Гіг-контракт для ІТ-спеціалістів — шаблон угоди, думки розробників та коментарі юристів (UPD)

8 лютого в Україні запустили спеціальний правовий режим для ІТ-галузі — Дія City, резидентами якого стали вже 260 компаній.

Мета нового правового режиму, як її визначає Міністерство цифрової трансформації — розвивати ІТ-галузь в Україні та зробити український ІТ-ринок привабливим для інвесторів. Серед переваг Дія City посадовці називають низькі податкові ставки та альтернативні форми найму, зокрема — співпрацю за гіг-контрактами. Водночас частина айтівців сприйняла ці нововведення зі скепсисом.

Ми з’ясували, що думають про новий спецрежим ІТ-спеціалісти, які працюють у компаніях-резидентах Дія City, чи готові вони до роботи за гіг-контрактами, а також розпитали про нюанси гіг-контрактів у юриста проєктного офісу Дія City Олексія Добронравова. Крім цього, поспілкувалися з Андрієм Закалюком, старшим юристом компанії Legal IT Group, який розповів, які пункти можуть бути в гіг-контрактах з ІТ-спеціалістами й на що варто звернути увагу в нових угодах.

Що кажуть ІТ-спеціалісти

ІТ-спеціалісти, які співпрацюють з компаніями SoftServe та EPAM, погодились дати анонімні коментарі для статті.

👨‍💻 Денис, розробник у SoftServe

Люди з мого оточення ставляться до Дія City нейтрально. Не дуже розуміють, що таке гіг-контракти. І я не чув, щоб комусь із колег пропонували їх підписувати.

Я працюю в компанії як ФОП на тих самих умовах, що й раніше. Про вступ SoftServe в Дія City я дізнався з листа. Його розіслали співробітникам компанії, щоб пояснити своє рішення. Загалом у листі було те саме, що й у презентації Дія City: модель знімає ризик прихованих трудових відносин між компанією та ФОПом тощо.

Нам повідомили, що створять групу, яка буде працювати у «новому правовому полі». Вступ до режиму буде добровільним. Чи доведеться згодом усім переходити на гіг-контракти, я не знаю.

Я негативно ставлюсь до Дія City. Як працівник не бачу жодної вигоди для себе у гіг-контракті. І сама ідея спецрежиму — така собі. Та великої загрози теж не помічаю, у «кріпацькі» контракти не вірю.

У SoftServe я давно. Усі ці роки мені було приємно працювати в компанії. Тож буду міркувати, як прийдуть до мене з тим контрактом.

👨‍💻 Андрій, розробник в EPAM

Розмови про Дія City в компанії були ще восени. На таунхолах з керівниками української локації казали, що EPAM розглядає можливість вступу до Дія City в очікуванні змін у податковому й цивільному законодавстві країни. Голосування чи чогось схожого щодо приєднання компанії до спецрежиму не було. Про те, що компанія стала резидентом, я дізнався з новини на DOU.

Мені здається, що співробітники компанії доволі скептично поставились до вступу EPAM в Дія City. Але згуртованої протидії чи масового звільнення я не помітив. Мабуть, почалась війна, і всім було не до того.

Згодом, 10 травня, був окремий таунхол щодо приєднання компанії до Дія City. Виступав Юрій Антонюк (тепер він голова EPAM у Центральній та Східній Європі, живе у Швейцарії) та Степан Мітіш (голова української локації). Це обґрунтували тим, що EPAM — найбільша компанія на українському ринку, і було б дивно проігнорувати цю ініціативу. Сказали, що EPAM завжди був за позитивні зміни в українському ІТ. Розповіли про деталі переходу на гіг-контракт та умови роботи за ним.

Умови роботи в EPAM Digital — окремій юрособі, що входить у Дія City і з якою укладається гіг-контракт

Для вступу в Дія City EPAM створив окрему юрособу (EPAM Digital), тож особисто мене поки що це не торкнулось — працюю на тих самих умовах, що й раніше. Жодного тиску щодо переходу на гіг-контракт щодо мене не чинили. Та загалом через війну в Україні поки що зменшився пул проєктів, відповідно й вакансій всередині компанії. Також частково заморозили зростання зарплат.

Я так розумію, що в найближчому майбутньому насильного переводу співробітників на гіг-контракти не буде. Проте, здається, усіх нових співробітників, зокрема джунів, тепер намагаються наймати на гіг-контракти. Кажуть, якщо припинити співпрацю з компанією і через деякий час повернутись сюди, наймуть тебе вже суто на гіг-контракт.

Я не чув захвату від переходу на гіг-контракти у своєму оточенні. Серед інженерів цей варіант не популярний. А ось серед нетехнічних спеціалістів, думаю, охочих буде більше.

Поки в гіг-контракті немає пунктів щодо непереманювання/неконкуренції, я нейтрально ставлюсь до цього формату співпраці. Має право на існування. Якби я «входив в ІТ» зараз і мені б запропонували вибір — відкривати ФОП чи підписувати гіг-контракт, мабуть, обрав би останнє. До ІТ я майже 10 років працював в іншій галузі за стандартною схемою трудового договору, з трудовою книжкою,18% ПДФО + 1,5% військовий збір тощо. Тож для мене гіг-контракт як своєрідний сурогат трудового контракту прийнятний.

Оновлення від 11:30 22 червня

Після виходу матеріалу до редакції звернулись представники EPAM Ukraine із заявою щодо того, що компанія поки що не практикувала укладання гіг-контрактів. DOU публікує її офіційну позицію:

У команди EPAM Ukraine є можливість приєднатися до податково-правового простору Дія City, уклавши трудовий договір з юридичною особою EPAM Діджитал, тобто оформлення в штат компанії. Наразі формат співпраці гіг-контракт ще додатково проробляється юристами з цивільного, трудового права. Отже, ця модель співпраці в компанії ще не реалізована. Жодного гіг-контракту ще не укладено. Андрій у своєму коментарі подає інформацію про гіг-контракт, яка відповідає умовам трудового контракту з оформленням в штат, що може вводити в оману.

👨‍💻 Богдан, розробник у SoftServe

Мої колеги спочатку негативно сприйняли вступ компанії до Дія City. Та в SoftServe сказали, що перехід на гіг-контракт необов’язковий, за власним бажанням. Тому відпливу спеціалістів не було.

Компанія повідомила співробітникам своє ставлення до спецрежиму. Написали, що сучасна модель співіснування роботодавців та фахівців на третій групі ФОП — це тимчасове рішення, яке затягнулося. Рано чи пізно його мали змінити. При цьому компанія хотіла долучитися до законотворення нового контракту, щоб допомогти зробити його практичним і актуальним у наших реаліях.

Зміни, яких насамперед прагнула компанія, — створити усі можливості, щоб в Україну заходили сервісні компанії. Мовляв, досі вони не робили цього через ненадійний регламент працевлаштування в ІТ-сфері.

На мою думку, головний мінус спецрежиму — фіксація податкової ставки під «чесне джентльменське» від урядовців. Водночас відокремлення айтівців від третьої групи ФОП зробить їх досить малою окремою групою людей, для якої буде легше впроваджувати невигідні умови. Якщо збільшити податки для всієї третьої групи ФОП, обуряться мільйони й тисячі вийдуть на площі. Якщо зробити це для окремої групи людей на спецрежимі, котру ніхто, крім нас самих, представляти й захищати не буде, — ніхто й не помітить нашої незгоди. Впливати на зміни у цій сфері буде набагато складніше. Я не кажу, що поточний план можновладців — «розділяй та володарюй», але це можуть використати в майбутньому.

На захист спецрежиму сказав би, що зараз кількість тих, хто готовий до переходу в Дія City, дещо збільшилась. Людей приваблює те, що в спецрежимі є військовий збір.

Примірник гіг-контракту та коментар ІТ-юриста

Андрій Закалюк, старший юрист Legal IT Group, надав нам базовий шаблон гіг-контракту, розібрав його по пунктах і пояснив, на які нюанси варто звертати увагу.

Про гіг-контракт та його основні пункти

Гіг-контракт — це насамперед контракт: тут обов’язково має бути вказаний предмет договору, сума компенсації, термін дії. Далі йде низка пунктів, які визначають умови співпраці, права та обов’язки сторін.

🖊️ Предмет гіг-контракту — це пункт, який визначає бізнес-домовленості між резидентом Дія City та гіг-спеціалістом. Він має показувати, які завдання виконуватиме гіг-спеціаліст. Наприклад, надавати послуги чи виконувати роботи зі створення програмного забезпечення відповідно до завдань резидента Дія City.

Гіг-контракти можна укладати не лише з розробниками, тестувальниками, а й з іншими фахівцями — дизайнерами, бухгалтерами, юристами тощо.

🖊️ Постановка та прийняття задач. В законі про Дія City є таке поняття, як «погодження електронними повідомленнями». Те, що справді використовують у роботі ІТ-компанії — Slack, Jira, інші системи, які дозволяють ставити завдання, контролювати роботу — тепер внесли в закон. Системи, якими користується компанія і гіг-спеціаліст, вказують у гіг-контракті. Звісно, тепер ніхто не буде фізично зустрічатися і підписувати технічні завдання. Постановка задач, прийняття результатів, калькуляція годин — усе перетворюється на електронний документообіг.

🖊️ Строк дії договору. Термін дії гіг-контракту може бути невизначеним. Також його можна укладати на певний строк (наприклад, на один проєкт, який триває 18 місяців). І в гіг-контракті можна прописати будь-який термін автопролонгації — автоматичного продовження після закінчення терміну дії.

У законі зафіксували чіткий перелік нюансів, як можна розірвати гіг-контракт.

• За взаємною згодою сторін.
• Якщо закінчився строк дії гіг-контракту.
• Якщо замовник втратив статус резидента Дія City (у цьому випадку гіг-контракт може діяти ще три місяці).
• Розірвання гіг-контракту однією зі сторін.

Норма про односторонній строк розірвання договору завжди була спірним моментом між ІТ-спеціалістом та компанією. На жаль, на практиці бувають різні кейси. Ми бачили договори, де написано, що спеціаліст має попередити про звільнення за 12 календарних місяців. Буває, до нас приходить спеціаліст, ми відкриваємо його договір і читаємо, що він ледь не рідних дітей має віддати за те, що вирішив звільнитися. Звісно, це «мертві» пункти, написані в угоду клієнтським «хотєлкам».

Ми завжди намагалися зафіксувати в договорі хоча б місячний термін для одностороннього розірвання договору. Це добре для ІТ-спеціаліста — якщо компанія захоче припинити співпрацю з ним, є 30 днів, щоб знайти нову роботу, новий проєкт. З іншого боку, цей термін зручний для компанії — якщо спеціаліст захоче покинути проєкт, є час, щоб знайти заміну, передати справи.

Тепер у законі зафіксовано, що про одностороннє розірвання договору треба попередити не менш ніж за 30 календарних днів. Щоправда, є приписка про те, що сторони можуть погодити інший строк. Але, на мою думку, це все одно спрощує життя. Будь-яка зі сторін може сказати: залишмо все-таки той термін, який є в законі.

Наступний пункт — винагорода. В гіг-контракті вказують, як оплачують роботу гіг-спеціаліста. Оплата може бути погодинною, поденною, місячною.

Винагорода може бути зафіксована в договорі в іноземній валюті. Та виплата грошей обов’язково має бути в гривні, в національній валюті.

Хорошим моментом є те, що в гіг-контракті можна зафіксувати умови збільшення винагороди. Скажімо, погодити, що через пів року буде підвищення оплати на 12%, і записати це в гіг-контракт. Може бути збільшення винагороди при досягненні КРІ. В законі це називають «при досягненні певних результатів», але ми розуміємо, що в розмові з будь-яким HR йдеться про КРІ. Раніше треба було придумати, як зафіксувати виплату премії — записували додаткові робочі години, прописували особливі умови. Тепер усе це можна зазначити в договорі, прозоро і законно.

🖊️ Права та обов’язки. Права та обов’язки сторін не зафіксовані законодавством. У цьому пункті прописують нюанси, які не підпадають під основні розділи.

Іноді тут пишуть про те, на чиїй техніці буде працювати гіг-спеціаліст. Є опис алгоритму, як замовник надає в роботу свою техніку. Останнім часом замовники, резиденти Дія City, почали вписувати в контракт, що мають право встановлювати на своїй техніці програмне забезпечення, яке буде відстежувати дії гіг-спеціаліста. Навіть можуть активувати камеру і знімати процес роботи. Звісно, це пишуть з припискою про те, що не втручатимуться в особисте життя гіг-спеціаліста.

Компанія має право додавати таку умову співпраці. Якщо спеціаліст підписує гіг-контракт з таким пунктом, він підтверджує, що погоджується з цим. Але, на мою думку, це трохи неетично. Ми звертаємо увагу клієнтів на такі нюанси, іноді вони відмовляються від цього пункту. Але є й резиденти, які хочуть відстежувати роботу.

Іноді в цьому пункті пишуть і про те, що спеціаліст може використовувати відкрите програмне забезпечення, вільний код, власні напрацювання.

Буває, у пункті про права та обов’язки сторін вказують, що гіг-спеціаліст має виконувати внутрішні інструкції, дотримуватись правил обміну інформацією, розпорядку роботи компанії. Якщо такий пункт є, треба, щоб гіг-спеціаліст отримав ці внутрішні документи та ознайомився з ними. Підписувати просто так, «для галочки», не варто. Інколи в таких документах ховаються не дуже хороші речі для спеціаліста.

Про пункти гіг-контракту, близькі до трудового договору

Важлива річ, яка є в гіг-контрактах, — оплачувана відпустка. Тут вона називається «оплачуваною перервою в роботі». В законі зафіксовано, що ця перерва має бути не меншою за 17 робочих днів. Але, звісно, сторони можуть домовитися про більшу відпустку.

Також у гіг-контракті вказують, що гіг-спеціаліст надає послуги протягом 40 годин на тиждень, має фіксований графік роботи (з 9 до 18 чи з 10 до 19). Основна умова — робота спеціаліста не може тривати понад 8 годин на день.

Ще одна соціальна гарантія, яку надає гіг-контракт, — «оплачувані дні вимушеної непрацездатності», тобто лікарняні. В цьому розділі є два пункти. В першому йдеться про те, що на підставі лікарняного листа гіг-спеціалісту надають оплачувану перерву в роботі. В другому — про вагітність та перерву з догляду за дитиною. Є відпустка до вагітності (70 днів) і відпустка після вагітності (56 днів). Закон не передбачає відпустки з догляду за дитиною до трьох років.

Відповідно, якщо тато дитини — гіг-спеціаліст, він також не може взяти відпустку після народження дитини. В законі про це не йдеться.

Є приписка про те, що на гіг-спеціалістів поширюється закон про загальнообов’язкове державне страхування. Але наразі бухгалтери не розуміють, як це відображати, проводити. Цей механізм поки що не відпрацьований.

Наступний важливий момент — інтелектуальна власність. Раніше, коли ми готували контракти для роботи з ФОПами, точилися суперечки про те, з якого моменту інтелектуальна власність належить замовнику. Якщо дивитися з боку ІТ-спеціаліста, ФОПа, то краще, щоб інтелектуальна власність переходила до замовника після виплати винагороди. Роботодавці ж ставилися до цього по-іншому. Вони хотіли отримувати усі права на інтелектуальну власність з моменту її створення. Зазвичай йдеться про аутсорсингові компанії, яким треба передавати ці інтелектуальні права далі. Не маючи прав, компанія не може їх продати.

Тепер у законі про гіг-спеціалістів є норма, що будь-який продукт, створений ІТ-спеціалістом, належить замовнику з моменту його створення. Норма працює так само, як під час роботи за трудовим договором, і захищає замовника.

NDA (Non-disclosure agreement — нерозголошення) та NCA (Non-compete agreement — неконкуренція)

Пункти про NDA та NCA можуть бути прописані в гіг-контракті або можуть бути укладені як окремі договори. Варто зауважити, що резидент Дія City може укладати договори про NDA та NCA не лише з гіг-спеціалістами, а й з людьми, які працюють за трудовими договорами чи на умовах ФОП.

Краще, коли умови NDA та NCA прописують в окремих договорах.

• Якщо усі пункти NDA та NCA будуть в основному договорі, гіг-контракт буде надто великим і нечитабельним.
• Окремі договори простіше опрацьовувати, вносити правки.
• Окремі контракти простіше оскаржувати в суді. Не треба розкривати всі умови взаємодії.
• Договір про нерозголошення можна підписувати до укладення основного контракту. Буває, що розробники отримують доступ до інформації, про яку ще не знають на ринку. Скажімо, банк розробляє новий особливий застосунок. Розробник має розуміти, який продукт треба створити, ще на етапі прийому на роботу. У цьому випадку є сенс на момент співбесіди укласти договір про NDA, щоб розробник не пішов з цією ідеєю до конкурентів.

😶 Угода про нерозголошення

В останні два-три роки в Україні вже діяла судова практика, пов’язана з угодами про нерозголошення. Якщо договір NDA написаний добре, суди справді працюють з цим, розбираються і виносять розумні рішення.

Та часто юристи та компанії пишуть в договорі NDA, що конфіденційна інформація — це будь-яка інформація, яка стала відома спеціалісту під час взаємодії з компанією, під час спілкування. З таким формулюванням договір не працюватиме.

У контракті про NDA має бути чіткий перелік інформації, яка вважається конфіденційною. Це може бути інформація про певний продукт, про продажі, коли стартує продукт тощо.

Я вважаю, що тут також треба вказувати способи передачі конфіденційної інформації.

• Скажімо, конфіденційною може бути інформація, яку передають з грифом «конфіденційно».
• Інформація, яку передають з конкретного імейла на інший конкретний імейл.
• Вся інформація, яку передають з певного доменного імені або в Slack-каналі тощо.

Ще треба вказати строк зберігання інформації, що відповідає здоровому глузду. Якщо йдеться про якийсь продукт, зазвичай договір про NDA підписують на 12 місяців. Далі продукт запускають, і інформація про нього перестає бути конфіденційною. У нашій практиці був приклад, коли компанія хотіла зберігати конфіденційну інформацію 20 років. Це — нонсенс.

І залишається ще один нюанс — як оцінити втрати від розкриття конфіденційної інформації? Ми бачили різні суми штрафів, які компанії вказували (чи хотіли вказати) в договорі NDA. Був штраф — мільйон доларів. Ми розуміємо, що такий пункт не може працювати. Суддя попросить калькуляцію, як компанія визначила саме таку суму.

Зазвичай схожі судові процеси закінчуються тим, що суддя суттєво занижує суму штрафу або компанія взагалі нічого не отримує. Були випадки, коли компанії вимагали по 500–600 тисяч гривень, а все закінчувалось штрафом у розмірі 10 тисяч гривень і компенсацією за судовий розгляд.

У законі немає граничного розміру штрафу за недотримання NDA. Та ця сума має бути логічною і документально підтвердженою.

На мою думку, пункти закону про NDA наразі недоопрацьовані. В Україні ще недостатньо повʼязаної з цим судової практики. Хотілося б мати певні роз’яснення від посадовців, як рахувати суму штрафів, чим її підтверджувати. Тоді люди б не фантазували, а мали певну базу, з якою можна працювати.

Закон про Дія City нам каже, що договір про NDA може бути відплатним: резидент Дія City може заплатити гіг-спеціалісту певну суму за те, що він зберігає конфіденційну інформацію. Та це необов’язково. Думаю, що таких випадків буде мало.

🕵🏻 Угода про утримання від конкурентних дій

Пункт про NCA — найбільш суперечливий. Проблема в тому, що в законі наведено занадто великий перелік обмежень.

• Не працювати з конкурентами за трудовими договорами чи гіг-контрактами.
• Не вести конкуруючу діяльність як ФОП.
• Не бути учасником або бенефіціаром компанії-конкурента.
• Не бути в керівництві такої компанії.
• Інші конкурентні дії, передбачені договором.

Компанія може вибрати умови неконкуренції. Та, на жаль, ми часто стикаємося з тим, що компанії вписують у договір NCA усі можливі умови. Копіюють з закону всі пункти та вставляють їх у контракт. Закон про Дія City дозволяє використовувати всі обмеження одночасно.

Якщо спеціаліст погодиться підписати такий договір, після звільнення з компанії він на певний час втратить можливість працювати за фахом.

У законі є обмеження — такий договір можна підписувати максимум на рік. Але ця умова не рятує. Якщо в людини була зарплата у $100 тисяч на місяць, мабуть, можна рік не працювати, зробити перерву. Та зазвичай людям треба весь час працювати, заробляти гроші.

В законі також є норма, що договір NCA обов’язково має бути оплачуваним. Але немає жодних вимог щодо розміру оплати. Ми розуміємо, що компанії не платитимуть гідну компенсацію за те, що людина погодилась не працювати на інші компанії. Передбачаю, що за договори NCA пропонуватимуть 1000 грн (вказувати 1 грн — некрасиво, а 1000 грн — наче окей). Формально ж оплата є.

В контракті NCA має бути вказана територія, на якій діє угода, та вичерпний перелік діяльності, що підпадає під конкуренцію. Вичерпний перелік діяльності теж викликає питання. Річ у тім, що державні органи під час визначення переліку діяльності компаній аргументують їх КВЕДами (класифікацією видів економічної діяльності). А люди, які працюють в Дія City, мають два КВЕДи — програмування і, можливо, дизайн. Тож фактично ІТ-спеціаліст не зможе працювати з усіма компаніями, які мають КВЕД «програмування».

Щодо того, чи суперечить договір NCA Конституції, можна довго дискувати. Є юридичні підстави як для однієї позиції, так і для іншої. Так, є Конституція України з правом на працю, проте є і свобода договору — якщо спеціаліст підписав такий договір, він погодився з ним.

Раніше, коли ми стикалися з подібними нормами в трудових договорах, посилалися на Конституцію України — кожна людина має право на працю.

Якщо йшлося про договір з ФОПом, посилалися на таке поняття, як ділова мета. Це поняття застосовує податкова у своїх висновках, простіше — отримання прибутку. Тож договір, який обмежує можливість вести діяльність та отримувати прибуток, суперечить законодавству.

Тепер ми отримали пункт у законі 4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який розв’язує руки резидентам Дія City. Мені здається, що в переліку обмежень можна було б знайти компроміс. Знайти те, що справді важливе на ринку і залишає людям можливість працювати.

Так, у США, в Європі є контракти NCA. Але там вони зазвичай прив’язані до бренду. Скажімо, якщо я працюю з «Альфа-Банком», то після цієї співпраці не можу працювати з «Універсал Банком» та іншими банками, які створюють аналогічні продукти. Компанія не хоче, щоб я переніс її напрацювання конкурентам. Та я можу піти, наприклад, в «ПриватБанк», де немає такого продукту.

Американські, європейські контракти враховують нюанси того чи іншого бізнесу. В заборонах є логіка — спеціаліст не може працювати з прямим конкурентом компанії, не може з аутсорс-компанії іти до клієнта і працювати напряму. Американці приблизно так і пишуть в контрактах: «Не працювати з усіма клієнтами, які стали відомі тобі під час надання послуг за основним договором». Є листування, Slack, месенджери. Легко можна довести, що співробітник працював саме з цим клієнтом і пішов до нього працювати напряму.

Мені здається, що норма про NCA в тому вигляді, в якому вона викладена у законі тепер, нежиттєздатна. Ми стикнемося з тим, що одна сторона — резидент Дія City — буде повністю домінувати над гіг-спеціалістом. На жаль, це справді схоже на «рабський контракт».

Це мені видається абсурдним. Ми створили закон, який дозволяє людям працювати, дає податкові пільги, новий статус працівника, але з умовою, що після звільнення протягом року вони не працюватимуть на інших.

У нас був клієнт, який 12 років розробляє модулі для платіжних систем. Йому запропонували роботу в компанії, але за умови, що він підпише договір NCA. Розробка платіжних систем — його профіль; те, що спеціаліст уміє найкраще. Він міг піти в проєкт, певний час заробляти $5000. Але що далі? Перекваліфікуватися на дизайнера? Навіщо?

Звісно, тут працює й людський фактор. Якщо в компанію приходить спеціаліст рівня Senior, якого складно знайти на ринку, він сам диктує умови компанії. Та спеціалісти з меншим досвідом часто підписують усе, навіть не читаючи.

Що буде, якщо спеціаліст проігнорує угоду NCA, яку він підписав? Найімовірніше — судовий позов. Компанія може подати його на свого колишнього гіг-спеціаліста і залучити до судового процесу нового роботодавця. Якщо це не призведе до конкретного результату, то хоча б «потріпає нерви» — змусить ходити в суд, витрачати кошти на юристів. Це створить негативний досвід співпраці зі спеціалістом. Тут буде війна не за штраф, а за репутаційні ризики. Буде тиск, аби створити враження, що з цим фахівцем краще не працювати. Після такого кейсу людині може бути складно знайти нормальну роботу.

Загальні враження про закон 4303 (закон про Дія City)

Сам собою закон 4303 хороший. Він приносить позитивні зміни в нашу систему законодавства. Але біда в тому, що загальне законодавство не адаптоване під нього.

Скажімо, в законі є чудові норми про інвестиції — договір позики з відкладеною обставиною. Це те, що є у світових інвестиційних практиках: можливість дати позику стартапу, а потім конвертувати ці гроші в акції компанії. Цю норму в Україну запозичили з американського законодавства. Але в Україні вона не може працювати через норми, які є в загальному законодавстві.

В США аналог такого інвестиційного інструменту — Convertible Loan — застосовують майже до всіх організаційних форм компаній. В Україні 99,9% резидентів Дія City — ТОВ. Вони мають не акції, а частки компанії. Це ускладнює можливість перетворити позику на частку: невідомо, як оформити це, як здійснити перехід права власності на частку. У реєстраторів є свої інструкції, які кажуть, що зміни можуть бути здійсненні на підставі договору продажу, спадкування тощо. Умов переоформлення часток за новим інструментом та збільшення статутного фонду немає, вони не передбачені загальним законодавством про ТОВ.

Таких прикладів багато. Ми зрозуміємо, що норми закону не працюють, лише коли почнемо оформлювати інвестиції.

Тож, на жаль, зараз цей закон — як вишенька на торті, тільки сам торт уже засох.

Що каже Олексій Добронравов, провідний юрист проєктного офісу Дія City

— Чи є в Дія City якісь обмеження щодо формату роботи співробітників — скільки відсотків ФОП-спеціалістів може бути в компанії, скільки гіг-контрактників, скільки людей мають працювати за трудовими договорами (укладеними за КЗпП)?

Компанії-резиденти Дія City можуть самостійно обирати форму співпраці з ІТ-спеціалістами. Немає жодних обмежень у частці тої чи іншої форми у загальному кадровому складі. Єдина вимога, яка стосується лише ІТ-компаній (не стартапів) — те, що кількість працівників у штаті або гіг-спеціалістів не повинна бути меншою ніж 9 осіб (на час воєнного стану ця вимога необов’язкова — ред.).

Для компаній-резидентів діятимуть обмеження щодо співпраці з ФОПами з 2024 року. До того часу встановлено трирічний перехідний період, що дозволить компаніям поступово підлаштуватися під нові умови роботи. У 2024 році виплати ФОПам не повинні перевищувати 50%, а з 2025 року — 20%.

Водночас компанія-резидент Дія City, яка сплачує податок на прибуток у розмірі 18% і річний дохід якої не перевищує 40 млн грн, зможе співпрацювати з ФОПами без обмежень увесь період перебування в Дія City.

— Які соціальні гарантії для спеціаліста обов’язково мають бути прописані в гіг-контракті?

Незалежно від того, якими будуть домовленості, викладені в гіг-контракті, згідно із законом гіг-спеціалісти мають право на соціальні гарантії.

• Оплачувана відпустка — мінімум 17 робочих днів на рік. У гіг-контракті треба визначити, як компенсують нереалізовану відпустку (вона може бути конвертована у гроші або перенесена на наступний рік).
• Лікарняні виплати. Декретна відпустка — мінімум на 70 днів до пологів та 56 днів після них. Крім того, в цей період заборонено розривати гіг-контракт в односторонньому порядку.
• Компанія не може накладати матеріальні штрафи або зменшувати розмір винагороди гіг-спеціаліста (крім компенсації за шкоду, завдану майну резидента Дія City — тут можлива щомісячна компенсація, до 20% винагороди).
• Якщо компанія пропонує гіг-спеціалісту релокацію, вона покриває витрати, пов’язані з переїздом.

Також роботодавець і гіг-спеціаліст можуть зафіксувати у контракті будь-які додаткові соціальні гарантії. Наприклад, суму компенсації за невикористану перерву, оплачувану перерву на період фахового навчання, виплату у зв’язку з народженням дитини тощо.

— Які можуть бути плюси роботи за гіг-контрактом для спеціаліста, якщо порівнювати з ФОПом?

На відміну від ФОПа, гіг-спеціаліст отримує 100% соціальні гарантії.

Адмініструванням гіг-контракту займається суто роботодавець. Гіг-спеціалісту не треба відкривати чи закривати ФОП, він взагалі не займається веденням звітності, навіть формальним.

У разі банкрутства компанії компенсація заборгованості за винагородою гіг-спеціаліста йде в першій черзі погашення. Для ФОПа це була б лише четверта черга.

— Які можуть бути плюси роботи за гіг-контрактом для спеціаліста, якщо порівнювати з роботою за трудовим договором (за КЗпП)?

Гіг-контракт — різновид цивільно-правового договору. Він не регулюється застарілими нормами Кодексу законів про працю і трудовим законодавством, а поєднує гнучкість співпраці на кшталт ФОП та базові соціальні гарантії для спеціалістів.

При цьому зведено нанівець ризики того, що гіг-контракти можуть бути перекваліфіковані у трудові відносини [у випадку з ФОПом податкові органи можуть визнати відносини співробітника та компанії трудовими, якщо перший користується перевагами штатного працівника, такими як відпустки тощо — ред.].

— Які мінуси для спеціаліста має гіг-контракт, на вашу думку?

Відповідно до вимог закону, якщо компанія втрачає статус резидента, то гіг-контракти припиняють свою дію впродовж трьох місяців.

— Чим вигідні та зручні гіг-контракти компаніям?

Гіг-контракти — це альтернатива роботи з ФОПами. Завдяки гіг-контрактам ІТ-компанії можуть будувати прозору корпоративну структуру. Це дозволить компаніям легше залучати інвестиції та виходити на міжнародний рівень.

Гіг-контракт — зручний і зрозумілий інструмент. Схожі інструменти використовують у всьому світі: США, країнах ЄС та Великій Британії.

Компанії, які працюють за моделлю ФОП, стикаються із проблемами залучення іноземних інвестицій. Не всі закордонні фонди готові прийняти таку схему, де 85% працівників компанії оформлені як субпідрядники.

— Які податки платять спеціалісти, що працюють за гіг-контрактами, і які податки в цьому випадку платить компанія?

Компанії-резиденти виступають податковими агентами за гіг-контрактом. Тобто під час виплати винагород фахівцям вони сплачують за них 5% ПДФО (податку на доходи фізичних осіб), 1,5% військового збору та мінімальний ЄСВ (єдиний соціальний внесок) — 22% від мінімальної заробітної плати.

— Багатьох спеціалістів насторожує те, що до гіг-контрактів роботодавці можуть додавати пункти про неконкуренцію. Які саме обмеження можуть додавати роботодавці до гіг-контракту?

З погляду юриспруденції це мають бути окремі угоди. В угоді про неконкуренцію необхідно зазначити посилання на гіг-контракт.

Наголошу, що угоди про неконкуренцію та нерозголошення — необов’язкові. Ідея їх запровадження полягала в тому, щоб вони стосувалися обмеженої кількості фахівців, котрі мають доступ до конфіденційної інформації й за обсягом знань і досвідом можуть скласти конкуренцію компанії в майбутньому.

Схожі договори компанії укладають навіть зараз, поза Дія City, і роблять це на безплатній основі. В межах Дія City компанії обов’язково мають платити спеціалістам за ці договори.

Угода про неконкуренцію — це окремий документ, термін дії якого не може перевищувати один рік (може бути меншим). У цій угоді має бути прописана територія, де вона діє (наприклад, Україна), конкретний перелік видів діяльності, що підпадатиме під конкуренцію (наприклад, програмування мовою Java, сектор Agritech) та сума компенсації фахівцю (або інші матеріальні блага, погоджені сторонами — наприклад, частка в компанії). Відповідно, якщо фахівець отримає пропозицію від німецької компанії у сфері MedTech, угода про неконкуренцію не стане йому на заваді.

— Уявімо, що компанія вирішила припинити співпрацю достроково. Як у цьому випадку працює пункт про неконкуренцію?

Компанія повинна сплатити всю суму за договором про неконкуренцію на користь фахівця, з яким був він укладений, якщо не домовлялись про інше.

— Чи є якісь винятки, коли можна звільнитися від угоди про неконкуренцію (наприклад, компанія не виконала свої обов’язки щодо соцвиплат, компанія припинила існування абощо)?

Формально можна звільнитись від зобов’язань угоди, якщо компанія припинила своє існування, оскільки немає суб’єкта правовідносин.

Ключова підстава для припинення відносин за цим договором — якщо компанія не проводить періодичні платежі фахівцю, що вказані в угоді про неконкуренцію. У самій угоді треба зазначити, що за час її дії компанія зобов’язана сплачувати компенсацію на користь фахівця (краще, щоб це було на щомісячній основі протягом періоду дії угоди). Відповідно, систематичне (або одноразове грубе) порушення цього зобов’язання може вважатися підставою для припинення відносин за таким договором.

— Як в інших країнах працюють угоди про неконкуренцію? Яку компенсацію зазвичай пропонують спеціалістам?

У різних країнах ці угоди працюють по-різному. У Фінляндії, наприклад, такі договори укладають на безоплатній основі, в Німеччині розмір компенсації за неконкуренцію прив’язаний до розміру винагороди спеціаліста. Україна перебуває десь посередині, бо у нас розмір компенсації визначається за згодою сторін.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU