«У кожній країні є групи волонтерів, які допомагають з житлом». Як українських айтівців прийняли в різних країнах

З початком повномасштабної війни багато айтівців розʼїхалися по різних країнах світу. Раніше ми вже опублікували карту міграції ІТ-спеціалістів. Для цієї статті ми поспілкувалися з кількома представницями українського ІТ, які вимушено переїхали у Польщу, Туреччину, Португалію, Німеччину, Францію та Шрі-Ланку. Вони розповіли, як облаштували своє тимчасове життя в цих країнах та як їх там прийняли.

Польща

«Постійні мітинги на підтримку України та таблички на закладах і магазинах Support Ukraine дуже підтримують і дають надію, що все буде добре»

Ольга Мелкозерова, Product designer в Headway

На третій день повномасштабної війни я евакуювалася з Києва на захід України, а ще через тиждень — у Польщу. Ми їхали через Румунію із зупинками, адже на той момент на польських кордонах були великі черги. Дорога до Румунії зайняла 8 годин, а на кордоні жодних проблем не було. Для виїзду потрібен лише закордонний паспорт.

Щойно ми трохи перепочили, з Румунії вирушили у Польщу, Варшаву. З евакуацією на всіх етапах та житлом допомогла компанія. У Варшаві вона винайняла номер у готелі, аби ми мали змогу підшукати собі квартиру.

Проблем із житлом у Польщі в мене не було, хоча у столиці зараз знайти квартиру досить складно, але можливо. Ми почали пошуки ще до приїзду сюди та швидко знайшли непоганий варіант. Уже на п’ятий день перебування у Варшаві переїхала у квартиру.

Я не оформлювалася як біженка, адже не планую залишатися тут надовго й повернуся додому одразу після перемоги. І щоб легально перебувати в Польщі 180 днів, мати соціальний захист і доступ до медицини, достатньо оформити ідентифікаційний номер PESEL.

Зараз для усіх українців у Польщі багато пільг: безкоштовний проїзд у громадському транспорті, знижки в магазинах тощо. А постійні мітинги на підтримку України та таблички на закладах і магазинах Support Ukraine дуже підтримують і дають надію, що все буде добре.

Я продовжую працювати в Headway дистанційно. Разом з командою зараз поєднуємо робочі задачі з волонтерськими проєктами від компанії. За цей час випустили серію самарі про війну росії проти України, в якій розповіли правду про дії агресора понад 12 млн користувачів нашого застосунку Headway. Також використали наш застосунок, розсилку та соцмережі, аби закликати користувачів з усього світу підтримати Україну. (Користувачі з росії та Білорусі не мають доступу до програми.) Водночас надали безкоштовний преміумдоступ українцям. Також підготували серію інфографіки на основі офіційних джерел про те, як вберегти себе та близьких під час війни.

Ми продовжуємо працювати, адже зараз важливо підтримувати українську економіку.

Я дуже сумую за домом та своєю країною. Тому збираюся повернутися після нашої перемоги, щойно влада оголосить, що повертатися до Києва безпечно. Вірю, що це буде дуже скоро.

Португалія

«У Португалії оформляю тимчасове місце проживання, щоб отримати податковий номер і медичну допомогу»

Януш Сипухіна, QAO Coordinator в ELEKS

Виїхала за кордон 1 березня, їхала з Києва. Спочатку переїжджала в Польщу, з цим допомогла компанія, бо організувала автобус Львів — Краків. На кордоні стояли всю ніч, але казали, що вже було краще, ніж удень.

У Польщі мала знайомих, які виїхали за тиждень до початку війни, тож вирушила до них. Згодом ми відправилися в Португалію, тут усе вже складніше, оскільки це набагато далі від дому, немає знання мови, і в цій країні ніхто з нас досі не був.

Тепер ми знайшли діаспору, познайомились, діаспоряни дуже допомагають з усім розібратись. З житлом в Польщі було складно, в Португалії трішки простіше, але на те, щоб щось знайти і зрозуміти, як тут взагалі працює оренда, треба було витратити декілька днів. Зараз ще досі не розібрались з проїздом, але вже знайшли житло на три місяці, тому проїзд — то таке.

Я їхала лише з українським паспортом, оскільки закордонний почала робити 21 лютого і не встигла доробити. Але біженство не оформлювала. Зараз у Португалії оформляю тимчасове місце проживання, щоб отримати податковий номер і медичну допомогу. В Польщі з цим було трішки легше, оскільки там медичну допомогу можна було отримати, просто довівши, що ти перетнув кордон після 24 лютого.

Наскільки я встигла з’ясувати, перші пів року проживання в Португалії людина не є податковим резидентом, їй не потрібно сплачувати податки в Португалію, тому досі плачу податки в Україну. Довше ніж пів року тут жити не планую.

Надалі складно щось планувати. Реальна впевненість у завтрашньому дні є на найближчі три місяці, на які орендована квартира в Португалії. Коли оренда закінчиться, буду діяти залежно від ситуації: якщо повертатись досі буде небезпечно, то залишусь в ЄС, але вже в іншій країні (імовірно, в Німеччині). Якщо вже буде безпечно повертатись, то одразу поїду в Київ.

Туреччина

«Турки побачили українські номери та за допомогою мобільного перекладача висловили нам свою підтримку»

Дарʼя Картавцева, Senior Project Manager, Engineering в GlobalLogic Ukraine

На момент перших вибухів 24 лютого ми з чоловіком перебували в Одесі. Спочатку ми не планували їхати з України. Коли все почалося, вирішили оцінити ситуацію на дорогах. Речі були з нами, тому рішення про те, що треба їхати у безпечніше місце, ухвалювали дуже оперативно. З Одеси ми швидко доїхали до кордону з Молдовою, потім проїхали Румунію, Болгарію і нарешті потрапили до Туреччини.

Проблем із перетином кордонів у нас не було. На кордоні з Молдовою та Румунією всіх вільно пропускали без зайвих оглядів. На дорожньому кордоні з Туреччиною ми помітили, що машини, які були перед нами, дуже ретельно перевіряли. При цьому, коли черга дійшла до нас, прикордонники побачили українські номери й вільно пропустили наш автомобіль. Загалом дорога завдовжки 2100 км зайняла чотири дні.

Зараз ми перебуваємо в Анталії, в місті Аланія. Чому саме тут? Так склалося, що до цього дві осені поспіль ми приїжджали сюди віддалено працювати. Коли в нашій країні почалися бойові дії, перше, що спало на думку, — їхати туди, де ми все добре знаємо. У нашому випадку такою країною була Туреччина, оскільки тут у нас вже були знайомі рієлтори та друзi.

У Туреччині з початком війни в Україні глобально нічого не змінилося. Турки приймають українців так само, як рік тому. Наприклад, щоби в’їхати до Туреччини на авто, важливо купити Green Card — міжнародний поліс страхування. Він коштує 60 євро для всіх без винятку. Якщо в ЄС, щоб отримати тимчасовий притулок, не потрібно нічого платити, то в Туреччині дозвіл на проживання коштує грошей. Усе це — умовні збори державі.

До Туреччини й раніше можна було приїхати, довгостроково винайняти житло та податися на посвідку на проживання (ПНЖ). З початком війни спеціальної процедури, як-от в інших країнах Євросоюзу, Туреччина не запровадила. Водночас ця країна залишається максимально відкритою та ввічливою для українців. Ми це відчули, щойно перетнули кордон. Коли зупинилися на першій заправці, турки побачили українські номери та за допомогою мобільного перекладача висловили нам свою підтримку.

Зараз у Туреччині багато як українців, які тимчасово їдуть з України через війну, так і росіян, які тікають від диктаторського режиму путіна. Останнє відбувається з двох причин. По-перше, Туреччина не заборонила росіянам в’їзд до своєї країни. Вони не закривали небо для росії, тож громадяни рф можуть спокійно перетнути кордон. По-друге, ще до війни багато росіян купили тут собі квартири, тому зараз вони їдуть дуже активно. Через таку високу концентрацію українців та росіян у країні Туреччина на офіційному рівні ввела циркуляр. Тож якщо в країні будуть помічені політичні сварки, розбіжності чи конфлікти, громадян депортують без розгляду та подальшої можливості в’їзду до країни.

Людям, які планують зупинитися у Туреччині, важливо обов’язково мати з собою документи міжнародного зразка — закордонний паспорт. Зрозуміло, на кордоні українців пропустять за внутрішнім паспортом, але далі буде складно. Дорогою до Туреччини варто відразу починати шукати житло. Тут важливі особисті контакти, комунікація та взаємодія. Якщо знайомих людей, з якими можна зв’язатися заздалегідь, немає, то після приїзду до міста можна йти до рієлторів. У цій країні дуже багато людей працює у цій сфері, тому проблем із пошуками фахівця не буде.

Під час підписання контракту про оренду квартири треба одразу оформити на себе рахунки на воду та світло. Це допоможе потім оформити посвідку на проживання. Якщо рахунки не будуть оформлені на вас, то і дозвіл на проживання вам, найімовірніше, не дадуть. Також важливо підписати довгостроковий контракт із рієлтором — на пів року або на рік. Тут можуть попросити гроші наперед. Найчастіше рієлтори просять заплатити за квартиру на три місяці наперед, також проплатити перший та останній місяці та рієлторську комісію.

Ми виїжджали самостійно, однак знаємо, що з першого дня компанія GlobalLogic евакуйовувала спеціалістів із гарячих точок по Україні та Польщі — з Харкова, Києва та Миколаєва.

Глобальних змін у нашому житті не сталося. Ми й раніше приїжджали до Туреччини, щоби попрацювати віддалено. Зараз виконуємо свої проєктні обов’язки, як і рік тому.

Туреччина дозволяє перебувати в країні без посвідки на проживання три місяці. Українці можуть запросити статус біженця, але я б не рекомендувала це робити в жодній з країн, оскільки права будуть дуже обмежені.

Якщо людина оформила посвідку на проживання, то офіційно працювати в Туреччині вона не зможе, але може віддалено працювати в Україні або іншій країні, де вона до цього отримувала дохід.

Ціни на продукти, пальне та інші товари в Туреччині максимально наближені до українських. Овочі та фрукти є цілий рік. Вони дешевші, ніж в Україні.

Ми приїхали до Туреччини не як біженці. Ціни на житло тут вищі, ніж в Україні, однак умови бувають кращими. Через те, що біженці почали їхати дуже активно, турецький ринок нерухомості підвищив ціни на житло. При цьому, попри високий попит, квартиру в Туреччині можна знайти, головне — шукати. У середньому на це йде три дні, якщо постаратися.

Але важливо розуміти, що зараз наближається сезон, і ціни зростуть ще більше. Також є цінова різниця у регіонах. Здебільшого всі наші люди їдуть на узбережжя — Фетхіє, Мармарис, Аланія, Анталія. В Анталії вартість житла набагато нижча, ніж в інших містах. Також є місто Мерсін. Там майже немає пляжів, туристичної інфраструктури, тому житло суттєво дешевше. Головне правило, яким потрібно скористатися при пошуках квартири в Туреччині — дивитися міста, де живе багато місцевих. Так місто працюватиме не лише у сезон.

Шрі-Ланка

«Ланкійці підтримують українців і виступають проти російської агресії, хоча їхній уряд дотримується нейтральної позиції»

Анастасія Мілінчук, Java Developer в AllSTARSIT

Все почалося з того, що компанія, в якій я працюю, запропонувала всім своїм співробітникам воркейшн на Шрі-Ланці. Це все запустилось у листопаді. Коли нам повідомили про початок реєстрації, ми з моїм колегою записались через чотири години, але вільних місць вже не було :) Ми вирішили стати в список очікування, хоча мій колега сказав, що навряд чи місця зʼявляться. Але я йому нагадала, що ми разом в цьому списку, а я везуча! За місяць (у грудні) хтось таки відмовився, і ми потрапили в останній заїзд (з 16 по 28 лютого).

У січні щоразу, коли я думала «а якщо таки війна настане», завжди себе переконувала, що «камон, ми ж живемо у 21 столітті, ніхто не буде розв’язувати повномасштабну війну, це нікому не вигідно».

З собою на Шрі-Ланку я взяла мінімум речей, оскільки була певна, що повернусь додому.

Одразу за день чи два після нашого прибуття на Шрі-Ланку почались проблеми з літаками — багато авіакомпаній скасували рейси до України. Ми мали повертатись 28 лютого додому, але 24 розпочалась війна.

На початок війни на Шрі-Ланці перебувало близько 3 тисяч українців, проблем з житлом не було. Ланкійці підтримують українців і виступають проти російської агресії, хоча їхній уряд дотримується нейтральної позиції. Багато ланкійців виправдовують це тим, що Шрі-Ланка — бідна країна і залежить від імпорту палива з росії. Багато мешканців пропонують житло українцям безкоштовно, всі висловлюють свої співчуття і засуджують дії рф. Наразі вони зіткнулися з кризою, в них досить часто вимикають світло та інколи зникає пальне на заправках.

Ми не оформлювались як біженці, оскільки Шрі-Ланка не оформлює ні біженців, ні тимчасовий прихисток із можливістю працювати, як це роблять країни Європи. Вони безкоштовно продовжили термін дії туристичної візи на два місяці для українців. Залишатися тут надалі не плануємо, хочемо перебратися ближче до Батьківщини.

Ми продовжуємо працювати віддалено в тій самій компанії. Компанія нас усіх усіляко підтримує.

Німеччина

«У вагон зайшли поліцейські й запитали „хто тут з України?“, і коли ми підняли руки, нам дали картку з номерами телефонів Міграційної служби»

Анна, Front-end розробниця в ISsoft Ukraine

Одного дня ми ухвалили рішення, що безпечніше буде переїхати на тиждень (як виявилось тепер, на значно довше) в Німеччину до друзів родини.

Кордон вдалось перейти швидко, і далі ми добирались поїздом. Приємним фактом було те, що в дорозі у вагон зайшли поліцейські та запитали: «Хто тут з України?», і коли ми підняли руки, нам дали картку з номерами телефонів Міграційної служби, яка може допомогти у місті.

Спершу ми жили у друзів, згодом вже переїхали у будинок, де мешкаємо разом з сім’єю німців. Інтернет-зв’язок тут досить хороший, тому я й далі можу працювати над моїми робочими проєктами віддалено.

Нещодавно подали документи для дозволу на тимчасове перебування згідно з законом про перебування іноземних громадян у Німеччині. З найближчих планів — почати вивчати німецьку для спілкування, і, звісно ж, дуже хочеться повернутись додому в Україну.

Франція

«Під час волонтерства у Ліоні я зустрічала родини з Києва, Ірпеня та Чернігова»

Дарина Макарова, Project Manager, Communications DU в GlobalLogic Ukraine

Я поїхала з України 18 лютого. У моєї найкращої подруги був день народження, і ми вирішили поїхати до Парижа. Коли ми були там, почалася війна, й повертатися було страшно. Ми залишилися у Франції, а компанія компенсувала релокейт. Наше французьке житло було заброньоване на тиждень, тому згодом ми попрямували до друга в Штутгарт (Німеччину), а там міркували про подальший план дій.

З початком війни GlobalLogic виплатила кожному спеціалісту дві тисячі доларів США фінансової допомоги. Це було дуже доречно для нашої сім’ї, оскільки я допомагала ще й батькам, у яких з початком бойових дій зупинився бізнес. Ми пробули три тижні у Німеччині без оформлення документів на проживання, тому що планували повернутись до Франції.

У Штутгарті до мене приїхала мама із сестрою. Батько залишився в Україні. Компанія евакуювала їх з Харкова до Львова. Загалом подорож зайняла три дні. Дорогою вони залишалися у Львові, два-три тижні перебували в Тернополі. З Тернополя до Польщі дорога зайняла 20 годин. Згодом мама з сестрою заночували добу у Варшаві, а потім ще близько 24 годин їхали у Штутгарт.

Сестра та мама були з нашим собакою. У дорозі він перебував у стресі, переживав та майже не їв. Зараз собака почувається значно краще. Важливо перевіряти, чи можна у транспорт із домашніми тваринами, бо можуть не пустити або доведеться доплачувати. На кордоні пускали усіх домашніх улюбленців без документів.

Нас сприймали як біженців. І у Франції, і в Німеччині люди неймовірно привітні та прихильні. Вони допомагають не тому, що це модно, вони роблять це щиро. Ставлення персоналізоване до кожної людини, кожної проблеми. Наприклад, нам допомогли налаштувати Wi-Fi у квартирі, щоб ми могли комфортно працювати. У кав’ярнях люди з нашого спілкування розуміли, що ми з України, та раділи, що ми завітали в їхній заклад.

На мітингах у Штутгарті було багато німців. До нас виходили представники влади, вони дякували німецькому народу й обіцяли відреагувати на війну санкціями. У Німеччині розуміють, що війна в Україні — небезпека для них також.

Європа ухвалила параграф про тимчасовий захист, це не статус біженця. Люди не зобов’язані залишатись в одному місці й можуть повернутись до своєї країни будь-якої миті. Я впевнена, що для більшості українців це цінно, бо ми усі хочемо повернутись додому.

Якщо говорити про різницю між Францією та Німеччиною, основне це фінансова допомога. У кожній країні є групи волонтерів, які допомагають з житлом. У Штутгарті мою маму з сестрою приймала німецька сім’я, яка безкоштовно надала їм однокімнатну квартиру. У Німеччині фінансова допомога на одну людину становить 620 євро за місяць. Також українцям надають картки з інтернетом, дітей влаштовують у школи, дитячі садки тощо. Однак я хотіла повернутися до Франції, бо раніше тут навчалася на магістратурі, а тому добре вивчила країну.

Процес оформлення у Франції такий:

  1. Ви заповнюєте гугл-форму, де вказуєте кількість людей, дату приїзду, кількість дітей, жінок, чоловіків та іншу контактну інформацію.
  2. Після заповнення форми з вами зв’язується волонтер для уточнення деталей щодо житла.
  3. Потім з вами зв’язується інший волонтер і повідомляє новини щодо житла. Нам знайшли родину, яка була готова нас прийняти. Це були люди літнього віку з власним будинком, частину якого вони виділили нам. Ми отримали три спальні та власну ванну. Житло надали безкоштовно мінімум на 6 місяців.
  4. Після поселення вам потрібно оформити документи. Оформлення проходить у чотири етапи. Перша процедура — це підготовка. Вам заздалегідь треба заповнити анкету, яка є на сайті префектури, вказати дані про себе, родину, яка вас приймає, та дату приїзду до Франції. Гугл-форму можна знайти на сайті управління.
  5. Із заповненою формою потрібно прийти до адміністрації, де тебе фотографують і відводять до іншого приміщення.
  6. Наступним кроком є префектура — орган влади, який видає тимчасові документи. У префектурі видають документ, з яким можна легально залишатись у Франції протягом шість місяців. Документ дає право на медичну страховку, право на роботу та освіту. Від освіти я відмовилась, але, наприклад, мою меншу сестру влаштували до школи.
  7. Передостаннім етапом є оформлення фінансової допомоги. На дорослого та дитину надають 526 євро, а просто на дорослу людину — 425 євро на місяць. Також одразу видають картку, якою можна оплачувати в магазинах. Цікаво, що з картки не можна знімати готівку та робити повернення грошей.
  8. Останнє приміщення призначене для оформлення медичної страховки, дозволу на освіту та роботу для безробітних. Якщо переселенець не має роботи, то можна стати на облік. Франція надає безкоштовні курси мови й допомагає влаштуватись на роботу. Я не планую ставати на облік, тому що продовжую співпрацювати з GlobalLogic.

Оформлення документів у кожного займає різну кількість часу: комусь доводиться стояти в черзі з 6-ї ранку, а комусь може пощастити оформити все дуже швидко. Для мене було складністю довести факт, що я проживала в Україні до війни, тому що я приїхала у Францію до 24 лютого. Не підійшли ані використані квитки з Харкова до Парижа, ані мій паспорт з пропискою у Харкові. Спрацювали лише оплачені рахунки за комунальні платежі через «Монобанк».

У Німеччині дуже багато українців, у Франції менше. На вулицях Штутгарта ми всюди чули українську або російську мови. У Штутгарті було багато людей з Харкова, а у Ліоні — з Києва. Під час мого волонтерства у Ліоні я зустрічала родини з Києва, Ірпеня та Чернігова.

Люди більше їдуть до Німеччини, бо вона популярніша за емігрантськими напрямами, але мені ближча Франція, оскільки я розмовляю французькою і раніше жила тут певний час. У волонтерському центрі я працювала перекладачем. Але там були й люди, які не розмовляли французькою взагалі. Без знання мови теж можна вижити. Французи лояльно до цього ставляться, хоча раніше було інакше.

Завдяки ковіду ми звикли до дистанційної роботи. В Німеччині були проблеми з інтернетом навіть у громадських місцях. У кав’ярнях інтернет був нестабільний, і це дратувало. Я менеджер, і в мене дуже багато дзвінків, які чітко розплановані. Поганий інтернет або його відсутність викликали тривогу. Рятував мобільний інтернет, який я роздавала на ноутбук. Доводилось креативити.

У Штутгарті двокімнатна квартира коштуватиме 1500–1700 євро. Це дорого, за межею міста ціна буде 700–1000 євро. У Ліоні у 2020 році ми знімали студію за 900 євро. Це було одне ліжко та маленька кухня. Однак що більше кімнат у квартирі, то дешевшим буде проживання. Так, якщо четверо друзів захочуть винайняти чотирикімнатну квартиру, вони платитимуть 350–400 євро з людини. Якщо кожен буде жити окремо, то ціна буде 900 євро з людини. Тут набагато вигідніше кооперуватись з друзями. За межами Ліона житло буде значно дешевшим — 600–700 євро за квартиру.

Продукти у Франції не набагато дорожчі. На тиждень мені вистачає 50 євро на все, що я люблю поїсти. Якщо розумно планувати та їздити у великий супермаркет на закупи, то різниця непомітна.


А як вас прийняли в іншій країні після початку війни? Розповідайте у коментарях.

Маєте важливу новину про українське ІТ? Розкажіть спільноті. Це анонімно.І підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



12 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Я сейчас в Грузии и сами грузины очень помогают и с жильем, и с продуктами. При чем инициатива как я поняла исходит от украинцев, которые еще 8 лет назад уехали с Донецка, они организовывают штабы помощи как беженцам, так и нашим ребятам шлют гуманитарку. Также есть несколько ресторанов, которые регулярно бесплатно кормят украинцев. Три сети аптек сделали ваучеры на 500 грн на любые лекарства. Отели типа Hilton размещают бесплатно, некоторые даже кормят. Но само государство не оформляет статус беженца, там есть какое то несчастное пособие в 430 грн, но продукты тут ужасно дорогие, поэтому смысла нет.
Митинги в поддержку Украины каждый день в 5 и 7 (по выходным) часов вечера, ну и все борды и улицы в украинских флагах) Очень приятно

На момент перших вибухів 24 лютого ми з чоловіком перебували в Одесі.

...

Зараз ми перебуваємо в Анталії

Я думав чоловіків не випускають.

Та є ж певні категорії, котрим дозволено виїзд

Та які, інвалід, сам виховує дитину, доглядає інваліда, і список тих яких не призвуть але виїхати вонм не можуть

в першу добу ще можна було виїхати

з 3 и більше дітьми можно

Ограничение на выезд сделали не сразу, поэтому если 24 рванули в Молдову, то можно было легально выехать.

Через крым выезжают до сих пор. Но как потом возвращаться будут непонятно

Ну так як і через росію. Думаю не буде великих проблем повернутисб, враховуючи що 700 тисяч вже вивезені силою.

История о том как люди, у которых не было никаких проблем уехать — уехали.

Коли в нашій країні почалися бойові дії, перше, що спало на думку, — їхати туди, де ми все добре знаємо.

ну навіть не знаю, що тут додати

Якщо людина оформила посвідку на проживання, то офіційно працювати в Туреччині вона не зможе, але може віддалено працювати в Україні або іншій країні, де вона до цього отримувала дохід.

Сомнительно как то. Разве это легально считается?
P.S. подскажите, пожалуйста, контакты русскоговорящего риелтора (Анталия)

Підписатись на коментарі