«Вартість софту наближається до нуля». З чого складається вартість БПЛА і що буде з цінами у 2026–2027 роках

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Чому два зовні схожі FPV дрони можуть відрізнятися в ціні в рази? Від чого залежить їхня вартість і що в них найдорожче?

DOU разом з українськими виробниками FPV- та ударних БПЛА для Сил оборони розібрався, чи можна здешевити дрони і як на їхню вартість впливає програмне забезпечення. Також розповідаємо, як ціни змінюватимуться у 2026–2027 роках.

⚙️ Що в дроні найдорожче

Щоб зрозуміти, з чого складається ціна безпілотника, варто подивитися на загальну картину ринку. На Brave1 Market представлені різні типи платформ — від масових FPV-камікадзе до літакових розвідників і перехоплювачів. Їхні цінові діапазони відрізняються в рази:

Далі різницю зумовлюють конкретні компоненти. За словами Ігоря Береговенка, начальника виробництва компанії Air3F, яка виробляє системи зв’язку і FPV-дрони, до 90% собівартості дрона становить ціна деталей. Решта — робота інженерів, оренда та операційні витрати.

При цьому візуально схожі дрони-камікадзе можуть відрізнятися в ціні в рази через лише один компонент або зміну технологічного підходу.

Виробники сходяться на думці, що головним фактором, який визначає фінальний чек, є камера. Саме вона часто створює велику різницю між дешевими рішеннями й дорогими нічними бортами.

Володимир Зіновський, CEO TAF Industries, наводить приклад, коли встановлення одного тепловізійного модуля фактично подвоює ціну всього виробу.

«Наша звичайна десятка (десятидюймовий дрон) із денною аналоговою камерою коштує близько 18 810 гривень. Тоді як термальна версія — 38 800 гривень. Така різниця актуальна для всіх виробників, оскільки ринок термальних камер досить обмежений», — каже він.

У компанії Vyriy ситуація схожа: їхній камікадзе Vyriy 8 коштує 13 500 гривень, тоді як аналогічний за характеристиками Johnny 8, але з тепловізійною камерою — 41 500 гривень. В середньому вартість модуля для такого типу дронів коливається в межах 21 600-43 300 гривень.

Для розвідувальних дронів камери значно дорожчі.

«Є сенс брати не найдорожче і найкраще, а те, що виконує поставлені задачі. Можна взяти європейську камеру за 350 000 гривень або майже таку саму за характеристиками китайську за 21 500 гривень. Остання теж буде ефективно виконувати свої задачі. Також ми будемо робити свої камери, які будуть кращими й дешевшими за китайські», — каже керівник Vyriy Industries Олексій Бабенко.

Наступним за вартістю компонентом після камер йдуть системи зв’язку — модулі передачі сигналу (VTX) і керування (RX). Їхня вартість залежить від виробника та частоти. Як пояснив Володимир Зіновський, ціни на них стартують від 1700 гривень і можуть зростати залежно від запитів замовника.

«У дронах-перехоплювачах своя система зв’язку (Walksnail — ред.), яка коштує в середньому 7500 гривень для одного дрона. А для DJI система зв’язку коштує орієнтовно 15 000 гривень і її важко знайти», — каже CEO TAF Industries.

Зараз набрали популярності борти, в яких не встановлюють VTX та RX: оптоволоконні дрони. Олексій Бабенко каже, що на сьогодні до 80% запитів від військових до його компанії припадає на дрони з оптоволокном. Ці дрони більші, тому для них потрібні потужніші мотори тощо — це здорожчує виріб.

До того ж, оптоволоконні котушки зараз дефіцит, тому БПЛА на оптоволокні дорожчають. За прогнозом CEO Vyriy, за декілька місяців ситуація має стабілізуватися, адже виробництво котушок нарощують.

Володимир Зіновський каже, що компанії підписують рамкові угоди з виробниками, щоб зафіксувати ціну на компоненти — це дозволяє убезпечитись від впливу коливання ціни на собівартість виробів.

Решта компонентів значно дешевші. Ігор Береговенко наводить приклад 10-дюймового дрона: комплект моторів для нього коштує до 4000 гривень, а пропелери — в районі 200 гривень за набір.

🔍 Як держава регулює ціни на дрони

Під час воєнного стану держава обмежує прибутковість виробників у держконтрактах. На сьогодні маржинальність не може перевищувати 25% від собівартості виробу. Тобто фінальна ціна формується як витрати на виробництво плюс фіксований відсоток прибутку. Якщо компанія знаходить спосіб закупити компоненти дешевше або оптимізувати процес, зменшується загальна собівартість, а разом із нею і абсолютний розмір прибутку.

Олексій Бабенко, керівник Vyriy Industries, пояснює, що така модель вимагає точного адміністрування:

«Якщо раптом маржа виходить 26%, ми маємо повертати різницю. У нас був випадок, коли за контрактом на мільйони гривень довелося повернути 20 тисяч або допоставити ще один дрон».

Попри дозволені 25%, частина компаній працює з меншою рентабельністю. У Air3F зазначають, що зазвичай тримають її на рівні 10–15%, а 20–22% вважають максимально прийнятним показником. За словами Ігоря Береговенка, це дозволяє залишатися конкурентними і вписуватися в бюджети військових частин, які часто купують техніку коштом субвенцій або власних фондів.

Фото: TAF Industries

Ще один фактор — валютний. Держава розраховується з виробниками в гривні, а ціни в довгострокових контрактах фіксуються без прямої прив’язки до курсу. Водночас більшість комплектуючих закуповують за кордоном за іноземну валюту, переважно — долари. Це змушує компанії закладати прогноз курсу наперед. Якщо гривня слабшає, а ціна в контракті залишається сталою, це впливає на можливість закупити наступну партію деталей.

«Змінити ціну в уже підписаному контракті — це складна та тривала процедура, навіть якщо йдеться про її зниження. У нас на такий кейс пішло більше місяця», — каже Володимир Зіновський, CEO TAF Industries.

TAF Industries, за його словами, реінвестує більшість отриманого прибутку. Компанія періодично безплатно ремонтує пошкоджені або застарілі дрони, докуповує батареї, наземні станції або передає додаткові борти як благодійну допомогу.

📉 Чи можна зробити дрони дешевшими

Виробники шукають способи зробити свої продукти ще більш доступними для військових, проте кажуть, що ключовим є збереження якості продукту. Економія в 500–1000 гривень на етапі виробництва може призвести до втрати всього борту вартістю близько 20 000 гривень.

Наприклад, дешева рама може давати вібрації, через які дрон втрачає енергоефективність, каже Володимир Зіновський. А неякісна антена здатна зіпсувати всю партію дронів і вони не будуть долітати до цілі через втрату зв’язку. Але це не означає, що треба використовувати тільки найдорожче.

«Виконання різних задач потребує різних ТТХ дрона — за дальністю, стійкістю до РЕБ, якістю сигналу тощо. На одних ділянках вимоги можуть бути одні, на інших — зовсім інші. Тому десь справді може підійти антена за 100 гривень», — каже він.

БПЛА «Поштар» компанії Air3F

Ігор Береговенко з Air3F розповів, що стикався з випадком, коли військові не використовували дрони, які вже були на складі, суто через китайську антену, що заважала долетіти до цілі. Хоча, за його словами, є вітчизняні антени за схожою ціною, але значно кращі.

«Різниця — всього сто гривень на один дрон. І в результаті вони не долітали. Тобто тут економія має бути правильною, без втрати якості. Категорично не можна поступатися якістю на користь дешевизни», — каже він.

💻 Чи впливає на вартість дрона ПЗ

В епоху цифровізації і штучного інтелекту логічно припустити, що софт БПЛА також може здорожчувати чи здешевляти дрон. Проте у сфері масового виробництва FPV-дронів це не так. Олексій Бабенко порівняв ринок дронів із світовим автопромом.

«Розробка софту для сучасного автомобіля коштує десятки мільйонів доларів, але оскільки машини випускаються величезними партіями, у ціні конкретного авто вартість цього коду стає мізерною. Та сама логіка працює в українському оборонпромі. Частка ПЗ у собівартості одного дрона „наближається до нуля“», — каже він.

Фото: Vyriy Industries

Також є і певні юридичні перепони, що заважають додавати програмне забезпечення у собівартість виробу. Володимир Зіновський пояснює, що включити власну інтелектуальну розробку в собівартість дрона складно. За його словами, держава легко контролює ціну «заліза» через митні декларації та накладні. Проте оцінити вартість коду, написаного штатними інженерами компанії, значно важче:

«Виробника можуть звинуватити в тому, що він завищує ціну заради збільшення прибутку. Тому виробники часто змушені покривати витрати на R&D із загального прибутку компанії, фактично віддаючи софт у складі виробу без окремої націнки».

Водночас є компанії, що займаються системами донаведення або машинного зору для дронів. У цьому випадку програмне забезпечення продається як ліцензія на використання або фізичний модуль — окрема плата з камерою та мікрокомп’ютером. Такий «розумний» блок, якщо його купувати у сторонніх розробників, має конкретну ринкову ціну, яку можна офіційно внести в собівартість, каже Ігор Береговенко з Air3F.

Наявність таких комп’ютерів може зробити звичайний дрон вартістю близько 16 000 гривень до 40% дорожчим. Буває також, що модулі машинного зору постачають одразу з тепловізійною камерою.

У Air3F кажуть, що донаведення — це не повноцінний штучний інтелект. Те, що використовується зараз масово, — це відносно прості алгоритми супроводу контрастних об’єктів. Проте галузь рухається в бік повної автономності бортів, коли дрони зможуть самостійно розпізнавати типи техніки, ранжувати цілі за пріоритетністю та діяти у складі рою.

Такий стрибок у розвитку ШІ потягне за собою здорожчання «заліза». Що розумніша система, то потужніший бортовий комп’ютер потрібен для обробки відеопотоку в реальному часі.

✈️ Чи впливає на ціну походження компонентів

Попри чотири роки великої війни та небезпеку залежності від Пекіна, Китай залишається головним джерелом складових частин БПЛА. За словами керівника компанії Vyriy Industries, китайські деталі дешевші завдяки колосальним обсягам виробництва та специфічному українському митному регулюванню.

Імпортувати готовий мотор або польотний контролер із Китаю часто вигідніше, ніж виробляти його в Україні. Готові вироби оборонного призначення звільняються від сплати ПДВ та мита для оборонних компаній при ввезенні. Водночас український виробник, закуповуючи сировину для створення аналогічного продукту, змушений сплачувати всі податки. Це на старті робить вітчизняну деталь на 20–30% дорожчою за імпортний аналог.

Володимир Зіновський каже, що навіть для власного виробництва більшість сировини все одно імпортують із Китаю. Виготовити в Україні складний мікропроцесор на сьогодні неможливо, бо немає заводу, який міг би це зробити.

В кінці минулого року до Податкового кодексу України внесли зміни, які мають зменшити податкове навантаження на виробників компонентів. Це дасть українській продукції шанси стати ще більш конкурентною. За даними дослідження оборонного кластеру IRON, у 2026 році Україна має потенціал повністю здіснювати виробництво корпусів дронів, антен, передавачів, зможе сама виробляти 90% потрібних Силам оборони тепловізійних камер, 75% — польотних контролерів і половину електромоторів.

Однак CEO TAF Industries каже, що українські компоненти поки що не можуть забезпечити стабільний рівень якості.

«В нас були ситуації, коли імпортний компонент повністю замінювали українським. Перша партія була якісною, а в другій з’явилася нестабільність. Це створило серйозні проблеми, адже ми виконували держконтракт, але не мали достатньо придатних комплектуючих. У результаті наші партнери з BraveTech допомагали шукати альтернативні рішення, щоб ми виконали свої зобов’язання по держзамовленню», — розповідає Володимир Зіновський.

Натомість Олексій Бабенко каже: якщо компоненти виробляють в Україні, то будь-який брак на заводі можна виправити, умовно, за один день телефонним дзвінком або візитом на виробництво. Тоді як заміна бракованої партії з Китаю затягується на місяці через довгу логістику.

Європейські ж комплектуючі з тими ж технічними характеристиками часто коштують у п’ять разів дорожче за китайські, зазначають у Air3F.

🎩 Що буде з цінами на дрони

Сьогодні вартість базових моделей БПЛА знижується завдяки жорсткій конкуренції, стабілізації поставок і налагодженню логістики. З іншого боку загальні витрати держави на одиницю техніки зростають, каже Володимир Зіновський. Адже еволюція війни вимагає дедалі складніших і технологічніших рішень.

Великі виробники навчилися планувати та закуповувати деталі наперед, що дозволяє знижувати ціну або принаймні утримувати її, якщо на ринку компонентів починається дефіцит.

CEO TAF Industries розповів, що завдяки такому підходу компанії вдалося знизити ціну на популярний семидюймовий дрон-камікадзе «Колібрі 7» одразу на понад 25% — з 13 400 до 9 800 гривень. Це зробило його на сьогодні найдешевшим дроном на маркетплейсі DOT Chain Defence.

Найдешевший FPV на сьогодні — «Колібрі 7»

Щодо прогнозів на майбутнє виробники сходяться на думці, що масові FPV-дрони продовжуватимуть дешевшати завдяки масштабуванню, кращому плануванню закупівель і стабілізації логістики.

Водночас більш складні моделі, як то оптоволоконні дрони чи розвідники, зростатимуть у ціні через вдосконалення технологій. Військовим дедалі частіше потрібні рішення з оптоволокном, тепловізійними камерами чи складними системами зв’язку. Кожне таке покращення вимагатиме більшої рами, кращої батареї, більш потужних моторів тощо. Також треба врахувати появу нових типів дронів, як от перехоплювачі, які також продовжують вдосконалюватися.

Крім цього у 2026–2027 роках ціна дронів залежатиме не лише від технологій, а й від того, як саме держава організує закупівлі. Олексій Бабенко з Vyriy описує два можливі сценарії розвитку ринку.

🟣 Перший сценарій — справжня конкуренція

Якщо Міноборони включить маркетплейси DOT Chain Defence та Brave1 Market у програму конкурентних закупівель, це може змінити логіку ціноутворення і надасть підстави відійти від прив’язки у 25% маржинальності. Виробник зможе зменшувати собівартість і залишати частину економії у власному прибутку, а не автоматично знижувати маржу. У такому випадку ціни можуть падати швидше, а кількість дронів, які постачаються військовим, — зростати.

Олексій Бабенко вважає, що якщо повністю перейти на конкурентні закупівлі, ринок сам штовхатиме виробників до цінової боротьби.

«Конкуренція і ринок завжди ведуть до цінової боротьби. Дрони будуть ставати складнішими, розумнішими, більш технологічними, а ціна на них буде падати», — каже він.

🟣 Другий сценарій — збереження нинішньої системи закупівель.

Якщо регуляторна модель не зміниться, ціни також знижуватимуться, але значно повільніше. Але разом із тим знижуватиметься прибуток компаній. Через це частина виробників може просто не витримати тиску. У такому випадку конкуренція скоротиться, а стимул до подальшого здешевлення стане слабшим.

«Багато гравців повипадають з ринку, бо з меншим прибутком вони просто не зможуть працювати», — прогнозує Олексій Бабенко.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!