп’ютер, і це мене дуже захопило! Приблизно тоді я і вирішила, що я хочу розвиватись в комп’ютерній галузі.

У школі я почала програмувати на Delphi, читала літературу про Assembler, нормалізацію баз даних, у Малій академії наук створювала базу даних учнів... Тобто становлення як розробниці відбулося ще в шкільні роки.

Я вчилася на факультеті автоматики та управління в технічних системах у КПІ, з 3 чи 4 курсу почала працювати. У 2007 році влаштувалася Java-розробницею в CyberVision, бо вони тоді наймали джунів, — там пропрацювала майже два роки. Тоді мене захоплювала продукція Apple, тому паралельно з CyberVision я стала працювати в MacPaw і, коли у компанії з’явився перший офіс, остаточно перейшла до них. Тож виходить, що до команди MacPaw я долучилася ще на старті бізнесу, у 2009-му, коли там було зо п’ять людей.

Я працюю тут уже 14-й рік, і за цей час зростала з компанією як спеціалістка. Починала там як розробниця, потім стала Team Lead, а нині обіймаю позицію СТО. Знову ж таки кар’єрне зростання відбувалося органічно. Спочатку я просто розробляла продукти компанії разом з усіма, згодом стала менторити, ухвалювала технічні рішення, запускала продукти, менеджерила команду, в якій на піку було 30 людей.

Після повномасштабного вторгнення треба було забезпечувати стабільність роботи компанії разом з відділом безпеки, інфраструктури, внутрішнього IT, допомагати людям з евакуацією й при цьому продовжувати оновлювати продукти, релізити нові тощо. У мене стало більше відряджень, бо чоловіки не можуть виїжджати за кордон. Торік я та інші дівчата з компанії їздили в Америку на конференції, в тому числі як спікерки. Але це приємна відповідальність.

Не можу сказати, що щось стояло на заваді моїй кар’єрі. Можливо, якби я не залишалася в одній компанії так довго, усе склалося б інакше. Але загалом я задоволена своїм шляхом. Якби можна було щось змінити, я б трохи раніше почала вчитися менеджменту. Тривалий час я дізнавалася все з практики — і лише на етапі, коли все стало геть складно, зрозуміла, що просто так знання і навички не з’являться, потрібно вчитися.

За свою кар’єру я стикалася з сексизмом, але мені пощастило, бо не було моментів, коли мене сильно дискримінували чи зачіпали. Але невеличкі епізоди завжди є. Наприклад, коли я влаштовувалася на першу роботу, наприкінці співбесіди, що тривала майже весь день, зайшов гендиректор і сказав щось на кшталт: «Може ти підеш на тестувальницю? Зазвичай дівчата на цю роль ідуть». Мені пощастило, що я була впевнена, чого хочу, тож відповіла «ні». Якби я здалась і пішла в тестувальниці, то й життя склалося б інакше.

Низка історій траплялися на мітапах. Якось я була єдиною дівчиною на такому заході, й учасники запитували в мене, де брати чашки, бо думали, ніби я адміністраторка івенту, а не учасниця. Хоча коли я вдруге брала в цьому участь, таких питань не виникло.

Інша ситуація склалася під час іншого мітапу, до якого я не змогла долучитись. Мені тоді телефонували й питали, чому я не приїхала, адже лише заради мене замовили шампанське, бо «решта чоловіки, і вони п’ють пиво». Це дивно. Бо, зрештою, не всі чоловіки п’ють пиво — є ті, яким до вподоби шампанське.... Тобто це сексизм в обидва боки.

Також мене дещо тригерять фрази на кшталт «хлопці зробили», «пацани зробили». Я розумію, що так не спеціально говорять, але це неприємний сталий вислів, бо в командах не лише чоловіки.

Інколи, коли проводила співбесіди, відчувала, що розробникам (а серед них більшість чоловіків) не завжди комфортно від того, що інтерв’ю проводить жінка. Але це своєрідний фільтр, завдяки якому був менший шанс взяти на роботу сексиста.

Мені пощастило з компанією, де я працюю, адже засновник MacPaw не має упереджень щодо статі. Для нього головне те, що ти робиш. Але я знаю людей, у яких більш жорсткі історії, пов’язані з питаннями про плани народження дітей при наймі, наприклад.

Проте загалом мені здається, що все рухається в позитивний бік. Відсоток інженерок на проєктах усе ще малий, але він потрохи збільшується. Серед світчерів зростає кількість жінок. Це те, що я дуже підтримую.

Попри це бачу, що саме жінок-лідерок в IT мало. І до відповіді, чому так, слід підходити з комплексним аналізом ситуації, бо причина не одна. По-перше, менше жінок подаються на підвищення, хоча, наприклад, у нас в компанії це відкрита процедура, можна пробуватися на внутрішні промоушени. Але жінки подекуди не наважуються. Комусь бракує сміливості, хтось вважає, ніби не відповідає всім вимогам. Також впливає середовище, в якому доведеться працювати. Наприклад, я працюю здебільшого в чоловічому колективі, і мені нормально. А для когось це один з факторів не пробувати свої сили. Звісно, все це — мої гіпотези, але факт залишається фактом — жінок-лідерок небагато.

Щоб ситуація змінювалася, потрібно більше прикладів, тобто рольових моделей жінок-СТО, менеджерок, продактів. Потрібно показувати, що це норма, мене такі кейси неабияк підтримують. Сподіваюся, й інших теж.

🙃 «Мені відмовили у підвищенні, бо в мене був чоловік, „який може мене забезпечити“»

Ольга Гром, Delivery Manager в Master of Code Global

Не можу сказати, що свідомо обирала IT як майбутню карʼєрну галузь. Адже 12 років тому ця сфера виглядала зовсім інакше. У моєму випадку це було радше випадково: після року декретної відпустки мене запросили до невеличкої вебдизайн-компанії розвивати клієнтські англомовні акаунти, тому що в мене була гарна англійська завдяки філологічній освіті й досвіду роботи з іноземними клієнтами в інших сферах.

Перейти в IT було доволі складно, оскільки тоді не існувало такої кількості освітніх курсів і онлайн-матеріалів, як тепер. Проте й конкуренція серед світчерів була значно нижчою. Також у той час у спеціалістів не було здебільшого матеріальної мотивації, яка переважає сьогодні.

Фактично я є класичною self-made woman. У мене не було технічних знань і розуміння специфіки IT-проєктів — все доводилося вивчати на власних помилках і постійно смикати розробників з питаннями (хочеться подякувати їм за терпіння та час). Це були переважно помилки в плануванні проєктів. Наприклад, не запланувала погодження мобільного застосунку в App Store, і це вплинуло на дедлайн. Або недостатньо пропрацювала з командою естимейт і ризики, що вплинуло на бюджет. Траплялися помилки в комунікаціях з клієнтами — недостатньо прозоро надавала статуси.

Досі памʼятаю, коли прийшла на нове місце роботи, де за тиждень звільнилися два попередні досвідчені менеджери, а мені довелося взяти на себе їхні проєкти. Було надзвичайно складно.

Упродовж кар’єри я працювала на посадах Account Manager, Project Manager і Product Manager. Тепер я Delivery Manager у Master of Code Global. Що точно б хотіла змінити у своєму попередньому шляху — це розуміння того, що нормально чогось не знати. Я б знайшла ментора, який допоміг би швидше та ефективніше розвиватись і менше припускатися помилок. Мабуть, саме тому нині в мене є мотивація бути менторкою та спікеркою курсів для PM — я на своєму досвіді розумію, як важко навчитися плавати, коли тебе просто кинули у відкритий океан.

Я завжди була відповідальною та готовою багато працювати. Тому не можу сказати, що щось стояло на заваді кар’єри. Труднощі я радше сприймала як природні виклики професії та загартування характеру. Але справжній виклик для жінок — це поєднувати карʼєру з вихованням маленької дитини та декретною відпусткою. Я працювала PM і була матірʼю-одиначкою кілька років, тому знаю, як це важко, особливо на старті карʼєри.

Я завжди кажу, що компаніям варто звертати увагу на те, щоб створювати для жінок з дітьми умови, що додатково допоможуть їм кар’єрно реалізуватись.

Наразі я спостерігаю гарний тренд: сексизму та гендерних упереджень стає значно менше (що взагалі є гарним показником зрілості нашого суспільства). Думаю, що цьому сприяла глобалізація та досвід роботи з іншими країнами.

Водночас на старті карʼєри я стикалася з випадками сексизму: на співбесіді могли запитати, чи планую я йти у декретну відпустку. Або інший приклад — мені відмовили у підвищенні винагороди, бо в мене був чоловік, який «може мене забезпечити». Це червоний прапорець, який я точно не готова толерувати. Нещодавно я також бачила токсичні коментарі у фейсбуці під анонсом моєї лекції, які ґрунтуватися суто на оцінці моєї фотографії.

Хоча зараз я не бачу повсюдного сексизму, залишається явище так званої підсвідомої гендерної упередженості. Причому не тільки в Україні, а й у світі (це підтверджують і дослідження, які демонструють, що перемовини про гроші більш позитивно сприймають від чоловіка, ніж від жінки). Важливо цю тему порушувати, адже це суспільне явище, а не щось унікальне для IT.

Наскільки складно жінкам сьогодні реалізовуватися в технологічній галузі? Думаю, варто розділяти IT-сферу на технічні спеціальності (розробники, аналітики даних тощо) і нетехнічні (менеджери, рекрутери та інші). Тому що причина меншої кількості жінок у технічній групі — це брак жінок у талант-пулі: компанії не віддають переваги чоловікам, просто, на жаль, жінок на ринку значно менше саме на технічних напрямах через їхній особистий вибір. А серед рекрутерів, навпаки, значно більше жінок, ніж чоловіків.

Якщо ми дивимось саме на менеджерські позиції, то жінок у цій сфері побільшало. Багато переходить на менеджерські посади з інших ролей, наприклад з розробниць, що сприяє зростанню технічних PM. Тому я не вважаю, що саме упередження щодо статі є ключовим фактором дисбалансу жінок і чоловіків у технічній сфері. Крім того, зʼявляється багато нових ролей в IT, тож розробка не є єдиним шляхом входження в професію.

🤔 «Я жодного разу не стикалася з сексизмом, практично не чула про його прояви»

Юлія Штукатурова, Senior Vice President Engineering, Group Delivery Unit Head у GlobalLogic

Я народилася у родині викладачів, професорській родині. Мій батько — завідувач кафедри комп’ютерних систем управління у Вінницькому національному технічному університеті. Тож тема IT була знайома мені змалечку, і ще з дитинства виникла цікавість до комп’ютерів. У мене навіть не стояло питання вибору — я завжди знала, що мені подобається ця галузь і я в ній розвиватимусь.

Працювати в IT-компанії я почала ще під час навчання в університеті. Спочатку обіймала позицію джуніор-інженерки на парт-таймі. Коли ж закінчила навчання й переїхала з Вінниці до Києва, отримала роботу як Team Lead, а далі — менеджерську посаду. Паралельно вирішила вступити до аспірантури й написала кандидатську дисертацію зі Speech Recognition, бо ця тема завжди була мені цікава й вона ж була пов’язана з тим, над чим ми працювали в компанії Mindspeed Technologies. Тож я маю ступінь PhD за напрямом «математичне моделювання».

У 2008-му я влаштувалася в GlobalLogic. Спочатку обіймала там посаду Account Manager, бо вирішила перейти з Engineering Management на позицію, що ближче до роботи з клієнтами. Але за кілька років повернулася в EM.

Нині я Senior Vice President Engineering і керую групою Delivery Units. Це організація з понад трьох тисяч людей з України та за її межами, які працюють на проєктах у різних індустріях. Мені подобається галузь, яку я обрала, професія, спеціальність, тому б нічого не хотіла змінити, навіть якби така можливість була.

З початком повномасштабної війни у мене збільшилося навантаження удвічі, якщо не втричі. Пів року ми з командами 24/7 займалися кризовим менеджментом. Нині обсяг цієї роботи зменшився, але чи не щодня виникають питання, які теж потрібно залагоджувати. Окрім цього, саме у моїй команді відбулися зміни, які призвели до збільшення навантаження. Раніше в організації було чотири хеди, а тепер — двоє, оскільки один з них наразі допомагає компанії з кризовим менеджментом в операційній частині, а інший — взяв сабатікал, щоб допомагати армії. Тож сьогодні я маю три роботи замість однієї.

Чи могло щось за понад 20 років стати на заваді моїй кар’єрі? Поєднання родини й роботи, особливо якщо з’являються діти, стає складним питанням для багатьох жінок. Дехто вирішує взяти паузу в роботі, дехто — залишити кар’єру й повністю сфокусуватися на родині. У моєму випадку, на щастя, таке питання не стояло. Мій чоловік також працює в IT, ми навіть познайомилися під час роботи в одній компанії. І він завжди підтримував і підтримує моє бажання зростати.

Від початку було зрозуміло, що я не та людина, яка покине роботу й повністю зосередиться на вихованні дітей. Тож ми домовилися, що декретна відпустка буде недовгою, потім звернулися по допомогу до родичів і згодом найняли няню. Колеги чекали на мене, допомагали виконувати обов’язки, адже ми з ними узгодили, що мене не буде пів року. Я дуже швидко поверталася до роботи і після першої, і після другої декретної відпустки.

Думаю, ІT-галузь в Україні дуже толерантна. Я жодного разу не стикалася з сексизмом, практично не чула про його прояви від колег-жінок за цей час. Тож мені здається, що якщо ця проблема і є, то вона мінімальна.

Я думаю, що потрапити й розвиватися жінкам в IT нескладно. Можливо, я так вважаю через власний досвід, і він насправді не є показовим. Втім колеги-чоловіки нормально та адекватно ставляться до колег-жінок, я не помітила жодних стереотипів чи упереджень.

Щодо просування кар’єрними сходами, тут радше питання в мотивації жінок — наскільки вони готові й хочуть цього. Наприклад, чи готові вони поєднувати роботу й родину, виховання дітей? Це питання пріоритетів, яке стосується будь-якої галузі, не лише IT. І тут немає правильної відповіді. Кожна жінка має право вирішувати для себе, як їй комфортніше.

Натомість точно скажу, що в IT можливість кар’єрно розвиватися доступна як жінкам, так і чоловікам. У цій галузі людей підвищують з огляду на їхню кваліфікацію, перформанс, а не керуються гендерними упередженнями. Всі рівні, якщо класно працюють.

Але я помічаю, що жінки, наприклад, на великих мітингах, нечасто полюбляють брати слово, вголос висловлювати думки, чого не скажеш про чоловіків. Однак бажання і вміння це робити залежать від жінки, від того, наскільки вона смілива, наскільки прагне показати себе й свої амбіції. Не думаю, що тут йдеться про упередження з чоловічого боку.

🔥 «Мені пощастило з галуззю — в Data Science багато жінок»

Олександра Богуславська, CEO&Founder Data Science UA

Я родом з Дніпра, закінчила Національний гірничий університет. Маю дві вищі освіти: «Електрична енергетика» (справа, якою займалися мої батьки) і «Адміністративний менеджмент». Наразі я працюю на перетині цих галузей: вмикаю вогники в серцях людей і відповідаю за менеджерську складову в компанії :)

IT як галузь для професійного розвитку я обирала свідомо, бо розуміла, що за цією індустрією майбутнє. Кар’єру почала в американській продуктовій тревел-компанії Fareportal, де стала СОО: відповідала за питання HR, рекрутингу, PR, фінанси.

А 2016-го я вирішила започаткувати власний бізнес — компанію Data Science UA. Тоді штучний інтелект і Data Science були абсолютно новими сферами, усі довкола казали, що вони перевернуть не лише індустрію, а й світ. Тому мені було неабияк цікаво зануритися в це. Тим паче я усвідомлювала, що Україна не йтиме індустріальним шляхом, наша основна сила — талановиті й розумні люди, які розуміються в математиці, програмуванні, знають англійську. Тож я поставила собі за мету виводити і українських спеціалістів, і технології, які тут зароджуються, на топовий рівень.

Почалося все з Data Science UA Conference — у 2016-му ми з колегами організували першу в Києві міжнародну технічну конференцію на тему Data Science, на яку покликали найталановитіших фахівців з різних країн. Я особисто спілкувалася з кожним спікером і партнером перед івентом. Завдяки цьому всі одразу розуміли, за що я відповідаю і яка моя роль на заході й у компанії. Думаю, зокрема, завдяки цьому надалі я не стикалася з сексизмом у кар’єрі.

Та й загалом мені пощастило з галуззю — у Data Science багато жінок. До того ж у нас було і є чимало американських партнерів. Жінки Америки і європейських країн ще у 20 столітті провели величезну роботу, щоб сьогодні, у 21 столітті, жінка могла керувати командою, подорожувати, наймати найкращих людей. Це стосується й українок. Завдяки величезному пройденому шляху сьогодні моя роль не обмежується кухнею і приготуванням борщу.

Також думаю, що ані сексизм, ані якісь інші перепони не стояли на заваді кар’єрі, тому що я переїхала до Києва. Можливо, такі епізоди трапляються у невеликих містах, але у Києві завжди був карт-бланш для жінок.

Один з напрямів роботи Data Science UA — рекрутинг. Ми наймаємо людей на аутсорс-, аутстаф-проєкти, наймаємо інхаус в нашу компанію. Тож я постійно стикаюся з ринком кандидатів. Що з нього видно? Роботодавці звертають увагу на навички та досвід кандидата, розуміння сфери, культурний метч, те, наскільки людина буде класним командним гравцем, але аж ніяк не на гендерну належність.

Є професії, де зазвичай більше жінок: HR, рекрутинг, PR, SMM. Є позиції, на яких, на жаль, жінок менше: Data Engineer, DevOps, Solution Architect, СТО тощо. У випадку тестування й розробки на Python — розподіл приблизно 50/50. Так склалося історично. Але з роками й ця картина змінюється — жінок стає більше всюди. Думаю, це пов’язано з тим, що розвінчується міф, ніби IT — це суто чоловіча сфера.

Усі хочуть працювати віддалено з будь-якої точки світу, заробляти гідні гроші — чому жінки не можуть робити цього на рівні з чоловіками? Українські університети випускають класних спеціалістів, і нині стереотип, ніби жінки — переважно гуманітарії, а чоловіки — з аналітичним складом розуму, відходить у минуле. Згадайте, наприклад, кейс української математикині Марини Вязовської, що стала другою з жінок та другою з українських математиків, яка отримала цю нагороду за всю 86-річну історію її існування.

На мою думку, жінок, які отримають не лише знання і навички в університетах, а й досягнуть висот в IT-індустрії, ставатиме лише більше.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU