«У 2016-му моя зарплата з двох шкіл становила 2400 гривень». Як я пройшов шлях від сільського вчителя до програміста

Привіт, мене звуть Богдан Овенко, мені 27. Уже рік, як я Java-розробник і консультант у компанії GlobalLogic. У професію прийшов після того, як три роки відпрацював учителем інформатики, фізики та астрономії в середній школі (такою була вимога навчання на бюджеті в університеті Драгоманова). Перший рік вчителював у школі Києва, два наступні — у рідному селі Плесецьке та в сусідньому селі Васильківського району. На той час — у 2015-16 роках — моя зарплата з двох шкіл становила 2400 гривень. Це була не єдина, хоч і вагома причина для змін. Стрес та інші негативи на роботі підштовхнули здійснити дитячу мрію та стати програмістом.

Передісторія

Програмування цікавило мене змалку. Мама працювала програмістом у конструкторському бюро в Києві, іноді брала мене з собою на роботу, спостерігав за її працею. Але після закінчення школи не пройшов на відповідну спеціальність за результатами ЗНО, тому подався на фізмат у Драгоманова. На якийсь час мрію про програмування довелося відкласти — аж поки в процесі роботи вчителем не зрозумів, що не бачу майбутнього для себе в школі.

Досвід у школі був повчальним, виніс для себе багато. Проте було багато матеріальних мінусів (не лише щодо зарплати). В усіх трьох школах, де працював, взимку неймовірно крижані навчальні кабінети, що вже казати про підсобки. Матеріальна база теж погана. Лабораторні годі нормально проводити, приладів не вистачало. Придумував хоч щось оригінальне, щоб дітям було цікавіше. Наприклад, демонстрував електрогітару і пояснював принципи її дії (якраз у той час сам опановував інструмент).

У школах недостатньо комп’ютерів, щоб діти працювали з ними, а також не було нормального програмного забезпечення. Склад самої навчальної програми — тема для окремої статті. А також відсутність системного адміністрування: доводилося все налаштовувати, ремонтувати, допомагати іншим викладачам, фіксити різні питання самому, без будь-якої доплати, просто тому, що я це вмів. Нема середовища, в якому можна розвиватися, зростати кар’єрно. Найбільшим позитивом у таких реаліях залишалися учні, відчуття, що можеш комусь допомогти змінити життя.

В університеті Паскаль був єдиною мовою, на якій нас вчили програмувати, інформатика загалом вважалася другорядною на факультеті. Тож коли зрозумів, що йтиму зі школи, став потихеньку вчитися — довелося самостійно починати з азів.

CoffeeScript

Знайомі програмісти порадили почати з Android або Java. Вибрав останнє, почав ґуґлити, знайшов сайт JavaRush. Проходив рівень за рівнем, на певних завданнях застрягав — тоді просив допомоги у знайомих програмістів із НАУ. Вони щось підказували. Тупив на елементарних завданнях, все здавалося незвіданим і неймовірно складним. Долаючи приступи апатії і прокрастинації, приймаючи допомогу друзів, таки пройшов дев’ять рівнів на JavaRush. У цей час допрацював останній рік у школі, потрібно було думати про наступну роботу.

Влаштувався в інтернет-магазин кави і знову відклав на якийсь час програмування — потрібно було заробляти на життя. Спершу працював менеджером з продажів, а через два тижні роботодавці запропонували займатися обліком кавових машинок і створити для цього базу даних. Так я перейшов на цю ділянку роботи.

За вдалим збігом обставин потрапив на IT-конференцію. Наша компанія виставляла стенди з кавою на різних заходах для реклами магазину — таким чином я потрапив на XP Days. Там спілкувався з айтішниками, пропонував їм спробувати CoffeeScript, тобто кави. Розговорився з одним архітектором з EPAM, розповів про свої наміри. Він і порекомендував пройти якісь курси. Сам же я доти не задумувався про таку можливість. Тоді він назвав невідомі мені на той час ІТ-компанії, в яких найкраще було шукати курси. Я не розумів тих назв, тому він написав їх на буклеті з кавою, який я зберіг собі на пам’ять. Можливо, в майбутньому зможу йому подякувати.

В інтернет-магазині я протримався два місяці, аж поки в бізнесу не почалися проблеми і всім не врізали платню наполовину.

Курси

Був листопад 2016-го, коли я почав шукати курси. Підходящі довго не знаходилися: для деяких вимагали досвід, для інших — знання англійської. У мене ж не було нічого. До того ж важливим тоді був критерій: курси мають бути безплатні. Зрештою знайшов курси, які тоді звалися Easy Start in IT, тепер це Mate Academy. Для мене вони підходили найбільше, оскільки не потребували жодних вкладень (за правилами, навчання оплачується тоді, коли випускник знайде роботу).

Через півтора місяці після того, як подав заявку, зателефонувала HR з курсів і запитала, чи мені ще актуальне навчання (так довго, тому що набір в попередню групу вже завершився). Звісно я відповів ствердно, тим паче якраз почалися проблеми з інтернет-магазином. Прислали тестове завдання: розподілити студентів та викладачів за допомогою Java. Із ним, на диво, добре впорався. Наступне завдання виявилося складнішим, на SQL. Але оскільки разом з ним прислали посилання, приклади виконання робіт, за ними все і зробив. Потім призначили співбесіду по скайпу: на ній розбирали виконані завдання, а також зосередилися на тому, щоб зрозуміти мої технічні навички та soft skills.

Усе пройшло успішно, в офісі підписали контракт, мені дали ресурси для опрацювання: книги: «OCA: Oracle Certified Associate Java SE 8 Programmer I Study Guide: Exam 1Z0-808» by Jeanne Boyarsky and Scott Selikoff і «Head First Design Patterns: A Brain-Friendly Guid» by Eric Freeman (є також російською мовою). Перша книжка була англійською, а оскільки з мовою в мене тоді було погано, то сидів і перекладав кожне слово, щоб збагнути зміст речення. Перед початком курсів і впродовж навчання кожен охочий міг необмежено підтягувати англійську з викладачами. Я її посилено вчив перші два місяці, далі більше часу почав приділяти технічним речам.

Навчання почалося в лютому 2017 року — і воно теж давалося мені важко. Здавалося, що я був найслабшим у групі (та що там здавалося! — це був факт), що кожен інший із шести учасників групи має більше бекґраунду і швидше схоплює знання. Мені страшенно не вистачало контексту: не розумів англіцизмів, які вживав викладач, не розумів технічних речей, які він згадував. Спіймав себе на думці, що за три роки в школі дещо деградував: коли перед учнями постійно повторюєш одне і те саме, мозок вже не такий еластичний до сприйняття нової інформації. Потрібні були особливі вольові зусилля, аби налаштувати себе на розвиток. У цьому сенсі я багато працював над собою, перемагав той ступор, в який мене вводили навіть ті завдання, які не впливали на результат, на оцінку.

Навчання тривало чотири місяці (спойлер: наприкінці я так і залишився найслабшим). Заняття відбувалися двічі/тричі на тиждень. Нам щоразу давали домашні завдання, на занятті розбирали їх виконання. Пізніше у нас відбувся хакатон, мета якого — командою створити певний продукт. Ми вирішили зробити соціальну мережу (тоді якраз прикрили «ВКонтакті»). Розбили роботу на завдання для кожного, і кожен вклав щось у розробку, зараз у кожного слухача лежить на GitHub ця робота.

Майже весь час, поки тривало навчання, я не вставав з-за комп’ютера. Усі зусилля зосередив на курсах, багато займався самостійно. Крізь завдання продирався, як крізь хащі. За таких умов про жодну повну зайнятість не могло йти мови, я присвятив себе одній справі. Та жити за щось потрібно. Є класична історія про розвантажування вагонів. У моєму ж випадку вона звучить так: я вантажив дровами і тюками з сіном камази, знайомий у селі запропонував мені такий підробіток. Під час навчання я жив у рідному селі і до Києва їздив електричками (зараз під час роботи теж продовжую, година їзди в один бік). Це не засмучувало, я собі думав: навчання — моя головна мета. Навіть якщо не стану мегаепічним доповідачем на конференціях і семінарах, зможу робити те, чого прагнув у дитинстві.

Підготовка до співбесіди

Також практично з першого дня нас почали готувати до співбесіди. Разом почали вивчати стандартні запитання співбесід. Є чудовий ресурс jsehelper.blogspot.com із відповідями на найпоширеніші запитання по Java, SQL, HTML. Можливо, відповіді не завжди вичерпні, але принаймні задають напрям, куди думати.

На кожному занятті ми 10-15 хвилин приділяли тому, щоб опрацювати одне з питань. Хтось зі слухачів, на кого вкаже викладач, повинен був розповісти, до прикладу про ООП, розкрити основні поняття з теми. Потім усі інші приєднувалися до обговорення. І так щоразу з іншою темою.

Готували до співбесіди не лише в технічних аспектах. Викладачі багато уваги зосереджували на тому, як слід позиціонувати себе під час розмови. Проговорювали, що відповідати на стандартні запитання рекрутера: «Розкажи про себе», «Чому Java?», «Ким бачиш себе через 5 років?», «Розкажи про свої мінуси». Спершу кожен самостійно шукав для себе відповіді, а потім тренувалися з тамтешніми HR-ми. Вони аналізували помилки, радили, що варто змінити. У мене була така помилка: я хотів сказати про один зі своїх мінусів, що не завжди буваю уважним, починаю тупити. Мені порадили, що цього краще не казати саме в такому формулюванні, а додати, як я працюю над цим недоліком. І так із кожною слабкістю: говорячи про неї, додаєш, як її долаєш (звісно, якщо справді робиш це). Наприклад: позбавляєшся поганої концентрації уваги медитаціями, практиками дихання тощо.

Після того, як кожен учасник групи пройшов тестову співбесіду, ми записали свої помилки — і ще раз пройшли аналогічну співбесіду. Це дуже допомогло. Морально значно легше, коли розумієш, як слід відповідати. У більшості випадків ставлять стандартні запитання, тож реально підготуватися. Я собі за результатами курсів вибудував цілу стратегію, як належить себе поводити.

Резюме: 150 відправлених листів

На другий-третій місяць навчання почали практикуватися з рекрутером, як подавати резюме та сприймати відмови. Відразу зауважу: для мене це виявився найскладніший етап (але водночас і найбільш опрацьований). За півроку я подався на 150 вакансій — і лише після цього отримав фідбек.

Скласти резюме допомогли рекрутери. Далі наведу кілька порад із досвіду викладачів академії.

Передусім резюме обов’язково має бути англійською мовою. Другий важливий аспект — це чітка структура. Спершу вписав у резюме навички, яких навчився на курсах і ті, які в мене вже були. У перших рядках варто акцентувати на тому, що знаєш найкраще. У моєму випадку це були Java 8 та IntelliJ IDEA. Потім розписується стек-технологій, які опанував. Можливо, щось із них знаєш гірше, щось краще, але головне, щоб був бодай якийсь досвід роботи з ними.

Далі вказуєш досвід роботи. Я написав, що був учителем, у дипломі зазначено, що можу працювати вчителем інформатики.

Доброю манерою є вказати скайп, пошту, LinkedIn, номер телефону. Якомога більше контактів, щоб будь-яким чином рекрутер міг зв’язатися з тобою. Важливо адекватно називати всі логіни, жодних «apolon 27», наприклад. Найкраще завести пошту на gmail.

Коли відправляєш резюме, добрим тоном є вступний лист рекрутеру або компанії. Вистачить кілька рядків, в яких розкажеш, хто ти, чому зацікавлений у вакансії, що знаєш і вмієш. Уже такий маленький крок вирізнить тебе з маси, адже така активність свідчить про особливий підхід кандидата. За день рекрутер може отримувати сотні резюме і навряд чи зможе розібрати всі (а надто ті, де нема досвіду роботи). Тож варто докласти бодай таких зусиль.

Після подачі можна написати рекрутеру або ж зателефонувати (якщо рекрутер залишив свій номер телефону): спитати, чи подивилися твоє резюме. І якщо так, то чи можна отримати фідбек. Якщо я знаходив контакти рекрутерів, то так і робив. Цим звертаєш на себе увагу, показуєш, що ця робота тобі реально потрібна і засвідчуєш свою готовність працювати.

У мене не було досвіду роботи, саме тому відправив резюме 150 разів, з яких я зміг потрапити аж на 11 співбесід :) У цьому сенсі працював наполегливо: відправляв і дзвонив, куди міг, оскільки дуже прагнув роботи.

Щодня, коли не вчився, раз на годину заходив на топові сайти. Моніторив Djinni, DOU, Jooble, Work.ua, Rabota.ua. На LinkedIn не надто зважав, оскільки не мав багато доданих контактів рекрутерів. Також не знав про опцію, що щойно зареєстрованим користувачам можна переглядати рекомендовані місця роботи. Із компаній найбільше моніторив позиції у GlobalLogic, Luxoft (оскільки вони входять у топ-5 в Україні і в них частіше з’являлися позиції trainee і junior), Wix, Control Pay (в останньому подобалася атмосфера, також у них гарний бізнес-центр).

Подавався я практично на всі вакансії junior, middle, trainee. Відправляв резюме навіть на ті вакансії, в описах яких було вказано «два роки досвіду роботи». Кожен лист намагався підлаштувати під описану вакансію, наголошував на вказаних аспектах, ніби казав: «Я саме такий, який вам потрібен». Хоч і не відразу, але стратегія себе виправдала.

Як знайшов роботу

Коли побачив вакансію для trainee в GlobalLogic, то одразу подався на неї. Але з першого разу не склалося, тому що я вирішив «пливти за течією» і сподіватися, що хтось побачить моє резюме і відразу ж запросить на інтерв’ю. Вже через два дні позицію закрили (з огляду на швидкість, слід розуміти, що на це місце знайшли когось усередині компанії).

Але коли наступного разу з’явилася позиція Trainee Java Developer, я зрозумів, що не можу прогавити цей шанс і почав діяти як ніколи. Знайшов у LinkedIn контакти не менше як п’ятьох представників компанії з різних міст (від Львова до Харкова) і написав кожному з них, що зацікавлений у цій позиції і напередодні надіслав резюме. Ну і, звичайно ж, що бажаю приєднатися до компанії. Одна з них відповіла і дала контакт київської спеціалістки, попередивши її, що напишу їй у скайпі. Ми списалися — і вона призначила інтерв’ю на вище вказану позицію. Тут величезну роль зіграло те, що я виявляв багато бажання, проявив ініціативу і сам шукав контакти.

На інтерв’ю нервував, це, вочевидь, було помітно представникам компанії. Навряд чи підкажу, як впоратися з нервами, але головне: не вставляти самому собі палки в колеса, як це зробив я. Зайшов у невелику тісну кімнату, де мало проходити інтерв’ю, і сів під стінкою навпроти виходу. Коли зайшли інтерв’юери, вийшло так, наче вони перекрили мені шлях до виходу. Саме через це я почав неймовірно нервуватися (хоча причину зрозумів уже згодом). Психологічно це тисне, сприймається так, наче нема шляхів для відступу. Тож моя порада: якщо будете проходити інтерв’ю в тісній кімнаті, не сідайте під стінку.

Але загалом я добре відповідав на запитання (технічні і такі, що стосувалися soft skills), представники компанії Олександр і Людмила залишилися задоволеними. Після інтерв’ю мені повідомили, що згідно з клієнтським рішенням позицію вирішили змінити на JavaScript. Проте запевнили, що я сподобався, тож готові порекомендувати мене на ще одну позицію Trainee Java Developer.

Я неабияк зрадів із цього другого шансу. Знову відправив резюме і дочекався інтерв’ю. Перед ним мені дали тестове технічне завдання, що було неочікувано, але все ж зміг з ним впоратися. Виконав його за два дні, і після розгляду запросили на технічне інтерв’ю. Порівняно з першим, яке проходило на нервах, у розгубленості, це склалося ідеально. Відповів на всі запитання, розмову вели в дружній атмосфері. Загалом інтерв’ю тривало дві години: на другій годині зловив себе на думці, що зовсім не хвилююся, відповідаю без жодної напруженості — усе мало такий вигляд, наче просто спілкування з друзями. Один із інтерв’юерів нині є моїм тімлідом, з іншим теж підтримуємо зв’язок постійно.

Буквально через 40 хвилин після цього двогодинного інтерв’ю мені зателефонували і запросили на розмову з project-менеджером через два дні (година розмови минула за обговоренням різних технічних речей). Коли вийшов з офісу, знову ж приблизно через 40 хвилин подзвонили: «Готуємо офер». Це було «вау» для мене і для моїх викладачів із Mate Academy.

У проміжках між офером сходив ще на одну співбесіду — радше з цікавості, бо для себе вже вирішив, що йду в Global.

У жовтні минув рік, як я з компанією. Усе круто, всім задоволений. Є з чим порівнювати: після школи з її нервами і непорозуміннями потрапляєш у середовище, де до тебе ставляться приязно, де є умови для розвитку та різні бонуси, на зразок спортзалу, страхування. Тут усі розвиваються, відтак і мислення змінюється. Є команда, яка підтримує. А всі проблеми тут — на рівні задач, а не буденних клопотів. Тепер відчуваю, що вношу цінність у проект. Постійно намагаюся виконувати все більше, живу роботою.

Висновки

З власного досвіду: буває, застрягаєш на чомусь, думаєш, що нічого вже не вийде з твоєї затії. Такі думки треба облишити. Для цього бажано мати ціль — настільки вагому, щоб вона тебе рухала. Коли в мене щось не виходило і внутрішній голос лише починав нашіптувати «А може...», відразу ловив себе на цій думці і промовляв уголос: «Жодних „а може“. У мене все вийде і я зроблю те, що запланував».

Я б порадив тим, хто змінює професію, не наголошувати під час співбесід на грошах. Потрібно адекватно сприймати себе, розуміти, на якому рівні перебуваєш, відштовхуватися від цін на ринку або від конкретної пропозиції. Якщо, до прикладу, з твоїм рівнем і досвідом можна розраховувати на зарплату 700 доларів, то я б і називав таку або, можливо, навіть дещо меншу.

Багато значить правильна мотивація. «О, цей програміст класно заробляє. Спробую й собі», — це неправильна мотивація. Якщо хочеться в IT лише через гроші, то краще не треба. Правильна мотивація — знайти заняття до душі, як очевидно це не звучало б.


За допомогу в підготовці статті дякуємо Ярославі Тимощук

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному4
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Стандартная ситуация: свитчер, который зарабатывал 2400 и захотел сыров по 500 рассказывает, что желание норм зарабатывать — не вариант входа в ИТ.

как по мне статья отличная, человек старался и добился своего. IT это не замкнутая индийская каста, куда можно попасть только родившись айтишником. Как историк-недоучка/строитель/продавец/и_много_прочего отвечаю)

Якщо хочеться в IT лише через гроші, то краще не треба

Це кліше вже не викликає нерозуміння, а стає чогось смішно.
Всі вже знають яка ЗП в IT. А всі роблять вигляд, що у всіх, прокинулась жага до вирішення задач, а у декого на 4-му десятку років життя. Якщо цікавить «робота для душі» чому не піти на художника, а сім"ю хай хтось інший утримує)

Круто! хорошая,мотивирующая статья, особенно для людей, которые хотят сменить сферу деятельности, и начать карьеру в ИТ!
главное вкладывать силы, учиться, стараться, рубиться до конца

81 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дожить бы до того времени, когда войтишники станут вЫйтишниками. Когда в ИТ останутся люди которые любят ИТ и не за деньги. Которых прёт ИТ!

Я извиняюсь. А с годом опыта кого и чем вы консультируете?

Мне понравилась статья, потому что в ней хорошо описано, что человек сталкивался с трудностями, но благодаря упорству и труду преодолел их и добился своего. Обычно истории успеха звучат типа «я пришел, сделал то-то, получилось», и весь объем работы остается за кадром. Желаю автору удачи.

Гарна стаття! Дякую автору, що поділився своєю історією успіху та натхненням йти до своєї мрії! :)

Статья хорошая, но концовка убила ))

Багато значить правильна мотивація. «О, цей програміст класно заробляє. Спробую й собі», — це неправильна мотивація. Якщо хочеться в IT лише через гроші, то краще не треба. Правильна мотивація — знайти заняття до душі, як очевидно це не звучало б.

А теперь сравним вышее с тем, что сказал почти 100 лет назад один из первых «акул» бизнеса, Генри Форд: «Главная польза капитала не в том, чтобы сделать больше денег, а в том, чтобы делать деньги ради улучшения жизни». Тот пример, который ТС привел — «спробую і собі», и есть самая простая, логичная и правильная мотивация через конкуренцию. Оговариваться о том, что бабло зарабатывается для того, чтобы жить лучше и иметь некие возможности, недоступные без бабла, а не для того, чтобы сложить долларовую пирамидку выше чем у соседа — ИМХО излишне.

Деньги не главное. Жить лучше не значит жить счастливее.

Деньги не главное

Читайте акулу бизнеса еще раз: главное — на что деньги будут употреблены.

Жить лучше не значит жить счастливее.

Пардон, игра слов. Могу ответить, что жить счастливее — не значит жить хуже, но это аналогичный же треп.

Я читал внимательно. Деньги это не капитал. Жить счастливее значит жить лучше.
P.S.
Г. Форд также не оговорил, для улучшения чьей жизни (или жизней)
Очевидно, его собственной. Доказательство: принуждение к черным «фордам»
P.P.S.
Вы торопитесь постить.

Да как скажете, пробуйте на здоровье... и спорить пробуйте пожалуйста с тем, что утверждается, а не с чем хочется. Ни я, ни Форд не утверждали, что деньги — это капитал или не капитал.

А ты не хочешь пойти по преподавать на 70 евро в мес)?

Потому что «надо закончить ВУЗ». Единственный плюс — откос от армии. Кстати, у учителей вроде он сохраняется.

Стандартная ситуация: свитчер, который зарабатывал 2400 и захотел сыров по 500 рассказывает, что желание норм зарабатывать — не вариант входа в ИТ.

Дюже гарно написано. Видно через що чоловік пройшов, та як відбилися ці події у його памяті. Написано без пафоса, та виставляння себе. Мов, ось я який. Також видно, що він добра людина.

Уже рік, як я Java-розробник і консультант у компанії GlobalLogic

Що таке консультант у GlobalLogic? Це типу консультанта у магазині парфумів чи щось важливіше? :)

Це тіпо юридично коректне формулювання, щоб ніхто, боронь б-же, не подумав, що якась галєра практикує підміну трудових відносин договорами субпідряду із консультантами/контракторами ;)
Щиро ваш, К.О.

Насколько я знаю консультант в глобале — это достаточно жирная лычка

Ну х.з. Але якщо й так, то походу не всі там в курсі, отже й інтерпретації можуть різнитися.

www.globallogic.com/...​/junior-java-developer-3

Excellent Benefits: We provide our consultants with competitive compensation and benefits

І це в контексті вакансії джуна.

Якщо хочеться в IT лише через гроші, то краще не треба

Це кліше вже не викликає нерозуміння, а стає чогось смішно.
Всі вже знають яка ЗП в IT. А всі роблять вигляд, що у всіх, прокинулась жага до вирішення задач, а у декого на 4-му десятку років життя. Якщо цікавить «робота для душі» чому не піти на художника, а сім"ю хай хтось інший утримує)

а міг би самотужки навчитись кодінгу, заробляти на сири на UpWork-у та водночас робити хоч щось корисне для людства та країни у школі, не марнотратити життя...

Працювати на другій роботі для оплати першої ? А який сенс ?

сенс життя?
мабуть цілодобово деплоїти на продакшен у светрі з оленями, аж поки у 40 не виженуть за «оверкваліфікейшн» чи із іншої нагоди. але я не певен.

А так — на щастя, преподів та вчителів особисто я пам’ятаю набагато краще (та тепліше), аніж співробітників. Це дуже товстий натяк, щоб 2 рази не бігати на кожний трололо.

Я працював і іноді ще працюю викладачем. І там крім самого викладання є купа дурної паперової роботи, яка віднімає купу часу. І працювати на декількох роботах одночасно достатньо важко. Ще й жити іноді хочеться :)

Чувак, я до 2014 года вожатым в лагере работал — у меня $1000 месяц зп выходила, при бесплатном проживании и питании. Малым опыты по физике проводил, наподобии тех что на канале Криосанна.
Да и во время студенческой молодости контрольные-курсовые делал по 700 грн, это 3 часа работы, $100 почти, зарплата Senior’а, только тогда ещё обед в столовой «нивчем себе не отказывай» обходится в 15-20 грн., а не 250 как сейчас!!!

Да и во время студенческой молодости контрольные-курсовые делал по 700 грн, это 3 часа работы

Нифига себе. Я что-то около 30 грн брал за контрольную по физике для заочников не-физиков. И это была готовая работа, которую просто нужно было сдать. Правда это было в период с 2003 до 2007 примерно

Нужно делать работы которые студики заказали через препода, и делать на весь поток ;))))

Может кому и примитивная статья, ни о чем и тд., но тем кто хочет стать программистом и вошел в ступор хороший пинок, что я не один кому туго идет.
К сожалению нету знакомых программистов, но пытаюсь.
Вопрос к автору — проект делал какой-то чтобы кроме резюме посмотрели на твой код?
И есть кто тут с рекрутеров чтобы посмотрели резюме и указали на минуса и что подправить.

могу со своего опыта рассказать. После того как добавил в резюме свой проект — сразу нашёл работу. При этом на собеседовании расспрашивали про проект, говорили, что он им понравился и допытывались, сам ли его писал.

А можно в кратце по проект, что это было? Если еще не пишешь сам код спокойно, то трудно что-то придумать чтобы потянуло на собеседование. Придумать можно, то разбить тех задание на мелкие под задачи плюс правильно все сделать сложно (
Это если только на ru.stackoverflow.com выложить.

На самом деле было несколько небольших проектов, но главным (моей гордостью) был виджет для рабочего стола с погодой.
При этом я старался, чтоб приложение было расширяемым, легко добавить или заменить какой-то компонент. Например визуализация была за счёт QT, но сделал так, чтоб с лёгкостью можно было изменить на любой другой gui.
Ещё был тетрис и виджет на рабочий стол для линукса для настройки яркости экрана.

очередная статья ниочем лишь бы заполнить пустоту на доу. в инфопульсе в киевском офисе вроде как 1000 сотрудников — надо чтоб каждый написал историю как он учил программирование — для доу хватит на 3 года постов

Порадоваться можно за человека, и пустить слезу об украинском образовании

Драгоманова вуз с дурной репутацией, туда идут те кто не поступили в КПИ и КНУ. Соответственно контингент не располагает к росту. Автору респект, что нашел в себе силы сменить профиль, несмотря на ВУЗ и атмосферу в школе.

как по мне статья отличная, человек старался и добился своего. IT это не замкнутая индийская каста, куда можно попасть только родившись айтишником. Как историк-недоучка/строитель/продавец/и_много_прочего отвечаю)

IT это не замкнутая индийская каста, куда можно попасть только родившись айтишником.

а это хорошо или плохо?

реклама mate academy?

о, ще одна історія успєха.
можна вже пускати слєзу?

Сумно тільки одне, що вести інформатику в школі і надалі буде стара математичка...

Кстати, как там мама, на чём пишет?

Було б цікаво послухати її історію.

ха, стара матиматичка тепер дорогий ML консультант, носить два годинника і вільно володіє англійскою і корейською ;) (жартую)

Раз уж тут треть статьи про Mate Academy, то вопрос — 10% от зарплаты таки платите ?

Не только от зп, а и от любого вида доходов тоже. Ну это не самое страшное, хотелось бы узнать что в договоре про форсмажор прописано, какие штрафные санкции. Так просто никто деньги не будет вкладывать

Что значит

а и от любого вида доходов тоже

? Продал квартиру — заплатил курсам 10% ?

Мне уже ответили сотрудник академии, что доход только от сферы айти. Если не понравилась айти и работаешь в др сфере, то не платишь. Если возвращаешься в пути меньше чем через 5 лет, то снова начинаешь с ними работать.

Было бы феерично, но нет )
На Прекрасном был сцыль на договор: docs.google.com/...​fqWrLosD0dhSw/mobilebasic

3.1. Вартість послуг складає 10% (десять відсотків) від отриманого Замовником доходу сукупно за перші 36 (тридцять шість) місяців працевлаштування Замовника в галузі Інформаційних Технологій.
3.2. Під доходом Замовника у цьому Договорі розуміється дохід Замовника у якості заробітної плати за трудовим договором, та/або дохід у якості винагороди за цивільно-правовим договором, та/або дохід від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця у галузі Інформаційних Технологій.

У галузі інформаційних технологій

За договор спасибо. Почитаю

Интересно, такой договор в суде нельзя ли обжаловать?

Это пожизненно?

стаття супер
PS.десь завив «сеньйор» який думав що програмування для «ізбрранних» :)

С одной стороны, замечательный пример целеустремлённого парня, который знал, чего хочет и в конце концов добился этого.
С другой стороны, можно рационально использовать время, расширять свои навыки и умения, глубже изучить предмет и понадобилось бы меньше времени на поиск работы и меньше времени на отправку резюме.
А если посмотреть с ещё одного угла,то, зачем об этом писать? Зачем я это прочитала?
Достаточно примитивный рассказ.

Меня этот вопрос тоже волнует))

Молодец, вошёл в IT, может сьездишь теперь в свой кабинет физики, прикупишь пару вещиц?
Кстати, как там мама, на чём пишет?

Знайшов у LinkedIn контакти не менше як п’ятьох представників компанії з різних міст (від Львова до Харкова) і написав кожному з них, що зацікавлений у цій позиції і напередодні надіслав резюме. Ну і, звичайно ж, що бажаю приєднатися до компанії. Одна з них відповіла і дала контакт київської спеціалістки, попередивши її, що напишу їй у скайпі.

переломный момент

Поздравляю!

Очередная дефолт стори, зачем марать бумагу?

Нужно больше энтропии

Есть такой тренд

зачем марать бумагу?

А зачем вы распечатывали статью с доу?

Радий що не тільки мені вдалось пройти такий шлях
ПС: вітання від группи МІ фізмату =)

Статья-хорошая,автору- дальнейших успехов в професс.сфере. И неважно, с Глобал у Вас сложится первый оффер, или с другой компанией.Нужно не опускать руки,и помнить,что поиск первой работы- это тоже работа.

я думаю тут половина dou таких

Круто! хорошая,мотивирующая статья, особенно для людей, которые хотят сменить сферу деятельности, и начать карьеру в ИТ!
главное вкладывать силы, учиться, стараться, рубиться до конца

Підписатись на коментарі