Топменеджери ІТ-компаній розповіли, чи потрібна вища освіта, які книжки читають і коли варто шукати першу роботу

Українську освіту трансформують і наближають до європейської. Невдовзі студенти зможуть самостійно обирати темп і тривалість навчання, а також змінювати спеціальність. Окрім того, Міносвіти анонсувало експериментальний проєкт — на базі університетів створять мережу стартап-шкіл, щоб готувати інноваційні рішення, якими можуть зацікавитися інвестори.

DOU запитав у засновників і топменеджерів найбільших ІТ-компаній в Україні, чи потрібна, на їхню думку, вища освіта для карʼєри в галузі, чи поєднували вони навчання і роботу, а також які книжки вплинули на їхній світогляд і професійний розвиток.

Олена Самборська, керівна та HR-директорка Luxoft в Україні

Моя освіта. Я здобула дві вищі освіти в Чернівецькому національному університеті. Перша кваліфікація — біологія. Це дало мені гарні базові знання з фізики, хімії, математики, біології. Я дізналася про різні наукові підходи до розв’язання проблем, що дуже допомогло в бізнесі. Друга кваліфікація — психологія. Це допомогло краще розуміти себе та інших.

Також я проходила курси в європейській бізнес-школі INSEAD і завершила дві програми Києво-Могилянської бізнес-школи — «Системний погляд на бізнес і управління» і «Впровадження змін для операційних та HR-директорів».

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Можу виділити такі плюси вищої освіти:
— середовище однодумців;
— найкращий час, щоб займатись тим, що справді подобається;
— системний підхід у здобутті знань;
— можливість спробувати себе в наукових дослідженнях (як би це занудно не звучало);
— розвиток самодисципліни та вміння досягати результату.

Серед мінусів:
— складно поєднувати навчання і здобуття практичного досвіду;
— пʼять років у виші, а на виході — джун, серйозно? Вважаю, що університети мають реформувати свої курси й поставити мету випускати з технічних факультетів щонайменше Middle-фахівців. Під це варто створювати спеціальні програми, давати студентам практичний досвід. Таким має бути основний KPI для вищого навчального закладу.

Навчання vs робота. Починати працювати варто вже на останніх курсах. І тут важливо відповідально обирати тему дипломної — вона має додавати нішевих навичок, які допоможуть потім під час пошуків постійної роботи.

Які книжки вплинули на мене:

— «Команда команд. Нові правила взаємодії у складному світі» Стенлі Маккрістала. Ця книжка змінила мій погляд на організаційні підходи, дуже підтримала під час війни.

— «Принципи» Рея Даліо. Допомогла глибше зрозуміти себе як керівницю. Не з усім погоджуюся, але дуже вдячна автору за погляд.

— «Прокляття ефективності, або Синдром „шахти“» Джилліан Тетт. Дізналась про число Данбара, зацікавилася антропологією, ще раз підтвердила свої думки про важливість корпоративної культури.

Антон Михайлюк, голова київського центру розробки DataArt

Моя освіта. Я навчався на електротехнічному факультеті Київського політехнічного інституту, який завершив 1985 року з відзнакою. Спеціальність — «Електропривод та автоматизація промислових установок».

На третьому курсі долучився до наукової роботи на кафедрі, де захопився обчислювальною технікою та програмуванням. Багато часу проводив в обчислювальному центрі КПІ, що, власне, і визначило мій професійний шлях.

Антон Михайлюк в обчислювальному центрі КПІ, 1984 рік

У 1985–1988 роках я навчався на аспірантурі при кафедрі обчислювальної техніки КПІ, у 1992-му захистив кандидатську дисертацію, присвячену комп’ютеризації навчальної діяльності. Потім працював на кафедрі спеціалізованих комп’ютерних систем факультету прикладної математики КПІ старшим науковим співробітником, а пізніше доцентом. До DataArt я долучився у 2011-му, з першого дня існування київського офісу компанії. Довелося залишити викладання, оскільки одразу побільшало роботи й стало складно це поєднувати.

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Я б утримався від категоричних формулювань на кшталт «потрібна», «необхідна», «обов’язкова» тощо, адже є чимало прикладів, коли успішну кар’єру в ІТ будували люди без вищої та й без будь-якої профільної освіти. Водночас вважаю, що профільна вища освіта корисна айтівцям, які мають успішно конкурувати на глобальному ІТ-ринку не лише з іншими фахівцями, а тепер уже й зі штучним інтелектом.

Негативний досвід у здобутті вищої освіти я б здебільшого пов’язував з неправильним вибором навчального закладу, факультету, спеціальності тощо. А ще з неправильними очікуваннями. Обираючи навчальний заклад (в Україні чи за кордоном), абітурієнт може орієнтуватися на спеціальні рейтинги, зокрема на рейтинг вишів DOU. Корисно порадитися з неупередженою та авторитетною для вас людиною.

Навчальний заклад перестає відігравати роль основного джерела професійних знань, умінь і навичок. Університет може надавати тільки базу, формувати засади професійного і життєвого світоглядів, навчити самостійно здобувати потрібні знання та правильно їх застосовувати. Якщо від початку орієнтуватися саме на такий підхід, то вища освіта буде корисною.

Навчання vs робота. Починати працювати в індустрії, робити наукові дослідження при лабораторіях варто якомога раніше. Водночас навчання і робота не мають заважати одне одному, щоб через постійне невстигання не зводити їх до профанації.

Найімовірніше, обраний університет не дасть достатньо практичних знань, тому треба з самого початку орієнтуватися на повсякденну самостійну роботу. Я б радив займатися тим, що подобається, що додає енергії і мотивує розвиватися. Памʼятаймо і про фінансові переваги роботи, але не варто намагатися отримати все і негайно.

Які книжки вплинули на мене. На мій професійний вибір дуже вплинув пригодницький науково-фантастичний роман «Таємничий острів» Жюля Верна. Це романтична і дещо наївна історія про людей, яких закинула доля на безлюдний острів. І вони там не лише вижили, а й створили досить розвинену і комфортну інфраструктуру, а потім щасливо повернулися додому лише завдяки тому, що серед них був досвідчений інженер з безмежним (для свого часу) багажем природничих знань.

Цей роман я прочитав у 13-річному віці, коли вже замислювався над майбутньою професією, а саме обирав між біологією та інженерією. Саме завдяки цій книжці я почав віддавати перевагу інженерії.

А вже в студентські часи мене надихнули «Мистецтво програмування» Дональда Кнута і «Вступ до систем баз даних» Крістофера Дейта.

Віталій Нужний, Regional Delivery Head Ciklum в Україні, Польщі та Болгарії

Моя освіта. Я закінчив Київський політехнічний інститут понад 20 років тому і досі відчуваю, як цей досвід позитивно впливає на мою роботу. Саме вища освіта дала розуміння основ ведення бізнесу, різних технологій та їхньої взаємодії. Без цих знань було б неможливо піти далі, аніж робота над одним кодом чи проєктом.

Віталій Нужний (праворуч) зі старшим братом на оглядовому майданчику в Маріїнському парку, 1996 рік

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Вища освіта потрібна в довгостроковій перспективі. Нині популярні курси, які тривають 1–6 місяців, однак вони не дають всієї бази. Тож випускники таких програм (навіть після кількох років роботи) часто не можуть піднятися вище рівнів Junior чи Middle, адже не мають фундаментальних знань для наступних кроків.

Навчання vs робота. Здобувати практичний досвід варто починати на 2–3 курсах університету. Є чимало фрилансерських бірж, де можна знайти проєкти чи долучитися до них на волонтерських засадах. Це чудовий варіант, щоб набратися досвіду і спробувати сили на практиці. Також може пощастити — і вас відберуть на якусь програму для інтернів в ІТ-компанію.

Що більше різноманітного досвіду ви здобудете, то краще буде розвиватися ваша кар’єра. Будь-який досвід вас збагатить, але найкраще, щоб він одразу був пов’язаний з ІТ.

Ще в університеті варто випрацьовувати навички роботи в команді. Ви можете бути найкращим спеціалістом, але невміння взаємодіяти з іншими не дасть розвиватися в сучасних ІТ-компаніях. Що складнішим є проєкт, то більше фахівців над ним працюють — потрібно вирішувати, хто буде керувати розробкою, представляти результати клієнтам, проводити код-рев’ю тощо. Більшу частину важливих рішень ухвалюють у групах. Треба вміти презентувати та аргументувати власну думку, і ці навички краще здобути якомога раніше.

Деякі навчальні програми у вишах вчать нас по-новому дивитися на роботу в ІТ. Наприклад, на мене дуже вплинув курс, сфокусований на дослідженні різних варіантів роботи алгоритмів. Тоді я вперше зрозумів, наскільки важливо аналізувати всі можливі сценарії розвитку подій. Ця концепція цікава не тільки в інженерії, а й у бізнесі.

Які книжки вплинули на мене:

— «Flash Boys. Ринок цінних секунд: революція на Уолл-стрит» Майкла Льюїса. Цю книжку можу порадити студентам, які цікавляться фінансами, технологіями або етикою в бізнесі. Там є така важлива рекомендація: завжди прагніть зрозуміти внутрішній механізм індустрії, в якій ви працюєте, особливо коли йдеться про складні та змінні сектори, як-от фінансові ринки. Автор підкреслює важливість чесності, відкритості та інноваційних підходів для створення ефективних ринків.

— «Мислення швидке й повільне» Деніела Канемана. Це вже класична робота, в якій йдеться про дві системи мислення: швидкої (оперує автоматично і швидко, з мінімальними зусиллями) та повільної (вимагає уваги та концентрації для складних обчислень та рішень). Книжка допомагає зрозуміти, як ці системи впливають на наше сприйняття світу та ухвалення рішень. Вона вчить розпізнавати, коли швидке інтуїтивне мислення може ввести в оману і коли варто залучити повільну систему для глибшого аналізу ситуації.

— «Стратегія блакитного океану» В. Чана Кіма і Рене Моборн. Ця книжка особливо цінна для мене. Теза з неї: завжди шукайте «блакитні океани» — невикористані та неконкурентні ринкові простори, де можна створити новий попит. Не варто боротися за частку вже наявного ринку з високою конкуренцією («червоний океан»), краще зосередитися на створенні нового ринку або сегменту, в якому ви можете домінувати. Автори рекомендують не боятися досліджувати нестандартні ідеї та підходи, які відчинять двері до нових можливостей, допоможуть створювати сенси не тільки для бізнесу, а й для суспільства загалом.

Анастасія Фролова, Country Manager Ukraine у SoftServe

Моя освіта. У 2004 році я вступила до Львівського національного університету імені Франка на клінічну психологію. Тоді я нею дуже цікавилась, не думала про перспективи й не знала, що для цієї професії на все місто є лише 2,5 ставки. Тож ще під час навчання почала шукати інші шляхи для розвитку, спершу займалася перекладами, а після четвертого курсу почала працювати в ІТ. Вважаю це правильним рішенням.

Тепер, залежно від робочих потреб, проходжу курси MBA у Київській школі економіки, Українському католицькому університеті, а також внутрішні навчальні програми SoftServe.

Випуск із внутрішньої лідерської програми у SoftServe. Анастасія Фролова — у першому ряду, друга зліва. 2017 рік

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Ми завершуємо школу у 17–18 років, коли багато хто ще не впевнений у своєму шляху і не знає, ким хоче бути. Університет допомагає розширити світогляд, отримати основу для карʼєрного старту, дає час визначитися з планами. Водночас нині навчання не завершується після випуску з університету, важливо продовжувати розвиватися, маєте ви вищу освіту чи ні.

Навчання vs робота. Робота під час навчання допомагає зрозуміти, якими бувають завдання і що більше до вподоби, дає можливість безпечно експериментувати. Але це поєднання дається нелегко, якщо серйозно ставитись і до навчання, і до роботи, то це дві повноцінні зайнятості. Наприклад, я ставила роботу пріоритетом, але мої пари були здебільшого в другу зміну, тож встигала відвідувати деякі з них. Звісно, сесії для мене були напруженішими, аніж для моїх одногрупників, які фокусувалися лише на навчанні.

Ще в університеті варто шукати для себе тих людей, які надихають, — менторів. Раніше це було не надто популярно, але нині бачу, що успішні люди охоче діляться досвідом. До речі, у SoftServe University ми маємо спільноту менторів — це орієнтовно 150 фахівців, які допомагають студентам.

Корисно долучатися до молодіжних організацій. Часто вони пропонують міжнародні обміни, що поліпшує навички міжкультурної комунікації, допомагає подолати внутрішні упередження. Я такого досвіду свого часу не мала, проте вважаю, що нині це точно варте рекомендації.

Які книжки вплинули на мене. Я люблю читати. Окрім бізнес-літератури, це обов’язково художня, а також біографії чи мемуари видатних і неординарних особистостей. Наприклад, Нельсона Мандели, Магатми Ганді, Барака Обами, Соломона Гуггенхайма, Метью Макконагі й Андре Агассі. Їхні історії показують, що немає єдиного шляху до успіху. Що набагато важливіше, які цінності ви транслюєте і як це резонує в суспільстві.

Назву ще дві важливі для мене книжки:

— «Моральні листи до Луцілія» Сенеки. Вона про формування характеру, дисципліну думок і світогляд. Я маю навіть нотатки з короткою творчою інтерпретацією кожного листа.

— «Обдурені випадковістю» Насіма Талеба. Гарний нарис про роль випадковості в нашому житті. Історія про те, що не варто до власних здобутків і поразок ставитися надто серйозно, адже часто ми переоцінюємо свій вплив на ситуацію.

Сергій Скуріхін, засновник і СЕО ZONE3000

Моя освіта. Програмуванням я почав захоплюватися у дев’ять років. Мій батько тоді мав доступ до обчислювального центру, де було багато комп’ютерів. Один з татових колег дав мені книжки з програмування (і магічного пенделя), тож я самостійно почав вивчати мови Modula-2 та Pascal. Виявилось, що це справді цікаво.

У 1995–2000 роках я навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки (нині це Харківський національний університет радіоелектроніки). До цього закінчив комп’ютерний ліцей при цьому виші, вступив туди у 15 років.

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Головне, чого мене навчили в університеті, — вчитись. Виш дає і чимало другорядних умінь, які відіграватимуть важливу роль у житті. Наприклад, вкладатись у дедлайни (курсову треба здати завтра), розставляти пріоритети (пиво/дівчата/дискотека/курсова). Працювати понаднормово (коли пріоритети розставив не оптимально), самостійно вивчати предмети (погано визначив пріоритети — не потрапив на лекцію), знаходити спільну мову з викладачами (погано розставив пріоритети, що вплинуло на відвідування лекцій) тощо.

Навчання має бути цікавим, якщо ж ні — варто шукати інше заняття або йти в інший виш. У девʼяності роки інтернет не був доступним, тож я самостійно навчався за книжками. А тепер Google і ChatGPT мають відповідь на будь-яке запитання. Практику зараз можна знайти в багатьох компаніях, які пропонують навчальні програми для джунів. Або ж самостійно розробляти пет-проєкт.

Навчання vs робота. Краще починати працювати ще до навчання. У 16 років я вже займався першими проєктами як фрилансер — розробляв програми. Батько допомагав знайомитися з людьми, яким це було потрібно. Пізніше почав самостійно шукати замовлення на американських сайтах, відгукувався на оголошення, де шукали програмістів. Англійська тоді в мене була на рівні учня загальноосвітньої школи, але словник і практика допомагали в спілкуванні.

Які книжки вплинули на мене:

— «Чужинець на чужій землі» Роберта Гайнлайна. Прочитав ще у дитинстві. Головна теза: «А що, так можна було?!». Догми суспільства закладаються з вихованням, але не всі з них корисні в житті.

— Книжки Айзека Азімова. Перечитав у дитинстві все, що знайшов. Досі мрію зібрати свого робота :)

Юрій Адамчук, CEO Avenga

Моя освіта. У мене кілька вищих освіт. Я навчався на кафедрі міжнародних економічних відносин у Львівській комерційній академії, також закінчив Дипломатичну академію України при Міністерстві закордонних справ, Університет Джорджа Мейсона у США (у межах програми Едмунда Маскі). Торік я навчався на Advanced Management Program від Гарвардської школи бізнесу.

Юрій Адамчук під час навчання у США

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Я вклав багато часу в освіту, але вважаю, що немає єдино правильного підходу. Перевагою вищої освіти, окрім твердих знань, є можливість прокачати софт-навички, розширити світогляд і знайти друзів.

Навчання vs робота. Вважаю, що оптимально починати працювати на старших курсах університету, коли людина є більш зрілою і готова брати на себе додаткову відповідальність. Тоді після закінчення університету ви матимете не лише диплом, а й практичний досвід, а це буде суттєвою перевагою для карʼєри.

Під час навчання потрібно знаходити цікаві ніші й максимально заглиблюватись в них. Експертність — це про глибину, а не ширину.

Які книжки вплинули на мене:
— «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла;
— «Кам’яне обличчя, чорне серце» Чу Чин-Нінґа;
— «Managing Professional Services Firm» Девіда Мейстера.

Анна Щербакова, віцепрезидентка та операційна директорка GlobalLogic Ukraine

Моя освіта. У 1998–2003 роках я навчалася у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на факультеті романо-германської філології.

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. Вважаю, що вища освіта потрібна незалежно від галузі. Якщо вона стане початком вашої професії — вам надзвичайно пощастить. Якщо ж ні (що відбувається досить часто), то вища освіта дасть кругозір і коло спілкування, сприятиме розвитку критичного мислення. А це вже хороші стартові дані, щоб надалі обирати справу, якою ви хочете займатись.

Анна Щербакова (ліворуч) зі студентською подругою, 2001 рік

Навчання vs робота. Я майже не працювала під час навчання. Трохи фрилансила на останньому курсі, займалася перекладами. І жалкую про це. Вважаю, що практика допомагає розвивати самооцінку (ви розумієте, на що здатні), дає досвід і усвідомлення, чи ви справді хочете займатися справою за фахом.

Ще під час навчання я б рекомендувала визначитись, у чому ви хочете досягти успіху. Варто шукати курси і профільні події, підписуватись на авторитетних в обраній сфері особистостей. І за найменшої можливості намагатись практикувати.

Які книжки на мене вплинули. Останнім часом мені цікаво читати біографії. Наприклад, «Становлення» Мішель Обами, «Анна» Емі Оделл (це біографія головної редакторки Vogue Анни Вінтур).

Люблю книжки про видатних жінок. Для мене це історії про наполегливість і любов до своєї справи, які приносять довготривалий результат. Там є і про те, що не варто боятися відрізнятись і що зусилля можуть давати плоди, а надзусилля здатні змінити життя.

Віталій Седлер, СEO і співзасновник Intellias

Моя освіта. Ми з Михайлом Пузраковим (теж співзасновник Intellias — ред.) навчались разом, спочатку у Львівському фізико-математичному ліцеї, а в 1994–1999 роках в одній групі на факультеті прикладної математики та інформатики у Львівському національному університеті імені Франка.

Зліва стоїть Віталій Седлер, знизу в сірому піджаку — Михайло Пузраков, а справа в окулярах — Олег Піскозуб, який зараз Country Head Intellias в Польщі. Це орієнтовно 2-й курс навчання в ЛНУ ім. Франка

Чи потрібна вища освіта для кар’єри в ІТ. На мою думку, фундаментальна освіта, зокрема університетські знання з математики та інших точних наук, сьогодні є вагомою перевагою. Звичайних курсів з мов програмування може бути недостатньо на висококонкурентному ринку талантів. Особливо якщо мати амбіції зростати професійно та кар’єрно в IT.

Навчання vs робота. Здобувати практичний досвід варто ще під час навчання, щоби після закінчення університету вже мати потрібні навички та знання. Також це допоможе швидше визначитися з розвитком у професії.

Під час навчання варто приділяти увагу використанню інноваційних технологій, включно з можливостями штучного інтелекту. Важливо розвивати й проєктне мислення, а для успішної роботи в майбутньому знадобляться гарні софт-скіли — навички роботи в команді, вміння вирішувати конфліктні ситуації, давати фідбек тощо.

Якщо студент відчуває, що університетської програми недостатньо, сьогодні є чимало можливостей для отримання додаткових знань. Це книжки, вебінари, різноманітні курси від IT-шкіл і компаній. Наприклад, у 2021-му ми запустили освітній хаб IntelliStart, а торік відкрили науково-практичну лабораторію IntelliMapLab у ЛНУ імені Франка, де студентів навчають створювати карти для навігаційних систем автомобілів.

Андрій Анісімов, CEO в Infopulse

Моя освіта. Коли я завершував школу, мене приваблювала прикладна математика, тому спробував вступити до Львівського університету. Спроба завершилася невдачею (забракло 0,5 бала), тож я пішов працювати на будівництво.

Згодом зацікавився автоматизацією будівельного виробництва. Під час вступу до Київського інженерно-будівельного інституту (зараз Київський національний університет будівництва і архітектури) я вгадав з вибором спеціалізації «Автоматизовані системи управління». Це був мій перший вдалий крок до галузі IT.

Про роботу після навчання. Після закінчення інституту я три роки працював на одному напіввійськовому підприємстві, там здобув базові знання системного програмування і досить добре розвинувся у цьому напрямі. Наступна робота теж була системним програмістом, але вже на більш сучасному обладнанні. Займався базами даних і першими UNIX-системами. А потім у 1991-му ми створили Infopulse.

Олексій Сігов, President в Infopulse

Моя освіта. Я став програмістом завдяки моєму батькові, який працював з академіком Віктором Глушковим і брав участь у створенні першого покоління вітчизняних комп’ютерних машин. Є популярний фільм «Гра в імітацію» — про створення механізму для дешифрування німецької машини Enigma. Логіку в цих машинах формували штекерами. Те, що зараз пишуть за допомогою коду, тоді перемикали вручну. Для мене це стало визначальним: було дуже цікаво дізнатися, що це таке і як працює.

У моїй школі якраз проходив профорієнтаційний експеримент: учням пропонували на вибір вісім професій, одна з яких — програміст. Тож у 8–9 класах мені викладали програмування, а влітку я вже був на практиці в обчислювальних центрах.

Після школи я вступив до Київського інженерно-будівельного інституту, і це був лише другий набір на факультет програмування. Тоді деякі викладачі навіть не дуже розуміли, чого нас вчити, а свої перші програми я набивав на перфокартах.

Про роботу після навчання. Після вишу я чотири роки працював у державній компанії. Потім вступив до аспірантури на заочну форму, встиг пройти попередній захист дисертації — і тут почалися молодіжні кооперативи, можливість створювати приватні фірми. Я зрозумів, що настав мій час, і в 1991 році ми з Андрієм Анісімовим зареєстрували свою компанію.

Одна з найкращих порад, яку я коли-небудь отримував, була від першого керівника: намагайся дивитися на речі широко, і якщо є досягнення, то нехай про них дізнаються люди, — це допоможе у майбутньому.

Які книжки вплинули на мене. Можу порекомендувати книжки Річарда Бренсона. В одній з них він пише про те, до чого я теж дійшов: «Якщо у вас є плани, але вам від цих планів не страшно, то це неправдиві плани». Разом з персональним зростанням збільшується відповідальність, тож наші ініціативи коштують все більше і більше грошей, а помилки стають дедалі дорожчими.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному5
LinkedIn


20 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
профільна вища освіта корисна айтівцям, які мають успішно конкурувати на глобальному ІТ-ринку не лише з іншими фахівцями, а тепер уже й зі штучним інтелектом

Ось в цьому місці чай пішов носом. Далі читати не можу. Чомусь дуже смішно стало. Піду краще далі конкурувати зі штучним інтелектом, if you know what I mean. :)

Якшо для вас робота в айті — це копіювати відповіді чатЖПТ, то можете обійтись без освіти. Але ваш роботодавець, зможе копіювати відповіді і без вас

Усі перелічені добродії, які займають найвищі посади в організаціях якими вони керують — мають вищу освіту.
З іншого боку скажімо в Америці у мільярдерів тренд — покинути вищу освіту, починаючи від Джона Девісона Рокфеллера, першого мільярдера як такого. Його статки на момент смерті в 1937 році в 1.4 мільярди доларів, у віці 97 років. З урахуванням інфляції це більше 330 мільярдів доларів, що є найвищім статком будь коли в історії людства. Так само покинули навчання : Біл Гейтц (Microsoft), Стів Джобс (Apple), Марк Цукерберг (Facebook), Ларрі Еллісон (Oracle) , Джек Дорсі (Twitter) тощо. Щоправда усі в списку крім Джобса покинули навчання оскільки керували власним бізнесом і немали часу навчатись далі, Джобс напевно банально не визначився із спеціалізацією, бо скажімо дизайн вивчав сумлінно. Рокфеллер же, інвестував в велику кількість американській вищих навчальних закладів, і по факту більшість шкіл MBA цих університетів навчають саме його методам роботи.

Що означає «тренд покинути вищу освіту» з точки зору даних, а не одиничних прикладів?
Який відсоток мільярдерів а Америці покинули вищу освіту?

Також цікаво було б порівняти наступні величини: (1) відсоток людей, які стали мільярдерами серед тих, хто покинули вищу освіту; з (2) відсоток людей, які стали мільярдерами, серед тих, які здобули вищу освіту.
Але то вже дуже тонкі метерії :-)

А тут цікава статистика, насправді вона існує. 88% мільйонерів в США закінчили коледж, тобто переважна більшість. А от серед мільярдерів 25% — тобто дуже суттєвий процент покинули навчання і не отримали диплом, і при цьому головна причина цього — вони створили і почали займатись бізнесом під час навчання в коледжі.
В цілому же по світу, зі списку Forbes де 400 людей. 298 мають вищу освіту а 108 її не мають. Серед найбагатших 25 людей планети, троє — покинули навчання. Білл Гейтс та Марк Цукерберг — кинули навчання в Гарварді. Ілон Маск — покинув аспірантуру в Стенфорді, ступінь бакалавра з фізики та економіки він отримав у Пенсільвантскому університеті.
Далі цікавіше статистика. Зі списку Forbes — 188 мільярдерів закінчили Гарвард, 74 — Стенфорд, 64 — Університет Пенсільванії (державний), 53 Колумбійський Університет (державний), 38 MIT, 35 Університет Корнела, 31 Йельский Університет, 29 Університет Південної Кароліни, 29 Університет Майямі, 26 Університет Чікаго. В списку вузів в яких навчались сучасні мільярдери тільки Кембрідж та Оксфорд не американські з доволі суттєвим відривом по кількості грошей від випускників Гарварду в майже п’ять трильйонів доларів.
Тобто так це історія не про знання — це історія про політику, діти багатих батьків з великою долею вірогідності стають ще багатшими, тобто переважним фактором багатства є не освіта — а батьківське (чи чиєсь інше, тренерів главарів банди тощо) виховання. Тим не меньше низка державних університетів в США показують, що освіта теж дуже дієва. Так само саме умови які створює США надають можливість деяким представникам їх народу ставати казково багатими (тобто система мало розподіляє доходи між людьми які створюють матеріальні блага).
Тобто коли Кіосакі писав «Багатий папа бідний папа» він не на пустому місці це писав, власне як і Карл Маркс який просто з іншого боку зайшов у висновках.
Найбагатший громадянин України Ринат Ахметов — закінчив ДонНУ в 2001 у віці 35 років, свій перший бізнес він відкрив в 1992 році у віці 26 років.

«Я уже неоднократно говорил что в капиталистичекой стране власть — это деньги» Борис Колесніков youtu.be/YpWsrBUfSxo?t=64

Фундаментальна помилка, яку допускають, ті, хто спекулює на темі американських підприємців з вищою освітою чи без неї, це те, що навіть якийсь задрочений Університет Маямі — на 100 голів вище будь-якого українського вишу. А якщо якийсь підприємець кинув навчання в Гарварді, бо мав круту бізнес-ідею, говорить тільки про те, що людина уже була досить забезпеченою, щоб наплювати на навчання, за яке потрібно платити порядка 60к доларів на рік. Це вже не говорячи про те, як в той Гарвард складно потрапити. Тому ці всі порівняння не мають сенсу.

Рассуждать

В цілому же по світу

ссылаясь на

списку Forbes де 400 людей

, который называется «The wealthiest 400 American citizens»... ну такое...

298 мають вищу освіту а 108 її не мають.

298 + 108 = 406 а список из

400 людей

Забув де бачив цю фразу, але кинути Львівський лісотехнічний — не те саме, що Стенфорд

Не такий модний — так. Так і КПІ скажімо, теж не Львівський лісотехнічний в середені самої Україні. А от чому таки можуть навчити — щоправда тих хто хоче вчитись, це напевно зовсім інше питання. Звісно Стенфорд — бренд не просто так, мене скажімо в Універі ніхто не вчив як писати резюме та шукати роботу. Або як вести бізнес та справи, спілкуватись з людьми тощо. В Стенфорді щ цього є окремі курси — між іншим матеріали з них відкрити, усі бажаючи можуть прочитати — дуже цікаві, коли мені було 21-22 особисто мені таких знань дуже не вистачало, хоча я їх знайшов в інтернеті по лоскутках з різних сайтів з пошуку роботи (основа вищої освіти — вміння самостійно працювати з інформацією). Тобто Стенфорд і справді марка — випускники цього вищого навчального закладу справді мають перевагу над іншими в інструментарії і займуть провідні керуючи позиції в компаніях, бо банально створюватимуть їх.
Рокфелер теж кинув вчитись в коледжі Клівленда, попередньо одружившись із викладачкою математики в ньому — Лорі Спелман, яка консультувала його з бізнесу усе життя — як він неодноразово казав, «Без порад Лори — я би був жебраком». Причиною того, що Рокфелера покинув навчання — був бізнес із компаньйоном Джоном Кларком, якому потрібні булий інвестиції в $2000 — компанія займалась забезпеченням армії конфедерації припасами та фуражом.

якщо просто девелопер то цю освіту можно було втиснути у 2 роки

Тут штука в тому, що ми дивимось на це ретроспективно (озираючись назад в минуле, знаючи сьогодення).

Але під час здобуття освіти людина не знає свого майбутнього, вона не знає, ким буде працювати. І тому освіта — це, по-перше, база, а по-друге, вміння вивчати нове.

Ясно, якщо людина знає, що вона буде все життя девелопером якихось простих систем (наприклад, «формошльопером» :-) ), то вона може вирішити, що їй вистачить двох років, щоб вивчити програмування (а хтось взагалі скаже, що пів-річних курсів достатньо).

Але потрібно оцінювати наскільки така ставка ризикована.
Чи впевнений я після 11 класу, якою буде моя професійна кар’єра, щоб зробити ставку на курс по програмуванню, замість повноцінної вищої освіти? — особисто я не готовий робити таку ставку. А ви?

Що мається на увазі вища освіта? у нас це історія, релігія, купа викладачів викладає застарілий контент

1. Я не сприймаю питання «що мається на увазі вища освіта?» як серйозну дискусію.

2. Якщо історія і релігія — це основні спеціальності вашої вищої освіти, то ок, це ваш вибір (це лише підтверджує те, що при виборі місця навчання не планувалась всерйоз робота в IT).
Але, наприклад, в мене основними були фізика і математика. І хоча я не передбачав, що буду працювати в галузі розробки програмного забезпечення, вважаю, що отримав дуже хороший фундамент здатності вчитися, вникати у нові концепції, і просто логічно думати.

не смішить моі капці, я в IT з 98 року. Закінчив фізмат школу, навчали в школі так, що математику в універі не вчив, бо хватило освіти в специалізованій школі. Вам релігія дуже допомогла? я зараз нічого з того не паямтаю чого навчали на цьому курсі?

Хм, я тоді не правильно зрозумів ваше повідомлення.
Ви попередньму повідомленні сказали, що у вас історія і релігія, але нічого не згадали про математику. Дивно. Аж цікаво стало, скільки ж тої релігії і історії було (ну і на якому факультеті)?

Я особисто релігії, як такої, не вивчав. Був коротенький курс «Історія релігії» (це мабуть одна пара на два тижні протягом одного семестру) — і все. Не знаю, чи допомогло, але й нічим не завадило.

не смішить моі капці, я в IT з 98 року. Закінчив фізмат школу, навчали в школі так, що математику в універі не вчив, бо хватило освіти в специалізованій школі. Вам релігія дуже допомогла? я зараз нічого з того не паямтаю чого навчали на цьому курсі?

НЕЛЬЗЯ из технический вузов ПОЛЬНОСТЬЮ исключать гуманитарные компоненты. Это вредит развитию мозга.

Почав занурюватися в IT з нуля без профільної освіти у 36 років, це складно і боляче) потрібен характер, ось мій блог про це — dou.ua/forums/topic/46819, зараз продовжую вчитися, планую змінити напрям вже в середині IT (спробую бізнес-аналіз).

P.S. Привіт моєму однофамільцеві Сергію Скуріхіну, давно не зустрічав своє прізвище в публікаціях))

Я теж прийшов в ІТ із зовсім не дотичної галузі після 30. З однієї сторони відчуваю недостатність фундаментальних знань, а з іншої не певен, що якби пішов одразу в ІТ через ЗВО то був би там де зараз (по знаннях), адже я в 20 і я в 30 різні люди ;). Все ж, думаю, вищу освіту необхідно реформувати і, перші ластівки вже тут: Міносвіти анонсувало зміни щодо формування навчальних програм у вищій школі. Короткі, концетровані курси в рамках бакалаврських програм, від ширшої бази до спеціалізації за вибором. Умовно за 4 роки бакалаврату, всі отримують базу по напрямку (фізика, математика тощо), а пізніше вибираються більше спеціальних програм (програмування, схемотехніка тощо).

youtu.be/...​y8pPI?si=aBlOx0OizGr2yoMD Мої думки . З роками переконуюсь що потрібна

Підписатись на коментарі