«Поїду назавжди хіба через неможливість вижити». Чи планують айтівці по завершенні війни жити в Україні

Нещодавнє дослідження Львівського IT Кластера показало, що 57% IT-фахівців хочуть жити в Україні. Попри це є низка факторів, які можуть спонукати змінити це рішення: податкова та валютна політики, зміна політичного режиму тощо.

Ми поцікавилися, чи планують айтівці після завершення війни жити в Україні й чому та що може змусити їх поїхати назавжди. На ці питання відповіли понад 430 спеціалістів.

З’ясувалося, що ядерна війна та повна окупація — одні з основних причин, які можуть змусити людей покинути свою домівку, все решта — для більшості не привід.

🏡 Більшість опитаних айтівців не збираються виїжджати назавжди, бо Україна — їхній дім і зона комфорту

«Це моя країна, і я хочу вкладатися в її економіку та дивитися, як вона процвітає» (Delivery Manager).

«Україна — мій дім, тут моя сім’я і моє життя. Я хочу впливати на розвиток країни. Подорожувати класно, але дім завжди один» (Project Manager).

«Планую залишатися в Україні. Чому — не замислювалася, бо це за замовчуванням. Але якщо все ж задуматися, то насамперед тому, що не бачу в собі сил долати мовні, релігійні й культурні бар’єри деінде. І кліматичні, враховуючи відгуки колег про Іспанію :)» (Middle DevOps Engineer).

«Тут мій дім, моя родина та друзі. Я хочу жити в суспільстві, з яким я спілкуюсь однією мовою і розділяю одні цінності. Можливий переїзд з Києва в більш безпечне місто/село на заході України, але такий варіант розглядали з чоловіком і до повномасштабного вторгнення» (Lead Data Analyst).

«Я планую залишитися в Україні, бо тут мої люди і тут я вдома. Всі післявоєнні проблеми можна розв’язати, якщо не бути байдужим. А їздити в інші країни планую суто як турист» (Senior iOS Developer).

«Планую жити в Україні. Маю двох маленьких дітей, тому виїхала зараз. Раніше протягом шести років мешкала у Франції. Повернулася в Україну в минулому абсолютно виважено і не шкодувала. Повернусь і зараз. Про плюси життя в Європі, мабуть, всі здогадуються. З мінусів — всім відомо про високі податки. Але зараз, коли багато хто виїхав у Європу, стануть відомі й менш очевидні проблеми, наприклад доступність медицини: тут можна місяцями чекати на візит до лікаря. А взагалі, крім об’єктивних плюсів і мінусів, хочеться жити у своїй країні, розвивати саме її. А за кордон їздити у відпустку» (Java Team Lead).

«Це моя країна, мій народ, і я як громадянин маю відповідальність за долю України» (Front-end Developer).

«Залишатися планую через зону комфорту, яка сформувалась за роки життя тут, і через айтішний рівень життя на доларову зарплату» (DevOps).

«Однозначно залишусь і буду відбудовувати країну, а за потреби — воювати. На питання „чому?“ навіть важко відповісти без матів. Якщо культурно — це питання цінностей. Чого варта людина, для якої батьківщина не є однією з найцінніших?» (Middle DevOps).

«Я планую жити в Україні, бо це мій дім! Я можу бути корисною тут і допомагати фінансово та волонтерством. Коли всю русню виб’ють з України, ми відбудуємо наші міста, підвищимо рівень зарплати, покращимо систему навчання в школах і університетах. У нас буде нова, інноваційна країна. І тоді питання про виїзд назавжди навіть не виникатиме» (HR Generalist).

«Звик пливти за течією, тому сиджу в Україні і спостерігаю за розвитком подій. Їхати за кордон не просто. Все потрібно починати з нуля. Потрібно мати сильніші навички, щоб працювати в іншій країні. До того ж у нас податки менші. Тому 90%, що залишусь, а дітей відправлю вчитися за кордон» (QA Engineer).

🧁 Дехто, крім патріотичних почуттів, не готовий розставатися зі смачною їжею та високою якістю послуг

«Як би добре не було за кордоном, але мені більше подобається у нас. У нас смачніше у кафе, швидші банки та інша бюрократія — не така, як у Європі. Україна — країна для людей» (Team Lead в GameDev).

«Планую залишитися, бо в Україні висока айтішна зарплата і малі витрати, хороший сервіс у закладах. Я хочу допомагати інтегрувати Україну в ЄС» (QA).

«Найімовірніше житиму в Україні, бо подобається комфорт у плані доступності послуг й рівень податків» (Senior Level Artist).

«Хочу жити в Україні, бо мені тут подобається. А ще тут є Rozetka, „Нова Пошта“ і monobank. Також хочу сам побачити і взяти участь (податками і донатами, бо волонтер з мене не дуже) у відбудові України. Та і з зарплатою айтівця виглядає вигідно жити тут у післявоєнний період (хоча, мабуть, останнє звучить не дуже)» (Middle C++ Game Developer).

«Тут все краще, ніж за кордоном: сервіс, диджиталізація економіки, природа. Ще й квартира є» (Full Stack Software Engineer).

«Планую повернутися в Україну, бо бути емігрантом зараз не подобається. Також в Україні для мене легше купити квартиру, побудувати стартап, знайти друзів» (Senior Python Developer).

«У нас алкоголь можна купити у будь-який час доби і сигарети дешевші» (Android Developer).

🚗 Однак є й ті, хто не бачить свого майбутнього в Україні

«Не планую тут жити, бо росія нікуди не зникне. До того ж ці приколи з доларом. Але мене це не обходить, бо я вже виїхала» (Middle PM).

«Не буду жити в Україні, бо не бачу можливості швидкого відновлення довоєнного рівня життя населення й інфраструктури у найближчі 5–10 років» (Senior JS Developer).

«В Україні жити не буду, бо ще до війни планували поїхати. На користь цього рішення зіграло чимало факторів: багаторівнева корупція, завелике розшарування суспільства, соціальна політика тощо» (Middle QA Manager).

«Ймовірно, не житиму в Україні, бо очікую подальших проблем з росією або „розбудови“ на умовах посилення ролі держави в економіці» (Senior Data Engineer).

«Не планую залишитися в Україні, адже гадаю, що буде небезпечно через велику кількість зброї й людей з поламаною в тріски психікою» (Middle Front-end Developer).

«Після війни країна ще багато років буде перебувати у скруті. Ба більше, те, що відбувається у владі, не викликає жодної довіри. Тож немає сумніву, що навіть після війни правової держави ми не отримаємо, і за неї доведеться боротися ще не один десяток років. А енергії та інтересу займатися цією боротьбою я в собі не відчуваю. Хочеться просто жити нормальним життям» (Senior Front-end Engineer).

«Найімовірніше, не житиму в Україні (вирішив на 80%). До війни я мешкав за кордоном майже сім років, почав планувати переїзд назад в Україну два роки тому. Квиток купив на 27 лютого 2022-го. Тут, за кордоном, все продав, справи закрив. Мотивацією повернутися була сама Україна, мені здавалося, що вона хоч і з проблемами, але розвивається і біжить вперед. Хотілося знову бути поруч з рідними. Але це не ностальгія, а добре виважене рішення.

Втім тепер, навіть після нашої перемоги, коли спалять останнього орка, вважаю, що жити в Україні буде небезпечно: велика кількість зброї, психічно травмовані люди та інші наслідки цієї трагедії. Також не дуже спонукають до повернення відео, коли пʼяні відбиті люди кидають гранати з балконів або стріляють поруч із дітьми.

Взагалі не думаю, що в мене буде на душі спокійно, якщо триматимусь думки, що це знову може повторитись. Повернутися в Україну мене може спонукати тільки повний і остаточний розпад мордору» (Front-end Developer).

«Після завершення війни не планую жити в Україні. Хоча і з війною рішення не пов’язано. Мені важко жити в українському суспільстві. Бюрократія, нечесність, звичка пхати свого носа в чужі справи, упередженість до віку і статі, крадіжки на всьому, погана якість магазинних продуктів, грубість від кожного вахтера. Усі пишуть, які класні українські лікарі, а я від них нічого хорошого не бачу: ставлення до пацієнтів жахливе, діагностика на нулі. Громадський транспорт — дно. Це нестерпно. Житиму тут хіба що вимушено, а от добровільно — ні» (Senior Software Engineer).

«До війни з 2021-го я жив у ЄС, маю в одній з країн посвідку на проживання. Загалом я й не планував повертатися саме жити в Україну. У лютому приїхав на кілька днів у термінових справах, але не встиг виїхати до 24-го й потрапив під заборону виїзду для чоловіків. Це обмеження завдало мені великих втрат і витрат, фактично — зламало життя, побудоване в іншій країні. Намагатимуся виїхати будь-якими шляхами, навіть не дуже законними. Шукаю і способи вийти з українського громадянства» (Senior Node.js Developer).

«Не планую тут жити. Моя домівка в Харкові, і хоча я дуже сумую за нею, вертатися й розвивати своє життя там після нашої перемоги не маю бажання. Бо навіть після перемоги ніколи не буде спокійно на душі після цих подій» (Junior .NET Developer).

👶 Чимало з тих, хто обирає майбутнє поза межами України чи вагається, роблять це через дітей

«Не планую повертатися сюди, бо маю дитину. Жити поруч з країною, яка може напасти в будь-який момент — взагалі не варіант. Я вже залишила Україну й намагатимуся зробити все, щоб втриматися в новій країні» (QA).

«Не думаю, що житиму в Україні. В мене особлива дитина, і практика показала, що за кордоном таких дітей сприймають краще, толерантність вища, вчителі вміють працювати з ними, а не хейтити, і ліки можна купити за рецептом. В України деякі ліки легально купити неможливо, їх просто не завозять. Також повітря чистіше завдяки низці регуляцій» (Senior Automation QA).

«Діти зараз за кордоном, їх майже одразу прийняли до садочка та школи. Тим часом у Харкові русня спалила наш будинок, який ми будували багато років, та руйнує місто далі. Тож остаточне рішення ухвалюватимемо, коли завершаться бойові дії. Наразі немає впевненості, що в Харкові будуть умови для повернення з дітьми. Незрозуміло, яка буде ймовірність, що вороги не повернуться після паузи і не продовжать нищити те, що вдасться відбудувати.

Плюс деякі політичні процеси, як-от інформаційна та економічна політика, „мутки“ із САП та генпрокуратурою в Україні. Все це теж тривожить, є побоювання, що демократичні традиції в Україні згортатимуть під приводом заборони на критику влади під час війни» (Solution Architect).

🌍 Частина айтівців готові ненадовго залишитися в Україні, а потім поїхати. Частина — навпаки. А дехто хоче поєднати життя у кількох країнах одночасно

«Залишуся на пів року — рік, аби допомогти країні з відбудовою. А так — ще до війни планував затестити себе в іншій країні (щонайменше на три місяці) (Senior/Lead .NET Engineer).

«Рік, можливо, два планую жити в Україні після завершення війни для оцінки змін. Змусити мене поїхати назовсім може тільки неадекватне законодавство та корупція. Саме це буде тим лакмусовим папірцем, який змотивує поїхати або лишитися» (Senior JS Developer).

«Планую виїхати на рік-два за кордон. Потім, найімовірніше, повернуся. Можливо, навіть швидше, якщо будуть для цього відповідні обставини. Покинути Україну назавжди підштовхне лише одне — якщо мене знову змусять розлучитися з сім’єю» (Project Manager, мобілізований, служить п’ять місяців).

«Зараз я невиїзний, але коли скасують обмеження на виїзд, хочу пожити у 2–4 країнах декілька місяців, щоб порівняти з Україною. Тільки після цього можна буде зробити висновок, де будувати своє життя далі» (Engagement Manager).

«Планую мешкати в Україні, а також за її межами. В планах — мати дві домівки (одна вже є тут, а іншу треба придбати там, де тепло, подалі від скажених сусідів). Взимку, наприклад, можна мешкати в іншій країні, а влітку повертатися до України. Якщо орки знову скупчуватимуться біля кордонів — сидітиму за кордоном в іншій домівці, поки ситуація не нормалізується. Оскільки я чоловік, то за цим варто завчасно стежити, адже кордони можуть закрити у разі потенційної ескалації в майбутньому.

Вигода очевидна: немає психологічних проблем з еміграцією, адже ти в будь-який момент можеш повернутися у свою домівку. А покинути Україну назавжди я буду готовий, хіба якщо розбомблять рідне селище» (С# Tech Leader).

🎒 Повна окупація та ядерна війна — чи не єдині причини для багатьох айтівців залишити Україну назавжди (хоча для декого навіть це не привід)

«Покину Україну, якщо тут запанує рашистський орківський світ. Якщо в людей заберуть свободу слова й думки. Це найгірше» (Project Manager).

«Поїду, якщо росія захопить Україну або після нашої перемоги у владу виберуть проросійського президента і парламент» (Lead Data Analyst).

«Після завершення війни мене може спонукати покинути Україну збільшення регуляцій з боку держави або значне збільшення податків без наведення порядку в їх розподіленні» (Senior Front-end Developer).

«Мене змусить поїхати з України назавжди хіба фізична неможливість тут вижити (техногенна катастрофа, до прикладу). За кордон — лише у відпустку. Працювати й жити — тут» (Senior Front-end Developer).

«Якщо стануть високими податки чи буде автократичний режим, тоді виїду» (Senior Python Developer).

«Причиною може стати значне зниження рівня життя і, звісно, якщо все-таки довбанутий сусід піде далі» (QA Automation Engineer).

«Ніщо не змусить поїхати назавжди. Лише туристичні поїздки» (Front-end Developer).

«Не бачу причин виїжджати. Хіба що відбудеться окупація всієї країни чи ядерні бомби скинуть у всіх областях» (Senior Python Developer).

«Знищення України ядерною зброєю чи великою кількістю звичайних бомб. Або захоплення Росією чи розуміння того, що мир в Україні занадто ненадійний» (DevOps).

«Зруйнований дім, смерть моїх рідних, розруха і заморожена війна на десятиліття — це причини поїхати. Постійний ризик ракетних ударів, тривога, небезпека, обмеження пересування, обмеження прав розпоряджатися власним майном та коштами у тривалій перспективі. Загалом Україна — це про Свободу, а перелічене згори — це про перетворення України на країну-антонім до слова „свобода“» (Data Scientist).

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU