Зарплати вищі, ніж в ІТ, конкуренції немає — чому є сенс шукати роботу в оборонному hardware

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

За час повномасштабної війни українська оборонка розвинула виробництво власних компонентів, зокрема електроніки: плат, мікроконтролерів та електронних схем. Разом із цим зріс попит на hardware-фахівців, які розробляють таке «залізо» — лише за останні два роки вакансій для них побільшало в шість разів.

До війни цивільний hardware-ринок був радше нішевим, орієнтованим на закордонні компанії. Тож спеціалістів зараз бракує. Вони рідко публічно шукають роботу, а їхні зарплати переросли ІТ і зрівнялись із європейськими.

У межах рубрики «Кого шукає оборонка» про дефіцитні спеціалізації в оборонці розповідаємо, чим займаються хардверники в deftech, які до них вимоги, чому їх непросто найняти і що роблять компанії, аби потрібні фахівці з’явилися на ринку. Раніше у межах цієї рубрики ми розповідали, чому на ринку бракує радіофізиків та як шукати і вирощувати цих фахівців.

💸 Яка конкуренція і зарплати в хардверників

Кількість вакансій hardware-спеціалістів на DOU зросла в понад шість разів із 2024 року. Лише за перші пів року 2026-го вакансій для хардверників опублікували більше, ніж за весь 2025 рік загалом. Їхня кількість майже зрівнялася з кількістю hardware-вакансій в ІТ.

Вакансії для цих фахівців відкриті постійно, каже СТО компанії Frontline Robotics Павло Косолапкін.

«Немає такого, що ми зараз наймаємо п’ятьох людей і на цьому зупиняємося. На практиці п’ять — це умовна цифра, якої ми майже ніколи не досягаємо. Тому ми постійно шукаємо нових спеціалістів», — каже СТО.

«Для того, щоб масштабуватися і якомога швидше розвивати проєкт, потрібна велика кількість людей, і ми постійно відчуваємо нестачу таких спеціалістів. Ця вакансія у нас майже постійно відкрита», — додає розробник із компанії BlueBird Tech, який наймає хардверників.

Кількість hardware-вакансій за півріччями

Роботодавці відкривають дедалі більше hardware-вакансій, але кандидатів на них замало. У першому півріччі 2024 року на одну hardware-вакансію в середньому припадало 5,6 відгуку. Уже в другій половині року показник впав до 3, а на початку 2025-го — до 2,1.

Ми раніше розповідали, що серед хардверників найменша середня кількість відгуків на вакансію з-поміж інших спеціалізацій.

Середня кількість відгуків на одну hardware-вакансію

Тим часом зарплати хардверників в оборонці вже суттєво перевищують оплату їхніх колег в ІТ. Якщо поглянути на зарплатний віджет DOU, то можна побачити, що в оборонці медіанна зарплата hardware-спеціаліста становить $4000, тоді як в ІТ — $2500 (додамо, що вибірка респондентів, які вказали свою зарплату в deftech, значно менша, ніж в ІТ).

Зарплатні пропозиції для досвідчених фахівців у компаніях формують індивідуально. Зарплати для middle і senior hardware-спеціалістів зіставні із зарплатами таких фахівців у міжнародних IT-компаніях, каже CTO та співзасновник компанії «Око Камера» Євген Сиваченко. Про зростання до європейського рівня говорить і CTO Frontline Robotics Павло Косолапкін:

Павло Косолапкін СТО і співзасновник компанії Frontline Robotics

«Зараз зарплати hardware-фахівців наблизилися до європейських ринкових ставок. А якщо в людини є особливо релевантний для оборонної сфери досвід, зарплата може бути й вище ринку.

Для компанії вигідніше платити високу, навіть вище ринку, зарплату класному й релевантному спеціалісту, ніж брати дешевшого посереднього фахівця. Сильний спеціаліст дає якісне й прогнозоване виконання задач».

🧐 Чому виник дефіцит hardware-фахівців і як це впливає на найм

Хоча вакансій для hardware-спеціалістів чи не найбільше в оборонці, шукати їх складно, пояснюють співрозмовники. Вони переважно не перебувають у стані «шукаю роботу», бо вже її мають, каже Павло Косолапкін.

«Якщо раніше ми шукали людину, яка могла і написати софт, і розвести плату, то зараз переважно цього не робимо, бо таких людей просто не знайдеш. Тому є природний поділ: окремо шукаємо Embedded, окремо — електронщиків.

Серед електронщиків теж є поділ: одні тільки створюють схеми, інші можуть розробити схему, а потім на її основі зробити електронну плату, готову до маспроду. Тому ми стараємося так дробити вакансії й зосереджено описувати вимоги, щоб було більше шансів знайти таких людей на ринку».

У The Fourth Law та Odd Systems додають, що такі фахівці рідко публікують резюме, довго працюють в одній компанії та зазвичай змінюють роботу лише за необхідності. Крім того, підготовка за hardware-напрямами довша й складніша, ніж у багатьох інших сферах.

Нестача фахівців створює тенденцію, коли деякі компанії майже не наймають джуніорів і віддають перевагу кандидатам із досвідом.

«Це спеціальність, яку досить довго вивчати. Тут не виходить просто опанувати якусь мову програмування — і тепер ти, типу, Embedded. Як правило, треба знати кілька мов і мати певний досвід роботи з тим, що ти цими мовами робив. У нас переважно команда сеньйорів, яку ми за можливості розбавляємо джунами і мідлами. Щоб джуніори і мідли могли ставати сеньйорами, має бути відчутна частка сеньйорів», — коментує Павло Косолапкін із Frontline Robotics.

Окрема проблема — практичний досвід випускників профільних спеціальностей. У BlueBird Tech кажуть, що університети готують фахівців за відповідними напрямами, але їм часто бракує практики. Тому компанії навчають людей уже всередині.

«У нас є випадки, коли люди приходять у компанію взагалі на позицію збиральника, пайщика, але в них є натхнення і бажання розвиватися. Ми бачимо за результатами, що вони далі можуть перейти в умовного R&D-спеціаліста, а потім уже розвиватися як інженер», — ділиться розробник компанії.

👀 Що роблять хардверники в оборонці і що вони повинні вміти

Хардверний спеціаліст — це інженер, який працює з електронікою та пристроями. Залежно від спеціалізації він може розробляти електронні схеми й плати, програмувати мікроконтролери, працювати з камерами чи одноплатними комп’ютерами, тестувати та відлагоджувати готові рішення. У цивільних компаніях такі фахівці зазвичай відповідають за конкретний етап розробки: одні проєктують схеми і плати, інші пишуть прошивки для мікроконтролерів, треті тестують і відлагоджують готові пристрої.

В оборонній галузі від хардверників часто очікують ширшого набору навичок.

«Є тонка межа в тому, кого саме ми називаємо хардверниками. Є Embedded, який дотичний до хардвера, тому що він робить софт, написаний для роботи на „залізі“. Є безпосередньо електронщики, які можуть розводити плати і схеми, трасувати їх [щоб забезпечити правильне з’єднання компонентів, стабільну роботу пристрою та відповідність технічним вимогам, — ред.].

Є більш мультизадачні люди, які можуть і написати частину, що відповідає за Embedded, і зробити електронну схему чи плату, попрацювати з нею та відлагодити. Таких мультизадачних людей зараз найскладніше знайти», — розповідає Павло Косолапкін.

Кого ще в оборонці відносять до хардверників

У деяких компаніях до hardware-фахівців відносять і тих, хто далекий від розробки ПЗ. Хардверні спеціалісти працюють не лише в R&D, а й безпосередньо на виробництві — наприклад, розробляють тестові стенди, оснащення, обладнання та інструменти, каже СТО і співзасновник компанії «Око Камера» Євген Сиваченко. До типових ролей в оборонних компаніях відносять:

• Конструкторів механіки, які відповідають за корпус виробу та його механічні компоненти.
• Системотехніків, які описують роботу всієї системи та відповідають за відповідність виробу заявленим характеристикам.
• Hardware QA / Test Engineer, які розробляють методи тестування та забезпечення стабільної якості виробництва.
• Схемотехніків, які проєктують електричні схеми та підбирають компоненти.
• PCB Layout Engineer, які розміщують та з’єднують компоненти на друкованій платі.
• FPGA-розробників, які визначають логіку програмованих вентильних матриць.
• Embedded-розробників, які пишуть код для процесорів та інших електронних компонентів з обмеженими ресурсами.
• Радіоінженерів, які працюють із передаванням електромагнітних сигналів, антенами, фільтрами та іншими RF-компонентами.
• Оптиків, які працюють із оптичними системами, зокрема лінзами, дзеркалами та лазерами.

На рівні фундаментального R&D до цієї роботи також залучають хіміків, матеріалознавців і геологів. Хіміки та матеріалознавці працюють над властивостями матеріалів, а геологи — над сировинною базою, від якої залежить виробництво високотехнологічної продукції.

«Якщо говорити про прикладний Hardware — фахівців, які розробляють безпосередньо сам пристрій (його електроніку, оптику, механічні вузли та низькорівневий софт), то в нашій R&D-команді таких понад половину», — додає Євген Сиваченко.

Розробки hardware-спеціалістів можуть бути частиною дронів, наземних роботизованих комплексів, турелей чи навігаційних систем: наприклад, відповідати за роботу окремих електронних компонентів, обробку даних із камер або взаємодію програмної та апаратної частин пристрою.

✍ Звідки приходять в оборонку hardware-фахівці

Для розширення оборонка все ще використовує потенціал цивільного ІТ, каже Євген Сиваченко. Cвого часу в ІТ йшли фахівці із ґрунтовною освітою з фізики, математики, хімії та інших природничих наук, пояснює він. Більшість із них має дещо застарілий досвід, водночас їхні знання нікуди не зникли, вважає СТО.

Його думку доповнює СТО Frontline Robotics:

«Найчастіше хардверні спеціалісти переходять в оборонну галузь із аутсорсингових компаній, які працюють на західний Automotive-ринок. Цей досвід найбільш релевантний для defense. Також до оборонки приходять фахівці з систем безпеки, зокрема з досвідом роботи з камерами, передачею даних і безпекою».

Додамо, що в українському ІТ хардверники — відносно невеликий, нішевий сегмент. Вони потрібні здебільшого продуктовим компаніям, які роблять електроніку, телеком, IoT тощо. Більшість хардверників в ІТ займаються розробкою електронних пристроїв і компонентів. Також вони працюють із програмним забезпеченням, автоматизацією, 3D-моделями та механічними деталями.

⭐ Які вимоги до хардверників і чого хочуть ці спеціалісти

Для hardware-команд важлива здатність працювати на стику кількох технічних напрямів. Це, зокрема, фізика, хімія, оптика, електроніка та механіка. Знання цих напрямів важливе під час розробки компактних пристроїв, де потрібно одночасно враховувати різні параметри виробу, каже Євген Сиваченко.

Євген Сиваченко СТО і співзасновник компанії «Око Камера»

«На війні — і для дронів, і для людей — критичною є вага виробу, — пояснює він. — Що він легший, то краще. Водночас має бути збережена максимальна функціональність. Якщо ви створюєте мініатюрний виріб, то, крім електронщиків, ви залучаєте всіх можливих хардверщиків: конструкторів, теплофізиків і так далі. Код має бути оптимізований так, аби виріб грівся мінімально.

За це відповідає кросфункціональна команда розробників. Оскільки ми працюємо у наукомісткій сфері на перетині фізики, хімії, оптики та інших дисциплін, і від якості нашої роботи залежать життя людей, для нас важливо, щоб нові колеги могли швидко зростати».

Компанії важливо, щоб у початківців насамперед були хороша освітня база, здатність навчатися й уважність до деталей. Базові очікування від початківця:

1. Ґрунтовна академічна технічна або фізико-математична освіта — завершена чи в процесі здобуття.
2. Бажання та вміння працювати і вчитися.
3. Людина має бути проактивною, прискіпливою до деталей.

«Іншими словами, у вас має бути або якісна освіта, або вміння швидко обробляти й запам’ятовувати інформацію. Якщо ж ви маєте і те, й інше, співпраця буде максимально результативною», — каже СТО.

Для досвідчених спеціалістів планка інша: крім стажу важливо те, чи продовжує людина розвиватися за межами своєї вузької спеціалізації.

«Якщо йдеться про мідлів чи сеньйорів, логіка така: ми створюємо інноваційний продукт для війни — ворог робить те саме. Аби виграти ці перегони, не можна обійтись напівзаходами. Якщо ви маєте справу з сеньйором із 30-річним досвідом, який тільки й вміє проєктувати і розводити плати, але не почав професійно розвиватися у сфері радіофізики, найімовірніше, він не сильно допоможе вам у розробці складних продуктів».

При цьому в оборонці, за словами Сиваченка, сильний спеціаліст не обов’язково має шукати вакансію, яка вже точно відповідає його профілю. У компанії були випадки, коли люди самі приходили з компетенціями, яких команді ще бракувало.

«До речі, маю приклад до останньої категорії: щонайменше двоє членів нашої команди свого часу постукалися до нас самі й запропонували ті компетенції, на які ми ще не встигли відкрити найм. У дефтеку сильні фахівці часто самі створюють для себе ролі й формують свої команди».

А самі хардверники хочуть працювати над складними завданнями, мати сучасне обладнання та бачити результат своєї роботи. Для оборонних розробок важливий і швидкий зворотний зв’язок від військових, які користуються продуктом.

«З 2022 року український дефтек пройшов значний шлях. Якщо спочатку ринок орієнтувався на імпортні компоненти (польотні контролери, рами, камери, двигуни, бортові обчислювачі тощо), то зараз більшість із них розробляють і виготовляють українські компанії. Для розробки таких компонентів команди просять дедалі краще та сучасніше обладнання, яке дозволяє побачити складніші і тонші фізичні ефекти. Деякі моделі такого устаткування вже на межі з науковими. Тож я бачу чіткий запит на просунутіше вимірювальне обладнання для інженерної роботи.

Звісно ж, важливими є амбітні виклики, наочний результат роботи (швидке прототипування і чіткий фідбек від кінцевих користувачів — військових), а також безпека на робочому місці, зокрема наявність укриттів», — додає Євген Сиваченко.

❓ Що робити з дефіцитом

До повномасштабної війни галузь електроніки була не надто популярною в Україні. Не було нагальної потреби розвивати власну електроніку, каже розробник з BlueBird Tech.

«Були компанії, які займалися розробкою, але все ж таки ми як країна більше залежали від розробок інших країн і компаній. Ця сфера до війни була нішевою. А з початком повномасштабного вторгнення почалися власні розробки, особливо в оборонній сфері, тому багато людей перепрофілювалися з інших сфер», — зазначає він.

Дефіцит hardware-фахівців не вдасться вирішити лише активним наймом. Компанії можуть заохочувати перепрофілювання спеціалістів. У The Fourth Law та Odd Systems кажуть, що серед можливих рішень — державна підтримка технічної освіти й держзамовлення, податкові стимули для компаній, які самотужки навчають і працевлаштовують фахівців, а також часткове або повне фінансування перекваліфікації. Окремо компанії можуть долучатися до створення освітніх програм разом з університетами.

Водночас не всі співрозмовники вважають, що сама лише перекваліфікація чи хантинг людей з інших компаній розв’яже проблему. Варто спершу розв’язати проблему нестачі людей на рівні освіти, каже Павло Косолапкін із Frontline Robotics.

«Я з Миколаєва, з не дуже заможної сім’ї, тому вступив на бюджет у КПІ й жив у гуртожитку. Мені близька ідея підтримувати людей, які мають мрію, але не мають змоги її втілити. Тому важливо не лише перетягувати хардверщиків між компаніями, а вкладатися в підготовку нових фахівців, які дадуть результат через кілька років.

Ми як defense-компанія не займаємося активним хантингом серед інших оборонних компаній, тому що це комплексна історія. Вони теж роблять зброю або системи зброї для Сил оборони України».

Що ж до університетів, то компаніям варто не лише дивитися на старшокурсників, які вже майже готові виходити на ринок, а починати формувати в студентів інтерес до технічних професій значно раніше.

«Нам треба створювати повноцінну галузь всередині нашої країни. Для цього має бути процес повного циклу. Треба заохочувати школярів мріяти про професію конструктора, інженера», — каже Павло Косолапкін. На його думку, важливо показувати школярам, що hardware — це не одна професія, а багато різних напрямів: від розробки електронних схем і плат до драйверів, автоматизації та алгоритмів машинного зору. Це може допомогти молодим людям раніше визначитися з напрямом і почати розвивати потрібні навички.

Один зі способів збільшити такий потік — співпраця бізнесу з університетами. Frontline Robotics започаткувала спільний проєкт із Київським авіаційним інститутом. Компанія виплачує студентам, які добре склали НМТ, стипендії у 20 тисяч гривень на місяць. За задумом Косолапкіна, це має дати студентам змогу більше часу приділяти навчанню, а не підробіткам, і поступово формуватися як спеціалісти.

Фото з Дня першокурсника в КАІ

У BlueBird Tech також вважають, що університетські програми потрібно оновлювати. Зокрема переходити від застарілої компонентної бази до сучасної та збільшувати кількість напрямів, пов’язаних із розробкою електроніки. На думку представника компанії, завдяки цьому на ринок після університету виходитиме більше фахівців.

«Якщо ми кажемо про такі навчання або допомогу університетам для розвитку в правильному напрямку, то не обов’язково ділитись індивідуальними розробками. Можна ділитися принципами побудови електроніки, схем, PCB. Таким чином можна буде від загального перейти до окремих випадків, коли люди вже приходять у компанію і працюють у нашій сфері», — каже розробник з BlueBird Tech.

📌 Що почитати, щоб почати кар’єру хардверника

Ми попросили співрозмовників порадити, з чого можна почати підготовку до ролі hardware-спеціаліста. В компанії «Око Камера» кажуть, що є база, без якої додаткова література не допоможе — теорія електромагнітного поля, теорія сигналів і теорія електричних кіл.

А Павло Косолапкін з Frontline Robotics радить почитати книжку Бена Річа та Лео Яноша «Skunk Works. Спогади про мої роки у Lockheed Martin». Це розповідь про таємний підрозділ компанії Lockheed Martin, відповідальний за створення революційних літаків періоду Холодної війни.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!