«Ми скоротили 430 людей, це близько 30% команд». Співвласник EVO Микола Палієнко — про поточний стан проєктів і затяжну війну в Україні

DOU розпочинає серію коротких Zoom-інтерв’ю з керівниками українських IT-компаній, аби дізнатися, як сьогодні почувається IT-ринок, як війна впливає на бізнес і що відбувається всередині команд.

Микола Палієнко, співвласник групи компаній EVO, до якої входять маркетплейси Prom.ua, Shafa.ua, Bigl.ua, Kabanchik.ua та інші, розповів про скорочення працівників, новий вектор розвитку компанії й те, чому не варто будувати оптимістичних планів щодо закінчення війни.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

«Ми скоротили 430 людей, це близько 30% команд». Про звільнення та проєкти, які втратили актуальність

Наш основний ринок — Україна. У перші тижні війни активність, доходи впали майже до нуля. Березень став збитковим. Дохід скоротився сильно: 15-20% від норми. Але в нас був запас [коштів], і ми це більш-менш покрили. Хоча до того ми багато інвестували у нові проєкти, було багато ідей щодо створення диджитал-екосистеми. Але зараз розуміємо, що інвестиції, які були, скорочуватимуться, залишиться менше проєктів.

Чимало наших сервісів просто втрачають актуальність. Наприклад, ми багато інвестували у цифровий РРО — це проєкт «Вчасно.Каса». Уряд дуже швидко зробив послаблення ФОПам, і ми зрозуміли, що цей бізнес просто не існуватиме, бо зміниться регуляторна система. Ми вже бачимо, що ФОПи перестали користуватися РРО.

Звільнення — це болюча історія

Також ми багато працювали у фінтех-напрямі — тепер там лишилася лише payment-система. Тому частину проєктів довелося заморозити або значно скоротити. Все це вилилося в те, що в нас близько 400 людей залишилися без завдань, нам немає чим їх завантажувати. Тому ухвалили таке рішення: залишити працівників, у яких є робота, щоб вони розвивали ті проєкти, які будуть потрібні країні, а решті виплатили компенсації й почали процес звільнення. Ми скоротили 430 людей, це близько 30% команд.

Звільнення — це болюча історія. Це погано і для тих, хто залишився, і для тих, хто пішов. Зрозуміло, що в такий час це дуже непросте рішення. Але [з боку працівників] порозуміння було більше, ніж непорозуміння. Кілька людей спробували створити активістську групу — хотіли щось від нас вимагати. Але скорочення відбуваються не тільки в нашій компанії. Просто чимало бізнесів роблять це приховано, відправляють людей в неоплачувані відпустки, не дають жодних меседжів.

У нас чесність і відкритість — один з принципів, і ми розуміємо, що треба називати речі своїми іменами. Якщо можемо, беремо відповідальність на себе і співпрацюємо далі. А якщо ні, намагаємося виплатити компенсацію, щоб люди могли себе більш-менш добре себе почувати в цій ситуації, допомагаємо з пошуком роботи. Але зараз робимо все для того, щоб хоча б частково повернути співробітників.

За нещодавніми підрахунками бачимо, що у квітні будемо відносно прибутковими. Є позитивні сигнали: e-commerce, документообіг потрохи починає оговтуватися. І зараз ми повернули 40-50 людей, бо для них з’явилася робота. Плануємо це робити надалі. Я сподіваюся, що економічний і військово-політичний стан у країні це дозволить.

«Для замовників з інших ринків будемо робити проєкти на базі продуктів, які в нас є». Про нові проєкти та бізнес у росії

Поки йшла комунікація зі співробітниками [у перші тижні війни], поки був шок, менеджмент не міг мислити креативно. Коли все погано і доводиться ухвалювати болючі рішення, креативна частина мозку страждає: ти не можеш одночасно займатися кризовим менеджментом і креативною діяльністю. Але коли ми владнали ці моменти, відкрилися креативні чакри, і команда сама прийшла до того, аби створювати робочі місця на базі тих продуктів, які в нас є.

Найперше завдання сьогодні — аутстаф-модель, потрібно зберегти й знайти роботу для IT-спеціалістів. Ми зараз активно її розвиваємо, спілкуємося з клієнтами, займаємося продажами і незабаром будуть перші контракти й перший результат.

Сервісна модель довша, адже там складніші умови, триваліші перемовини з клієнтами. Однак над цим завданням ми також працюємо. Для замовників з інших ринків будемо робити проєкти на базі продуктів, які в нас є. У нас був і залишається доволі успішний e-commerce в Україні. Нас і раніше часто просили зробити подібні сервіси в інших країнах. Але коли заробляєш гроші на своїх продуктах, ніколи не думаєш про сервіси. Тепер ситуація змінилася. Будемо передавати новому власнику не просто код, а готовий бізнес.

Зараз у команді, що займається цим питанням, 6-7 людей — це тільки продажі й менеджмент. Але плани постійно змінюються, а нові й нові ідеї з’являються. Наприклад, під час війни ми зробили маркетплейс для волонтерів разом з Мінцифри. Працюємо спільно з Visa. Хочемо зробити так, щоб українські виробники були представлені на іноземних маркетплейсах і продавали українські товари світу. Поки що ведемо перемовини щодо такої можливості.

Словом, є багато нових ідей, над якими працюємо. Бо нам треба створювати робочі місця, допомагати країні виграти війну і потім відновлюватися від цього жаху.

Проєкт в росії ми закрили. Повісили на сайті напис «Русскій воєнний корабль...», займаємося ліквідацією юридичної особи. Цей бізнес довго не зростав, просто генерував певний прибуток. Ці гроші ми реінвестували у розвиток проєктів в Україні. Зрозуміло, що від того, що ми пішли, росії гірше не стало, бо там є дуже потужні локальні гравці. Але ми не могли там залишатися. Частка проєкту у всьому бізнесі EVO була незначна — менше як 5%, адже основний масив компаній у нас в Україні.

«У перші дні війни рівень виконання замовлень становив 20%». Про роботу маркетплейсів EVO у воєнний час

Там, де відкривається логістика, де з’являється інфраструктура, люди одразу починають купувати. Ми не дивимося кожен день на статистику [щодо продажів на маркетплейсах EVO], але зараз всі більш-менш на рівні половини обсягу довоєнних замовлень.

На жаль, частина наших продавців опинилися в умовах, коли вони не можуть продавати. Була жахлива історія з ринком Барабашово у Харкові. Крім того, що місто має погане сполучення (зараз воно потихеньку відновлюється), там пошкодили й сам ринок, який був великим постачальником товарів для Prom.ua, Shafa.ua та інших маркетплейсів. Чимало продавців втратили можливість виконувати замовлення, хтось працював у перші тижні, хтось ні.

У перші дні [війни] рівень виконання замовлень становив 20%. Тому зараз ми актуалізували дані, інформацію про компанії й поступово починаємо ранжувати ті, які працюють. Ми адаптуємо наш бізнес під війну з продуктової точки зору й продовжимо цим займатися. Цього тижня зростання сповільнилося, і ми очікуємо, що на такому рівні воно триматиметься весь квітень (залежно від ситуації буде або трошки покращуватися, або погіршуватися).

Всім зрозуміло, що росія вже програє. Як саме вона програє, ніхто не знає, але те, що вона програє — це факт

У Kabanchik.ua, нашого сервісного маркетплейсу, Київ був основним ринком. Зі столиці багато людей виїхало, але зараз вони поступово повертаються, тож і Kabanchik.ua потрохи відновлюється.

Дуже сильно постраждали наші маркетплейси, які працюють у сфері державних закупівель і продажів. Адже через воєнний стан держава припинила роботу в багатьох моментах через систему електронних закупівель. Але ми вважаємо це тимчасовим явищем. Що більше ситуація нормалізовуватиметься, то більше те, що працює в тилу, буде працювати через ці системи, бо вони досить швидкі й ефективні.

Тим паче закупівлі мають бути здебільшого публічними, навіть якщо введений воєнний стан. Prozorro — це гордість держави, вони вигравали багато премій, і це було чесно, адже в нас одна з найкращих систем публічних закупівель у світі. Попри цю війну, ми її збережемо, збережемо команди і розраховуємо на те, що цифри відновляться. Зараз вони на рівні 15% довоєнного часу і нікуди не рухаються, бо там все залежить від держави.

Зі «Вчасно» ситуація трохи краща. Електронний документообіг знову на часі, як під час коронавірусу. Тоді був «бум», бо люди перейшли на віддалену роботу і стало складніше обмінюватися документами. Зараз приходять нові клієнти, зростає кількість операцій. Такий документообіг після війни стане потужнішим в Україні й загалом для держави це добре й більше ефективно, ніж обмінюватися папірцями.

«Треба готуватися до затяжної війни, не будувати оптимістичних планів». Про перемогу та майбутнє України

Навіть ті, хто готувався до війни, не були готові до того, що сталося. Ми розуміли, що таке може трапитися, але до останнього не вірили. Не вивозили нікого, не бронювали готелі. У нас досі є офіс в Чернігові, там [працювали] близько 80 людей. Хтось жив у Маріуполі, хтось опинився на окупованих територіях: Буча, Ірпінь, Гостомель. [Коли почалася війна], ми стали вивозити звідти людей — це був повний треш. На жаль, один працівник загинув під Ворзелем.

Треба готуватися до затяжної війни, не будувати оптимістичних планів. Навіть якщо буде мирна угода, це буде передишка між цією і наступною війною. Поки в росії не зміниться режим на більш адекватний, поки не відбудеться демілітаризація, денацифікація росії та демократизація, Україні не можна розслаблятися. Ми маємо бути хоча б частково мобілізовані, аби зменшити ймовірність того, що історія повториться.

Сьогодні люди повертаються в Україну із Заходу

Всім зрозуміло, що росія вже програє. Як саме вона програє, ніхто не знає, але те, що вона програє — це факт. Війну зі світом ніхто ще не вигравав. А підтримка України посилюється. Звісно, хочеться більше, але санкції продовжують вводити, тобто росії буде важче і важче воювати. Я не розумію їхньої еліти: чому вони не дістануть з бункера винуватця цього всього і не вирішать все? Мені здається, що далі, то очевидніше стає, що це руйнування не тільки України. Насамперед це руйнування росії. І довгострокове, і зараз.

Я не розумію мотиви продовження цієї війни, але думаю, що Україна вистоїть. Дуже важливо зараз підтримувати армію і уряд. Ми всі маємо бути єдині. А бізнесу треба займатися економікою, адаптуватися, створювати робочі місця, шукати способи покращення економічного стану в Україні. Я вірю, що ми переможемо. Хочеться, щоб ця перемога обійшлася меншою кількістю подальших жертв, бо вже є сотні тисяч людей, які загинули або сильно постраждали.

Сьогодні люди повертаються в Україну із Заходу: зворотний потік більший, ніж потік біженців, є позитивні сигнали. Хочеться сподіватися, що війна закінчиться чимшвидше. Що ми не втратимо території і почнемо все відновлювати.

Дуже хочеться вже почати «Велике будівництво в кубі». Коли про це думаю, одразу стає тепліше на серці. Наша країна заслуговує на економіку, що процвітатиме, міста, в яких будуть жити щасливі люди. Чи можливе це з таким сусідом, як росія? Ізраїль же якось живе: якби не було таких прикладів, я б менше в це вірив.

Борис Джонсон (прем’єр-міністр Британії — ред.) сидить у Лондоні, але те, що він каже про українців, найбільше збігається з моєю думкою: українців не зламає нічого.