«В один день звільнили 50 людей, які працювали у рф». Співвласник Jooble — про вихід з росії, роботу під час війни та світові job-тренди

DOU продовжує серію коротких Zoom-інтерв’ю з керівниками українських IT-компаній, аби дізнатися, як сьогодні почувається IT-ринок, як війна впливає на бізнес і що відбувається всередині команд. Цього разу ми поспілкувалися з Романом Прокоф’євим, співвласником другого у світі за популярністю сайту з пошуку роботи Jooble.

В інтерв’ю Роман розповів, скільки коштів компанія втратила після виходу з рф, чому в Jooble не готувалися до централізованої евакуації співробітників та якою має бути перемога України у війні.

👉🏼 Підписуйтесь на YouTube, щоб не пропустити нові інтерв’ю

«росія входила до трійки найбільших ринків з погляду доходів». Про вихід з російського і білоруського ринків та інформаційну війну

Рішення про те, чи закривати свої сервіси в росії та білорусі, ми ухвалювали зранку 24 лютого. Це було непросто, бо росія входила до трійки найбільших ринків з погляду доходів і тривалий час була найприбутковішою [з 71 країни] для нас. З погляду бізнесу це болісне рішення. Але це не про гроші, а про гідність компанії та нації.

Пам’ятаю, я стою в черзі в магазині, ще відчуваю повний шок, дев’ята ранку. Телефонує СЕО та каже: «росію треба вимикати». Я попросив трохи часу, аби отямитися. Незабаром перетелефонував і кажу: «Так, вимикаймо. Але давай не просто вимкнемо, а будемо через цю сторінку поширювати правду про війну, про те, що зробила росія (бо наша щоденна аудиторія звідти — 600–700 тисяч користувачів)».

Тому ми повісили повідомлення, що росія напала на Україну і чинить тут вбивства. Спочатку думали, ніби росіяни просто не знають, що відбувається. Вважали, ніби треба розповісти правду, тоді вони схаменуться й зупинять свою державу. За три дні ми зрозуміли, що це не так: росіяни не просто знають, що відбувається, а й підтримують усе. Тому ми почали працювати з креативами: найбільший відгук знаходять економічна тема, проблеми з ліками, мобілізація. Також у нас були розкачані акаунти на «Яндексі»: ми пробували й через них донести правду.

В один день звільнили 50 людей, які працювали у рф на Jooble

Тільки 17 березня вони [російська влада] зрозуміли, що відбувається, і заблокували нас (хоча рішення внесли в реєстри заднім числом, ще 24 лютого, скріни не горять). Але наша команда за день запустила все знову — вже на новому домені. За тиждень «роскомнадзор» забанив сервіси ще раз. Але процес, як відновлювати роботу на новому домені, вже відомий, тож у росії лендинги працюють і сьогодні. Зараз вони про вбивства в Бучі, Гостомелі, Ірпені — вже 7 млн росіян це побачили, і ми продовжимо валити рекламу.

З виходом [Jooble з росії та білорусі] відпало 15–18% користувачів. На щастя, ми працюємо ще на 69 країн. Росія була важливим ринком, але це було 10% доходів, що неприємно, втім не смертельно. У нас дуже маленька концентрація доходів на одному ринку. Зараз [у пріоритеті] п’ять найбагатших ринків у світі: США, Франція, Німеччина, Британія і Канада.

Крім втрати важливого для нас, з погляду коштів, ринку, ми також в один день звільнили 50 людей, які працювали у рф на Jooble, бо зрозуміли, що не зможемо співпрацювати з ними надалі. Ми чесно заплатили те, що були винні за роботу, й жодного скандалу не було — більшість все зрозуміли. Лише один працівник обурився, бо казав, що мешкає в Казахстані, а не в росії, втім на той момент було не до того, щоб розбиратися, звідки він.

«Два місяці у нас діяв мораторій на звільнення». Про відсутність плану на випадок війни та подальші кроки бізнесу

90% наших працівників з України. Компанія не мала екстреного плану на випадок війни. Напередодні ми спілкувалися менеджментом, й лише наша HRD наполягала, що треба готуватися. На жаль чи на щастя, решта вирішили, що навіть якщо почнеться війна, все буде настільки неочікувано, що ми навряд чи зможемо підготуватися, бо незрозуміло, що буде з логістикою. Так і сталося в перший і другий дні: мало компаній змогли централізовано когось вивезти.

На те, щоб евакуювати всіх людей з гарячих точок, нам знадобилося три тижні. Комусь допомагала компанія, хтось виїжджав сам. Наразі один працівник перебуває під окупацією в Херсонській області, решта — в безпеці.

На той час [на початок війни] ми вже були remote first компанією, знали, як працювати віддалено, тож це не було проблемою. Щотижня ми збирали інформацію про те, хто може працювати, хто ні, які в кого проблеми (наявність інтернету, побутові умови). Ми не скорочували зарплати [якщо хтось не міг працювати], просто хотіли зрозуміти, як можемо допомогти (наприклад, надіслати людині модем, бо якщо вона переїхала до села, то знайти його — справді проблема).

Від 1 травня ми готові жити в такому стані будь-який час

За місяць [після початку війни] лише 50% людей могли працювати повний день, інші — від 2 до 6 годин. Підрахували, що 10 % робочого часу ми загубили через помилки, бо люди не сконцентровані й припускаються помилок там, де у звичайному житті їх не було. Але ми з розумінням ставилися до цього, бо навіть якщо людина в безпеці, а її друзі чи родичі — ні, вона за них переживає. Зараз вже 94% людей можуть працювати повний день.

Два місяці у нас діяв мораторій на звільнення. Ми сказали, що нікого не звільнимо незалежно від того, потрібні ці ролі чи ні. Тих, кому зробили офери до війни, також найняли: якщо ми зробили офер, це вже наша людина, ми її не кинемо.

Також тепер щотижня ми розповідаємо співробітникам, що відбувається з нашими доходами. А з 1 травня у нас не буде політик чи процесів, які відправляли б до тверджень на кшталт «Ми цього не будемо робити, поки війна» або «Ми цього не робимо, бо війна». Від 1 травня ми готові жити в такому стані будь-який час.

Ми приймаємо нову реальність, тобто наймаємо людей, переглядаємо зарплати, робимо внутрішні підвищення. Звичайно, ми хочемо, як і всі, щоб війна закінчилася, щоб Україна перемогла якнайшвидше, але також розуміємо, що така реальність може бути з нами довго, тому маємо довгостроково планувати.

«День святого Валентина за job-трендами у світі відчувається більше, ніж війна в Україні». Про те, як змінився ринок праці

Світовий ринок праці досить слабо відреагував на те, що відбувається в Україні. Коли бувають великі свята, події, ми бачимо зміни. Але, чесно сказати, День святого Валентина за job-трендами у світі відчувається більше, ніж війна в Україні.

Український ринок впав у 7–8 разів за кількістю вакансій для робочих спеціальностей (мова не про IT). Тренд відновлюється настільки повільно, що цього недостатньо, аби в принципі казати, що відновлення є.

В IT глобальних трендів немає: США не почали по-іншому наймати, бо в Україні війна. Але ситуація впливає на українські компанії у питанні, де наймати людей. Є розуміння, що потрібно диверсифікувати ризики. Є багато випадків, коли в аутсорсингових компаніях з’являється комплаєнс на рівні клієнта: 50% працівників мають бути за межами України.

Звичайно, в такому випадку компанія починає наймати людей за кордоном. Адже зарплати в Європі з усіма податками будуть на 10–15% більшими, ніж у нас, але це погано для індустрії. Мабуть, тепер треба бути ще більш наполегливими, щоб залучати замовників в Україну, пояснювати, що наші розробники дуже круті.

«Читаю новини лише двічі на день». Про волонтерство і самоорганізацію в період війни

Зараз моє життя стало більш збалансованим. Перший місяць 90% часу я витрачав на волонтерство, здебільшого інформаційне: доносили росіянам і всьому світу те, що відбувається, оскільки ми трошки розбираємося в інтернет-маркетингу. Ми відсилали десятки мільйонів листів по всьому світу на підтримку України, робили на всіх наших сайтах банери на підтримку армії, щоб користувачі могли підтримувати її, перекладали інформацію 22 мовами та інше. Це був адреналіновий час, коли тобі здається, що зараз ти піднатиснеш — і все буде.

Ми повинні щодня будувати свої плани з огляду на те, що ми не знаємо, коли це закінчиться

А коли з’являється розуміння, що війна системна, що не можна на надзусиллях перемогти, розумієш, що треба балансувати між роботою, стабільністю компанії й волонтерством. Тому зараз це 50% бізнесу і 50% волонтерства, яке стало більш осмисленим. Тобто ти розумієш, як будеш волонтерити наступні 2–3 місяці, і що треба робити, щоб це працювало як бізнес-процеси.

Концентруватися на роботі нелегко. Немає тої продуктивності, яка була до війни. Але я повернув зранку спорт: планку, кардіо, медитацію — тіло допомагає повернути розум до тями.

Читаю новини лише двічі на день: зранку, коли прокинувся, щоб зрозуміти, чи нічого не відбулося, і після 23:00, коли лягаю спати. Бо новину, яку хочу почути, я точно дізнаюся, і мені не треба буде шукати в новинах цього. Також залишив лише ті чати, де я безпосередньо беру участь, даю якусь цінність. Якщо читати все поспіль, можна втратити розум.

«Глобальна перемога України в цій війні — це розвал росії». Про те, якою має бути перемога й чому не варто сподіватися на конкретну дату

Для мене як українця єдина перемога — це розвал росії, падіння путінського режиму. Бо всі інші варіанти — перемовини, підписання мирних угод — призведуть лише до відтермінування війни, яка повториться за рік, десять чи п’ятдесят.

Але я з великим смутком і болем кожен день читаю новини, тому, якщо перестануть вбивати, я теж буду радіти. Чи буде це перемогою, чи ні — не знаю, але це теж велика радість. Втім глобальна перемога України в цій війні — це розвал росії.

Є гарна книга «Людина у пошуках сенсу» (книга 1946 року австрійського психолога та психіатра Віктора Франкла — ред.). Автор пройшов кілька концтаборів. Він розповідав, як спостерігав за людьми, які вижили в концтаборі, і тими, які не змогли цього зробити.

Так ось люди, які ламалися і не змогли пройти концтабір, завжди мали точну дату, коли їх випустять, коли закінчиться війна: їм ця дата снилася, вони вірили в неї. Коли наставав цей день і нічого не відбувалося, вони ламалися: спочатку морально, а потім і фізично. Тому не треба сподіватися на якусь дату. Ми повинні кожен день будувати свої плани з огляду на те, що ми не знаємо, коли це закінчиться, але маємо робити найкраще, що можемо, в цей момент. Маємо робити все, щоб наблизити перемогу.