Немає примусово мобілізованих і майже нуль СЗЧ. Як працює проєктний офіс 1 Окремого центру безпілотних систем

1 Окремий центр безпілотних систем називає себе «першим у світі підрозділом технологічного спецпризначення». Його спеціалізація — удари по російських складах, нафтобазах і аеродромах, розташованих у глибокому тилу.

Айтівці тут служать не лише в класичному R&D, а й у проєктному офісі. Він застосовує PM-підходи для управління військом і наймає фахівців. У вакансіях кажуть, що ця служба поєднує інженерію, аналітику, процесне мислення і безпілотні системи.

DOU з’ясував, що саме це означає і в чому полягають задачі айтівців у команді, яка спеціалізується на далекобійних ударах. Для цього ми поспілкувалися з проджект-менеджером Олександром і заступником керівника проєктної команди Глібом.

Чим займається 1 Окремий центр БпС

Центр виник у грудні 2025 року на базі 14 окремого полку БпАК. Команда відома насамперед завдяки діпстрайку — ураженням цілей в росії на глибині до 2000 кілометрів. Їхні цілі — нафтобази, аеропорти, склади з технікою, мости. Серед публічно оголошених успішних місій були:

• військові заводи в Таганрозі, зокрема виробник дронів-камікадзе «Молния»,
• білгородська дамба,
• аеродром у Липецьку, за 570 кілометрів від кордону з Україною, де ліквідували склад із 700 керованими авіабомбами,
• арсенал у Тихорецьку за ~370 кілометрів — один із найбільших російських складів боєприпасів.

Утім більшість результатів роботи центру лишаються засекреченими.

Розробники й інженери в Центрі БпС розподілені за кількома напрямами:

• R&D безпілотних систем та embedded-розробка.
• Аналітичний відділ, який опрацьовує дані з поля бою.
• Інженерний сапорт бойових груп. Тут айтівці служать не за прямою спеціальністю, а в бойових групах, де також потрібні навички володіння комп’ютером і чудово мати людей, які вміють працювати з «залізом».
• Інженерно-штабне забезпечення, де працюють на потреби штабу і організацію зв’язку. Це посади спеціалістів із зв’язку та кібербезпеки, на яких теж можуть служити люди з ІТ-бекграундом.
• Проєктна команда, яка автоматизує і налагоджує процеси в підрозділах, розробляє софт і полегшує забюрократизовані системи.

Про роботу проєктної команди

Проєктна команда є найменшим, але найбільш адаптивним підрозділом у Центрі і, за словами фахівців, найбільше нагадує роботу стартапу.

«Ми вважаємо себе технологічним підрозділом не лише через розробку софту, а й через нові підходи до культури управління. Хочемо, щоб військо розвивалося через розбудову проєктних команд і культуру бек-офісів. Загалом ми займаємось тим ІТ, яке зменшує кількість залучених людей, зокрема автоматизуючи процеси», — розповідає Гліб, заступник керівника проєктної команди.

У фахівців є офіс із безперебійним електропостачанням і опаленням, де проходять стандартні ритуали: зідзвони, планування і розробка. Спеціалісти більшість часу ходять у цивільному одязі.

У вакансіях зазначено, що служба проходить у Дніпропетровській області. Водночас, хоча команда працює в тилу, специфіка СБС передбачає регулярні виїзди «в поле».

«Ми буквально work and travel, тому що сьогодні хлопці можуть бути в будь-якій області на лінії бойових зіткнень, а потім можуть поїхати тестувати продукт на полігонах по всій Україні. Географія не обмежена, а присутність у полі потрібна. Бо що далі ти від поля бою, то більше втрачаєш відчуття того, що відбувається насправді», — розповідає Гліб.

Представники проєктної команди беруть регулярну участь у місіях Deep Strike, насамперед у складі аналітичних груп. Дослідження проходять за натівською методологією Lessons Learned. Під час таких виїздів айтівці супроводжують бойові групи, спостерігають за процесом і фіксують результати, таймінги та відхилення для подальшої обробки. Це дозволяє валідувати гіпотези і формувати об’єктивну картину, щоб потім перетворювати її у структуровані дані для подальшого аналізу. Втім не кожен айтівець підрозділу бере участь в бойових місіях.

Про примусову мобілізацію і СЗЧ

Одна з особливостей підрозділу — тут немає примусово мобілізованих.

«Весь центр сформований з добровольців. А добровольці — це люди з певним набором цінностей, які культивуються на рівні всього центру. У нас є класичний приклад, коли людина подалась на вакансію в аналітичну команду і виконала тестове російською мовою. У 2025 році. В нас у центрі багато людей зі східних регіонів, які базово російськомовні. Та для нас усіх це не питання мови, це питання цінностей», — розповідає Олександр.

Рекрутувати людей до центру почали у другій половині 2024 року. 70% приходять за референсом людей, які вже тут служать. Щоб підтримати цю тенденцію, команда розробляє щось на кшталт тестової реферальної програми з бонусами, але деталей поки що не розкриває.

«Відсоток СЗЧ у нас близький до нуля. Наші командири — це вихідці з бізнесу, тому тут культивується людиноцентричний підхід. Через це кількість випадків СЗЧ можна порахувати на пальцях однієї руки», — додає Олександр.

Що по зарплаті

Після проходження БЗВП в підрозділі гарантують зарплату щонайменше 50 тисяч гривень. Далі може бути більше — залежно від кількості днів і часу залучення на бойове завдання.

«Жити можна, хоча це і не ІТ-зарплати. Але, по-перше, ми тут не за гроші. По-друге, треба розуміти, що військо — це не dead end, а перспектива. Вже зараз у дефтек-галузі є попит на ІТ-спеціалістів, які мають військовий досвід.

Ми нещодавно мали дискусію з представниками „Великої четвірки“, які кажуть, що військовий бюджет країн НАТО збільшується до 900 мільярдів. Європейські країни посилено думають, як правильно і мудро вкладати ці гроші. Фокус має бути на розвитку технологій, тому ці гроші підуть у мілтек-індустрію.

ІТ-фахівці, які правильно зайдуть зараз у Збройні сили України, справді втрачають у зарплаті у короткій перспективі. Але потім вони будуть цінними прокачаними спеціалістами на ринку», — каже Гліб.

«Я навчився в армії речей, яких не набув в ІТ за багато років. Скажімо, софт-скілів. Усе ж ІТ — це замкнене середовище, люди різні, але плюс-мінус усереднений портрет айтівця схожий. Армія дозволяє тобі спілкуватися з людьми, з якими в ІТ ти ніколи б не спілкувався. Скажімо, кадрові військові, люди, які прийшли з поліції, з інших структур. І з ними треба порозумітися», — розповідає Олександр.

Кого шукають у 1 Окремий Центр БпС

Зараз у проєктній команді відкриті вакансії .NET-девелоперів, яких команда хоче взяти під свій продукт. Також у підрозділі шукають Embedded-девелоперів, проєктних менеджерів, тестувальників тощо.

У підрозділі кажуть, що звертають увагу на дві риси: сміливість і готовність вчитися.

«Ми, на відміну від більшості підрозділів, не шукаємо людей, які готові прийти і розказати нам, як робити. Цього ніхто не знає. Грубо кажучи, ми тут усі разом винаходимо військо майбутнього, і воно точно не таке, яким його уявляли раніше», — розповідає Гліб.

Вакансії публікують на сайті підрозділу. Охочим доєднатися потрібно заповнити анкету, пройти співбесіду і ВЛК. Після цього дають певний час, аби завершити цивільні справи. Далі вони проходять п’ятдесятиденне БЗВП, яке пізніше доповнює адаптація й фахова підготовка у самому підрозділі.

Про проблеми у війську і очікування від нового міністра оборони

Одна з проблем, розв’язання яких очікує від Михайла Федорова на посаді міністра оборони — відсутність ІТ-посад в оргструктурі війська.

«Наша довгострокова стратегія — це технологічна перевага над ворогом. Але вона має існувати не лише на рівні філософії, а закріплюватися в конкретних рішеннях.

Наприклад, у структурі підрозділів рівня батальйону і вище мають бути позиції для людей, які займаються ІТ-напрямом, аналітикою, підсиленням управління через проєктні команди або бек-офіс», — коментує Олександр.

Нещодавно Міноборони оголосило про створення ІТ-посад у війську і відкрило 2000 вакансій. DOU розбирав, яким буде процес найму та умови служби для цих спеціалістів. Тож у підрозділі очікують, що це питання для них також вирішиться.

Серед інших проблем, на яких наголошують у проєктному офісі, — мотивація людей. Як тих, хто давно у війську, так і тих, хто планує долучатися. Це проблема і грошового забезпечення, і бюрократії для отримання бонусів.

«Наприклад, є класна прикладна історія: підписуючи контракт, людина має право отримати сертифікат на купівлю авто. Але Кабмін досі не розробив процедуру отримання цього сертифіката», — додає Олександр.

«Велика проблема — відсутність усвідомлення того, якою ціною нам усім дається безпека. З цивільного боку ти це сприймаєш як сервіс, за який особливо і платити не потрібно. Це даність, яку тобі гарантує держава. Через це люди перестають розуміти ціну нашої незалежності і буття», — розмірковує Гліб.

Він додає, що громадянам, зокрема ІТ-фахівцям, слід ставити питання:

«Якщо не я, то хто? Якщо не наша спільнота, то хто?»

Сам Гліб долучився до армії у двадцять сім; зараз йому тридцять один. Каже, що не уявляє свого життя поза військом: «Не тому, що я кар’єрний військовий. Буду чесним: я намагався уникнути строкової служби стільки, скільки себе знав. Але я роки два шкодував, що нічого не зробив після Майдану, у якому брав активну участь. Протягом цих восьми років я себе картав за пасивність і вважаю, що це не чиясь проблема, а моя особиста. Я мав зробити цей вибір раніше».

Гліб згадує, що у 2022 році не мав можливості обрати підрозділ, яку зараз дає рекрутинг.

«Я пішов у військо в червні. Тоді ж ми дізналися, що в друзів нашої сім’ї загинув син — Роман Ратушний. Його батько, Тарас Ратушний, старий друг нашої родини. Коли ми дізналися, що Рому вбили, в мене вже були документи в роботі. Мій батько, до речі, теж служить — у „Хартії“», — розповідає він.

Іншою великою проблемою у війську Гліб називає якість навчальних центрів. «У нас є свій загальний центр в Силах безпілотних систем. Там є що покращувати і в плані побуту, і в плані навчальних програм. Це дуже важливо, бо якщо точка входу для людей в систему не викликає позитивних емоцій, у людей виникають думки про СЗЧ», — каже заступник керівника проєктної команди.

Але ключовою проблемою підрозділу лишається нестача засобів, каже Олександр. «Ми ж не можемо зробити збір на десять FPV. Йдеться про інші гроші й масштаби, — пояснює він. — У нас засоби не залежуються на складах, оперативного резерву немає. Як проєктна команда, ми глибоко займаємося розрахунком наших спроможностей. І бачимо, що можемо працювати більше і ефективніше, головне — мати чим».