Month of Testing — 20 тематических вебинаров, 17 спикеров, подготовка к сертификации ISTQB!
×Закрыть

Покоління Z. Чому підлітки починають займатись програмуванням і що з того виходить

Те, що ми колись називали технологіями майбутнього, покоління Z (ті, хто народилися після 1995 р. — ред.) вважає невід’ємною частиною повсякденного життя. Деяким його представникам навіть немає 18 років, а вони вже подають ідеї та створюють проекти, які покликані покращити майбутнє людей.

Наприклад, нейронна мережа Соломії аналізує електрокардіограми й ставить діагноз. Дмитро створив власну соціальну мережу й інформаційного чат-бота, Анастасія придумала дозатор прального порошку, який сподобався кронпринцесі Швеції. Єлізавета має ідею розумного смітника, а Володимир придумав спосіб, як за допомогою технологій знайти місце для парковки. В інтерв’ю для DOU молоді українські програмісти розповіли, як почали займатись ІТ, чому не всіх влаштовувала їхня робота та що з цього виходить.

Соломія Леньо, 16 років

Future cognitive scientist, фіналістка Intel ISEF та ICYS-2018

«Я не знаю річ, яку не можна запрограмувати»

Усе почалося з 8-го класу. Раніше я думала, що маю схильність до гуманітарної сфери й можу стати, наприклад, художником, дизайнером, навіть юристом. Якось після 7-го класу мама розповіла мені про літній табір з комп’ютерних наук. Того літа мені особливо не було чим займатись, тож я вирішила спробувати. Після трьох тижнів табору я вже усім розповідала, що хочу бути програмістом. У моїй родині є технарі, вони мене підтримували. А ось більш далеким родичам було дуже складно мене зрозуміти. Це звучало приблизно так:

— З чим ти плануєш пов’язати своє життя? — запитують.
— З ІТ, — відповідаю я.
— Чоловік-програміст — це добре. Але що ти будеш робити?
— В мене не буде чоловіка-програміста, програмістом буду я.
— Воно тобі треба? А як ти сім’ю годуватимеш, коли постійно будеш у роз’їздах? Ти повинна бути мамою. Ти ж дівчина! Ось це цілий день за комп’ютером сидіти?

Після таких слів я часом сумнівалась у правильності вибору, думала, можливо, це лише тимчасова ейфорія після табору. Все ж згодом я вирішила записатись на гурток «Юний програміст». Ми вчили Delphi і Pascal. На першому зайнятті сиділо 30 хлопців і я — одна дівчина, а вже на останньому — зі мною залишилось лише троє хлопців. Згодом я занурилась у С++ і об’єктно-орієнтоване програмування.

Мій перший серйозніший досвід — програма, яка проводила генетичні розрахунки. Це була власна науково-дослідницька робота, яку я захищала в Києві, а згодом в 11-му класі подала її на конкурс Intel Techno Ukraine й посіла третє місце.

Зараз я цікавлюся штучним інтелектом і machine learning. Я прагну не просто, наприклад, написати нейронку, яка буде аналізувати погоду, — це не дуже цікаво, на мій погляд. Мені хочеться робити таке, що суттєвіше впливатиме на життя людей.

Я вчилася в медичній школі, де нахил був на хімію та біологію. Якось ми з шкільною вчителькою дійшли до ідеї, яка передбачає створення нейронної мережі, що аналізує електрокардіограми. З цією роботою я подалася на всеукраїнський конкурс Intel Eco Ukraine в секцію «Наука про людину», де пройшла далі вже на міжнародну виставку-конкурс Intel ISEF (International Science and Engineering Fair), з якої я приїхала лише кілька днів тому. Цьогоріч він проходив у місті Пітсбург, штат Пенсильванія.

Загалом це була моя друга подорож за кордон і перша до США. Участь брали понад 2000 учасників із близько 1700 проектами. Вони представляли більше ніж 75 країн світу, а до складу журі входили шість лауреатів Нобелівської премії та понад 100 професорів. У перший же день конкурсу у нас була Pin-party, де ми обмінювалися значками та гостинцями зі своїх країн. Мій рюкзак був настільки заліплений значками, що я не могла знайти замок-блискавку.

Не менш цікавими були дні постерного захисту. З кожним членом журі ми мали п’ятнадцятихвилинну дискусію. Найприємніше було, що завдяки моїй англійській мало хто здогадувався, що я не з Штатів. Цього ж дня було нагородження Special Awards, з якого я вийшла з двома нагородами — від української Малої академії наук під егідою ЮНЕСКО та від арабського короля. Загалом у цей день наша українська команда повернулася до готелю з 5 нагородами. Такі конкурси насправді сильно змінюють твоє світобачення та внутрішні ідеали.

Я не знаю річ, яку не можна запрограмувати. Домашнє завдання? Половину домашніх завдань я програмую, особливо математику. Інколи мені пишуть люди з другого-третього курсу університету й просять допомогти. Якось молодший брат сказав, що хоче побавитись у якусь гру. Я вирішила спрограмувати. За три мої безсонні ночі він вже бавився у квест «Як козаки по Львову мандрували», де козаки з відомого українського мультика приїхали до львівського левенятка.

По суті, програмування — це гра цифрами, яка може створити щось для всіх. Ці цифри керують світом та штовхають його вперед. Мрію відкрити в Україні хаб, де розробники штучного інтелекту працювали б з науковцями-когнітивістами й разом створювали б щось нове.

Дмитро Лопушанський, 15 років

Front-end розробник, автор ідеї додатку Under Control, соцмережі Tagbe та телеграм-бота NewsKit.

«Програмування — це суцільна помилка, яку потрібно вирішити»

Все почалося два роки тому. Я завжди був відмінником, але не знав, ким хочу бути. Якось за порадою батьків я вирішив спробувати програмування й зараз займаюся front-end розробкою. Знаю HTML, CSS, JavaScript, Python, трохи PHP. Не всі однокласники спочатку сприймали те, що я обрав для себе. Було багато скептицизму, але й були люди, які мене підтримували. Батьки раді, що це для мене зараз і хобі, і робота, яка приносить гроші.

У роботі, коли десь допустив помилку, бувають відчуття, мовляв, я ніколи не знайду вихід з цієї ситуації. Кожного разу доводиться концентруватись, багато гуглити, питати інших. А коли помилку знайдено і виправлено, у такі моменти отримуєш насолоду. Програмування — це суцільна помилка, яку потрібно вирішити.

Свій перший «дотик» до ІТ я зробив у літньому таборі на тижневому курсі з програмування. Мені розповідали про те, як виглядає HTML-сторінка і що це взагалі таке. Пам’ятаю свої шалені емоції, коли в тезі style я писав background-color: red — і сторінка в браузері ставала червоною, а згодом red змінив на aqua — і сторінка ставала блакитною. Навіть не мав уявлення, що так взагалі можна робити. Звучить дуже смішно, але так було. Зараз я ходжу на курси з програмування й працюю над кількома проектами. Один з них — Tagbe. Це соціальна мережа, в якій основна функція — відокремлення того, що ви хочете бачити в своїй стрічці новин від того, що не хочете. Котики окремо, ділові справи окремо. Ви обиратимете й отримуватимете лише те, що самі вважаєте корисним.

Інший проект — телеграм-бот NewsKit, який інтегруватиметься з Tagbe. В NewsKit ви обираєте медіа, тематику й час, у який вам зручно отримувати новини за вказаними параметрами.

Маю ідею додатку — Under Control. Сьогодні людині дуже важко концентруватись на одній справі, адже під впливом різних чинників ми розпорошуємо свою увагу. Основна фішка додатку полягає в дозуванні й контролі перебування людини в Інтернеті. Наприклад, ви хоче сидіти сьогодні в Фейсбуці лише годину — виставляєте рамки. Коли ліміт перевищується, приходять кілька сповіщень різного емоційного забарвлення, яке теж можна налаштувати, а згодом блокується доступ до соцмережі. На жаль, поки що це ідея, адже я лише вчусь робити додатки. Пробував починати роботу, але кожного разу відчував нестачу знань, і це зупиняло процес. Тому я відклав розробку. Окрім того, є круті конкуренти. Сподіваюсь, якась з моїх ідей колись вистрілить.

Я брав участь у багатьох IT-конкурсах, більшість з яких — змагання на кшталт startup-competitions. Останній раз був учасником молодіжного конкурсу «Золотий Байт» з Tagbe та NewsKit. На самих змаганнях я здобув друге місце. А наступного тижня вже буду спікером на одному інноваційному форумі.

У мене є знайомі в США, які інколи пропонують невеличку роботу на умовах фрілансу. Таким чином я трохи підзаробляю. Але я не хочу працювати повністю як фрілансер. Мені вже не так цікаво робити сайти, тому зараз намагаюсь розвиватися в багатьох напрямках. Думаю, поки мені перспективніше витрачати час саме на навчання й вивчення нових технологій, ніж на заробляння грошей. Але загалом сфера ІТ мені дуже подобається. Тут я можу розвиватись, знайомитись з новими людьми й робити те, що подобається.

Анастасія Лівочка, 17 років

Винахідниця, фіналістка Intel ISEF — 2017 (Los Angeles), MILSET — EXPO (Brazil) і Stockholm Junior Water Prize (Sweden)

«Знання — одна з найголовніших цінностей, а особистість — цінність, яку ми формуємо самі»

Чотири роки тому я переїхала з Донецька до Львова як переселенка. В донецькій школі, відверто кажучи, я вчилась не найкраще й часто рухалася за течією. Мене змінило кілька подій. Одна з них — війна. Те, що відбувається на Сході, допомогло мені усвідомити, що я сама керую своїм життям, й ніхто мені не допоможе, якщо особисто не візьму це в руки.

Один з моїх винаходів — розсікач диму для пічок. Я подумала, що нашій армії потрібно щось недороге, просте й ефективне. Цей пристрій простий у виготовленні, українські військові можуть прилаштувати його над трубою-димарем, що визирає з бліндажу. Фактично це такий собі конус, який розсікає дим на багато потоків, від чого збільшується площа його контакту з повітрям. Результат — дим швидше охолоджується й не піднімається один великим струменем вгору. Це дозволить дезорієнтувати противника. Цю ідею я передала волонтерам ще у 2014 році.

Інший мій винахід — дозатор порошку для пральних машин. Ми ніколи не знаємо, скільки порошку нам потрібно для прання: різна кількість одягу, плям та забруднень. Я думала над тим, що прозорість води змінюється в залежності від чистоти речей. За аналізом зміни прозорості можна визначити момент, коли бруд зник. А якщо машина даватиме порошок саме до цієї миті, тоді можна добряче зекономити й взагалі контролювати цей процес. Так і виникла ідея дозатору, який за прозорістю води визначатиме, скільки потрібно порошку для прання.

Завдяки навчанню в ліцеї я потрапила в правильне середовище. Мій науковий керівник допоміг мені відкрити очі й подивитись на справжній світ, у якому знання — одна з найголовніших цінностей, а моя особистість — цінність, яку я сама формую.

Батьки були дещо здивовані від того, чим я почала займатись. Але змирились, коли побачили в мені запал до науки й ІТ. Проте, на жаль, зараз мені не вистачає часу. Я пішла на бакалаврську програму «ІТ та бізнес-аналітика» в УКУ фактично без глибоких знань комп’ютерних наук. Зараз я набираюсь бази, якої не мала раніше. Думаю, це основа, без якої в майбутньому мені буде важко.

Усе, що відбувається в світі, має причинно-наслідкові зв’язки. Я не вірю, коли кажуть, що неможливо на щось вплинути, люди безсильні абощо. Думаю, ІТ — це справа, яка залишиться після тебе й допомагатиме іншим.

Єлізавета Годовікова, 16 років

Винахідниця, автор стартап-ідеї Waste Manager

«На кухні мені дуже тяжко, простіше запрограмувати бота»

Я виросла у сім’ї технарів. Моя бабця — винахідниця. У нас вдома лежить десяток її патентів. Приміром, один з них — прилад, що може міряти температуру тіла на відстані. Але, думаю, все почалося з того, як я вперше сіла за комп’ютер. Мені було близько чотирьох років. Пригадую, це була величезна машина, більша за мене, і дуже гуділа. Тато в той час приносив DVD-диски. Це було щось нове, адже в нас у кімнаті лежали коробки з купою касет. Той прилад я чомусь називала касетовідом, але ніколи не відіком. Вперше я почала копирсатися в техніці, коли мама була зайнята, а мені потрібно було підключити DVD. Я лише пригадую, що полізла за телевізор та якимось чином все підключила. Це мене дуже надихнуло, я подумала, що сама можу вирішувати проблеми. Така собі самостійність.

Перший свій винахід я зробила в сім років. Точніше це була ідея — електронне питне дерево, яке може заряджатися від сонячних панелей і фільтрувати в собі воду, яка накопичилась. Таким чином люди могли з нього отримувати питну воду.

Моя остання розробка — Waste Manager. Це ідея смарт-смітника, який допомагає завчасно дізнаватися про наповнення сміттєвого бака. Я маю прототип проекту, бізнес-план, лише шукаю інвесторів. А ідея народилася дуже спонтанно, коли мені необхідно було щось придумати для першого набору в акселератор для дітей. Я вже рік як працювала з темою сміття й хотіла на цей проект.

Мені пригадалася поїздка до Німеччини. Тоді хтось із моїх знайомих на вулиці викинув пластикову упаковку від йогурту, за що нас ледве не оштрафував поліцейський. Я подумала, що в Україні немає культури сортування сміття, хоча колись доведеться й нам до цього прийти. Реалізація проекту смітника, який сам міг би аналізувати склад сміття, виявилась надто дорогою і складною, а датчик аналізу самого непотребу виготовляється поза межами нашої країни і є дуже дорогим. До того ж потрібно було надто заглиблюватись у фізику.

Згодом я розробила ідею з роботом на ім’я Треш-Хантер, який збирає на вулиці пластик, але знову ж не пішла далі. Для цього потрібен був той самий датчик, як і для першої ідеї. Уже згодом народилась ідея Waste Manager. Майже кожен день ми в родині викидаємо сміття, й баки постійно повні. Мені здалося, що було б дуже круто, якби фірми з вивозу сміття знали, коли й де баки повні. Це дало б певну передбачуваність, ефективне планування й економію для компаній. Правда, це поки розписана ідея, для реалізації якої я шукаю кошти.

В одній з літніх шкіл з програмування я розробила чат-бот FunFood, написаний на Python. Він допомагає вибрати, що тобі сьогодні краще приготувати поїсти та контролює, чи всі необхідні продукти у тебе для цього є. Думаю, в майбутньому він міг би закуповувати продукти, яких тобі не вистачає. На кухні мені дуже тяжко, простіше запрограмувати бота.

Зараз я вчуся в політехнічному ліцеї «КПІ» та паралельно в комп’ютерній академії, а ще займаюся в гуртку радіотехніки. Обожнюю мікроконтролери. Цього року ще планую здавати тести, аби вступити до навчального закладу в США. Все це поки не дає мені сконцентруватись на проектах. Зараз я заглибилась у навчання. Багато моїх однокласників не знали, чим я займаюсь. Лише те, що я схиблена на математиці. Є немало знайомих в ліцеї, які взагалі не цікавляться технологіями. Є такі, що не знають елементарних команд, наприклад, Ctrl+C/Ctrl+V, хоча ми всі народились в комп’ютерну епоху. Те, чим я займаюсь — схоже на безумство, яке перемішане з наукою та творчістю.

Володимир Андрюшко, 17 років

Розробник ідеї додатку EASYPARK

«Коли знаходжу баг — отримую задоволення»

У моїй родині всі мають добрі здібності в математиці, тому у виборі професії я довго не вагався. Батьки одразу підтримали мій вибір, адже бачили, що я маю певні успіхи в цій справі. Програмуванням займаюся з 9-го класу й досі відвідую курси двічі на тиждень. Тоді я починав з Pascal та Delphi, далі був С++. Коли я працював над своїм проектом, то сам перейшов на С#. Зараз я опановую Java й хочу бути розробником додатків.

Коли я лише почав цим займатись, в школі колеги здебільшого реагували досить здивовано, але позитивно. Проте не раз чув питання, мовляв, навіщо мені це, скоро буде надто багато програмістів, ти не знайдеш роботу.

Найбільше мені подобається ситуація, коли, написавши код, ти компілюєш і раптом — баг. Інколи доводиться довго шукати помилку. Момент, коли ти її знаходиш і у тебе все відмінно запускається — це те, від чого я отримую задоволення. Одразу думаю, мовляв, це ж було так просто.

Буває, засиджуюся до глибокої ночі. Тоді батьки стукають у двері моєї кімнати й кажуть, що необхідно приділяти більше уваги відпочинку.

Якось ми з татом поспішали й дуже довго не могли припаркувати машину. Тоді я подумав, мовляв, чому немає можливості шукати вільні місця онлайн? Так зародилась ідея EASYPARK — додатку для тих, хто часто шукає місце для парковки й не знаходить його. Згодом цю ідею я розробив у рамках науково-дослідницької роботи.

Думаю, щоб бути класним програмістом — варто мати власний проект. Я маю сумніви, що у великій компанії буде можливість так зрости, як у роботі над власними ідеями. EASYPARK — це перший крок. Мені хотілось би працювати в напрямку інфраструктури. Але я точно не мрію про те, щоб у сорок років зранку до ночі проживати життя в офісі. Хотілось би побачити цей світ й бути більш активним.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Что бы там не писали унылые недоброжелатели, а такими яркими ребятами можно только гордиться и ставить другим в пример. Особенно радует все большее количество девушек, идущих в STEM-профессии, вопреки всем идиотским стереотипам.

— Воно тобі треба? А як ти сім’ю годуватимеш, коли постійно будеш у роз’їздах? Ти повинна бути мамою. Ти ж дівчина! Ось це цілий день за комп’ютером сидіти?

Шел 2018 год от (предположительно) рождества Христова.

Мені розповідали про те, як виглядає HTML-сторінка і що це взагалі таке. Пам’ятаю свої шалені емоції, коли в тезі style я писав background-color: red — і сторінка в браузері ставала червоною, а згодом red змінив на aqua — і сторінка ставала блакитною. Навіть не мав уявлення, що так взагалі можна робити.

Охереть, технологии.

Наприклад, нейронна мережа Соломії аналізує електрокардіограми й ставить діагноз. Дмитро створив власну соціальну мережу й інформаційного чат-бота, Анастасія придумала дозатор прального порошку, який сподобався кронпринцесі Швеції. Єлізавета має ідею розумного смітника, а Володимир придумав спосіб, як за допомогою технологій знайти місце для парковки.

Вчера со знакомым обсуждал, как сложно найти сейчас нормального токаря или фрезеровщика ( у него свой бизнес в металообработке), все пошли вайти. Приходится нанимать 70-летних стариков.

157 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Это конечно хорошо, что есть люди стремящиеся к светлому будущему. Другое дело, что эти идеи не новы в себе, особенно боты и соцсети. Просто что бы это потом не превратилось в какой-нибудь очередной Болдженос.

«На кухні мені дуже тяжко, простіше запрограмувати бота»

Отлично сказано.

Интересно, как обзовут следующее поколение. AA?

Следующее за Z поколение — Generation Alpha — «люди Альфа» — уже среди нас. Они родились примерно после 2010-2011 года в семьях X и Y. Их родители будут людьми, которые решились на потомство после тридцати. Прогнозируют, что люди Альфа будут более уравновешенные, позитивные и менее агрессивные.

Потом логически должно быть Generation Beta. Ну или 10.

Прогнозируют, что люди Альфа будут более уравновешенные, позитивные и менее агрессивные.

Если судить по моему мелкому 2013 года рождения, то когда это поколение вырастет, то миру наступит писец %)

В смысле у тебя там не только медведи по улицам бродить будут, но и стада песцов?

Цікаво, що принесе покоління альфа, частина покоління z, яка народилася вже в час інтернету.

Интересно различие между теми кто вырос за компьютером и с смартфоном или планшетом в руках.

Возможно они и положат конец отдельным гаджетам...

А может быть их поколение будет далеко от ИТ. Мобильные гаджеты жестко ограничивают пользователя, в то время как компьютер подталкивает к деятельности.

Чому підлітки починають займатись програмуванням

Потому что сейчас часто это единственное развлечение, которое детям доступно и позволяют родители.

Мортал Комбат уже не торт... ((

Раптом виникає ідея створення програми — це як інтелектуальний спалах. Винахідник пильно шукає аналоги в інтернеті і, не знайшовши, шукає програміста якому запросто цю програму зліпити за 3 години. Вуаля!

Раптом виникає ідея створення програми — це як інтелектуальний спалах.

В большинстве случаев это как диарея, когда у тебя есть 5 минут до катарсиса.

Ура, товариші! Світле майбутнє, про яке так довго говорили комуністи, нарешті настало. В статті більше дівчат ніж хлопців.

С одной стороны — молодцы. С другой — напишите нейронку, что предскажет их будущую страну проживания.

Там по ходу расследования всё того же ж «дозатора» таки выясняется что и к текущей стране проживания уже есть как бы вопросы... ))

Покоління Z

Неправильно... Поколение Ctrl+C

— Воно тобі треба? А як ти сім’ю годуватимеш, коли постійно будеш у роз’їздах? Ти повинна бути мамою. Ти ж дівчина! Ось це цілий день за комп’ютером сидіти?

какая компиляция взаимоисключающих параграфов: и «семью кормить», и «ты же девочка» и «в разъездах», и целый день за компьютером сидеть" :)

Все там правильно. Під «годувати сім’ю» мається наувазі буквально «готувати їжу».
Відповідно у нас тверждення «ти дівчина» — «ти повинна готувати їжу та народжувати дітей» — «готувати їжу та народжувати дітей складно коли часто їздиш у відрядження та цілий день сидиш за комп’ютером» — «воно тобі не треба, найди собі нормального чоловіка».
Не дуже зрозумілий лише зв’язок між «працювати програмістом» та «бути постійно у роз’їздах». Напевне вони вже екстраполювали кар’єру програміста з галери на кваліфікованого консультанта який часто мандрує по світу, що теж — непогано.

да, наверное, именно такую трактовку и имели в виду :)
учитывая % разводов в стране, специальность, позволяющая прокормиться, будет не лишней даже при наличии мужа. Ну и в плане длительности рабочего дня программисты не скажу, что самая кабальная профессия, чтоб ею детей пугать .

Вот вот мужа хорошего ищи чтобы не было разводов а не эту бездуховную профессию! ))

Походу те, кто всерьез воспринимают такие поучения, тоже попадают в обсуждения на доу. Только в топик про брачный контракт :)

Здесь «семью кормить» есть непосредственно лично варить борщ и жарить котлеты ))

да, мне и в голову не пришло, что работа программистом обнуляет умение / желание готовить :)

Ага, или там,вангую: когда же ей рожать, если дедлайны на работе одни)?
В целом, общество полно стереотипов, но каждому-свое)

Всё там логично.

Семья собралась за столом и ждёт, когда им в тарелки насыплют еду из казанка, что на огне. А мать в разъездах, на конференции, тестировщикам про Jenkins рассказывает (быстрая смена кадров а-ля Гай Ричи). Некому в тарелки сыпать еду, граждане, голодные, расходятся по кроватям, мрак и ужас покрывает их дом. В углу паутина, на ней голодный паучок впустую плетёт ерунду. Титры.

После титров сцена с вопросами о том, откуда в казанке на огне вообще что-то взялось, ведь мать в плену тестировщиков. Издалека маячит тень капитана Джека Воробья, которая порождает больше вопросов, нежели ответов.

Воно тобі треба? А як ти сім’ю годуватимеш, коли постійно будеш у роз’їздах? Ти повинна бути мамою. Ти ж дівчина! Ось це цілий день за комп’ютером сидіти?

Idiocracy.avi

Господи, какая удивительная прекраснота!

Побольше бы таких статей ).Ребятам-успехов!

Отличная красная тряпка старым пердунам (которые с рождения умеют в хаскель и радиосвязь) объявить перекличку и вручить самим себе оскара за найтрушнейшую зеленую траву раннишнюю.

Отдельный приз за акцентуирование на главном: над дозатором безусловно веселее сальничать, чем признать что 13-ти летняя девочка убегая от войны, хотя бы попыталась что-то придумать в помощь тем кто отвоевывает её дом, забыв о зраде и нытье.

Хотел выглядеть дартаньяном, но ... у тебя не получилось.

А як вам ідея зібрати всіх цих геніїв, дати ноутбук без інтернета і попросити написати, наприклад, звичайний парсер текстових файлів з парочкою фіч? ;)

А що в цьому цікавого?

Будьте справедливы. А если вас поставить контур защиты для АЭС 60-х годов программировать?

парсер текстового файла для людей, які створюють свої нейромережі == «контур защиты для АЭС 60-х годов» ?

Нейросеть на стандартных фреймыорках делать — полчаса. Понимаешь ли ты как она работает, как ее настроить наиболее эффективно -другое дело. Как пример: регулятором Ползунова пользуется практически каждый, но как много люднй смогут его рассчитать?

Нет. Не равно. Использовал исключительно для примера цепи «Разное время — разные технологии — разная квалификация людей». Как написал человек выше:
import neurounicorn
neurounicorn.do_magic()
І я бегу на форум расказывать о том,что я ИИ сделал.

Ну так я це прекрасно розумію і до того сам і вів, просто не хотів так в лоб писати це :)

дати ноутбук без інтернета і попросити написати, наприклад, звичайний парсер текстових файлів з парочкою фіч?

Ноутбук без интернета как туалет без бумажки. Теоретически можно, но зачем?

Без якої бумажки? Туалетної бумаги чи якої бумажки? Пропуска в туалет?
Якщо STEMовець, не зможе написати дефолтний парсер текстових файлів, без стековерфлоу, то у мене для нього погані новини.

Скоріше за все, вони щось ± робоче таки напишуть бо очевидно, що якась-таки голова є на плечах, інша справа, я впевнений на 99%, рішення міститеме купу багів і ще більше велосипедів і неоптимальностей.
Але тут треба розуміти, що будь-який девелопер, незалежно від лички, не напише оптимальну реалізацію алгоритма навіть середньої складності з першого(другого-третього) разу, якщо він бачить цей алгоритм вперше.

Молодец, ты доказал, что ты круче школьников. Достижение, чё.

а потом такие как он заставляют полтора часа писать код на бумажке на собесе

хароша практика. підтримую.

тобі доказав чи кому? школьнікі вилизали собі яйця так, що Джобс в гробу перевертається, а парсер файла зробити не зможуть? в чому проблема?

а парсер файла зробити не зможуть

— До чего дожились, — иронически сказал Полесов, — вчера весь город обегал, плашек три восьмых дюйма достать не мог. Нету. Нет! А трамвай собираются пускать!..

знак питання пропустив, бо тепер це виглядає не як питання, а ствердження. потім будеш писати, що я доказував це.

— Воно тобі треба? А як ти сім’ю годуватимеш, коли постійно будеш у роз’їздах? Ти повинна бути мамою. Ти ж дівчина! Ось це цілий день за комп’ютером сидіти?

Шел 2018 год от (предположительно) рождества Христова.

Найбільше мені подобається ситуація, коли, написавши код, ти компілюєш і раптом — баг. Інколи доводиться довго шукати помилку. Момент, коли ти її знаходиш і у тебе все відмінно запускається — це те, від чого я отримую задоволення.

С опытом это пройдет, и будет наоброт — долго пишешь код, потом компилируешь (без ошибок!) и оно с первого раза запустилось и работает все как задумано :)

А потом идёшь завариваешь кофе с крендельками долго смотришь в окно и возвращаешься дописывать ещё +100500 строк кода и прочего тестового окружения чтобы баг там таки найти... ))

С опытом это пройдет, и будет наоброт

Одними из самых страшных с точки зрения полезности являются баги в сторонних либах, когда ты тратишь тонны своего времени, чтобы пофиксить чужую багу, которая тебе не приносит никакого опыта и пользы, оставляя за собой пустоту и внутреннюю опустошенность. А самые страшные баги — в железе, на которые всем положить и которые исправлять никто и не собирается, а ты тратишь на них своё время, это просто потерянное жизненное время.

и оно с первого раза запустилось и работает все как задумано

У меня всегда чувство, что где-то меня натягивают по-крупному и оно сейчас как выстрелит, что мало не покажется %)

У меня всегда чувство, что где-то меня натягивают по-крупному и оно сейчас как выстрелит, что мало не покажется %)

Видимо, это следующая стадия опытности программиста, я еще не дошел до неё :)

«Я не знаю річ, яку не можна запрограмувати»

Молодец девчонка. Главное, что верит и глаза горят. Это позже уже поймет, что можно совсем чуть-чуть.

Что бы там не писали унылые недоброжелатели, а такими яркими ребятами можно только гордиться и ставить другим в пример. Особенно радует все большее количество девушек, идущих в STEM-профессии, вопреки всем идиотским стереотипам.

всем идиотским стереотипам

Понятно что тебя радует www.youtube.com/watch?v=kWvNVsPeW90&t=77
Учился на биотехническом, в эту профессию пошил девушки, половина группы была девушки. На выхлопе всего потока со смежными специальностями работает одна, и та на кафедре осталась горобцям дулі тикати. Риспект таким ребятам.

Наприклад, нейронна мережа Соломії аналізує електрокардіограми й ставить діагноз. Дмитро створив власну соціальну мережу й інформаційного чат-бота, Анастасія придумала дозатор прального порошку, який сподобався кронпринцесі Швеції. Єлізавета має ідею розумного смітника, а Володимир придумав спосіб, як за допомогою технологій знайти місце для парковки.

Вчера со знакомым обсуждал, как сложно найти сейчас нормального токаря или фрезеровщика ( у него свой бизнес в металообработке), все пошли вайти. Приходится нанимать 70-летних стариков.

фрезеровщика

ЧПУ же доступнее стали... Или я что-то не понимаю, и машины еще не научились какие-то операции делать?

Научились, но станки дорогие. CNC машины делают детали фактически любой сложности.

Да, но большинство вещей можно сделать и относительно простыми станками, тем более это экономически целесобразно чаще всего. Да и с ЧПУ нужно не быть рукопожопом в любом случае, знать характеристики матриалов итд.

Да, но нужен сениор фрезировщик на зарплату джуна фрезировцщика умеющий в болид формулы-1... ... чтобы дырки в ведрах позаделывать.

Был опосредствованно в одной конторе у которой таки среди прочего таки есть станки надо полагать они ними даже что-то делают даже «чистые боксы» есть но нет там чпу ))

ЗЫ: станки по виду ну хорошо сохранившиеся 60-е может прошлого века нормальные в общем станки где-то уровня «сельского гаража срединной америки». Но никак не выше.

ЗЫ: компания кстати отечественная но «дочерняя американская».

Скажіть хай пропонує хорошу ЗП — і вони повернуться :)

Все нормально там с зарплатой. Особенно у тех, кто занимается частными заказами. Но все достаточно сложно (и оборудование дорогое) + требуются инженерные навыки. Да и запортоть болванку, это не баг, а реальный убыток.

Но все достаточно сложно (и оборудование дорогое) + требуются инженерные навыки

В ІТ-галузі теж не просто

Да и запортоть болванку, это не баг, а реальный убыток

Так само як і Production-сервіс, який лежить — збиток для замовника.

В ІТ-галузі теж не просто

В айті насправді дуже легко почати.

Порівняно з чим завгодно. В кожного є компютер з доступом в інтернет, де можна скачати мільйони курсів по фронтенду та знайти який-небудь фріланс чи вебстудію, яка не дуже перебирає.

А якщо я хочу працювати на ЧПУ, то скільки грошей та зусиль мені треба витратити?

Ви не повірите, але не в кожного є комп’ютер...
Щодо ЧПУ, то можна спершу напроситись до когось, наприклад в якесь ПТУ, яке випускає токарів.
Але ж мова не про те, щоб навчитись, а про те, щоб знайти роботу :)

Ви не повірите, але не в кожного є комп’ютер...

Наприклад в кого? Можна порівняти кількість компютерів та станків до яких пускають кого попало?

Але ж і не в кожного в кого є комп’ютер пускають пушати код в production ;)
Хоч це й трохи різні речі, але обидвоє мали б довго перед тим вчитись що і як робиться, і тільки потім можна працювати за ЧПУ чи в production.

Я думаю, що ПТУ лише мріють про ЧПУ :)

Порівняно з промисловим інженірінгом.

Аналогия — у тебя нет дева , стейджа , тест энва , попытка выкатить код одна , цена ошибки статична .
5 раз пропустил ошибку — 5 раз заплатил .
Все еще хочешь сравнивать ?

Нормально-это 15 к. потолок(в Киеве)? У нас в Полтаве лучше продавцом в магазин техники пойти.Зарплата ± та же, работы в 100 раз меньше(и для здоровья лучше).

Ну з заказа токарь имеет треть у моего знакомого.

А яка різниця токарю, яка це частина від замовлення?
Він просто може щось робити і за це хоче отримувати хорошу ЗП.

Ну зачем мне вас переубеждать. Ваше право считать иначе. Я про то, что нормальный спец везде будет иметь хорошие деньги.

Часто слышу вот это «нормальный спец везде будет иметь хорошие деньги». А если копнуть, то у нас в не-итшных реалиях оказывается, что емкость рынка труда для этого спеца аж 5 рабочих мест на весь город, работать нужно одному за три специальности, и пока дорастешь материально до этого «нормального спеца», то полжизни пройдет.
Это очень удобно говорить из ИТ, где есть быстрая и прямая связь между работой и оплатой.

В ИТ тоже самое здесь. Сказки про

«нормальный спец везде будет иметь хорошие деньги»

 — это исключительно джунам мозги промывать.

Бывает по разному. согласен. Зависит от многих факторов.

Значит человек нормальный, но таких пока единицы.Тогда не совсем понятно почему желающих нету.Кстати для автоматизации не обязательно покупать ЧПУ, можно и обычный доделать. А делать нестандартные изделия на обычных станках выгоднее(на ЧПУ лучше большое количество однотипных изделий).

В среднем не похоже, что с зарплатой там хорошо, если смотреть такое:
rabota.ua/...​Id=1&keyWords=фрезеровщик

Вы же понимаете, что хорошего специалиста сама работа ищет (вне зависимости от сферы).

И кто «Лидеры рынка» для таких специалистов? Есть аналоги ЕПАМ-а, Grammarly и т.п. для фрезеровщиков?

«Лидеры рынка» в данном контексте — заводы-гиганты, откуда рабочим лучше побыстрей свалить в шараги помельче, где будут платить хоть немного больше.

Президент и Правительство тоже считают, что в Украине все в порядке с зарплатами. )))

пруф можно, где они так считают?

А что с ними не так, с зарплатами?
Зарплаты в госструктурах, да, зависят от решений правительства, но определяются бюджетом. Какой бюджет, такие и зарплаты.
Зарплаты не в госструктурах определяются рынком и ничем более.

Тут отечественные статистики начали писать якобы в Киеве (это столица Родины) хороший сантехник вполне поднимает $2000 з.п. впрочем может это в евро а водитель 25000 грн тоже «накатывает» а средняя по предприятиям зарегистрированным на печерском районе (это столица Родины) 22+ тыс грн а средняя вообще по Киеву (это столица Родины) 13+ тыс грн а вообще конечно интересно сравнить с простыми рабочими скажем теми же ж германскими во сколько раз больше? 10? 100?

ну в принципе хороший сантехник и не в столице может 1 килобакс поднять. Но там волка ноги кормят — т.е. и в выходные, если нужно, тоже работает.

Встал и пошёл фрезеровать, делов-то...

А заработки в металлообработке такие же как в ИТ ? ))).

Мені розповідали про те, як виглядає HTML-сторінка і що це взагалі таке. Пам’ятаю свої шалені емоції, коли в тезі style я писав background-color: red — і сторінка в браузері ставала червоною, а згодом red змінив на aqua — і сторінка ставала блакитною. Навіть не мав уявлення, що так взагалі можна робити.

Охереть, технологии.

Весь пост так и пропитан школьной наивностью.

Ну нормальные технологии чо в своё время когда только всё зашло написать хелловорд поместив его в index.html и public_html (впрочем кстати да index.htm и папка тоже вероятно как-то чуть иначе звалась) и потом зайти на него как-нибудь локально без покупного ещё домена (это вообще что такое да?) и оно оп-па и у тебя «реальный сайт» и воспринималось чисто как мистика только ожившая в технологии... )) так что нормально с чего-то начинать же ж надо.

ЗЫ: моим совсем первым было вероятно сперва просто вручную сделать 2+2 на ПМК а потом это ещё и программно забить и оно работает! было супер просто времена другие другие «ПМК нашего времени».

полцарства за дозатор

не могу перестать орать с этого комментария

Вот, кстати, да. Уже подташнивает страшно от всех этих yet another app, ещё и обвёрнутых в идеи стартапа, а дозатор — довольно-таки свежо, а что самое главное, полезно.

Для посудомоек подобное уже есть, может, и для стиралок тоже

Newer dishwashers often have fancy sensors that check to see how much water it needs to use and how long the cycle should be in order to get the dishes clean.

www.thekitchn.com/...​-rinse-your-dishes-243429

сколько пользуюсь стиралкой, столько использую гель порошок. Не оставляет следов и меньше концентрация на количество белья

В Украине практически везде порошок, а в северной Америке практически везде это жидкость, и когда подкидываешь белье для стирки тяжело на глаз сказать, сколько надо наливать. Из доступного на рынке есть только капельные дозаторы, но они льют детергент в зависимости от длины стирки, а не от потребности. Ведь часто цель освежить белье, а не постирать.

К.м.к. с порошком та же ж история одна только разница порошок насыпается просто так а жидкое наливать в предварительно вставленную корзинку потому что жидкость сразу убежит но там экономия ну так сомнительная я нашёл простой метод просто покупая моющее бОльшими пачками сразу и экономия ))

ЗЫ: причём двойная потому как и в магазин же ж ходить реже нада.

ЗЫ: причём тройная потому как и покупается всё чаще под акции а потому как «ежедневной внезапной необходимости» нет то и переждать до следующей акции сильно проще.

ЗЫ: плюс в горшочке обычно крышечка она же ж и есть дозатор. Правда «с запасом» это уже производители «немного мухлюют чтобы с гарантией».

ЗЫ: плюс жидкое на самом деле слабее порошка и лично у меня вопрос «не постирать но обновить» скорее именно в том чтобы «обновление» точно произошло а не просто поболтать в воде и сушке лично я наоборот опасаюсь «недолить» когда-то так и делал кстати «стремясь экономить».

К.м.к. с порошком та же ж история одна только разница порошок насыпается просто так а жидкое наливать в предварительно вставленную корзинку потому что жидкость сразу убежит

Там не совсем так. Обычная камера, как для порошка, только на электромеханическом затворе, который приоткрывается, чтобы детергент начал течь и пускают струю воды, чтобы ему помочь. В такие машинки засыпать порошок нельзя вообще. Капельные дозаторы состоят из двух частей — камеры с детергентом и камеры, куда детергент выливается как в поилке для животных, струя воды вымывает детергент и запускает его в барабан. Капельный дозатор опять медленно наполняет камеру для смыва детергента. Каждый раз, когда машинка подливает воду, она смывает часть детергента в барабан. Поэтому, чем больше белья и длинее стирка, тем больше расходуется детергента. Из минусов, когда бельё грязное — оно даёт мало детергента, а для освежения выливает таки больше, чем нужно. В любом случае, это экономнее, чем заливать на глаз.

ЗЫ: плюс жидкое на самом деле слабее порошка

Как это?

ЗЫ: плюс жидкое на самом деле слабее порошка
=>
Как это?

Жидкое оно всегда «для (более) деликатной стирки».

По остальному описанию к.м.к. у тебя какая-то специальная машинка в которой есть специальный диспенсер для детергента я провёл расследования )) в живом виде я не видел такой но видимо это машинка с вертикальной загрузкой потому как в «обычной» машинке вода заливается ровно только через один и тот же ж тракт что при полоскании что при первоначальной заливке и соотв. выполоскать не получится от слова никак пока отсек с детергентом непустой.

ЗЫ: правда отсек с ополаскивателем таки работает отдельно х.з. может и есть какая магия как ты написал но с другой стороны лично я и не помню чтобы машинка подливала воду уже в процессе стирки.

ЗЫ: ага я смотрю тут продают ещё и жидкое «he (highly efficient)» ну тут какие-то особенности национального моему уму и образованию и воспитанию непостижимые пока )) вот пока ты не сказал никогда не смотрел и даже не знал что такое есть теперь вот смотрю и думаю а кто тогда станет покупать моющее не «highly efficient»? у меня тут разрыв в экономическом социальном мировоззрении не знаю что сказать надо подумать.

ЗЫ: но отсюда начинается интерсный вопрос а об чём либо об ком конкретно вообще эта статья? потому как фишки которые мы с тобой обсуждаем чисто технически надо полагать исключительно североамериканские в Родине такого нет там машинки стиральные другие «просто с дыркой» (к) (тм) отсюда возникает вопрос а кто вообще эта девочка (девочка же ж придумала да?) и какое отношение она имеет вообще к Родине?

По остальному описанию к.м.к. у тебя какая-то специальная машинка в которой есть специальный диспенсер для детергента я провёл расследования ))

Стиралка обычная Maytag. У неё в комплекте шёл лоток для жидкого детергента и пустой лоток, в который можно поставить отдельно купленный диспенсер. Вот типа такого i.ytimg.com/...​5hbfBHc/maxresdefault.jpg , но это не он :) В опциях есть лоток для порошка, можно докупить, но тут порошка практически нет.

один и тот же ж тракт что при полоскании что при первоначальной заливке и соотв. выполоскать не получится от слова никак пока отсек с детергентом непустой.

Даже 10 летняя бош у меня в Киеве имела три подачи воды, порошок, ополаскиватель, дополнительный порошок. И в каждом цикле стирки воду она наливала через соответствующий отсек.

ЗЫ: правда отсек с ополаскивателем таки работает отдельно х.з. может и есть какая магия как ты написал но с другой стороны лично я и не помню чтобы машинка подливала воду уже в процессе стирки.

Опять же моя раритетная бош могла подливать воды раз 5, там какой-то датчик стоит на дне в баке, она льёт воду, если вода впиталась бельём, значит много белья, нужно доливать воды и так по кругу до тех пор пока датчик не покроется. В принципе всё просто как ситцевые трусы %)

как фишки которые мы с тобой обсуждаем чисто технически надо полагать исключительно североамериканские в Родине такого нет там машинки стиральные другие «просто с дыркой» (к) (тм)

Кстати, ещё одна чисто североамериканская фишка — тут практически нет тенов в стиральных машинах, ибо электричество дорогое, а подводится как холодная, так и горячая вода :)

Кстати, ещё одна чисто североамериканская фишка — тут практически нет тенов в стиральных машинах, ибо электричество дорогое, а подводится как холодная, так и горячая вода :)

Подозреваю это у тебя в кондоминиуме в котором вероятно и сама горячая вода централизованная в штатах централизованная только в самых богатых посанов в бетонных коробках на много этажей в картонных ящик с-под гипсокартона стоит личный отопитель-обогреватель даже в «кондо» чтобы подключать к нему стиралку чтобы она без тена а воду грел опять же ж всё равно отдельный этот нагреватель лично я смысла не вижу и не уверен что такое наблюдаю по крайней мере стиралка всегда подключена в «силовую сеть 220» (есть такая отдельно от «бытовой» 110) и туда же ж рядом сушилка. И посудомойка.

За горячую воду к стиралке слышал но никогда не видел хотя признаюсь внутре не лазил ))

ЗЫ: если честно вообще я не уверен что они вообще в горячей стирают вообще потому и галочка highly efficient на моющем наверное где-то помню читал якобы «для экономии электричества и сохранности вещей» стирают вообще только холодной сиречь комнатной приду проверю ))

Подозреваю это у тебя в кондоминиуме в котором вероятно и сама горячая вода централизованная в штатах централизованная только в самых богатых посанов в бетонных коробках на много этажей

Я в кондо жил пару месяцев до того, как переехал в таунхаус. Там промышленный бойлер стоит на этаже, каждом, для всех квартир. Есть и бойлера на весь дом, но не дальше, чтобы не было потерь тепла на передаче. В таунхаусах у всех газовый бойлер, в домах 60-70 годов ещё можно найти электрические бойлеры, но в то время сильно подорожало электричество и люди стали их менять на газ.

ЗЫ: если честно вообще я не уверен что они вообще в горячей стирают вообще потому и галочка

Ты просто не пробовал тут холодную воду, она градусов 2-4, в ней сильно не постираешь %) Только летом она становится градусов 10-15.

Ты просто не пробовал тут холодную воду, она градусов 2-4, в ней сильно не постираешь %) Только летом она становится градусов 10-15.

Только что проснулся встал попробовал вода как вода нормальная вода видимо градусов 18 ты просто не пробовал что такое градусов 10-15 или 2-4 ))

Впрочем я же ж южнее вашей тундры километров на 200 а у вас там в тундре и вечная мерзлота же ж наверное? )) ну и вообще квебек реальная тундра я буквально на днях смотрел просто возник вопрос кто такой залив Гудзона дотеперь почему-то я был уверен что это в районе гавани Нью-Йорка а на самом деле он большой (ну ок огромный) и в тундре т.е. реально совсем в тундре так что конечно может вода и 2-4 градуса там у вас.

ЗЫ: надеюсь градусы по цельсию LOL

ЗЫ: надеюсь градусы по цельсию LOL

Мы ж не какие-то имперцы, у нас тут продвинутая цивилизация, всё в единицах С и баночки пива объёмами 355ml, 473ml и 591ml %)

Ах ты же ж точно забыл ))

ты просто не пробовал что такое градусов 10-15 или 2-4

Когда 15 градусов, тут все уже купаются %)

Главное пляж от снега почистить и льдины от берега отогнать.

И белых медведиц снежками отогнать %)

Не медведи они везде есть так что тут похвастать не получится ))

Вчера лесники устроили всем гуттен морген в 5:50 в нашем нейбохуде — барражировал их вертолёт над conservation forest park’ом возле дома. Велосипедист во время утренней покатушки увидел медведя. Жаль я не видел скорость движения того велосипедиста %)

Я когда-то приводил анализ поведения пум, у них распозновалка отсталая, эволюционно неапгрейднутая и они воспринимают велосипедистов за оленей и горных козлов из-за формы руля и скорости движения. В прочем, пумы недалеки от истины, они что-то знают о велосипедистах или по крайней мере догадываются.

в Канаде больше распространены общественные прачечные или личные стиральные машинки дома?

Личные, даже в кондо.

Не хотелось бы иебя расстраивать, но

В Украине практически везде порошок

уже достаточно давно не так. Но, допускаю конечно что из Канады не видно.

Не хотелось бы иебя расстраивать, но

Не поверишь, мне абсолютно всё равно %)

уже достаточно давно не так.

Четыре года назад даже топовая бош не имела лотка для жидкого детергента. То, что они продаются, не означает их массовости. Ну а выливать жидкий детергент на бельё в барабане — это вообще варварство.

В наш Индезит более десятилетней давности с ещё механическим управлением можно без проблем заливать жидкое стирочное средство, просто в то же отделени вместо порошка.
Сейчас перешли на капсулы, что в итоге оказалось удобнее и эффективнее.
Но вполне вероятно что «в среднем по больнице» так и делают:

выливать жидкий детергент на бельё в барабане
заливать жидкое стирочное средство, просто в то же отделени вместо порошка.

Но оно же просто стечёт в бак, разве нет?

Когда включится вода — да, самотёком — может быть только небольшое количество.
Вопрос в другом — если заливать в бак это плохо, по как же работают капсулы?

Вопрос в другом — если заливать в бак это плохо, по как же работают капсулы?

Не то, чтобы плохо, оно падает на дно бака возле самого угла, где его практически не достать и плохо растворяется в воде без бултыханий, иногда бывает, что средство доживает и до полосканий.

В капсулах желешка растворяется не сразу и постепенно дозирует средство. Мы перестали пользовать капсулы, т.к. часто находили куски желешки на одежде, да и расход у них демонический, где-то 1 капсула на 1 кг белья, иначе не выстирывает. Да и смысл — это тот же жидкий детергент, только ты ещё и платишь за капсулу.

Почему-то школоло идет вайти, а не, например, в физику.

Забавно, что такими вопросами задаются люди, которые были такими же «школоло», ушедшими «вайти».

Ну мне никогда особо физика не нравилась, мне больше абстракции в математике нравились. А в программисты подался, потому что кушать хотелось.

А в программисты подался, потому что кушать хотелось.

Нельзя так откровенничать, здесь же одни идейные целки, которые программируют ради любви к искусству.

Ну я таки сместился в область, где математика таки требуется. Матстатистика и ЦОС и методы оптимизации, которые я еще с универа хорошо знал. Единственно, что не пригодилось — это решение задач матфизики и химии и их численные решения — умерла физика и химия в постсовке и полностью. Но понимание разностных схем сильно помогает. Понимаю, откуда ноги у кучи подходов растут. Также полезен с большего оказался матан и функан (не в деталях), понятны различные преобразования по ортогональным базисам. Так что университетская база таки пригодилась.
Но, почти всегда зарплата в этих областях была и есть на 30%-50% меньше, чем в стандартном аутсосрсе (на жизнь нормальную ее хватает тоже), сложно искать такую работу в постсовке и очень.
Так что этот путь, только для фанатиков хоть какой науки только. Для большинства он не подойдет.

wtf, когда был школьником занимался радиосвязью и теорией антенн, ит тоже было ( на форте), это было лет 25 назад

А что в Украине есть физика, чтобы в нее идти?
Ну и физики сейчас без математики и программирования нет.

Ще є і навіть активно бореться за те, щоб хоч трошки підтягнути наш рівень до загальноєвропейського. Ех, не сипте сіль на рану

Потому что даже во время когда я учился на физфаке — это все напоминало погибающий нии .
Кто что-то мог валил за границу работать(преподавать, а не штукатурить ) , оставались или овощи, или те кто бухал, либо те , кто не в состоянии были выучить язык и со злости на студентах срывался но чему-то еще учили .
Среди старых норм преподов был реальный мор — за 5 лет умерло 5 или 6 нормальных преподов на не слишком большом факультете.
Недавно заходил на факультет свой — такое чувство что время на 15 лет остановилось . Плюс ощущение склепа . Не думаю что студентов может зажечь такое . Это вам не мит )

С моего курса (~ 80-90 человек)- успешно занимаются физикой 2 человека (В Институте Нильса Бора и еще где-то в Северной Европе), Еще один работал в Германии пока грант не закрыли , потом вроде с недописанной диссертацией вернулся , помыкался и пошел в Куа.

Я свалил с 4 курса в то самое айти, тогда еще не иностранное а наше :)

Почему-то школоло идет вайти, а не, например, в физику.

где-то в параллельной вселенной в школе номер 404 Жмеренки сидит Физик на Pou.ua и пишет озлобленный комментарий, мол чойта вся школота физиками хочет стать, работать в Tesla, а не учит паскаль.

P.S. было бы странно, если бы на доу писали о физиках, а не программистах.

имхо достаточно большой процент школьников имеет слабое представление о желаемой специальности вообще и о том, что она на самом деле собой представляет. Поэтому по их мнению востребованное направление задают прицельными пенделями любящие родители.

Беда только в том, что детей готовят быть конкурентными в настоящем, а не будущем мире . Смотрите на юристов и экономистов.

может потому что вы не на том форуме?

Подписаться на комментарии