Конференция по DevOps практикам — DevOps Fest, 20-21 марта. Cпикеры и доклады на сайте >>
×Закрыть

Чи є життя після macOS, або Як я переїхав на Linux десктоп і не шкодую

Ось уже третій місяць поспіль для щоденної роботи я використовую Linux. Як людина, що до останнього їла кактус Тіма Кука, але змогла зіскочити, я ділюсь з вами досвідом переїзду з macOS на Linux та заохочую робити те саме.

Початок

З 2007 по 2015 я працював на Windows. На роботі в мене спершу був десктоп з Windows NT 2003, здається. Потім я переїхав на ноутбук ThinkPad. NT 2003 оновили до Windows 7. На той час я 100% працював з Java, тому проблем у мене не виникало.

У 2015 я змінив роботу, і там отримав MacBook Pro 13″ 2015 у мінімальній комплектації, з 128 GB SSD та 8 GiB RAM. Я досить швидко освоївся та нарешті збагнув, чому всі розробники на конференціях використовували макбуки та писали про них в статтях, туторіалах тощо. Це ж юнікс для людей! Жодних проблем зі встановленням усіляких SDK, бібліотек, інструментів. Жодних проблем з компіляцією того, що для Windows потребувало б якого-небудь Cygwin або MinGW. Чудовий UI, наявність усіх необхідних програм. Усе круто, я був задоволений, мені подобалось користуватися моїм ноутбуком. Особливо тачпадом — він не люфтив, точно передавав усі рухи та жести. Спочатку я продовжував за старою звичкою користуватися мишею, та потім відмовився від неї взагалі.

Минали роки. Пам’ять SSD засмічувалася XCode, образами емуляторів, кешами Gradle та npm. Швидкодія знижувалась, оперативної пам’яті для IntelliJ майже завжди не вистачало, система йшла у своп, але я це все терпів. Тому що зручно, тому що звик і тому що тачпад.

Раз на декілька місяців я запускав ncdu та розчищав авгієві стайні на диску. З часом я навіть придбав SD-карту зменшеного розміру, спеціально для макбуків, яка вставляється у слот та не випирає з корпусу. На неї переніс старі проекти та медіафайли.

У 2017 я почав замислюватися про апгрейд, адже вже тоді стало очевидно, що 8 гігабайт пам’яті абсолютно недостатньо для комфортної розробки та існування. Проте Apple почала подавати тривожні знаки: макбук 2016 року випустили без портів, без MagSafe та, як виявилося за певний час, ще й з поганою клавіатурою. Функціональні клавіші замінили на беззмістовний тачбар.

Незважаючи на те що я був готовий витратити 2k+ баксів за оверпрайснутий шматок алюмінію з нульовою ремонтопридатністю та апгрейдабельністю, зламані клавіатури мене зупинили, тож я вирішив чекати. Спочатку покладав надії на 2017 рік, потім на 2018, потім на 2019.

Сумніви

У роки очікування я щомісяця читав на HN пости про те, як все погано у нових моделях, клавіатури не покращуються, процесори перегріваються та тротлять, порти вбивають пристрої, шлейфи переламуються, тачбар не потрібен — і взагалі, схоже, що Apple більше не цікаво виробляти якісну техніку. Люди скиглили, проте продовжували їсти кактуси. Хтось писав про свій досвід переїзду на Linux або Windows, хтось наважувався купити новий ноутбук та страждав. Я ж продовжував абияк існувати зі своїм улюбленим, але таким повільним макбуком та мріяти про той день, коли за три куски я зможу придбати якісну техніку.

У цей час я створив декілька тем на форумі DOU — «лінукс на ноутбуці» та «хакінтош», намагаючись скласти уявлення про актуальний стан альтернативних рішень. Відгуки були дуже різними: хтось вже сто років як сидить на лінуксах і йому ок, хтось стверджував, що я маю залишитися з макбуком, інші казали, що вінда та WSL готові для роботи.

Увесь цей час у мене під столом стояв десктоп із Windows. Нічого особливого — core i7 4770, 16 GiB RAM, AMD RX 570. Там я грав у Counter Strike, писав гітару та голос (адже macOS не підтримує мою досить стару звукову картку, а Windows 7 — підтримує). Час від часу мене накривало, і я думав про те, щоб оновити цей десктоп новим залізом і поставити туди хакінтош, але всі ці рухи якось не надихали. Замолоду я полюбляв порпатися з кряками та іншим варєзом, але зараз хотілося просто натиснути одну кнопку та отримати робочу систему.

Я навіть розглядав придбання старого відра (Mac Pro), але абсолютно неадекватна вартість ($3k) купи застарілого брухту мене зупинила. Моноблоки теж не радували вартістю, mac mini — швидкодією. До macOS я вже звик, та змінювати щось не хотілось абсолютно. Проте регулярне користування вінодвсодекстопом, де все працювало дуже швидко, почало мене підточувати, і зерна сумнівів дали серйозний урожай.

Я замислився про те, щоб поставити на десктоп лінукс і працювати за ним. Люди ж якось живуть? Та й 2019 рік надворі, прогрес не стоїть на місці. Коли моя шхуна ще ходила океанами аутсорсу, всі наші розробники працювали за лінукс десктопами — в когось Mint, в когось Ubuntu — і почували себе чудово. Урешті-решт я вирішив спробувати. Вирішальним фактором виявилось те, що для хакінтоша потрібна була флешка на 16 гігабайт, а в мене була тільки на 4. Шукати чи купувати нову флешку я не хотів, тож пішов на DistroWatch і почав роздивлятися, що там зараз у тренді.

Муки вибору

Я звузив коло дистрибутивів до deb-based, адже, на мій суб’єктивний погляд, вони значно популярніші за RPM та інші арчлінукси і генту. З CentOS я працював багато, та, як правило, імовірність знайти вирішення своєї проблеми на Stack Overflow для CentOS нижча. Тож я навіть не дивився у бік не Debian-based дистрибутивів (окрім Manjaro). Отож, наслухавшись мудрих порад з DOU та ще раз переглянувши рейтинги DistroWatch, я вирішив почати з MX.

Завантажив дистрибутив з офіційного сайту, завантажився з флешки, за 5 хвилин встановив. Я вже не пам’ятаю точно, що не запрацювало, можливо, застарілі версії деяких потрібних мені пакетів (MX базується на Debian), але з якоїсь причини MX мене не влаштував. Далі я перейшов до активно рекомендованого на DOU Manjaro. Завантажив варіант з Xfce, встановив. Після старту виявилося, що не працює Wi-Fi — ніяк не хотів підключатися до моєї домашньої мережі. Порпатися з пошуком необхідних драйверів не було жодного бажання, тож я перезавантажився у Windows та пішов шукати інший дистрибутив.

Я дещо засмутився, адже мені здавалося, що периферія 10-річної давності мала б 100% працювати. На секунду я подумав, що насправді лінукс на десктопі такий самий, яким був раніше — без колупання в конфігах нічого не працюватиме, і нічого не змінилося. Тож я вирішив взяти найпопулярніший дистрибутив, тобто Ubuntu.

Ubuntu було завантажено та встановлено, здається, все запрацювало, і я навіть почав налаштовувати SDK, оточення і таке інше, але потім зненацька зрозумів, що GNOME або ж Unity, чи як в них називається графічна оболонка, мені зовсім не до вподоби. Тобто взагалі не подобається. Вони там ще напхали якихось зондів, рекламу і місцевий апстор, коротше кажучи, якось воно взагалі не зайшло, і хоча я вже встановив IntelliJ, налаштував RVM та викачав проекти, все одно вирішив відмовитися.

Я знову засмутився. Невже доведеться купувати флешку на 16 гігабайт та ставити хакінтош? Чи апгрейдити макбук? Але щойно я його відкрив та запустив IntelliJ, то знову сповнився рішучості спробувати лінукс ще раз. Загадавши, що у трьох розробників з моєї шхуни було встановлено Mint, я вирішив дати йому шанс. Як завжди, інсталяція закінчилася за 5 хвилин, і тут — о диво! — під час старту системи я почув звуки привітання!

Невеличке пояснення — чому це мене так здивувало? Річ у тому, що колонки та навушники в мене під’єднано до звукової картки M-Audio Fast Track Ultra. Виробника вже давно купив AVID, картку не підтримують з 2012 року, драйверів на новий Windows та macOS вище Snow Leopard нема і не буде. А тут Mint підхопив її, більш-менш коректно сконфігурував входи-виходи і встановив як аудіопристрій за замовчуванням. Моє серце розтануло. Автоконфігурація звукової картки означала, що я тепер можу жити в одному оточенні — працювати, грати на гітарі та в CS:GO, без перезавантажень, реєстрації та СМС.

Зовнішній вигляд оболонки Cinnamon мене теж дуже потішив — із всіх протестованих (GNOME, KDE, i3) ця виявилась найгарнішою.

Робоче оточення

Коли я ще ходив під вітрилами на своїй шлюпці, то бачив, що один з кофаундерів, який працював якраз на Mint, мав проблеми зі Skype — MS чи то не підтримував десктопну версію, чи підтримував її погано, одним словом, йому доводилося працювати у Web-клієнті.

Виявилося, що зараз завдяки тому що весь софт Electron-ізовано та запаковано, проблем з програмами для лінуксу немає жодних. Майже в усіх виробників, програмами яких я користуюсь, є версія для Linux, яка функціонально нічим не відрізняється від інших платформ. Тож з точки зору програм переїзд був простим та безболісним. Зупинюся на задачах, аби було приблизне розуміння, що мені потрібно: щодня я займаюся розробкою на Java, Ruby on Rails, Python, Node.js та трішки фронтендом. Отож, що я використовував на macOS та що так само використовую на Linux:

  • IntelliJ IDEA — основний інструмент, який годує мене вже десяток років. Працює, звісно, без проблем, тому що JVM.
  • Telegram, Skype, Slack, Viber, Zoom — месенджери та відеоконференції теж всі працюють без проблем, що нативні, що з-під електрону.
  • Браузери — Firefox, Firefox Developer Edition, Firefox Beta, Firefox Nightly, Iridium. Я навіжений і для кожного замовника чи проекту тримаю окремий браузер, щоб не перетиналась пошта, акаунти для браузерів тощо. Тут теж все зрозуміло — працює як треба. На macOS я теж користувався Firefox. Так, я знаю про профілі, але вони мені не подобаються.
  • Steam — пограти в Counter Strike: Global Offensive (який працює під лінуксом нативно).
  • Discord — працює ок, але крашиться раз на годину. Проблему маю не лише я. Жити можна.
  • Postman, VS Code (майже не використовую) — абсолютно аналогічні тому, що є під Windows aбо macOS. Слава електрону.

Ось і весь десктопний софт, який я використовую щоденно. Міграція минула без проблем, буквально за один вечір. MS Office в мене не встановлено, вистачало Numbers. Натомість в Linux є LibreOffice, ніби норм, але я ним не дуже користуюсь — немає потреби. Фотошоп мені не потрібен та не був встановлений на macOS. iTerm успішно був замінений місцевим терміналом. Я не користувався особливостями iTerm, тому мені норм. Зверху поставив Oh My Zsh з такими самими плагінами та темами, як і на macOS. Крім того, звісно, було встановлено купу софту для розробки: перш за усе RVM, потім Node, Pyenv, Docker, нативні бібліотеки для PG/MySQL/Redis і т. д., те, що під macOS не завжди встановлюється без нюансів (хоча команда brew працює круто, тут жодних заперечень).

До речі, Docker я практично не використовую саме як робочий інструмент (знаю, що дехто піднімає собі базу даних або інші сервіси) — так, інколи перевірити, що контейнери коректно збираються. На macOS докер я не встановлював (тому що немає місця та тому що раніше він потребував додаткових програм для віртуалізації — не впевнений, як зараз з цим справи), але під лінуксом все працює дуже швидко. І білд, і запуск.

Минуло декілька днів, і я відчував себе майже як риба у воді. З робочими питаннями я розібрався, залишилося лише дещо підлаштувати: хоткеї та інші системні речі.

Система

Найболючішим питанням при зміні оточення для мене виявилася зміна хоткеїв, до яких я звик. На лінуксах вони, звісно, досить сильно відрізняються від macOS. Я вирішив спробувати переналаштувати клавіші під ті, які мав на macOS. Для цього я замінив місцями клавіші Win та Alt (клавіатура у мене з Windows-розкладкою, HyperX Alloy FPS на MX Red), перебив Alt+Tab на Win+Tab, вихід з програм на Win+W, одним словом — влаштував собі macOS для бідних :) Все це можна було зробити через UI, без редагування конфігурації.

Також вирішив питання з розкладкою. На macOS я користувався модифікованою розкладкою Іллі Бірмана, яка містила третій шар для російських букв ы э ъ ё, таким чином для набору текстів кирилицею мені не доводилося переключатися між українським та російським варіантами клавіатури. Приблизно тиждень я не поспішаючи шукав таке ж рішення, врешті-решт знайшов та підправив від себе (тут довелося трішки попоратися з конфігами). Переключення локалі по Caps Lock налаштовується через UI.

Аналог f.lux називається Redshift, хоча виглядає він не так гарно (а радше — взагалі не виглядає, для GUI треба встановлювати окрему програму). Для музики є досить адекватний Rhytmbox. Система оновлює себе нашим улюбленим apt-get update && apt-get upgrade — взагалі без проблем. Ті, хто мали справу з побудовою докер-образів, не пропадуть. Томи з NTFS автоматично підхоплюються на запис без додаткових налаштувань. Wi-Fi працює як треба, хоча деколи (раз на тиждень, або ще рідше) відвалюється та потребує перезапуску. Профілі для VPN можна встановлювати відразу у .ovpn форматі і відкривати через мережеві налаштування — не потрібно ставити ніяких TunnelBlick!

На жаль, не всі програми можуть підхопити мою круту звукову картку з не менш крутим конденсаторним мікрофоном як пристрій введення. Виведення — так, тут без проблем. А ось введення — ні. Я гадаю, що це якось вирішується, але поки що не хотів витрачати на це час. У мене є веб-камера з хорошим мікрофоном (яка, до речі, теж запрацювала з коробки). Але на macOS звукова картка взагалі не працювала, тому до лінуксу тут в мене претензій жодних. Хоча може якось знайду час, зберу докупи всі ці Jack, ALSA, PulseAudio та інші штуки — і радуватиму співбесідників оксамитовим голосом.

Зі шрифтами та згладжуванням у мене проблем немає. Працюю я за тим самим екраном, який підключав до макбука як зовнішній (Dell U2415, 16:10, 1920×1200), тож різниці не помічаю. Додаткових налаштувань я не робив. Suspend/resume працює без проблем. Кажуть, що на ноутах з цим негаразди, підтвердити чи спростувати не можу. На десктопі аптайм кілька тижнів стабільно. Перезавантажуюсь у Windows лише для звукозапису.

Ось як виглядає мій десктоп. Основні інструменти — IntelliJ IDEA та купка браузерів. CS:GO у віконному режимі, щоб розбавити воллпапер, граю я у фулскріні, звісно.

Проблеми

Декілька проблем з софтом та системою, які я так і не зміг вирішити або вирішив не інвестувати в них час:

  1. Відсутність ⌘+c/⌘+v. За роки роботи я вже настільки до цього звик, що змінити м’язову пам’ять було складно. В терміналі можна налаштувати цю комбінацію, але для всієї системи — зась. Доводиться пам’ятати, де ти зараз знаходишся, та натискати відповідні клавіші.
  2. Cinnamon чомусь вважає ок вішати на F10 системний хоткей (виклик меню). Довго не міг зрозуміти, чому в мене не закривається mc. Як відключити цю поведінку для всієї системи, не лише для терміналу, не знайшов.
  3. Те саме, тільки для Alt+клац мишкою. На macOS в IntellIJ таким чином працювало блочне виділення, а тут викликається якийсь системний менеджер вікон — абищо, коротше кажучи.
  4. Неможливо нормально відрегулювати швидкість миші. У мене миша Razer Deathadder, там досить висока роздільна здатність та, відповідно, висока швидкість курсору. Мінімальна швидкість для мене все одно занадто висока. Спробував щось там конфіжити через XInput, проте не допомогло. Урешті-решт просто змирився і забив, проблем руками буде менше. CS:GO вміє читати сирий потік з миші, тож там можна відрегулювати все як треба.
  5. В IntelliJ не працює мапінг клавіші win для хоткеїв, тобто не можна собі зробити ⌘+n для пошуку класу, потрібно CTRL+N натискати. Вже звик.
  6. Середня кнопка миші працює як CTRL+V, ще не знаю, як це відключити, але й не надто шукав.
  7. Спелчекер в FF якось дивно перемикає мови. Іноді не перемикає взагалі та детектить англійську як кирилицю і навпаки.
  8. За відчуттями, FPS в CS:GO дещо нижче, ніж під Windows, 100 проти 150-200, десь так. Хоча я все одно не перезавантажуюся та катаю з хлопцями під лінуксом. Драйвери на відекарту AMDшні.

І ще декілька дрібних проблем. Найсерйозніша з цього переліку — то перша, з копіюванням та вставкою, а інше — то дрібниці, я вже до всього звик та не помічаю різниці.

Ітогі падведьом ©

Уже три місяці Linux Mint є моїм основним середовищем. Макбук я відкриваю надзвичайно рідко, щоб скопіювати якусь конфігурацію або секрет, які не переніс раніше, щоб подивитися відосик у ліжку та деколи — щоб попрацювати на кухні. Також, поки я не купив новий ноутбук, макбук залишається тревел-девайсом. Зараз я нікуди особливо не їжджу, сиджу вдома, але розмірковую потроху про покупку ноуту, щоб поставити туди лінукс. Кажуть, що Thinkpad’и для цієї справи гарні, і я б залюбки придбав щось на кшталт такого.

Доки писалася та версталася ця стаття, Apple випустила 16″ макбук з фізичною кнопкою Esc та виправленою клавіатурою, що не ламається від крихт та пилу. Носити такого велетня у рюкзаку я не хочу, та й за macOS я, чесно кажучи, не надто сумую. Тачбар не потрібен, USB-C не потрібні — ну ви зрозуміли.

Також запропонували новий Mac Pro за космічним прайсом (з люто оверпрайснутою RAM), але віддавати $6k за залізо, яке, за відчуттями, навряд буде швидшим за мій десктоп, щось не хочеться. Та й, загалом, $6k для мене — це надто багато за залізо (навіть якщо це не включало оверпрайс за яблуко, а було лише ціною власне комплектних деталей). Я, на жаль, ще не маю такого рівня статків.

Зараз ще й AMD випустила Threadripper’ів купу, тож можна недорого докупити 24 ядра і непогано себе почувати. Утім, мені цілком вистачає чотирьох інтелівських, навіть з патчами на Meltdown та інші дірки камінців Intel.

...

Лише півроку тому я гадав, що нікуди не дінусь з macOS. Хоткеї, софт, звички здавалися мені непохитними. Утім, людина швидко адаптується. Буквально за два тижні після переїзду я вже почував себе комфортно та збирався писати цей матеріал, але вирішив почекати ще трошки, аби відловити усі проблеми та переконатися, що я дійсно можу працювати під лінуксом на довгій дистанції.

Тепер я можу зробити однозначний висновок — лінукс на десктопі живе. Можливо, ви маєте свої вимоги до софту, який є винятково під Windows або macOS, але я особисто вважаю, що для бекендера/дата-саєнтіста/фронтендера/андроїд-розробника Linux є відмінним вибором та повноцінною заміною macOS.

Тепер що стосується саме макбука. Уважний читач помітить, що весь матеріал присвячений саме десктопу і софту, а не тачпаду та блискучому алюмінієвому корпусу. Я не писав про вибір ноутбука, тому що ще цим не займався. Але найімовірніше дивитимуся у бік ремонтопридатних ноутів. Якщо все працює на десктопі — значить, можна завести на ноуті.

Швидкість та апгрейдабельність

А ось що мене тішить у новій робочій станції понад усе — то це швидкість її роботи. Я неодноразово писав про важливість хорошого робочого заліза, швидкості збірок та компіляцій для щоденної роботи. У мене старий процесор — core i7 4770, лише 16 гігабайт пам’яті, дешевий SSD Crucial (адже матплата в мене теж стара та не вміє завантажувати систему NVMe, до того ж немає m.2 слоту), і все це працює суб’єктивно просто в рази швидше за макбук (на якому, між іншим, процесор на кілька поколінь старший та й SSD, напевно, не гірший). Настільки швидше, що я не чекаю, доки відкриється проект в IntelliJ, браузери відкриваються моментально, збірка Webpack навіть не встигає підняти оберти штатного вентилятора, і взагалі все гаразд.

Я майже не дивлюся в htop і не цікавлюсь, що ж з’їло всю оперативну пам’ять. Я припинив користуватися ncdu та індиферентний до оновлень системи, кешів, логів та іншого мотлоху, який залишають за собою програми у процесі життєдіяльності.

В перші тижні у мене було відчуття, наче до цього п’ять років бігав з вантажем на ногах — настільки швидше все почало працювати. Я навіть відчував легку ейфорію та бажання попрацювати (чого зазвичай зі мною не трапляється). Тепер організм уже звик до високої швидкості та сприймає це як належне. Кілька днів тому відкрив макбук подивитися кіно і був вражений, наскільки той повільний.

Тепер я знаю, що якщо завтра мені потрібно буде додати потужності, то я зможу просто купити новий процесор або матплату + процесор. Поставити одне замість іншого, і життя знову заграє швидкістю. Не потрібно думати про мотлох на диску — якщо треба буде збирати товсті образи або перемелювати бігдату, я просто прикуплю SSD за $50 і буду щасливий.

Я ніби повернувся назад у дитинство, коли за браком коштів доводилось лише дивитися на прайс-листи, огляди та рекламні проспекти у журналах «Компьютерное обозрение» та CHIP, тільки тепер можна купити все, що там продають, і зовсім не потрібно чекати, доки Apple поверне модель 2015 року, з нормальними портами, магсейфом та можливістю проапгрейдити або відремонтувати пристрій.

Якщо ти, читачу, все ще сидиш за старим макбуком, я гадаю, що ти тепер знаєш: за межами macOS життя є.

Fin.

Якщо вам сподобалося, як я пишу, то долучайтеся до мого телеграм-каналу.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Ви б ще 4 Gb порівняли із 16 Gb RAM) З січня 2014 працюю на MacBook Pro з Advanced конфігурацією: 16 Gb RAM, 260 Gb SSD, WiFi ac, USB3 та іншими плюшками. І коштував він тоді трохи більше 2К USD, минуло вже 6 років, а я навіть і не думаю поки про заміну... Це найкраща машина, на якій я працював за всю свою кар‘єру з 2001 року

233 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Linux Mint чудовий! Сидів на ньому десь з 2012 по 2016, допоки на роботі не видали макбук. У батьків досі стоїть на старенькому HP і працює як годинник.
На моє переконання, у макбуків є лише одна вагома перевага — ретіна.

Функціональні клавіші замінили на беззмістовний тачбар.

Як на мене це чи не найбільше досягнення АйТі індустрії за останні десяток років, бо усіма тими функціональними клавішами не користуємось навіть ми, айтішники, що вже казати за більшість користувачів.
Памятаю, коли почув про це нововведення, відчув радість за Apple, яка сміливо відкинула цей пережиток минулого. А коли почав користуватись, взагалі був у захваті, усім хто проти рекомендую хоча б десять хвилин подивитись на його можливості в різних програмах.

бо усіма тими функціональними клавішами не користуємось навіть ми

я користуюсь

f2 — переіменувати
f3 — перегляд в mc, пошук
f4 — редагування в mc
shift+F6 — рефакторинг в intellij
ctrl+F9 — ребілд проекту в intellij
f10 — вийти з mc :)
f12 — developer tools

це лише те що свідомо згадав за хвилину, все інше пальці пам’ятають

бо усіма тими функціональними клавішами не користуємось навіть ми, айтішники,

Постійно користуюсь. Якщо ви цього не робите — хто ж вам винен?

А коли почав користуватись, взагалі був у захваті, усім хто проти рекомендую хоча б десять хвилин подивитись на його можливості в різних програмах.

Та створюйте собі окремо, але не замість важливого.

Памятаю, коли почув про це нововведення, відчув радість за Apple, яка сміливо відкинула цей пережиток минулого.

«Какой слог!» ©

А как на счет ретина дисплея? После макбуковского экрана с ретиной к другому не тянет. К хорошему быстро привыкаешь.

дофіга екранів HiDPI на не макбуках... 2К, 4К

А как на счет ретина дисплея?

Ніяк:

Зі шрифтами та згладжуванням у мене проблем немає. Працюю я за тим самим екраном, який підключав до макбука як зовнішній (Dell U2415, 16:10, 1920×1200), тож різниці не помічаю.
После макбуковского экрана с ретиной к другому не тянет.

Ретіна оверрейтед.

+ trackpad, silence, Alu, ecosystem... etc.

хоча б клавіатуру норм зробили... до нормальних Thinkpad/Precision недотягує , карбон та магнієвий сплав не гірш alu, ecosystem — це про прибирання лишніх роз"ємів і заведення перехідників задорого? Чи що? чи можливості brew? Кожному своє ...

В мене на 16″ немає ніяких проблем із клавою... і на попередньому MacBook Pro 15,6 2018 року не було... і не знаю особисто нікого в кого б були.
Щодо карбону та ін. — як бачу хоч трохи б/в thinkpad, то мені якось бридко до нього навіть торкатись... мав донедавна такий — ідіосинкразія в мене на таке))) brew не ідеальний... а роз‘єми для чого? В мене майже все через AirDrop, навіть флешки мають usb-a & usb-c одночасно...
Моніторами не користуюсь: останнім часом зацінив Sidecar... використовую iPad 12,9 як другий мобільний!! монітор.
Але, дійсно, Jedem das Seine...;)

і що на 16″ є присутні Ins, Delete, PgUp, PgDown, Home, End, PrtSc тепер? А ви про поломки — ще й таке... якось на трекпаді не набираються комбінації клавіш... А монітори і докстанції зручніш ніш планшети причіпляти ...

Це ж суто IMHO... Я ж не кажу, як має Вам подобатись чи бути зручно))

Пользовался долго параллельно линуксом на десктопе и Макос на ноуте. Не заметил серьезного дискомфорта, для Java разработки Idea есть и там и там, только хоткеи чуть другие, но за месяц привык. Для «не разработки» почти все инструменты доступны через браузер. Через терминал на сервера по ssh заходить тоже почти одинаково

а які шпалери лінуксоіди зараз юзають?

Предпочитаю немецкие бумажные. Белорусские и украинские очень некачественные.

Я вибрав дефолтну, видно на скріншоті. Шпалероротатор я не ставлю тому що тоді значки будуть непередбачувано змінювати свою контрастність (якщо приміром нова шпалера буде чорна а стара де я виставляв значки була білою).

Ну пять копеек за компанию.
Сидел на домашнем десктопе под FreeBSD+WindowMaker 2001-2015, затем перешёл на Kubuntu.
На лаптопах игрался несколько лет разными вариациями на тему Mint+MATE, OpenSuSE, Debian+Gnome2 (когда он ещё был) и т.п., но тоже остановился на Kubuntu.
Опыта с маком нет. С Windows — периодически за ней сижу, терпеть можно, но смысла нет :)

По статье:

> перебив Alt+Tab на Win+Tab

делаю это без связи с MacOS — так по любому удобнее :)

> Також вирішив питання з розкладкою.

Сейчас штатными средствами KDE:
Caps — переключение между английской и прочей
Win+F1 — прямой выход на английскую
Win+F2, F3, F4 — прямой выход на ru, ua, ruu (и включение как второй)

> На жаль, не всі програми можуть підхопити мою круту звукову картку з не менш крутим конденсаторним мікрофоном як пристрій введення.

> Відсутність ⌘+c/⌘+v. За роки роботи я вже настільки до цього звик, що змінити м’язову пам’ять було складно. В терміналі можна налаштувати цю комбінацію, але для всієї системи — зась. Доводиться пам’ятати, де ти зараз знаходишся, та натискати відповідні клавіші.

Речь про copy/paste? В большинстве работает Ctrl+Ins/Shift+Ins, тем более что они старее и авторитетнее, чем эти придумки от MS:) Но тут больше проблем с тем, что терминалы любят primary вместо clipboard. В xterm только пару лет как появилась настройка использовать clipboard.

В большинстве работает Ctrl+Ins/Shift+Ins

Це незручно. В макосі усюди одна й та сама комбінація і в програмах і в терміналі. Не знаю чому так не можна зробити в лінуксах, не досліджував питання ретельно, але швидкий пошук показує що це неможливо.

і в терміналі

Хм, я посмотрел на картинки маковских клав... я правильно понимаю, что Command — это аналог клавиши Win/Super на клавах PC?
Тогда проблема понятна, хотя непонятно, как это они замапили на них работу с clipboard.

непонятно, как это они замапили на них работу с clipboard.

Лол, просто програмісти Apple сіли і в одному місці константу замінили.

Я про адміністративне рішення і фактор сумісности. Але для Apple, мабуть, такі рішення як норма.

Але для Apple, мабуть, такі рішення як норма.

Я сильно підозрюю що це рішення було прийнято ще до того як ctrl+c набула популярності.

У мене старий процесор — core i7 4770, лише 16 гігабайт пам’яті, дешевий SSD Crucial (адже матплата в мене теж стара та не вміє завантажувати систему NVMe, до того ж немає m.2 слоту), і все це працює суб’єктивно просто в рази швидше за макбук (на якому, між іншим, процесор на кілька поколінь старший та й SSD, напевно, не гірший).

У меня i5 4690 на чипсете B85, 32 гига памяти. Юзаю Федору уже много лет, система установлена на 0+1 рейде из двух Crucial SSD 128 Гб. Купил на али переходник m.2 на pci-e и вставил 1ТБ Samsung EVO 970 Plus — скорость на чтение в 5-6 раз больше, если в основной pci-e x16 воткнуть, и в 2-3 раза если во второй, так как он у меня PCI 2.0. Для того, чтобы буталось с m.2 нужно биос пропатчить. Процедура совсем несложная, но мне пришлось установить на отдельный винт винду (очень быстро и просто, и она не требует активации) и загрузиться, чтобы прошить биос, так как обновление из самого биоса не завалидит пропатченый биос-файл. Еще как вариант можно вынуть микросхему и через программатор прошить (была у меня идея купить даже программатор за $20 для этой цели:)

Вот все пошагово, как прошить:
www.win-raid.com/...​ith-an-AMI-UEFI-BIOS.html

Изначально я по этой статье шел, но там не указано, что нужно определенную версии UEFITool использовать, последние не работают:
blog.techquility.net/...​-asus-b85m-g-motherboard

После этого я вообще поразился, можно спокойно использовать старые компы для веб разработки на быстрых процах. Сейчас много объявлений до 10 тыс грн с комплектакми из топовых 4790k, я уже не говорю про что-то проще.

Кстати, ноут у меня Lenovo X220 Tablet с двумя винтами — замененный штатный 2.5 на 200ГБ SSD, и на плате добавял 128ГБ m.sata. Там сейчас на нем крутиться Винда 10-ка и Хакинтош, а еще раньше третьей системой Линукс стоял, но пришлось снести, когда обновлял Хакинтош год назад — ему нужно было дать отдельный винт. Так вот, процессор там слабенький 2-х ядерный, памяти правда я апгрейдил до максимума 16ГБ. Винда притормаживает, а вот Линукс и Хакинтош летают. Для Хакинтоша и этой модели ноута есть целый сайт посвященный установке:

x220.mcdonnelltech.com

Единственное что пришлось поменять в ноуте — это вайфай адаптер на деловский. Также просто меняется.

После этого я вообще поразился, можно спокойно использовать старые компы для веб разработки на быстрых процах. Сейчас много объявлений до 10 тыс грн с комплектакми из топовых 4790k, я уже не говорю про что-то проще.

Саме так, десктоп який в мене служив спочатку на шлюпці в якості робочого. Я закупав людям компи 4770 з 16гб пам’яті. Як шлюпку згорнув то всі компи продав один собі лишив.

Статья несколько похожа на: «Я несколько лет сидел за деревянным столом. Все было хорошо, на него влезало много хлама, а древесина столешницы приятно грела руки. Время от времени я подвигал к столу ведро и смахивал в него весь хлам. Но хлам оставлял на столе царапины, а они со временем забивались грязью. И тут я купил стеклянный холодный стул, на котором теперь сижу и грызу кактус».

Ні, стаття про те що в мене був стіл з дубу а тепер стіл з горіху.

Раз на десять років влажу у подібні Holy War. Починав ще з калькуляторів і коли вперше побачив Linux він був мені таким же як і MS DOS просто з дещо іншою архітектурою. Довго сидів на Windows (3, 3.11, NT, 95, 98, XP і далі за списком), пробував Mac OS (Classic, System 7, Mac OS 9 і сучасні), але зручнішого за Linux (всі дістри перераховувати не буду, бо буде довше ніж сам пост) не знайшов нічого (sorry FreeBSD).

И каким дистром пользуетесь на десктопе сейчас?

Кілька робочих місць. Mint, Ubuntu, ParrotOS, Raspbian, OpenSUSE, CentOS, Arch та Fedora.

Учитывая их количество в вашем списке, мне кажется, вы просто хронический distrohopper, и вам нравится ковыряться c дистрами. Мне тоже, если честно — я, в основном, по себе сужу :) И это никакого отношения не имеет к удобству и эффективности в контексте Linux vs macOS, вот честно.

Коли хочеться перейти на іншу систему, в 99 випадках із 100 це просто прокрастинація

В мене був один відсоток коли треба було нове залізо.

Останньою краплею в мене було раптове зникнення всіх файлів у папці користувача у Windows. Файли відновив, але більше з віндою мати справ немає. Тож прокрастинація тут нідочого.

Прокрастинация это когда как раз не переходят, но ноют :)

Але в дечому ви праві — я затіяв переїзд якраз тоді коли не хотілося робити один нудний проект, хоча планував його дуже довго. Втім самі налаштування та спроби зайняли напевне один вечір, далі вже були дрібнички.

Теж подібне бувало і не раз, А сам вже хочу давно перейти на Linux, — але поки не достаньо аргументів за, і є 1-н аргумент проти — але вагомий — це витрата часу, якщо система вимагає налаштувань, проблеми з апдейтами та пошуком софта — то витрачений час обходиться дорого, і тому перехід має бути чимось реально необхідним для мене

Это не винда, здесь такого в линухе не нужно. Но первые полгода-год будешь привыкать. Меня сейчас в винду и силой не загонешь, я кросскорреляцию заюзаю и виртуалку для тестов.

А зачем было сносить уже установленную и почти настроенную Ubuntu и ставить Mint? Поставил бы себе Cinnamon и на него переключился.
1. CtrlC/CtrlV в UI работают одинаково, а в терминале CtrlC из покон веков используется для другого, поэтому так исторически сложилось.
6. Не как CtrlV, а вставляет то, что было в последний раз выделено мышкой.
Это отдельный буфер и имхо очень удобно, когда двойным кликом мышки выделяешь и потом средней кнопкой вставляешь — без клавиатуры и вызова доп. меню.

Поставил бы себе Cinnamon и на него переключился.

Мені простіше було перевстановити дістр.

CtrlC/CtrlV в UI работают одинаково, а в терминале CtrlC из покон веков используется для другого, поэтому так исторически сложилось.

А пацаны-то не знали! Від того що воно «історічєскі сложилось» це не стає більш зручним або чимсь хорошим.

ніхто не змінюватиме термінальні програми заради зміни поведінки CtrlC — воно не тільки історично склалось, але і продовжує працювати в поточний час в багатьох термінальних програмах — починаючи з bash, less і до emacs ...

Так не змінюйте, змініть Ctrl+C у всій системі на щось інше щоб мені не потрібно було нести додаткове когнітивне навантаження.

Так а де Ctrl+Ins не працює?

Не знаю, мені ця комбінація незручна.

в маках. ну, т.е. номинально на стандартной клавиатуре в макбуке, если не берем в учёт USBшную, инсёртов нет.

в маках.

Ватсон, перед нами программист. Тема-то про Linux была, и в каких именно программах это не работает.

Когда только начинаешь пользоваться линухом таки сильно проще подбирать с переустановками, чем сносить и ставить DE разные.

Дякую! Хороша і потрібна стаття!

Я вже довго живу тільки на GNU/Linux і втратив скіл об’єктивно описувати переваги і недоліки порівняно з іншими ОС (тільки Windows в моєму випадку), бо просто забув як там все, забув проблеми пов’язані з переходом. Найбільше людей спробувати Linux я надихнув якраз протягом свого першого року.

Для самої розробки в Лінуксі все добре, проблеми у мене сталися з корпоративними каналами комунікації. Була нав"язана якась Cisco Meeting, тощо, яка в Лінуксі працює дуже глюкаво через веб інтерфейс, нативного прикладення немає. Півроку помучився, перейшов на вінду назад. Все ж таки комунікації з колегами важливіше за мої технічні вподобання.

Cisco взагалі туплять з десктопними рішеннями. Їх пакеттрейсер на Лінуксі — це нічний жах.

Хоть я и далеко не прогер еще, только патаюсь) Но сам пользуюсь Mint’ом уже больше года. Все началось, когда продал ThinkPad T410, чтоб купить новее, но процесс затянуло и остался я со старым десктопом на Core2Duo. Поставил Ubuntu 16.04.4. Понравилось. Потом, когда приехал ThinkPad T440p с 10кой на борту, поставил Ubuntu 18.10. Как по мне дичь редкая. Поставил Mint. Претензий, кроме своих кривых рук на первых порах не было. Сейчас уже почти 2 года пользуюсь Mint (19 Cinnamon) в данный момент. Решил полностью с винды перейти, когда положил Mint кривым скриптом добавленным в автозагрузку, но поднял систему с помощью только терминала. И осознал всю(на сколько хватает моих знаний) его силу) И со стороны обычного юзверя) могу сказать, что Mint’ом вполне доволен. Как домашней системой, так и системой для работы и обучения. На десктопе тож стоит этот же Mint. И если бы не уникальный софт под винду (Fusion 360), то послал бы ее. Порог вхождения в linux долгий, но оно того стоит.

Решил полностью с винды перейти, когда положил Mint кривым скриптом добавленным в автозагрузку, но поднял систему с помощью только терминала. И осознал всю(на сколько хватает моих знаний) его силу) И со стороны обычного юзверя) могу сказать

в том самый цимес что ты 146% точно описал сам процесс и всю ЦА )) просто потому что «обычного юзверя» таким просто не занимается вот в принципе от слова вообще селяви

Обычный юзвер просто сносит нерабочую винду и ставит ее заново. У него на ней обычно ничего важного нет вообще.

так и запишем «настоящий линксоед никогда не делает бекапы» (к) (тм)

А я думал десктопами уже никто не пользуется. Надо же сколько народу с ними ковыряется...

Тема на кшталт, що смачніше, апельсин чи мандарин

Ні, тема про те що можна пересісти з макосі на лінукс без втрати в функціональності або робочих можливостях.

Більше двох років пиляю щодня код який збирається під Windows, Mac та Linux (CentOS та Ubuntu — те що ми на рівні команди офіційно підтримуємо) — C++, Java, Python. Усі три OS як в теоремі Ескобара. Але Windows просто зручніше через те що я на ньому більше часу. Комбінація ConEmu, Far, cygwin, Sublime Text, Anaconda, VS Code імо доволі зручна.

Що стосується Mac то кожного разу це мука працювати на ньому (є квадратна коробочка, мусорна корзинка та лептопи — не знаю як воно правильно все називається). UI для мене особисто дико не логічний, нічого не працює як очикується, ХCode від Visual Studio відстає років на 25. І все тупо повільне :(

Якщо не Windows як основна система то я б теж краще вибрав би якийсь Linux.

А я прошел путь наоборот. 5 лет использовал Linux 3 из низ это Fedora с awesome и кучей кастомных хоткеев, перделок и свистелок. Перешел просто потому что я немного продвинулся на работе и код перестал писать почти полностью. Основной вид деятельности превратился в курсирование между переговорками, скролингом джиры и документации. И оказалось что мой thinkpad стал для меня слишком большим и тяжелым. Решил попробовать MacBook pro 13 2018 года. Первые 2 месяца я умирал от раздражительности хоткеев и ограниченности системы. Потом стало проще. Но теперь если я хочу поработать с кодом — выберу старый thinkpad с федорой просто потому что там все сильно быстрее работает и возможность запустить все что хочу. Мак остался чисто для интернета. В целом, как по мне, макбук вообще не «про» инструмент. Это что то на уровне домохозяек.

Да вполне себе про — я и на линуксе сидел много лет как основной машине (винда само собой), 4 года как переехал на мак (мбп про 15 домашнийб миник рабочий) .... там освоиться только разве что Homebrew (я его даже на виртулки линуксовые вставлял — есть удобные моментвы для экспериментов) .... а так — шелб zsh все такое же как и на никсах (ну с нюансами фоновох служб — ну так не проблема освоить если надо), софт для програмирования и офиса весь есть ...Тормозов именно мака нет если сравнивать схожие конфигурации (скорее даже будет быстрее если не потюнить никсы)

Посто дело обычно в том, что лень\нет времени осваиваться в новом окружении ... иначе нет там никаких проблем

Тоже переехал с Мака на Линух. Просто макбук сдох, а новый покупать — жаба сильно квакает. Правда именно Mint не зашел, решил попробовать OpenSUSE — оказался очень приятным и беспроблемным.
Пользую на ThinkPad и домашнем стационарнике уже около года.
Недавно в руки попал Макбук — я поразился, насколько Сафари стал за этот год хуже. В общем, перешел и не жалею.

Захоплююся людьми, яким вистачає розуму і особливо стійкості нервової системи, щоб продуктивно використовувати Linux на домашній машині. Щоб вправно і швидко переборювати різні проблеми, які з’являються знов і знов. Я, на свій сором, за роки користування цією ОС так і не досяг такого рівня.

Респект, тезко.

Щоб вправно і швидко переборювати різні проблеми, які з’являються знов і знов

В мене немає ніяких проблем (окрім дрібниць перелічених у пості). Я спеціально дав настоятися 3 місяці цьому сетапу і після того тільки доступився до написання матеріалу.

Захоплююся людьми, яким вистачає розуму і особливо стійкості нервової системи, щоб продуктивно використовувати Windows на домашній машині. Щоб вправно і швидко переборювати різні проблеми, які з’являються знов і знов.

Можна поцікавитись з чим конкретно в вас були проблеми на лінуксі ? Так як за 5 років користування в мене було 2 проблеми.

Коли користувався Linux на робочому стаціонарнику із JVM, Docker, Intellij Idea, браузером, та чат-застосунками, то проблем вважай не було: бо працювало швидше, ніж Вінда і логічніше, ніж Мак.

Вдома користувався ноутбуками, але частина проблем повинна бути актуальною і для стаціонарників. Якщо коротко, то життя було сповнене несподіванок:
— Я не міг знайти достятньо якісний потрібний мені софт. Наприклад любительських відео- і фоторедакторів, який працювли би на рівні iMovie і Mac Photos, або файлового менеджера рівня Nimble/Total Commander
— Вбудований мікрофон працював погано
— Я ніколи не знав чи прокинеться ноутбук коректно після сну. Тому на практиці завжди вимикав.
— Непередбачувана робота із залізом. Підключення до незнайомих проєкторів і принтерів завжди було для мене випробуванням долі
— Не зовсім чисте встановлення нових релізів дистрибутивів. Час від часу при цьому щось збивалося. Тому на практиці в таких випадках перевстановлював систему з нуля

Проблем безліч і вони постійні і «індивідуальні», а якщо доводиться ставити Лінухи на різні машини і різним користувачам, то там взагалі застрелитись можна.

До не давнего времени прочно зависал на 10й Винде с самого ее релиза. Некоторое время назад при работе с Idea / Android Studio лично мне любой Юникс начал казаться манной небесной. Причем, чем функциональнее и толще становились ИДЕшки, тем большее отвращение вызывала очередная перспектива провести за Виндой весь рабочий день.

Если тут пишут о том, как Идея/АС жрет 16гб на Юниксе, то на Винде, на моей субьективной практике (8-12гб) при параллельном тяжелому билду запуске скайп-колла все обычно висло к херам и не отвисало. Имея некоторый опыт на Убунте, но желая иметь перспективу пописывать радужный код для дяди Кука, плюнул и взял MacBook 2019, качество работы с которым и по сей день кажется чем-то недостижимым на средней руки виндовой системе. Наверное, если бы не упомянутый нюанс, смотрел бы в сторону какого-нибудь свежего ROGa или Razer’a с Линухом в качестве главной оси.

Забавно, как время и опыт меняют людей — некоторые после Винды запрыгивают на Эпл и живут в дофаминовом раю, в то время как другие, видимо, наевшись тем же Эплом, стремятся к абсолютной свободе и полному просветлению =)

Какая конфигурация мака ?

Базовая 13′ прошка mid-2019. Да, для двух моников пришлось докупать 2 нормальных хаба, но как по мне оно того стоит.

У меня похожая история: как купил MacBook Air 2012 с 4GB памяти и двухядерным i5, так на нем до последнего и работал. Особенно меня поражал тачпад — благодаря ему я много лет не пользуюсь мышью. Даже обучал на нем небольшую нейронную сеть в продакшн.

Но время идет, MacBook Pro уже не те, поддержка графических карт NVidia у Apple стухла. Нашел достойную замену — ноутбук Razer Blade 15 с отличным тачпадом и достойной видяхой.

Поставил Arch Linux с Gnome и остался доволен. Иногда перегружаюсь в винду и замечаю три существенных преимущества Линукса над родной виндой на одном и том же железе:
— работает тише
— батареи хватает на дольше
— поддержка тачпада значительно лучше

А так как ты Computer Vision Engineer, то ты еще один момент забыл.
Сборка опенсурсных либ под виндой — танец с бубном на 3 дня на либу, а в линухе три команды и готово.

адже матплата в мене теж стара та не вміє завантажувати систему NVMe,

Это не совсем правда, так как четвертое поколение скорей всего уже на z87 у которого нативная поддержка nvme в биосе. Более того, эти модули без проблем портируются в z77 биос, для 2 и 3 поколения интелов. В интернете куча гайдов для домохозяек как это сделать. Я лично проворачивал этот трюк на своей MSI Z77A-G45.

ps: forum.level1techs.com/...​for-z77-msi-mpower/136631

Якщо не треба гамати — то Лінукс на десктопі давно вже нормально жиє. Із ноутами складніше.

Щодо гот-кеєв, то особисто я коли трапилось працювати на трьох системах водночас на кожній користувався нативним їх набором. До цього швидко звикаєш.

В ігри теж можна добряче грати на лінуксі, проте не в усі: www.protondb.com

Можливо. Але от я вбив іграшку, в яку граю час зараз — не працює. Попередню — також ні.

Тоді вам тільки Windows. Як варіант дуалбут: для роботи Linux, а Windows чисто для іграшок.

В одно время я жил во всех трех ОС.
На моем десктопе предыдущем был и хакинтош (повезло с железом, удачно собрал), и линуксы (убунта и арч) и винда.
Ради интереса делал себе челенджи работая по неделе/месяцу с каждой ОС.

В итоге купил себе макбук. Но все зависит от задач. С докером локально приятней всего на линуксе работать. С .NET-ом на винде (вижуал студия довольно мощная), хотя Rider не дает слабину.

Сейчас уже два года сижу на макбуке (2015 15″ с i7-4770HQ 16GB RAM и 512 SSD и без dGPU, только iGPU). Работаю с двумя мониторами в абсолютной тишине без всякого шума (вентили тут надо еще раскочегарить... разве что компилируя что-то большое или 4к видео смотреть).
Производительности хватает в 90% задачах (даже когда открыто 2 вебшторма, 1 райдер, 1 датагрип, слеки, стопицот консольных вотчеров и прочее).

В плане игр и графики макось конечно не состоялась, те же игры (дота, кс го) на буткампе в винде работает гораздо быстрее и плавнее, чем в макоси (с идентичными настройками графики).

Хотя до этого всего я 4 года был линуксоидом арчером, и я считаю что это лучший дистрибутив (AUR чего только стоит, не надо вообще почти никогда лазить на сайты, подключать левые PPA и т.д.).
Да и по моему опыту глобальные апдейты (с учетом systemd/ядра и его окружения) более стабильно накатываются, чем на бубунту (особенно когда какой-то PPA еще отваливается).

Или, я бы советовал, Manjaro.

Мне вот Cinnamon как-то не зашел, дерганный какой-то после мака. Да и гном мне тоже не заходит. Наверное, лучшее что есть — Budgie Desktop, ну или KDE последний, очень добротный, минималистичный и ЦПУ не так сильно напрягает.

Я бы на винду вернулся если бы докер научился работать в WSL2. Вот когда это случится — я, скорее всего, задумаюсь :)

Я всегда питал слабость к ноутам с сенсорным экраном, которые можно «вывернуть» и превратить в планшет:)

Или, я бы советовал, Manjaro.

>>

Далі я перейшов до активно рекомендованого на DOU Manjaro. Завантажив варіант з Xfce, встановив. Після старту виявилося, що не працює Wi-Fi — ніяк не хотів підключатися до моєї домашньої мережі. Порпатися з пошуком необхідних драйверів не було жодного бажання, тож я перезавантажився у Windows та пішов шукати інший дистрибутив.

Я в общем говорил за дистрибутив и его экосистему.
Нюансы с железом всегда нюансы...
Проблема с вайфай.. разве что у тебя бродком, с ними Линукс не очень хорошо дружил из-за проприетарности :)
У Минта немного другая политика в плане предустановленной проприетарщины.
Но у него все недостатки убунты.

Но это так.. вкусовщина в принципе.

Я бы на винду вернулся если бы докер научился работать в WSL2

WSL2 это же виртуальная машина теперь, то есть то же что docker for windows будет. Увы но MS решили бросить затею нативно запускать linux приложения.

Неприятное разочарование.
А интересно и быстро все работало когда это была просто трансляция вызовов в WinAPI.
Я давно уже не следил за этой темой (в силу того что уже пару лет как слез с винды и линукса).

Хотя надо изучить что именно это за ажур-подобная виртуальная машина у них.
Но да, линукс все равно побыстрее будет в большинстве задач, увы. Винда — разве что из-за UI и софта (не девелоперского, а в общем).

Нативно запускат — это трансляция сисколов, которая, уже сама по себе, плохая затея, хотя бы, со стороны производительности, ну и, конечно, не все сискело ты странслируешь.

Я бы на винду вернулся если бы докер научился работать в WSL2. Вот когда это случится — я, скорее всего, задумаюсь :)

Уже несколько недель умеет как. Проблем не заметил пока.

Ух ты, надо попробовать.
То есть можно докер установить не на HyperV (как стандартный установщик), а просто внутрь WSL2?
Если да, пошел я тестить:)

виндовс превращается... виндовс превращается... в элегантный линукс )))

docker desktop edge с какой-то там версии (не помню, сейчас уже не важно, берем любую последнюю из edge) умеет юзать wsl2 как бэкенд, включается одной галочкой в меню, ну и выбрать какой дистрибутив из присутствующих в системе использовать.
Хотя, лично мне, не понравилось на венде с wsl, что с перым, что со вторым

Для меня с матлабом, плюсами и всей GPGPU хренью в линухе удобнее, чем в винде.
Разные опенсурсные либы собираются 3 командами, а не 3 днями шаманства со сборкой их.

За Сtrl+C древняя традиция на компах послать консольной проге сигнал самоубицца.
Винда в свое время тоже эту традицию поддерживала, потом долго с ней боролась.

А у меня не такой позитивный опыт перехода на Линукс. Макбук украли, пришлось переходить на стационарный комп работать, виндовс там 10, но года 4 не переустанавливался, было лень его ставить занового, решил линуксы по старой помяти. Тоже сначала убунту, потом минт. По итогу Идея в какой-то момент сжирает все мои 16гб памяти и интерфейс виснет. Такое только в Линуксах. Венда справляется с управлением памяти лучше, не говоря уже о маке.. так что перешёл в венду пока не решусь снова мак купить

В Линухе и Винде в корне разное управление и работа с памятью. Не лучше или хуже, а в корне разное. Подход винды для работы с виртуальной памятью мне в работе всегда мешал — линух мне в этом смысле удобнее.
Но вот то, что в Идее так безумно течет память... я удивлен. Не очень верю в такое. Запускаю иногда — течки сильной не замечал.

ну я не имею цели переубедить в чём-то. Если бы я описал всё, что пережил за последний месяц-два пока подбирал систему и настраивал окружения, то думаю это было бы более убедительно, но это потянет на схожий по объёму пост) так что описал коротко, что для меня лучшей средой, исключая мак, сейчас является вендовс, хотя и провожу много времени в WSL на самом деле

Я сильно удивился, что Идея такое говно уже оказывается.

Я сильно удивился, что Идея такое говно уже оказывается.

Всё там нормально.

А у товарища выше не так. 16 гигов выжирает за просто так.

А у товарища выше не так. 16 гигов выжирает за просто так.

это баг intellij или конкретного билда, может быть какого-нибудь плагина. Сам подумай при чем тут OS к протечкам памяти конкретного приложения?)))

У меня не причем, а тов. выше причем. И ему нравиться, как в винде, которая будет медленнее работать, но весь мусор в своп скинет.

таким советуют купить за 0 денег vscode :)

Справедливости ради vscode — это таки редактор с кучей возможностей, а не полноценная IDE. Надеюсь что туда подвезут нужные плюшки со временем )))

У меня не совсем идея (у меня пхпсторм), проблем нет — 32Гб и как-то всё равно кто там сколько выжирает 😀

меня не совсем идея (у меня пхпсторм)

Ядро там однакове.

я уже 3 года работаю в intelliJ Idea на Linux Mint и ничего не течёт. Запущено обычно 2-3 проекта + FF + Chrome + desktop Slack(который тоже славится прожорливостью). Работаю за ноутбуками — был thinkpad, сейчас Dell какой-то с i5 16gb оперативы и ssd. Вот WebStorm в 2016 — 17 когда я кодил на JS сильно память жрал, но всё равно не все 16 О_о

По итогу Идея в какой-то момент сжирает все мои 16гб памяти и интерфейс виснет.

Я ее иногда запускаю, не замечал, чтобы текла.

По итогу Идея в какой-то момент сжирает все мои 16гб памяти и интерфейс виснет.

Це баг IntelliJ швидш за все. В мене ніяких проблем, ідея тижнями може бути відкрита і не протікає.

Венда справляется с управлением памяти лучше, не говоря уже о маке.

)))))))))))

Зависит от задач. Для некоторых лучше подход винды к управлению памятью, для многих других линуха.
А у товарища выше скорее всего что-то с прокладкой между стулом и клавиатурой.

Для некоторых лучше подход винды к управлению памятью

это для каких же?

Где нужно, чтобы всё выгружалось в своп сразу же и только активные проги крутились в памяти. Винда же без свопа — это жесть. Тормозить начинает конкретно.

В линухе же идеология в корне другая. Своп юзается только тогда, когда памяти начинает не хватать. И тут лажа, если ты ее всю выжрал. Сразу ловишь безумные тормоза.
Но мне с идеологией линуха удобнее. Своп вообще отрубил, чтобы, когда я случайно запрошу дохулиард мегабайтов оно не пыталось их искать, а грило мне, что я дурак.

Но это понимание мое на верхнем уровне, на нижнем это нужно Горчака спрашивать — он в деталях расскажет.

когда я случайно запрошу дохулиард мегабайтов оно не пыталось их искать, а грило мне, что я дурак

Воно не скаже, Linux не відмовляє в алокаціях через нестачу пам’яті. Трохи вище описав детальніше.

Своп юзается только тогда, когда памяти начинает не хватать.

Це теж не зовсім так. Агресивність використання свопа залежить від значення swappiness (0-100), який за замовчуванням 60 в більшості дистрів.

. Своп юзается только тогда, когда памяти начинает не хватать

Такое мог написать, только, человек, который в глаза не видел параметра sysctl vm.swappiness, кторый, во многих дистрибутивах стоит, в дефолте, равный 60. А что это такое — оставлю вам удовольствие почитать самому

Когда-то видел, почитал и забил и забыл. Ну нафиг мне это не нужно.
Но, объясни почему винда сразу своп юзает и наполняет, в линух только, когда он понабился.

обидел конечно, но отвечать не стану. Да и кто я такой, чтоб с гуру операционных систем дискутировать. Просто в следующий раз не буду коммент писать, ибо зачем тратить своё время, ведь всегда есть умник, который побывал во всех ситуациях и всё знает

Ну, да, ну, да. Виктора бояться, на доу не писать 😁.

Весь прикол в том, что в Линуксе ты можешь настроить как должен работать своп и когда начинать свопиться, в винде такое сделать нельзя. Регулируется 1 параметром. Плюс ты можешь настроить политику кеширования (файловый кеш) что под виндой для меня до сих пор остаётся загадкой... Ну и из плюсов линукса — можно ручками обнулить кеш, но делать этого не нужно )))

Да. Но это уже за рамками юзера-домохозяйки. А мне вот лень с этим разбираться.
Кстати, за ссылку на простые мануалу по этому буду благодарен.

Для ноута/десктопа:

vm.swappiness = 5
vm.min_free_kbytes = 131072
vm.vfs_cache_pressure = 10
vm.dirty_ratio = 10
vm.dirty_background_ratio = 10
Для серверов — под свои нужны покрутить туда-сюда
Про параметры можно почитать тут:
www.kernel.org/...​cumentation/sysctl/vm.txt
ruhighload.com/...​мизация сервера на ubuntu

не пойму что смешного хоть убей.. я ужасно не люблю венду. Лет 6 провёл на линуксах, потом 3-4 гоада на маке, и работаю на венде сейчас только из-за того, что в моих задачах на моём железе она лучше. В принципе даже писать дальше не буду ничего, у всех своё мнение, и каждый тут считает себя умнее других, смысл время тратить

Хочу вставити свої 5 копійок в дискусію. Те, шо прога віджирає 16ГБ пам’яті — це звісно проблема цієї проги, але те, шо від цього намертво висне ОС — проблема ОС. Я die-hard фанат GNU/Linux, сам не раз натикався на цю проблему. TL;DR: допоміг earlyoom, все буде добре.

Чому так відбувається? Linux за замовчуванням не відмовляє в алокаціях пам’яті через її можливу нестачу. Процес може успішно алокувати 100ГБ віртуальної пам’яті, навіть якшо машина має тільки 8ГБ. Поки він не почне по факту використовувати більше, ніж доступно — все ок. Іншими словами, malloc на 100ГБ не поверне NULL, а от ініціалізація цього масива вже призведе до проблем.

На перший погляд це може звучати дуже нелогічно, але насправді програми в середньому алокують значно більше пам’яті ніж використовують (через динамічні структури даних в першу чергу). Тому це прагматично. Якби кожна алокація падала від нестачі гарантовано доступної пам’яті, в нас би починав падати софт від нестачі пам’яті ше при її утилізації в 10-20%. Відкрийте top і порівняйте значення VIRT (алокована пам’ять) і RES (прямо зараз використана пам’ять) для кількох процесів.

Що ж робити, коли фізичної пам’яті таки не вистачає? В таких випадках запускається OOM (out of memory) killer і вбиває процес, який на його думку спричиняє найбільше проблем і одночасно не дуже важливий. Там якісь свої евристики, не просто «хто зжер найбільше».

Проблема в тому, шо якшо пам’ять закінчується швидше, ніж OOM killer встигає відпрацювати — система висне.

Ніби можна налаштувати OOM killer, щоб він поводився більш агресивно, деталей я не знаю. Але наскільки я пам’ятаю, це матиме якісь інші негативні наслідки. Компроміс.

Earlyoom — це демон, який може зреагувати на OOM раніше (в причини я не вникав), тому цю ситуацію він вирішує. Fedora недавно анонсували, що включать його в наступний реліз за замовчуванням. А Ленарт Поттерінг запропонував включити oomd (теж ранній OOM демон, від Facebook) в Systemd. Тому через певний час це буде в більшості дистрибутивів і можна буде не переживати за це.

Буду вдячний за виправлення неточностей.

Як Windows обробляє подібні ситуації я не знаю. Скоріше всього там теж можна алокувати більше ніж доступно, це було б логічно, але я не перевіряв (напишіть, хто знає). Але я б не писав такі грубі твердження, що «X управляє пам’ятю краще ніж Y» без вникання в деталі. Найімовірніше, різниця в компромісах.

У меня почему то при запросе больше чем свап+физическая честно отказывало.
Это в винде своп динамический, а в линухе возможно таки сделали проверку на запрос памяти больше, чем есть виртуальной.
Но я в этих механизмах в линухе не разбирался детально.

Ось так я тільки шо алокував терабайт при моїх 8ГБ без свопа: pastebin.com/NmNtkcFL
postimg.cc/HJjrQKd7

Не могу спорить. Возможно ты и прав.
Мне большие куски в матлабе обычно выделять приходиться, так вот отрубание свопа перестало загонять в зависон линух. Может матлаб внутрях еще что учитывает.

Думаю для матриць матлаб ініціалізує пам’ять відразу коли алокує, тому навряд там можна чистий експеримент поставити. Але хз, я не шарю матлаб.

Але повторю мій основний пойнт, не обмежувати алокації розміром фізичної пам’яті — це дуже практично, бо програми майже завжди алокують значно більше, ніж використовують. Це добре видно в значеннях VIRT vs RES в top.

Думаю, це переважно наслідок динамічних структур даних: наприклад, створюєш ти vector в C++, кладеш туди 3 елементи, а алокується відразу на 100, добив до 100 — реалокувалось до 1000 (це пальцем в небо, я не знаю точних чисел). Це оптимізація швидкодії, шоб не робити реалокацію на кожен push. А так як динамічні структури даних використовуються всюди, в більш високорівневих мовах навіть немає масивів статичного розміру, то так в середньому і виходить: програма займає X байт в пам’яті, при тому, шо алокувала вона 10X. І якби менеджер пам’яті не дозволяв алокації понад фізично доступну пам’ять, то використати можна було б тільки її 1/10.

Я майже впевнений, шо Windows/MacOS теж не обмежують алокації розміром фізичної пам’яті (не бачу іншого способу утилізувати всю пам’ять в наших реаліях), тільки напевно ООМ всюди по різному обробляється.

UPD: Якшо комусь не лінь, запустіть мій С-шний код з попереднього коментаря на Windows/MacOS і гляньте, чи є «Allocation failed» в логах (я майже впевнений, шо він не повішає систему — або сам впаде, або без проблем алокує 1ТБ і все буде добре, але на всяк збережіть все важливе). For the sake of science, так би мовити.

Угу, по многим отзывам течет линукс на десктопах очень сильно, причем где попало, то браузеры то java.

А по многим отзывам уже давно на земном шарике рептилоиды рулят.

Ну как бы эти же люди потом покупают маки и все проблемы у них уходят. Рептилоиды лично мне не мешают

А так вот в чем дело — маколюба волной прибило.

Я про мак вообще ничего не говорил и в общем ничего против него не имею (не трогал, не пользовался), если бы не анальная огороженность железом по завышенной цене и эплом.

Я всего лишь поделился инфой. Лично я пару лет сидел на линуксе, и по прежнему его использую на всех серверах, но на десктопе это все так же система для энтузиастов.

Насчет цены, она не такая уж и завышенная, посмотрите цены на аналоги от того же lenovo или dell. Те жи X1 carbon или XPS с похожими характеристиками, стоят они сравнимо. Сейчас цены рухнули только потому что вышел macbook 16, а конкурентам нечего противопоставить.

Ноуты я вообще не смотрю. Мне для работы они не подходят, вообще не подходят.

Про течи — приводи факты, а иначе тупой вброс в стиле рептилоидов. И да я знаю, где сейчас любят течь многие проги, но это не там, где ты думаешь и в этой части они текут одинаково во всех осях).

И мне работать в линухе сильно удобнее, чем в винде.

Ну, а кто то работает только на ноутах. Так как мобильность и автономность важней. С десктопом проще, хотя тот же аймак тоже выходит сравнимо не дорого, если считать весь комп с 5К монитором.

Неа. Причем в стационарном ты без проблем меняешь детали по мере необходимости.
Была у меня 1060, словил по дешевке 1080, заменил. Памяти понадобилось больше доставил планок. Диск понадобился еще один, купил и доставил.

А разрешение 4K на меньше чем 21″ — это с лупой?

Для начала стоит понять как работает ретина, что бы не задавать глупых вопросов. Вам же на fullhd не нужна лупа? Даже на 15″

А если откинуть маркетинговую туфту, чем ретина принципиально отличается от 2К или 4К монитора в тех же диагоналях? Да и если взять легендарное высказывание что ретина всё что больше 300 пикселей на дюйм, то и текущие маки с натяжкой можно назвать ретиной...

Дохрена пикселей на дюйм — это хорошо, но размер буковок в миллиметрах ограничен нашим зрением.
Ну и даже при 150 пикселях на дюйм большинство, подавляющее, пикселей на экране не видит.
А вот если 96, то пиксели видят почти все.
Это про мониторы, что на расстоянии вытянутой руки. Если расстояние 3 метра, как до телевизора, то там и 96 уже дофига.

основной профит от высокой плотности пикселей — ровные и красивые шрифты, всё...

Смысл в масштабировании элементов интерфейса, на более высоком разрешении у вас более четкие элементы. Это банально как экран на старом кнопочном телефоне и новые fullhd+ смартфоны. Разницу ощущаете же? Просто так как винда в свое время привязала интерфейс к пикселям, а не к дюймам, что бы не было мыла, то теперь у нее проблемы. В тоже время macOS изначально делалась по другому, и на fullhd там мыльцо, зато на больших разрешениях она смотрится куда качественней.

Т.е. на маке сделали через задницу. Это логично границы объектов привязывать к пикселям.
А у винды проблемы не в этом, а в том, что они убили в нуль культуру программировнаия на конторе своей. Хотя есть подразделения, где оное у мелкомягких не убито, а очень на приличном уровне. Винда у них сейчас по остаточному принципу живет.

Ага, делали через задницу но в итоге получилось лучше чем у остальных, как то так.

То, что ты написал, это не лучше, а хуже. Но маколюбам, как и зеленскоголюбам — всё роса.

Ну так это не Линукс течёт а говнософт или говноплагин к софту. На серверах то тот же самый Линукс на тех же ядрах не течёт )))

Или говно виндовс менеджер на линуксе. Но факт остается фактом, что без линукса можно жить и заниматься делом, вместо постоянного подкручивания свапа, откатывания ядра, потому что в новом баги, сборки драйверов из исходников, написания скриптов для мышки, и тд.

А может всё куда проще и у кого-то руки из жопы?..

Черт уже два человека с такой идеей?

У разработчиков софта которые клали на линукс? Возможно, но это не в пользу того же линукса.

или не в пользу разработчика...

Это как посчитать, если доходность от линукс юзеров ниже расходов на поддержку, то в пользу. Думаю как линукс убьет винду, и захватит рынок, так и качество подтянется.

Как только кто-то рискнет игру AAA класса под линукс запилить.
Сложность в том, что почти все движки и наработки пока под DirectX, а под линухом нужно пройти весь этот путь игрописательства, что прошли под Винду. Это дорого и долго.
Но сейчас с играми такого уровня застой. Лепят что-то, но все не окупается. Так что приличный игровой движок под линух не долго ждать — лет 5-7, не больше.
А вот вся хрень, где GPGPU под линухом отлично живет и с каждой новой версией только лучше становится пока.

Не правда, на PS4 нет DirectX. Там ядро на freebsd кажется. И все игры получаются.

Но факт остается фактом, что без линукса можно жить и заниматься делом

А я на лінуксі живу і займаюсь справою без усього переліченого. Пост саме про це.

Думаю це більше залежить від того, чим саме займаєшся. Особисто у моєму випадку з вибором осі трохи простіше, бо це прописано у корпоративних правилах. На попередній роботі всі розробники сиділи виключно на федорі. На теперішній, усе корпоративне залізо видають разом з віндою. Є правда опція BYOD, але мене якщо чесно трохи жаба давить віддавати 2000-3000$ за яблуко.

а я на винде с виртуалбоксом ( там у меня всякие разные линуксы от федоры до кали) и очень доволен. Только памяти нужно побольше ( стоит 32ж). На линуксах подняты ВПНу и если гостям сохранить состояние -> перегрузить винду -> восстановить гостей — то они поднимают все ТСП соединения и ссш даже не отпадает)

Лично я довольно спокойно могу пересесть с линукса на макос
Но вот винда почему то вызывает раздражение

винда почему то вызывает раздражение

пушо не юнікс.

У меня тоже. Последняя, что не раздражала была WinXP.
На Win7 я уже задумался о свале на линух.
А как увидел и попробовал Win8-10, у меня не осталось выбора, как уйти на Линух.
Первые полгода-год привыкал, а сейчас как дотрагиваюсь до Винды иногда, так ощущение, что я в выгребную яму попадаю.

```

Середня кнопка миші працює як CTRL+V, ще не знаю, як це відключити, але й не надто шукав.

```
не зовсім так (хоча в різних віконних менеджерах можуть бути відмінності — може в Cinnamon і саме Ctrl-V):
— є Ctrl-V яка повертає скопійоване через Ctrl-C
— є ’Середня кнопка миші’ , яка повертає останнє виділене мишею (якось це можна і на тачпаді відтворити, але забув як)
і це дійсно зручно — фактично можна мати одночасно два блоки на вставку — щось глобальне і щось додаткове — виділено мишею.

Ubuntu треба ставити не з тим барахлом, що пропонують(gnome, unity, etc), а з XFCE4 (краще одразу XUBUNTU). Основне перевага Ubuntu — мати одну систему як базову на десктоп, як серверну на VPS, так і для для докер-контейнерів (крім мікро, де використовується Alpine). Ну і якщо підключати всякі GPU , то nvidia про UBUNTU знає, а про Mint — як пощастить

Прочитал статью, но так и не получил ответа на главный вопрос — ЗАЧЕМ?

так и не получил ответа на главный вопрос — ЗАЧЕМ?

Причини перелічені у блоці «Сумніви», якщо коротко то старий макбук повільно працював а новий купувати беззмістовно.

Я как то один раз тоже поставил на макбук линукс, так как все же хотел нативный докер. Но буквально через пару часов я вспомнил почему купил макбук. Если сам линукс (KDE) уже почти стал с человеческим лицом (не считая проблем масштабирования когда у вас несколько мониторов с разным dpi), то весь остальной софт это просто жесть.

ps: Ну и вишенка на торте это конечно звук, так все что с ним связано делал лично Сатана, то и не продав ему душу оно у вас никогда не заработает с первого раза нормально.

у вас никогда не заработает с первого раза нормально.

в мене запрацювало ))) нічого не налаштовував.

Ну я ж декілька дистрибутивів перепробував.

А винда уже умеет разные dpi для разных мониторов выставлять?
Она же вообще не в курсах про dpi, только масштаб в процентах можно задать.

Винда? в ней я просто меняю разрешение. Получается мыло, но это единственный способ ей пользоваться.

не считая проблем масштабирования когда у вас несколько мониторов с разным dpi)

Во, а в линухе хоть можно явно задать dpi и никакого мыла. Хотя еще не весь софт в hdpi умеет.
А вот с мониторами с разным dpi пока глухо. Думаю еще лет 5 и линух научится этому.

А зачем он мне и программитам? Каким художникам и фотографам может и нужен. Если гимп не подходит, то сидеть им на винде.

Десятка умеет. Только толку с этого немного, так как даже на момент конца 2019го года не так уж много софта под винду корректно умеет в high DPI aware.

А под линухом уже большая часть, кроме того, что на жабе. У жабы там с dpi полная хрень и разрабы выкручиваются все по разному.
Но браузеры уже все отлично разруливаются с dpi.
Матлаб уже тоже почти научился.
QtCreator еще не очень.
Идея одна из первых разрулилась c hidpi.

Не думаю что у именно жабы проблемы с хай dpi, так как все мои старые поделия из коробки завелись на маке без каких либо изменений. Надо перезагрузиться в убунту и проверить там.

Лично мне macos(hackintosh на thinkpad-ах, поэтому проблемы самих макбуков меня не волнуют) дает все тоже что и linux на котором я уже больше 12 лет, а винду я вижу только на ноутах друзей. Но для личного использования я предпочту macos, если будет выбор.
iTerm волшебен, а git, atom, terraform, ansible, kubectl везде одинаков.

Docker на маке неродной, а на виртуалке, как и на венде.

Кстати да, батарею за час — другой в усмерть убить — запросто

Ну так моя работа и не заключается в пускании контейнеров на локалхосте, имейджи билдят ci, пускают облака или кластеры номада\куба. В вообщем как пускалка консоли, бразура и редактора macos мне удобней.

А для меня это чуть ли не единственный аргумент перейти на линух. Потому как виртуалки с k8s просят уж очень много памяти. Но чтобы поднять отказоустойчивый кластер все равно нужны будут винруалки, потоэтому пока не дергаюсь.

тут как бы каждому свое — десктоп за цену мака будет на порядок круче. Думаю это предельно понятно. Но кому нужна мобильность, то мак вполне себе достойный выбор. Если мобильность не надо, то тысячи за 1,5$ можно собрать отличный системник гораздо круче нового мака.

Я в конце лета примерно за 1к собрал: ryzen 3700x (8 ядер/16 потоков), 32 Гб оперативы, 1 Тб NVMe (до 3 Гб/сек колбасит) и вообще доволен, как слон, особенно если писать какие-то запросы к большим таблицам в базе. Мак 2015 года у меня дамп базы может накатывать почти сутки, десктоп за пару часов.

Насчет сравнения операционок, то тут опять же кто к чему привык — мне лично комфортнее работать на убунту, чем на макоси.

то тут опять же кто к чему привык

Пост про те що
1. Стан лінуксу на десктопі хороший.
2. Можна переїхати з macOS без втрати продуктивності

І в принципі таргетований на людей які втомилися від заліза apple.

та я работаю на убунту 10 лет и особых проблем не испытывал никогда)
Насчет устали от железа apple — у меня было так:
— Первый макбук берешь потому что у всех других маки и это, наверное, суперноуты на века
— Потом понимаешь, что ресурсы не бесконечные, макось имеет тоже свои проблемы и убунту была тоже вполне себе норм, клава гавно.
— Начинаешь думать об апгрейде и уже сильно сомневаешься стоит ли платить столько денег, сравниваешь с десктопом
— Понимаешь, что за эти же деньги ты соберешь десктоп на порядок круче.
Тоже самое было у меня с айфоном. Сейчас взял сяоми ми 9 за треть цены нового айфона и вообще не вижу большой разницы.

Дякую за статтю. Було цікаво почитати (насправді, статтю цю прочитав ще в блозі автора).
Для себе вирішив ще раз спробувати на лептопі (на ThinkPad Т-шці) завести Юбунту чи Мінт, хоча до Win10 в якості основної робочої вже дуже звик і почуваю себе в ній комфортно.

P.S. Базова 16-дюймова Прошка з новою(старою) клавою зараз виглядає надзвичайно привабливо. особливо, якщо її зконфігурувати до 32 гб. Для тих, кому треба *ніксподібна ОС і хто хоче працювати відразу після того, як дістав з коробки, — має бути відмінній варіант :)

Cinnamon чомусь вважає ок вішати на F10 системний хоткей (виклик меню). Довго не міг зрозуміти, чому в мене не закривається mc. Як відключити цю поведінку для всієї системи, не лише для терміналу, не знайшов.

Это не только в Cinnamon, это во всем, что на основе Gnome сделано. Вот тут есть возможные решения askubuntu.com/...​me-terminal/128800#128800

Про проблеми:
2. Спробуйте створити кастомний хоткей і повішати на F10. Система скаже, що він зайнятий, але можна перезаписати і після цього просто видалити його. Або можна просто знайти і забрати, але це складніше.
3. В Ідеї просто із затиснутим колесиком блочне виділення працює.
6. Це фіча всіх лінуксових десктопів, навряд чи можна виключити. Її дуже бракує, коли сідаю за чужі компи. У мене навіть через це поміняні місцями на мишці клік колесиком і правою кнопкою, бо праву кнопку майже не використовую.

Спробуйте створити кастомний хоткей і повішати на F10. Система скаже, що він зайнятий, але можна перезаписати і після цього просто видалити його. Або можна просто знайти і забрати, але це складніше.

Спробую, дякую. Хоча виявилося що на F10 крім виходу з mc в мене більше нічого й немає.

upd: не спрацювало.

В Ідеї просто із затиснутим колесиком блочне виділення працює.

Кек, дійсно працює дякую. Хоча клавіатурою зручніше.

Спробую, дякую. Хоча виявилося що на F10 крім виходу з mc в мене більше нічого й немає.

В терминале иди в preferences — General и убери чекбокс последний — Enable the menu accelerator key(F10 by default)

В терминале иди в preferences — General и убери чекбокс последний — Enable the menu accelerator key(F10 by default)

>>

Як відключити цю поведінку для всієї системи, не лише для терміналу, не знайшов.

Я не трогал Linux руками очень давно, но в прошлом году у меня был ноутбук 2018 года дешевой серии с i3/8RAM/256SSD — забыл что меня сподвигло попробовать Linux после Windows — может просто интерес узнать что изменилось в части поворота лицом в обычному человеку нежелаещему пересобирать ядро компиляцией :)
Короче — я открыл интернет, загуглил что то типа «лучший дистрибутив Linux ...» - за 3 минуты вибрал интуицией Mint, скачал его + прошивальщик флешки и поставил.
(п.с. но не знал что об этом надо писать статью! :))) Владимир — это дружеская поть..ка :))))) )
Да все железо принялось, интерфейс почти для людей и скорость работы приятна (П.С, — но я не девелопер и у меня нет тяжелых задач).
Но все равно какое то ощущение недоделанности остается — после засыпания — клавиатура не просыпается и нельзя ввести пароль :), в Zoom почему не заработал микрофон в гарнитуре, да и сама работа ОС , например когда идет обновление пакетов + установка и работа (вернее не работа — так браузинг) в это время — кажеться что она плохо «параллеться» — вспоминается Windows 3.11 :)))
Ну т.е. много что сделано и в плане легкости установки, наличия ПО, поддержки железа, граф.интер-са — но все равно кажеться что это поделка энтузиастов, нет какой фирменности — я бы сказал — нет продакт овнера\ продакт менеджера.
Но думаю если мне нужно было для искать что то для постоянной разработки (сборки\деплои\эмуляция) + наличие старенького\посредственного железа — однозначно стоит пробовать Linux!!! По крайней мере могу подтвердить что взлетает он с холодной перезагрузки — за какие то секунды.

но не знал что об этом надо писать статью

В інтернетах мало або немає аналогічних мому матеріалів, лише срачі «в мене лінукс з 89го», «під лінукс немає фотошопу азаза» та «сиджу на шиндовсі».

Я ставив за мету передати досвід міграції з точки зору робочих інструментів та повсякденної роботи. Знайдете аналогічні матеріали схожого рівня деталізації — скиньте лінка, почитаю.

ноутбук

З ноутбуками окрема історія, збоку здається що там багато проблем із залізом.

Вам шашечки чи їхати?
Едуард — это дружеская поть..ка :))))

Твои проблемы напоминают шорохи в шкафу.
В том же зуме ты выбрал микрофон нужный?
Например, Слак до сих пор тупо переключается при старте всегда на первую звуковую карточку в списке, что получает от системы.
Зум приблизительно такого же уровня качества прога.

С засыпаниями и просыпаниями в винде таких же траблы с разным железом. Одно в линухе идеально работает и глючит в винде, другое наоборот.

Ви б ще 4 Gb порівняли із 16 Gb RAM) З січня 2014 працюю на MacBook Pro з Advanced конфігурацією: 16 Gb RAM, 260 Gb SSD, WiFi ac, USB3 та іншими плюшками. І коштував він тоді трохи більше 2К USD, минуло вже 6 років, а я навіть і не думаю поки про заміну... Це найкраща машина, на якій я працював за всю свою кар‘єру з 2001 року

З січня 2014

MBP 2015го неможливо проапгрейдити, а купувати залізо 5-и річної давності мені якось не хотілось.

Ви б ще 4 Gb порівняли із 16 Gb RAM

Ну, суть статті у софті а про швидкість то так, просто суб’єктивні відчуття які додали позитиву.

Зрозумів, дякую! В цілому я не критикую, бо час не стоїть на місці і у Apple дійсно є проблеми з девайсами та ОС в останні роки. Але вони їх вирішують, і з іншого боку, їх екосистема неймовірна — користують також Time Capusle роутером з вбудованими 2 TB з WiFi ac, що забезпечує запис і звитування данних звідти на шивдкості близько 40 Мбайт/сек. При цьому автоматично бекапляться всі дані з ноутбуку, щ мені одного разу дуже допомогло, коли на мій ноутбук товариш вилив стакан води. На тому роутері вся музика і відео, які я запускаю на ноутбуці і передаю через AirPlay 2 напряму на телевізор (це якщо не про роботу).

з іншого боку, їх екосистема неймовірна

Можливо синергія девайсів дасть в купі результат більший за суму складових, але в мене більш специфічно все — я стараюсь тримати якомога менше пристроїв.

Найфіговіше гівно із уявних. Вінда хоча б не прикидалася (до останніх кількох років) у спроможності відтворити Unix-досвід. Ні, звичайно, можна впасти нижче, але, переважно у знову таки макак-світі. Можливо, остання прошка із більш людською клавою поверне до часів 2014-15, але то лишень повернення анти-піку до звичного рівня лайна. Що є привабливим зі світу домогосподарки для інженера? Що один недо-девайс класно інтегрується у екосистему інших подібних? Блін, ну на схожих характеристиках ті ж IDE у Unix (besides the bootloader I mean), набагато зручніші (менша затримка на практично усіх операціях), нема «відстані» у командах до сервера. Клава? Леново пробували? Робота від батареї? Можливо обійде без тюнингу більшу половину лінукс лептопів. Ну не мультимедіа ж міряти?

Гівно — ваш коментар, обійду, щоб не заляпатись

да ти що, а як же потрахаться засетапити відяха/звук/принтер і ще перебрать 20 дістров?

це у вас в голові треба з чимось трахатись, щоб щось засетапити

OSX был в связке с Android? Потому что если iOS, то как дела с синхронизацией (airdrop, facetime, clipboard и тд).

OSX был в связке с Android?

Так.

airdrop

Наскільки я знаю ця штука і з маками працює нестабільно.

— Як я переїхав на Linux десктоп і не шкодую
— 63 fps

okay

Вже після публікації це помітив. У фулскріні 80-100 в тому самому місці, ось щойно зробив скріншот: imgur.com/P4ZERaH

Головне тепер не апгрейдить систему :D

Головне тепер не апгрейдить систему :D

Щотижневі апдейти на кернел нормально проходять. Чи то не воно?

на наступну версію дистрибутиву. коли всі пакети залітают нові

Аа, ну це так :) Я поки що запостпонив апдейт на нову версію мінту.

А що не так? Мінт завжди оновлюється без жодних проблем

Минт — убунту — дебиан testing (иногда вообще что-то берут прямо из sid).

Я на debian stable, казалось бы, защищён от такого, но и тут случалось быть неосмотрительным с обновлениями и ВНЕЗАПНО начать СТРАДАТЬ.

Працюю на лінуксі з Mint 17.3. Пройшов всі оновлення до 19.3. Жодної проблеми не було.

прилетел как-то апдейт кернела на убунту 18. поставил. запросило рестарт.
после рестарта она не ожила.. браво коллега линуксоид подсказал, что можно откатиться на предыдущую версию ядра.

после этого я не обновляю кернел))

При старте груб тебе окошко показывает с выбором установленных у тебя ядер вообще-то, да и вооще всех систем, что он смог найти.

тогда я этого не знал) но сам факт)

Факт того, что ты даже на первое окошко не смотрел, что появляется при включении компа?
У винды подобное окошко тоже есть (оно только про винды на компе, другие оси винда игнорит полностью).

факт того, что это окошко у меня не появлялось без специального вызова этого окошка.
что-то процессилось в консоли и ставало замертво.

Что за хрень ты несешь? Груб стартует первым — он загрузчик. До него было lilo. У винды свой загрузчик. И если ты что-то хитрое не сделал с грубом, то это окошко появится обязательно.
Ты может загрузчик свой написал и заменил им груб?

уважаемый, я не знаю, что за хрень несете вы, но я говорю как было у меня по факту.
я ничего с ним не делал, может сисадмины что-то и сделали, понятия не имею, ибо машина рабочая, а не личная. но каждый раз при загрузке убунты у меня груб не всплывает, а прямиком идет загрузка в ОСь во всеми вытекающими.

О, дожились.

Не было никогда такого, чтобы админ что-то позволял себе на компе разраба или тестера. Даже в конторах с укуренной безопасностью програмеров выделяли в отдельную подсеть и там было все открыто для выхода в инет, разрешено ставить на компы всё, что угодно.
И вообще за рабочий комп разраб отвечал сам и за секурити и за все остальное.

И если ты что-то хитрое не сделал с грубом, то это окошко появится обязательно.

Не-а. Ubuntu ставит GRUB_TIMEOUT_STYLE=hidden, и меню не появляется, если не нажмёшь Esc. Про это надо знать (причём именно Esc; LILO, например, хотел Shift).

Не игрался лишнего с настройками груба. Меня то окошко никогда не напрягало.
Зачем одмины на компе парня этот параметр установили я и представить не могу. Может они просто его не любили и решили поиздеваться?

Меня то окошко никогда не напрягало.

А его отсутствие?

Зачем одмины на компе парня этот параметр установили я и представить не могу.

Ты вообще читаешь, что пишут? Он не говорил, что окошко было, но пропало. Его просто не было.

А как его могло не быть?

Я несколько лет назад перепробовал пачку разных дистров — везде то окошко было.
Сейчас Минт (он на базе бубунты) и никто окошко не скрывает.

А как его могло не быть?

Повторяю: GRUB_TIMEOUT_STYLE=hidden

Сейчас Минт (он на базе бубунты) и никто окошко не скрывает.

Значит, в нём так не ставят.

А где ставят? Я в свое время попробовал разных на базе бубунты — нигде не ставили в тех, что пробовал.

У меня Kubuntu. Но в дефолтном Ubuntu вроде бы тоже это включено по умолчанию.

Значит винда-вэй рулит таки.

Вот только вчера ставил Минт 19.03 — нет никакого окошка grub.

Я еще с 16 начинал, там было и теперь при обновлениях само не убирается, к счастью.
Но как-то все начало, смотрю скатываться в линухе к тому из-за чего я с винды сбежал.
Значит зря я на парня наехал, извиняюсь.

можно отключить отображение(ну, или задержка 0секунд до автоматического выбора)
[upd] упс, ниже уже написали

Подписаться на комментарии