«Це не комуналка чи гуртожиток». Чому айтішники обирають жити в колівінгах

Останні три роки в Києві один за одним відкриваються колівінги. Найбільш відомі з них — Domivka Coliving, Coliving One, а також мережа Vilnyy («Вільний»), що розрослась до 11 локацій у центрі міста.

Колівінг — це простора квартира, де проживає 15–20 людей. Зазвичай вони не мають особистих кімнат, а одну спальню ділять на кількох мешканців. Кухня, вітальня чи ігрова — теж спільні.

Такі квартири можна знайти у Польщі, Великобританії та Іспанії, а моду на них започаткували у Сан-Франциско, де через скупчення глобальних технологічних компаній ціни на житло підвищилися настільки, що люди почали гуртуватись заради дешевшої оренди. У Києві ж інша мотивація. У часи пандемії та віддаленої праці киянам бракує підтримки та живого спілкування, стверджує співзасновник «Вільного» Георгій Дехтяренко.

Айтішники — не виняток. У кожному з київських колівінгів можна знайти розробників, дизайнерів, тестувальників чи проджект-менеджерів. Ми вирішили завітати до них у гості та поспілкуватися, щоб дізнатись, як воно — жити у колівінгу.

Молоді та успішні

Наша перша зупинка — «Вільний», квартира на Великій Житомирській неподалік Пейзажної алеї, де проживає найбільше айтішників у мережі. Знадвору вирує життя: тут повно ресторанів, модних бутиків. Але водночас не гамірно. Тільки у неділю церкви й собори будять своїми дзвонами, а біля будівель міністерств — вічні мітинги, скаржиться колівер Юрій Андрієнко. Біля будинку він зустрічає мене та фотографа.

Юра

Статний на вигляд, із бородою Юра видається зрілим чоловіком. Про це ж говорять і назви його керівних посад, про які я дізналась з візитівки напередодні. Юра є співзасновником трьох компаній: 4YOU (обіймає посаду СЕО), WER Travel та Empaty, де працює як комерційний директор. Та поки ми підходили до під’їзду, з’ясувалось, що хлопцеві всього лише 20!

Він безжурно вітається зі старенькою вахтеркою, вигукуючи номер квартири та пояснюючи, що ми йдемо в офіс. «До нас приходить багато людей, і так бабусі простіше пояснити», — усміхається Юра.

При вході у квартиру потрапляємо в інший світ. Пів коридору займає лише взуття — пар тридцять точно. Докладаючи до цієї купи і свої кросівки, я встигаю познайомитись з кількома дівчатами. Вони проходили повз і так радісно привітались, наче з давньою знайомою. «Може, тут культура така», — подумалось мені, та потім хлопці пояснили, що сьогодні в колівінг заїхали новенькі. Схоже, вони подумали, що я майбутня сусідка, і хотіли справити хороше враження.

Купа взуття у «Вільному»

Відразу навпроти входу — простора зала. Це і вітальня, і коворкінг, і місце для вечірок. Там стоять столи з комп’ютерами, великий диван, камін, кілька музичних інструментів і полички з книгами. Робочих місць на всіх не вистачає, але й не всі мешканці працюють віддалено. Юра, наприклад, резидент UNIT.City. Але якщо хоче працювати вдома, бронює собі місце в Excel-табличці.

Зала має вихід на незасклений сонячний балкон. Туди недавно прикупили тоненький килимок з імітацією зеленої травички від ІКЕА, а ще тут розмістили столик і стільці. «На цьому балконі я вранці медитую, роблю дихальні вправи», — говорить розробник Віталій Матвєєв, який приєднується до свого друга Юри.

Юра і Віталій на балконі

Хлопці беруться удвох проводити екскурсію квартирою. Вони познайомились в Instagram, ще коли Віталік жив у Тернополі, а Юра — в Харкові. Обоє писали про технології, стартапи, психологію, біг — спільних інтересів виявилось чимало. Вперше наживо хлопці зустрілися торік.

Тоді Юра за рекомендацією знайомих заселився у «Вільний», а Віталік приїхав до столиці в складі організаторської команди форуму Big Money. Там він особисто познайомився з успішними підприємцями: Євгеном Черняком, Дмитром Дубілетом та іншими. Спілкування та атмосфера Києва так надихнули його, що після розмови з Юрою про життя в колівінгу Віталік остаточно вирішив, що пора переїжджати. Перед форумом він саме запустив власні проєкти: консультував великі українські та європейські компанії, оптимізуючи там внутрішні бізнес-процеси, зокрема за допомогою різного програмного забезпечення. А столиця обіцяла хлопцеві ще більші перспективи.

До речі, Віталік не набагато старший за Юру — йому 22, і від їхніх досягнень паморочиться в голові. Хлопці приносять мені каву, домашній яблучний пиріг і починають розповідати свої успішні історії.

«У 14 років я прочитав знамениту біографію Ілона Маска, — починає Юра. — Там йшлось про те, що у свої 12 Ілон вивчив першу мову програмування. Мене це надихнуло: вже тоді я трохи знав HTML, став опановувати Java і приблизно в 16 почав пробувати себе в ІТ. Мене також мотивував старший брат, який працював в українському офісі Google. Втім, згодом я зрозумів, що з м’якими навичками у мене ліпше, ніж з програмуванням, і у 17 років, зібравши команду зі студентів КПІ, створив свій перший стартап».

Ідея була в тому, щоб навчити дрони розпізнавати обличчя. Юра вважав, що це могло б знадобитися поліції, яка часто не встигає доїхати до місця злочину вчасно. Але, як він підсумовує, «зі стартапів виживає лише 1 із 10». Аби просувати ідею, у хлопця забракло зв’язків у Нацполіції. Згодом він почав вивчати тему вертикальних ферм і як це може модернізувати сільське господарство України. З тієї ідеї народилась компанія 4YOU, де розробили власну технологію автономного поливу та підживлення рослин. Зі своєю командою хлопець, відтоді як СЕО та співзасновник 4YOU, подався на Bootcamp від UNIT.City, підняв інвестиції і нині будує перші вертикальні ферми у Кривому Розі. Хоча й на цьому список бізнесів і робіт Юри не закінчується.

У Віталіка не менш успішна історія. Потрапивши до Києва, він із бізнес-консультанта перетворився на розробника. На це його надихнула коліверка Настя, розробниця із SoftServe, з якою він познайомився у «Вільному». Його вразив її професійний запал і те, як тонко вона розуміє основи створення продукту.

Віталій

«На момент нашої зустрічі я досяг у менеджменті певних висот, отримав британську сертифікацію МВА і подумав, що було б класно і самому заглибитися в нюанси створення того, що я просуваю. За декілька років я міг би поєднати навички управління та розробки і стати кимось на кшталт Андрія Доронічева, директора з продуктів у Google, — ділиться планами Віталік. — Так, за 5 місяців за підтримки Насті я вивчив усе, що потрібно, і сьогодні віддалено працюю у британській продуктовій компанії».

Не просто дешева квартира в центрі Києва

Прагненням до успіху просякнута вся атмосфера колівінгу. У кімнатах і вітальнях лежать книжки про успішні компанії, психологію, принципи управління найкращих топменеджерів. На стіні, біля якої дрімає транспорт мешканців — велосипеди, моноколесо — хлопці колись хотіли створити колаж із назв успішних українських глобальних ІТ-компаній, стартапів. Але нині там різні зображення — графіті, малюнки, вислови.

Малюнки є і в кімнаті Юри та Віталіка. З ними ще мешкає двоє хлопців. Мають шафу, стіл, де стоїть ноутбук, на екрані якого помічаю код, та два двоярусних ліжка. Біля одного з них обписана вся стіна. З малюнків мені запам’ятався чи то чоловічок, чи то робот, який говорить комусь іншому «Привіт, Ілоне». Це не Юрине ліжко, тому схоже на те, що відомим підприємцем захоплюється не лише він.

Ще у хлопців є балкон. Він заставлений усім тим, що не помістилось у кімнаті. Через вікно виглядає височезна пізанська вежа із коробок для яєць. Юра не без гордості пояснює: «Це ми сортуємо. Кожні чотири місяці до нас приїжджає громадська організація „Україна без сміття“ і все це забирає».

Пізанська вежа з коробочок для яєць

Уявляю, скільки таких веж тут можна набудувати за чотири місяці. Ми побували лише у двох спальних кімнатах, а усього їх чотири — у квартирі проживає 15 людей (хоча вдома зазвичай одночасно перебувають близько 10). А ще є спільний простір, кухня та аж три ванних кімнати. Вони досить просторі: в одній помістилось навіть джакузі. Коли Юра та Віталік заселились на Велику Житомирську (деякий час вони жили в цьому ж колівінгу, але в іншій квартирі), то планували провести з цієї нагоди гучну вечірку, наповнивши джакузі шампанським чи пивом. «Але цього так і не трапилось, — ледь помітно зітхає Віталік. — Не знайшлось часу».

Те саме джакузі

На джакузі виходить кімната дівчат. Вона у цьому колівінгу особлива. Дівчата сплять у капсулах, які схожі на знамениті японські капсульні готелі. Але ці не мають футуристичного вигляду, вони затишні: кожна дівчина створила у капсулі власний світ. Хоч він і складається лише з матраца та смужки простору біля нього. Але на стінах купа плакатів, біля подушок — книжки, а одну капсулу освітлює маленька лампа, кидаючи на стіну різнобарвні зірочки. Дівчата запевняють, що їм дуже комфортно так спати й геть не тісно.

Капсульні кімнати

У капсулі із зірочками живе Оксана Каленченко. Вона може пояснити, чому колівінги — це не комуналка чи гуртожиток — перші порівняння, що спадають на думку. Оксана ще студентка, але працює у «Вільному» як HR. А це значить, що потрапити сюди не просто: охочі мають заповнити анкету на сайті, а потім пройти співбесіду з Оксаною і спільнотою. Такі кастинги в гуртожитку не побачиш.

Hr Оксана

Річ у тім, що проживання у «Вільному» коштує 130 доларів, тобто близько 3500 гривень (сюди входять комунальні). Ціна приваблива, тому охочих багато.

«Хтось так і пише про свою мотивацію: у вас дешево, центр Києва, а мені треба десь жити. Таким відразу кажемо „ні“. Очевидно, що людина просто не знає, куди подала заявку, не буде вкладатись у розвиток нашої спільноти. А може, навіть не має часу на це, — пояснює Оксана. — Щоб жити у колівінгу активної молоді, як ми себе позиціонуємо, не обов’язково бути саме активістом, стартапером і сортувати сміття. Головне, аби в людини було бажання долучатись і ще власна цікавинка. У нас живуть різні люди: таксисти, охоронці, розробники, актори. Навіть ветерани є».

Загалом кастинги є світовою практикою — у колівінгах Сан-Франциско теж так роблять. Людям тут не байдуже, з ким жити. Аж настільки, що коли заселяєшся (а заселення може статись і за місяць чи більше — бувають черги!), то отримуєш місяць випробувального терміну. З його закінченням усі збираються у вітальні, дають людині розгорнутий відгук і голосують — залишатися їй тут надалі чи ні.

Звучить страшно, але Віталік переконує: насправді всі ті коментарі стають хорошою основою для особистого розвитку, а атмосфера голосування є максимально привітною. Так чи інакше кастинги завжди суб’єктивні, а у «Вільному» є лише один точний критерій: тобі має бути не більше як 30. За словами HR, ближче до 30 у людей зазвичай змінюються пріоритети, хочеться спокою, сім’ї. Правила дозволяють заселятись і з дитиною, але таких охочих не було.

Цікавлюсь, що ще важливо для спільноти: чи розпитують людей про цінності, політичні погляди, наприклад. На цьому питанні хлопці й Оксана трохи стихають. А після паузи беруться переконувати: та насправді байдуже на погляди. Головне — бути корисним, прагнути розвивати країну. «Логіка така: якщо людина робить деструктив для держави, то, найімовірніше, вноситиме деструктив і в спільноту», — пояснює Віталік. Виявити таких людей допомагають каверзні питання.

«Ти наступні 10 років хочеш прожити в Україні чи виїхати за кордон? Ти написав, що ходиш на громадські акції. На якій з останніх бував? — наводить Оксана приклади своїх HR-прийомів. — Так, більшість коліверів хотіли б за кордон, але за знаннями та досвідом, із планами повернутись. Якщо ж людина відповідає, що це погана країна і скоріше б звалити, таким ми, ймовірно, відмовимо».

Одне слово, тут всі заряджені на зміни, користь на благо собі та державі. Дбають про екологію, не зловживають: курити траву та напиватись так, щоб не тримати себе на ногах, заборонено. У цьому Віталік, який колись жив у гуртожитку, бачить головну різницю з колівінгом: у першому ти здебільшого деградуєш, а в другому розвиваєшся, збагачуючись досвідом інших.

Мешканці на балконі ввечері

Спільна квартира може стати місцем сили

Можна знайти багато мінусів у такому форматі проживання. Немає куточка для усамітнення, а щоб привести сюди на побачення дівчину чи хлопця, треба попросити сусідів «погуляти». Та варто зважати й на те, що середній вік мешканця «Вільного» — 20–21 рік. Для них комфорт іще не встиг стати цінністю.

Так само, як і власна нерухомість. З розповідей хлопців стає зрозуміло, що вони можуть дозволити собі винайняти хорошу квартиру, а за кілька років — придбати власну. І не лише вони: одна коліверка нещодавно купила собі цілий бар на площі Льва Толстого! Тепер народ планує регулярно там бувати.

«Сьогодні для нас у пріоритеті те, що приносить емоцію. Так, ти можеш купити квартиру в Києві за $70–80 тисяч, залежно від району, або ж можеш інвестувати кудись $40 тисяч, а на решту $30 подорожувати чи вкласти їх у себе. Квартира ще багато років може простоювати як пасив, а від емоцій отримуєш значно більше», — пояснює Віталік.

Він і Юра також багато гарного говорять про підтримку та важливість спільноти. А щоб не бути голослівними й показати, як ця підтримка працює, запрошують на спільну вечерю. Такі у «Вільному» влаштовують щопонеділка. На кухні, як і по всій квартирі, є чергові. На спільній вечері треба бути всім — якщо без поважних причин пропускаєш два понеділки поспіль, у щирості твоїх намірів бути в спільноті починають сумніватись.

Юра на кухні

Тому приходимо до них знову за кілька днів, у понеділок. Вечерю саме готують двоє коліверів, Оля і Тарас. У духовці запікається картопля з італійськими травами, на плиті смажаться курячі крильця. Декілька дівчат нарізають у велику миску салат. Багато з них працюють вебдизайнерками, а навколо компанії з розмовами крутиться Сергій, високий русявий вчитель природничих наук і математики в приватній школі.

Вчитель Сергій

Він з’їхав із квартири в колівінг з простої причини: знайти собі дівчину. Харизма Сергія не залишає сумнівів: своєї мети він досягне. Тим паче, що успішних прикладів повно. Лише кілька тижнів тому двоє коліверів, ветеран і його обраниця, вирішили одружитися і з’їхали з Великої Житомирської.

Тим часом у вітальні вже зсунули два робочі столи для спільної вечері, дівчата почали носити тарілки, а я все ще не бачу Юри. «Писав заявку на американський грант», — втомлено пояснює хлопець, виходячи зі своєї кімнати після 9-ї вечора. Немає і Тоні Закорчемної — 20-річної дівчини, про яку тут всі багато та захопливо розповідають.

Спільна вечеря

Тоня вивчає інженерію у Дартмутському коледжі, одному з найстаріших університетів США, що входить до престижної Ліги плюща. Студентка закінчила там поки один курс, а потім з’їхала з американського гуртожитку та на рік узяла академічну відпустку, щоб розвивати власний проєкт — онлайн-платформу для самонавчання та підготовки до ЗНО «Мавка».

Дівчина переїхала у «Вільний» разом із найкращим другом, Артемом Лаптєвим, який вчиться у Массачусетському технологічному інституті. Як розповіла згодом у месенджері Тоня, їм обом дуже пощастило — вони з Артемом зі звичайних сімей, але завдяки програмі Ukraine Global Scholars отримали повну стипендію на навчання у своїх вишах. Саме тому зараз і створюють «Мавку», щоб віддячити за свій шанс і дати його іншим українським школярам, які, за словами дівчини, є не менш талановитими, однак можуть мати обмежений доступ до знань.

«Ця ідея з’явилась ще до переїзду в Київ, — уточнює Тоня. — Але саме колівери, яким ми щодня за чаєм розповідали про „Мавку“, звели нас із потенційним інвестором, допомогли з рекламою. Хтось підказав, як краще написати код, а хтось познайомив із мамою-вчителькою (мама одного з коліверів працювала вчителькою — ред.). З усіх боків надходили ідеї та допомога, і так „Вільний“ став для нас місцем сили».

Книжки мешканців

Перша субота, коли Даша не працювала

Підтримка тут справді відчувається навіть на фізичному рівні. Щойно колівери всілися за довгий стіл, як несподівано взялися за руки, наче для молитви. Та це був інший ритуал: Оля разом із Тарасом розповіли, як готували на всіх вечерю і чому вони обрали саме такі справи. За словами дівчини, страва з картоплі — за сімейним рецептом, який старша сестра привезла з-за кордону та часто використовувала разом з нею вдома.

Зворушені спогадами Олі з дитинства люди беруться їсти. Навколо шум, сміх, всі нахвалюють страви, а хтось побіг за другою мискою салату — «сім’я» ж велика. Але однією їжею не обходиться. Виявляється, щопонеділка за спільною вечерею колівери розповідають, як минув їхній тиждень. Першою просять виступити мене — мешканці вважають це хорошим способом познайомитись.

Ніяковіючи перед аудиторією, я відбуваюсь загальними фразами про роботу. Та тут так не звикли — після мене хлопці та дівчата за столом почергово починають відверто ділитися своїми перемогами, поразками, найважливішими подіями й чимось геть незначним, радісним, а часом і вразливим. Ось кілька вирваних речень з їхніх довгих розповідей:

«Я закінчила курси англійської. Тепер у мене Intermediate», — каже Аня, дизайнерка застосунків.

«А я пройшла 28 тисяч кроків, це 19 кілометрів, уявіть!» — дійшла черга до Олі, яка готувала вечерю.

«Побував у театрі», — говорить, здається, Коля, і киває в бік дівчини, яка сидить поблизу мене.

«Ох, усе ще пишу диплом, — зітхає змучено Поля. — Але зате вчора бачила гарний схід сонця!»

Всі вибухають реготом. «А в мене з’явився новий учень на репетиторство, — вступає сусід дівчини, Сергій. — І, Полю, хочу подякувати, бо завдяки тобі я зараз проходжу співбесіду на роботу в банк!»

Останньою виступає копірайтерка Даша. Розповідає, де вона була зі своїм хлопцем, а на кінець тихо, але урочисто додає: «А ще можете мене привітати: це була перша субота, коли я не працювала».

Вражає те, наскільки мешканці вболівають одне за одного. Жодних образ, насмішок, одні слушні поради. Втім, не покидає відчуття, що всі тут надто змучені, перепрацьовують.

Дівчата готують салат

Це підтверджує досвід Анни — незнайомої мені дівчини, яка прожила у «Вільному» рік та втомилась від ритму життя активної молоді. З ними добре, але в її уявленні дім — це зона відпочинку від роботи та думок про неї. А у колівінгу, мовляв, так не заведено. Юра, зачувши це, визнає: їхні умови не всі витримують.

«Просто це Київ — центр, куди всі збігаються, — все ж гне своєї хлопець. — Якщо ти не готовий працювати 24/7, чогось більшого не досягнеш. Київ просто викине тебе на узбіччя. Так, буває, що хочеться відпочити, подумати. Але для цього можна поїхати на кілька тижнів додому чи в гори».

Insta-апартаменти з прибиральницею

Та й колівінги бувають різні. Резиденти Domivka Coliving та Coliving One, наприклад, орендують окремі квартири від 18 до 40 м2. Ми хотіли потрапити в обидва будинки, але у «Домівку» — не вдалося. За словами його засновниці Юлії Обозної, мешканці-розробники, з якими нам хотілось поговорити, інтроверти та надто скромні для спілкування з журналістами. Вони розповідали про свої помешкання раніше, і їм далось це не просто.

Тому маємо єдиний варіант — навідатись у Coliving One. За 10 хвилин пішки від метро «Нивки» починається район приватних садиб, де і знаходимо цей колівінг — чотириповерховий новесенький будинок.

Coliving One

Знадвору нас зустрічає адміністраторка Оля та Тетяна Попова — маркетологиня. Засновники колівінгу, де працюють дівчата — підприємці Олександр Рябчун і Олександр Кудрявченко, які також є засновниками компанії 450 Ceramo House, що проєктує і будує котеджі та комерційні об’єкти з керамоблоку.

Відчинити двері на подвір’я можна мобільним телефоном або через пароль. Дівчата заводять нас на подвір’я, де припарковано кілька машин. На стільчиках біля дому сидить троє мешканців. Серед них виділяється Діма, розробник із темно-рожевим волоссям, що опускається нижче плечей. Та ми встигаємо перекинутись хіба кількома словами — більше Діма на контакт не йде, як і його сусід, інший айтішник, який чомусь аж двічі несподівано зникав із веранди, щойно до нього наближалась черга говорити.

Стає зрозуміло, що тут проживають більш замкнені люди. Хоча, можливо, їм надто набридла увага журналістів — у дворі кілька днів поспіль стоїть машина із написом «Телебачення». На запитання, що тут знімають, адміністраторка Оля загадково мовчить. Так чи інакше люди мешкають у новенькому колівінгу лише місяць, а хтось і зовсім переїхав цього тижня. Та й цінності тут інакші.

Мешканці на веранді

Попри те, що колівери теж мають спільний простір — велику терасу на даху, де смажать барбекю, та коворкінг на цокольному поверсі, що після 16-ї перетворюється на залу для настільних ігор, вечірок — вони цінують комфорт більше за теплі контакти з мешканцями. «Ми не змушуємо до спілкування та не витягуємо людей з квартири», — каже Тоня Марчук, проджект-менеджерка та мешканка Coliving One. Тобто жодних спільних вечер, ритуалів і обов’язків перейматись життям сусідів. Деякі з них тижнями відсутні, ось як один хлопець-інвестор.

Тоня та адміністраторка Оля

Про те, що він вдома, усі знають лише тоді, коли у дворі з’являється його байк і Tesla. Зараз же інвестор полетів на 10 днів на Сейшели, залишивши свою кішку на мешканців. Він робить так часто, і дівчата потроху починають шкодувати тваринку, яка щоразу жалісливо нявчить без господаря.

За нею приглядає адміністраторка Оля — вона тут і HR’ка, і помічниця, і подруга. Її у Coliving One ще називають «феєю». «Працюю 24/7, а коли не було мешканців, навіть жила тут — тестувала квартири», — розповідає дівчина.

Оля показує нам будинок. 22 з 24 квартир на той момент уже зайняті. На огляд маємо дві — студію на 29 мта двокімнатні апартаменти на 40 м2. Планування та дизайн скрізь однаковий. У студії — світлі стіни, диван, кухонний куточок (плита, холодильник), біля вікон — обідній та робочий столи. Ще є передпокій та окрема ванна кімната — настільки біла, що аж засліплює. Instagram-блогери таке зацінять. У квартирах панує мінімалізм, встановлена система «Розумний будинок». Вхідні двері відчиняються відбитком пальця, а керувати опаленням, кондиціонером можна з телефона.

Рома Поліщук у дверях квартири, де живе

Коштує оренда такої затишної студії 12 тисяч гривень на місяць. Часом у таких живуть і пари. Якщо ж хочете двокімнатну квартиру (там буде ліжко та, найімовірніше, додаткова шафа-купе), це обійдеться у 17–19 тисяч гривень залежно від поверху. Доведеться заплатити й депозит (розміром з місячну плату за оренду). Комунальні, запевняє Оля, мінімальні — будинок енергоефективний, оплата лише за електрику та холодну воду.

Але все це — мінімальний пакет. У Coliving One є так звана підписка. Це коли ви думаєте, що було б добре мати посудомийку, робот-пилосос чи величезну плазму (стандартний телевізор є у всіх квартирах), але вам би не хотілось обростати технікою, якщо колись з’їжджатимете. У такому разі колівінг купує вам цю техніку, а ви платите за користування кожним пристроєм 200–400 гривень щомісяця. У такий самий спосіб можна орендувати ледь не все: сервізи, рушники, постільну білизну з подушками, каструлі та сковороду.

Ще в будинку є прибиральниця. Чотири її візити — 1200 гривень. За вас можуть попрати й попрасувати (машинки для зручності винесені на цокольний поверх) — це теж 1200 за чотири рази. Ще можна поставити собі сигналізацію від Ajax (250 грн), орендувати комору (200–500 грн) та закріпити за собою одне з небагатьох паркових місць у подвір’ї (1900 грн на місяць). Але поза двором однаково стоять камери — можна паркуватись і там.

«Це популярні сервіси — мешканцям подобається ідея з технікою, а прибирання собі замовили вже три квартири, — каже Оля. — Люди не хочуть витрачати на це свій час».

Тут у Coliving One перуть і прасують. На фото Коля та Міла

Мрія про маленьку Кремнієву долину

У Coliving One не проводять кастинги. За віком обмежень теж немає — комусь 21, а комусь 37. Проводячи екскурсію по будинку, Оля зав’язує з людьми розмову і сама вирішує, впишуться вони в спільноту чи ні. «Але в нас так класно налаштована реклама, що жорсткого відбору робити не доводиться», — говорить адміністраторка.

Мешканців просять заповнити анкету та вказати свої побажання щодо сусідів. На їхній основі змінюють налаштування реклами. Але зазвичай люди просто пишуть: «Хочу, щоб були круті чуваки!».

«Саме таких і знаходимо, — тішиться маркетологиня Тетяна. Сьогодні 70% мешканців працюють в ІТ — саме на цей сектор орієнтувались забудовники. — Але представникам інших професій ми теж не відмовляємо, бо розуміємо, що айтішникам може бути з ними цікаво. У нас живуть дизайнери, фотографи, рієлтори».

Оля веде знайомитись з мешканцями ближче. Вони очікують нас на веранді та злегка соромляться. Говорячи про свою мотивацію переселитись саме у колівінг, більшість згадує про спільноту, спілкування з людьми, але стає очевидно, що на першому місці — комфорт.

«Я переїхав сюди прямо з гуртожитку, закінчую університет, — каже розробник Рома Поліщенко. — Довго будував собі в голові образ квартири, де хотів би жити. А як побачив фото цих квартир, зрозумів: ось воно!»

Рома

«Я естет, і мені важливо, щоб усе було красиво, — каже фоторедакторка Віра. Схоже, що вона тут душа компанії, хоча називає себе інтроверткою. — Як фрилансерці, мені бракувало спілкування, всі подруги роз’їхались. А вчора прийшла додому, засиділась із сусідами й уже відчуваю: я тут надовго! Здається, наче всі ми на дачі. Хоча працювати мені стало гірше, бо в таких умовах я більше не хочу працювати».

«Мені сподобався чудовий ремонт і спільнота. А що тут більшість із котами та собаками, я взагалі в захваті, — каже Тоня, погладжуючи песика сусідки Віри. — До всіх підходиш, усіх гладиш...»

Тоня

Тут також є айтішники з Білорусі та Казахстану (не встигли з ними познайомитись), а ще пари. Гліб і Олена, бізнес-аналітик і дизайнерка, переїхали у київський колівінг із Запоріжжя. А Колі Аврамуку, QA-інженеру та проджект-менеджеру, хотілося разом із дівчиною Мілою втекти в якесь зелене тихе місце, подалі від шумних проспектів.

Коля сподівається завести у колівінгу цікаві, а можливо, й корисні знайомства. «Дізнався, що тут буде тусовка майже самих айтішників, і це мотивує до дій, обміну досвідом», — пояснює хлопець.

Олі б дуже хотілось, аби так і було, і колівінг став місцем народження проєктів, стартапів. «Уже зараз у спільному чаті я бачу повідомлення типу: народ, хто розбирається ось у такій мові програмування? — сміється адміністраторка. — Ми жартома називаємо себе маленькою Кремнієвою долиною».

Стартап під ринок, що розвивається

Уже покидаючи Coliving One, я спантеличено помічаю на фасаді будинку напис «God bless you». Виявляється, забудовники залишають його на всіх своїх будівлях, які здають в оренду. Не всі з них колівінги, але їх точно буде більше, бо охочих не меншає, а вільних квартир уже немає. Coliving One невдовзі стане мережею: у вересні новий будинок з’явиться на «Академмістечку».

Розвивається і «Вільний». Коли він виник три роки тому, засновники Георгій Дехтяренко та Іван Сирцов жили разом з коліверами — сама ідея проєкту зародилась із бажання знайти сусідів для дешевої оренди. Але коли, за словами Георгія, він уже «наговорився», захотілось спокою та комфорту. Так з’явився новий формат «Вільного» — «Римська», де у просторій квартирі кожен має кімнату (за 7–8 тисяч на місяць). Нині вже відкривається восьма «римська» квартира. Та згодом Георгію захотілося змін: обрид задушливий Київ, повен висоток і офісів. «Натомість під Києвом є багато будинків, ледве не палаців, зведених у нульових. Їхні власники чи то виїхали за кордон, чи то забули про них, — каже він. — Так три тижні тому народився проєкт „Рухомість“. Ми вибираємо будинки й кажемо власнику: ось тут у вас тече дах, а ось там на стіні пліснява. А у нас є активна молодь, яка може заїхати в цей будинок і безкоштовно привести його до ладу: зробити ремонт, обрізати дерева, розчистити двір».

Єдина плата з боку власника — рік проживання у палаці. Сьогодні перший такий будинок Георгій знайшов за 11 кілометрів від метро «Славутич». Там навіть є власний ставок із човниками. У самому будинку ж мінімальні зручності: робочі розетки, ванна, туалет. Охочі заїжджають туди й не платять нічого. Але зобов’язуються три години на добу волонтерити. Коли ж не хочеться — скидають 100 гривень в день на будівельні матеріали. Кастингів немає, хіба людині хочеться залишитись надовго.

Звучить досить екстравагантно, не для всіх, та це не єдиний варіант колівінгу в передмісті. Ми знаємо ще про Stockholm Studios в Ірпені, а також комуну айтішників на території села за 15 кілометрів від Львова. Але оскільки там у кожного власний будинок — туди точно не просто заселитись.

Розробник Сергій Ведмедєв жаліється, що, попри таке різноманіття, у Києві колівінгу суто для айтішників усе ще не з’явилось. Хлопець живе у «Вільному» від зими, і йому бракує однодумців, із якими можна разом прямо вдома створювати стартапи. Своєю чергою, Георгій, як співзасновник, каже, що запиту на квартиру суто для ІТ не було. «Фінальне слово за спільнотою: вони самі можуть фільтрувати, людей яких професій хочуть бачити поряд. У нас є квартири суто з митцями, наприклад», — говорить він.

Тому Сергій поки в пошуках. Але спостерігаючи за зростання ринку, вже точно знає, який проєкт розвиватиме з майбутніми партнерами — перший застосунок з онлайн-чергою до всіх колівінгів!


Фото — Данило Павлов

👍НравитсяПонравилось14
В избранноеВ избранном4
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube

Лучшие комментарии пропустить

«Зумеры придумали комуналку», всё же кто-то должен был это написать.

— Дивись яке круте у мене житло в центрі міста
— Це ж комуналка
— Ти що, пес, я колівер!

Возраст до 30... Такие прогрессивные, а уже эйджисты)

Если бы в коливинг заселился Кожаев... Ему и посвящается :)

Закончен праздности этап,
Свободы сорваны основы.
В глазах народа виден страх:
В общагу въехал дядя Вова.

Теперь стартует новый день
Совсем не с кофе. Со страданий.
Растяжка, ноги, руки, пресс
И три подхода отжиманий.

Заброшен хипстерский проект
И пацифистские устои.
Штудируем по вечерам
Основы ножевого боя.

Излишеств время половых
Ушло навеки, безвозвратно:
На тренировках учат бить
Внезапно,точно, аккуратно.

Мы осознали, что стартап —
Бессмысленная время трата.
Ведь самый ценный в жизни скилл —
Побольше выбивать зарплату!

P.S. ScorpZ Lapshov, спасибо за идею!

Ну я тоже жил в коливинге лет 10 назад, но тогда это называлось «алкопритон» и соседи частенько вызывали ментов, что конкретно мешало колдырить, ну или точнее коливить...

207 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Видимо это работает только для очень молодых и занятых экстраверов. Я после школы отказалась от бюджета в двух ВУЗах из украинского топ-10 и пошла учится в родном городе, только что бы в общежитие не попасть. А сейчас и кухню удобную красивую хочется, да и просто два велосипеда, куча спортивного инвентаря, гитара, акустика и растения это совсем не про такой супер компактный формат жизни.

+1, специально осталась учиться в родном городе, а уже после ВУЗа поехала «покорять столицу» XD считаю, что атмосфера общежития не мотивирует учиться.

Коворкери в колівінгах кофаунділи комунальний стартап...

Єдине що цікавить: чи є в них якась система для букання місця в туалеті/ванній? Це важливо.

Єдине що цікавить: чи є в них якась система для букання місця в туалеті/ванній?

Ну, или старая-добрая дедовщина: старички букают места для омовения и других естественных нужд в прайм-тайм, а новобранцы вынуждены держать всё в себе до трёх ночи :)

сортируют по продолжительности и по времени проветривания

Ахахах, какая жесть. Та даже в общаге у нас было 3-4 человека на комнату, а тут прямо совсем жесть. Но ваше дело, конечно, живите как хотите. Главное чтобы меня этот никак не касалось.

Я конечно понимаю , общага это круто когда тебе 18-25 максимум б***ь при зп мидла от2к п****ц ненайти денег на отдельную хату. А Ю идиот? ты даже нормально ни сексом ни ну рукой себе помочь не можешь. Хотя ладно это такое не самое, главное а личное пространство ? ИМХО либо там джуны которые себе не могут позволить однуху в киеве , ну либо же люди до 25, когда это реально в кайф так жить

Ну чего вы так, там комьюнити дружное. Может друг другу помогают)

Это имеет право на жизнь, по статье людям до 25 лет, Топ движение если все в одной сфере крутятся

учитывая, что цена койкоместа в коливинге 12 000 грн, то за эти деньги и однушку в Киеве найти можно

Читати голосом Подерв’янського:

У кімнатах і вітальнях лежать книжки про успішні компанії, психологію, принципи управління найкращих топменеджерів. На стіні, біля якої дрімає транспорт мешканців — велосипеди, моноколесо...

тема смузі і вейпу не розкрита

Соломон:
— Дівчата, хто буде чай пить, а хто кохве? Анжела:
— Я кохве буду.
Жанна і Вероніка:
— Ми теж кохве будемо.

На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2. Трохи нище написано: «Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться», підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.

Если бы в коливинг заселился Кожаев... Ему и посвящается :)

Закончен праздности этап,
Свободы сорваны основы.
В глазах народа виден страх:
В общагу въехал дядя Вова.

Теперь стартует новый день
Совсем не с кофе. Со страданий.
Растяжка, ноги, руки, пресс
И три подхода отжиманий.

Заброшен хипстерский проект
И пацифистские устои.
Штудируем по вечерам
Основы ножевого боя.

Излишеств время половых
Ушло навеки, безвозвратно:
На тренировках учат бить
Внезапно,точно, аккуратно.

Мы осознали, что стартап —
Бессмысленная время трата.
Ведь самый ценный в жизни скилл —
Побольше выбивать зарплату!

P.S. ScorpZ Lapshov, спасибо за идею!

не дайте мне проглядеть момент, когда стихи Натальи получат «обложку» и появятся на полках, с кратенькой предысторией перед каждым стихотворением.

Прекрасно, как и всегда!

Браво! Вы пробовали издаться?

Да ну, это ж все о локальных мемчиках, для сотни-другой ценителей :)

ну вот же — издалась на Доу.

Кстати, мне вот что подумалось.
Было бы очень интересно, в качестве социального эксперимента, в первую из этих общаг, которая мега-хипстерская, заселить на недельку — другую Кожаева.

Было бы очень интересно, в качестве социального эксперимента, в первую из этих общаг, которая мега-хипстерская, заселить на недельку — другую Кожаева.

1. Всё население, включая домашних питомцев, через пару недель подтягивалось бы на турничке по 15 раз.

2. Побросали бы нахрен свои стартапы, держащиеся на горящих глазах, и ушли бы веслать, где больше денег дадут.

3. Открыли бы филиал коливинга в Грузии.

Нічого б не відбулося. Попри його упоротість він неоднаразово казав що змушувати інших не його стиль.

только так, чтобы никто не знал, кто именно из них Кожаев — такой себе герметичный триллер в стиле Нечто и Амонгаса

Все мы долбанутые немного, профдеформация.

Уникальное место! 10-20 молодых и успешных с горящими глазами в одной квартире. Причём до кухни не возможно дойти чтобы не встретить СЕО или директора или стартапера!

Так Так Джава девелопер , там у инвестора байк и тесла , еще он улетел на сейшены. Думаю нужно побольше уважение ;DDDDDDD

Прикольно. Так вот, как живут экстраверты.

А экстравертки? А видео есть?

Скоро так будут софт скилы на собеседованиях проверят
«Вы живёте в коливинге или отдельно?»

Жила в гуртожитку в університеті. Перший рік: «вау, весело, чому звідси з’їзжають на середніх курсах». Четвертий рік: «на роботу і лівати звідси!!1» :)

довго протримались, з 9-го класу прийшлося жити в гуртожитку і до випуску з унівєра, і це адов ад

мдаа. Ладно еще когда есть общее пространство и свои комнаты (второй и третий пример). Но первое — это какая-то жесть, еще и четверо в одной комнате. Да у меня у знакомых в политеховской общаге условия были лучше — 2-3 человека на комнату. Хиханьки про групповуху это конечно забавно, но если серьезно, то блин — 18-20 лет — как раз самое активное в плане знакомств и секса времени. Там в статье говорится про «попросить соседей погулять». Не ну когда еще двое в одной комнате, то ладно. А когда четверо?))) Три часа гулять пока каждый по часу развлекается?

А мсье только час развлекается? Слабенько :D

ну так там очередь на развлечения, так что поразвлекался час — уступи соседу. Можно даже график составить и на стене повесить

Жив у моїй кімнаті у студенському гуртожитку сусід, який одного разу вночі зі своєю дівчиною розважався на другому поверсі ліжка, яке стояло за метр від ліжка, на другому поверсі якого я в той момент обдумував, чи все вивчив до завтрашнього заліку.

в той момент обдумував, чи все вивчив до завтрашнього заліку

який цікавий евфемізм)

А взагалі добре, що хоча б різні ліжка — не трусило

Очень от общаги зависит. Когда я учился в ЗП, то мы жили вчетвером, и если у кого-то не было в течении недели «пати на кровате», то неделя не удалась. Что было крайне редко.
А когда начал учится в Киеве, то грусть печаль, за все время по-моему 2 раза было, и то скучно, что я даже не уверен, что они были.

А ВУЗ? Нашу общагу когда-то делили технари и колледж ткачих, да было много шуму.

главное что не ЗППП

Так, мені у Києві теж складнувато з цим було — я до кінця четвертого курсу не міг знайти собі дівчину, як і більшість моїх одногрупників. Більш везучі в цьому плані сусіди по кімнаті навіть час від часу з цього приводу весело піджартовували над моєю невезучістю в пошуках дівчини. Так це ще у нас в гуртожитку жили студентки факультету лінгвістики — дівчина, яка зустрічалася з моїм сусідом по кімнаті, навчалася на факультеті лінгвістики і проживала в моєму гуртожитку.

В добавок к отсутствию личной жизни еще и куча каких то непонятных ритуалов — типа общего ужина + держания всех за ручки и прочего треша.
Какое то непонятное собеседоваение перед возможностью пожить в этом «кусочке рая».
Особенно вот этот момент радует —

Хтось так і пише про свою мотивацію: у вас дешево, центр Києва, а мені треба десь жити. Таким відразу кажемо «ні». Очевидно, що людина просто не знає, куди подала заявку, не буде вкладатись у розвиток нашої спільноти. А може, навіть не має часу на це,

...

Вот эти ритуалы чем-то напомнили секту(

Всегда было интересно — есть ли у этих людей личная жизнь?))) Вот банально парень девушку хочкет к себе на коммит позвать и куда ему её вести? в капсулу? XD

Не, из того что я понял, клетки это только для мадам-курочек.
Мужчинам такое не позволительно. Так что это она будет звать в капсулу)

В общагах часто душ для такого используется. Он обычно достаточно private.

12-шка КПИ покинула чат

Выбрал ИТС, должен страдать.

Там було 5 ФІОТних кімнат, я жив в одній з них :)

полтора, если считать казахов

Саме так, я жив на четвертому поверху з військовими. Зате в нас були щодня чисті туалети та кухня, навідміну від інших поверхів :)

Я на 3-м жил. По туалету и кухне не помню проблем особо.

Ви просто не бачили що таке «чисто» :) Проблеми однозначно були, я ж теж неодноразово туди заходив, мав можливість порівняти. 2004-2008 роки якщо що.

Ви просто не бачили що таке «чисто» :)

Я был в 5-6 общежитиях за свою жизнь, и видел разный уровень. 12-ка была не худшим вариантом, но и не лучшим.

«Полное непонимание и каша в голове».

Я ще пам’ятаю часи коли душ був один на всіх позмінно. Панянки часто полюбляли лишати на підлозі закривавлені прокладки та тампони :)

Вот банально парень девушку хочкет к себе на коммит позвать и куда ему её вести? в капсулу? XD

Если лето, то можно в парке на лавочке закоммитить. Но это места знать надо

Кстати, чем не идея для стартапа :)

Для вирішення таких задач люди давно придумали погодинні готелі. Мануал

Отваливать 3500 гр в месяц, а потом еще раскошеливаться на почасовые отели, как то не оень экономно выходит, как для бедных хипстеров.

то якраз не для бідних хіпстерів

Чекаємо на айтішну банду сім’ю Менсона, вирощену в колівінгу

Не зайдет эта тема у нас. Вы никогда не встретите в украинских коливингах людей, которые работают именитых компаниях. Только студентов и джунов, тогда это не аналог юс коливинга, а аналог украинской общаги.

Что-то про сериал «Friends» никто не вспомнил. Можно будет слезливые реюнионы спустя 20 лет устраивать. Главное, чтобы не Бутовский Цугундер.

Цікаво, чи мають іжачка, чи іншу маскотку.

в друзьях у всех отдельные комнаты были

Снова зашел в этот топик, снова полыхнуло. Наверное я слишком стар для такого. Мне бы мою персональную станцию Вернадского с 10Гбит инетом, 10кВт ритегом и ежемесячной доставкой энетертеймента съедобного и энтертеймента живого.

только вот вроде ритеги не такие мощные

Не в тему, но вспомнилось:

Середина 1980-х годов. Коливинг Харьковского Политехнического Института.
Какой-то праздник, не то Новый Год, не то 8 Марта.

Обитатель коливинга, уже изрядно выпивший, возвращается в 2 часа ночи в свою
комнату и подходит к своей кровати, собираясь лечь спать.

Но вот незадача: в его кровати лежат парень с девушкой и занимаются любовью.
Он подходит к другой кровати. Там тоже лежат парень с девушкой. Он подходит к
третьей кровати. Удача — там спит только один парень.

Наш герой быстро раздевается, залезает к нему под одеяло и засыпает.

Утром все просыпаются, и ...

... занімаються любов’ю

Нет :-) Они видят, что ...
Что видят лежащие в первых двух кроватях?

Вы меня конечно не простите за этот махровый сексизм, но судя по гендерному составу этого, мм, мероприятия — старые добрые тусы «выйди замуж за айпишника» в постковидном мире. И вот эта «фея-hr» очень перекликается с организаторами тех самых эпичных тус

Річ у тім, що проживання у «Вільному» коштує 130 доларів, тобто близько 3500 гривень (сюди входять комунальні).

понятно почему на фотках все такие молодые — это студенты, трейни, джуны, ну может ещё кто чуть постарше решил пофаниться. а у остальной публики просто нет денег на приличное индивидуальное жильё. вот и вся проза :)

50 відтінків колівінгу

У капсулі із зірочками живе Оксана Каленченко. Вона може пояснити, чому колівінги — це не комуналка чи гуртожиток

1) Простору менше.
2) Коштують як тризірковий отель на Карибах.
3) І це ніфіга не Кариби

вот именно, работающая бизнес модель, пускай и очень странная

Ничего странного, обычная общага с конским оверпрайсом. Выгодна только если она ОЧЕНЬ близко от работы. Да, да, пошли мы нахрен со своей удалёнкой :)

Колівінг — це простора квартира, де проживає 15–20 людей.

Это не коливинг, это «хата».

як кажуть, можно вивезти мешканця гуртожитка із гуртожитка, а гуртожиток із мешканця гуртожитка — ніколи )

Насправді в гуртожитку досить цікаво... коли тобі до 6-7 років. Ну може до 10, якщо є багато спільного простору та купка карбіду у підвалі.

Жити там дорослим — таке собі задоволення. А от віддати туди малечу як у табір... хоча б на тиждень.

Нормальна тема, підтримую. Окрім спілкування/патічок це ще круто в плані обміну досвідом.
Якби життя пішло трохи інакше, то задумався би над чимось типу Coliving One. Окрема квартирка це все-таки круто.
А так подумую спробувать те ж саме, але для мандрівників і в інших країнах.

представил как по синдрому французской оперетты все 20 человек проснулись в 8.55 и захотели а-а/пи-пи перед дейликом в 9.05

И у кого-то континуус деливери жидкого стула

Учитывая что холодильник общий, то у всех.

Оля — вона тут і HR’ка, і помічниця, і подруга. Її у Coliving One ще називають «феєю»

Эм. Звучит как-то двусмысленно ..

Илона, автор статьи видимо проморгала этот момент. Конечно же Оля будет собеседовать каждого мужика. Ей же потом быть подругой.

Молодці! Ну уявіть собі — всі захочуть будинок з ділянкою. Щоб сосни навколо. Тиша. Як тут вже писали. Ці хлопці і дівчата економлять простір для таких олдів як ми. Добровільно!!! Ех ви ...

Цікаво поглянути на статистику мешканців таких квартир, скільки вони там затримуються. Чомусь здається, що пошук пари — це перше, через що люди хочуть жити в такій тісноті й галасі.

Для інтровертів — це жесть!

Є формати де в кожного своя кімната і просто спільна кухня + спільні вечері і т д.
Воно й не напояжно, і гарна мождивість розкритись

що пошук пари — це перше, через що люди хочуть жити в такій тісноті й галасі.

Ага и делать детей в «капсуле» когда за перегородкой кто-то читает патчноуты новой версии ангуляра.

Можна знайти багато мінусів у такому форматі проживання. Немає куточка для усамітнення, а щоб привести сюди на побачення дівчину чи хлопця, треба попросити сусідів «погуляти».

Это работает в общаге на 3-4 человека но не с 15-20:)

Якийсь дитячий будинок для переростків...

Не якийсь, а «елітний», по «елітній» ціні. Гонконг стайл!

Не маю нічого проти Юри і Віталіка. Але я зайшов почитати про колівінги. Хочу менше води і більше по темі, спасибі

Как то не позитивно Андрей, Вы не вписываетесь в наш коливинг, досвидос.

Раньше были коммуналки теперь коливинг. Как назовём бордель в будушем? Ко-факинг?

уже такое есть, бренд косметики

— Дивись яке круте у мене житло в центрі міста
— Це ж комуналка
— Ти що, пес, я колівер!

Ніщо так не згуртовує коментаторів ДОУ, як чергова стаття про черговий гіпстерський, прости господи, колівінг

«На дне́» — пьеса Максима Горького, написанная в конце 1901 — начале 1902 года и изображающая группу обитателей ночлежного дома для неимущих. Действие пьесы происходит в ночлежном доме, который принадлежит Михаилу Ивановичу Костылёву. Населяют его опустившиеся люди, с самого дна социума: бедняки, воры, проститутки, чернорабочие. Некоторые отчаянно пытаются выбраться, другие опускают руки. Отношения между ними сложные, постоянно вспыхивают склоки, ссоры.

Для коліверів має бути знижка на виставу

Переписуй на новий лад, старе все одно мало хто читав. Гребець — це звучить гордо!

Є категорія людей яким подобається постійний двіж. Я не можу себе до них віднести, втім так само як не віднесу себе і до повних мізантропів. Для такої категорії людей проблеми відсутності власного куточку, кімнати, чуже волосся у ванній кімнаті та срач на кухні не є проблемою. Вони цього просто не помічають, навідміну від «звичайних» людей.

Вважаю що коли навколо тебе заряджені перемагати люди то це дає класний позитивний зворотній зв’язок. Недаремно у книжках та всіляких селф-хелп відосах часто звучать поради «оточуйте себе правильними людьми». Коли навколо тебе ентепрайз девелопери яким цікаві тільки ціни на нерухомість та авто—це одна справа. Коли навколо тебе воннабі-стартапери які хочуть своїм крудом змінити світ—це неодмінно впливатиме і на тебе. Мене особисто заряджає спілкування з «правильними» людьми, хотілося б мати їх більше у своєму оточенні.

Тому такий формат співіснування має законне право на існування і ризикну навіть припустити що люди які там житимуть досягнуть якось успіху.

є співзасновником трьох компаній: 4YOU (обіймає посаду СЕО), WER Travel та Empaty, де працює як комерційний директор
вітається зі старенькою вахтеркою, вигукуючи номер квартири та пояснюючи, що ми йдемо в офіс

у нього ще хеадквотер у колівінгу ?

Из всех трех компаний, кстати, кое-как гуглится только одна 4-y.com.ua, да и то не уверен, что это та самая, так как в разделе «О нас» толком ничего нет.

www.wer.travel — чим на справді займаються — хз. Із партнерів чув тільки про Сталкера, але це торгова марка, а не компанія.
www.empathy-ukraine.com/empathyteam але я не впевнений. Та і Юрчика там немає.

www.wer.travel — чим на справді займаються — хз

ну у них є сайт де дуже стильні фото всіх топів і не працює жодна кнопка

Цели у компании тоже понятны после посещения страницы www.wer.travel/vision

I’m a paragraph. Click here to add your own text and edit me. It’s easy. Just click „Edit Text” or double click me to add your own content and make changes to the font. Feel free to drag and drop me anywhere you like on your page. I’m a great place for you to tell a story and let your users know a little more about you.

При Порошенко такого не было!

дітей після народження по лотереї будете записувати?

писать посты в фейсбуке и инстаграме: «Заберите, пожалуйста, ̶к̶о̶т̶е̶н̶к̶а̶ ребенка, не можем оставить себе»

кто последний, тот и папа

«Социальное жилье в Киеве. Фотообзор с комментариями»

Навіть не читав. Тільки на фото подивився і прийшла одна думка: «Чим би дитина не тішилась, лиш би не плакала». Ідея не витримує базової критики по комфорту, а організовуватись можна і поза межами дому.

комфорт буває не тільки фізичний, але й психологічний.
пріоритети кожен обирає сам.

Я чесно кажучи потім це обдумав і зрозумів, що хтось може пожертвувати персональним простором заради людського контакту. З іншої сторони можливо там і справді якась супер атмосфера, яка допоможе людям надихнутись на продуктивнішу роботу або ж ідеї. І це заслуговує на існування.
З раціональної точки зору підтримую це явище, нехай стає масовим. Це дозволить знизити ціни на ринку нерухомості, що порадує ще багатьох інших людей.

навпакі, підніме. «ага, в мене двушка, сюди на колінг можна 15-20 чоловік пустить, а ви тут як цар сам з дружиною за 8к жити хочете? Ніт, 10к і не копійки менше!!»

Ринок так не працює) Якщо знизиться попит, а він знизиться, якщо по 10-25 чоловік на одну квартиру буде селитись, то люди які завищують ціну залишаться без орендаторів.

У статьи все шансы стать мемом по типу «сыра за 500грн», особенно доставил первый коливинг, там почти каждая фраза феерична

или «команда рубистов из Днепра»

Там фееричны не только фразы, но еще и резидетны.

До речі, поки читав зловив себе на думці, що гарно стаття написана, як справжній журналістський репортаж. Дякую, Ілоно!

От так поначитуєшся best-selling motivational american літератури про успішний успіх — і в 20 років вже СЕО.
Таксисти-бізнесмени для душі працюють, а успішні СЕО не через дешевизну там живуть, а через кококом’юніті))

в принципе имея ФОП — технически ты СЕО своего ФОПа. Можно даже работников нанять и платить 40% налогов с их зп))))

Подивився на світлину з взуттям. Уявив який там запах. Дуже дякую

У мене чомусь це теж — перше, що спало на думку =).

аромат свободи і творчості

там запах везде! Представьте какой запах от нескольких человек после пиццы с пивом и закусок с чесноком. И как обычно там пахнет одежда

это все круто, когда ты молодой, без семьи, с крепким здоровьем и нервами. А потом как-то хочется в сортир без очереди попадать :)

спойлер: внизу пошлая шутка

А потом как-то хочется в ̶с̶о̶р̶т̶и̶р̶ свою девушку без очереди попадать

Зато там могут внезапно попадать не в свою и не в одну :D

Ну вообще это зашкварно: не пристало людям с зп от 1к вечнозеленых терпеть чужие килобздохи, шум, обляпанные чем-то стульчаки, чужие лобковые волосы в душе (и особенно в джакузях)

То жесть якась, жити в одній квартирі з двома десятками незнайомих людей, не маючи особистого простору. То мабуть вони всі супер-екстраверти.

Почему у меня всплывают аналогии с «Семьей» Чарльза Менсона?

Ух ты, это же наш бывший офис («Вільний»)

Не сырник а чизкейк, не коммуналка а коливинг :D

Потому что гренка не может стоить тридцать баксов а крутон — может.

Написав там, напишу і тут:
«З особистого досвіду 4 років життя в гуртожитку і ще 3 років знімання житла ще з кимось однозначно скажу — ніколи знову! Скирдую доляри і хочу будиночок десь в горах, на березі озера, сосновий ліс навколо. Я такий сиджу в кріслі-качалці на веранді, милуюсь заходом сонця, в одній руці келих віскі, в іншій сигара. Поруч валяється цобакен. Десь у дворі граються діти. І жодних сусідів і людей поблизу. Чи, прости господи, колівінгів-буткемпів.
Остоп***іли якісь сторонні люди у житлі поруч. Хочу тиші і спокою»

Абсолютно підтримую) Це не враховуючи що не всі люди ідеальні і в багатьох є реально дивні заскоки.

Я собі ще одну вимогу додав — шоб Інтернет ловив тільки на горищі)

Люто, пристрасно плюсую!

Тут пориходить повідомення «Отримано переказ 1000$. Призначення платежу: за оренду 5м2 в колівінгу»

У мене тепер «колівінг» викликає асоціацію ще з одним ко- словом з минулої статті про подібний формат житла:
dou.ua/...​rojector-domivka/#1230008

О да, помню эту тему, про смарт-квартиру в сортире индустриального предприятия :D

Ну я тоже жил в коливинге лет 10 назад, но тогда это называлось «алкопритон» и соседи частенько вызывали ментов, что конкретно мешало колдырить, ну или точнее коливить...

з успішними підприємцями: Євгеном Черняком

та шо ж таке...

Ну типу взагалі як підприємець він успішний. Хай і бухлішком, але гроші має бізнес робочий.
Як ентерпреньор і вплив на світ — є питання. Але як підприємець успішний

знову ж таки.. почати в 90-ті алко біз
триматись при яниках ітд

питання сірості його бізу — більші ніж навіть її «впливу»

в нього там були такі ж успішні гості — аля дочка екс головного таможеніка — успішна імортерка цигарок )

А чи хтось знає чи є подібні проекти до львівського IT Village, але біля Києва?

Знаю, що є плани організувати подібне, навіть землю під це придбали, це там в планах зробити таке собі ком’юеіті для своїх.

Взагалі хороша ідея купити десь у незавантаженому (вишгородському чи обухівському) напрямку ділянку чи ділянки, побудувати там невелике зручне поселення так як того хочеться майбутнім мешканцям. За рахунок оптової закупівлі буд матеріалів та великого об’єму будівельних робіт можна виграти в ціні. Але з іншої сторони зараз буд матеріали і вартість тих же буд робіт виросла, як і ціни на нерухомість із землею в цілому, тому вигідніше буде купити десь вже готове житло.

Тема цікава насправді

Как студенческая общага только намного лучше. В принципе в 20 лет там может быть интересно пожить некоторое время.

Общага с ремонтом. В принципе на факультете кибернетики что-то похожее, тоже большая часть будущих или теперишних программистов, кто-то будущий hr, дизайнер и т.д., только ремонт в общаге будет отстойный, ну и скорее всего не будет успешных СЕО в 20, которые там живут. В принципе такое имеет место быть после универа, но в этом случае как-то много написано, что там почти все успешные и деньги есть, при этом живут там ради комьюнити, ну каждому свое, обычно люди сьезжают с общаг при возможности

Ні, це срань якась. В людини повинен бути персональний простір у вигляді хоча б однієї кімнати яка закривається на ключ.
Колівінг, це, мабуть, весело, коли ви живете в 3-5 кімнатній квартирі, кожен в своїй кімнаті і спілкуєтесь на кухні. А так уявляю, хтось привів собі дівчину чи хлопця і сидить в кімнаті з ретою 10 людьми))) Дякую, але це гуртожиток в найгіршому його прояві.
Ну і ще питання гігієни. Комусь норм пробирати хату щодня, комусь раз на тиждень влаштовувати генеральне, а хтось засирається і раз на місяць викликає клінінгову службу.
Коротше, я б в такому довше тижня не жив.

навіщо когось приводити, вони походу там між собою всі. навіщо ще жити в такому кагалі я хз :D

дівчина або хлопець це буде більша груповуха ) ніж планувалося

Ну так дочитайте статтю до кінця😏

Там і про формати коли в кожного окрема кімната теж є

купите Юре нормальное кресло и подставку под монитор

Перестал читать после 20-летнего СЕО)))

А там між іншим потім найцікавіше було

Скажите первым зумерам, что полочки для обуви есть многоэтажные наборные и их можно сделать больше 3, раз уж там собралось такое стадо. И напротив тех полочек есть такое же место под еще полочки, тот пятак на входе достаточно больших размеров.

p.s. конкретно в этой квартире я работал почти 4 года — это БЖ 8/15, 5 этаж.

не підсказуйте їм

це ж новий крафт -хендмейд стартап
коЧоботоХолдер — хіпстери вже біжатть на кікстартер донейти збиратии на плотніка

Ага, а потом одна из полочек перекроет щиток с автоматами (который нужен примерно раз в пол года) и они срочно будут харить «синьйор деливери аджайл менеджера» чтобы передвинуть полочку и открыть щиток :D

Так в чем разница от коммуналки ?)
А вообще был сериал в похожем сеттинге «Киев днём и ночью», там герои тоже жили в таком же «коливинге». В данном контексте он наверное назывался бы «Гребля днём и ночью»

У капсулі із зірочками живе Оксана Каленченко. Вона може пояснити, чому колівінги — це не комуналка чи гуртожиток — перші порівняння, що спадають на думку.

Оксана живущая в капсуле считает что разница есть.

> Коммуна́льная кварти́ра (разг. коммуна́лка) — квартира, в изолированных жилых помещениях которой проживают несколько семей или жильцов.
А это — хтонический пи...ц (по другому не скажешь), в котором 15 человек живут в 4 комнатах. Вот это — это не коммуналка, это барак. Когда-то во время учебы я жил в общежитии — там условия получше были.

PS А молодой успешный Юрій Андрієнко, сидящий за винтажным столом на стуле «прощай, спина» — это отдельная вишенка на тортике.

это больше похоже на общую камеру в сизо. В коммуналке — у каждого есть маленький кусочек личного пространства, а тут все заезжают на общую хату :)

Какая жесть... Вот куда 5k 8k уходит))

ты не понимаешь, это другое!

это коммунизм))

Доречі дуже близько до втілення ідей Троцького, тільки розкладу дня не вистачає по типу «в 8 ранку всі встаєм на зарядку»

хорошая идея)) ждем обновления в статье))

Возраст до 30... Такие прогрессивные, а уже эйджисты)

Мне почему-то сразу представился ритуал изгнания в день тридцатилетия

Вечір пятниці
В кімнаті зібрались занепокоені колівери
Легкий запах коліву йде з усюд (бо якраз комунальники вимкнули на 3-и дні воду в районі)
////
По цетру хлопець в сірій футболці з вірою в Ілона Маска — Микола
31-но річний СЕО 3-х стартапів, ментор, інфлюенсе і просто рядовий мідл фронт в глобаКіКлумі
////
Дівчина в окулярах встае з дивану
Микола з тобою було добре...
Але тобі вже 30 це ще не вирок, але ти вже ніколи не будеш одним з нас....
Прошай
////
З юрби встае Сергій (ко-Фаундер миколи): Ангеліну залишай в нас їй ще 23...

микола бере ноут, книгу і кросівки і йде

Ко-Вигнання пройшло успішно

Замки меняются, человека автоматом записывают в клуб Життелюб на Гидропарке.

«Зумеры придумали комуналку», всё же кто-то должен был это написать.

айтішники обирають

це вибір між двома стільцями, з тими цінами на житло в тих айтішніків єдина альтернатива коммуналці, тобто колівінгу — ночувати на вулиці

Хммм, коливинг... А почитаешь форум — так у каждого второго айтишника зарплата $5k+ и несколько однушек под сдачу. Чудеса.

Это ты не сильно активно читаешь. Сейчас уже минимум 8к и 5 однушек.

Как 8к?.. Я опять не успеваю за трендами

Пока ты писал комментарий уже до 10 выросло.

так это ж вопрос не про деньги, а про community и общение с такими же людьми как ты

Проблема таких комьюнити что они окружают тебя 24/7
Нельзя из них по желанию выйти(выключить на пару часов) и обратно войти.

так чтоб купить несколько однушек под сдачу, нужно в личных расходах быть скромным, не ?

Либо в доходах не скромным

любые нескромные доходы можно спустить нескромными расходами :)

Подписаться на комментарии