«Мрію, щоб ми встояли як країна вільних людей». Фото айтівців до служби в армії і зараз

Минуло чотири роки від початку повномасштабної війни. За цей час частина людей від цивільної ІТ-розробки перейшла до служби в Силах оборони. Хтось долучився у перші дні, хтось — за рік або два, хтось зовсім недавно.

Ми попросили айтівців в армії коротко розповісти про службу, те, що допомагає триматися, і очікування від 2026 року.

Поруч із цими відповідями — фото до мобілізації та під час служби.

🟢 Дмитро «Чижик» Сорокін

Я мобілізувався у грудні 2023 року. Служу в окремому загоні безпілотних систем спеціального призначення Національної гвардії України. До війни я працював Growth Manager у Welltech і Director of Product у pdfFiller (airSlate).

Що допомагає триматися: дружина і кіт, а також колектив. Час від часу — відпустки.

Від 2026 року очікую підсилення нашої команди, запуск кількох цікавих проєктів і успішні ротації.

«Мрію найближчим часом завести собаку, навчитися стрибати на скакалці й з’їздити на море».

🟢 Дмитро «Лівсі»

Наразі виконую обов’язки головного сержанта роти аеророзвідки в одному з батальйонів К-2. До війни я працював DevOps-інженером на hardware-проєктах понад 10 років.

Я мобілізувався 25 лютого 2022 року. 24 лютого, просидівши в офісі й слухаючи, як працює ворожа авіація, ухвалив рішення йти до військкомату. Наприкінці робочого дня повідомив керівництво — і мене підтримали.

Спочатку пішов у ТрО, був командиром стрілецького відділення. Під час служби у побратима сталася транзиторна ішемічна атака. Після його успішної евакуації мене перевели до медичної служби. У ТрО прослужив півтора року, звільнився за сімейними обставинами через тяжку хворобу матері. Після її смерті повернувся до Сил оборони. За мобілізацією долучився до К-2.

Що допомагає триматися. Відволікатися під час бойових дій — не найкраща ідея. А у відпустці дозволяю собі поганяти на мотоциклі, хоча командир не дуже радий такому хобі. Намагаюся брати відпустку в мотосезон хоча б на короткий термін. Можливо, після війни повернуся і до портретної фотографії.

Думаю, 2026-й буде таким самим, як і попередні роки на війні. Мріяти й очікувати можна тоді, коли твоє життя і час належать тобі. На війні такої розкоші немає.

«Я мрію після закінчення війни встигнути завести сім’ю й дітей. Але спочатку треба повернутися з неї живим».

🟢 Богдан «Мирний» Горох

Я мобілізувався на початку весни 2023 року. Потрапив у підрозділ протиповітряної оборони. До війни працював WordPress-розробником.

Що допомагає триматися: спокій і музика.

Хотілося б, щоб цей рік максимально наблизив закінчення війни.

«Я мрію про справедливе покарання для нашого ворога за всі скоєні ним злочини».

🟢 Дарʼя «Маруся» Марусик

Я мобілізувалася у вересні 2024 року. Служу в 412-й бригаді Nemesis. До війни я працювала PR Lead в appflame.

Що допомагає триматися. Рідко коли є час на хобі. Зараз навіть не встигаю займатися спортом. Але голова відпочиває під час роботи руками: глина, бетон, фарби. Краще почуватися допомагають спорт і гарячий душ.

Від 2026 року нічого не очікую. Очікування приводять до розчарування. Поділюся тим, чого бажаю: більше якісного часу з сином і родиною. І хочу взяти з притулку ще одного собаку.

«Я не мрію — радше планую. Деякі плани з часом залишаються мріями».

🟢 Артур Дмитришин

17 листопада 2024 року я долучився до лав 63-ї окремої механізованої бригади. До війни працював Project Manager у SoftServe, а також вів свій блог «кіп ґоінґ».

Що допомагає триматися. Коли знаходжу вільні 30–60 хвилин, обов’язково виходжу прогулятися нічним прифронтовим містом — подихати повітрям і відпустити нав’язливі думки. Нещодавно знову почав знімати відео на YouTube у простому подкаст-форматі. Зараз для мене це ніби ковток свіжого повітря і повернення до звичного життя.

Очікування від 2026 року. Хотілося б сказати — закінчення війни, але не бачу ознак того, що ворог планує зупинятися. Тому очікую на запровадження чітких термінів служби, підвищення грошового забезпечення для військовослужбовців і дорослішання суспільства. Час прийняти, що вже не буде так, як раніше, і працювати так, як ми ніколи раніше не працювали. Лише так ми зможемо дати відсіч ворогу.

«Я мрію знову почати мріяти. І щоб усі наші, хто зараз у полоні, повернулися додому. Живими».

🟢 Олег Берестовий

Я мобілізувався 25 лютого 2022 року. Служу зараз на посаді начальника головного управління ІТ МОУ. ⁠До війни був менеджером з розвитку бізнесу компанії Uklon.

Хобі в мене зараз немає, не вистачає на це часу.

Від 2026 року очікую великого прориву в позитивну сторону на фронті. З огляду на останні кадрові зміни в МОУ та реформи, які нова команда готує.

«Я мрію про тотальну перемогу над ворогом, крах російської державності та повернення додому в Україну історичних артефактів, які сотнями років московія в нас викрадала».

🟢 Ярослав «Паганель» Лопуга

Я мобілізувався 17 травня 2024 року. Служу в одному з підрозділів Сил безпілотних систем. До війни працював Cisco Contact Center Engineer та VoIP Engineer в MODUS X.

Що допомагає триматися. Книги, спілкування з близькими та навчання кадрових офіцерів базових соціальних функцій.

Очікування від 2026 року: справедливий мир. Якщо ні — справедливі ротації та мобілізація.

«Я мрію, щоб максимально багато побратимів повернулися до родин живими й неушкодженими».

🟢 Станіслав Шостак

Я мобілізувався у грудні 2024 року. Служу в роті ISTAR «Хартії». До війни я працював Business Intelligence Engineer.

Що допомагає триматися. Раніше я писав музику — на стримінгових сервісах є мої треки (S. Shostak). Якщо є час, накидую музичні партії в Ableton, роблю невеликі демки. Після повернення до цивільного життя планую продовжити творити.

«Мої мрії досить прості: смачно поїсти і випити смачної кави. Проекти, над якими я працюю на службі, — про таке я міг тільки мріяти, коли збирався іти у військо».

🟢 Олександр «Спокій» Амелін

Мобілізувався у березні 2025 року. Проходжу службу у 15-му мобільному прикордонному загоні. До повномасштабної війни працював Delivery Manager у Ciklum.

Що допомагає триматися. Я читаю книжки, доглядаю котів і будую плани на мирне життя.

«Мрію про те, щоб війна закінчилась і я зміг повернутися до своєї родини назовсім».

🟢 Олег «Ольжич» Цюпка

Я мобілізувався у 2024 році через рекрутинг. Служу в батальйоні безпілотних систем в одній з бригад ЗСУ. До війни я працював у технічному сапорті.

Що допомагає триматися. Волонтерська й соціальна робота, якою продовжую займатися у вільний час, а також перегляд відео на історичну тематику. Дуже тішить, коли вдається виконати все заплановане.

Очікування від 2026 року. Можливо, це звучить наївно, але найбільше очікую справедливого миру і побачити свою сім’ю живою.

«Я мрію про спокійне, стабільне життя та можливість реалізовувати свої плани, зокрема й у сфері IT».

🟢 Костянтин Москаленко

Я військовослужбовець 95-ї бригади ЗСУ. Мобілізувався у січні 2025 року. До цього був System Administrator в ISD.

Я в IT з 1996 року. Починав кар’єру як дизайнер у невеликій нішевій компанії, яка займалася металевим дизайном і використовувала програмне забезпечення CorelDRAW.

Що допомагає триматися. У мене є навички кунг-фу, медитації та системно-миследіяльнісного підходу. Це дуже допомагає — десь вчасно подумати, десь швидше відреагувати.

Підтримує будь-який зв’язок із цивільним світом, зокрема навчання. Паралельно зі службою вчуся на програмі з Data Science від Neoversity.

«Я мрію нарешті зустрітися зі своєю сім’єю, яка зараз мешкає у Британії через повномасштабну війну. Побувати в Японії — не як турист, а пожити там. Мрію відвідати мис Канаверал у Флориді.

А ще запустити з друзями ті проєкти, на які раніше не вистачало часу й сил. Навчитися екстремального водіння та дайвінгу. Написати книгу. Мрію набагато краще й глибше зрозуміти та прийняти себе. Зрозуміти навколишній світ і своє місце в ньому».

🟢 Віталій «Джонс» Глушков

Я мобілізувався у лютому 2022 року. Проходжу службу в 411-й бригаді безпілотних систем «Яструби» Сил безпілотних систем. До війни займався розробкою програмного забезпечення. Маю досвід розробника, тимліда та архітектора рішень.

Що допомагає триматися. Вивчаю матеріали, присвячені технологіям, програмую або конфігурую різні рішення. Коли буваю вдома — катаюся на мотоциклі.

Очікування від 2026 року. Планую під час відпустки відвідати Іспанію — ніколи там не був. Побратим стверджує, що там привітні люди.

«Я обережно ставлюся до мрій. Але мрію, щоб ми встояли як країна вільних людей. Повернутися додому та обійняти дружину».

🟢 Олексій «Рамон»

Я мобілізувався влітку 2024 року. Зараз я молодший сержант, командир відділення РЕБ у бригаді 412 Nemesis. До цього служив в Інтернаціональному легіоні оборони України — був оперативним черговим пункту спостереження. До війни я працював PR-менеджером в appflame.

Що допомагає триматися. Відволікатися від війни не можна — ми працюємо, щоб наші екіпажі були захищені й могли завдавати серйозного ураження ворогу. Але сили потрібно відновлювати. Мені допомагає спорт. Почав бігати довгі дистанції, хоча раніше не любив кардіо. Це очищає голову й дає відчуття виконаної задачі.

Від 2026 року я нічого не очікую, лише ставлю перед собою завдання. Хочу прокачатися як спеціаліст і підтягнути навички. Війна швидко не закінчиться, тому треба працювати, щоб ми її не програли. Це залежить від кожного.

«Я мрію, щоб ця війна не перейшла у спадок майбутнім поколінням. Якщо це вийде, усе інше, як-от подорожі, відпочинок, сімейний затишок — буде».

🟢 Тарас «Семпай» Шевченко

Я мобілізувався півтора року тому, підписав контракт. Служу в ББпС «Спалах» 28-ї ОМБр. До війни працював NOC-інженером.

Що допомагає триматися. Розмови з дружиною та дочкою, а також відеоігри. Раніше я займався стримінгом, тому ігри для мене — як психолог.

Мої очікування від 2026-го — завершення війни у найкращому для нас сценарії.

«Я мрію якомога швидше бути разом зі своєю сім’єю».

🟢 Тарас Русаков

Я мобілізувався 19 липня 2025 року до 33-го окремого штурмового полку. До війни я працював веброзробником (PHP).

Що допомагає триматися: біг і прогулянки на природі.

«Я мрію зробити дійсно вагомий внесок у перемогу. Щоб усі тривоги, сльози, туга, недоспані ночі, біль і розлука — усе, що я приніс своїм вчинком рідним і близьким, — були не дарма».

🟢 Олександра «Буря»

Я мобілізувалася у січні 2025 року. Служу в підрозділі К-2. До війни працювала Senior Front-end Developer.

Що допомагає триматися: письменництво та традиційна українська вишивка.

Від 2026 року сподіваюся позитивних змін.

«Я мрію, щоб усі наші хлопці й дівчата якнайшвидше повернулися додому з війни».

🟢 Олексій «Карма»

Я мобілізувався у квітні 2024 року. Служу в 3-й ОШБр. До війни я працював Back-end Developer у Ciklum.

Що допомагає триматися: біг і фізичні вправи.

Очікування від 2026 року. Хотілося б побачити реформи Збройних сил на рівні країни, Міністерства оборони та Генштабу.

«Я мрію про деградацію економічних, соціальних і військових спроможностей країни-агресора до рівня, за якого вона не зможе продовжувати активні бойові дії».

🟢 Віктор Левицький

На початку повномасштабного вторгнення став до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. До війни працював архітектором рішень у компанії Softjourn.

Що допомагає триматися. Найулюбленіше заняття — музика, але війна в мене його забрала. Нині у вільний час заочно вивчаю кримськотатарську мову в Українському католицькому університеті.

Від 2026 року очікую багато випробувань, розчарувань і нових надій.

«Я мрію, щоб кожна російська потвора, причетна до вбивств українців, понесла відповідальність і горіла в пеклі».

🟢 Віталій «Vit» Єрмаков

Я мобілізувався до Сил оборони у квітні 2025 року. Наразі проходжу службу в 12-й бригаді особливого призначення «Азов». До війни працював тестувальником програмного забезпечення.

Що допомагає триматися. У цивільному житті проводив час із коханою дружиною та нашим французьким бульдогом Роккі. Волонтерив у ГО «Зграя», займався 3D-друком для «Друкармії», подорожував Україною, відвідував концерти, грав у комп’ютерні ігри з друзями. Зараз служба фактично і є хобі: нові виклики, технології, нові знання та навички. Окрім безпосередніх обов’язків, шукаю можливості допомогти підрозділу — фандрайзинг, збори, підтримка ініціатив.

Очікування від 2026 року. Практика показує, що сподівання на перемогу «ось у цьому році» часто закінчуються розчаруванням. Тому служимо, захищаємо й допомагаємо настільки якісно, наскільки можемо. Це дистанція на витривалість, і саме так я до неї ставлюся.

«Я мрію, щоб якомога більше наших хлопців і дівчат повернулися до родин живими та здоровими. І про перемогу України без втрати суверенних територій та справедливу відповідальність ворога за всі злочини».

🟢 Надія Слюсаренко

Я мобілізувалася взимку 2024 року. Служу у відділі цивільно-військового співробітництва (ЦВС) в одній з бригад ЗСУ. До війни я працювала Senior PM.

Що допомагає триматися. Розрадою для мене є собака Тайра, яка постійно зі мною. Також мені надсилають фото й відео з тренувань та прогулянок мого коника Челсі — радію крізь час і простір.

Очікування від 2026 року: щоб зустрічей було більше, ніж прощань.

«Я мрію після завершення війни жити далеко в лісі — там, де немає людей, але є багато коней, собак. Хотіла б мати кіз і корів, робити смачні сири й давати людям можливість відчути єднання з природою».

🟢 Андрій «Санта» Береза

Мобілізувався 1 березня 2022 року до 100-ї окремої механізованої бригади 3-го механізованого батальйону. За чотири роки повномасштабної війни пройшов такі гарячі напрямки: Серебрянський ліс, Білогорівка, Очеретине, Мар’їнський напрямок, Торецьк.

До війни був Team Leader Help Desk команди Ciklum.

Що допомагає триматися. Під час служби я виріс від командира взводу до заступника командира батальйону. У вільні хвилини із задоволенням розбираю й лагоджу техніку — ноутбуки чи телефони побратимів. Так і відволікаюся. Інколи можемо разом поїхати на полігон, постріляти по мішенях — це водночас і тренування, і підготовка до бойових завдань. Хоч таке трапляється рідко, але ми можемо зустрітися за чашкою доброї кави, обговорити робочі моменти або згадати історії з цивільного життя.

Очікування від 2026 року. Дуже хочеться технологічної та кількісної переваги над ворогом, щоб досягти закінчення цієї війни.

«Мрію про закінчення війни та повернення до цивільного життя — до сім’ї й улюбленої справи. Планую й надалі розвиватися в ІТ».

🟢 Єгор

Я мобілізувався на початку березня 2022 року. Проходжу службу у 783-й бригаді. До війни я працював Unreal Developer у Pingle Studio.

Що допомагає триматися. Справді відволіктися й відпочити допомагають лише подорожі, але це можливо суто у відпустці. На службі задач більше, ніж часу на їх виконання.

«Я мрію загнати зло у Мордор і спокійно жити у своїй країні».

🟢 «Scooby»

Я мобілізувався у 2024 році. До війни я працював JavaScript/TypeScript інженером у компанії Avenga.

Що допомагає триматися. Спілкування з побратимами, розігнати веселий прикол. А коли є вільний час — комп’ютерні ігри.

Очікування від 2026 року. Мінімальні — переламати хід війни. Максимальні — перемога України.

«Я мрію про перемогу України у війні та повернутися додому до сім’ї».

🟢 Андрій «Самурай»

Я мобілізувався у березні 2022 року. За час повномасштабної війни пройшов шлях від оператора Сил спеціальних операцій до пілота-штурмана ударних крил у складі 412 бригади СБС «Немезіс».

До війни я працював спочатку manual QA engineer, згодом опанував Python і перейшов на позицію Middle Automation QA Engineer. Саме на цій посаді застав початок вторгнення.

Що допомагає триматися: стрільба, точіння ножів і PS5.

«Я мрію про будиночок у Шотландії, де можна було б як слід відпочити після років, витрачених на захист батьківщини».

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU