Як я працюю: Роман Севастьянов, CEO Awesomic та в минулому PHP-розробник

[У рубриці «Як я працюю» ми запрошуємо гостя розповісти про свою роботу, організацію воркспейсу, корисні інструменти та лайфхаки]

Роман Севастьянов — співзасновник сервісу для найму дизайнерів Awesomic (до ребрендингу — Pizdata). Платформа дає змогу найняти дизайнера за передплатою від $99 і користуватись його послугами безлімітно протягом місяця.

За фахом Роман PHP-програміст, першу версію Awesomic розробив самостійно у 23 роки.

Сьогодні у компанії працюють 10 співробітників. За рік існування послугами платформи скористались понад 70 клієнтів. Серед них такі компанії, як Genesis, Restream, People.ai та Reply.

Роман працює вдома

Про себе

Програмуванням захопився у 14 років. У той час мені подобалася гра GTA: San Andreas. Я відклав зі шкільних обідів 50 гривень, придбав приватний сервер і став його адміном. Треба було його розвивати та стежити, щоб інші гравці завжди мали до нього доступ. Так я почав вивчати PHP, MySQL та інші вебтехнології.

За рік почав брати перші замовлення з веброзробки на фрилансі. А ще створив маленьке агентство з копірайтингу та SMM, з якого отримував гроші, поки вчився у школі. Частину завдань виконував сам, а на деякі знаходив фрилансерів.

У 17 років вступив до Чернівецького національного університету на прикладну математику. На першому курсі паралельно з навчанням запускав невеликі проєкти: інтернет-магазин постільної білизни та сервіс з доставки їжі із супермаркетів. Не покидав і фриланс, адже він приносив більше грошей, ніж стартапи. Якщо замислитись, що мене більше цікавило — бізнес чи програмування, то я не можу вибрати щось одне.

У мене були плани розвивати проєкт з доставки їжі, ми з партнером навіть знайшли фінансування — українського інвестора. Але у 2014 році сталася війна. Інвестор вирішив взяти паузу через невизначену ситуацію в країні. Тоді я теж зрозумів, що зараз невдалий час для стартапів, і вирішив підтягнути знання із програмування. Після кількох онлайн-курсів з PHP знайшов першу серйозну роботу. Мене взяли Junior-розробником у компанію Paymentwall.

Так після першого курсу я покинув ЧНУ і переїхав до Києва. Там вступив до НАУ, проте й у цьому виші провчився лише семестр. У Paymentwall відкрили R&D-офіс у В’єтнамі та шукали охочих поїхати туди на роботу. За кілька тижнів до мого 19-річчя мені купили квиток в одну сторону до Ханоя.

У В’єтнамі я провів пів року. За цей час дуже виріс у технічному плані: мені давали цікаві завдання. Я був одним з основних розробників сервісу електронних інвойсів, це важливий продукт компанії. До того ж у перший місяць я дослідив всі визначні місця Ханоя, а після цього майже весь вільний час приділяв роботі. У чужому місті без друзів більше й не було чим зайнятись.

Влітку 2015-го повернувся до Києва і пропрацював у Paymentwall ще півтора року. Компанію покинув через стан здоров’я: мені не підходив «офісний», малорухливий спосіб життя.

Після цього повернувся до фрилансу для американських стартапів. Я виконував роль Software-консультанта: не тільки писав код, а й брав на себе менеджерські завдання. Наприклад, допоміг двом компаніям створити продуктові віддалені команди в Україні.

Річ у тім, що я відчув, що уперся в стелю як розробник. Щоб розвиватись далі, потрібно було або шукати складніші технічні задачі, або нові задачі з інших сфер. Тоді я замислився, як я можу взагалі збільшити свою ефективність досягнення нових цілей.

Коли я був розробником у компанії, мій «важіль» впливу складав 8 фултайм-годин, які були направлені в робочий проєкт, плюс ще 4 години після роботи, які я міг направляти кудись ще. Сумарно — 12 робочих годин на день. На менеджерській позиції він більший: це мої власні 12 годин + 8×n (8 робочих годин кожного з n-людей у команді). Тобто робота управлінця — більш ефективна для досягнення цілей, ніж робота звичайного програміста.

Проте свобода вибору найманого менеджера завжди залежить від рішень керівництва компанії. Тому я завжди хотів перейти на рівень із ще більшим важелем впливу. А для цього треба самому стати причиною того, щоб навколо тебе зібралися люди, дати їм можливість розвиватись і заробляти гроші. Тому я не покидав ідеї запустити власний бізнес.

Про власний бізнес

У 2017 році ми з партнеркою Анастасією Павлишиною запустили онлайн-курси з програмування Doge Codes. Проєкт був успішним, ми випустили кілька сотень студентів. Але за півтора року вирішили закрити курси. У той час в Україні ввели воєнний стан через російську агресію у Керченській протоці, і ми не бачили можливостей розвивати проєкт у регіоні з великою економічною і політичною невизначеністю. До того ж зникло бажання працювати на ринку СНД. Причин назбиралось багато: піратство, низька купівельна спроможність людей, відсутність звички взагалі платити за освіту.

У січні 2019-го ми з партнеркою вступили до акселератора Sector X на базі інноваційного парку UNIT.City. Там планували переробити онлайн-курси, щоб перезапустити їх на глобальний ринок. Навіть отримали пропозицію від інвестора, але для цього мали на кілька місяців переїхати до Нью-Йорка. Проте не склалося — нам не дали візу. І ми стали думати, що робити далі.

Ще за часів Doge Codes нас часто питали, де ми взяли такий класний дизайн сайту. Його робив один крутий хлопець, який зазвичай співпрацює тільки з великими компаніями за чималі гроші. Нам він зробив проєкт за чверть своєї звичайної ставки як фрилансер.

Ми подумали, що є багато компаній, яким періодично потрібен дизайн. Їм немає сенсу брати професіонала в штат, але вони прагнуть якісного та швидкого виконання завдання. З фрилансерами цього добитись не завжди просто. Так і народилась ідея Pizdata: «упакувати» хороших фрилансерів у такий продукт, щоб клієнт замовляв передплату та отримував безлімітний доступ до фахівців.

Проєкт запустили у травні 2019 року. За 10 днів я зробив простий сайт-візитку, ми написали про це пост у фейсбуці й одразу отримали першого замовника. Клієнт тільки пройшов в Y Combinator — найкращий у світі акселератор стартапів, і йому терміново був потрібний дизайн для сайту. За два тижні мала бути публікація його проєкту в TechCrunch.

Згодом я розробив повноцінну вебплатформу, де клієнт замовляє передплату, і поки вона діє, може розміщувати завдання з дизайну. Платформа визначає тип завдання і відсилає її одному з дизайнерів. Якщо раптом вибраний дизайнер замовнику не підходить, є функція його замінити. Але таке буває рідко, десь у 3-5% замовлень.

Сьогодні в нашій команді 7 штатних дизайнерів і близько 10 на фрилансі, залучаємо їх періодично. За рік роботи в нас було понад 70 клієнтів, серед них IT-компанії Genesis, Restream, People.ai та Reply. Більшість клієнтів із США, також є замовники з України, Європи та Австралії.

Назва Pizdata прилипла майже випадково. Ще у 2017 році ми проходили онлайн-школу Y Combinator і під час навчання робили перші спроби запускати продуктові стартапи в інтернеті. Зокрема, розробляли застосунки для інтернет-магазинів і для цього проєкту зареєстрували в США компанію Pizdata. Стартап не «злетів», проте компанія залишилася. Адже дешевше було платити податки за нульові обороти, ніж залучати юристів і ліквідувати бізнес. От ми й не витрачали час і гроші на бюрократію з відкриттям нової юрособи, а скористалися наявною компанією.

Проте наразі ми закінчуємо ребрендинг — перейменовуємо компанію в Awesomic. Річ у тім, що для іноземних клієнтів назва Pizdata звучить незрозуміло, жарт втрачає сенс. Тому підібрали схоже за значенням слово англійською. До того ж наші клієнти часто резюмують фінальний варіант дизайну словом «Awesome!».

Інша проблема в тому, що домен Pizdata.is — це Ісландія. Це не дуже зручно для міжнародної компанії. Тепер переходимо на більш звичний для закордонних клієнтів «io».

Крім цього, ми не очікували, скільки хайпу викличе наша стара назва в українській спільноті. На платформу постійно лився нецільовий трафік. У піковий місяць було до 30 тисяч «безкоштовних» відвідувачів, водночас 10-15 тисяч — із профілю компанії на DOU. Але це давало й позитивний результат: люди нас запам’ятовували та при нагоді рекомендували друзям, які шукали дизайнерів. Однак, думаю, за рік ми отримали максимально можливе охоплення з цього каналу.

Роль та обов’язки

В Awesomic в мене дві основні ролі: СЕО та СТО. Як СЕО займаюсь різним: маркетингом, продажами, фінансами, юридичними питаннями, наймом нових співробітників. Як СТО відповідаю за технічну частину та продукт загалом, на це витрачаю один день на тиждень.

Для зручності я кожний день робочого тижня присвячую якомусь одному типу завдань:

• у понеділок планую завдання компанії на тиждень і виконую невеликі справи: наприклад, щось відправити в банк;
• у вівторок проводжу щотижневий онлайн-мітинг з командою та планую на цей день всі інші дзвінки та зустрічі;
• у середу виконую роль СТО: проводжу технічні дзвінки, описую нові продуктові фічі, ставлю завдання розробнику;
• у четвер знову присвячую час мітингам, як і у вівторок;
• у п’ятницю займаюсь роботою з фінансами, проводжу ретроспективу тижня, а також закриваю різні маленькі таски.

Я помітив, що таке розбиття завдань за категоріями допомагає бути більш продуктивним, ніж якщо робити все упереміш.

Загалом у команді Awesomic працює 10 людей, усі — віддалено. Моя партнерка Анастасія займається маркетингом, продажами та фандрайзингом, спілкуванням з інвесторами. Ще є PHP-розробник, який працює над удосконаленням платформи. Всі інші співробітники — це команда дизайнерів.

У майбутньому ми плануємо розширювати штат. Думаю, коли в компанії буде 5-10 програмістів, доведеться комусь делегувати роль СТО. Зараз я поки встигаю сам. Але з розвитком платформи цього не уникнути.

Сам я планую продовжувати виконувати функції СЕО, адже це найважливіша та найцікавіша для мене роль у компанії.

Типовий робочий день

8:00. Прокидаюсь, займаюся ранковими справами. Майже щодня виходжу на прогулянку з собакою.

9:30. Приділяю час медитації в Calm або фізичній розминці у Freeletics. Це допомагає підтримувати здоров’я: як ментальне, так і фізичне. Зокрема, помітив, що ранкові медитації сприяють більшій продуктивності упродовж дня.

10:00. Починаю працювати. Спочатку планую завдання на день, виставляю пріоритети — на це витрачаю до 30 хвилин. Потім переходжу до поточної роботи. Залежно від дня тижня, це або операційні процеси, або мітинги.

13:00. Роблю перерву на обід.

14:00. Повертаюся до роботи.

17:00. Ще один прийом їжі та відпочинок. Проте залишаюсь онлайн: відповідаю на чати та пошту. Помітив, що після такого відпочинку продуктивність зростає. Якщо перевести її в цифри, то без другого відпочинку за 8 годин я виконую роботу на 100%. А з відпочинком — на всі 125% за ті ж самі 8 годин.

19:00. Знову повертаюся до роботи: цього разу над завданнями, які пов’язані із США. В американців якраз починається робочий день, і можна поспілкуватись онлайн.

21:00-23:00. Закінчую робочий день, точна година залежить від кількості завдань. Інколи, раз чи двічі на тиждень, бувають додаткові дзвінки з клієнтами із США приблизно до півночі.

Поміж цього я відповідаю на повідомлення в чатах. Особливу увагу приділяю швидким відповідям колегам — не хочу бути найбільшим «ботлнеком» у компанії.

До карантину ми орендували місце в коворкінгу, а з весни більшість часу працюю з дому. Навіть переробив свій стіл для роботи стоячи — так краще для здоров’я. А для ніг придбав спеціальний коврик з голками, в Радянському Союзі його називали аплікатор Кузнєцова. Стою на ньому по 5-10 хвилин декілька разів на день, це покращує кровообіг в кінцівках.

Завдяки роботі з дому в мене з’явилося більше часу на відпочинок, адже раніше дорога туди-назад займала кілька годин. Проте й від офісу була певна користь: ми з командою проводили спільні брейншторми, за атмосферою це нагадувало хакатони. Наживо це ефективніше, ніж онлайн.

Інструменти та продуктивність

Я звик працювати за методикою Getting Things Done: на кожний день планую завдання та прописую їх погодинно. Фіксую навіть такі маленькі таски, як відповісти на імейл. Якщо гарно планувати, то одразу видно, що ти встигаєш зробити за день, а що ні. Для цього використовую інструмент Coda — це щось середнє між Google Docs і Google Sheets.

Також записую особисті бізнес-цілі на місяць, квартал і рік. Вони повинні бути конкретні, вимірювані, реалістичні — все за SMART. Можна одразу прописати стратегію, як досягти кожної з них. А наприкінці періоду завжди цікаво оцінювати, які з глобальних справ встиг зробити та чи задоволений результатами. Для цього маю планувальник My Way.

Схожий планер використовую вже третій рік. Досвід попередніх років показує, що у мене виходить досягти приблизно 70% всіх цілей. У My Way пропонують поставити мету в кожній сфері життя: робота, здоров’я тощо. На цей рік я запланував, наприклад, збільшити кількість співробітників Awesomic до 30 і набрати кілька кілограмів м’язової маси.

Торік ставив мету створити компанію з оцінкою у мільйон доларів. Водночас це мала бути не просто віртуальна оцінка, а конкретна пропозиція від інвестора купити більше як 5% акцій. Мені майже вдалося: вона становила $950 тисяч. Це та сама угода, яка зірвалась, коли нам не відкрили візу в США.

Ще одна практика, яку я вважаю ефективною, — Zero Inbox. Двічі на день заходжу в пошту, читаю вхідні листи, одразу на них відповідаю та архівую.

Усе спілкування з командою ведемо в Slack. Зустрічі та дзвінки планую в Google-календарі. Базу знань компанії веду в Coda, там же роблю різні репорти — цей сервіс чудово візуалізує дані з таблиць.

Ще з цікавих знахідок, якими користуюся щодня:

• Bear — нотатки, які зручно синхронізувати між iPhone, iPad та Mac;
• 1Password — сервіс, який зберігає всі паролі та генерує нові для кожного сайту;
• CloudApp — сервіс для скріншотів і відео, який дає змогу писати до них анотації, це спрощує, наприклад, опис багів;
• TunnelBear — VPN, він у мене завжди увімкнений, адже так безпечніше.
• Fantastical — календар v2.0 і to-do списки.

Книжки та навчання

Книжки я читаю переважно на суспільно-політичні теми, люблю біографії та просто історії людей. Недавно прочитав «Приватну історію» Андрія Яніцького та Грехема Стека. Це розповідь про становлення «ПриватБанку», що охоплює 25 років розвитку: від створення до націоналізації. Фактично на прикладі цієї компанії можна простежити історію розвитку України як держави.

Також всім рекомендую книгу «Вся кремлевская рать» Михайла Зигаря — про історію Росії протягом правління Володимира Путіна, з 2000 по 2015 роки.

Щодо технічної та бізнес-самоосвіти, то більшу увагу приділяю онлайн-курсам, мені так легше сприймати інформацію. До того ж відео чи аудіо зручно ставити на більшу швидкість відтворення. Так за годину в день встигаєш вивчити щось нове. Зазвичай виділяю час на навчання ввечері після роботи.

Один з останніх курсів, які я проходив, — Blogging for business by Ahrefs. Вивчав, як правильно вести бізнес-блоги для IT-компаній. Якщо вас цікавить SaaS, раджу курси від SaaStr University. Ще одна знахідка — канал школи стартапів Y Combinator на YouTube. Там можна безкоштовно подивитись лекції від найкращих фаундерів та інвесторів про те, як будувати стартап.

У найближчий рік хочу потрапити на онлайн-курси Reforge. Це потужний матеріал від топменеджерів і засновників найуспішніших стартапів світу.

Здебільшого вибираю курси за темами, які наразі актуальні. Наприклад, ми плануємо запускати рекламу в Facebook, а я в цьому нічого не розумію. Тоді знаходжу відповідний курс, проходжу його та отримую хоча б базове розуміння предметної галузі. Це дає змогу, наприклад, грамотно поставити завдання спеціалісту та проконтролювати результат.

Щодо програмування, то намагаюсь читати огляди нових технологій. Наприклад, у вихідні вивчав Kubernetes — технологію для створення серверів. Але я вже не заглиблююся в деталі, як його налаштувати з нуля, а більше розбираюсь на рівні архітектури, щоб зрозуміти, як це працює.

Під час прогулянок слухаю подкасти Джо Роґана. Це стендап-комік, який запрошує до себе дуже різних людей з різних сфер. Сьогодні — Ілона Маска, завтра — дивного вченого, який вивчає гриби. Так дивишся на світ з різних боків.

Окрім самоосвіти, відкривати для себе щось нове допомагають консультації експертів. Наприклад, мене цікавив бухгалтерський облік у США: я знайшов фахівця, який за дві-три години пояснив усе, що потрібно для справ компанії. Такий підхід економить безліч зусиль: як час, так і гроші.

Сенсу продовжувати навчання в університеті не бачу. Я провчився два семестри в ЧНУ і один в НАУ. На жаль, у наших вишах майже неможливо якісно вчитись і паралельно працювати — цього не схвалюють. До того ж демотивують непрофільні предмети на кшталт фізкультури.

Ретроспектива та плани

5-7 років тому я б порадив собі швидше тестувати нові гіпотези. Адже з кожним практичним досвідом з’являється нова інформація для роздумів, як розвивати проєкт далі. Важливо не боятись експериментувати. Переважно вже за три місяці можна перевірити, чого варта ідея.

Також на початку кар’єри я зовсім не стежив за здоров’ям. Тому ще одна порада — вести активний спосіб життя, що особливо критично, коли в тебе сидяча робота.

Початківцям, які зараз на старті свого професійного шляху в IT, раджу не йти в університет. Коли я займався онлайн-курсами з програмування, до нас приходили випускники профільних спеціальностей, але все одно доводилось навчати їх майже з нуля. На жаль, після вишів людям бракує знань, щоб знайти достойну роботу за фахом. Потрібно довчатись самостійно. Та ж Coursera дає більш якісні знання з IT, ніж будь-який університет. Можливо, виняток — університети Ліги плюща. Але не так через якість освіти, адже її можна здобути онлайн, як через спільноту.

Якщо ви мрієте про власний стартап, то, думаю, варто щонайменше спробувати. Своя справа завжди змінює погляд на світ і проєкти, на яких працюєш. Звичайно, це не для всіх. Коли я був розробником, мій рівень стресу був приблизно 1/10: міг хвилюватись, коли, наприклад, в якогось сервісу крива документація або реліз не пройшов. А тепер рівень стресу 9/10: навколо пандемія, фінансова криза і багато факторів, які неможливо прорахувати, а я поставив усе, що маю, на свій проєкт :) За рік-два роботи над власним стартапом кожен зрозуміє, чи підходить йому такий ритм.

Запрошую підписуватись на мій Telegram-канал. Раніше я вів його як розробник, а тепер буду продовжувати писати про нові проєкти з погляду управлінця :)

Щодо планів, то найближчим часом планую завершити перемовини з інвестором та залучити інвестиції для Awesomic. Після цього, напевно, візьму вихідні, адже вже кілька років працюю без відпусток.

Далі буду фокусуватися на розвитку компанії. Розраховую, що до кінця року в нашій команді працюватиме мінімум 30 людей. Також хочу, щоб більшість процесів у бізнесі функціонували без мене, адже що більше зростає компанія, то менше я встигаю. Для цього наразі шукаємо профільних фахівців: менеджерів з продажів і маркетингу. Трохи згодом відкриємо вакансії юриста, бухгалтера та копірайтера.