Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

«Маски-шоу стоп-3». Який законопроєкт для захисту бізнесу готує влада й чому його не можна назвати досконалим

Після обшуків у компанії MacPaw, які відбулися 15 лютого цього року, в Україні знову заговорили про потребу ухвалити закон, що захищатиме бізнес від свавілля правоохоронців. Зокрема, заборонятиме їм вилучати техніку, що паралізує роботу IT-компаній. Це вже не перша спроба оновити законодавство, але попередні документи були або недостатньо прогресивними, або просто не проходили далі обговорень.

DOU розповідає про те, як раніше в Україні регулювали питання обшуків, як саме пропонує оновити законодавство Мінцифри й що про ці нововведення думають юристи та представники IT-спільноти.

Як питання обшуків у компаніях регулювали до закону «Маски-шоу стоп-2»

В Україні спроби протидіяти обшукам правоохоронців, які свого часу були більше схожі на рейдерські захоплення бізнесів, тривають не перший рік. Наприклад, 2015-го з’явився закон «Про дерегуляцію бізнесу», який, зокрема, забороняв вилучати сервери без постанови суду. Хоча ініціатива й видавалася прогресивною, на практиці норма не працювала через банальне свавілля під час обшуків, зауважували правозахисники — слідчі фактично ігнорували цю норму.

У 2017-му влада ухвалила новий закон про протидію необґрунтованому тиску правоохоронців на українські підприємства, який в медіа назвали «Маски-шоу стоп». З-поміж іншого документ передбачав:

  • обов’язкову аудіо й відеофіксацію усього процесу обшуку (відповідно дані, які вилучили й не зафіксували цей процес на відео, не можна було використовувати як докази);
  • залучення адвоката на всіх етапах обшуків (якщо правоохоронці вилучали докази не в присутності адвоката, такі матеріали ставали недійсними);
  • заборону відкривати одні й ті самі справи (кримінальну справу закривали автоматично, якщо вже існувало рішення слідчого про закриття справи з цього ж питання й воно не було скасоване судом);
  • заборону на вилучення документів і техніки з певними винятками.

І саме винятки стали однією з найбільших прогалин закону. Адже за задумом слідчий і прокурор повинні копіювати дані з комп’ютерів, а не вилучати їх. Водночас, якщо доступ до техніки захищений паролем чи правоохоронці вирішили, що потрібно провести ту чи іншу експертизу, закон вже дозволяв вилучити техніку. Тобто й надалі все залежало від доброчесності правоохоронців, адже навряд чи техніка, на якій є важлива інформація для бізнесу, не буде захищена паролем.

У 2018-му з’явився закон «Маски-шоу стоп-2», який діє й нині. Однак він не розв’язав проблему з вилученням техніки. Нововведення фокусувалися на зміненні процедури притягнення правоохоронців до відповідальності, якщо вони незаконно відкрили кримінальне провадження чи вчинили правопорушення під час слідчих дій. Зокрема, закон дозволяє оскаржити неправомірну бездіяльність слідчих, якщо справу розглядають понад рік.

Що вважається неправомірною бездіяльністю?

Найчастіше це невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, затягування досудового розслідування, неповернення тимчасово вилученого майна тощо.

Також закон дозволяє вимагати компенсацію збитків не з держави, а персонально зі слідчих чи прокурорів, які припустилися порушень під час обшуків, слідчих дій тощо.

У 2020-му на розгляд Верховної Ради подали законопроєкт, умовно названий «Маски-шоу стоп-3». Його розробляли експерти Верховного Суду, представники IT-індустрії та науковці. Документ мав заборонити вилучати сервери й інші носії електронної інформації, якщо це не речові докази в кримінальному провадженні. Інформацію з них правоохоронці мали копіювати й фіксувати це в протоколі.

Однак 2021 року законопроєкт зняли з розгляду й відправили на доопрацювання. Причина — використані у ньому терміни, які визнали або некоректними, або такими, що містять внутрішні суперечності чи не узгоджуються з уже наявними нормами в Кримінальному процесуальному кодексі України. Наприклад, у висновку Комітету з питань правоохоронної діяльності зазначено: «Визначення терміна „речові докази“, а також віднесення інформації в електронному вигляді до речових доказів містять внутрішні протиріччя та не узгоджуються з нормами статті 84 КПК, оскільки інформація в електронному вигляді не може існувати без відповідного носія. Тому саме носій інформації (з урахуванням наявних на ньому технічних відомостей і характеристик) і забезпечує доказове значення фактичних даних у частині віднесення до речових доказів».

У чому проблема нинішнього законодавства

Головна проблема чинного законодавства, за словами CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co Валерія Сталірова, полягає в тому, що там є фрази й винятки, які можна по-різному тлумачити, чим і можуть користуватися деякі правоохоронці. Тож подекуди навіть попри те, що прямого дозволу в ухвалі слідчого судді немає, під час обшуку офісну техніку вилучають, а потім накладають арешт через суд, щоб не повертати її власнику.

22 березня 2022 року став чинним Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України „Про електронні комунікації“». Він мав підвищити ефективність досудового розслідування «за гарячими слідами» та протидії кібератакам, каже юрист.

Цей закон доповнив Кримінальний процесуальний кодекс. Зокрема, йдеться про положення ст. 168 КПК, яка встановлює загальну заборону на вилучення електронних інформаційних систем або їхніх частин, мобільних телефонів. Цю заборону поширили й на комп’ютерні системи.

«Але в цій нормі встановлено винятки, коли тимчасове вилучення майна дозволено. Зокрема, коли надання електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їхніх частин разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. Або якщо такі об’єкти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є засобом/знаряддям його вчинення, а також якщо власник обмежує до них доступ чи якщо для отримання доступу потрібно „подолати системи логічного захисту“. Тож знайти „виняток“ для слідчого, згідно з цією статтею, не є проблемою», — пояснює Валерій Сталіров.

Тимчасове вилучення майна — це фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, які володіють цим майном, можливості користуватися ним і розпоряджатися до того, як буде розв’язане питання про арешт техніки чи її конфіскацію (якщо, звісно, слідчий чи прокурор подадуть відповідне клопотання про арешт).

Передумови для арешту майна визначені у статті 170 «Накладання арешту на майно» КПК. Вони подібні до вищенаведених. Тобто арешт накладається тоді, коли комп’ютерні системи є засобом чи знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, якщо слідчому потрібно провести експертизу тощо.

«Згадані у статтях фрази про „об’єкти, отримані внаслідок кримінального порушення“ тощо знову можуть по-різному тлумачитись», — наголошує юрист.

Також важливим було й залишається питання безпеки даних.

«Безпека даних, що містять електронні інформаційні системи та комп’ютерні системи, це не тільки питання Кримінального процесуального кодексу. Якщо інформація зберігається в хмарних сховищах, то „забрати“ хмарне сховище неможливо. Якщо інформація міститься на фізичному об’єкті (комп’ютері, флешці, телефоні тощо), знову повертаємося до винятків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом: не дав пароль — забрали техніку; слідчий вважає, що потрібна експертиза, — забрали», — каже Сталіров.

Що для захисту бізнесу пропонують сьогодні

Обшуки в MacPaw стали резонансною подією, до якої критично поставилася не лише IT-спільнота, а й представники влади. Дії правоохоронців навіть розкритикував міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Він же заявив, що «треба повернутися до питання „Маски-шоу стоп“ як важливого компоненту Дія City».

У відповідь на запит DOU в Мінцифри повідомили, що вже працюють над змінами до Кримінального процесуального кодексу.

«Мета ініційованих Мінцифри змін у КПК — унеможливити неправомірне втручання силових структур у діяльність компаній, яке часто призводить до зупинки робочого процесу. Ми впроваджуємо універсальні зміни, але очевидно, що найбільшим бенефіціаром від цього будуть саме ІТ-компанії, інтереси яких ми захищаємо», — заявили у міністерстві.

Основні зміни, які пропонують запровадити:

  • Пристрої ПК не можна вилучати. Дозволено лише копіювати саму інформацію. Виняток: якщо є ухвала слідчого судді про дозвіл на вилучення через загрозу знищення речей чи документів. Таким чином буде збережено баланс інтересів бізнесу та слідства, вважають у Мінцифри.
  • У разі вилучення пристроїв ПК власник отримує право копіювати інформацію. Тобто у компанії залишається можливість працювати надалі на інших пристроях.
  • Арешт майна дозволений лише на певний термін, який встановлює суддя. Строк розгляду питання про арешт слідчим суддею пропонують збільшити з 48 до 72 годин. Таким чином, вважають у Мінцифри, суддя зможе якісніше вивчити справу.
  • Обшук у компаніях дозволено, лише якщо доведено, що інакше неможливо отримати інформацію, тобто скерувати запити до державних органів, проаналізувати реєстри. Ухвала про обшук має містити належну правову оцінку судді. Термін розгляду питання про обшук пропонують збільшити з одного до двох днів.
  • Заборонено вилучати гроші, документи, речі під час обшуку, якщо про це прямо не вказано в ухвалі. Виняток: якщо перелічене є предметом, знаряддям чи засобом злочину.

«Ці зміни зберігають баланс інтересів бізнесу і держави. Їх запровадження, з одного боку, унеможливить зупинку робочого процесу в компаніях, з іншого — забезпечить об’єктивність та високу якість слідчого процесу», — кажуть у міністерстві.

Водночас там зауважили, що зміни в КПК — завжди складне питання, оскільки йдеться про вже згаданий баланс інтересів стейкхолдерів і держави. Будь-які зміни мають враховувати, що порушення можливі й держава повинна мати важелі впливу на порушників.

Наразі створена ініціативна група, яка об’єднує експертів державних інституцій та представників ІТ-спільноти. Вони працюють над концепцією та безпосередньо текстом законопроєкту. Після цього документ зареєструють і його розглядатиме профільний комітет парламенту. Втім жодних конкретних термінів DOU у Мінцифри не озвучили.

За інформацією DOU від джерела, ознайомленого із ситуацією, підготовка законопроєкту дещо «забуксувала» через нерозв’язану проблему щодо збереження вилучених копій даних — для цього треба розбудувати вартісну сервісну інфраструктуру з надійним захистом і законодавчо це врегулювати.

Водночас решта співрозмовників редакції в органах влади та юридичних колах не поділили думку про те, що питання зберігання даних є перепоною на шляху до ухвалення законопроєкту.

Що про пропонований законопроєкт кажуть юристи й IT-спільнота

IT-юрист Валерій Сталіров схвально відгукується про зміни, про які розповіли DOU в Мінцифри. Водночас зауважує: навіть якщо є ідеально прописаний механізм обшуків, це нівелюється відсутністю реальної відповідальності правоохоронних органів і суддів за те, що вони видають безпідставні документи на кшталт тих самих ордерів, на основі яких і діють. Крім того, що менша можливість різного тлумачення норм закону, то прозорішим і передбачуванішим буде обшук і його наслідки.

Від IT-спільноти участь у розробці законопроєкту спільно з Мінцифри бере Єфрем Лащук, директор з політико-правових питань IT Ukraine Association. Він каже, що передусім потрібно, щоб у законі передбачили положення, згідно з яким під час копіювання слідчими певних даних складався протокол, у якому міститиметься повний перелік отриманих органом досудового розслідування файлів, а також їхні характеристики.

Власник пристрою, з якого знята інформація, повинен підписати цей протокол, а також отримати його копію, щоб мати на руках відповідний доказ і змогу надалі оскаржувати дії правоохоронців, зауважує Лащук. За його словами, це потрібно і для безпеки даних, і для того, щоб правоохоронці не змогли фальсифікувати отримані дані. Проте більш надійним запобіжником від зловживань слідчих має бути реальний ризик понести покарання за свої вчинки згідно із законом.

Відповідно представник Асоціації зазначає, що ризики для бізнесу лишатимуться, оскільки згаданий законопроєкт не передбачає прямої адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення порядку обшуку та вилучення майна. Також немає достатньої відповідальності суддів за ухвалення неправосудного рішення. Тож Єфрем Лащук додає, що, можливо, є сенс розглянути варіант розроблення інших законопроєктів, що врегулюють саме ці питання.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




20 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Анекдот про публичный дом и кровати все помнят?

Всі ці зміни, то повна ахінея. В праві є такі поняття, як праворозуміння та правореалізація. Так от, проблема саме в них. Перше, що потрібно зробити — замінити тих, здійснює правореалізацію, а точніше правозастосування. Ці люди не хочуть та , в силу своєї інтелектуальної неспроможності, не можуть застосовувати право без його прямого порушення. Не можна врегулювати все на світі, право це не комп’ютерна програма, хоча воно і наповнене логічними моделями. Якщо слідчі, прокурори чи судді захочуть зловживати своїми посадовими обов’язками (а повірте, що вони захочуть), то жодна норма чи процедура їх не зупинить. Особа не вчиняє злочин не тому, що вона боїться закону, а тому що вона усвідомлює, що це погано або боїться конкретного покарання. Чому у випадку позбавлення волі злочинець перестає вчиняти злочин? Тому що його ізолювали, обмежили таку можливість. Треба обмежити різного роду маргіналам доступ до державних посад.

Ми можемо взагалі не мати закону, в класичному (писаному) вигляді і при цьому можемо мати абсолютно «законослухняне» населення. Конституція США складається з 7 статей і 27 поправок і при цьому не виникає потреба дописати ще пару сотень статей, щоб врегулювати відносини, яких не було на момент проголошення конституції. Конституція заклала принципи (основи). Аналогічно і наш Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси основані на певних принципах. Один із них — недоторканність права власності. Тобто, коли в рішенні суду не буде вказано, що вилучається конкретна техніка, то робити це не можна. І окремої статті для цього не потрібно.

З початку незалежності так і не ухвалено закон, який передбачає процедуру відповідальності слідчих, прокурорів та суддів за незаконні дії. Відповідальність, яка може хоча б гіпотетично для них наставати (кримінальна за службову недбалість, бездіяльність, дисциплінарна за неналежне виконання обов’язків тощо) ніколи не застосовується, оскільки її мають застосувати такі самі, як вони. Поведінка будь-якого злочинця дуже схожа із поведінкою тварини — буду робити, поки мене не зупинять.
Тому потрібно змінювали людей, а не закони.

“The greater the number of laws and enactments, the more thieves and robbers there will be. ”
Tao Te Ching / Laozi

Маски шоу стоп сделать просто, достаточно нарезного автоматического оружия

Іконка статті чомусь нагадує Боріса Барського на лижах

Для захисту бізнесу не потрібно ніяких особливих законопроектів. Потрібна нормально функціонуюча судова влада.

Раз відсутня кримінальна відповідальність за безобґрунтовані обшуки то вже правильно називати «Маски-шоу, ну будь ласка, стоп»

То у вас просто старою орфографією написано. Треба писати «маски-шов». Все відразу припиниться.

Я думаю у держслужбовців схожа логіка, пишуть постійно нові закони з надією, що нові то закони почнуть читати кримінали в погонах.

Булшит, скільки можна цього вереску який бізнес пухнастий, особіно з земельними оборудками макпав

Як в Німеччині

1)
www.ft.com/...​76-40b8-85a8-7ad8ef62d3d5

2)
The legal basis for a raid in the context of criminal prosecution are §§ 102 to 110 StPO. Suitable search objects are houses, apartments and rooms, also persons (at least traces on, in and under the clothes; not: body inside!) and EDP systems (data carriers such as USB sticks, hard disks, smartphones, clouds etc.).

It can be searched at the suspect (§ 102 StPO) or at other persons (§ 103 StPO).

For a search of the suspect, the existence of an initial suspicion is sufficient, i.e. the hurdles are not too high. Concrete, factual evidence of the existence of a criminal offence from criminal experience is sufficient.
...

Evidence found as well as items confiscated may be seized or confiscated in accordance with §§ 94 ff. of the German Code of Criminal Procedure (StPO). Separate legal rules apply here.

Вспокойтесь і дайте копам робити свою роботу, не часи кучми і януковича слава богу

не часи кучми і януковича слава богу

Не абстрактне «слава богу», а ці часи минули через суспільний тиск, який досяг свого піку під час Революції Гідності. І варто лише тиск послабити як все це швидко повернеться.

Може суспільство потисне тоді на макпав за забудову й намив прибережної зони й вирубку лісу

А то якось як віртальот на володимирських схилах для яника чи гідропарк забудувати, так суспільство тисне, а як шмат дніпра для чесного косована так маскішо і чесному бізнесу жить не дають. Хтожправ. Якесь сліпе на одне око суспільство

Сам щось зробив? Бо ти і є суспільство.

О суспільство почало тролить. Косован тобі вже дав відпочити?

То ви хочете сказати, що і у Німеччині можна прийти з рейдом по сфабрикованій справі, вилучити усе, що погано лежало, потім «загубити» це, і правоохоронцям нічого за це не буде?

Інша справа, що ніякі нові закони цьому не зарадять. Різниця буде лише у тому, що «правоохоронці» раніше порушували старі закони, а зараз будуть порушувать нові, тому що «а что ты мне сделаешь»

Та можна по справі прийти

по сфабрикованій справі

а ви маєте щось про сфабрикованість? Чи це ваш суб’єктивний погляд?

А вислов «рейдерський захват» на порожньому місці зʼявився? Я взагалі кажу, а ви про якусь конкретну справу?

а то ви «про рейдерський захват» у вакуумі, сорі треба було так і казати

мені здалось у статті було про «несправедливі» обшуки у власника макпав, він собі лічний пляж на водосховищі захотів, посеред держлісгоспу, як чесна людина, а тут ці «свавільні правоохоронці» причепились, обшуки бач вирішили провести, чим я взагалі думав

Підписатись на коментарі