Україні потрібні камери для дронів, але держава не допомагає — як роблять оптику в оборонці
Камери — це ключовий компонент безпілотних систем, адже від них залежить навігація, розвідка та передавання даних з фронту. В Україні повсякчас говорять про локалізацію виробництва зброї — але на повне виробництво камер може піти кілька років і десятки мільйонів доларів.
DOU поспілкувався з представниками компаній, які виготовляють камери для дронів, і дізнався, скільки ще вони залежатимуть від імпорту і чому в цю галузь нелегко залучити інвестиції. А ще, де брати в Україні спеціалістів з мікроелектроніки і як держава може піти назустріч виробникам.
📸 Хто виробляє камери в Україні
Україна виробляє до 200 тисяч FPV-дронів на місяць і має потенціал виробляти втричі більше — до 8 мільйонів на рік. При цьому на ринку працює
Українські виробники розробляють камери обох цих типів. Денні камери потрібні для розвідки: вони передають зображення в реальному часі, допомагають орієнтуватися і фіксувати ситуацію на місцевості. Тепловізійні ж дозволяють бачити цілі за рахунок теплового контрасту. Їх використовують і вдень, і в темну пору доби.
Як відрізняється зображення з денної та тепловізійної камери. Скриншоти з ютуб-каналу «Птахи Мадяра»
Серед виробників тепловізійних камер є кілька публічних компаній. Наприклад, «Око Камера», яка постачає модулі для 50+ виробників БПЛА, тобто серійно виробляє сотні камер щомісяця. У лінійці компанії близько десятка тепловізійних камер для різних типів дронів.
Тепловізійні камери від компанії «Око Камера»
Камери інтегрують у різні типи БпЛА, НРК, турелі, системи візуальної навігації та інші безпілотні системи. Компанія веде повний цикл розробки (електроніка, власні алгоритми калібрування та ПЗ для постобробки зображень) і має власне виробництво. Водночас із закордонних компонентів використовують європейські матриці та оптику.
Виробляє камери й компанія Odd Systems. Її флагманський продукт — камера «Курбас», яка коштує від $400 до $500 (модель «Курбас 640»). Директор бізнесу камер в Odd Systems Андрій Таганський розповідає, що компанія виробляє десятки тисяч камер щомісяця.
«Наша камера „Курбас-640а“ (старша модель із кращою роздільною здатністю) стала де-факто стандартом для частини перехоплювачів шахедів. Зокрема дрони STING від „Диких шершнів“ щомісяця знищують сотні ворожих цілей, і ефективність цих перехоплень значною мірою забезпечується тепловізійними режимами, налаштованими саме під теплову сигнатуру таких дронів. Це дозволяє бачити ціль на значно більшій дистанції, ніж якби використовувались типові масові камери», — каже Андрій Таганський.
Тепловізійна камера «Курбас 640»
Співзасновник компанії Ярослав Ажнюк на конференції «Війна 2026. Люди проти машин» казав, що Odd Systems планує побудувати фабрику сенсорів для тепловізійних камер, яка зможе виготовляти мільйон виробів на рік.
«Європа на сьогодні робить менше ніж 500 тисяч таких сенсорів на рік. Україна споживає таку кількість десь за пʼять місяців», — розповів Ярослав Ажнюк.
Компанія Seek UAV виготовляє тепловізійні модулі Seek UAV 256 (ціною $210–300) і Seek UAV 640 (≈ $600). Частина виробництва — електроніка і складання — розташована в Україні. Компанія планує запуск виробництва лінз, що має зменшити залежність від імпорту оптики. У 2026 році Seek UAV хоче виробляти лінзи для однієї моделі тепловізійної камери, а згодом поширити рішення на інші моделі.
У перспективі Seek UAV розглядає можливість замінити майже всі імпортні компоненти у своїх камерах. Виняток — тепловізійні матриці: їх виробляє обмежена кількість компаній у світі. Інвестувати у власне виробництво таких сенсорів компанія не планує.
Денні камери в Україні здебільшого не виробляють як окремий продукт, зокрема через складність виробництва матриць. Виробники використовують імпортні CMOS-матриці (зокрема Sony), а в Україні роблять електроніку, обробку сигналу й інтеграцію.
🔧 З чого складаються камери і чому матриця — слабке місце виробників
Камера для дрона складається з:
- матриці (сенсора), яка перетворює світло на зображення. У тепловізійних камерах замість звичайної використовується теплова матриця, яка фіксує різницю температур;
- об’єктива (лінзи), що формує картинку, визначає кут огляду і зум;
- відеопроцесора, який обробляє сигнал із матриці та формує відеопотік;
- плати керування, що відповідає за живлення і передачу даних;
- корпусу і кріплення або підвісу, які стабілізують камеру під час польоту.
Зображення ілюстративне, надане компанією Odd Systems
Сенсор або матриця — ключовий елемент оптичної системи. Виробляти їх в Україні поки що неможливо, каже керівник напрямку БпЛА у Brave1 Денис Логвиненко.
«Технологія їхнього виготовлення в наших умовах у коротко- та середньостроковій перспективі фактично недоступна. Це пов’язано зі складністю самої технології, яка поки що залишається для нас недосяжною», — коментує експерт.
Для виготовлення тепловізійних сенсорів потрібні дві складові, пояснює СТО компанії «Око Камера» Євген Сиваченко:
- Інтегральна схема, що вимірює фізичні параметри пікселя.
- Самі пікселі, що реагують на інфрачервоне (тепловізійне) випромінювання.
«Обидві технології — з галузі мікроелектроніки, яка в Україні потребує відновлення. Ще 25 років тому частина цієї галузі працювала. Зараз лишились поодинокі несистемні елементи колишньої інфраструктури. Найбільший виклик — відновити цю інфраструктуру, починаючи від чистих газів і спеціалістів, здатних обслуговувати чисті приміщення, до літографії жорстким ультрафіолетом і плазмовим травленням», — каже експерт.
Зображення інтегральної схеми
Які виробництва електроніки раніше працювали в Україні
До початку
У Києві працював завод «Квазар», який виробляв напівпровідники та мікросхеми, але в
У Львові був завод «Полярон» — виробник мікроелектроніки, який зупинив серійне виробництво ще у
Розробка займає до двох років і коштує $4–7 млн
Причому ці гроші потрібні не на саму розробку, а на підготовку виробництва.
«Буває, що за час розробки ринок сильно змінюється — ваш продукт уже не ідеально підходить під нього або ж конкуренти випустили аналогічний продукт раніше. Тоді ви потрапляєте на новий цикл розробки з повторними інвестиціями в підготовку виробництва», — додає Євген Сиваченко.
За його словами, Україна має потенціал для відновлення галузі й конкуренції на світовому ринку. Головна проблема — відсутність власної бази для виробництва мікроелектроніки.
«Якби ми в Україні мали повну інфраструктуру виробництва мікроелектроніки і вартість підготовки виробництва чипів і сенсорів була значно нижчою, ніж у світі, то ми б відновили галузь і почали б гарно конкурувати у світі, — коментує Євген Сиваченко. — Інженери, які розробляють мікроелектроніку, в Україні є».
⏳ Що гальмує серійне виробництво камер в Україні
Окрім сенсора в тепловізійному модулі (камері) є ще плата відеопроцесора, плата керування й інші допоміжні плати, які містять багато спеціалізованих мікроелектронних компонентів. Внесок цих компонентів у якість і ціну виробу навіть більший, ніж внесок самого сенсора, пояснює Євген Сиваченко.
«В окремих випадках виробників спеціалізованих мікроелектронних компонентів у світі навіть менше, ніж виробників сенсорів. Для них критично потрібен завод з мікроелектроніки в Україні (фаб)», — каже він.
Виробникам бракує передусім інженерних талантів, вважають співрозмовники. Йдеться про досвідчених embedded-інженерів, схемотехніків, FPGA-фахівців, спеціалістів із обробки зображення. СЕО компанії «Око Камера» Денис Ніколаєнко говорить, що це вузькі компетенції, які формуються роками.
«Фахівців деяких із цих спеціальностей в Україні можна перерахувати ледь не на пальцях», — коментує спеціаліст.
Також розробка тепловізійних камер потребує дорогого обладнання та лабораторій, каже Андрій Таганський з Odd Systems.
«Це калібрувальні чорні тіла для перевірки температурної чутливості, кліматичні камери, оптичні стенди юстування з мікронною точністю, вимірювальні системи для тестування оптики та сенсорів. Якщо ж ідеться про власне виробництво напівпровідникових сенсорів, це вже інвестиції рівня $70–100 млн і щонайменше кілька років будівництва. Крім того, бракує масштабування. Щоб конкурувати з глобальними виробниками, потрібні сотні тисяч одиниць на місяць і довгостроковий прогнозований попит», — каже екперт.
Тому в умовах обмежених ресурсів найскладніше — перейти від розробки прототипів до стабільного серійного виробництва таких компонентів. Помилки коштують дорого, бо у бойових умовах навіть дрібний дефект може спричинити втрату ефективності цілої партії дронів. А це критично для підрозділів, пояснюють у Волонтерській оптичній лабораторії [VOL — благодійний фонд і технічна команда, що безкоштовно ремонтує тепловізори, прилади нічного бачення та дрони для Сил оборони України, — ред.].
У реальних партіях може змінюватися поведінка навіть однакових на вигляд компонентів, розповідає Андрій Таганський:
«Два зовні однакові модулі можуть поводитись по-різному: різна чутливість, шум, фокус, стабільність, перегрів, відмови після вібрації. Оптичний тракт потребує точного позиціонування (лінза-сенсор), стабільного фокусу і чистоти. Пил, мікросміття чи неідеальна геометрія дають мило, засвіти, артефакти, нерівномірність».
Досвід VOL свідчить, що під час ремонту DJI та оптико-електроніки найчастіше виникають такі проблеми:
- механічні пошкодження після ударів (шлейфи/конектори, тріщини, роз’ємні проблеми);
- пил/волога/конденсат спричиняють корозію, замилення оптики, проблеми з контактами шлейфів;
- пошкодження після невдалих приземлень, недбалого використання або ремонту в полі, де військові не мають досвіду тонких ремонтів.
Ремонт DJI, фото надали у VOL
Тому значення мають точність складання і чистота виробництва, бо навіть незначні відхилення можуть впливати на якість зображення. Часто їх виявляють уже під час тестування у бойових або наближених до бойових умовах. Цю проблему підтверджують виробники камер.
«Камера на дроні постійно піддається вібрації, перепадам температур, на обʼєктиві може зʼявлятися конденсат. Для тепловізорів критичними є калібрування сенсора (NUC) й математичні алгоритми обробки сигналу, щоб оператор чи комп’ютер бачили фон і могли навігувати та знаходити ціль без „шуму“ (цифрових артефактів, що заважають ідентифікувати цілі). Крім того, потрібно вмістити потужну обчислювальну здатність у мінімальну вагу, водночас зберігши чутливість матриці», — пояснює СЕО «Око Камера» Денис Ніколаєнко.
Різні бойові завдання потребують різних камер, додає Андрій Таганський з Odd Systems. Для повільних наземних цілей, швидких повітряних або дальньої розвідки важливі різні параметри: якість зображення, затримка сигналу, частота кадрів, типи лінз і спосіб передачі даних.
У компанії «Українські камерні системи» нам пояснили, що для FPV-дронів критичною є ціна і масовість, тоді як для розвідувальних бортів — якість зображення, наявність оптичного зуму і стабілізації.
«Для розвідувальних систем використовують камери з вузьким кутом огляду, що дозволяє працювати з великої висоти, але водночас збільшує габарити і вартість модуля. Водночас для FPV-дронів застосовують значно простіші рішення, оскільки це одноразові системи», — коментують у компанії.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що камера — найдорожчий елемент дрона. Наприклад, CEO TAF Industries Володимир Зіновський наводив приклад, що десятидюймовий дрон із денною аналоговою камерою в компанії коштує близько 18 810 гривень. Тоді як термальна версія — 38 800 гривень. Така різниця актуальна для всіх виробників, оскільки ринок термальних камер досить обмежений.
🤔 Чи можливо відмовитися від китайських компонентів у камерах
Вимоги до камер змінюються разом із характером бойових дій. За словами представника Brave1 Дениса Логвиненка, раніше розвідувальні безпілотники могли працювати довго й виправдовували використання дорогих систем. Зі зміною ситуації на фронті тривалість їхнього використання скоротилася, що вплинуло на попит.
«Якщо раніше розвідувальний дрон міг коштувати близько $40 тисяч і літати багато годин, то зараз ці години фактично діляться на десять: техніка живе значно менше», — каже експерт.
У результаті ринок поступово зміщується в бік дешевших рішень. Найчастіше — китайських. Денис Логвиненко пояснює, що без дешевих китайських складників виробники не змогли б задовольнити попит.
Точної статистики щодо попиту на камери немає, але він точно перевищує можливості українських виробників.
«За приблизними оцінками, потреба лише в FPV-дронах може становити до 200 тисяч одиниць на місяць. Це означає і величезний попит на всі пов’язані комплектуючі, зокрема камери», — каже Денис.
За його словами, небагато виробників в Україні можуть швидко наростити обсяги до сотень тисяч одиниць.
«Наприклад, велика компанія може виготовляти приблизно 80–100 тисяч FPV-дронів на місяць. Якщо провести аналогію з моторами українського виробництва, то для таких обсягів потрібно близько 400 тисяч моторів щомісяця. Щоб вийти на такий рівень виробництва, виробникам потрібен значний час. Крім того, виробник має гарантувати стабільну якість і постійні поставки компонентів. Зараз такі умови найчастіше може забезпечити саме Китай», — пояснює спеціаліст.
Подібну логіку підтверджують і в Odd Systems. В одноразових ударних дронах (так званих FPV-камікадзе) в Україні масово використовують китайські камери, які у 4–5 разів дешевші за рішення на європейських чи американських компонентах і при цьому не поступаються їм за якістю, каже Андрій Таганський.
«Поки такі камери доступні на ринку, конкурувати з ними за ціною неможливо. Крім того, європейські виробники фізично не здатні забезпечити обсяги, які сьогодні споживає Україна. Щомісяця в Україні використовують 100 тисяч і більше тепловізійних камер, тим часом усі виробники ЄС разом узяті виробляють не більш ніж 40 тисяч», — пояснює спеціаліст.
«Дешевизна» китайських виробників сформувалась завдяки довготривалому розвитку електронної індустрії, пояснюють у компанії «Українські камерні системи», яка займається встановленням камер на підвіси:
«Китай у світовому масштабі дуже довго займався виробництвом планшетів, смартфонів та іншої електронної техніки. Фактично це означає, що там масово виробляли відеопроцесори, які використовуються і в денних камерах».
Навколо цього сформувалася повноцінна екосистема компонентів і рішень, що дозволяє масштабувати виробництво і знижувати вартість кінцевих продуктів. А в окремих сегментах залежність від китайських рішень є повною, зокрема у виробництві денних камер з оптичним зумом.
Водночас використання китайських компонентів створює окремі виклики на рівні експлуатації та якості. У Волонтерській оптичній лабораторії (VOL) відзначають нестабільність компонентної бази.
«Часто китайські товари мають великий розкид якості між партіями, а постачальники практикують заміну комплектуючих без повідомлення. Комунікувати з постачальниками важко, від них складно отримати валідацію й гарантійну підтримку. Ці комплектуючі мають високі ризики сумісності й довгострокової надійності», — коментують інженери VOL.
Є й безпекові ризики — наприклад, нещодавно засновник Octava Capital Олександр Кардаков заявив, що Китай може мати доступ до
За його словами, ризик у тому, що через частину китайського обладнання Китай може отримувати доступ до відео та інших даних. Окремо він згадав gimbal-камери, які встановлюють на розвідувальні дрони, і заявив, що з них уже вдавалося отримувати записи.
Є виробники, які намагаються мінімізувати залежність від китайських компонентів, як-от «Око Камера». СЕО компанії Денис Ніколаєнко каже, що цей шлях болючий, але зі стратегічного погляду єдиний правильний:
«Ми з самого початку свідомо відмовилися від китайських компонентів у наших серійних виробах. Це ускладнює логістику і підвищує собівартість, але на виході ми маємо повний контроль якості, безперебійний ланцюжок і чіткі терміни постачання. Результатом є надійніший продукт».
Поетапну стратегію зменшення залежності від китайських складників пропонує й директор бізнесу камер в Odd Systems Андрій Таганський:
«Короткостроково — локалізувати інженерні рішення, програмно-апаратні інновації й експертизу, які створюють додану вартість і технологічну перевагу. Довгостроково — вибудовувати ланцюги постачання критичних компонентів:
— виробництво в Україні або у партнерстві з країнами-союзниками;
— будувати універсальну, сенсор-агностичну архітектуру продукту, щоб не залежати від одного вендора чи країни».
✨ Як покращити умови для виробників камер
Серед ключових перепон для розвитку виробництва оптичних компонентів спікери насамперед називають нерівні ринкові умови. За словами керівника напрямку БпЛА у Brave1 Дениса Логвиненка, українські виробники опиняються у менш вигідному становищі порівняно з імпортерами:
«Українське законодавство передбачає пільги для закордонних виробників комплектуючих. Коли вони завозять продукцію в Україну, такі виробники звільняються від мита і ПДВ. Натомість українські виробники комплектуючих змушені сплачувати ПДВ, що додає щонайменше 20% до вартості продукції».
Нагадаємо, нещодавно оборонний кластер IRON і Технологічні сили України запропонували скасувати податкові пільги на імпорт компонентів для БПЛА та іншої оборонної продукції. Пояснювали це тим, що зараз виробнику дрона дешевше завезти компонент з-за кордону, ніж купити його в української компанії.
Китайські компоненти можуть бути дешевшими за українські на 8–29%
«Чинна система застосування пільг у сфері ОПК вже не враховує можливості локального ринку, як це було на початку повномасштабної війни. До ТСУ та IRON разом входять майже 50 виробників компонентів, які стикаються з нерівними умовами на ринку», — сказала тоді Анастасія Мішкіна, виконавча директорка Технологічних сил України.
Публічної реакції влади на цю ініціативу поки що не було.
Окрім податкових умов, виробники звертають увагу на потребу у фінансуванні обігового капіталу. Залучати інвестиції в цьому сегменті складно. Представник Odd Systems Андрій Таганський додає, що інвестору потрібно вкладати значні кошти в інженерію, обладнання та обіговий капітал, а повернення інвестицій відбувається повільно.
Крім того, на рішення інвесторів впливають ризики, пов’язані з війною, а також складність самого ринку оптичних технологій. Навіть наявність інвестицій сама по собі не розв’язує проблему, якщо немає стабільних закупівель.
Виробники не можуть нарощувати виробництво без розуміння майбутнього попиту
Ще один блок проблем пов’язаний із виробничою інфраструктурою та умовами роботи. Денис Логвиненко каже, що виробництва в час війни вразливі:
«Виробничі об’єкти регулярно стають цілями обстрілів, а безпечних локацій для розміщення нових потужностей бракує».
У цьому контексті обговорюють створення захищених виробничих майданчиків і перебазування частини виробництва в безпечніші регіони. Нагадаємо, що саме безпекові ризики стають причиною переїзду за кордон для 89% deftech-компаній.
На розвиток виробництва може вплинути й державна політика підтримки галузі. Наприклад, запровадження спеціальних правових режимів для оборонних виробників, довгострокових контрактів, грантів і податкових стимулів.
✅
Андрій Таганський з Odd Systems вважає, що для покращення умов потрібні:
- Доступ до фінансування обігового капіталу. Компоненти мають багатомісячний лід-тайм, і виробники змушені авансувати закупівлі на мільйони гривень, часто без достатніх фінансових інструментів підтримки.
- Рівні умови конкуренції. У 2023 році для імпортних компонентів оборонного призначення були запроваджені податкові й митні пільги — звільнення від мита та ПДВ, щоб спростити закупівлі в умовах війни. Це рішення було доречним у той час, але без пільг для українських виробників імпорт часто виявляється дешевшим за локальне виробництво.
- Довгострокові контракти і прогнозований попит. Без гарантій обсягів хоча б на рік-два вперед складно масштабувати виробництво й інвестувати в нові потужності.
- Підтримка локалізації критичних технологій, зокрема виробництва сенсорів та лінз, через гранти, податкові стимули та партнерства з союзними країнами.
У компанії «Українські камерні системи» попереджають, що зміна державної політики може призвести до формального імпортозаміщення без реальних змін: «Є ризик, що всі почнуть переклеювати українські наліпки на китайські вироби».
За оцінками спікерів, локалізація виробництва відбуватиметься поступово і не охопить усі компоненти одночасно. Якщо інженерну експертизу та окремі виробничі процеси можна нарощувати в Україні, то виробництво ключових елементів ще довго залежатиме від імпорту. Євген Сиваченко з компанії «Око Камера» додає, що виробництво об’єктивів для тепловізійних камер може стати масовим за два роки.
Дякуємо за рецензування матеріалу інженерам Волонтерської оптичної лабораторії та Євгену Сиваченко з компанії «Око Камера».
Hryhorii Liashenko
1 коментар
Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.