«Я став вільним, але біднішим на $1100». Через що айтівці судяться з IT-компаніями та в якому разі роботодавець сам може подати до суду

Українське IT не рясніє судовими справами, а гучних кейсів годі й шукати. Однак є випадки, коли айтівці позиваються проти компаній, бо ті не оплатили їхню роботу, а компанії позиваються проти айтівців, бо ті порушили умови NDA абощо.

DOU разом з юристами розповідає, за що загалом можуть судитися в IT-індустрії, скільки тривають і коштують судові процеси та що робити, якщо ваші права порушили.

«Я не хотів втратити ще більше, ніж втратив уже». Історія QA Engineer, якого компанія залишила без зарплати

У 2018-му Андрій (ім’я героя змінено на його прохання — ред.) влаштувався QA Engineer в IT-компанію з офісом у Дніпрі. Колектив, за його словами, був невеликий, проєкт — масштабний і цікавий.

«Ми підписали типовий договір між ФОПом 3-ї групи й компанією. За такою моделлю я працював і раніше, документ мені видався знайомим, тому я особливо не вчитувався. Лишень переглянув, коли саме компанія зобов’язується платити зарплату, суму, про яку ми домовлялися, які можуть бути штрафи для мене й за що, та й усе», — пригадує айтівець.

Протягом майже року ані в нього, ані в компанії претензій одне до одного не виникало. Втім коли проєкт вже наближався до завершення, почалися «перебої» з оплатою. Керівництво, за словами айтівця, пояснювало це діями замовника, мовляв, той сплачує те, що має, несвоєчасно, «вони роблять все можливе, щоб владнати ситуацію, та поки що слід потерпіти незручності».

«Я подумав: складні часи трапляються у всіх, добре, що затримки в тиждень-два мене не сильно зачіпали. Я завжди маю фінансову подушку, бо ніколи не знаєш, що може трапитися наступного дня», — каже інженер.

Затримки у виплатах тривали три місяці, протягом яких команда працювала понаднормово, бо треба було фіналізувати проєкт. А на четвертий місяць оплату не отримав ніхто. За словами айтівця, керівництво зібрало всіх і повідомило, що замовник відмовився приймати проєкт, оскільки він не відповідає прописаним умовам, а також оплачувати виконану роботу.

«Керівництво нібито збиралося судитися із замовником, що, думаю, було правильним рішенням, бо свою роботу ми чітко виконали. Але постала інша проблема: зарплату нам так і не виплатили, і тоді вже я мав претензії до компанії. Бо замовник замовником, але ж я укладав договір не з ним», — пояснює айтівець.

Щоб не роздмухувати конфлікт, Андрій каже, що спочатку хотів усе мирно владнати й домовитися про виплату зарплати хоча б частинами. Однак керівництво заявило, що проблеми є не лише з цим проєктом, «зайвих» грошей немає, тож на зарплату не слід чекати або поки не вирішиться ситуація з цим замовником, або поки не з’явиться інший проєкт. Бенч, звісно, ніхто оплачувати не збирався, додає Андрій.

«Зрештою мене це роздратувало. Стало прикро, що я стільки часу й зусиль вклав у цей проєкт, працював понаднормово, а по факту компанія не потурбувалася про мене й показала цим свою дріб’язковість. Ішлося про виплату в $1100. Який нормальний бізнес не може собі цього дозволити? Тоді я вирішив, що можу подати позов і стягнути не лише гроші за неоплачену роботу, а й моральну компенсацію. Я збирався проконсультуватися з юристами, знайшов контракт, але виявилося, що там було написано щось на кшталт: «Якщо замовник не оплачує проєкт, посилаючись на те, що над ним погано працювали, компанія не зобов’язана проводити виплати далі», — каже спеціаліст.

Зараз Андрій не розуміє, як міг пропустити цей пункт. Втім зазначає, що після отриманої інформації до суду він вже не збирався йти. З його слів, знайомі юристи сказали, що цей пункт непросто буде обійти, поки сама компанія не доведе в суді, що робота виконана як треба й клієнт не має слушності.

«Я не хотів втратити ще більше, ніж втратив уже, тому до суду позов так і не подав. Всі судові заморочки обійшлися б мені мінімум у $500. А ще — час. Юристи сказали, що все може затягнутися на пів року, якщо не довше. Тож, зваживши все, я написав заяву про звільнення і більше не з’являвся на роботі. До речі, цікаво, що за контрактом я мав би повідомити про своє рішення заздалегідь, але, як то кажуть, що посієш, те й пожнеш. Ніхто з цієї контори зі мною більше не зв’язувався, тож я став вільним, але біднішим на $1100», — підсумовує спеціаліст.

За що айтівець може подати до суду на IT-компанію

Юристи Barbashyn Law Firm і Stalirov&Co, з якими спілкувався DOU, кажуть, що найпоширенішим випадком, за якого IT-спеціаліст позивається до суду проти компанії, є неоплачена робота. Про такі випадки відомо й DOU: у низці матеріалів ми вже розповідали, як Kode Technologies, TemaBit, «Епіцентр», Rozetka та інші компанії затримували чи просто не виплачували зарплати співробітникам.

Втім позиватися проти компаній герої матеріалів не поспішають: декого стримує війна, декого — юридичні нюанси процесу. Наприклад, з Kode Technologies дизайнерка уклала договір, що регулюється британським законодавством, бо компанія зареєстрована у Великій Британії, і вагалася, чи звертатиметься до британського судочинства.

Але юристи кажуть: виграти в суді у компанії реально.

«Крім безпосередньої оплати, може бути стягнуто пеню за кожен день протермінування виплати. Для цього у контракті шукайте пункт приблизно такого змісту: «За порушення строків оплати послуг замовник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості наданих послуг, за кожен день затримки платежу», — радить CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co Валерій Сталіров.

В Україні співпраця в компаніях, за словами юристів Barbashyn Law Firm, переважно побудована з фізичними особами-підприємцями, частково найманими працівниками, а скоро й з гіг-спеціалістами, оскільки багато компаній долучається до спецрежиму Дія City.

«Припускаємо, що скоро нас чекає багато спорів з резидентами Дія City, найманими працівниками та гіг-спеціалістами через різні колізійні моменти щодо договорів NCA про неконкуренцію, надання більших соціальних гарантій, подачі звітності, виплати винагород тощо», — вважають юристи.

Якщо айтівець вважає, що компанія таки порушила його права, наприклад, не оплативши роботу, спочатку, за словами Валерія Сталірова, потрібно зрозуміти, чи є легальні відносини між IT-компанією та IT-спеціалістом. Бо якщо контракту немає, а платежі проводяться через Binance, фахівець юридично не захищений і не зможе довести порушення його прав.

Якщо ж відносини легальні, варто аналізувати умови контракту і шукати, які саме умови були порушені. Наприклад, якщо IT-компанія не оплатила роботу вчасно, варто перевірити, чи є пункти про:

  • Обов’язок IT-компанії у строк і в повному обсязі сплачувати винагороду за надані послуги та прийняти результат надання послуг належної якості.
  • Порядок оплати інвойсу (акту наданих послуг). Зокрема, у договорі може бути пункт такого змісту: якщо немає зауважень або претензій щодо наданих послуг, замовник зобов’язується прийняти та оплатити послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 10 банківських днів з моменту підписання інвойсу.
  • Пеню.

Далі, каже СЕО Stalirov&Co, потрібно визначитися із законодавством, яке застосовується до вирішення спору і де має розглядатися спір.

«Більшість контрактів мають пункт з визначення держави, за законодавством якої буде розглядатися спір. Іноземні IT-компанії, як правило, обирають законодавство своєї країни. Відповідно воно відрізняється від українського, і, перш ніж звертатися до суду, треба у ньому розібратися», — пояснює юрист.

За що IT-компанія може позиватися до суду проти свого працівника

Українські IT-компанії зі списку 50 найбільших, з якими спілкувався DOU, заявили, що в їхній практиці не було кейсів, коли б доводилося чи то судитися, чи «закривати» суперечки в досудовому порядку зі своїми спеціалістами. Йдеться, зокрема, про SoftServe, GlobalLogic, Avenga та інші.

Та в Intellias погодилися розповісти, за що в принципі їхня компанія може подати позов до суду проти свого спеціаліста. Це, зокрема, випадки, коли «спеціаліст чи спеціалістка суттєво порушили свої зобов’язання за договором та скоїли дії, що можуть завдати чи вже завдали матеріальної шкоди компанії або її діловій репутації».

«Такими серйозними порушеннями є досить стандартні та притаманні ІТ-індустрії: порушення конфіденційності, порушення авторських прав, переманювання клієнтів чи інших спеціалістів.


Також причиною позову до суду може слугувати несанкціонований доступ до корпоративних інформаційних систем та іншого програмного забезпечення Intellias та наших клієнтів, незаконний збір та поширення інформації щодо персональних даних, логінів та паролів доступу до систем компанії та наших клієнтів. Та в нас не було жодного випадку порушення умов договору з боку наших працівників, які б призвели до судового позову від компанії», — каже Олег Зеліско, Head of Legal в Intellias.

Однак загалом такі кейси трапляються. Йдеться про порушення умов NCA (Non-compete agreement, або договору про неконкуренцію), порушення термінів завершення робіт, захист інтелектуальної власності на програмне забезпечення тощо.

Співпраця ІТ-компанії та найманого працівника побудована переважно на договірних основах, тому логічно, що порушення умов таких домовленостей є найчастішим фактором, коли сторони будуть захищати свої інтереси, кажуть юристи Barbashyn Law Firm.

З їхньої практики найчастішим зверненням IT-компанії до суду є різне тлумачення умов договору при передачі прав інтелектуальної власності від працівника до компанії та недотримання умов договору NDA щодо нерозголошення конфіденційної інформації.

За їхніми словами, витік інформації від працівника до необмеженого кола осіб зазвичай відбувається через необачність. Тобто спеціаліст випадково розповідає щось клієнтам, публікує в соцмережах або надсилає e-mail не тій людині. Щоб запобігти цьому, юристи радять проводити періодичні зустрічі в компанії, під час яких нагадувати, що будь-яка інформація про фінанси, маркетингові плани, проєктну складову, результати взаємодії з клієнтами та партнерами, не кажучи вже про програмне забезпечення, є абсолютно конфіденційною, якщо це зазначено в договорі, який уклали спеціаліст і роботодавець.

Інший варіант — коли людина розголошує інформацію навмисно, бо розуміє комерційну цінність даних, якими не можна ділитися з третіми особами. В такому випадку компанія намагатиметься захистити свої інтереси, і це нормально, вважають юристи, бо в цифровому світі легко здобути конкурентні переваги, знаючи більше за інших.

«Якщо ж говорити про передачу прав інтелектуальної власності, поширеною помилкою є нечітке відображення умов у договорі, за якими фіксується момент переходу прав від розробника до компанії. Ми як юристи радимо прописувати, що компанія набуває всі майнові права з моменту створення ПЗ під час роботи фахівця на репозиторії компанії, а не тоді, коли будуть підписані акти й проведені оплати за надані послуги. Тобто краще зазначити, що це може бути лише додатково можливим підтвердженням. І тоді не потрібно буде вимагати передати права на розробку через суд», — каже DOU адвокат і власник Barbashyn Law Firm Сергій Барбашин.

Водночас Валерій Сталіров, CEO Stalirov&Co, називає ще кілька поширених підстав для подання позову від компанії:

  • Дострокове розірвання контракту, що призводить до зриву проєкту, порушення дедлайнів та зобов’язань перед замовником. Більшість контрактів між IT-компаніями та IT-спеціалістами містять такий пункт: «Сторона має право ініціювати розірвання договору за умови повідомлення іншої сторони за 60 календарних днів до бажаної дати розірвання договору». Строк може відрізнятися. Якщо IT-спеціаліст не повідомляє про припинення роботи у визначений у договорі термін і зникає, це стає підставою для звернення до суду.
  • IT-спеціаліст не виконав роботу, погоджену в ТЗ, у визначені строки. Наприклад, не завершив верстку, не реалізував інтеграцію, не заапдейтив ПЗ за баг-репортом тощо. У договорі може бути такий пункт: «За порушення строків надання послуг IT-спеціаліст сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості послуг, які не були надані у зазначений термін». Тому IT-компанія може звернутися до суду, щоб стягнути штраф або збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням роботи.
  • Переманювання клієнтів IT-компанії. Коли IT-спеціалісти, наприклад, починають працювати напряму з клієнтом IT-компанії.

Скільки тривають судові спори і яка їхня вартість

Відповідно до Цивільно процесуального кодексу України суд першої інстанції має розпочати розгляд справи не пізніше ніж через 60 днів після того, як відкрили провадження. Далі суд розглядає справу протягом 30 днів, кажуть юристи Barbashyn Law Firm.

Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати протягом 30 днів, а розглядатимуть її протягом 60.

«Водночас на вирішення судових процесів впливають завантаженість судової системи, різні види судового процесу, складність справи, збір необхідного переліку доказів тощо. З нашої практики розгляд у суді першої інстанції за господарськими позовами триває 2–4 місяці, за цивільними позовами — 2–8 місяців, та апеляція розглядає справи швидше, якщо сторони навмисно не затягують процес збором додаткових доказів», — зазначає Сергій Барбашин.

Попри те, що IT-компанії зазвичай мають спеціалістів, які представляють їхні інтереси у досудових і судових процесах, юристи радять пересічним айтівцям не здаватися заздалегідь. Та все ж потрібно враховувати кілька моментів перед тим, як починати відстоювати свої права.

«Якщо пункти контракту та інші докази на вашу користь, а ваші інтереси представляє юрист з досвідом в IT-праві, є всі шанси довести порушення та отримати компенсацію. Проте, перш ніж розпочинати процес, варто оцінити витрати на його ведення. Процес в іноземному суді може коштувати від $3000, в українському — близько $1000 (але треба розуміти, що кожна справа індивідуальна). Це судові витрати та витрати на адвоката. З нашого досвіду до іноземного суду варто звертатися за стягнення заборгованості від $10 000. Витрати становлять від 30 до 45%. В українських судах це від 10 до 20% вартості позову», — коментує Валерій Сталіров.

Водночас юристи Barbashyn Law Firm зауважують: усі витрати на правову допомогу можна стягнути з іншої сторони. Тож правники радять укладати договір з адвокатом і проводити всі розрахунки за таким договором, щоб після рішення суду повернути витрачені кошти.

Як владнати конфлікт без суду

Найчастіше проблеми, що виникають між IT-спеціалістом й IT-компанією, врегульовують у досудовому порядку.

Наприклад, в Intellias стандартний договір зі спеціалістами містить таке положення: «Спори, що виникають при виконанні цього договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Спори, що залишились невирішеними шляхом переговорів, вирішуються Господарським судом відповідно до чинного законодавства України».

«З одного боку, це типовий пункт в українських договорах, але для Intellias це й спосіб першочергово врегулювання конфліктів. Перемовини допомагають зрозуміти більше деталей та почути аргументи всіх сторін конфлікту. Цим шляхом можна швидше знайти вирішення проблеми та отримати бажаний результат», — зазначає Head of Legal компанії.

Укладена мирова угода допомагає сторонам у письмовій формі домовитися про взаємні поступки та зберегти час, які вони могли б витратити на вирішення спору в суді. Однак укладати таку угоду краще в присутності й за допомоги правників.

«Суть мирової угоди — зафіксувати домовленості, які сторони погодять у результаті перемовин. Юридичний радник у такій ситуації зможе допомогти кожній зі сторін спочатку розібратися в моментах, на які справді потрібно звернути увагу, а потім чітко прописати ті умови, які сторони хочуть бачити в угоді, щоб надалі не повертатись до розбіжностей», — пояснює Сергій Барбашин.

Крім того, юрист може скласти претензії та вести перемовини від імені IT-спеціаліста.

Розв’язувати спори за допомогою медіації, тобто залучення фахівця, який зможе доступно, юридично коректно донести до кожної зі сторін переваги досудового врегулювання спору — оптимальне рішення, вважають правники Barbashyn Law Firm. Як приклад, зазвичай сторони не розуміють, що вирішення спорів займає значний час і може не завершуватись на суді першої інстанції. Відповідно, коли юристи пояснюють, що спір може затягнутися на кілька років, сторони намагаються порозумітися і залучений фахівець у цьому допомагає.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn



34 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Щось таке, що авантюризм буває по усій індустрії — далеко не тільки у FAANG. І взагалі до суду може дійти, а це часто тяганина яка того не вартує.

Цікаві кейси

Дуже прикро, що існують такі компанії :(

Які? Ті що не платять по забов’язанням чи ті які не хочуть щоб їх контактори йшли разом із клієнтом та командою ? ІМХО і перше і друге дуже не красиво.

Аналогічна ситуація була. Затримки на майже 3 зп і постійні відмазки «ось-ось все буде» «ми гроші відправили то шось бухгалтер тупить» ітак на весь офіс з 10 людей.
Звільнився. Почекав півроку і подав в суд. Після цього зразу зі мною зустрівся предствник СЕО з проханням забрати заяву і все буде виплачено, але жодних конкретних дат і інфо від СЕО не отримав і справа пішла в суд. Через ковід все трохи затягнулось і десь через рік я виграв справу, але компанія при цьому подала апеляцію що «я шось там зламав» і " і взагалі акти в нас не підписані" і тому вийшло отримати тільки частку зп. Але при цьому я вийшов в 0, совість моя чиста + решті ребят виплатили частину з/п щоб вони по моєму прикладу не йшли до суду.

Після цього я ще пару раз писав ім в соц мережі, щоб люди бачили з ким вони мають справу і тоді мені на почту прийшло попередження від їх юриста що я порушую НДА і все мені було виплачено

в такой ситуации проще не заниматься филантропией а прекращать работу сразу без обсуждений и активно заниматься поиском новой

От цікаво в чому тут порушення NDA ? Втратили ділову репутацію не виконавши взяті на себе зобов’язання і тепер заявляють «забороняється розповідати іньшим колегам по ці факти, бо ми тоді не зможемо в свою чергу їх надурити ?» ’. Це не порушення NDA, це шантаж та погрози. З іньшого боку якщо хтось справді погано робив свою роботу, наприклад лячкав гімнокод, валив естімейти, мовчав до останнього коли потрібна була допомога і підставив керівництво, мобів, харасив, інтриганив, саботував роботу колег, робив підстави і таке іньше — чи можна про це розповідати коли тебе колеги які роблять співбесіду до себе спитають рекомендації ??? Американьске законодавство чітко каже, що не можна — або позитивний відгук, або жодних відгуків. Тобто якось більш політично коректно треба надавати і негативний фідбек.

За останні півроку відхилив 2 офери від великих галер через абсолютно жахливі рабські договори з їх сторони. І написані вони були як під копірку. Це може бути результатом картельної змови з метою «уніфікації» жахливих умов для всіх співробітників певної частини українських галер.

Як ви розумієте, галери себе захищають навіть від того, щоб розкривати подробиці контрактів, навіть не підписаних :) Тож, нажаль, без назв і подробиць.

Ні, не розумію. Це типове «моя хата з краю» ) Подробиць не просив, а от тупо назви знати було б корисно, щоб по факту проходження N інтерв’ю не довелося вкотре посилати рекрутерів чергової галєри передати привіт впоротому юр. відділку, який позригував в контракти вологі фантазії погонщиків.

А які саме умови там жахливі?

Наприклад, асиметричні умови на припинення спвіпраці і розірвання договору. Як на випробувальний період, так і під час роботи. Штрафи на кожному кроці. І саме штрафи, безумовні, а не відшкодування збитків, як це зустрічається в законодавствах країн і в контрактах нормальних компаній.

Наприклад, був пункт, по якому накладається штраф в 10000 доларів за неякісно зроблену роботу. Як оцінюється якість зробленої роботи? А ніяк, «на око». В контрактах цих критерієв не було.

Колись, після війни, коли буде більше часу, напишу аналіз галерних контрактів — там трешу не на одну статтю :)

Всього цього можна уникнути, якщо уважно читати договір при підписанні. Якщо не можешь сам прочитати, це може зробити юрист за тебе. Це швидше та дешевше на початку, ніж потім коли щось трапилось, та не сплатили гроші. Юрист може пояснити які моменти є критичними. Договір-це двостороння угода сторін, яка повинна бути вигідною не тільки для компанії яка наймає. Якщо компанія зацікавлена, то і договір буде підписаний такий який вам не нашкодить.

Також юрист — це не панацея, достатньо самому раз прочитати умови договору та вам стане відразу ясно з чим ви не погоджуєтесь та що підписувати ви не будете в жодному разі.
Але звісно Вам завжди вирішувати чи підписувати гівно договір, чи стати некомфортним та запропонувати зміни в договорі.

достатньо самому раз прочитати умови договору

Не знаючи законів дуже легко помилитися, адже те, що записано у договорі не означає, що воно має хоч якусь юридичну силу

Це правда.
Можете писати мені, я попоможу з законами. Та з читанням договорів.

Кто-то врет.

Українські IT-компанії зі списку 50 найбільших, з якими спілкувався DOU, заявили, що в їхній практиці не було кейсів, коли б доводилося чи то судитися, чи «закривати» суперечки в досудовому порядку зі своїми спеціалістами. Йдеться, зокрема, про SoftServe, GlobalLogic, Avenga та інші.

https://******.it/2017/06/22/globallogic-in-court/

дизайнерка уклала договір, що регулюється британським законодавством, бо компанія зареєстрована у Великій Британії, і вагалася, чи звертатиметься до британського судочинства

Якщо вона працювала в Україні та отримувала гроші від укр юр особи, то можна сміливо подавати позов проти них і немає жодної різниці, що там у договорі було.
Так само це стосується будь яких дискримінаційних умов прописаних у контрактах чи нда — якщо вони суперечать укр законодавству, то вони автоматично визнаються нікчемними у нашому суді.
Достатньо знайти більш-менш освіченого юриста, який процесуальні кодекси не тільки у вікіпедії читав

бо компанія зареєстрована у Великій Британії,

и

отримувала гроші від укр юр особи

потиворечие не находите в этой связке?

Не нахожу.
У нее может быть договор с одной компанией, а деньги заходят от кого угодно. Всякие полуподвальные конторы вообще могут зп кидать на вайз, физ карту или даже наликом выдавать

а деньги заходят от кого угодно
то можна сміливо подавати позов проти них

а иск о чем будет тогда — если договора нет? )) О том, что раньше деньги на карту приходили от какой-то фирмы, а теперь не приходят? )

раньше деньги на карту приходили от какой-то фирмы, а теперь не приходят?

Да, именно так. Деньги так просто не могут приходить, всегда есть назначение платежа и по каждому из них налоговая может задать вопрос как получателю так и плательщику.
Думаю, что профессиональный адвокат сможет лучше проконсультировать.

Но в целом согласен — если деньги заходили из-за границы, то в Украине будет сложно вынудить кого-то платить

Да, именно так. Деньги так просто не могут приходить, всегда есть назначение платежа и по каждому из них налоговая может задать вопрос как получателю так и плательщику.

«шикарный совет». То есть дизайнер должна подать иск в суд чтобы у налоговой возникли к ней вопросы за то, что к ней деньги поступали без договора? :-) Вы ж в курсе, что налоговая и суд — это разные гос органы и первично мы общались про подачу иска в суд, но как-то перескочили уже в налоговую )

Якщо вона працювала в Україні та отримувала гроші від укр юр особи, то можна сміливо подавати позов проти них і немає жодної різниці, що там у договорі було.

и

Думаю, что профессиональный адвокат сможет лучше проконсультировать.

тут противоречия тоже не находите?)

Вы ж в курсе, что налоговая и суд — это разные гос органы и первично мы общались про подачу иска в суд, но как-то перескочили уже в налоговую )

Я в курсе. А вы в курсе, что такое «доказательства в суде»? Вот эти данные из налоговой могут быть таковыми.

То есть дизайнер должна подать иск в суд чтобы у налоговой возникли к ней вопросы за то, что к ней деньги поступали без договора

Ей достаточно приложить данные о поступлении таких платежей, чтоб доказать факт сотрудничества/предоставления услуг. Основанием для их получения может быть тот самый договор с компанией из другой страны.

противоречия тоже не находите?

Не нахожу. В чем противоречие?
Украинский адвокат со знанием украинских законов может проконсультировать как ей лучше поступать в Украине. Если она будет судиться в другой стране по другим законам, то нужно обращаться к соответсвующему адвокату.

У вас есть что сказать по сути, или вы будете и дальше пытаться искать противоречия в моих комментах? Если сказать нечего, то мне уже надоело вам объяснять очевидные вещи. Свое мнение я изложил в первом комментарии

Вот эти данные из налоговой

какие доказательства из налоговой? )))) Доказательства того, что раньше услуга оказывалась и за нее платили деньги, а теперь услуга не оказывается и за нее не платят деньги? )))

Ей достаточно приложить данные о поступлении таких платежей, чтоб доказать факт сотрудничества/предоставления услуг. Основанием для их получения может быть тот самый договор с компанией из другой страны.
У нее может быть договор с одной компанией, а деньги заходят от кого угодно.

Вы путаетесь, если истец докажет факт сотрудничества с компанией из Великобритании по договору в котором указана подсудность Великобритании, то почему истец пойдет в суд в Украине?

Не нахожу. В чем противоречие?

. противоречие в том, что изначально Вы пишите

Якщо вона працювала в Україні та отримувала гроші від укр юр особи, то можна сміливо подавати позов проти них і немає жодної різниці, що там у договорі було.

— бред. Вы, по сути, советуете подавать иск в суд и даже не смотреть, что там в договоре написано. Это типо как посоветовать больному ампутировать ногу, если у него палец на ноге зачесался.

Если сказать нечего, то мне уже надоело вам объяснять очевидные вещи.

в сети интернет, если кто-то не хочет участвовать в дальнейших осбуждениях на формумах, то он не обязан этого делать и может просто не отвечать

Вибачте, а де ви в тому випадку побачили

отримувала гроші від укр юр особи

?

Ви пропустили моє припущення

Якщо

У розвинених країнах страхові компанії пропонують страховку, що покриває витрати на адвокатів.

Фишка в том, что как правило — у компаний юрист в штате и его активация не является особым убытком для компании. В тоже самое время, для типового разработчика — это всегда лишние траты.
Конечно, можно было бы создать отдельное юрлицо, с фондом и услугами по защите разработчиков по месячной подписке. Более того — я даже и пытался когда-то продвинуть идею, но ее перехватила Гильдия в лице медийного представителя. Впрочем, уже тогда было видно что сама идея так себе — подписчиков было крайне мало, аудитория пользователей не росла.
В общем как было сказано ранее — украинские разработчики не могут в коллаборацию.

зачем коллаборация, пишите отзывы и всё, дальше все разберутся

Кому и куда писать — непонятно :)

на доу, куда ж. если удалят, то сами знаете куда

Я думаю, дело не в «не могут», а «не видят смысла».
Кейсы наебизнеса, безусловно, есть — но их кол-во невелико (подозреваю, меньше 0.1% от кол-ва айтишников) и в большинстве крупных контор в общем-то, не практикуются. Будь этих кейсов хотя бы 10% — я думаю, все давно бы уже объединились.

Підписатись на коментарі