Создатель Node.js Ryan Dahl впервые в Украине на конференции JS Fest. Программа уже на сайте
×Закрыть

Пригоди програміста-фрілансера в Азії, або Зарплатна халепа

Минуло майже два роки після закінчення найдивнішої пригоди у моєму житті, що тривала цілих чотири місяці. З того часу я вже й фрілансером перестав бути і так надовго Азією їздити, але, можливо, комусь буде цікаво й корисно почитати про мій досвід.

Про мандрівку Азією я мріяв року з 2011, коли вперше побував у Індії. А влітку 2016-го, побачивши розпродаж квитків до Стамбула, відчув, що маю їхати. В результаті з вересня 2016 року по квітень 2017 року я провів у подорожі Азією, промандрувавши Туреччиною, Іраном, Таджикистаном, Узбекистаном, Казахстаном, Індією, Малайзією та Гонконгом. І втрапив у таку от пригоду.

Запасайтеся попкорном :)

P. S. Деякі імена змінив з міркувань етики та безпеки.

Початок грудня 2016 року

Минуло 3 місяці моєї подорожі. У мене якраз закінчилися гроші, та я мав їхати з Індії до Малайзії. Усе так і було задумано: за перші 3 місяці витрачу все й паралельно знайду якийсь фріланс, щоб мати змогу подорожувати далі.

Тож, я їду в поїзді з Варкали в Кочі в штаті Керала. На рахунку якийсь мізер, якого мені вистачить хіба що на автобус з аеропорту KLIA2 до самого Куала-Лумпура (далі у тексті KL). Якраз майже закінчив невеличкий фріланс і попросив замовника заплатити мені частину грошей, щоб хоч щось мати на перший час у Малайзії.

Приїхав до KL, поселився в хостелі бартером. Грав концерти кілька вечорів на тиждень за ліжко в тримісній кімнаті та сніданок із яєшні, тостів із маслом та джемом.

Якось я сидів на терасі на даху хостелу за комп’ютером. До мене підійшла чорнява жінка й запитала, чим я займаюся. Кажу, програмую, роблю сайти та мобільні додатки. О, каже вона, мені якраз це і треба, я шукаю розробника, який би вніс правки на мій сайт, а далі потрібно буде розробити мобільний додаток.

Добре, кажу, без проблем.

Жінці 37 років, вона з Румунії, звати Адріана — худа, майже кістлява, дуже емоційна, чорне волосся. Характерний акцент англійської схожий на суміш італійського та слов’янського. Тоді ж вона розказала мені свою історію, яка привела її в цей самий хостел. Вона була на острові Пенанг у Малайзії, та в неї мотоцикліст вкрав гаманець з усіма грошима й картками. Тож вона мусила замовити нову картку зі свого сингапурського банку та дочекатися її тут, у хостелі в KL.

А розробник їй потрібен тому, що вона якраз судиться з австралійською агенцією, з якою працювала останні 5 місяців. Платила їм 10 000 доларів на місяць, а вони нічого не зробили, лише писали їй якісь листи з відмовками. Тож вона судиться, щоб їй повернули ці гроші та компенсацію за моральні збитки.

Тоді ж вона вислала мені всі доступи до сайтів, і я за 15 хвилин вніс перші досить прості правки. Ми домовилися, що будемо співпрацювати погодинно.

Знайомство відбулося через 2 тижні після приїзду до Малайзії, та вже за 2 тижні по тому я мав їхати знову до Індії. Грошей уже не залишалося, тож я потроху почав залазити в мінус по кредитці.

Співаю у кафе «Arabica» у містечку Варкала, Індія

Початок січня 2017 року

Майже весь місяць в Індії я провів у очікуванні першого платежу за роботу, нових доступів та інформації, щоб уже почати активну роботу. Інших проектів я не шукав, бо от-от Адріана мала все прислати, а я не хотів, щоб кілька проектів наклалися за часом.

Останнього тижня у Варкалі Адріана нарешті змогла купити необхідні домени та новий хостинг, тож я почав працювати. Вона намагалася вислати мені кілька сотень доларів, але нічого не виходило. Постійно були якісь проблеми із Western Union. Дія 30-денної індійської візи закінчувалася, тож я вирішив повертатися назад у KL. У мене вже був добрячий мінус на кредитці, а в тому самому хостелі в KL я міг би знову волонтерити й добряче зекономити, бо витрачати гроші, коли ти й так в мінусі не хотілося.

Адріана зробила мені квиток із Кочі в KL, надіслала його в останню ніч перед вильотом, і я таки зміг полетіти назад у Малайзію. Поселився в тому ж хостелі й почав волонтерити, як і планував.

Адріана, як вона казала, мала угоди з кількома авіакомпаніями, зокрема й з Air Asia, чий квиток вона мені і надіслала.

Десь за 5 днів після мого прильоту вона врешті-решт змогла заплатити мені $500 доларів з картки своєї мами через систему Payoneer. Нарешті я мав хоч якісь гроші, щоб повернути борги друзям та трохи погасити кредитку. Я продовжив роботу й паралельно домовився з нею, що працюватиму 6 годин на день, 5 днів на тиждень. Оплата за перший місяць мала бути 1250 доларів, з яких я вже отримав 500, але ще 750 — чекав.

Адріана запропонувала мені познайомитися з її бізнес-партнером Мо, який живе на острові Пенанг.

Мо — дуже привітна та приємна людина. Малайзійський китаєць, майстер китайської метафізики — Фен Шуй, Ба Цзи, Чі Мен та інших напрямів, який практикує вже 27 років та має успішний бізнес. У бізнесі з Адріаною він займається всім, що пов’язане з китайською метафізикою, а вона — онлайн-маркетингом.

Коли я приїхав у KL цього разу, вона якраз знайшла ще двох людей у команду — Макса та Наті — подружню пару з Аргентини. Макс та Наті рік пропрацювали адміністраторами в цьому ж хостелі, де я волонтерив. У них якраз закінчувалася віза, і вони були в пошуках іншої роботи, яка б дала їм змогу паралельно подорожувати. Тож пропозиція Адріани була для них просто неймовірною можливістю. У принципі, як і для мене, бо я теж був у захваті від того, що зможу ось так постійно працювати, отримуючи зарплату, й не бути прив’язаним до якогось конкретного місця.

Макс узяв на себе обов’язки щодо туристичного сайту Адріани, а я трохи вчив його, як працювати із системою WordPress.

Варкала, штат Керала, Індія

Тож, я прилетів на острів Пенанг, зустрівся з Адріаною, вона оплатила мені 3 дні проживання та харчування та познайомила з Мо. Три дні я їздив у гості до Мо додому, де він посвячував мене в основи китайської метафізики та вчив рахувати таблиці для Ба Цзи. Враження від Мо були якнайкращі. У свої 54 він виглядає на 35.

Під час мого перебування на острові ми обговорили нові умови співпраці та домовилися про 1980 доларів на місяць. Адже в мої обов’язки тепер входила не лише розробка, а й навчання Макса, пошук дизайнерів та верстальників і взагалі повноцінне управління проектом.

Наприкінці місяця (лютого) я мав отримати від Адріани 750 доларів, які вона мені заборгувала за січень та 1980 доларів за лютий.

Під час зустрічі на Пенанзі вона розказала, що тиждень тому літала в Гонконг відкривати там компанію для ведення туристичного бізнесу та щоб перенести гроші із банку в Сингапурі до Гонконгу. Тож питання з оплатою має бути вирішене швидко та без проблем.

Я повернувся в KL сам, щоб продовжити роботу над проектами, а Адріана залишилася на Пенанзі.

Середина лютого 2017 року

Отже, я знову в KL, продовжую працювати. Прилітає Адріана й говорить, що днями має приїхати її юрист із Сингапуру в KL та привезти 3000 доларів для мене. Чудова новина, але впродовж трьох тижнів він ніяк не може доїхати до нашого хостелу через мільйон причин. Одна з них — дуже багато справ у суді, бо він тут веде справу якогось багатого клієнта, який хотів вчинити самогубство, і тому суд щодня тягнеться до пізнього вечора. Одного дня Адріана вся на емоціях показує мені повідомлення від юриста у фб-месенджері, де він пише їй, що він у лайні та потім усе розкаже. Мене це звісно аж ніяк не радує, і я прошу її якимось іншим чином віддати заборговані мені гроші.

Її мама надсилає з Румунії 2500 доларів на моє ім’я за допомогою Western Union, я йду у відділення отримувати гроші, але такого трекінгового номера в системі немає. Адріана дзвонить у службу підтримки, та з’ясовується, що гроші заблоковані в Бухаресті, бо її мама вже робила кілька великих переказів на її ім’я. Цього разу у румунському офісі виникли питання, чому вона робить так багато переказів у Малайзію.

Тиждень Адріана намагається вирішити ситуацію та розблокувати гроші, але марно. Я на нервах, прошу її придумати щось, бо ні від юриста, ні від мами грошей нема. Вона просить свого кузена — лікаря з Лондона переказати гроші за допомогою Moneygram. Той пересилає вже на її ім’я, ми йдемо в офіс Moneygram, але нас просять зайти за грошима пізніше. Заходимо наступного дня — трекінговий номер не знайдено. Виявляється, що номер автоматично змінився через загрозу фішингу. Вже гроші з трьох джерел зависли в повітрі.

У мене закінчується 30-денний термін перебування в Малайзії. Адріана каже, що є шанс, що розблокуються гроші в Бухаресті, а вони ж на моє ім’я, й лише я можу їх отримати. Я вирішую почекати ще один день і свідомо йду на overstay — по суті, порушення закону про перебування у країні. Погугливши малайзійські закони та історії інших мандрівників з оверстеями, вирішую, що нічого страшного не відбудеться за 1 день.

Я знайшов інформацію, що якщо overstay до 7 днів, то просто потрібно буде заплатити штраф 30 рингітів (8 доларів) за кожен день перебування понад встановлений термін. Якщо ж overstay понад 7 днів, то є ризик потрапити до в’язниці до 5 років. Ну, один день, то взагалі не ризик.

У KL прилітає моя колишня колега зі Львова — Світлана й поселяється в тому самому хостелі. Світлана займається фронт-енд розробкою, а це саме те, що потрібно буде для одного з проектів Адріани, над яким я працюю, тож я знайомлю її та Адріану.

Джорджтаун, острів Пенанг, Малайзія

10 березня 2017 року

5-й день overstay. Ранок.

Я ледве стримую нерви. Грошей майже нема, навіть кредитних, а мені, кров з носа, треба виїхати з Малайзії. Хіба що вистачить штраф за overstay заплатити та до аеропорту доїхати.

Кажу Адріані, що все, досить, я їду. Вона каже добре-добре, звісно, і пропонує мені полетіти в Гонконг, куди вона вже переказала свої гроші із Сингапуру. Каже, що по телефону владнає усі моменти, і я зможу піти в банк та отримати 7000 доларів — частину для мене, частину для неї. Я звісно ж погоджуюся, але прошу зробити для мене квиток у Гонконг. Каже, звісно, зроблю та пише своїй подрузі Кетрін, яка зазвичай займається квитками для неї.

За ці мої 35 днів у Малайзії, Адріана, зі своїх слів та фб-постів, тричі літає в різні країни. У Гонконг, де відкриває компанію та банківський рахунок у Citibank.

У Афганістан на зустріч із представниками авіакомпанії Ariana — встигає за 24 години злітати туди-назад. Постить яскраві фото та факти про цю поїздку на фейсбуці. Та на Мальдіви, де підписує угоду з місцевими авіалініями.

Три години до вильоту за рейсом KL — Гонконг.

Квитка досі нема. Хол гестхаусу Birdnest. За столом я, Макс, Наті та Адріана. Вона вся на нервах, телефоном з’ясовує ситуацію з квитком. Я не можу чекати. Кажу, що їду в аеропорт, бо дорога — це ще одна година, і сподіваюся, що поки я доїду, з квитком усе вийде. Макс дає мені 250 рингітів у дорогу, за що я йому неймовірно вдячний.

Приїжджаю в аеропорт. До вильоту близько півтори години, квитка досі нема. Я маю запасний варіант — кредитку «Укрсиббанку» з пошкодженою магнітною стрічкою, через що не можу зняти гроші в банкоматі, але можу розрахуватися онлайн. Вирішую купити квиток за допомогою цієї кредитки, але виявляється, що онлайн-продаж закривається за дві години до вильоту. Єдиний варіант тепер — каса, а в мене нема грошей на приватівській картці, якою я міг би розрахуватися. Пишу Світлані, прошу позичити мені 3000 гривень (110 доларів). У мене на картці є десь доларів 40-50, тож якраз має вистачити на квиток. Йду в касу, а там просять показати зворотній, бо, якщо касирка продасть мені без нього, її можуть звільнити. Ср*ка.

Пишу до Адріани на нервах. Вона робить мені фейковий зворотний квиток (бронювання) за допомогою сайту Expedia і просить Макса надіслати його мені. Я показую цей квиток на касі. Пройшло. Мені продають квиток до Гонконга. До вильоту лишається півгодини.

Біжу на митний контроль, там черга, час летить, а очікування здається вічністю. Підходжу до митного інспектора. Той дивиться мій паспорт, піднімає на мене очі й каже: «Що ти тут робиш? Ти вже 35 днів тут замість 30».

Кажу, що так і так, чекав гроші, через це й overstay. Намагаюся пояснити ситуацію, але інспектор непохитний і каже мені: «Ходімо до боса».

Заходимо в офіс до боса, той каже мені сісти й чекати, а сам щось робить за комп’ютером. Кажу, що можу спізнитися на рейс, він відповідає, що сам винен. За 5–10 хвилин він кличе мене та просить написати причину overstay. Питає мене, чому я Анвар. Кажу, що тато з Узбекистану. Питає, чи мусульманин, кажу так. Суніт? Так. Чудово. Ставить штамп у паспорт, щось там пише від руки, але штраф не бере.

Ура. 20 хвилин до вильоту, і я біжу на літак. Встиг.

Ще зранку в KL Адріана забронювала мені готель у Гонконзі та пообіцяла оплатити. Після приїзду в готель виявилося, що платіж не пройшов, тож я змушений заплатити із залишків власних грошей.

Прилетів я у п’ятницю ввечері, а в суботу зранку мав отримати дзвінок від неї та поїхати в банк забрати гроші. Після цього ми мали зустрітися вчотирьох в аеропорті Дубая, звідки всі разом мали б полетіти на Мальдіви, щоб зосередитися на роботі над проектом, бо терміни були дуже стислі.

Субота, ранок. Я прокинувся о восьмій, щоб не пропустити дзвінок. Цілий ранок переписки та з’ясовується, що банку потрібні ще якісь нотаріально затверджені документи від Адріани, й після цього я зможу поїхати й забрати гроші. Справа переноситься на понеділок. Я шокований і змушений шукати гроші, щоб якось прожити в Гонконзі до понеділка. Вартість мого невеличкого номера в готелі — 34 долари. Ще 10–12 доларів, щоб тричі поїсти і купити півторалітрову пляшку води.

Пишу друзям — Льоші та Насті й позичаю гроші так, щоб було трохи із запасом. Мій борг на цей момент — уже близько 1500 доларів.

Адріана пише Світлані без мого відома і просить її позичити мені 200 доларів, а вона завтра поверне. Це мене злить. Вибачаюся перед Світланою та кажу, що у разі чого я сам поверну їй ці гроші.

Також Адріана просить якогось свого американського друга скинути мені гроші через Western Union, але невдало. Друг гроші не висилає. У понеділок усе знову переноситься на наступний день, і так триває до п’ятниці, коли я розумію, що мені знову треба чекати до понеділка.

На тижні якась подруга Адріани присилає мені гроші через Moneygram з Італії. 210 євро, з яких 70 доларів я висилаю в KL для Макса, Нати та Адріани, щоб їм було, за що їсти, бо вони досі не отримали ті гроші, ані від юриста, ані від мами, ані від кузена-лікаря з Лондона.

Гроші в Гонконзі зникають, наче я ними пічку топлю. Усе дорого. В один із днів другого тижня я виселяюся з готелю та їду з усіма речами в банк. Там до мене має вийти Меган — працівниця банку. Далі я маю підписати необхідні папери, отримати гроші та поїхати в аеропорт, щоб полетіти в Дубай, де зустрінуся з усією командою.

Цім Ша Цуй, Гонконг

Початок другого тижня в Гонконзі

Я приїжджаю трохи заздалегідь, спокійно обідаю, й у цей час Адріана просить мене підійти в банк на півгодини пізніше. Я підходжу, хвилин 30 чекаю біля входу, паралельно переписуючись із нею і випитуючи, коли до мене вийдуть. Далі йду в парк поруч, ще півгодини граю на гітарі та повертаюся до входу. Минає 4 години очікування, до мене так ніхто й не виходить. Я злий, як собака, повертаюся та заселяюся назад у готель.

Минає другий тиждень у Гонконзі. Банк переносить зустріч. Я в повному нерозумінні, що відбувається і як це вирішити. Мені треба виїхати з Гонконгу, бо віза лише на 14 днів. Гроші є якраз на паром до Макао й назад, але мені приходять рятівні $100 від Google Adsense. Тепер вистачить і на visa run, і щоб прожити кілька днів. Успішно їду в Макао та повертаюся назад. Речі із собою не беру, залишив у номері.

Початок третього тижня. 12-та година ранку

Сиджу в «МакДональдзі», п’ю каву, гортаю стрічку Facebook і натрапляю на пост Люсі, яка теж волонтерила в хостелі в KL. Люсі пише, що тут вже 2 місяці живе одна жінка, яка не платить за проживання. Вона вдає із себе круту бізнес-вумен, найняла кількох людей із хостелу (Макс, Наті та я) працювати на себе, але не платить їм гроші, тож ці люди в підвішеному стані. А ще ця жінка публікує фейкові пости на фейсбуці про свої подорожі, і якийсь друг Люсі порахував, що неможливо було так швидко злітати в Кабул та назад, як ця жінка це подає. Також цей друг виявив, що фото, де вона начебто запостила себе в бурці (покрита голова та обличчя, а на очах сітка), несправжнє. І цей друг знайшов оригінал.

Також Люсі згадує подругу Адріани — Кетрін і каже, що це несправжній акаунт, який лайкає та коментує майже всі пости Адріани.

Після цього я перевіряю кілька останніх постів на сторінці Адріани, впевнююся, що всі фотографії взяті десь з інтернету, та розумію, що, схоже, Люсі має рацію. Тобто все чуже та фейкове.

Розумію, що тепер ймовірність отримати гроші наближається до нуля. Адріана винна мені на цей момент 4350 доларів, а мій борг плавно підкрадається до позначки у 2000 доларів.

Розумію, що швидше за все мені доведеться повертатися до України, влаштовуватися на роботу та повертати борги. Але все ж мені цікаво, що буде далі, і я вигадую план Б — купити музичну апаратуру та спробувати заробляти музикою. У Гонконзі це може бути досить прибутковою справою. А у разі, якщо не вийде заробити музикою, принаймні зможу продати апаратуру в Україні за ті самі гроші та повернути борг.

Я пишу Адріані й кажу, що вибач, але я мушу повертатися додому та повертати борги й не можу більше чекати. Вона передзвонює мені (що дивно), каже, що в п’ятницю я отримаю гроші, і я погоджуюся, але вирішую паралельно перевірити план Б на практиці.

24 березня 2017 року

Пишу другу Саші з Києва та прошу позичити мені $700 на музичну апаратуру. Паралельно позичаю $500 у своєї тітки, щоб мати гроші на квиток додому.

Отримую гроші, їду в музичний магазин, де купую гітарний підсилювач, мікрофон зі стійкою та дротами, й у той самий вечір йду грати в переході в районі Цім Ша Цуй. Заробляю близько 20 доларів за півтори чи дві години. Цього на життя не вистачить, але це принаймні щось, тож моральний стан трохи покращується.

Наступного дня заробляю вже 45 доларів, і з’являється надія, що зможу за таких обставин і прожити тут, і борги з часом віддати. Хоча мінімальною сумою на проживання та повернення боргів є $100 на день.

Настає п’ятниця, Адріана просить мене почекати до понеділка. Каже, що прилетить сама в Гонконг і владнає питання з банком. Я погоджуюся, але кажу, що припиняю будь-яку роботу по сайтах, поки не побачу грошей. Паралельно продовжую грати на вулиці. Граю вже загалом 5 днів, за які заробляю близько $120.

Заробляю співами у Гонконзі

28 березня 2017 року

Понеділок. Адріана пише, що прилетіла та їде з аеропорту прямо в банк, а коли все вирішить і отримає гроші, ми зустрінемося та поїдемо в аеропорт. Звідти полетимо назад у KL, щоб зустрітися з Максом та Наті й, нарешті, полетіти разом на Мальдіви. У цей день у мене, окрім гри на вулиці, багато вільного часу, і я присвячую його детальному аналізу всього, що пов’язане з Адріаною. Почуваюся, як у якомусь кіберпанковому кіно.

7-мільйонний азійський мегаполіс, район — справжній «Вавилон» із китайців, індійців, арабів, африканців, філіппінців та європейців. 10-й поверх, невеличка холодна кімнатка, я майже без грошей, але із супершвидким інтернетом та ноутбуком сиджу й вишукую інформацію. Аналізую пости на фейсбуці, особисту переписку, фотографії, перельоти, акаунти, які найбільше лайкають та коментують її пости. За 2 години пошуків виявляю таке:

  • Майже кожне фото на сторінці Адріани на фб, що стосується подорожей, взяте десь онлайн і трохи обрізане, щоб його неможливо було автоматично знайти за допомогою інструменту Google Images. Але якщо після автоматичного пошуку цим сервісом ще трохи проскролити сторінку і пошукати очима, то на другій-третій сторінці все знаходиться.
  • Під час подорожі в Кабул вона запостила на фб, що вилітає, а вже через 3 години написала мені в месенджері, що прибула в KL. Прямий переліт триває 6 годин, а вона летіла через Пакистан — 9–11 годин. Тобто вона нікуди не літала. Роблю припущення, що на Мальдіви та в Гонконг вона теж не літала, але цьому підтвердження нема. Хіба що фейкові фотографії з цих подорожей.
  • Три її друга на Facebook — це фейкові акаунти. У двох із них одна дата створення. У жодного немає інших постів, окрім як з Адріаною. Усі вони пишуть у її стилі. Усі лайкають та коментують майже кожен її пост. Дуже хвалять її на зразок «ти найкращий бос», «ти молодець», «покажи їм, як треба».
  • Один із цих фейків — це той юрист, який три тижні віз гроші із Сингапуру й так і не довіз. Я знаходжу на LinkedIn справжню людину на аватарці — це невідомий японський режисер. Прізвище фейка як у режисера, а ім’я жіноче. Фейл.
  • Інший фейк — Кетрін — подруга Адріани, яка робила їй квитки й не змогла зробити мені квиток у Гонконг. Зрозуміло чому.
  • Третій фейк — якась японська актриса.

Тепер я підозрюю, що мама Адріани не слала гроші через Western Union, кузен не слав через Moneygram. І найімовірніше, що якщо Адріана не їздила в Гонконг, то в неї тут немає рахунку, і я дарма пішов на 5 днів оверстею у Малайзії, граючись із законом, та дарма сиджу тут у Гонконзі, вже третій тиждень занурюючись глибше і глибше в боргову яму.

Неможливо передати злість, яку викликає в мені усвідомлення всього цього. Найголовніше, що я не можу зрозуміти, навіщо Адріана робить це і яка їй вигода? Моя робота незавершена й на 50 %, грошей вона з мене не має, то навіщо їй усе це?

Читаю про патологічну брехню, про те, що це один із проявів шизофренії. Мозок сам додає сюди факти про її агресивність, іноді навіть істеричність, грубість із людьми, особливо з офіціантами десь у кафешках, розмови про те, що вона має місію змінити світ. До всього я згадую, що вона розповідала про заніміння руки, а це теж є переліку симптомів шизофренії. Сюди ж я додаю факт про три фейки і яскраво уявляю, як вона спілкується сама із собою із чотирьох акаунтів. Стає моторошно.

Вирішую поділитися всім знайденим із Максом та Наті. Вони досі знаходяться в хостелі у KL та доповнюють мою картинку. Зізнаються, що припускали щось схоже, але боялися здатися підозрілими й тому нічого не говорили мені. Тепер ми втрьох майже переконані, що Адріана не в Гонконзі. Сидимо, чатимося й гадаємо, де ж вона. Макс упевнений, що Адріана заплатить нам, бо за день до того вона попросила його за один день зробити сайт для Мо — її бізнес-партнера. Тож Макс думає, що вона поїхала до Мо за грошима, за які буде обіцяти цей сайт.

Все одно не вірю, що щось отримаю, тому знову йду грати на вулицю.

Ввечері Адріана пише, що питання з грошима вирішене, але залишилося підписати якісь папери, тож завтра, у вівторок, вона зранку поїде в банк і все остаточно все владнає. Бреше як дише, бо ми уже все вирахували й на 99 % впевнені, що вона не в Гонконзі, але доказів поки не маємо.

29 березня 2017 року

Ранок вівторка. Я прокидаюся роздратований і злий на себе, що так затягнув цю ситуацію і встряв у таку халепу із, імовірно, психічно нездоровою людиною. Приймаю душ, і мені приходить ідея — вирахувати її IP-адресу й таким чином остаточно зрозуміти, де вона фізично знаходиться. У мене є доступи до всіх сайтів, тож я пишу невеличкий скрипт, додаю на один із сайтів.

У п’ятницю я казав, що не працюватиму, поки не отримаю гроші, але мені потрібно, щоб Адріана зайшла на сайт і щоб я зловив цей візит. Потрібно якось форсувати цю подію. Тож я вношу невеличку правку на сайт і закладаю в неї помилку, яка має привернути її увагу. Пишу Адріані, що виправив дещо на сайті, чи не могла б вона глянути. Вона помічає помилку та пише про неї мені. О, точно, зараз виправлю. Риба на гачку. Є її IP-адреса, версія операційної системи та параметри всіх браузерів.

Згідно з IP-адресою Адріана знаходиться на острові Пенанг. Макс мав рацію.

Обід вівторка. Адріана пише, що питання вирішене і присилає мені квиток у KL. Каже, щоб я вилітав, а вона прилетить трохи пізніше. Добре, мені все одно, звідки летіти додому — із Гонконга чи KL. Тож я поспіхом збираю речі, виселяюся й на останні 30 доларів на таксі лечу до аеропорту.

Гонконг

30 березня 2017 року

Ніч з вівторка на середу. Прилітаю в KL, мене зупиняє митний інспектор і веде до офісу до боса, бо в мене в паспорті позначка про overstay 3 тижні тому. Якось перед цим Адріана казала, що вона дзвонила своєму другу в міграційній службі, й той сказав, що в мене не буде жодних проблем, якщо я знову прилечу в KL. Ось воно.

Бос питає мене, що я тут роблю. Кажу, що летітиму додому звідси за тиждень. Каже, де квиток? Кажу, що ще не купив. Він каже, то купи зараз і покажи. Йду шукаю вай-фай та купую квиток Куала-Лумпур — Київ через 5 днів. Показую квиток, і мене впускають у Малайзію.

Приїжджаю до хостелу близько другої години ночі, а Адріана вже там. Кажу, як ти так швидко прилетіла? Ти ж була в банку, коли я вже сідав на літак. Ой, каже, там така історія, довелося летіти через Бангкок, завтра все розкажу. Окей, кажу, і не показую, що знаю, що вона була на Пенанзі.

Зранку вона збирає нас усіх на даху хостела і виплачує нам із Максом гроші. У мене шок, бо я отримую все й навіть ті $200, які вона позичала у Світлани для мене. Тепер я взагалі не розумію, що відбувається. Розумію лише, що вся співпраця з нею заснована на брехні, а гроші вона, напевно, взяла в Мо на Пенанзі, пообіцявши йому сайт.

За кілька днів я з’ясовую, що британка Люсі написала той пост на фейсбуці саме, щоб я побачив його. Але цікаво, чому вона не написала мені просто особисте повідомлення. Зі слів іншої дівчини, якій Адріана теж пропонувала роботу, випливає, що вони мають спільну знайому, яка працювала з Адріаною на ТБ у Румунії та сказала, що в неї ще тоді були проблеми із психікою та нервами.

Також в Індії ця дівчина познайомилася з місцевою письменницею-журналісткою, яка писала тексти для туристичного сайту Адріани й не отримала оплату за роботу та обіцяні квитки на Балі.

За кілька днів Адріана летить у Пакистан, але її IP-адреса показує, що вона знаходиться в сусідньому районі в KL.

4 квітня 2017 року

Я повертаюся до України. Після цього Адріана каже, що літає на Сейшели, у Дубай та Катар. Але знову її IP-адреса показує її в тому ж районі чи навіть у Чайна-тауні, де її можуть помітити люди з хостелу.

Вона має виплатити мені компенсацію за Гонконг, і через те, що не виплачує, я відмовляюся від будь-якої подальшої співпраці. Вона дзвонить мені, кидається в сльози й питає, що потрібно, щоб я закінчив один із проектів (найважливіший для Мо). Кажу про компенсацію та ще $1000 за роботу по проекту. Вона погоджується й каже, що надішле мені банківський переказ. Уже минуло 3 тижні. Переказ досі йде.

15 травня 2017 року, 03:33.

Керальські хлопці дивляться на туристів. Варкала, Керала, Індія

Як я на все це дивлюся через два роки після подій?

Як на неймовірну пригоду, через яку пощастило пройти.

Чому я не шукав іншу роботу в цей час та чому довіряв їй так довго?

Під час цих подій я переважно був у Індії та Малайзії, де мій бюджет на проживання та харчування був мінімальний. Частково я волонтерив у хостелі як музикант або ж виступав у кафешках у Варкалі (Індія). Це задовольняло мої потреби у даху над головою та харчуванні, та і я був відкритий до пригод. А коли почав працювати з Адріаною, я не бачив причин з її боку обманювати мене, бо:

  • вона сплатила мені аванс у 500 доларів;
  • організувала мені квиток на літак з Індії до Малайзії;
  • частково сплачувала харчування у Куала-Лумпурі;
  • я мав доступи до усіх хостингів, сайтів, доменів, гугл-аналітики та навіть до пошти, через яку це все працювало;
  • вона організувала мені переліт на острів Пенанг, 3 дні проживання та харчування там та знайомство зі своїм партнером.

І лише коли почалися затримки з оплатами та всі ці історії із грошами від мами, кузена-лікаря та бідаки-адвоката, я мав би почати підозрювати щось та шукати запасний план, але я все ще чомусь продовжував вірити у «дивовижні» історії Адріани.

Напевно, найбільшою помилкою тут є сліпа довіра та відсутність будь-яких підписаних документів. Якби я відмовився починати роботу без договору, розділив би проект на дрібні задачі та почав в би виставляти рахунки за ці задачі — я б швидко міг зрозуміти доброчесність та платоспроможність замовника. Але з іншого боку, тоді б я не мав за пазухою такої пригодницької історії :)


Цю статтю ви також можете переглянути в моєму блозі.

LinkedIn

67 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

KL место такое .. )
Адрианы везде

Думав, шо в кінці герой повісті почне підозрювати, шо проблеми насправді з ним, і він випадково знайде себе в квартирі у Києві біля пустої пляшку від галюциногенів, розбитий комп’ютер і списані закарлючками чорновики з саморобними квитками і схемами глобальних заговорів =)

Але якшо серйозно з тьотями з Румунії треба бути обережним, або ще коротше
нема грошей = нема роботи. Можна було знайти інший проект і спокійно тусуватися в Індії, Малайзії чи ше десь там.

Крутяк!!!!! На всю жизнь воспоминания)

Действительно, приключение — огонь)

Я кажется понимаю, почему Вы нашли эту Адриану. Вы с ней — зеркальное отражение.

Жінці 37 років, вона з Румунії

На цьому місці стало зрозуміло що когось десь на@буть)
Мені згадались люди, яких я зустрів колись на Гоа — американець, румунка, тьотя десь з Данії або Нідерландів, ну і росіяни, куди ж без них. Американець мав проблеми з законом і вирішив пожити в Індії, працюючи (на австралійців?) віддалено, румунка якщо і не мала проблем з законом, так виглядало що для неї закону не існувало, європейська тьотя була майже весь час під впливом якихось речовин і в неадекваті, росіяни бухали вночі, і відходили наступний день. З ними можна було весело проводити час, але я б нікому не довірив ні гроші, ні щось інше.

Крутая история! Напомнило книгу Богдана Логвиненко «Перехожi»

Нужно на ДОУ раздел «Трешак» устроить и туда такое постить. Писанина уровня Двача + автор не сильно адекватен как по мне — живет за счет кредитки, сознательно лезет в проблемы с законом, связывается с мутными личностями(хоть ума хватило по фоткам понять, что это фейки).

Зря вы так — я в 2003 году поехал с 60 фунтами в Англию, работать на проекте, без договора, знания английского и жил у друзей 3 месяца... все завершилось хорошо. Ни разу ни о чем не жалел — думаю и автор тоже.

Ну у вас я думаю немного другая ситуация) Я сам любил бомж-трипы и в хостелах потусить, но связываться с румынскими маргиналами и хавать обещания по поводу невыплаченных денег это уже перебор. Хотя для автора может конечно ценный опыт получился, а для читателей ценный урок.

Але, як бачите, гроші такі виплатили, хоча це було вже якимось дивним дивом :)

Жити в хостелі, кодити за ноутом, в кожну вільну хвилину думати на що прожити наступний день знаходячись за тисячі кілометрів від дому — такий собі відпочинок чесно говорячи ). Зате емоції і досвід по виживанню на все життя.

Захоплююча стаття! За жанром нагадує детектив :)
@Anvar Azizov, яка країна азіатська найбільше сподобалася?

Дякую, Вікторе :)
Найбільше сподобалися Гонконг та Іран (не зовсім азіатська), хоча Індія та Малайзія теж цікаві дуже.

Это просто кино и немцы :) Читалось как хороший детектив и даже не верилось в happy-end.

Спасибо за историю ! Очень интересно. Так же интересно было почитать отзывы тут — 23-х летние синьеры все такие правильные, оказывается !

Вообще, здесь шедеврально все: я полетел в Китай чувствуя что нае@ут. Оставшись без денег и осознав что таки нае@ут, я...решил купить инструменты и играть в переходе! Я завидую взгляду автора на мир, ибо там где он видит приключение, я вижу жопу

Очень интересно написано. Спасибо за историю. Даже потянет на целый фильм думаю :)

Немножко сразу было мутновато, когда она с хостела везде летала. Но Мо, и то, что покупала билеты — как бы за реальность, нормальность.
Прикольно что вообще получили что-то.
Молодец что можете играть /петь и поддержать себя на выживание. Было интересно.

Хм, интересно, что бы я делал на месте автора? Ах да, как минимум не поехал бы в путешествие без денег.

Усе так і було задумано: за перші 3 місяці витрачу все й паралельно знайду якийсь фріланс, щоб мати змогу подорожувати далі.

Прочитал с удовольствием....

Полный Фастов таких историй...

После прочтения первых абзацев на ум приходит поговорка о то, что без некоторых личностей жизнь плоха.

Без лоха, чого уж там

Фильм хороший бы получился. Чуток бы добавить трешака и можно в Голливуд со сценарием идти :)

краще в болівуд

Заплати мне положенные драхмы или я вынужден буду исполнить танец трёх слонов!!!

просто вся історія звучить як пєстня

Классно написано, прочитал на одном дыхании. Удачи

Так ось який ти, дигітальний номаде! До речі, дуже гарний блог.

О да. Прочел и сразу вспомнилось. Во студенчестве был опыт знакомства с подобной особой. То есть мой друг с ней был наиболее близко знаком а я соответственно менее близко. Приключений в результате этого знакомства было множество — хоть повесть пиши.

P̶e̶r̶ ̶r̶e̶c̶t̶u̶m̶ ̶a̶d̶ ̶a̶s̶t̶r̶a̶?̶ На Прекрасне через ДОУ? )

Реально триллер какой-то :) агонь, зато будет что вспомнить.

Эх, а я надеялся на справедливый финал, где автор не получит денег и окажется в тюрьме.

1. Нарушение визивого режима
2. Ложная цель поездки/тип визы
3. Незаконная работа на территории страны
4. Уклонение от уплаты налогов

Зрозуміло.

1. Порушення візового режиму було лише на 5 днів, за що максимум міг бути штраф, а не тюрма.
2. Метою поїздки був — туризм.
3. Я працював не на малайзійську компанію, тому тут жодної незаконної роботи не бачу.
4. З приводу податків не можу сперечатися, бо це досі відкрите питання для цифрових кочівників. Наприклад, зараз, з якої країни я б не працював — я плачу податки в Україні.

2. Метою поїздки був — туризм.

Туристичекая виза не дает право на работу.

3. Я працював не на малайзійську компанію, тому тут жодної незаконної роботи не бачу.

При чем тут юрисдикция компании? Я тоже не работают на украинскую компанию, однако налоги плачу в Украине. Вы занимались незаконной предпринимательской деятельностью на территории Малайзии.

лол, а вам то какая разница? человек свой опыт описал...

Переиграл в «Papers, Please», наверное.

Для того щоб отримать податкове резидентство треба пів року прожить. Ви вже явно прожили більше ніж пів року в Україні, тому зрозуміло куди треба платить.

Ты работаешь на Украинскую компанию, если не знал. Или это ФОП или украинская дочка зарубежной компании.

Доверчивые люди часто попадают в тюрьму или в ямку в лесопосадке. В этом их отличие от глупых — тех продолжают эксплуатировать дальше

як на мене автор нічим не кращий за румунку.

від тких людей треба триматись подалі.

краще б далі грав в переході в трущобах азії

Дякую за відгук. Якщо що, не претендую на кращість за румунку, а лише ділюся пережитою пригодою :)

Зачем было рекомендовать друзьям сотрудничество с человеком, который уже показал себя ненадежным и мутным?

я порекомендував ще на етапі, коли не була зрозуміла мутність, але, коли ситуація стала зрозумілою — попередив друзів і з Адріаною ніхто не працював.

Автор в итоге в огромном плюсе, ибо хороший экспиренс зачастую стоит гораздо дороже ;)

История просто класс!

Основное правила фрилансера — никогда не работайте 90%+ времени на одного человека.
Второе правило — нет денег, нет работы.
Вас не должно волновать по какой причине у вашего работадателя нет денег. Может, он в психушку попал, проиграл все в карты или его сбила машина. Почему это вас должно волновать?
А так, походу автору не хватало просто ярких ощущений. Ну он получил их, че.

Супер бізнес-вумен, як мешкає у дешевому хостелі — це вже прекрасно) Навіть із втраченим гаманцем. А взагалі так, трапилась трошки хвора людина з вигаданим світом у голові. Але яка дуже хоче здаватись успішною і оперувати грошима. Ось ви і потрапили на гачок)
Добре, що все успішно закінчилося і вона таки віддала вам зароблене. Можна сказати, вам пощастило)
Мені здається, чи перевести гроші у будь яку точку світу — це питання пари годин? Зараз так багато можливостей. Чи не здалося вам дивним, що вона наймала людей, але чомусь не врахувала, яким чином буде їм платити? Коли почала щось вигадувати про банки, рахунки і так далі. Це перший дзвіночок — коли бізнес-вумен чи мен не має поняття, як швидше та простіше платити іншим.

Ну справедливости ради — не в каждую точку так просто перевести деньги. в Египет, например, очень непросто, особенно если в небольшой город. Терял карту, мне переводили с третьей попытки.

Румунка з чіпового хостела пропонує роботу ))) Чувак, а чого ти хотів? У людини немає грошей на окрему кімнату. Тобі дуже пощастило отримати хоч щось))

Тим більше що в КЛ за 30 баксів нормальний готель можна зняти який в Європі коштував би 100+ євро, за 70 — взагалі можна шикувати. Це копійки для «бізнесвумен» з такою історією.

Даааа, прочитав на одному диханні — добре що все ± добре закінчилось. Досвід цікавий.

Прикольная история :)
Есть одна знакомая румынка с точно такой же по описанию внешностью, но без всего остального. И вполне успешная в бизнесе с кучей денег, настоящих :)

Спасибо за историю. А не надежнее ли было работать через какую-то фриланс биржу? :)

Задаюсь тем же вопросом...

Человек ездит по азии, работает на случайных людей, поет в переходах.
Покупает аппаратуру на 500 чтоб заработать 120.
Зачем вы ему эти вопросы задаете? Ему здорово.

Так, я їхав у подорож не за заробітком, а за досвідом та пригодами, що в результаті й знайшов.
Апаратуру купував базуючись на досвіді знайомих, які грають у Гонконзі зароблячи 100-150 доларів на день, але я не розрахував, що, щоб вийти на цю суму — потрібні місяць-два пошуків правильного місця та часу для гри.

Та не, мне просто непонятно зачем там 500. Ну комбик средненький для перехода 50, ну микрофон. Ну хороший ну пусть 100. Гитару и стул можно было взять в аренду(да и комбик по хорошему тоже). Ну вот не верю я, что в Гонкоге нет рынка аренды оборудования.
Как бы просто рисковый вы человек.

Добра думка з приводу оренди, я цього не перевіряв, може й можна було іноземцю взяти апаратуру в оренду.

Комбік потрібен був ще й для шумних вулиць Гонконга, достатньо портативний, на батарейках. Оптимальним варіантом виявився Roland Cube десь ща 350 доларів.
Плюс мікрофон 80-90$, стійка для мікрофона, а ще дроти для гітари та мікрофона.
Гітара в мене була, я з нею подорожував. Стілець потрібен не був :)

Ну ребята на таких же улицах играют на комбиках за 50, и я очень сильно сомневаюсь, что количество прохожих, которые заметят разницу больше 0.1%.
Микрофон да, 100 дол и разница заметна.
Я к тому, что когда вы начинаете какуюто деятельность, начинайте с более разумных вложений. Чтоб проверить

Подписаться на комментарии