×Закрыть

Коли річ не в грошах. Чому ІТ-спеціалісти звільняються

Чи буває так, що люди покидають компанії не через бажання заробляти більше, а з інших причин, часом погоджуючись навіть на меншу зарплату на новому місці роботи? Ми намагалися це з’ясувати й стикнулися з різними відповідями. Від «взагалі-то ніхто не звільняється з фінансових причин», «а якщо і звільняється, то хіба молодь» до «насправді всіх цікавлять лише гроші».

П’ятеро IT-спеціалістів розповідають власні історії, коли звільнялися з компаній чи йшли з фрилансу не за вищою зарплатою.

Ілюстрація Аліни Самолюк

«Повага до працівника — це для мене ідея-фікс»

Олександр Микитенко, Lead QA Automation Engineer

За всі свої 14 років досвіду я змінив щонайменше 8 компаній. Водночас часто керувався фінансовим мотивом, але бувало, що покидав компанії з причин, не пов’язаних із грішми.

Найбільш виразна історія сталась тоді, коли я пішов працювати в Couchsurfing. Цей сервіс мені близький по духу, тому що допомагає хостити людей безкоштовно — на відміну від Airbnb, де благами діляться на комерційній основі. З цього погляду Couchsurfing здавався мені продуктом, який хотілось розробляти. Ресурс був створений на Ruby on Rails, і я подумав, що там потрібна автоматизація. А це моя спеціальність. Я сам їх знайшов і свідомо (не через якусь вакансію) написав.

Мені відповіли аж за пів року. Сказали, що саме реструктуризують команду. У Couchsurfing не було автоматизації, тож я їх зацікавив. На той час я працював у камерному стартапі, але радо погодився змінити роботу.

Втім я пішов із Couchsurfing за чотири місяці. Усе закінчилось швидко, оскільки я був надто зацікавлений у проєкті. Тобто відразу став виявляти ініціативу, пушити ідеї, що не зовсім підходило оунерам та не відповідало їхньому баченню того, що мають робити люди в команді. Щоп’ятниці працівникам відсилали анонімний тул, де запитували, чи задоволені вони і що б хотіли змінити. І я щоразу все розписував. Усі відповіді були зав’язані під команду в Сан-Франциско — у нашої, київської, не було автономності. І я серед іншого наполягав на тому, що автономність необхідна, так само як і горизонтальні принципи, за яких люди можуть ухвалювати рішення в команді. Усе це нормально не проговорювали, і у відповідь казали лише «побачимо».

Було багато працівників, які критикували компанію. Але, як мені казали, треба враховувати американську культуру. Тобто варто писати: «Усе чудово і класно, проте якби додати ось це...». Мабуть, у мене з цим проблема, бо я писав прямо. І якось, коли вкотре озвучив свої ідеї, СЕО проєкту, він же оунер, дуже агресивно та публічно мені відповів: «Я знаю, що вам платять. І платять добре. Тож виконуйте роботу і на цьому все».

Мене це зламало! Я емоційно згорів і вирішив звільнитись. Я так вболівав за успіх проєкту, і ті слова мене зачепили. Щоправда, я очікував якоїсь підтримки від колег. Так, усі погоджувалися, що процеси жахливі, треба щось змінювати, казали, що нас сприймають як гастарбайтерів, але далі особистих розмов діло не йшло. Водночас у професійному плані з командою розходжень у поглядах не було, позитивні фідбеки я ще довго отримував. Наприклад, я навчав двох співробітниць автоматизації (маю менторський бекграунд), вони прогресували, і потім новий розробник, який прийшов на моє місце, знайшов мене на LinkedIn і відзначив чудову роботу над автоматизованими тестами.

Команду я покинув сам: не хотів залишатись там, де не лише не розвиваються, а й байдуже ставляться до роботи. А повага до працівника — це для мене ідея-фікс. Я маю ліві погляди і вважаю, що саме працівники створюють продукт, із якого потім знімає маржу власник бізнесу. Тому що власник бізнесу — це просто власник капіталу, не завжди навіть менеджер. А тому мене дратує, коли до працівників, що генерують прибуток, ставляться як до обслуговуючого персоналу.

До того ж таку думку маю не лише я. Достатньо зайти на Glassdoor і почитати відгуки про компанію: вони дуже критичні. Платять там добре, але це не головне. Мені важливо вкладати свої знання та вміння, відчувати, що мої ідеї отримують розвиток, що мене цінують.

Чи можна запобігти схожим розчаруванням під час співбесіди? Це складно, бо зазвичай усе бачиш уже в процесі. Але можна запитати, чи дають спеціалістам у компанії автономію і в чому, як багато контрол-менеджменту (таймтрекінг — це вже елемент неповаги та недовіри, і я радше в таку компанію не піду).

Крім того, є ще один пункт — про те, чи можна розголошувати зарплату. Коли знаєш, скільки заробляє твій колега, можеш порівняти і проаналізувати свої можливості, правильно позиціонувати себе на ринку. Проте багато компаній або окремо прописують пункт про нерозголошення зарплати, або не толерують ці розмови. Тож програмісти зазвичай не дозволяють собі про це говорити, що насправді жахливо.

Важливо також звертати увагу на компанії, які не показують діапазон зарплат. Вони фактично говорять: «А вгадайте, скільки ми можемо вам заплатити». Це ненормально і означає, що компанія хоче «продешевити». Якщо назвеш цифру, яка потрапляє під їхній діапазон і яка менша від верхньої планки, тебе радісно візьмуть на роботу. У такому разі я називаю максимально можливу цифру — таку, аби було куди відкочуватись. Немає сенсу казати малу суму: якщо ти цінний, тобі вкажуть на «стелю», якщо ж ні — просто не візьмуть.

Так чи інакше компанії не будуть платити більше, ніж спеціаліст генерує прибутку: це не благодійні організації. І ось підвищення самоусвідомлення працівників для мене певною мірою є місією. Коли приходжу в компанію, то намагаюсь ініціювати тімбілдінг не в стилі «поп’ємо пивка», а в контексті прав співробітників. Жахливо, що в ІТ немає профспілкової діяльності: спеціалісти просто не об’єднуються, і це турбує. Бо для мене все, що стосується прав працівника, — є першим і найважливішим фактором, від якого залежить, чи підходить компанія. Зарплата теж потрапляє у список, але не більше.

«Мені хотіли підвищити зарплатню на 50%, але я мав інший інтерес»

Андрій, Senior Software Engineer

В одній українській компанії я пропрацював 6 років. Моя робота була пов’язана з відеонаглядом, різним функціоналом для відтворення даних і керування камерами. Було цікаво, все подобалось — і колектив, і зарплата. Та оскільки я люблю подорожувати, у певний момент захотілось віддалено попрацювати, щоб можна було кудись поїхати й звідти виконувати завдання. У політиці компанії цього не було передбачено, недовгу давали й відпустку — стандартні 24 дні. Крім того, я планував використовувати іноземну мову, а на тій роботі такої можливості не було. Тож вирішив шукати щось нове.

Щоправда, я спершу вагався, чи йти, і пробував себе у різних проєктах цієї ж компанії. Втім на іншому проєкті мені не сподобався колектив, а точніше, компетентність людей, які були його частиною. Я розумів, що як спеціаліст там особливого розвитку не отримаю. Team Lead був наче непоганим спеціалістом, проте його самовпевненість зашкалювала, через це спілкуватись бувало важко й неприємно. Конструктивні діалоги вести було неможливо: існувала лише його думка.

У будь-якому разі я планував звільнятись, бо мав інтерес у подорожах. Невдовзі знайшов компанію, яка мені підійшла, хоча і зарплатня там була на 10% меншою. Коли я прийшов до свого керівника і пояснив ситуацію, він навіть пропонував підвищити мені оплату на 50%. Але я не погодився. Те, що я хотів, мій керівник не міг дати.

Я не переживав щодо зменшення доходу: роботи зазвичай багато, й мені кілька разів на тиждень у LinkedIn пропонували щось нове. Тож я більш-менш відчував ринок, його потреби, і це додавало впевненості. Спеціальності ж на новій роботі не міняв: займався розвитком і веденням CRM-систем для бізнесу.

У новій компанії все було класно. І хоча розумів, що рано чи пізно це закінчиться (проєкт не був довгостроковим), я пробув там два роки. За цей час встиг попрацювати з Нідерландів і різних країн Азії. Різниця в часі досягала 8 годин. Та це не означало, що треба працювати вночі: я домовився з керівництвом, що робитиму так, як мені зручно. До того ж ми працювали з Бразилією, і компанії було навіть вигідно, що хтось постійно на зв’язку: як не вони в Європі, то я в Азії.

Та, чесно кажучи, з часом зрозумів, що віддаленість має свої мінуси. По-перше, професійний розвиток. Коли ти сам, постійно щось відриває від роботи, менше працюєш. У колективі все більш динамічно: хтось щось дізнався, чимось поділився, якусь нову ідею підкинув, на конференцію покликав. А так доводиться весь час заохочувати себе самому. Відіграє роль і соціальний фактор.

Насправді це був один із найкращих колективів, де я коли-небудь працював: мікс культур, національностей, новини зі всього світу. У якомусь сенсі я навіть сумую за цією роботою. Та попри все спілкування мені бракувало. З робочих питань ми з колегами зідзвонювались часто, але великими друзями не стали. Рятувався англійськими спікінг-клубами, соціальними заходами, фестивалями, настільними іграми. Але надовго цього не вистачає.

Після життя у такому стилі захотілось назад в офіс, де зараз і працюю уже в іншій компанії. Хтозна, чи надовго: тут багато токсичних людей. Тобто тих, хто деморалізує колектив і негативно на нього впливає. Вони дозволяють собі агресію: підвищують без причини голос. Це я зараз про колег, хоча і керівники не мають собі такого дозволяти. Є колеги, які проявляють пасивну агресію: ні з ким з не спілкуються, на будь-які питання відповідають лише «так» або «ні», постійно на щось скаржаться. Буває, приходиш на роботу з гарним настроєм, а виходиш з неприємним осадом усередині.

Не подобається мені, коли люди дуже матюкаються. З погляду психології у такий спосіб теж викидають негатив. Звісно, можна матюкнутись і від радості, але таке трапляється значно рідше. Так чи інакше це для людей звична річ. Чути таке неприємно, хоча колеги, певно, цього не розуміють.

Можливо, це і стане причиною мого майбутнього звільнення. Я точно піду, але зараз коронавірус мене трохи стримує. На тлі пандемії відбувається багато звільнень, і в моїй компанії вони теж були. Якщо я знайду собі іншу роботу, то хтозна, наскільки вона буде стабільною: вчені прогнозують другу хвилю вірусу й таке інше. Тож поки я на місці.

Насправді, коли мені щось не подобається, я можу прямо це сказати людині і поставити її на місце. Але також розумію, що страждають інші: колеги хочуть висловити свою думку, та не можуть. Чи реально ті чи інші проблеми компанії ідентифікувати ще під час співбесіди? Я не знаю, бо зазвичай таке не перевіриш. Можна ставити багато різних питань, але навряд відчуєш корпоративні цінності під час знайомства.

«Недосвідченість, що перетворюється на некомпетентність»

Богдан Шумак, Business Development Manager

Я прийшов у ІТ три роки тому, до того працював Business Developer у готельно-ресторанному бізнесі та ритейлі. Там я себе зарекомендував добре. Хоча насправді мене в цій сфері цікавили лише гроші. Тож із часом мене стало фізично нудити від роботи, а це вже очевидна ознака професійного вигорання. З думкою про те, що моє психічне здоров’я набагато важливіше за гроші, я зацікавився новою для себе ІТ-сферою.

Оскільки я шукав вакансію початкового рівня, мені запропонували посаду Business Representative, яка обіцяла бути геть іншою в нових реаліях. Утім я розчарувався. Для початку зазначу: мене дуже дратує, коли Business Representatives у нашій країні називають менеджерами з продажів. Це зовсім різне. Умовно кажучи, є швидкі та довгі продажі. Швидкі схожі на: «Алло, ми вам дзвонимо з компанії X. Чи хочете собі приєднати ось це?». А довгі — це складна гра з пошуками постійних корпоративних клієнтів. І коли ти хочеш отримати якийсь цікавий проєкт на 50 і більше тисяч доларів, що є непоганим цінником для української аутсорс-вебкомпанії, то просто так на домінантній фриланс-біржі Upwork тобі такі гроші ніхто не дасть. Це вимагає постійної комунікації з клієнтом.

У моїй же компанії існувала система швидких продажів, коли треба знаходити проєкти швидко і багато, але як вимагало керівництво: «Щоб було не менше як 20 тисяч доларів». А це вже означає перехід до довгих продажів, які потребують часу. Тобто одне абсолютно суперечило іншому. Ну не можеш ти з короткими продажами заробити такі гроші на Upwork, де 90% замовлень — це пропозиції для «розігріву», тобто на 2-3 тисячі доларів.

Через те, що плани з виконання продажів були жорсткими і ми мали норму, скільком потенційним клієнтам написати за день, — нічого не виходило. Та ще й з нашими високими розцінками. Ба більше, кількість проєктів, на які ми мали відгукуватись, не збігалася з кількістю цільових проєктів, які були на біржі взагалі. За пів року роботи я знайшов аж один проєкт, що повністю підходив під умови!

Я хотів звільнитись ще після третього місяця, але мене вмовили і пообіцяли зміни в системі. Інакше кажучи, надурили. А ще за два місяці в мене з’явилась дівчина, і на побачення необхідні були гроші, тож я знову зволікав зі звільненням.

Проблеми в цій компанії були не лише в моїй команді. Таке ж ставлення було до програмістів, для яких розробили «рейтинг ефективності», що не мав жодного стосунку до якості та швидкості написання коду. А також до ейчарів, які за місяць мали написати дві тисячі повідомлень потенційним кандидатам: така кількість запрошень на роботу значно відрізнялась від кількості людей, які відповідали вакансії, і лише дратувала кандидатів. Через це ейчари не встигали виконувати своїх елементарних обов’язків. Така ось яскрава ілюстрація того, як нерозуміння бізнес-процесів призводить до того, що в компанії перестає працювати все.

У курилці, де ми все це постійно обговорювали, я зрозумів, що мою думку поділяє більшість. Проблема була в специфічному оунері — людині хорошій у спілкуванні, проте неграмотній у бізнесі. Це схоже на недосвідченість, що перетворюється на некомпетентність. Хоча і донині точно не знаю, як можна попередньо розпізнати її на співбесіді, де багато говорять і обіцяють золоті гори. Сподіваюсь, що цей менеджер уже набив собі гулі, бо, коли я ішов із компанії, там встигли звільнитись десятки працівників.

«Я змінював посаду мало не в кожній новій компанії»

Сергій Різван, Machine Learning Engineer

Якщо зайти на мій LinkedIn, то можна побачити, що в кожній новій компанії у мене змінювалась назва посади. Я починав як системний адміністратор, згодом став Junior DevOps, а коли дійшов до мідла, зрозумів: найбільше мені подобаються завдання, де я можу писати код чи скрипти.

На той час я працював у компанії Mirantis на позиції OpenStack Maintenance Engineer, де мав можливість трохи застосовувати ці вміння, хоча загалом ми виправляли дефекти у вже випущених версіях продукту. Та все ж код мене приваблював найбільше, і я вирішив попрацювати суто розробником хоча б деякий час. Думав: як не сподобається, завжди можна повернутись у DevOps, але вже з досвідом розробки.

Роботодавці та знайомі досі дивуються такому рішенню: DevOps — це ж сьогодні найбільш оплачувана професія в ІТ. Senior-девопси, до рівня яких я б доріс приблизно за три роки, можуть заробляти 6 тисяч доларів, а ось у Python-розробників зарплата на тисячу, а то й дві менша. Та в мене була своя логіка. Міркував так: коли, крім розробницьких, матиму за плечима ще й навички девопса, це цінуватимуть. Та й був переконаний, що коли займатимусь тим, що найбільше подобається, то рано чи пізно гроші самі мене знайдуть.

Відтак я звільнився і вирішив на 4,5 місяці піти у «творчу» відпустку. Перші два місяці просто відпочивав: подорожував, читав художню літературу. Та загалом мета відпустки була в тому, щоб підтягнути знання з основ Computer Science: щодо алгоритмів, структур даних. І хоча в Україні про це на співбесідах не питають, у Google чи інших топових американських компаніях схожі питання поширені, тож після двох місяців перезавантаження, повен запалу та енергії, я увімкнувся в навчання. Знову ж таки читав, а також сидів на Coursera: на їхньому курсі з алгоритмів і структур даних можна було не лише вивчити теорію, а й застосовувати алгоритми в коді. Це мені страшенно подобалось.

Звісно, спочатку був страх: а що як не знайду роботу? Та ще ж вона точно буде менш оплачуваною, а я до звільнення мав три DevOps-офери, де мені пропонували значно вищу зарплатню. Та сьогодні я вже знаю: боятися невизначеності — це нормально. Цей момент просто треба пережити.

За три тижні пошуків я таки знайшов роботу — мене взяли у SoftServe. І зарплата навіть не зменшилась: там оцінили те, що я маю навички як DevOps, так і Python-розробника. Якоюсь мірою там усі розробники мали обов’язки, пов’язані з девопсом. Наприклад, виконували багато задач з Kubernetes. Думаю, ця посада стала винагородою за всі мої місяці старань і навчання.

Питаєте, чи знадобились мені знання алгоритмів? На співбесіді їх не питали, і, мабуть, я зміг би виконувати робочі завдання і без них, проте якість би точно постраждала.

Взагалі проєкт, у який я потрапив, був найцікавішим у моєму житті. Ми робили застосунок, який за супутниковими знімками аналізує якість рослин на полях фермерів. Тут і agriculture, і робота з геоданими, і трохи космосу. Ну що може бути цікавіше?

Захопливі завдання, сильний колектив, приємна атмосфера — таке поєднання в аутсорсі трапляється рідко. За ті півтора року, поки я працював на проєкті, розробницькі навички потужно прокачались: ще ніколи в моїй кар’єрі не було такого прогресу. Передусім через те, що ми починали проєкт з нуля, і мені було в кого переймати досвід.

Втім згодом я захопився ще одним напрямом — Machine Learning. І поступово почав у ньому розвиватись: читав літературу, відвідував курси, пройшов школу з Data Science та Big Data від «Київстару». Коли запитав у SoftServe, чи матиму змогу попрацювати саме в ML — мені відповіли згодою.

Відтак з квітня 2019 року я працюю як ML-інженер. Це сфера, у якій постійно треба розвиватись, аби встигати за оновленнями. Однак у SoftServe на новій посаді довго не затримався. Як виявилось (і для мене це стало певним розчаруванням), в аутсорсі складно знайти серйозні ML-продукти. Тобто такі, де був би не лише research. Як розробника мене передусім цікавив продакшн.

Продуктову компанію з таким напрямом знайти важко, і деякий час я пробував себе у стартапі (там зарплата була вищою). Ми застосовували ML-моделі в дії: намагались передбачати шахрайство в мобільній рекламі. Мені знов-таки все подобалось. Хоча маючи досвід роботи у великих компаніях із серйозно спланованими бізнес-процесами, було складно працювати у стартапі, де зазвичай усе відбувається трохи хаотично. Взагалі стараюсь не прив’язуватись до компаній: і в аутсорсі, і в продукті є свої переваги та недоліки.

Тож за рік я звільнився і тепер маю знову «творчу» відпустку: вирішив повторити основи статистики, матаналізу та лінійної алгебри. У ML усе це «під капотом» використовується, хочу більш упевнено володіти базовими знаннями.

Я дійшов висновку, що в ІТ потрібні не так глибокі, як широкі знання технологій. Тому тепер шукаю позицію, де міг би застосовувати весь свій досвід: розробника, ML-інженера, навіть девопса. Сьогодні є перспективний напрям MLOps, тобто DevOps зі знанням ML, і я туди приглядаюсь. Хоча загалом бачу себе на посаді в компанії, що працює з якоюсь серйозною ML-системою. Думаю, там зі своїм досвідом я зміг би найкраще себе проявити.

«Я дав собі слово зробити щось хороше для країни»

Максим, Team Lead Software Developer

За освітою я прикладний математик — на програміста не перевчався. Коли вирішив на третьому курсі розпочати пошуки роботи, подав заявки у великі організації різного спрямування: там були і бізнес, і фармацевтичні компанії. Сталось так, що мене взяли на оплачуване стажування в Citi Bank — це як Google, але в банківській сфері. Там я був аналітиком, та згодом почав займатись інтеграцією різних великих систем для локального використання.

Отримати роботу після стажування в такій компанії складно, оскільки вакансії з’являються нечасто. Проте мене взяли в «УкрСиббанк». Це був департамент, що працював із великими гравцями у сфері корпоративного бізнесу. Для них я став розробляти банківські продукти, починаючи від написання технічного завдання до безпосередньо впровадження.

Паралельно пробував себе у фрилансі. Спочатку просто з інтересу, а потім і через фінансові мотиви. Оскільки гарно знаю англійську мову, знаходив собі клієнтів на іноземних біржах. Там я займався тою ж розробкою програмного забезпечення, хоча робота радше стосувалась вебзастосунків: CRM-систем, DRP-систем, чат-ботів для бізнесу.

Поступово у мене з’явились постійні клієнти, а через «сарафанне радіо» — і перші рекомендації. Я працював із Данією, США, Канадою та іншими країнами. Як правило, займався розробкою від початку до кінця. Хоча траплялось і так, що інші люди виконували частину завдань з дизайну абощо. Самому потягнути було часом нереально. Помічників я собі брав зі знайомих у банку або деінде. Коли остаточно збирався перейти з «УкрСиббанку» у фриланс, в нас був навіть власний сайт. Я не люблю казати, що моя команда стала такою собі компанією, але по суті так воно й було. Основний стек, з яким працювали, — Laravel, Symphony, Django, React.

Суто у фрилансі я попрацював майже півтора року, як раптом у 2017-му мене запросили працювати у хорошу команду. Там було багато людей, знайомих мені з колишньої роботи, а також менеджер, який кілька років до того, після Революції гідності, вирішив повернутися з роботи в центральному офісі банку в Парижі до України. Якраз він і набирав людей, і я дуже хотів з ним попрацювати.

Я саме думав, чи не спробувати роботу за кордоном, а тут така можливість вдома в Україні. На мою думку, вона була унікальною: і класна команда, і цікавий проєкт, який треба розробити з нуля. Ми мали оптимізувати процедуру створення та обміну документами з подальшим їх вивантаженням в інші системи. Можна було купити розробку в США, але це коштувало стільки ж, як найняти програміста високого рівня і платити йому зарплату протягом 20 років. Розробити самим було значно дешевше. Тут варто зазначити: йдеться про державну роботу — проєкт саме в державному органі.

Коли мене брали туди працювати, я ще не мав магістратури (свого часу вирішив туди не вступати, бо почав заробляти гроші), але це є однією з вимог роботи в державних органах. Не скрізь, але на моїй посаді точно. Тож для початку мені запропонували пройти неоплачуване стажування. Мені складно пояснити, чому я зважився на такий крок, враховуючи те, що під час роботи в державних органах я паралельно не міг займатись фрилансом — це заборонено законом.

Але свого часу я підтримував Майдан і дав слово зробити щось хороше для країни, суспільства. Розумію, звучить дещо гучно, але враховуючи обставини: команду професіоналів (чи не найкращих у країні) й те, що проєкт справді міг оптимізувати деякі процеси в державній організації, я вирішив, що воно того варте. Тим паче розумів, що, коли в мене з’являться діти та якась іпотека, такої можливості не буде. Наразі ж заощадження дозволяли.

Саме стажування (під час якого мої доходи впали на 100%) тривало три місяці. За цей час я вступив на заочну магістратуру (вирішив закінчити банківську справу), чого було досить для працевлаштування. Але однаково перший час я отримував лише 30% від заробітку, який мав під час фрилансу на іноземних замовників. Хоча і вважаю, що цього досить, аби жити та працювати. Наразі отримую 60-70% від того, що заробляв колись.

Чесно кажучи, спочатку я думав, що це лише робота на шість місяців, але ми займались розробкою два роки. Нам багато вдалося: за кордоном наш проєкт вважали унікальним (стек: Symphony+Vue + SQLServer+SAP), а європейські фахівці хотіли приїжджати до нас вчитися. А торік, коли все запустилось, нашій команді вручили нагороду від голови правління. Тож сьогодні я вважаю своє завдання виконаним: я зробив те, що мав, і пора рухатись далі.

Тепер я передаю розроблений проєкт іншій людині, а сам переходжу в продуктову ІТ-компанію. Цей унікальний період минув, і треба йти далі, маючи за плечима неабиякий досвід, а також відчуття завершеності внутрішньої місії.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

аме працівники створюють продукт, із якого потім знімає маржу власник бізнесу. Тому що власник бізнесу — це просто власник капіталу, не завжди навіть менеджер. А тому мене дратує, коли до працівників, що генерують прибуток, ставляться як до обслуговуючого персоналу.

Нанял я как-то бригаду строителей ремонт делать. Прораб привел плиточника для укладки санузла. Было закуплено 6 метров серой плитки для душевой кабины и 12 метрой белой плитки для всего остального. Плиточник уложил душевую кабину белой и сказал что так надо, потому что никто сейчас не укладывает серой. Еще сказал сдать серую обратно и докупить белой для всего остального. После разбирательств обиделся и исчез. А потом еще оказалось что уклон в душе отрицательный, и вода выливается из трапа обратно. Все события и персонажи вымышлены.

Я маю ліві погляди і вважаю, що саме працівники створюють продукт, із якого потім знімає маржу власник бізнесу. Тому що власник бізнесу — це просто власник капіталу, не завжди навіть менеджер. А тому мене дратує, коли до працівників, що генерують прибуток, ставляться як до обслуговуючого персоналу.

Оце правильний лівак. Не подобається — звільнився. Всім мамкіним революціонерам приклад.

Не подобається мені, коли люди дуже матюкаються.

какие мы нежные. Имхо, если человек матерится не в твою сторону — ничего плохого в этом нет и записывать это в негатив — ну, такое...
Возможно автору стоит поискать проблемы в себе, раз все вокруг необщительные и пассивно-агрессивные.

Специалисты middle-senior уровня чаще уходят не из-за денег (у них и так хорошие зарплаты), а потому что их что-то не устраивает на текущем месте работы. Но бизнес любит убеждать себя в том, что специалист ушел через дорогу на плюс 200, потому что это проще объяснить.

В одной продуктовой компании, занимающийся разработкой микроелектроники для автомотив в городе Львове — по вине компании произошел отказ в выдаче визы в США. При этом компания еще и хотела чтобы в США я ехал за свой счет, а они компенсируют потом как-то. При этом в контракте был пункт, по которому компания должна платить такие вещи авансом. В ответ на критику местечковый топ-менеджмент попытался давить, угрожал увольнением. Разумеется ни в какую командировку я не поехал после этого. Я просто молча согласился с критикой и в тот-же день принял 2 предложения от рекрутеров в линкендине пройти собеседование. Через месяц я уже работал в другой компании. При этом компания еще и премию заплатила при увольнении, так как до этого я перформил очень хорошо и все цели были закрыты. (Там были премии раз в квартал по итогам достижения результатов.) Прав ли я? Возможно нет. Но это лишний геморрой, под которым компания хотела чтобы я подписался. Нафиг оно мне надо, когда через дорогу предлагают геморроя меньше при той-же зарплате. Теперь у меня в резюме торчит компания в которой я проработал аж 6 месяцев, что негативно воспринимается рекрутерами.
Тем более что подобный подход в данной компании системный и это не единственный пример треша со стороны местного менеджмента который я наблюдал.
Помимо этого:
— Странная кадровая политика, когда тот-же менеджер увольняет кучу людей, а через месяц начинает лихорадочно искать новых.
— Откровенно красный менеджмент в кубе: иногда было впечатление что тимлид согласовывает даже походы в туалет с кем-то из вышестоящих топ-менеджеров.
— Международный срач отдельных подразделений компании между собой с перекладыванием вины друг на друга.
— Митинги без агенды, где первые 2 часа мы выясняем какого мы тут собрались.
— Пересмотр зарплаты раз в столетие, что было установленно путем опроса других работающих дольше сотрудников.
Также на интервью было 10 интервьюверов и честно говоря мне уже тогда хотелось встать и выйти, но возможность поработать в продуктовой компании мотивировал меня потратить полгода жизни на эту компанию.
Вся эта информация была доведена до непосредственного менеджера, даже были какие-то изменения. Но мое терпение кончилось раньше, чем компания смогла измениться.
Тем не менее это был достаточно ценный, пускай и негативный опыт.

87 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Був один проект, де начальник просто тримав людей за бидло (крім своїх друзів). Опрацювати в такому проекті більше місяця і не отримати проблеми з психікою було неможливо.

В этом всем обзоре интересно не то, на что жалуются.
Интересно то, что список в целом одинаковый. Каждый раз.
И никаких движений в этой направлении не заметно.

Скажем так.
Переманить на +500 специалиста из компании, где он недоволен процессами, менеджментом, техническим руководством, отношением и т.п. — не проблема.
А вот удержать его дольше, чем месяц-два после выхода на работу, если у самих те же самые проблемы — только пока кто-то не предложит столько же, или ещё больше.

К нашим левакам отношусь настороженно — скорее всего они захотят возродить СССР с очередями, дефицитом и тотальной пропагандой. Я те годы смог застать и скажу так — тогда было во сто раз хуже, возвращаться туда не хочу.
А профсоюзы в нашей стране это фикция — не в Англии живем.

Специалисты middle-senior уровня чаще уходят не из-за денег (у них и так хорошие зарплаты), а потому что их что-то не устраивает на текущем месте работы. Но бизнес любит убеждать себя в том, что специалист ушел через дорогу на плюс 200, потому что это проще объяснить.

чи 4 місяця не малувато, щоб зрозуміти всі нюанси і почати генерувати не булшитні ідеї?

Я маю ліві погляди і вважаю, що саме працівники створюють продукт, із якого потім знімає маржу власник бізнесу. Тому що власник бізнесу — це просто власник капіталу, не завжди навіть менеджер. А тому мене дратує, коли до працівників, що генерують прибуток, ставляться як до обслуговуючого персоналу.

Оце правильний лівак. Не подобається — звільнився. Всім мамкіним революціонерам приклад.

Він чомусь забув подумати про те що якщо бізнес збанкрутує — то власник втратить всі інвестовані кошти і ще може залишитись з боргами які слід буде довго віддавати, тоді коли найманий працівник піде до іншого злого копітоліста власника бізнесу через дорогу, можливо ще й на +300-500 до зп, навіть якщо цей бізнес збанкрутував через одну з його помилок в секюріті, архітектурі, чи просрали всі дедлайни і компетітори випустили продукт швидше.
Але то таке

всюди, де ліваки приходять, починається уравніловка, колективізація і гулаг

То агресивні ліваки, таке ж саме і про упоротий капіталізм можна сказати. Але якщо наприклад лівак збирає єдинодумців та організує комуну, нікому нічого не нев’язуючи — то це хороший, годний лівак. Не, а чо. Землю викупив сам, людей насильно не заганяв. Хай будує — може щось цікаве придумає.

Але якщо наприклад лівак збирає єдинодумців та організує комуну, нікому нічого не нев’язуючи — то це хороший, годний лівак.

Как только коммуна будет иметь достаточный размер и влияние, увидите, что начнётся.
Уже проходили всё это 100 лет назад.

Ой, можна подумать що капіталісти отримуючи масштаб та вплив залишаються білими та пухнастими :D Як на мене це в принципі люська хиба, яка від економіки сильно не залежить.

Если ты нужен капиталистам и тебя дорого заменить, с тобой будут белыми и пушистыми.
Если ты — расходный материал, то и отношение будет как к расходному материалу. Использовали — выбросили.

В одной продуктовой компании, занимающийся разработкой микроелектроники для автомотив в городе Львове — по вине компании произошел отказ в выдаче визы в США. При этом компания еще и хотела чтобы в США я ехал за свой счет, а они компенсируют потом как-то. При этом в контракте был пункт, по которому компания должна платить такие вещи авансом. В ответ на критику местечковый топ-менеджмент попытался давить, угрожал увольнением. Разумеется ни в какую командировку я не поехал после этого. Я просто молча согласился с критикой и в тот-же день принял 2 предложения от рекрутеров в линкендине пройти собеседование. Через месяц я уже работал в другой компании. При этом компания еще и премию заплатила при увольнении, так как до этого я перформил очень хорошо и все цели были закрыты. (Там были премии раз в квартал по итогам достижения результатов.) Прав ли я? Возможно нет. Но это лишний геморрой, под которым компания хотела чтобы я подписался. Нафиг оно мне надо, когда через дорогу предлагают геморроя меньше при той-же зарплате. Теперь у меня в резюме торчит компания в которой я проработал аж 6 месяцев, что негативно воспринимается рекрутерами.
Тем более что подобный подход в данной компании системный и это не единственный пример треша со стороны местного менеджмента который я наблюдал.
Помимо этого:
— Странная кадровая политика, когда тот-же менеджер увольняет кучу людей, а через месяц начинает лихорадочно искать новых.
— Откровенно красный менеджмент в кубе: иногда было впечатление что тимлид согласовывает даже походы в туалет с кем-то из вышестоящих топ-менеджеров.
— Международный срач отдельных подразделений компании между собой с перекладыванием вины друг на друга.
— Митинги без агенды, где первые 2 часа мы выясняем какого мы тут собрались.
— Пересмотр зарплаты раз в столетие, что было установленно путем опроса других работающих дольше сотрудников.
Также на интервью было 10 интервьюверов и честно говоря мне уже тогда хотелось встать и выйти, но возможность поработать в продуктовой компании мотивировал меня потратить полгода жизни на эту компанию.
Вся эта информация была доведена до непосредственного менеджера, даже были какие-то изменения. Но мое терпение кончилось раньше, чем компания смогла измениться.
Тем не менее это был достаточно ценный, пускай и негативный опыт.

На логотипі компанії було дерево)?

Тю... Командировка — дело добровольное. Нельзя заставить туда съездить. Соответственно, если нет согласия по каким-либо параметрам, типа кто и сколько должен заплатить — просто говоришь «не поеду по личным мотивам» (например, перелётов боюсь). И никакого конфликта :)

аме працівники створюють продукт, із якого потім знімає маржу власник бізнесу. Тому що власник бізнесу — це просто власник капіталу, не завжди навіть менеджер. А тому мене дратує, коли до працівників, що генерують прибуток, ставляться як до обслуговуючого персоналу.

Нанял я как-то бригаду строителей ремонт делать. Прораб привел плиточника для укладки санузла. Было закуплено 6 метров серой плитки для душевой кабины и 12 метрой белой плитки для всего остального. Плиточник уложил душевую кабину белой и сказал что так надо, потому что никто сейчас не укладывает серой. Еще сказал сдать серую обратно и докупить белой для всего остального. После разбирательств обиделся и исчез. А потом еще оказалось что уклон в душе отрицательный, и вода выливается из трапа обратно. Все события и персонажи вымышлены.

Для людей, которые практически цитируют Маркса, это нормально. Подумаешь из-за его решения человек потеряет деньги за то остальным будет хорошо. Да и не человек так предприниматель, который всего-навсего рискует своими деньгами.

Ремонти і будови — найбільш частий випадок, коли програмісти самі опиняються в шкурі замовника, і то дійсно сильно просвітлює, по собі знаю.
Щоправда, вони не покривають випадків тривалої співпраці, а не fixed price/time&material до релізу. А там думка виконавця може щось і важити, то вже не плитка у ванній.

А спілкування з лікарями?
Щось воно більш схоже на проекти в ІТ)

> А там думка виконавця може щось і важити, то вже не плитка у ванній.
Ну не знаю, как плитка, а вот мне мебельщики (делал на заказ) предложили немало хороших решений по ходу обсуждения проекта.

Разница лишь в том, что они предложили и аргументировали свои доводы, а не принимали за меня решение и ставили перед фактом «я решил, так будет лучше».

Я делал ремонт на даче, неотапливаемой. Сантехник спаял трубы из кусочков по метру и положил их в пол на 10см без всякой теплоизоляции. Над теплоизоляцией пола. Когда ему намекнули, что это все сломает стяжку при разнице температур и вообще слив воды на зиму в трассе такой конфигурации невозможен — психанул, все выломал и ушел. Деньги за материалы не вернул, больше я его не видел. Сантехник типа модный, ждали его месяц.

Такшо детей в ИТ, конечно, дофига. Но и в остальных сферах в Украине осталися практически одни дети, взрослые выехали.

Очень похоже на работу без четкого техзадания

Три раза сказали, что зимой дача нежилая.
Больше похоже на «сделаем и трава не расти»

Люди так и видят техзадание по программированию «надо чтоб был магазин и продавал»
В данном случае ТЗ это был бы проект отопления в котором предусмотрен и слив и правильные материалы и все такое. А потом тестирование еще.

Да и исполнитель смотрит на заказчика как на дурачка который со своими советами лезет, откудова ему в этих отоплениях разбираться)

Не отопление, а водопровод.
Дача не отапливаемая, проектировщик и исполнитель в одном лице пытался залить трубу без всяких термокомпенсаций и возможности слить воду в стяжку. «ашо и так работает, у тех, кто живет постоянно». Причем и горячую — тоже. Тоесть перепад −20+80, в бетоне, пластиковая труба, неармированная(расширение около 5-7% на такой разнице, не считая замерзания).
Еще и для гарантии муфты каждый метр напаяны, чтоб лучше за бетон цеплялася.

Нашёл эту тему по ключевому слову «муфты»

Та ні, ця історія більше схоже на те, як тобі дають сторю, імплементнути, наприклад, якийсь модуль великої ситеми або мікросервіс. Окреслені певні рамки, але є відносно широкі можливості для маневру.
І ти починаєш гавнокодити. Архітектура крива, явно порушуються принципи SOLID. Тобе на код-рев’ю натикали носом у твої косяки, ти нервуєшся, видяляєш свій код і звільняєшся.

Ну или так, в общем косяк в проектировании

Не подобається мені, коли люди дуже матюкаються.

какие мы нежные. Имхо, если человек матерится не в твою сторону — ничего плохого в этом нет и записывать это в негатив — ну, такое...
Возможно автору стоит поискать проблемы в себе, раз все вокруг необщительные и пассивно-агрессивные.

матюки матюки.. в киеве на дорогах вот где матюки... там даже моя супруга такое загибает что у меня ушки вянут.. не нравятся ему люди видишь ли)))

Бывает всякое. В целом, я не ханжа и толерантно отношусь к крепкому слову, сам могу употребить. Но есть люди, которые не знают в этом меры и матерятся через слово как прыщавая школота. Меня бы такое напрягло.

Зависит от... Иногда это бывает «художественный» мат, который можно пол часа слушать — и там ни единого оборота не повторится.

Приятно находиться в коллективе который разговаривает матом как пацаны с района из 90-х?

Вы пойдете на +50% в коллектив, где разговаривают матом?

Да, но сомневаюсь что меня хватит надолго из-за обстановки дикой токсичности.

Токсичность к матам имеет посредственное отношение. Если говорят что это сделано ах***но, то это воспринимается значительно лучше чем «да, нормально»

а ещё кодят на yoptascript-e ))

коли люди дуже матюкаються

Це ж метрика якості коду!

Вимірюється в WTF/min

Сейчас в IT пришли люди из разных сфер и много тех, кто раньше работал на работах, где мат и посылание на *** -привычное дело. И можно вывести девушку из села... Опять же-мат бывает разный. Я работал с девочкой ПМ, которая материлась так весело и безобидно, что настроение поднималось. А бывает именно матерщинник -там только уходить.

В 2008 было то же самое

К сожалению да, бывало, но не везде и не всегда.
Из моего опыта — в целом на работе матом не злоупотребляли, но иногда люди разговаривали матом. Это напрягало, и весьма, и напрягает до сих пор.

А бывает именно матерщинник -там только уходить.

Относится ли сюда сантехнический диалект аля «тут короче полная *, извините, потому что этой * пришла **, извините, а больше такой *, извините, не делают, а новая *, извините, не вкручивается в эту старую *, вообщем ***, извините, надо все эту *, извините, менять, а то к * затопит»?))

Яка тут «ніжність»? Людині це не подобається — людина йде. В результаті в профіті дві людини. Один може матюкатись, другий цього не чує.

какие мы нежные

Угу. Блін, як добре сидіти на ремоуті, де ніхто не бачить, що ПРи, тікети в джирі, тощо, я переглядаю переважно якось так: www.youtube.com/watch?v=0gU_bp6-XW4

Не согласен — вы на работе а не в пивной, есть трудовая этика. А трудовая этика явно запрещает сквернословие.

А кушать людей этика запрещает или разрешает?

Не понимаю к чему здесь это, яснее выражайте мысль, пожалуйста.

Это простой по форме вопрос. Вариантов ответа два: «да, разрешает», «нет, не разрешает».
Ладно, не хотите отвечать на этот вопрос, тогда задам следующие наводящие: Вы можете предоставить полный перечень того, что запрещает эта «трудовая этика»? Какой документ или что конкретно ее регламентирует? Существует ли эта этика в отрыве от конкретного коллектива?

Обычно это базовый документ именуемый code of condact, там целый перечень требований, в частности по комфорту рабочей среды. Обычно в постсоветских странах этой формальностью не заморачиваются, многие даже о ней не слышали, но так айти компании обычно международные, то условный отдел этики может находиться в другой стране. Если вы пожалуетесь на мат, усллышанный от коллег, отдел этики поставит это на вид локальным менеджерам, будет неудобно и скорее всего ваших коллег ждет не очень приятный разговор. Могут даже последовать санкции к ним вплоть до увольнения, если кроме мата они высказывали рассистские или сексистские мысли.
Вот вкратце о том как это работает.

Если вы пожалуетесь на мат, усллышанный от коллег, отдел этики поставит это на вид локальным менеджерам, будет неудобно и скорее всего ваших коллег ждет не очень приятный разговор. Могут даже последовать санкции к ним вплоть до увольнения, если кроме мата они высказывали рассистские или сексистские мысли.

Эти документы распространяются на сотрудников компании, а не на ФОП-подрядчиков. Формально эти люди никакого отношения к компании не имеют и компания всегда может сослаться на это в публичной коммуникации.
За что реально могут уволить — за то, что мешаешь другим выполнять их задачи.
Как именно мешаешь, мат, не мат, рассказываешь страшные истории из-за которых девочка-куа за соседним столом рыдает до конца дня и не перформит — дело десятое.
Во всех компаниях, в которых я работал, мат никому не мешал. Жаловались на громкие наушники, на то, что я громко разговариваю по Скайпу с рабочего места, но ни разу не на мат.

Эти документы распространяются на сотрудников компании, а не на ФОП-подрядчиков. Формально эти люди никакого отношения к компании не имеют и компания всегда может сослаться на это в публичной коммуникации.

формально среди пакована документов на допуск работе с компанией контракторы и подрядчики подписывают и это

ЗЫ: не давно совсем один знакомый получил admonish об том что работая сантехником враскорячку у него был виден зад простите либо его часть либо фантазии но на первый раз punishment от компании не пришло но в соотв. с уставными требованиями обязали приобрести рабочий комбинезон и по работе ходить только в нём )) дресс код сантехника йопта простите селяви ничего личного просто бизнес

За что реально могут уволить — за то, что мешаешь другим выполнять их задачи.

чувак да если бы б за это уволняли мы бы б человечество вот это всё уже бы б бурили межпространственные тоннели в соседние вселенные а галлактика уже была бы б ну вроде как слетать со штатов в Родину хлопотно конечно и местами не понятно чо как там в Родине но вполне реально вопрос скорее деньгах и организации чем технический

... но ніт ))

формально среди пакована документов на допуск работе с компанией контракторы и подрядчики подписывают и это

Это не в Украине явно.

не давно совсем один знакомый получил admonish об том что работая сантехником враскорячку у него был виден зад простите либо его часть либо фантазии но на первый раз punishment от компании не пришло но в соотв. с уставными требованиями обязали приобрести рабочий комбинезон и по работе ходить только в нём ))

Это тоже явно не в Украине.

чувак да если бы б за это уволняли мы

Недавно тут в Глобале чувак описывал случай, как его уволили за то, что он держал всю тиму в курсе, как там его больной ребёнок. Куаши распереживались и видимо, стали хуже перформить.

Это не в Украине явно.

Случай из практики: украинское ООО подписывает договор оказания услуг американскому LLC и американское LLC вместе с договором оказания услуг присылает украинскому ООО на подпись кодекс этики, аргументируя то, что они не готовы работать с «не этичными» компаниями

Ну подписывает украинская галера эту бумагу и что дальше.
Это мешает мне в офисе этой компании на кухне обсуждать с куа, что черножопые в США обнаглели в край и полицейские правильно их стреляли?
Что мне за это будет?
Уволят?
А кастомеру как объяснят, из-за чего теперь аппликуху делать некому?
А даже если украинский пиэм узнает об этой беседе и промолчит, что ему сделают?
Я могу вполне аргументированно обсуждать с коллегами, почему место нормальной женщины — дома на кухне и с детьми, а не на работе. Как об этом вообще узнает американский офис компании?

Ну вот примерно такое будет:
www.vokrug.tv/...​article/show/15880490381
www.vedomosti.ru/...​06/24/833292-audi-sobchak
www.uralweb.ru/...​yskazyvaniya-o-geyah.html
(это конечно не показательные кейсы, просто первые ссылки в гугле)

Это как раз примеры расторжения контрактов не по обязательствам, а по этике.

ну и на dou недавно был пример

Как об этом вообще узнает американский офис компании?

https://******.it/2020/06/17/things-you-cannot-unsay/ как-то узнали и вероятно как-то смогли кастомеру объяснить

из-за чего теперь аппликуху делать некому?

Я не селебрити и мои разговоры на кухне с куа != публичные заявления медийных личностей.
Случай с Сонки — ну он живёт и работает в асашай, а все знают, что это — страна-концлагерь.
Давайте в студию случаи, когда украинских гребцов в Украине увольняли из галеры за высказывания?
Именно гребцов, а не менеджеров, ляпнувших в интервью, что «гребцы — это ресурсы, а не люди».

Давайте в студию случаи, когда украинских гребцов в Украине увольняли из галеры за высказывания?

буду краток: NDA :-)

Вот разве что :)
Всем насрать на этику. Деньги не пахнут

Недавно тут в Глобале чувак описывал случай, как его уволили за то, что он держал всю тиму в курсе, как там его больной ребёнок.

Как интеерсно! А в какой это стране было? В Голландии, например, ситуация прямо противоположная — было бы странно, если бы он не держал всех в курсе.

В Украине это было естественно.
Менеджер решил, что девушки в тиме распереживались и стали теперь хуже перформить. Чувака предупредили. Он психанул. Его попросили.

Это тоже явно не в Украине.

это кстати в калифорниях )) они там работают вахтенным методом ну из-за цен на жильё а сортиры чистить всем богатеньким гребцам всё равно кто-то нужен плюс рейты покрывают вахту даже с маслом

есть трудовая этика.

Она есть только в трудовых коллективах с трудовыми отношениями.
Поскольку трудовых отношений по факту нет, то и этика эта — не работает.

На самом деле есть — вы просто контрактор, а не наемный работник, но суть корпоративных правил от этого не меняется.

вы просто контрактор, а не наемный работник, но суть корпоративных правил от этого не меняется.

Меняется.
Эти правила по факту разные для контракторов и работников, т.к. форма сотрудничества разная.
И в Украине нет ничего плохого в расистских и сексистских высказываниях, тут вам не США и не Европа. Тут реальная свобода слова.

С точки зрения государства разные, с точки зрения фирмы держателя актива одинаковые. Им абсолютно без разницы платите вы налоги как ФОП или как наемный работник.
Касательно расистских и сексистских высказываний — в корне не согласен. Сейчас Украина проходит путь, который западные страны проходили в 70-80 годы, тогда там тоже категории харасмент не было. Но думаю со временем у нас эти правила тоже внедрят, нельзя же жить в пещере и пользоваться плодами цивилизации, ведь так.

Но думаю со временем у нас эти правила тоже внедрят, нельзя же жить в пещере и пользоваться плодами цивилизации, ведь так.

Нет.
Потому что в Украине другая экономическая модель.
На Западе в 70-80-е был сформирован средний класс, составлявший большинство населения.
В Украине сейчас средний класс — это 3-5% всего населения. Ещё 1% богатых и супербогатых. Остальные — нищеброды.
Экономическое неравенство позволяет не то что оскорблять, но даже убивать представителей низшего экономического сословия.
Поэтому, я в корне не согласен, что Украина — это Запад 70-80-х годов. Здесь другая география, как следствие, другая экономическая модель, которая диктует иные социальные правила.

Если бы я смотрел только официальную статистику, я бы наверно согласился. Но судя по непрекращающимся стройкам новых жилых кварталов и обилием премиальных авто на дорогах я сильно сомневаюсь в этих цифрах. Да зайдите хотя бы в Ашан под новый год — от тележек груженных деликатесами не протолкнуться.

Не надо судить по элитным районам Киева обо всей Украине. В Киеве живёт больше половина всего украинского среднего класса, к тому же, они сконцентрированы в 2-3 районах города, что создаёт подобное впечатление «благополучия» вокруг. Съездите в Харьков, поживите в самом крупном жилом массиве в Европе — харьковской Салтовке.
Поживите на одесском Поскоте, который немногим уступает ей в численности населения.
Даже в случае Киева — количество пассажиров метро утром явно раз в 10 превышает количество автомобилей в киевских пробках. И раз в 100 количество премиальных автомобилей. Украина — нищая страна и в ней работает парадигма взаимоотношений Африки, но никак не Европы, или США.

Не совсем — последние годы бедные слои тоже смекнули что в Польше платят хорошие деньги и стройными рядами потянулись туда. Так что у бедных людей тоже хватает как минимум на евробляху, смартфон и пакет из АТБ. Это уж точно не Зимбабве с трущебами.

последние годы бедные слои тоже смекнули что в Польше платят хорошие деньги

Да, зарплату джуна там заработать можно.

Так что у бедных людей тоже хватает как минимум на евробляху, смартфон и пакет из АТБ.

Да, бэху-развалину 15-летней давности, Хуавей средней линейки:)
Это не делает их способными противостоять произволу тех, у кого 10К$ лежит в бардачке Рэнж Ровера на мелкие карманные расходы.

Уровень шахтера в Бирмингеме, Ливерпуле и Ипсвичеи75 года. При этом топы Бритиш Стил держали в бардачке 10k, правда £ а не $.

Разница только в том, что основу британского общества 70-х составляли не шахтёры, а средний класс.

Да, пожалуй. Но Запад это не только Англия, но и такие страны как Испания, ЮАР и Италия. И даже Корея. В 70-е там бедный пролетариат пребладал, но сейчас там вполне законы работают и всякие кодексы о харасменте соблюдаются.

У этих стран география такова, что позволяет строить западные институты и развивать экономику по западной модели.
В Украине это работать не будет. Потому что география и геополитика. Украина — приграничная территория без естественных барьеров. То есть, идеальное поле битвы для всех выяснений отношений в Евразии последние тысячу лет как минимум.
Посему, никто в здравом уме не будет вкладывать в высокооплачиваемые рабочие места в Украине.
Корея — идеальная с точки зрения географии для инвестиций страна, например

Как раз сейчас у нас есть шанс — РФ окончательно сдуется под грузом экономических проблем и западных санкций, там начнутся бунты в республиках и Кремлю будет не до геополитики.

РФ окончательно сдуется под грузом экономических проблем и западных санкций, там начнутся бунты в республиках и Кремлю будет не до геополитики.

Чушь.
В тот момент, когда сдулся совок, активно шли операции в Приднестровье и Абхазии, а также Крыму. Россиянам было натурально нечего жрать, были проблемы с сепаратистами в Чечне, но это не мешало заниматься геополитикой.
Это во-первых.
Во-вторых, даже если РФ и лишится части регионов (во что я не верю. Максимум, в Кремле будет сидеть чувак с другой фамилией, но такой же политикой), её влияние на Украину не уменьшится.
Единственный вариант, при котором это возможно — РФ полностью теряет суверенитет и распадается на отдельные государства, которые входят в НАТО и Украина оказывается в полном окружении союзных стран, с которыми создаёт единое военное и экономическое образование по типу ЕС.
Но это фантастика.

Скажу больше — все документы по этике касаются всех сотрудников компании независимо от формы сотрудничества — наемный работник, индивидуальный контрактор или сотрудник смежной компании (аутсорс/аутстаф).

все документы по этике касаются всех сотрудников компании независимо от формы сотрудничества

Ни в одной компании никаких документов, регламентирующих что я могу говорить, кроме NDA, я никогда не подписывал.

Кроме NDA есть трудовой договор, обычно документ от 5 до 10 страниц. Так вот там есть среди прочих пунктах отсылки — явные или не очень — на всякие нормы, правила и регламенты. Другое дело что многие фирмы не ставят в курс дела, но в некоторых все же предусмотрены тренинги по этике, кодексу поведения и прочим вещам, на которые неявно ссылается ваш договор.

Другое дело что многие фирмы не ставят в курс дела, но в некоторых все же предусмотрены тренинги по этике, кодексу поведения и прочим вещам, на которые неявно ссылается ваш договор.

Продукты может и морочат голову всеми этими полиси. Аутсорс и аутстаф — практически никогда.

Подписаться на комментарии