«У мене був кращий старт, ніж у випускників Стенфорда, бо в мене багато досвіду». Розповідь Senior software engineer з LinkedIn Марії Панютіної

Львів’янка Марія Панютіна переїхала до Кремнієвої долини разом із чоловіком у 2012 році. Після роботи у GlobalLogic та Verifone, Марія влаштувалась на позицію software engineer у LinkedIn. Через рік жінка отримала підвищення до senior software engineer. Про етапи проходження співбесід, структуру роботи в команді та те, над чим зараз вона працює в компанії, Марія розказала DOU.

Про початок кар’єри програміста

Мені 29 років, програмістом я працюю більше 10 років. Почала як фрилансер ще у 2008-му. Тоді це не було мейнстрімом. У 2010 році я закінчила Львівський політехнічний інститут за напрямом «Комп’ютеризовані системи, автоматика і управління». За спеціальністю попрацювати не вийшло, не було сильного зацікавлення.

В Україні працювала в OSF Global Services та SoftServe UI-інженером. Майже всі проекти, де я побувала, були пов’язані з американським ринком. Чоловік також програміст, пише на С/С++. Познайомились ми в 2007 через спільних друзів. Жили в гуртожитку, вчились, працювали, правда, в різних компаніях. Разом росли кар’єрно — книжки, курси, фриланс. Узаконили стосунки в 2009. Це було доволі смішно.

Він: Маш, може одружимось?
Я: коли?
Він: давай у серпні?
Я: якщо 15-те — субота, то давай в суботу...

Переїзд і перша робота в США

У 2012 році він отримав можливість поїхати в США, і ми вирішили ризикнути. Ми приїхали за L1/L2 візами (внутрішньофірмовий переїзд). Тому в мене не було можливості працювати офіційно і потрібно було чекати на work permit (дозвіл на роботу). Перші кілька місяців я закінчувала свої проекти на SoftServe, потім, поки чекала, вибирала вакансії, які мені подобаються, складала список вимог, яких мені не вистачало, чого я ще не навчилась, та вдосконалювала знання, практикувала англійську. За час поки я чекала work permit — подавала на нього декілька разів, — я встигла навіть народила дитину. Їй було три місяці, коли я нарешті отримала дозвіл.

Я дуже боялась першого інтервю. Боялася свого акценту, що щось не зрозумію. Одна річ аутсорсний досвід і фриланс, інше — чужа країна, без знайомих чи друзів, величезна кількість продуктових компаній і сильна конкуренція. Оскільки на той час чоловік працював в GlobalLogic (це стаффінгова компанія тут), і тоді вони шукали інженерів на новий проект на Verifone, я вирішила спробувати свої сили на той же проект в розрахунку, що буде простіша інтеграція.

Інтерв’ю було доволі просте: усі питання були по резюме, але потрібно було знати кожну букву — що було там написано. Також дали куски коду з питаннями «А що буде, якщо я поміняю цей шматок на інший?», «А який буде результат виконання наступного?» і т. д. Наскільки я тепер розумію, часто стаффінгові компанії надають людей з ідеальним резюме без реальних знань, тому вони тоді перестраховувались.

Оскільки говорити неправду я ще не навчилась, наступного день мені подзвонили і привітали з успішним проходженням співбесіди. Проект полягав у написанні Reference Application для платіжних пристроїв. Першими користувачами додатка були транспортні системи в Індії і Австралії. Цей досвід я вважаю одним з найкращих у моєму житті, бо це був цікавий проект (JavaScript для custom hardware зі специфічним браузером), можливість працювати з чоловіком, і я перестала боятися своєї англійської.

Пропрацювавши на Verifone (через посередника GlobalLogic) більше півтора року, я вирішила глянути, що робиться на ринку праці. Пройшовши успішно декілька інтерв’ю в невеликих продуктових компаніях і отримавши оффери, вирішила піти, але менеджер з Verifone зробив контроффер, і я залишилась. Правда, пішла на інший проект. Там ще пропрацювала близько 10 місяців на стандартному проекті (Portal System).

Потім отримала дзвінок від рекрутера з LinkedIn і зрозуміла — це мій шанс працювати з Big Data, у великих проектах, змога застувати свої знання для покращення продуктивності і швидкості веб-додатків. Ще під час роботи на GlobalLogic і Verifone ми з чоловіком розуміли, що треба вчити щось нове, і майже весь свій вільний час тратили на LeetCode і «Cracking The Coding Interview» (вечорами, коли дочка спала чи вихідними — на прогулянках). Це того вартувало: чоловік працює в Google, а я — в LinkedIn як FTE (штатний інженер).

Про роботу в LinkedIn

Великі компанії завжди шукають кандидатів. Рекрутери з Facebook, Google, Apple мені пишуть раз у півроку (питають, чи бува не готова поміняти роботу). Зазвичай у день буває 2-3 повідомлення зі стартапів, раз у тиждень — з менших компаній.

У LinkedIn я проходила стандартний набір: телефонна розмова з рекрутером, телефонне інтерв’ю (2 практичні алгоритмічні задачі і близько 5 теоретичних питань), і onsite (8-годинне 7-модульне інтерв’ю). Після проходження всього мені на вибір запропонували піти в одну з чотирьох команд. Це було дуже приємно. Я вибрала організацію Data.

У нашій команді близько 25 людей. Тут і data scientists, і pipeline engineers, backend, frontend. Ми працюємо над проектом, який називається «Test, Ramp and Ехреrementations» — платформа, що дозволяє менеджити налаштування і виконання A/B тестів незалежно від код релізів. Також ця платформа дозволяє ізолювати реальні результати експерименту від шуму.

Наприклад, було вирішено оновити версію якоїсь частини LinkedIn (уявімо, що треба поміняти зелену кнопку з написом Accept на оранжеву з написом Admit). Оскільки ці зміни зможуть побачити всі користувачі, а це більше 500 млн людей, ми подаємо ці зміни тільки на 5% користувачів — вони обираються рандомно за специфічним алгоритмом. Потім моніторимо, як змінились метрики. Якщо все ок, тоді піднімаємо процент (ramp) ще на 10%. І дивимося далі до миті, поки не буде 100% з позитивними метриками. Моніторинг, сповіщення — усе відбувається автоматично, базуючись на даних. Наразі в нас активні десятки тисяч тестів. Мені дуже подобається бачити, що всі рішення на фічі для продукту базуються на реальних даних, а не на баченні окремого менеджера чи інженера.

Зараз компанія інтегрується із системою «Майкрософт». На момент продажу однією з умов була вимога приватності (GDPR). Це було нашим найбільшим кошмаром. Задачі під значком GDPR малий найбільший пріоритет і найвищу критичність, скільки у разі запізнень компанія могла бути оштрафована на дуже велику суму. GDPR означає, що компанія не має права зберігати sensitive дані: генетична чи біометрична інформація, віросповідання, політичні уподобання і т. д. Уся інформація, яку я можу дивитись, має бути тільки сукупна. Тобто я не можу зробити вибірку за певними користувачами, а тільки за певними величинами, такими як — країна, платформа, мова і т. д. У перший день роботи в компанії усіх попереджають, що якщо хтось спробує глянути на дані певної людини — звільнення в той же день і штрафи. Тут з цим дуже серйозно, приватність — найважливіше.

Також після купівлі LinkedIn «Майкрософтом» ми мали доволі багато мітингів з темами про інтеграцію: як ми можемо допомогти один одному, яку інформацію можемо поширювати і т. д. Сам процес інтегрування не швидкий, досі обговорюються певні ситуації і питання.

LinkedIn прагне і працює над тим, щоб бути єдиною платформою, яка допомагає зростати кар’єрно. Тут стараються охопити всі вікові і соціальні групи. Після купівлі «Лінди» з’явилася можливість проходити технічні і нетехнічні курси. Головні правила компанії: «Members First», «Act like an owner» і «Make shit done». І вони мені подобаються своєю відвертістю. Я їх транслюю так: «Бери відповідальність за свою роботу, наші користувачі повинні мати можливість робити кар’єру своєї мрії».

Дуже подобається корпоративна етика в самій компанії. На мою думку, це поки що найкраще, що я бачила. Одне з головних правил — допомога один одному, адже ми — команда і в нас одна ціль. Зазвичай на кожному проекті є office hours — це коли будь-хто може підійти і попросити допомоги чи роз’яснень з певних питань. Тут швидко вчишся бути командним гравцем, а не соло.

Співбесіди в LinkedIn

Наразі, як представник LinkedIn, я проводжу телефонні та onsite-співбесіди. Можу сказати, що вимоги відрізняються від українських тим, що в нашій країні зазвичай питають про бібліотеки, мови чи специфічні питання з проекту. В США більше питають про алгоритмізацію, як ти вирішуєш проблеми. Дивляться, наскільки ти командний гравець. В Україні орієнтують на соло, а тут розуміють, что великий продукт одна людина строворити не може.

В LinkedIn, як і у всіх великих компаніях Долини, є свій процес інтерв’ювання. Перше — це, звичайно, HR, який перевіряє загальну адекватність програміста. Потім телефонне інтерв’ю. Воно зазвичай триває 45-60 хвилин. Перші 5 хвилин — представлення, наступні 15 — прості теоретичні питання, потім 30 хвилин — 1 чи 2 задачки (зазвичай використовується Skype for interview чи інший online editor), і якщо залишився ще час — то прикінцеві питання (типу, а який фреймворк ви використовуєте, а яка завантаженість).

Якщо пройшов телефонну співбесіду, то наступний крок — onsite. Це зазвичай інтерв’ю з 09:00 ранку до 16:00 вечора, яке складається з 7-ми модулів. Кожен модуль триває 45-60 хвилин:

1. Алгоритими.
2. Бачення продукту.
3. Мова програмування (JavaScript у моєму випадку).
4. Прагматичне програмування.
5. Системний дизайн і архітектура.
6. Обід з менеджером.
7. І на кінець — hiring менеджер з рандомної інженерної організації.

На всіх модулях є по два інтерв’юери, окрім 6-го і 7-го — там тільки по одному. Модулі 1, 3, 4 — написання коду на дошці з покриттям тестів і дизайном, 5 — діаграми на дошці. Решта — зазвичай проста розмова. Після онсайту кожен інтерв’юер має написати відгук на проходження свого модуля.

Потім йде засідання, де зачитують усі фідбеки і вирішують, давати чи не давати оффер. Якщо оффер не дали, то пишуть відгук, що саме пройшло не дуже добре (наприклад, якщо завалив алгоритми, то так і скажуть — вам треба попрацювати над алгоритмами).

Мій процес (від дзвінка рекрутера до першого дня в компанії) зайняв 4 місяці. Готувалась я за книжкою «Cracking the coding interview» + leetcode.com i hackerrank.com.

Наразі я тут працюю вже 2,5 роки і отримала підвищення з software engineer до senior software engineer. Кожен процес підвищення — подання заявки менеджером, фідбеки від команди і інших менеджерів, рев’ю комітів з тестами і документацією — займає від 3 місяців, а якщо з позиції senior до staff — то від 6 місяців. Ти не можеш прийти до менеджера і сказати, що хочеш на вищу позицію. З менеджером постійно йде комунікація.

Щоб отримати підвищення, є три складові: craftsmanship, leadership, execution (кваліфікована робота, лідерство, виконання задач — ред.). Ти дивишся, наскільки ти просуваєшся у цих якостях. Наскільки ти більше береш відповідальності над проектом, за свою частину проекту, за людей, з якими працюєш, чи хороший у тебе код, чи все вчасно зроблене. Коли ти вже наближаєшся до наступного рівня, менеджер збирає пакет, фідбеки з менеджерської сторони, від твоїх колег, дивиться твої найкращі роботи. Кожний перехід має свій регламент. Зазвичай менеджер інформує, який є прогрес, що потрібно вдосконалити, чи потрібно над чимось попрацювати. Чим більша компанія, тим складніший процес.

Як компанія утримує своїх співробітників

Заробітна плата складається з 3-х складників: база, бонуси і акції. Бонуси нараховують раз у рік, базуючись на річній продуктивності (OKRs, oncalls, feedbacks, etc). База може переглядатись і частіше. Акції нараховуються на 4 роки в момент підписання оффера і видаються перший раз після першого року в компанії 25% і по 6,25% кожних 3 місяці. Але розмір зарплати дуже залежить від компанії. На мою думку, найкращу зарплату з великих компаній дає Facebook, найменшу, — напевно, Tesla.

Я народила другу дитину, працюючи в LinkedIn. Ця компанія вважається найкращою в плані відпусток і декрету. Дають 12 тижнів повністю оплаченого parental leave і чоловікам, і жінкам, якщо у вас народилася дитина, коли ви були співробітником LinkedIn. Також дають 8-12 тижнів disability (pregnancy/delivery) leave (у середньому 75% від заробітньої ставки, ці гроші не оподатковуються).

Усім співробітникам надають 2 тижні оплачуваного shut down (відпочинку — ред.): 1 тиждень на День незалежності, інший — на Різдво. Також є нелімітована відпустка: зазвичай люди беруть по 1-2 тижні до кожного shut down. Якщо ти чи твоя дитина захворіли, можна взяти вихідний день чи працювати із дому.

Дуже зручний графік роботи. Наприклад, у нас будинок на околиці Сан-Хосе, і мені їхати на роботу по дві години в одну сторону у звичний для всіх час. Тому я приїжджаю на роботу о 6-й ранку і закінчую о 3-й по обіді, щоб уникнути цього трафіку. Усі мітинги, де я потрібна, закінчуються до цього часу.

Є безкоштовна мережа ресторанів зі сніданками, обідами і вечерями, барісти, спортзали, кімнати для мам, кімнати для сну, маленькі кухні з безкоштовною їжею у всіх офісах і на кожному поверсі (бутерброди, каші, снеки і т. д.), масажний кабінет.

Кожен місяць в п’ятницю є InDay, коли можна займатися своїм проектом чи покращувати свої знання на курсах. Є безкоштовні курси з 3D printing, laser cutting, photo printing, etc.

Медична страховка у всіх великих компаніях однакова. За два тижні коштує близько $900 на сім’ю. Я з них плачу тільки $100 на два тижні за всю сім’ю, все інше доплачує компанія. Але це страховка настільки хороша, що я за свої ускладнені пологи доплатила лише $250. Також у нас є послуги адвокатів. За $5-10 в місяць у тебе є адвокат на 2 випадки в рік. Є страховки життя. За два тижні я плачу за всі страховки (до оподаткування) близько $340. Є внески в пенсійний фонд. У свій приватний пенсійний фонд я відкладаю $500, а компанія доплачує від цієї суми 50%, але максимум $9 тис. у рік.

Підвищення кваліфікації

Вчитися потрібно завжди. Нові мови, нові стандарти. Прийшла в big data — і маєш трішки розбиратися, що це таке. Також до пари глянути на machine learning. Постійно треба, крім досвіду, отримувати нові знання. Я не закінчувала додаткових університетів, але я брала додаткові курси, і в Україні також. На інтерв’ю не було питань щодо моєї спеціальності, бо в мене диплом системного інженера. Це явно не те, чим я зараз займаюся. Але в мене був кращий старт, ніж у випускників Стенфорда, бо в мене багато досвіду. Я знаю, як писати продукт, працювати з менеджерами, з командою. Тут дивляться на те, наскільки ти знаєш, що ти робиш.

Усі компанії, в котрих я підписувала оффер, робили background check. Це не тільки виписка з поліції. Це ще й наскільки ти правдиво себе описав у резюме. Копія диплому нічого не означає, вони роблять офіційний запит в університет, щоб перевірити, що я там навчалася. Також вони дзвонять у попередні компанії, де ти працював останні 5 років. У моєму випадку дзвонили в GlobalLogic, SoftServe, OSF Global Services.

Життя з родиною в Кремнієвій долині

Найскладніше все починати з нуля. В Україні в мене була родина, кар’єра, друзі, знайомі, власна квартира. Тут — нічого. Як і в будь-якому місці, тут є свої плюси і мінуси. Найбільшою перевагою для нас є те, що ми — обоє програмісти — живемо в центрі технологій. Будь-коли можемо поміняти роботу. Мінус — тут дуже дорого. Це одне із найдорожчих місць у світі. Наприклад, приватний дитсадок і дошкільний/післяшкільний догляд — $2 300 у місяць, кредит на будинок + податок + комунальні послуги = $4 100 (в місяць). І це все опісля оподаткування заробітної плати, що в середньому складає близько 35%.

Після народження сина наше життя трішки ускладнилось, але ми справляємося. Розуміємо, що наші діти — це наші проблеми. У нас тут немає батьків чи родичів, які могли б відвести чи забрати дітей з дитсадка, школи. Тому доводиться викручуватися самим. Графік трошки складнуватий, день розписаний буквально по секундах.

Я прокидаюся о 5:00 ранку, готую меншому в дитсадок lunch box і одяг на день, старша снідає та обідає в школі. О 5:45 виїжджаю з дому, о 6:15 я вже в офісі. Чоловік прокидається о 5:30. О 6:20 будить і одягає дітей, о 6:45 відвозить у школу (дошкільний догляд) і їде в офіс. Я о 3:00 їду додому. Там маю годину, яку я можу присвятити собі. О 5:00 виїжджаю по дітей, о 5:45 ми з дітьми вдома. О 6:30 приїжджає чоловік, і до 8:30 стараємося присвятити час тільки дітям. О 8:30 ванні процедури, і кладемо дітей спати.

У нас немає такого, що вся домашня робота тільки на комусь одному. Обов’язки розподілені порівну: чоловік відповідає за чистоту в домі, миття посуди і прання одягу. На мені — готування їжі, годування, вбирання, купання дітей. Домашні дитячі завдання також на чоловікові. Двоє дітей — удвічі більше проблем, тому коли хворіє малий — з дому працюю я, коли хворіє мала — з дому працює чоловік.

Я часто чую від українок, що я погана мама, бо займаюся кар’єрою, а не домом і дітьми. На таке стараюся уваги не звертати, бо ми якісно проводимо час. Наприклад, моя дочка наприкінці своїх 4-х років почала писати і читати. Зараз (5 років минуло у вересні) вона вже переписується зі мною і чоловіком в скайпі, багато читає самостійно і пише нам з чоловіком записки. І оскільки ми знаємо, що в нас мало часу вдень — ми його цінимо ще більше.

Часу на соціальне життя майже не лишається, але нам це не дуже заважає. Ми домашні і можемо спокійно сидіти з кавою і цікавою книжкою. Зараз можу сказати, що ми зробили дуже хорошу кар’єру в США. Чоловік після Verifone перейшов у Googlе. Але це було дуже важко — виховувати дітей, вчитися і працювати.

Що далі

Я не планую найближчим часом іти в іншу компанію чи створювати свій стартап. Наразі я займаюся дуже цікавим проектом з шикарними можливостями за достойну оплату. Кожного тижня я маю розмову з менеджером, кожні два тижні — з senior менеджером про те, що я роблю, чим займаюся, що відчуваю, яким є мій прогрес, як я себе бачу далі. Я відчуваю, що в цій компанії я буду найближчі декілька років точно. Поки що мені всього достатньо. Далі у мене буде більше не написання більше коду, а відповідальності.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU