«Я став вільним, але біднішим на $1100». Через що айтівці судяться з IT-компаніями та в якому разі роботодавець сам може подати до суду

Українське IT не рясніє судовими справами, а гучних кейсів годі й шукати. Однак є випадки, коли айтівці позиваються проти компаній, бо ті не оплатили їхню роботу, а компанії позиваються проти айтівців, бо ті порушили умови NDA абощо.

DOU разом з юристами розповідає, за що загалом можуть судитися в IT-індустрії, скільки тривають і коштують судові процеси та що робити, якщо ваші права порушили.

«Я не хотів втратити ще більше, ніж втратив уже». Історія QA Engineer, якого компанія залишила без зарплати

У 2018-му Андрій (ім’я героя змінено на його прохання — ред.) влаштувався QA Engineer в IT-компанію з офісом у Дніпрі. Колектив, за його словами, був невеликий, проєкт — масштабний і цікавий.

«Ми підписали типовий договір між ФОПом 3-ї групи й компанією. За такою моделлю я працював і раніше, документ мені видався знайомим, тому я особливо не вчитувався. Лишень переглянув, коли саме компанія зобов’язується платити зарплату, суму, про яку ми домовлялися, які можуть бути штрафи для мене й за що, та й усе», — пригадує айтівець.

Протягом майже року ані в нього, ані в компанії претензій одне до одного не виникало. Втім коли проєкт вже наближався до завершення, почалися «перебої» з оплатою. Керівництво, за словами айтівця, пояснювало це діями замовника, мовляв, той сплачує те, що має, несвоєчасно, «вони роблять все можливе, щоб владнати ситуацію, та поки що слід потерпіти незручності».

«Я подумав: складні часи трапляються у всіх, добре, що затримки в тиждень-два мене не сильно зачіпали. Я завжди маю фінансову подушку, бо ніколи не знаєш, що може трапитися наступного дня», — каже інженер.

Затримки у виплатах тривали три місяці, протягом яких команда працювала понаднормово, бо треба було фіналізувати проєкт. А на четвертий місяць оплату не отримав ніхто. За словами айтівця, керівництво зібрало всіх і повідомило, що замовник відмовився приймати проєкт, оскільки він не відповідає прописаним умовам, а також оплачувати виконану роботу.

«Керівництво нібито збиралося судитися із замовником, що, думаю, було правильним рішенням, бо свою роботу ми чітко виконали. Але постала інша проблема: зарплату нам так і не виплатили, і тоді вже я мав претензії до компанії. Бо замовник замовником, але ж я укладав договір не з ним», — пояснює айтівець.

Щоб не роздмухувати конфлікт, Андрій каже, що спочатку хотів усе мирно владнати й домовитися про виплату зарплати хоча б частинами. Однак керівництво заявило, що проблеми є не лише з цим проєктом, «зайвих» грошей немає, тож на зарплату не слід чекати або поки не вирішиться ситуація з цим замовником, або поки не з’явиться інший проєкт. Бенч, звісно, ніхто оплачувати не збирався, додає Андрій.

«Зрештою мене це роздратувало. Стало прикро, що я стільки часу й зусиль вклав у цей проєкт, працював понаднормово, а по факту компанія не потурбувалася про мене й показала цим свою дріб’язковість. Ішлося про виплату в $1100. Який нормальний бізнес не може собі цього дозволити? Тоді я вирішив, що можу подати позов і стягнути не лише гроші за неоплачену роботу, а й моральну компенсацію. Я збирався проконсультуватися з юристами, знайшов контракт, але виявилося, що там було написано щось на кшталт: «Якщо замовник не оплачує проєкт, посилаючись на те, що над ним погано працювали, компанія не зобов’язана проводити виплати далі», — каже спеціаліст.

Зараз Андрій не розуміє, як міг пропустити цей пункт. Втім зазначає, що після отриманої інформації до суду він вже не збирався йти. З його слів, знайомі юристи сказали, що цей пункт непросто буде обійти, поки сама компанія не доведе в суді, що робота виконана як треба й клієнт не має слушності.

«Я не хотів втратити ще більше, ніж втратив уже, тому до суду позов так і не подав. Всі судові заморочки обійшлися б мені мінімум у $500. А ще — час. Юристи сказали, що все може затягнутися на пів року, якщо не довше. Тож, зваживши все, я написав заяву про звільнення і більше не з’являвся на роботі. До речі, цікаво, що за контрактом я мав би повідомити про своє рішення заздалегідь, але, як то кажуть, що посієш, те й пожнеш. Ніхто з цієї контори зі мною більше не зв’язувався, тож я став вільним, але біднішим на $1100», — підсумовує спеціаліст.

За що айтівець може подати до суду на IT-компанію

Юристи Barbashyn Law Firm і Stalirov&Co, з якими спілкувався DOU, кажуть, що найпоширенішим випадком, за якого IT-спеціаліст позивається до суду проти компанії, є неоплачена робота. Про такі випадки відомо й DOU: у низці матеріалів ми вже розповідали, як Kode Technologies, TemaBit, «Епіцентр», Rozetka та інші компанії затримували чи просто не виплачували зарплати співробітникам.

Втім позиватися проти компаній герої матеріалів не поспішають: декого стримує війна, декого — юридичні нюанси процесу. Наприклад, з Kode Technologies дизайнерка уклала договір, що регулюється британським законодавством, бо компанія зареєстрована у Великій Британії, і вагалася, чи звертатиметься до британського судочинства.

Але юристи кажуть: виграти в суді у компанії реально.

«Крім безпосередньої оплати, може бути стягнуто пеню за кожен день протермінування виплати. Для цього у контракті шукайте пункт приблизно такого змісту: «За порушення строків оплати послуг замовник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг, за кожен день затримки платежу», — радить CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co Валерій Сталіров.

В Україні співпраця в компаніях, за словами юристів Barbashyn Law Firm, переважно побудована з фізичними особами-підприємцями, частково найманими працівниками, а скоро й з гіг-спеціалістами, оскільки багато компаній долучається до спецрежиму Дія City.

«Припускаємо, що скоро нас чекає багато спорів з резидентами Дія City, найманими працівниками та гіг-спеціалістами через різні колізійні моменти щодо договорів NCA про неконкуренцію, надання більших соціальних гарантій, подачі звітності, виплати винагород тощо», — вважають юристи.

Якщо айтівець вважає, що компанія таки порушила його права, наприклад, не оплативши роботу, спочатку, за словами Валерія Сталірова, потрібно зрозуміти, чи є легальні відносини між IT-компанією та IT-спеціалістом. Бо якщо контракту немає, а платежі проводяться через Binance, фахівець юридично не захищений і не зможе довести порушення його прав.

Якщо ж відносини легальні, варто аналізувати умови контракту і шукати, які саме умови були порушені. Наприклад, якщо IT-компанія не оплатила роботу вчасно, варто перевірити, чи є пункти про:

• Обов’язок IT-компанії у строк і в повному обсязі сплачувати винагороду за надані послуги та прийняти результат надання послуг належної якості.
• Порядок оплати інвойсу (акту наданих послуг). Зокрема, у договорі може бути пункт такого змісту: якщо немає зауважень або претензій щодо наданих послуг, замовник зобов’язується прийняти та оплатити послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 10 банківських днів з моменту підписання інвойсу.
• Пеню.

Далі, каже СЕО Stalirov&Co, потрібно визначитися із законодавством, яке застосовується до вирішення спору і де має розглядатися спір.

«Більшість контрактів мають пункт з визначення держави, за законодавством якої буде розглядатися спір. Іноземні IT-компанії, як правило, обирають законодавство своєї країни. Відповідно воно відрізняється від українського, і, перш ніж звертатися до суду, треба у ньому розібратися», — пояснює юрист.

За що IT-компанія може позиватися до суду проти свого працівника

Українські IT-компанії зі списку 50 найбільших, з якими спілкувався DOU, заявили, що в їхній практиці не було кейсів, коли б доводилося чи то судитися, чи «закривати» суперечки в досудовому порядку зі своїми спеціалістами. Йдеться, зокрема, про SoftServe, GlobalLogic, Avenga та інші.

Та в Intellias погодилися розповісти, за що в принципі їхня компанія може подати позов до суду проти свого спеціаліста. Це, зокрема, випадки, коли «спеціаліст чи спеціалістка суттєво порушили свої зобов’язання за договором та скоїли дії, що можуть завдати чи вже завдали матеріальної шкоди компанії або її діловій репутації».

«Такими серйозними порушеннями є досить стандартні та притаманні ІТ-індустрії: порушення конфіденційності, порушення авторських прав, переманювання клієнтів чи інших спеціалістів.

Також причиною позову до суду може слугувати несанкціонований доступ до корпоративних інформаційних систем та іншого програмного забезпечення Intellias та наших клієнтів, незаконний збір та поширення інформації щодо персональних даних, логінів та паролів доступу до систем компанії та наших клієнтів. Та в нас не було жодного випадку порушення умов договору з боку наших працівників, які б призвели до судового позову від компанії», — каже Олег Зеліско, Head of Legal в Intellias.

Однак загалом такі кейси трапляються. Йдеться про порушення умов NCA (Non-compete agreement, або договору про неконкуренцію), порушення термінів завершення робіт, захист інтелектуальної власності на програмне забезпечення тощо.

Співпраця ІТ-компанії та найманого працівника побудована переважно на договірних основах, тому логічно, що порушення умов таких домовленостей є найчастішим фактором, коли сторони будуть захищати свої інтереси, кажуть юристи Barbashyn Law Firm.

З їхньої практики найчастішим зверненням IT-компанії до суду є різне тлумачення умов договору при передачі прав інтелектуальної власності від працівника до компанії та недотримання умов договору NDA щодо нерозголошення конфіденційної інформації.

За їхніми словами, витік інформації від працівника до необмеженого кола осіб зазвичай відбувається через необачність. Тобто спеціаліст випадково розповідає щось клієнтам, публікує в соцмережах або надсилає e-mail не тій людині. Щоб запобігти цьому, юристи радять проводити періодичні зустрічі в компанії, під час яких нагадувати, що будь-яка інформація про фінанси, маркетингові плани, проєктну складову, результати взаємодії з клієнтами та партнерами, не кажучи вже про програмне забезпечення, є абсолютно конфіденційною, якщо це зазначено в договорі, який уклали спеціаліст і роботодавець.

Інший варіант — коли людина розголошує інформацію навмисно, бо розуміє комерційну цінність даних, якими не можна ділитися з третіми особами. В такому випадку компанія намагатиметься захистити свої інтереси, і це нормально, вважають юристи, бо в цифровому світі легко здобути конкурентні переваги, знаючи більше за інших.

«Якщо ж говорити про передачу прав інтелектуальної власності, поширеною помилкою є нечітке відображення умов у договорі, за якими фіксується момент переходу прав від розробника до компанії. Ми як юристи радимо прописувати, що компанія набуває всі майнові права з моменту створення ПЗ під час роботи фахівця на репозиторії компанії, а не тоді, коли будуть підписані акти й проведені оплати за надані послуги. Тобто краще зазначити, що це може бути лише додатково можливим підтвердженням. І тоді не потрібно буде вимагати передати права на розробку через суд», — каже DOU адвокат і власник Barbashyn Law Firm Сергій Барбашин.

Водночас Валерій Сталіров, CEO Stalirov&Co, називає ще кілька поширених підстав для подання позову від компанії:

• Дострокове розірвання контракту, що призводить до зриву проєкту, порушення дедлайнів та зобов’язань перед замовником. Більшість контрактів між IT-компаніями та IT-спеціалістами містять такий пункт: «Сторона має право ініціювати розірвання договору за умови повідомлення іншої сторони за 60 календарних днів до бажаної дати розірвання договору». Строк може відрізнятися. Якщо IT-спеціаліст не повідомляє про припинення роботи у визначений у договорі термін і зникає, це стає підставою для звернення до суду.
• IT-спеціаліст не виконав роботу, погоджену в ТЗ, у визначені строки. Наприклад, не завершив верстку, не реалізував інтеграцію, не заапдейтив ПЗ за баг-репортом тощо. У договорі може бути такий пункт: «За порушення строків надання послуг IT-спеціаліст сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості послуг, які не були надані у зазначений термін». Тому IT-компанія може звернутися до суду, щоб стягнути штраф або збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням роботи.
• Переманювання клієнтів IT-компанії. Коли IT-спеціалісти, наприклад, починають працювати напряму з клієнтом IT-компанії.

Скільки тривають судові спори і яка їхня вартість

Відповідно до Цивільно процесуального кодексу України суд першої інстанції має розпочати розгляд справи не пізніше ніж через 60 днів після того, як відкрили провадження. Далі суд розглядає справу протягом 30 днів, кажуть юристи Barbashyn Law Firm.

Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати протягом 30 днів, а розглядатимуть її протягом 60.

«Водночас на вирішення судових процесів впливають завантаженість судової системи, різні види судового процесу, складність справи, збір необхідного переліку доказів тощо. З нашої практики розгляд у суді першої інстанції за господарськими позовами триває 2–4 місяці, за цивільними позовами — 2–8 місяців, та апеляція розглядає справи швидше, якщо сторони навмисно не затягують процес збором додаткових доказів», — зазначає Сергій Барбашин.

Попри те, що IT-компанії зазвичай мають спеціалістів, які представляють їхні інтереси у досудових і судових процесах, юристи радять пересічним айтівцям не здаватися заздалегідь. Та все ж потрібно враховувати кілька моментів перед тим, як починати відстоювати свої права.

«Якщо пункти контракту та інші докази на вашу користь, а ваші інтереси представляє юрист з досвідом в IT-праві, є всі шанси довести порушення та отримати компенсацію. Проте, перш ніж розпочинати процес, варто оцінити витрати на його ведення. Процес в іноземному суді може коштувати від $3000, в українському — близько $1000 (але треба розуміти, що кожна справа індивідуальна). Це судові витрати та витрати на адвоката. З нашого досвіду до іноземного суду варто звертатися за стягнення заборгованості від $10 000. Витрати становлять від 30 до 45%. В українських судах це від 10 до 20% вартості позову», — коментує Валерій Сталіров.

Водночас юристи Barbashyn Law Firm зауважують: усі витрати на правову допомогу можна стягнути з іншої сторони. Тож правники радять укладати договір з адвокатом і проводити всі розрахунки за таким договором, щоб після рішення суду повернути витрачені кошти.

Як владнати конфлікт без суду

Найчастіше проблеми, що виникають між IT-спеціалістом й IT-компанією, врегульовують у досудовому порядку.

Наприклад, в Intellias стандартний договір зі спеціалістами містить таке положення: «Спори, що виникають при виконанні цього договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Спори, що залишились невирішеними шляхом переговорів, вирішуються Господарським судом відповідно до чинного законодавства України».

«З одного боку, це типовий пункт в українських договорах, але для Intellias це й спосіб першочергово врегулювання конфліктів. Перемовини допомагають зрозуміти більше деталей та почути аргументи всіх сторін конфлікту. Цим шляхом можна швидше знайти вирішення проблеми та отримати бажаний результат», — зазначає Head of Legal компанії.

Укладена мирова угода допомагає сторонам у письмовій формі домовитися про взаємні поступки та зберегти час, які вони могли б витратити на вирішення спору в суді. Однак укладати таку угоду краще в присутності й за допомоги правників.

«Суть мирової угоди — зафіксувати домовленості, які сторони погодять у результаті перемовин. Юридичний радник у такій ситуації зможе допомогти кожній зі сторін спочатку розібратися в моментах, на які справді потрібно звернути увагу, а потім чітко прописати ті умови, які сторони хочуть бачити в угоді, щоб надалі не повертатись до розбіжностей», — пояснює Сергій Барбашин.

Крім того, юрист може скласти претензії та вести перемовини від імені IT-спеціаліста.

Розв’язувати спори за допомогою медіації, тобто залучення фахівця, який зможе доступно, юридично коректно донести до кожної зі сторін переваги досудового врегулювання спору — оптимальне рішення, вважають правники Barbashyn Law Firm. Як приклад, зазвичай сторони не розуміють, що вирішення спорів займає значний час і може не завершуватись на суді першої інстанції. Відповідно, коли юристи пояснюють, що спір може затягнутися на кілька років, сторони намагаються порозумітися і залучений фахівець у цьому допомагає.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU