🏆 Рейтинг ІТ-работодателей 2019: уже собрано более 5000 анкет. Оцените свою компанию!
×Закрыть

Як прокачати емоційний інтелект, щоб спілкуватися з колегами результативно

Вітаю! Я — Христина Яблонська, маю більше 7 років досвіду у менеджменті персоналу та проектів. Викладаю в Українському католицькому університеті, заступниця голови правління Національної асоціації фасилітаторів України, національна лекторка Української академії лідерства та Інституту політичної освіти. Моя професійна сфера інтересів — це ефективна комунікація, конфлікт-менеджмент та командна взаємодія. Зараз я співпрацюю з компанією EPAM як Training and Development Specialist. У цій статті хочу поділитися своїми знаннями про емоційний інтелект.

Що таке емоційний інтелект

У США та Європі люблять повторювати модний вислів: IQ gets you hired but EQ gets you promoted. Ця приказка з`явилася у середовищі американських HR на початку 2000-х років і досить швидко набула популярності. І хоч зараз є багато скептиків щодо впливу емоційного інтелекту (EQ) на професійне зростання, водночас є і факти, що підтверджують, що просто володіти знаннями — не достатньо для професійного зростання чи побудови своєї кар’єри.

Що ж таке емоційний інтелект? Є безліч визначень, пояснень, гіпотез. Якщо узагальнити, то емоційний інтелект (EQ) — це здатність людини розуміти та керувати емоціями, які відчуває вона і ті, хто поруч.

Уперше поняття емоційного інтелекту описали наприкінці ХХ століття Джон Меєр та Пітер Селовей, які назвали чотири напрямки емоційного інтелекту:

  • як ми оцінюємо та виражаємо емоції;
  • що про них знаємо;
  • як ними керуємо;
  • як на їх основі ухвалюємо рішення.

А далі почалися різноманітні дослідження, які то спростовували, то підтверджували силу емоційного інтелекту. І як часто буває з популярними віяннями, поняття емоційного інтелекту обростало різними міфами. Можна почути і прочитати багато захоплених висновків у стилі «EQ — це наше все» або «там, де емоції, там проблеми».

Так, наприклад, австралійські дослідники Емі Чан та Пітер Капуті виявили: що вищий EQ, то більше людина задоволена життям. А Тревіс Бредбері (Travis Bradberry), співавтор книги «Емоційний інтелект 2.0 та президент компанії «Smart Talent» у своїй статті розповів про цікаве дослідження, у якому взяло участь більше 1 млн. людей. Основне твердження — рівень EQ зростає разом із посадами. Менеджери середньої ланки мають найвищі показники емоційного інтелекту. Але така тенденція зберігається лише у професійному зростанні менеджменту середньої ланки. Проте потім усе різко змінюється, а рівень EQ летить вниз, адже менеджер опиняється у середовищі, яке послаблює його емоційний інтелект.

Чому так відбувається? Одна із загроз: чим вища посада, тим більший фокус компанії на кількісних результатах, а не на команді, взаємовідносинах та комфортній атмосфері. Саме тому таким актуальним є висновок про те, що емоційний інтелект потрібно тренувати постійно. Водночас важливо зберігати баланс, адже поєднавши раціо та емоції, можна ухвалювати найкращі рішення та досягати успіху.

Що ж характеризує людей з високим рівнем емоційного інтелекту

  1. Вони не бояться змін, усвідомлюють, що зміни — це частина життя, і готові бути гнучкими.
  2. Вони легко можуть назвати свої сильні сторони та зони росту, точно знають, над чим варто працювати і що розвивати, а також яким чином це робити.
  3. Вони вміють проявляти емпатію, розуміти почуття інших та реагувати на них.
  4. Вони шукають та знаходять баланс у професійному та особистому житті.
  5. Вони відкриті до нового, люблять досліджувати та цікавитись новинками.

У компаніях, де підтримується культура розвитку емоційного інтелекту, працівники більше проявляють лідерські якості, ефективніше працюють у команді, краще комунікують між собою, з клієнтами та партнерами. Роботодавці охочіше наймають на роботу тих, хто вміло поєднує розум та емоції.

Що означає бути емоційно компетентним на практиці

Деніель Гоулман описав такі компетенції емоційного інтелекту:

  • Самосвідомість, тобто розуміння власних емоцій.
  • Самоконтроль, тобто управління власними емоціями.
  • Соціальне розуміння, тобто розуміння емоцій інших людей.
  • Управління взємовідносинами, тобто управління емоціями інших людей.

Розуміння власних емоцій

Дуже важлива навичка прислухатись до себе, розрізняти свої стани, дозволяти собі переживати різні емоції та почуття, не блокуючи їх. Часто нам/людям бракує словникового запасу для озвучення емоцій, а тому важче з’ясовувати і причину їх виникнення.

Як розвивати розуміння власних емоцій? Найпростіше — це спостерігати за собою, відслідковувати зміни емоційного стану, дозволяти собі переживати різні почуття. Часто людям важко описати словами, що саме вони відчувають — роздратування, злість, а, може, страх. Тоді можна спробувати візуалізувати емоції, наприклад, намалювати їх. Або ж комусь легше висловлюватись метафорами: «У мені аж все кипить». Сам факт того, що ви усвідомлюєте, що ви переживаєте різні емоції вже наближає до наступного кроку — управління емоціями.

Ще одним дієвим способом є самоемпатія як вміння подбати про себе вчасно. Вона дає можливість краще розуміти себе, зберігати свій ресурсний стан та відновлюватись. Самоемпатія — це аналіз себе у формі:

  1. Cитуація (що відбулось?) — наприклад, ви отримали листа, у якому вас просять переробити повністю звіт, над яким ви працювали більше 2-х тижнів.
  2. Емоції (що я відчуваю?) — розгубленість, роздратування, злість через те, що ніхто не попередив завчасно, що можуть бути зміни; доведеться витратити ще 2 тижні на цю роботу...
  3. Потреби (що я хочу? що потребую?) — потребую розуміння ситуації, підтримки від інших.
  4. Дії (що я можу зробити?) — можу попросити консультації та допомоги у колег, можу проговорити ситуацію та продумати алгоритм дій, щоб така ситуація не повторювалась у майбутньому.

Сумувати, злитись, радіти — це нормально. За кожною нашою емоцією стоїть потреба, яку варто розпізнати та усвідомити, а не ігнорувати.

Управління власними емоціями

Ситуації бувають різні: то вас дратує хтось із колег, то поговорили підвищеним тоном, чи ви самі були здатні «зірватись на емоції». І, звісно ж, виникає питання: як контролювати власні емоції? Емоції неможливо контролювати. Це те ж саме, що намагатись заспокоїти хвилі на морі. І єдиний спосіб зробити так, щоб море стало спокійним, — зачекати. Те ж саме і з емоціями. Адже емоція — це короткотермінова реакція нашого мозку.

Емоції можна і варто:

  • усвідомити;
  • зрозуміти причини виникнення;
  • вміти реагувати, тобто ми можемо навчитись управляти емоціями.

Розглянемо досить стандартну ситуацію з робочого життя. Наприклад, вас дратує хтось із колег. Що робити? Спочатку спробуйте зупинитись і подумати: «Що спонукає мене реагувати подібним чином?». Не варто концентруватись на розбіжностях. Навпаки, спробуйте зосередитись на схожих рисах, досвіді, стилі поведінки тощо. Варто пам’ятати, якщо колега вас дратує, є велика ймовірність, що і ви теж виводите його з себе. І тоді не варто уникати розмови з колегою, а краще поговорити про те, що можна зробити, щоб ви могли ефективніше працювати разом.

Найкраще у будь-яких надемоційних ситуаціях працює правило: зупинись, подихай, дій! Також корисно звертати увагу на власні реакції. Дайте відповідь собі на запитання: чи легко інші поруч з вами можуть поділитись своїми ідеями, не боячись осуду? Чи визнаєте ви внесок інших, навіть якщо не зовсім погоджуєтесь з ним? Чи готові ви давати розвивальний зворотній зв’язок іншим без критики, звинувачень? Навіть короткий самоаналіз допомагає краще розуміти себе, а отже і краще розуміти інших.

Розуміння почуттів інших людей

Це мистецтво слухати і чути, бачити та розуміти, проявляти емпатію. Ще один приклад ситуації, з якою кожен з нас стикався і не один раз. У суперечці ваш опонент раптом вигукує: «Ти мене зовсім не розумієш! Невже не помітно, що мені боляче?» Насправді людина потребує емпатії в цю мить.

Найдоречніше, що можна робити для розуміння почуттів інших людей:

  • Активне слухання, що передбачає надання зворотнього зв’язку, запитання, підведення підсумків.
  • Звертати увагу на невербаліку. Жести, міміка, інтонація, темп мовлення можуть сказати більше про емоції людини, ніж слова.
  • «Взути черевики іншої людини». Часто дуже складно подивитись на ситуацію очима іншої людини, особливо у конфліктній ситуації. Ще важче зробити це без оцінок і упереджених думок. Тому почати можна з пошуку того, що об’єднує, з чим дві сторони готові погодитись.

Управління емоціями інших людей

«Між тим, що я думаю, тим, що я хочу сказати, тим, що я, як мені здається, кажу, тим, що я говорю, і тим, що ви хочете почути, і тим, що, як вам здається, ви чуєте, тим, що ви хочете зрозуміти, тим, що ви розумієте, є десять варіантів виникнення нерозуміння. Але все-таки давайте спробуємо...», — фраза Бернарда Вербера, яка, як на мене, чудово описує комунікацію, емпатію, а зрештою і майстерність управління емоціями інших людей задля взаємопорозуміння.

Важко управляти емоціями інших людей, якщо не розібралися з власними, тому знову ж таки варто пам’ятати і про самоемпатію.

У налагодженні щирої комунікації на основі поваги, довіри та емпатії, допомагає практичний метод ненасильницької комунікації (ННК). Він був розроблений американським психологом доктором Маршаллом Розенбергом у 60-х роках ХХ століття. У чому полягає його суть? Пропоную розібратися на практичному прикладі.

Колега довго затримує здачу проекту, протерміновує дедлайни. Команда незадоволена такою ситуацію, вирішує поговорити з ним. Розмова може бути такою: «Тобі байдуже на інших! Думаєш лише про себе! Постійно протерміновуєш дедлайни здачі проекту, а ми змушені чекати! Може, тобі взагалі не варто працювати у команді, якщо ти не вмієш дотримуватись зобов’язань?». Така претензія, як правило, викликає негативну реакцію, бажання втекти від скандалу або закритися в собі, чи виправдовуватись. Погляньмо, якою була б розмова у стилі ненасильницької комунікації: «За останні два тижні ти двічі не дотримався термінів здачі проекту. Ми хвилюємось, адже це впливає і на нашу роботу, нам важливо розуміти, що відбувається, щоб краще планувати свою діяльність. Чи міг би ти завчасно, щойнаменше за тиждень, повідомляти нас про зміни у графіках, якщо такі є?».

Якщо розглянути структуру ненасильницької комунікації, їй притаманні такі складники:

  1. Факт (конкретна дія, яку ми спостерігаємо і яка на нас впливає). Перш ніж робити поспішні висновки або звинувачувати фразами: «Тобі байдуже на інших!» або «Ти думаєш лише про себе!», наведіть факт: «Останні 2 тижні ти протерміновува дедлайни і не повідомляв колегам».
  2. Почуття. Замість того, щоб стверджувати свої висновки або висловлювати образу: «Ти егоїст і думаєш тільки про себе...», — почніть пояснювати, що ви відчуваєте, коли потрапляєте в таку ситуацію: «коли ти протерміновуєш дедлайни і не повідомляєш, то ми хвилюємось/ занепокоєні/роздратовані».
  3. Потреби. Вислів «ми змушені чекати» краще перефразувати: «Нам важливо розуміти, як йдуть справи, у нас є потреба отримувати інформацію та реагувати вчасно, це дає змогу краще планувати та передбачати ситуацію». Важливо проговорювати свої очікування, пояснюючи потреби, а не очікувати, що іншим і так все зрозуміло та очевидно.
  4. Прохання (конкретні дії). Багато хто говорить абстрактні фрази, наприклад: «Я хочу, що все було добре», сподіваючись, що інші здогадаються. Важливо розшифрувати, що ми маємо на увазі, вдаючись до конкретики. Адже одна і та сама фраза для різних людей може означати різне.
  5. Вислухати позицію співрозмовника. Найчастіше наші передчасні висновки виникають через власне «накручування», нестачу інформації та брак якісної комунікації.

Ненасильницьке спілкування потребує тривалої та зосередженої роботи. Для початку можна сфокусуватись на дворівневому слуханні. Де перший рівень — зміст, тобто те, що говорить співрозмовник, а другий рівень — це слухання емоцій, тобто те, як він говорить. Намагайтесь не перебивати, не давати своїх оцінок та не засуджувати. Це не так легко, проте відкриває нові можливості рівного та щирого спілкування.

Емоційний інтелект — це сукупність якостей, знань умінь та навичок, що потребують постійного вдосконалення. Можна порівняти людину, що відвідує спортзал, з людиною, яка прагне розвивати EQ. Дізнатись, які є можливості для занять, познайомитись зі спортсменами, обрати якісне взуття, спостерігати за іншими людьми, які займаються на тренажерах, недостатньо, щоб отримати бажаний результат. Неможливо накачати м’язи, відвідуючи спортзал як музей, і лише захоплюватись іншими. Аналогічно і з EQ — важливо не лише прочитати книгу, відвідати тренінг, але і щодня тренувати свої EQ-м’язи. До того ж можна це робити у будь-якому віці та на будь-якій посаді!

Що почитати

Для тих, хто тільки розпочинає знайомитися з емоційним інтелектом, раджу такі книжки:

Для управлінців, які стикаються із конфліктними ситуаціями, рекомендую таку літературу та онлайн-тренінги:

LinkedIn

24 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Эмоциональный интеллект придумали гуманитарии, чтоб не казаться идиотами. Интеллект либо есть, либо нет .

Интеллект либо есть, либо нет .

глупости! в современном мире главное чтобы человек был хороший а интеллекту научить можно!

Якась дивна термінологія, не розумію. Якщо IQ — інтелектуальний коефіцієнт, то EQ — це емоційний коефіцієнт. До чого тут «емоційний інтелект»? Як на мене, це оксюморон.

Если кто-то любит смотреть и слушать, то вот соответствующее видео на эту тему — www.youtube.com/watch?v=F6mo-MPveCI

По моему мнению, уже озвученному по похожему поводу в похожей статье — эмоциям если и есть место, то только в личной жизни, а не на работе. Меня не интересует и не должно интересовать, кто чем сегодня с утра покакал и у кого почему болит ножка, по какой причине от коллеги пахнет потом, как мне это осознать и как с этим справится (да, я знаю, что написаны многие тома про потоотделение человека, гигиену и отдельно практикум Дейла Карнеги «Как завоёвывать друзей и заставить их брить подмышки»), мне не нужны истории чужих успехов, равно как и чужих неудач — дайте мне прожить мою жизнь (она и так коротка и анизотропна) с моими ощущениями, чувствами и опытом. Можно я не буду думать о том, как месячный цикл влияет на феромоны, что я про них знаю, как ими управлять и какие решения исходя из этого всего животно-гуморального принимает кто-то там, ухвалюющий?

Есть вполне объективные, измеримые критерии труда, его результативность. Это личные отношения не объективизируешь полностью, не сведешь к перечню функций, а рабочие как раз наоборот. Я категорически негативно воспринимаю попытки присовокупить к четкой и логичной оценке эффективности моей работы субъективные по определению и неверифицируемые эмоции. Вдруг я недостаточно добродушно коммичу код? Или моим задачам в багтрекере не хватает открытости? Или код ревью слишком саркастично? А может мне можно не платить за работу, ведь я угрюмый мизантроп и не хожу на корпоративное поедание суши в боулинге?

Лично мне эмоциональный интеллект нужен примерно как высокое умение риторики при общении с гопниками или зайцу — пятая нога.

Что-то к концу весны шизофрении на ДОУ сильно прибавилось.

В отпуск, блин, програмеры и менеджеры валите, в отпуск, отдыхать.

щоб спілкуватися з колегами результативно

нужны

  • относительно здоровые психически коллеги
  • навыки (это такие штуки, которые человек может выработать/натренировать/развить) коммуникации
Исследований, показывающих, что эмоциональный интеллект человека можно развить нет. Отчасти потому, что нет научно обоснованного общепринятого способа эго измерить. Так же, есть мнение, что эмоциональный и другие виды интеллекта не существуют. Есть только обычный интеллект, который IQ и мало меняется до старости. Вот отрывок из лекции Джордана Питерсена (профессор, практикующий психотерапевт и вообще интересный человек) на эту тему www.youtube.com/watch?v=6cClRgjL-nM

Отличная статья! Добавлю ещё в список книг:
— «Я слышу вас насквозь», М.Гоулстон
— «Эмоциональный интеллект для менеджеров проектов», Э.Мерсино

Даю идею для стартапа!
Мобильное приложение «Оценщик эмоционального интеллекта» — наводите на человека, жмете кнопку и получаете описание его состояния на основе нейросетей.
Нажал кнопку, получил инструкцию и выполнил ее. Ведь это так просто!
Если сотрудник грустит, то подойди, похлопай его по плечу и скажи — не грусти бро. И он сразу перестанет грустить. Потому что эмоциональный интеллект так работает.

Понравился второй пункт. Эгоист, который думает только о себе это не обида, это нормальное мировоззрение :) Каждый в первую очередь должен думать о себе, а потом уже о других.

«Емоційний інтелект» та «Емоційний інтелект 2.0» категорично не раджу читати. Це швидше науково-популярні роботи, теорія і не більше.

Раджу читати:
— «Эмоциональная грамотность: интеллект с сердцем». Клод Штайнер
— «Ненасильницька комунікація: мова життя», Маршалл Розенберг

Очередная толпа людей которая в компании абсолютно ничем не занимается.

Мне интересно хоть одна контора мониторит этих EQ манагеров у себя? есть их KPIs?
Потому как судя по всем тем кого я видел это очень смахивает на секту свидетелей иеговы.

Ну а попытка перетачивать взрослого человека психологически — для реально упоротых, люди которые думают о деньгах обычно сразу хайрят людей которые вписываются в компанию.

Наличие EQ манагеров это просто показатель, что у компании дохрена средств, которые она может тратить на всякие брендовые и тредовые вещи. Этакий показатель статуса и успеха.

Если Ид Фрейда — подсознательное — это сложенная вместе стопка моментов времени будущего типа завтра я буду таким, а послезавтра таким, а через месяц таким.., и все это я чувствую и ощущаю и все это оказывает влияние на мои эмоции сегодня, сейчас, то что мы вообще тогда знаем об эмоциях и их проявлениях? Ведь кажется в таком случае, что здесь у нас бездонная яма для нахождения самых парадоксальных эмоций самой ужасающей силы.

Имхо, но все намного проще. Нужно научится ставить себя на место другого человека. И воспринимать все, что ты ему говоришь или делаешь будто ты говоришь это или делаешь для самого себя. В таком случае, никаких проблем с общением и пониманием других людей не будет.

Имхо, каждый думает по своему, поэтому не получиться поставить себя на место другого и увидеть ситуацию с его стороны. Проще сразу нанять человека, который вписывается в коллектив, тогда с ним особых проблем не будет.

А как быть если у вписывающегося в коллектив человека что-то поменялось в семье, это стало влиять на его работу, еще он понял, что проект не совсем такой, под который его нанимали, половина коллег поменялась из-за переезда офиса и уволить человека нельзя, потому что контракт постоянный, а на работу он ходит и таски закрывает. Но раздражает всех своим отношением к работе и цинизмом. Я думаю для таких ситуаций и надо использовать EQ, это как сесть в самолет и в конце рейса со всеми дружить.

для этого эмоциональный интеллект нужен :)

Нужно научится ставить себя на место другого человека.

Это называется эмпатия и к 18 годам 95% людей обучаются ей.

только это не работает в условиях тех самых 5% остальных куда входишь в т.ч. и ты тоже ))

вот ты «ставить себя на место другого человека» (к) (тм) но первым же ж делом тут уже заложена фишка что ты ставишь _себя_ на то «место» где вообще-то _другой_ тут прямо не учтено конкретно то что тот «на место другого человека» он тупо другой.

если упрощать описание ситуации то ты _себя_ ставишь на место _другого_ а тот другой просто тупой простите а ты сам этого не учитываешь и теперь таки да стоишь на его месте но (!) с позиции себя самого!

читай ты ожидаешь от другого что он будет думать и вести себя и вообще будет нетупой как ты сам а он не такой и в этом месте и возникает ключевая проблема вот этого самого «ставить себя на место другого».

т.е. тут хитрый психологический прийом на самом деле надо не «ставить себя на место» а «послать себя провести разведку там на месте» т.е. если ты сам станешь на место и даже притворишься таким как он то оп-па! ты снова тупой и проанализировать ситуацию не можешь просто потому что если бы б мог то соотв. это мог бы б сделать и тот другой сам на своём месте а он не может и соотв. тебе надо не просто «стать на его место» но «послать специального тупого себя самого чтобы он там всё разведал и просто доложил сюда наверх тебе уже умному» и уже потом отсюда уже со своего места и со своего ума тебе придётся решать что со всем этим делать.

причём фишка же ж ещё и в том что решать в 146% случаев сразу за вас обоих и в более общем случае за всех ))

ЗЫ: армия просто несколько унифицирует этот процесс с помощью муштры и устава низводя рядовой состав до некоего общего среднего уровня «предсказуемой тупизны» когда не надо специально опускаться на уровень каждого индивидуально и то всё равно полностью это не работает потому иерархия никак не плоская а имеется сержантский состав который знает конкретно свой squad уже индивидуально и тот же ж лейтенант уже оперирует ими сразу на уровне целого squad не вдаваясь уже в подробности личности и на уровне уже squad они между собой уже полностью взаимозаменими (и то есть нюансы) и так далее до самого верха. Вы (здесь обобщение) в своём вайти с ростом популяции проходите ровно ту же ж историю при этом упорно таки прямо отрицая «всё человеческое» )) когда принять что да есть тупые это просто такая характеристика как есть тестеры и есть си++ тогда смотреть на всё это становится проще. Хотя да с точки зрения того самого EQ это типо некрасиво и does not fit our company culture ))

Олег Дорожко тебя заразил?

Не думаю что эмпатии можно обучиться. И тем более сейчас большинство цыничных, эгоистичных мизантропов. О какой эмпатии вообще речь? Люди клали на всех и вся. Личная выгода, вот что всеми движет.

С другой стороны, получается если ты вкалывал больше, лучше других, но слаб в эмоциях и в умении продать себя, то вероятнее повышение получишь не ты, а тот кто лучше умеет превознести свои заслуги, даже если они таковыми не являються. Мое мнение — это не справедливо.

А когда ты свинью съедашь, это справедливо?
В жизни вообще нет такого. как справедливость, кроме безумных фантазий людей.

И у мизантропов вполне прилично развитая эмпатия. Они просто не любят других людей.

Циничные мизантропы гордятся своей циничностью и мизантропностью и считают это житейской мудростью

Подписаться на комментарии