Перехід кордонів. Hardware на шляху до України «спотикається» об митницю, що ускладнює життя IT, волонтерам та державі — розслідування DOU

У розпал війни системи Starlink, генератори й потужне телеком-обладнання стали для українського бізнесу та держави предметами першої потреби, а для волонтерів — одним з найчастіших запитів у межах їхніх поїздок за критично важливими товарами в Європу. Втім крім великого попиту на такі товари й проблеми через їхню дефіцитність, життя бізнесу, IT та держави ускладнює й затягнуті процедури митного контролю, стверджують одразу кілька співрозмовників DOU, що постійно стикаються з «пригодами» на державному кордоні.

Ми дослідили, що насправді відбувається на митниці, чи складно завезти Starlink в Україну та чи розвʼязує ці проблеми Мінцифри.

Замкнене коло

У вересні 2022 року DOU дізнався про історію українського розробника, компанія якого зіткнулась з проблемою ввезення комунікаційного обладнання в Україну як допомогу під час війни. За словами співрозмовника, його команда звернулась до Мінцифри із запитом, якого саме hardware потребує відомство для стабільної роботи. Розробник стверджує: від допомоги відмовились, а ввезенню самого обладнання не посприяли.

Про цю історію редакції стало відомо за місяць до масованих обстрілів інфраструктури росіянами. Через них серйозно постраждало не лише населення, а й український бізнес, який тісно завʼязаний на інтернеті та мобільних мережах — від платіжних терміналів у Rozetka та «Новій пошті» до Zoom-колів великих аутсорсерів з клієнтами. З початком масових блекаутів бізнеси стали залежати ще й від генераторів, старлінків, підсилювачів сигналу, зарядних станцій тощо. Майже всі вони — іноземного виробництва.

Деякі високотехнологічні товари, потрібні для розроблення сучасного обладнання, належать до продукції подвійного використання, тобто обладнання чи його елементів, які можуть бути використані для створення зброї, військової чи спеціальної техніки, включаючи матриці, радіомодулі, плати управління та акумулятори, і в Україні їх не виробляють.

Крім того, щоб привезти товари подвійного використання в Україну з-за кордону, потрібно отримати дозвіл або висновок Держекспортконтролю (ДСЕК). Цей документ просять показати митники.

Так виглядає висновок ДСЕК

За спробу провезти річ у вигляді контрабанди на людину можуть накласти штраф, співмірний з вартістю товару. Так, якщо гаджет коштує 10 000 грн, треба буде сплатити 10 000 грн штрафу. А на додачу конфіскують сам товар.

За законом дозвіл на імпорт товарів подвійного використання ДСЕК готує протягом 30 днів. Але через місяць дозвіл можуть і не дати, посилаючись на помилки в документах, або потребу провести додаткову експертизу документів, наданих для отримання дозволу.

Наприклад, ДСЕК може відмовити, аргументуючи тим, що бізнесмен вказав неправильного кінцевого споживача товару, написав некоректні реквізити експортерів або імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, найменування товарів тощо; приховав інформацію про товар, на основі якої ДСЕК вирішує, давати дозвіл чи ні.

Митний консультант Ян Коваленко вже понад п’ять років займається оформленням документів для доставки в Україну комерційних товарів подвійного використання. За його словами, нині у 99% випадків ДСЕК дозволяє завозити такі товари лише спецекспортерам і спецімпортерам, тобто кільком десяткам державних і приватних компаній, які мають право самостійно експортувати зброю, військову техніку та техніку подвійного призначення.

Теоретично без ліцензії спецекспортера завозити товари подвійного призначення також можна (для цього потрібно зібрати великий перелік документів), але, за словами Коваленка, на практиці все одно такі компанії найчастіше отримують від ДСЕК відмову.

«Зараз процес отримання дозволу на завезення товару подвійного призначення займає мінімум півтора місяця. Але через формальні причини термін очікування може тривати й п’ять місяців, — пояснює Ян Коваленко. — Неофіційно в ДСЕК пояснюють відмову або затягування тим, що „ви неправильно оформлюєте документи“, а офіційно говорять, що „є процедура, яку потрібно пройти, і ви не відповідаєте необхідним характеристикам“. А фактично вони співпрацюють з кількома спецімпортерами. Це просто монополізація. Тобто у них є кілька монополістів, з якими вони співпрацюють. І документи дуже легко оформлюють для них і дуже складно — для всіх інших».

Оскаржити відмову можна двома способами: 1) написати скаргу на ім’я голови ДСЕК або його заступника і чекати відповіді ще місяць; 2) подати позов до суду, оскаржуючи дії або бездіяльність посадових осіб.

Втім, проаналізувавши Єдиний державний судовий реєстр з початку війни, ми не знайшли судових справ, які стосуються незаконних відмов у наданні дозволу на імпорт товарів подвійного використання. Воно й не дивно: судовий процес може затягнутися на роки, і поки суд винесе рішення на користь позивача, питання вже не буде актуальним.

Підприємець Григорій Зеленюк багато років закуповує товари подвійного використання за кордоном для українського ринку. Він — один з багатьох, хто скаржиться на митників, які нібито змушують бізнесменів та волонтерів фальсифікувати митні декларації, зазначаючи в них придбані товари подвійного використання як гуманітарну допомогу — навіть коли це не так.

«Чиновники ганяють нас як собак, — обурюється Зеленюк. — Ми довго ходили по колу митниця — ДСЕК — митниця — ДСЕК. Держекспортконтроль пропонував нам завезти товар як гуманітарку. Бо, мовляв, Рахункова палата їх оштрафує, якщо вони дадуть офіційне роз’яснення щодо конкретного товару, який ми завозимо (хоча за законом накладання штрафів самою Рахунковою палатою на сьогодні не передбачено). Я почав дзвонити всім в уряді, вийшов на Тараса Качку — заступника міністра економіки. І коли я почав скандалити із ДСЕК, вони таки розкопали потрібний документ. Щоправда, служба нам аж три місяці відповідала».

Ще одного нашого співрозмовника Тараса Н. (прізвище він просить не вказувати) знають в обличчя керівники найбільших благодійних фондів в Україні. Він допомагає волонтерам вигідно закуповувати товари подвійного використання на європейському ринку.

«Наша функція — економити людям гроші. До нас звертаються фонди, які збирають пожертви: „Повернись живим“ і „Благодійний фонд Сергія Притули“. Дають гроші, щоб ми за вигідною ціною купили товари, — розповідає Тарас Н. — Ми купуємо товари у 15 країн Європи, це три десятки магазинів. Маємо знижки до 40%, це колосальна економія. За три місяці з одного магазину товарів на мільйон євро викупили».

Тарас неодноразово стикався з проблемами на митниці, тому просить не вказувати його прізвища, бо хвилюється, що згадка у публікації обернеться новими проблемами для польської компанії, яка є посередником під час завезення імпортних товарів в Україну. За його оцінками, кожен третій замовник товару подвійного використання має труднощі на митниці через бюрократичні перепони, створені ДСЕК.

Чи намагалося Міністерство цифрової трансформації України спростити процес доставки в Україну високотехнологічного обладнання, ми попросили прокоментувати заступника міністра цифрової трансформації Олександра Борнякова. Урядовець на запит DOU відповів, що Мінцифри «не володіє запитуваною інформацією».

«Технічні обов’язки як всередині, так і зовні міністерства чітко розподілені. Мінцифри формує політику у сфері ІТ та телекому. Цей та подібні запити, що активно надходили з початком повномасштабного вторгнення, ми скерували до відповідальних осіб Держспецзвʼязку, які чітко розуміються на вказаних потребах і відповідають за цей напрям. Мінцифри тим часом активно розгортало роботу в напрямах інформаційної блокади рф, налагодження системної співпраці з компаніями, створення актуальних сервісів для громадян та втілення інших задач, що входять до сфери її компетенції», — додали в пресслужбі Мінцифри.

Волонтери відкрито говорять про те, що в ДСЕК начебто діє корупційна схема, побудована на продажі дозвільних документів. Вони помітили, що існують компанії, які за 10–25 тисяч гривень готові допомогти отримати всі дозволи. Загугливши фразу «ДСЕК — отримати дозвіл», ми натрапляємо на рекламу компанії «Віконсалт», яка на своєму сайті обіцяє таке: «Звернувшись до нас, Ви гарантовано отримаєте в Держекспортконтролі відповідний дозвіл і зможете проводити необхідні митні операції, пов’язані з міжнародними передачами товарів подвійного використання в рамках правового поля, відповідно до положень чинного законодавства України та міжнародного права».

Голова Державної служби експортного контролю України Олександр Павліченко закиди у корупції відкидає, мовляв, «Державна служба експортного контролю України завжди відкрита до конструктивного діалогу і налагодження взаєморозуміння з усіма суб’єктами».

Волонтери, з якими поспілкувався DOU, вважають винуватцями своїх бід не лише очільника Державної служби експортного контролю Олександра Павліченка, а й голову фракції «Слуга народу» Давида Арахамію. Начебто восени 2022 року саме Арахамія давав таємну вказівку детективам Державного бюро розслідувань приїхати в посольство України в Польщі й провести там «виховну бесіду» щодо занадто швидкого підписування дозволу кінцевому споживачу.

Але сказати про це неанонімно поки що не наважився жоден із шести волонтерів з п’яти організацій, з якими вдалося поспілкуватися DOU. Знову ж таки, пояснюючи це «страхом помсти» з боку ДСЕК та ДБР. Волонтери стверджують: якщо вони перестануть боротися з бюрократичними перепонами і не займатимуться поставками товарів в Україну, то це створить вільну нішу для зацікавлених сторін.

Донедавна постачальники товарів подвійного призначення, які вони ввозили через Польщу, приносили в українське посольство сертифікат кінцевого споживача, і там його «за пів години підписували», стверджує джерело DOU в дипломатичній установі. Співрозмовник запевняє: у Посольство України в Польщі приїжджали представники ДБР через «масові підробки» дозволів для кінцевого споживача і під загрозою відкриття кримінального провадження наказали зробити процес отримання «максимально прозорим». І щоб нібито забезпечити це, в ланці узгодження документів з’явилася ДСЕК.

«Після візиту ДБР посольство почало ставити сертифікат на перевірку, потім надсилати його в ДСЕК, а служба — до кінцевого споживача, щоб отримати від нього письмову відповідь, чи справді саме кінцевий споживач підписав сертифікат. Лише після цього ДСЕК надсилає підтвердження в посольство — і воно завіряє сертифікат. Це затягування процедури на рівному місці», — скаржаться DOU волонтери.

Зрештою, вони почали купувати товари не в Польщі, а в інших країнах. Яких саме — волонтери не кажуть, «щоб не було проблем».

Полювання на Starlink

Проблеми в українських волонтерів і бізнесів виникають не тільки з товарами подвійного використання — так, завезення системи супутникового інтернету Starlink, що забезпечує мережевий звʼязок під час блекаутів, не назвеш простим процесом.

Співзасновник благодійного фонду KOLO Євген Ковалевський згадує, як на початку війни без проблем купував для своєї команди Starlink по 400 доларів за одиницю і витрачав на доставку з Європи лише чотири дні: «І все — проблема зі зв’язком розв’язана, користування старлінками в Україні було безплатним».

30 листопада 2022 року Кабмін дозволив ввозити в Україну Starlink без мит і ПДВ. А 13 грудня Верховна Рада закріпила це рішення на законодавчому рівні. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль сподівався, що такий крок «здешевить їхню вартість і дозволить забезпечити їх для якнайбільшої кількості людей та організацій». Натомість ціни на термінали Starlink злетіли майже удвічі.


Попит на старлінки дуже високий, але на ринку всього кілька компаній пропонують їх доставити з-за кордону в Україну. При цьому покупці пишуть у відгуках про те, що стовідсоткова передплата може свідчити про шахрайство

Нині середня ціна Starlink на українському ринку — $1000. А чекати товар можна й місяць, за умови передплати від 50% до 100%. Є на ринку пропозиції, коли старлінк міститься на складі в Україні. Але тоді ціна зростає у рази, до 85 тис. грн. Для порівняння: якщо замовити термінал для облаштування супутникового інтернету з офіційного сайту в столицю Польщі Варшаву, його вартість становитиме $614 (близько 22,6 тис. грн).

Starlink набагато дешевше купувати, замовляючи його з доставкою в сусідню Польщу

Тож перед покупцем постає дилема: 1) відіслати кошти українській компанії і протягом місяця сподіватися, що товар таки привезуть і доставлять; 2) отримати товар упродовж кількох днів, переплативши вдвічі; 3) замовити Starlink через офіційний сайт з доставкою в сусідню країну, а потім самостійно привезти в Україну.

Теоретично нещодавно ухвалене безмитне ввезення дозволить привезти Starlink у будь-який з доступних способів — навіть для міжнародних поштових та експрес-відправлень. Без додаткових вимог сертифікатів чи інших бюрократичних перепон.

Український бізнес купує термінали супутникового інтернету для резервного зв’язку, але досі має проблеми з доставкою їх в Україну. Представники ІТ-бізнесу кажуть, що одного Starlink достатньо для 50 пристроїв. Тобто якщо в компанії працює 1000 співробітників, потрібно придбати 20 пристроїв.

Анна Щербакова з компанії GlobalLogic каже, що наразі компанія лише тестує Starlink як канал безперебійного інтернет-зв’язку, а його доставку в Україну попри усі озвучені урядом спрощені процедури характеризує як «одну з пекучих проблем»:

«Старлінки практично неможливо завезти наразі. Адже це обладнання, яке під час перетину кордону потребує оформлення додаткових паперів, сертифікатів, дозволів від українських служб. Для ТОВки-покупця потрібен набір дозвільних документів. Ми звертаємося до державних установ, які видають дозвільну документацію, намагаємося розібратися, що саме потрібно для легального ввезення старлінків в Україну. Це теж займає час. Якби ввезення терміналів можна було спростити, це б зняло велику кількість головного болю».

Керівниця Emergency Response Team у SoftServe Соломія Гнатів погоджується, що на Starlink попит настільки високий, що знайти їх у достатній кількості на ринку складно:

«Якби держава могла посприяти в тому, щоб такі девайси для забезпечення автономності швидше потрапляли в Україну, це стало б у пригоді і українцям, і компаніям, які допомагають своїм працівникам пережити зиму з найменшим дискомфортом».

А поки що компаніям доводиться діяти через посередників або під’єднувати зв’язки в профільних асоціаціях.

«Діалог з владою ми ведемо за допомогою наших індустріальних об’єднань — Асоціації IT Ukraine, регіональних кластерів, — каже Андрій Оксенюк, CFO Ciklum. — Вони ж значною мірою допомагають в закупівлі високотехнологічного обладнання. Так, вигідні умови для придбання старлінків запропонував Львівський ІТ Кластер».

Окрім Starlink, на українському ринку працюють і інші, менш відомі провайдери супутникового інтернету: DataGroup, Iridium, SkySat+, Inmarsat. Бажання українців отримати саме Starlink пояснюється кількома факторами. По-перше, він набув популярності в Україні з першого місяця війни, коли компанія-розробник SpaceX додала підтримку системи на території України та передала першу партію терміналів у критичний для країни момент. По-друге, Starlink портативний і забезпечує мінімальну затримку сигналу. По-третє, не потрібно бути спеціалістом, щоб його налаштувати, Starlink — це антена і роутер, а також застосунок в мобільному телефоні, який сам знаходить супутник і під’єднується до нього.

Інші супутникові оператори працюють так: щоб отримати стабільний інтернет-зв’язок, на місце потрібно запрошувати спеціалістів, які встановлюють стаціонарну велику антену, перемістити яку проблематично.

«Хоч якийсь» мобільний зв’язок

За умови дефіциту Starlink, генераторів та іншого обладнання для стабільного звʼязку деякі IT-фахівців, що працюють віддалено, зробили ставку на мобільний інтернет і резервне живлення домашніх роутерів.

Чому мобільний звʼязок інколи «падає» разом з вимкненням світла? Брак генераторів у базових станціях мобільних операторів та подекуди — «ручний режим» розподілення телекомунікаційних ресурсів, яким опікується Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (Держспецзвʼязку).

Відомство відповідає за те, щоб у критичних ситуаціях електроенергія, мобільний зв’язок та інтернет передусім мали саме спецкористувачі. Тому орган може пріоритезувати телекомунікаційні та інші мережі, щоб, наприклад, передусім надати зв’язок у прифронтовій зоні.

Саме Держспецзв’язку створило так званий національний роумінг, який дозволяє при зникненні зв’язку одного оператора під’єднуватися до мережі іншого.

Історично мобільні оператори розбудовували свої мережі децентралізовано, не координуючись із державою. Для повноцінної роботи мобільної мережі необхідне стабільне електропостачання, а якщо його немає, базові станції продовжують працювати автономно завдяки акумуляторним батареям лише кілька годин.

Стабільний мобільний зв’язок на усій території України з’явиться тоді, коли мобільні оператори придбають генератори для своїх базових станцій. Йдеться про десятки тисяч генераторів вартістю в кілька мільярдів гривень.

Нині мобільне покриття є на 86% територій у прифронтових зонах, де не ведуться бойові дії. Але ситуація постійно змінюється, тому що базові станції мобільних операторів живляться електроенергією і вже за 2-3 години після знеструмлення акумулятори на них розряджаються.

Телеком-оператори вже закуповують електрогенератори та живлять станції, але постає інша проблема — їхня кількість величезна. Лише у компанії «Київстар» 13,3 тис. базових станцій. Теоретично їх можна забезпечити дизельними генераторами, але кожен такий генератор щодня споживає по 100 літрів дизельного пального.

Мобільні оператори визнають, що не мають грошей на купівлю такої великої кількості генераторів. Тому, наприклад, «Київстар» запрошує до співпраці всіх, хто має генератор потужністю від 6 кВт і готовий під’єднати до нього телеком-обладнання. Аналогічно діє і Lifecell: компанія констатує, що низка бізнес-партнерів і організацій вже відгукнулися й разом з оператором забезпечують потреби українців у зв’язку під час вимкнення електроенергії. Vodafone діє інакше: щоб підвищити автономність базових станцій, компанія замінює свої акумуляторні батареї на сучасніші.

Втім, навіть якщо мобільні оператори знайдуть достатню кількість генераторів, все одно не зможуть встановити їх на всіх базових станціях, бо багато об’єктів зв’язку розміщено у важкодоступних місцях: на дахах, висотних спорудах, складних архітектурних об’єктах. А отже, проблеми з мобільним зв’язком будуть, поки остаточно не зникне загроза ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури.

Що робить держава

«Ми знайшли якихось заступників [міністра цифрової трансформації Михайла] Федорова і звернулись із запитанням, що їм потрібно з [комунікаційного обладнання] і як ми можемо все це ввезти. Відповіді були — „та нам нічого не потрібно, це не на часі“. Як ввозити — не знаємо», — розповідав український розробник, чия історія змусила звернути увагу на проблему з ввезенням hardware в Україну.

Мінцифри ж у розмові з DOU пояснило, що такі запити відомство одразу скеровувало до Держспецзвʼязку як профільної установи.

А заступник голови Мінцифри Олександр Борняков запевнив DOU, що діалог зі світовими технологічними виробниками, міжнародними партнерами та фондами щодо потреб українського ІТ-ринку він веде. А перед тим, як почати такі перемовини, Міністерство запитало обласні держадміністрації про їхні потреби, стверджує Борняков.

Три державні ініціативи щодо придбання та ввезення технічного обладнання на тлі блекаутів

🔸 9 листопада уряд звільнив від ПДВ та сплати ввізного мита електрогенератори, трансформатори та електроакумулятори.

🔸 15 листопада уряд передбачив у бюджеті витрати на збільшення обсягів закупівлі електрогенераторів, щоб пережити майбутній опалювальний сезон.

🔸 18 листопада Мін’юст повідомив, що фізичні особи можуть завозити в Україну електрогенератори, трансформатори, електроакумулятори вартістю понад 500 євро, при цьому не сплачуючи ввізного мито і ПДВ.

«Мінцифри постійно комунікує з десятками світових виробників оптичного кабелю та обладнання, яке допоможе відновити зв’язок та інтернет в Україні, з міжнародними телеком-компаніями, щоб забезпечити укриття у школах швидкісним інтернетом і зв’язком, — коментує чиновник. — Також Мінцифри працює над створенням публічних точок Wi-Fi, які мають допомогти зі зв’язком на щойно звільнених територіях», — запевняє чиновник.

Міненерго разом із Мінцифри та Держспецзв’язку курують забезпечення об’єктів критичної енергетичної інфраструктури супутниковим обладнанням Starlink. За словами Олександра Борнякова, станом на кінець 2022 року в Україну доставили понад 20 тисяч терміналів Starlink, більшість із яких забезпечує зв’язок для екстрених служб, органів влади та критичної інфраструктури, а інші використовуються для створення публічних Wi-Fi точок.

DOU продовжуватиме стежити за ситуацією довкола проблем із ввезенням технічного обладнання в Україну.

UPD. На прохання джерела DOU, редакція прибрала з тексту інформацію, що може потенційно зашкодити героям.


Авторка — Любов Величко.

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному2
LinkedIn



17 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Величезна біда нашої країни — це увага до дрібниць типу старлінків при збереженні совкової організації загалом.
Наприклад, подумали про старлінки, а чим їх живити? Ремонтні майстерні завалені спаленими перехідниками вилка-вилка ДБЖ і зарядними станціями, бо неможливо дістати транзистори на заміну згорівших, але зоопарк дрібних деталей — то нецікаво і не хайпово, якось народ через перекупів сам викрутиться, або позаповнює бумаги на митницях поміж основної роботи.
Хардварна розробка просто не може існувати в умовах, коли розробник повинен їздити на митницю і писати від руки митні декларації по кожному парт намберу imgur.com/a/FNP24DC , платити брокерам за будь-що, що не є готовим споживацьким товаром і чекати доставок тижнями і місяцями, або самостійно провозити контрабанду, з такими термінами і додатковими витратами рентабельність власного виробництва можлива лише при неринкових стимулах, як правило, корупційного характеру. І це довоєнні реалії, нинішні навіть страшно уявляти.
Замість видумувати бекдори у митній системі, було б краще взяти приклад з адекватних країн, вступити в ЄС і НАТО, знищивши цим нерентабельні виробництва, але разом з тим, відкривши можливість для створення продуктів з високою доданою вартістю за рахунок уникнення мита на високотехнологічні компоненти і вихід з сірої зони експортних обмежень (нинішні правила, при строгому дотриманні, забороняють приблизно все: www.federalregister.gov/...​mputing-and-semiconductor ), як це зробили західніші сусіди по колишньому соцблоку. На жаль, замість цього довго дотримувались багатовекторності і позаблоковості, поки не дійшли до війни, і у мене особисто єдина надія на те, що хоча б з зовнішньою політикою народ визначиться, тоді ще є шанс на інтеграцію в світові технологічні ланцюжки у ролі вище експорту сирих мізків.

фіг з ним, з митом
спробуйте заповнити декларацію на 500 компонентів розсипухи будь-якого набору для ремонту. Зразу стає зрозуміло за що платять гроші брокеру

Для цього потрібно мати зв’язки з не аби яким, а прошареним у напівпровідниках брокером, який сам заповнить опис, просто запропонований умовним DHL-ем за замовчуванням такого не вміє. А якщо розвивати софт-скілли і витрачати час і сили на набуття подібних зв’язків, то простіше замість розробки корупцію корупціонувати, чи хоча б більш ходовим барижити, а не займатись нерентабельним проектуванням з виробництвом.
Або, як варіант, проникатись любов’ю до совку, де частково ці проблеми вирішувала партія і принаймні на словах працю інженерів поважали, а потім суспільство здивовано дізнається, що всілякі Богуслаєви постачають технику до рашки. Можливо це неполіткоректна аналогія, але успадкованих з радянських часів інженерів як і нелегальних мігрантів потрібно інтегрувати в суспільство, інакше подібно до криміналізації останніх це буде джерелом і поживним середовищем для русського міру.

У нас йде збір на старлінки для артелирійської розвідки -dou.ua/forums/topic/41711
Замовляєм на Чехію до знайомого.
Максимум тиждень, десь до 10 днів.
І вони у нас)

Шановні дописувачі!
Наголошуємо, що цивільні товари, а також більшість товарів подвійного використання для імпорту не потребують дозволу Держекспортконтролю! Він потрібен лише для ввезення товарів військового призначення. Детальне роз’яснення щодо того, як розрізнити товари військового призначення, імпорт яких здійснюється за дозволом Держекспортконтролю, від інших товарів, імпорт яких не потребує такого дозволу (а саме це є основним ускладненням під час ввезення цих товарів в Україну та їх митного оформлення), розміщено на сайті служби та на сторінці у Фейсбук. Якщо у імпортерів виникають додаткові питання, пов’язані із ввезенням таких товарів, Державна служба експортного контролю України готова надавати всебічне сприяння у їхньому вирішенні. Для цього потрібно звернутися на офіційну пошту 📧[email protected] або за телефоном 📞 (044) 462 4847. Посилання на роз’яснення www.dsecu.gov.ua/...​4R64cMc5LfQEvFUlg5ekaO248

до речі старлінк наче вже нема проблем закупити за кордоном

усілякі «спец» (зв’язки -експорти) — то є просто купа корупційного лайна. які просто заробляють на тому. Однак це під-біди, вони ще й спотворюють регулююче поле, що призводить то того, що треба знову вигадувати байк та не можна використовувати міжнародні стандарти

Те що за рік війни не було волі ліквідувати митницю на кордоні з ЄС один з чисельних злочинів держави проти українців. Між країнами ЄС кордони та митниці де-факто відсутні.

що, правда? а про корумпованість львівської митниці легенди на пустому місці тоді утворилися?))

до чого тут це, я коментую те що в єс митниці відсутні, ну звичайно відсутні для чого тоді той єс. наявність митниці != обовязкова корупція

немає митниці, немає корупції на ній) профіт))

Те що в нас на митниці усім давно відомо, таких статей безліч і усі усе знають багато років. Той самий Железняк з трибуни парламенту на усю країну каже — крадуть щонайменше 10 міліардів гривень на місяць, а в нього напевно є доступ до інформації за допомогою якої він може це підтвердити. Каже надає депутатський запит і йому пропонують сходити за російським пароплавом, бо в них маленька зарплата і вони у відпустці. І що? А те що вони недоторкані, їм нічого, за руки безпосередніх виконавців не хапають на гарячому, керівництво з посад не знімають за провал діяльності і усю службу, як це було скажімо із ДАІ, не реформують через прогнилий її стан. Тобто хтось кришує.

Таможня это реально проблемы. Хорошо, что есть мелкие перевозы, которые умеют возить без таможни. Потому, что иначе — это просто трындец.
Отменили бы уже таможенные пошлины на отдельные группы товаров и всё.
А то на авто они отменили, и ясно ж было, что будут для себя везти с целью спекуляции.
А вот, скажем, батареи для рации, монокуляры ночного видения и так далее. Ну кто такое будет везти, с целью торгануть на рынке? Не, будут, конечно, но реально всё равно это всё везётся для военных. Даже если кто-то в Украине на этом чуть себе заработает.
Старлинк — это вообще отдельная песня. Если заказать прямо в Украину можно ждать несколько месяцев. Мы заказали через Словакию. 2 недели и он там. Ещё 3-4 дня и перевоз привёз сюда. Правда за это отдельно взял 80 евро. Сейчас уже вроде дешевле. Причём мотивировал он это тем, что «таможня берёт добро».
А когда был ажиотаж на внешние аккумы, перевоз тоже отдельно спрашивал, нет ли в посылке их, и если есть, то там тарификация отдельно шла.
А так у него тариф был вполне гуманный. Если достаточно большая посылка было сильно дешевле чем Мист или Новая почта.

Не туда и не так обращались.
Обращаться надо не в Минцифры а в КМУ. С заявкой о приостановке проверок ДСЕК на такое оборудование — чтоб его пропускали сразу и без разговоров. КМУ смог приостановить Prozorro, значит и ДСЕК тоже может.

Підписатись на коментарі