Огляд магістерських програм для IT-спеціалістів

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Ми зібрали найцікавіші приватні ініціативи та оглянули програми найбільших державних вишів, у яких можна здобути магістерський ступінь для IT-фахівців. Поспілкувалися з викладачами на кафедрах і студентами.

Головна різниця між вишами — зміст, контент магістерських програм, їхня ціна, а також мотивація самих студентів. На відміну від багатьох державних магістерок, на які вступають бакалаври тієї ж спеціалізації, з якої щойно випустились, приватні (дорожчі) програми збирають людей із досвідом в IT-індустрії. Ще одна форма кооперації — створення магістерських програм у співпраці між державними вишами та IT-компаніями.

Наш огляд не претендує на вичерпність і є вибірковим. Він охоплює різні види програм різних регіонів України. Стаття допоможе вступникам у магістратури та тим, хто тільки задумується про вступ, зорієнтуватися у підходах вишів, ціновій політиці, шансах отримати стипендію.

У статті розглядаємо магістерські програми за IT-напрямами таких університетів:

• УКУ;
• ХНУРЕ;
• НУ «Львівська політехніка»;
• НТУУ «КПІ» ім. І. Сікорського;
• НУ «Києво-Могилянська академія»;
• КНУ ім. Тараса Шевченка;
• ЧНУ ім. Петра Могили.

УКУ

Напрям і вартість навчання: Data Science — 210 000 грн за два роки (10 000 доларів, або ≈ 270 тис. грн для іноземних студентів).

Керівник програми Олексій Молчановський виділяє два головних фактори, завдяки яким студенти обирають її. Це реальний шанс здобути нову ринкову спеціальність, а відтак і роботу, та потрапити в студентське середовище, спільноту. Програма заснована 2016 року, тоді набрали групу з 12 студентів.

Від вступників очікують, що вони вже вміють добре програмувати на Python. «Не вимагаємо супервисокого рівня, але все ж потрібне вміння писати код. Людині, яка тільки вчиться це робити, буде складно в університеті. У 90% використовуємо Python, на деяких курсах може з’являтися С++, R, Scala. Також потрібні математичні знання. Це, наприклад, матаналіз, але без глибокого занурення: розуміти та вміти брати похідні, знати, що таке ряди, розуміти бази даних, хоча останнє не є обов’язковою вимогою. Важливо знати основи лінійної алгебри та теорії ймовірностей, оскільки на початку навчання є два базові курси: курс статистики та економетрики й курс лінійної алгебри. Вони передбачають заглиблення в тему, тож без бази важко стартувати», — розповідає Олексій Молчановський.

Основи перевіряють під час вступу, хоча, як зауважує керівник програми, іспит демократичний, адже вчитися приходять люди з різним досвідом. Так і задумували, каже Олексій: на противагу підходам у державних вишах, коли на магістерку приходять здебільшого випускники тієї самої кафедри бакалаврату, хотіли зібрати людей із різним досвідом і спеціальностями. Хоча найбільше на програмі таки IT-спеціальностей, вступають люди, які закінчували спеціальності з фізики, біології, економіки. Загалом кожен п’ятий студент — не зі сфери IT. Велика частка абітурієнтів — це випускники математичних спеціальностей, які добре знають свою галузь, але мають прогалину в програмуванні. Подолавши цей бар’єр, вони стають гарними фахівцями, зауважує Молчановський.

«Людей приваблюють знання, можливість отримати нову професію. Приблизно половина студентів — це ті, що вже пробували себе в Data Science, ML, можливо, починали працювати, але захотіли зробити свої знання ґрунтовнішими, — каже Олексій Молчановський. — Є такі, що пропрацювали 10 років в IT-індустрії, а тепер їм стало цікаво спробувати інший напрям».

Студенти переважно зі Львова та Києва, поодинокі вступники із Сум, Вінниці, Хмельницького та інших міст України. Торік почали приймати іноземних студентів: двоє вступників, із Гани та Філіппін, покинули виш, бо надто відставали від інших у групі.

Головним показником успішності програми Олексій Молчановський називає те, що 67% випускників, здобуваючи новий фах, почали працювати у сфері Data Science та ML уже під час навчання: на позиціях Junior ML Specialist, Junior Data Scientist. Він розповідає: «Деколи чую запитання: мовляв, чи не краще пройти кілька курсів на Coursera? Різниця у заглибленості в знання. Нам теж важливо, щоб випускники мали ширший погляд на світ, тому є курси з комунікацій, soft skills, проєктного менеджменту. Всі наші випускники посідають лідерські позиції в компаніях, стають тімлідами, йдуть у R&D-відділи, а це передбачає наукові публікації. Троє випускників вступило в аспірантуру до європейських університетів, а одна студентка потрапила на інтернатуру у відділ Research у „Фейсбуці“. Працює в підрозділі віртуальної реальності, займається задачами з комп’ютерного зору.

Тобто програма допомагає і отримати гарну позицію в організації, і реалізувати себе в академічній кар’єрі. Кілька випускників за результатами своїх дипломних пишуть наукові роботи та публікуються в збірниках доповідей на найкращих світових конференціях».

Зі слів Олексія, студенти програми в опитуваннях зазначають: важливішою навіть за знання є спільнота, можливість зустрічатися з людьми з різним бекґраундом. Викладачі намагаються це підтримувати, знайомити випускників різних років і поточних студентів між собою, практикувати менторство.

Навчання побудоване таким чином, що 60% дисциплін є обов’язковими для всіх (машинне навчання, математичні предмети), решту 40 можна обрати на власний розсуд. Є змога тимчасово зупинити навчання, а за якийсь час закінчити магістратуру (такою опцією за час існування програми скористався 21% студентів), а також брати не всі курси одразу, а частиною. 16% від загальної кількості студентів за 2018-2019 роки припинили навчання. Є також вільні слухачі: зацікавлені люди, які не є студентами, можуть платно обирати потрібні курси на програмі.

Конкурс відрізняється від року до року:

• 2016-й: заявників — 12, студентів набрали 12;
• 2017-й: 41 — 27;
• 2018-й: 53 — 38;
• 2019-й: 35 — 28.

Молчановський коментує ці цифри, зокрема спад інтересу торік, так: по-перше, з півтора року навчання перейшли на два, щоб розвантажити програму та розтягнути курси на довший проміжок часу; по-друге, змінилася ціна: 210 тис. грн за два роки проти 190 тис. грн за півтора. Це може створювати психологічні бар’єри — більше часу, більше грошей (хоча відповідно до збільшення тривалості навчання воно не здорожчало). Цього року на вступі очікують більше заявок, оскільки випускаються бакалаври комп’ютерних наук з УКУ, які цікавляться магістратурою.

Для студентів є стипендії з різними опціями, що їх надають компанії-партнери та сам факультет. Стипендії покривають від 30% до 50% вартості навчання. Є стипендія для асистента викладача: умовою її отримання є те, що студент виконує функції асистента на бакалаврських програмах у перший рік навчання та на магістратурі у другий (навантаження: 8 годин на тиждень). Для цього потрібен досвід викладання інформатики та комп’ютерних наук.

Є стипендія від фонду Ampersand, яка покриває половину вартості навчання. Її надають за результатом вступних випробувань. Також є стипендія для жінок: 50% вартості навчання, передбачає виконання обов’язків асистентки кафедри за вищеописаною схемою. Останній варіант стипендії — для наукових дослідників у лабораторії машинного навчання УКУ, 50% вартості навчання і додаткова оплата за роботу в лабораторії.

Відгук випускника Миколи Михайлича, Data Scientist у компанії Wix

Я закінчував механіко-математичний факультет університету Шевченка і хотів змінити напрям ближче до прикладної математики. У той час, 2015 року, доля Data Science була не дуже зрозумілою в Україні. Я читав Habr, де розказували про нейронні мережі, генерацію звуку. Збирався вступати на магістратуру мехмату, освітню програму «Школа аналізу даних» від «Яндексу» або в УКУ. Коли приїхав до Львова на вступні екзамени, зрозумів, що УКУ — мій остаточний вибір.

Передусім сподобалася програма курсів, викладачі. Давно був підписаний на сторінку Олексія Молчановського, чув відгуки про нього від друзів із КПІ, про його погляди щодо організації освіти. Тож повністю довірився УКУ, хоча це було непросто: це був перший набір на магістерську програму та ще не було жодного випуску з факультету прикладних наук. Навіть не брав до уваги ціну, зрештою отримав повну стипендію та гуртожиток у Львові. Основною моєю мотивацією було зрозуміти прикладні аспекти теоретичної математики, яку ми вчили 4 роки.

Після традиційного навчання в Шевченка УКУ здавався раєм: передусім через повагу до кожного студента (починаючи від академічної чесності та закінчуючи побутом в університеті). На факультеті прикладних наук навчання більш проєктно орієнтоване: наприкінці кожного курсу, крім теоретичного екзамену, були як індивідуальні, так і групові проєкти. Оцінка в УКУ формується і враховуючи завдання, які студенти виконують упродовж курсу. Не потрібно писати конспекти — їх надсилають після занять, а лекції для того, щоб обговорювати матеріал. Домашку виконували в Latex, що, на мою думку, привчало кожного структуровано викладати свої думки та обґрунтовувати твердження.

Навчання справді велося суто англійською, викладачі їхали з усього світу. Більшість — це українські вчені із закордонних університетів, але не тільки. Адміністрація факультету запрошувала найкращих викладачів і лідерів ринку зі всієї України.

ХНУРЕ

Напрями і вартість навчання на контракті: рік на магістратурі ІПЗ — 23 900 грн; комп’ютерні науки — 19 900.

Набір на магістерські програми для майбутніх IT-фахівців здійснюється за тими ж спеціальностями, що й для бакалаврів. Ми поспілкувалися з деканом факультету комп’ютерних наук і заступником голови приймальної комісії Андрієм Єрохіним. Зокрема, на факультеті студенти можуть здобути освіту магістра за спеціальностями «Інженерія ПЗ», «Комп’ютерні науки». На інших факультетах є магістратура з кібербезпеки, комп’ютерної інженерії, системного аналізу, прикладної математики тощо. Як і у всіх вишах, розрізняють освітньо-професійну та освітньо-наукову програми, які мають практичне та академічне спрямування відповідно.

Андрій Єрохін каже: «Саме розташування університету по сусідству з великими продуктовими компаніями (EPAM, Infopulse та інші) служить на користь вишу, створює атмосферу IT-тусовки. Також на території університету є науковий парк „Синергія“, який заснували два роки тому, щоб налагодити тісніший зв’язок між наукою та замовленнями бізнесу. Крім того, штаб-квартира Харківського ІТ-кластеру розташована в науковому парку. Це, на думку Єрохіна, підвищує якість навчання у виші: представники IT-середовища можуть висловлювати свої пропозиції та вимоги щодо професійних і освітніх стандартів. Виш співпрацює з IT-фахівцями, вони викладають у виші. Половина студентів (що стосується бакалаврату також) є співробітниками компаній».

Іншими перевагами Єрохін називає доступну вартість навчання. Торік університет мав 600 місць на держзамовлення, ще стільки ж студентів вступило на контракт. Половина з них вибрала технічні спеціальності. Мали конкурс на контрактну форму навчання на ІПЗ та кібербезпеку. Більшість студентів — «свої», які закінчили бакалаврат, близько сотні магістрів прийшли з вишів довколишніх міст (Сум, Полтави), щоб отримати диплом сильнішого технічного університету.

Тут теж зробили гнучкий розклад, адаптували під потреби магістрів, які здебільшого працюють: дві пари у першій половині дня з 7:45, решта навчання — увечері.

Андрій Єрохін пояснює мотивацію студентів до вступу на магістратуру: «Є частина людей, що справді хочуть поліпшити свої знання, а університет дає певне бачення, вміння працювати, відшліфовує математичний склад розуму, що важко здобути самотужки. У нас є цікаві предмети та викладачі, наприклад, для Deep Machine Learning запрошували професора Ігоря Айзенберга, який читав відкриті лекції для студентів. Ми виклали їх у вільний доступ на YouTube. Профільні дисципліни з програмування ведуться англійською. Є певна кількість студентів, яким диплом магістра потрібен для роботи в закордонних компаніях (відповідно до державного класифікатора професій, бакалаври значаться техніками, а не програмістами). Ще одна причина — деякі студенти вступають за інерцією, подобається студентське життя. Або за звичкою: не у всіх є чітке розуміння, що бакалавр — це теж закінчена вища освіта. Є й такі, кому магістратура служить шансом уникнути призову до армії».

За даними «Вступ.інфо», торік на програму «Інженерія програмного забезпечення» вступило 10 магістрів на бюджет, 53 набрали на контракт. На програму «Системи штучного інтелекту» вступило 12 бюджетників і 4 людей на контракт.

Найбільшими проблемами свого вишу Андрій Єрохін вважає нерівну конкуренцію з університетами, що перебувають у приватній власності (говорить, зокрема, про УКУ): «Ми дуже скуті у використанні коштів, через труднощі з казначейством фактично не можемо придбати, наприклад, мережі для машинного навчання, що дуже унаочнило б підготовку. З магістрами потрібно працювати більш індивідуально — як з аспірантами, але для такого підходу нема умов, викладачі обмежені годинами та бюджетами. Поки що нам вдалося закріпити викладачів за студентами, що вступили до освітньо-наукової магістратури».

Загалом щороку університет закриває бюджетні місця у межах державного ліцензування на 98%. Є незначна частка тих, хто кидає навчання в процесі: 3-4 людини в рік, переважно тому, що знаходять роботу за кордоном за програмою подвійного диплома. Тим, хто працює в Україні, пропонують перевестися на заочну форму навчання. Проте коли цього року (2020-2021 навчальні роки) оголосили обов’язковий іспит з англійської, 20% бакалаврів відмовилися вступати далі. Андрій Єрохін каже, що волів би бачити в магістратурі більше зрілих людей, які вже трохи попрацювали в індустрії та мають більш сформовані погляди на життя.

«Львівська політехніка»

Напрями і вартість навчання на контракті (за рік):

ІКНІ — ІПЗ — 32 000 грн, «Комп’ютерні науки», «Інформаційні управляючі системи та технології», «Інформаційні технології проектування», «Системне проектування», «Системи штучного інтелекту», «Управління IT-проектами», «Системний аналіз», «Системи і методи прийняття рішень», «Консолідована інформація», «Аналіз даних (Data Science)», «Комп’ютерні лінгвістичні технології», «Інформаційні системи та технології» — по 30 000 грн.

ІКТА — «Комп’ютерні системи управління рухомими об’єктами» (IoT), «Комп’ютерна інженерія», «Комп’ютерні системи та мережі», «Системне програмування», «Спеціалізовані комп’ютерні системи», «Кіберфізичні системи», «Безпека інформаційних і комунікаційних систем» (кібербезпека), «Системи технічного захисту інформації, автоматизація її обробки», «Управління інформаційною безпекою» — по 27 840 грн.

ІМФН — «Прикладна математика», «Математичне та комп’ютерне моделювання» — 16 000 грн, «Інформаційно-комінкаційні технології» — 27 840 грн.

Головний акцент і напрям для магістрів IT-спеціальностей у Львівській політехніці — це комп’ютерні науки. Розділяють освітньо-професійну та освітньо-наукову магістратуру, у яких різне спрямування та тривалість навчання. Для вступників на магістратуру передбачені іспити та співбесіди. Більшість тих, хто вступає на магістратуру з комп’ютерних наук, — це студенти вишу, що закінчили бакалаврат за аналогічною спеціальністю або свідомо вирішили її змінити, відкривши для себе під час роботи цікавішу галузь. За останні роки кількість таких зросла.

Спеціальність розділяється на спеціалізації: системне проєктування, управління IT-проєктами та інші. З недавно впроваджених особливо популярною є спеціалізації «Системи штучного інтелекту» та Data Science. А також — «IT-проєктування» та «Інформаційно-управляючі системи та технології». Сюди вступає найбільше студентів, каже заступник декана магістратури з навчальної роботи Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Микола Логойда. Фахівців із Data Science готують на кафедрі інформаційних систем і мереж. Торік на бюджетну форму на IT-проєктування вступило 20 студентів, на системи штучного інтелекту — 20 студентів, 4 стали студентами Data Science.

«На ці спеціалізації [„Системи штучного інтелекту“ та Data Science] вступають люди, які вже працюють і приходять вчитися, щоб отримати глибші знання, стати профі. Кафедра інформаційних систем і мереж — одна з тих, де найбільша кількість і професорів, і тих викладачів, які працюють в ІТ-компаніях та поєднують роботу на реальних проєктах із викладанням», — розповідає Микола Логойда. Далі зауважує: «Багато викладачів мають науковий ступінь, читають по кілька пар на тиждень, викладають цільово один предмет, в якому дійшли топрівня, і діляться практичними навичками, що потрібні ІТ-компаніям. Навчальні програми магістратури створювали спільно з компаніями із Львівського ІТ-кластеру. Представники фірм долучалися до розробки, щоб максимально оптимізувати навчання під потреби ринку, уникнути зайвих дисциплін і надати студенту практичні знання».

2019 року найбільшим був конкурс на спеціальності «Інтелектуальні інформаційні технології» (22 людини на місце), «Системний аналіз» (15), «Системна інженерія (інтернет речей)» (17), «Кібербезпека» (10). Як повідомляє Микола Логойда, торік закрили всі державні замовлення за всіма програмами і набрали досить магістрів на контрактну форму навчання.

За його словами, інститут не відчуває жодних проблем з недобором магістрів, із року в рік проводить конкурс: скажімо, торік сюди вступило приблизно 480-500 студентів. Викладач пояснює це, по-перше, загальною затребуваністю ІТ-фахівців, по-друге, налагодженою співпрацею з IT-компаніями та практичною зорієнтованістю програм.

Відгук випускника Василя Строгуша, Senior .NET developer у N-іX

Вирішив навчатися в магістратурі передусім тому, що на самій кафедрі програмного забезпечення (спеціальність «Програмна інженерія») на бакалавраті було цікаво, корисно та конкурентно. Обираючи магістратуру, розумів, що не прогадаю. Її необхідність завжди пояснював собі бажанням розвиватися, навчатися, ну і, звісно, отримати диплом про повну вищу освіту.

Основну увагу під час навчання приділяли вирішенню практичних/технічних проблем. Були предмети, лекції на яких читали спеціалісти з ІТ-індустрії, вони були найцікавішими та давали максимальний результат у знаннях і практичних скілах.

Магістратура дала гарний поштовх і напрямок, куди саме розвиватись, відповіла на питання, що подобається найбільше. Список практичних предметів був різноманітним, можна було справді дізнатись щось нове. Практичні ж заняття були побудовані так, що одночасно працювала невелика кількість людей, що давало більше часу на спілкування кожного з викладачем. З недоліків назву лише кількість предметів, їх було забагато як на один семестр. Я прихильник того, щоб вивчити меншу кількість предметів, але докладніше.

НТУУ «КПІ» ім. І. Сікорського

Напрями і вартість навчання на контракті (за рік): «Прикладна математика» — 26 100 грн, ІПЗ, «Комп’ютерна інженерія», «Інформаційні системи та технології» — по 37 000 грн, «Комп’ютерні науки» — 33 700 грн, «Системний аналіз» — 28 700 грн, «Кібербезпека» — 33 700 грн.

Студент-бакалавр має три причини продовжувати навчання в магістратурі: якщо його цікавить дослідницька робота, якщо такий диплом потрібен для кар’єри або просто студент хоче отримати обидва ступені вищої освіти. Так вважає виконувачка обов’язків кафедри математичних методів системного аналізу Оксана Тимощук. Вона розповідає, що на кафедрі можна здобути спеціальності з науковим та з професійним ухилом: «Системи і методи штучного інтелекту», «Інтелектуальний аналіз даних в управлінні проєктами», «Інформаційні системи та технології проєктування».

Конкурс на бюджетні місця спеціальності «Системний аналіз» за останні три роки:

• 2017-й: заявників — 82, набрали 45.
• 2018-й: заявників — 63, набрали 36 (денна форма).
• 2019-й: заявників — 88, набрали 37.

Конкурс на бюджетні місця спеціальності «Комп’ютерні науки» за останні два роки (денна форма):

• 2018-й: заявників — 122, набрали 63.
• 2019-й: заявників — 93, набрали 34.

Викладають магістрам і представники академічної спільноти, доктори академічних наук у сфері кібернетики, космічних досліджень тощо, і IT-практики (представники компаній EPAM та ін.). Останніх також запрошували до розробки навчальної програми. Така співпраця цікава тим, що студентів залучають до робочих проєктів. Для магістрів діє програма студентського обміну Erasmus+, щороку за нею їде на навчання за кордон по 2-3 студенти, зокрема у Францію, Нідерланди та інші країни, каже Оксана Тимощук.

Як і у всіх перелічених вишах, головною причиною, чому студенти покидають навчання на магістратурі, є неспроможність поєднувати навчання та роботу. За останній семестр 2020 року з 25 студентів у групі таких було четверо.

На ФІОТі можна здобути фах магістра за спеціальностями ІПЗ, «Інформаційні системи та технології», «Інтегровані інформаційні системи» тощо. Випускають фахівців із комп’ютерних систем, нейрокомп’ютерних систем, системних аналітиків та інших.

Відгук випускника ФІОТ в КПІ Максима

Моя мотивація була насамперед утилітарна: я був неготовий після 4-го курсу йти з універу і займатися тільки роботою. У той час я вже активно працював, але ще не мав впевненості щодо напряму. Та й житла у Києві у мене не було. Вступити на магістерку на ФІОТ в КПІ для тих, хто закінчує бакалаврат, досить просто. Це я і зробив із розрахунку, що якщо щось піде не так, покину цю справу, а поки вивчатиму нові горизонти. Університет — це передусім школа життя серед непересічних людей, і це завдання-мінімум магістерка виконала. Я подорослішав достатньо, щоб вирішувати всі свої житлові, фінансові та робочі питання.

Технічні дисципліни на магістратурі мені видалися некорисними. Предмети були або застарілими, або занадто відірваними від життя. Загалом було відчуття сучасних трендів у технологічній сфері, але з навчанням це не перетиналося зовсім. З корисного: я потренував навички роботи з наукометричними базами та підготовки проєктів, які претендують на науковість. Щодо обсягу вивченого корисного матеріалу, то навчання швидше не знадобилося. Але як період життя, магістратура була необхідна. Був корисним досвід взаємодії з іншими студентами, перебування у всій цій технічній тусовці, робота з викладачами на серйознішому рівні. Я зрозумів, що хочу займатися більш прикладною сферою, наприклад R&D. Але загалом наукова робота мене мало цікавить.

Серед недоліків — сама програма магістратури в КПІ. Вона видається застарілою та непотрібною. У нас були предмети, де за допомогою надскладних математичних моделей можна було розрахувати, як вплине на край столу те, що з протилежного кінця столу вдарять капцем. Або моделювання підземних вод і ґрунтів за допомогою знов-таки суперскладних формул, які на дошку не вміщуються. Для студентів це здавалося абсурдним та перетворювалося на меми. У нас була теорія, що, можливо, проблема не в матеріалі, а в подачі. Що все це можна зробити цікавим і захопливим (але це тільки теорія). На мою думку, якщо людина готова спокійно відійти від університетського життя і не має конкретного розуміння, що саме хоче отримати від магістратури, то й вступати не треба.

Києво-Могилянська академія

Напрям і вартість навчання на програмі з EPAM: ІПЗ — 7000 доларів (≈ 190 тис. грн) за два роки.

Напрями і вартість навчання (за 1 рік) на магістратурі КМА: ІПЗ — 40 000 грн, «Комп’ютерні науки» — 35 000 грн, «Прикладна математика» — 27 000 грн, «Системний аналіз» — 27 500 грн.

2019 року стартувала магістерська програма «Інженерія програмного забезпечення», яку запустила компанія EPAM та Національний університет «Києво-Могилянська академія». Водночас у Могилянці існує власна програма такого ж спрямування. Утім вони відрізняються і вступом, і дисциплінами, і ціною, і навантаженням. Далі розповідаємо про програму в співпраці з EPAM.

Як розповідає декан факультету інформатики Андрій Глибовець, половину дисциплін на програмі читають працівники EPAM, половину — викладачі університету. Таким чином навантаження на студентів більше, ніж на суто університетській магістерській програмі (набір студентів проводиться спільно EPAM та НаУКМА). За два роки, поки триває програма, студенти вивчають сучасні підходи з таких напрямів: Engineering Excellence 360, Product Management, Solution Architecture, Delivery management, Cloud&DevOps, Big Data. З першого курсу є обов’язкова для всіх програма, додатково магістри обирають курси на власний розсуд. А також всі студенти можуть користуватися опцією вільного відвідування будь-яких лекцій при КМА.

Андрій Глибовець першим звернувся із запитом до компанії, щоб організувати магістерку, де б викладали і її працівники. Вважає, що саме така співпраця допоможе магістратурам у практичних завданнях: «У фірмах є серйозні компетенції, які варто було б вчити у магістратурі: архітектурні питання, робота з великими даними. Технічні завдання мають бути ґрунтовними, а на реальних проєктах простіше вчити».

Набір до пілотної групи з 14 студентів закрили за перший тиждень, відколи оголосили прийом заявок, розповідає Андрій Глибовець. За 7 днів отримали 600 заявок і через цей наплив припинили набір. Ще до вступних іспитів представники компанії проводили свій відбір кандидатів. Було багато тестувань, починаючи з англійської та закінчуючи знаннями з побудови архітектури. А потім претенденти мали скласти вступні іспити до магістратури. Це екзамен з англійської, фахове вступне випробування — екзамен, що містить запитання із програми бакалаврату, тестові запитання і кілька задач, а також додаткове вступне випробування — два питання із загальної інформатики для тих, у кого перша вища освіта нетехнічного напряму. Як розповіли нам самі студенти, відбір на практиці здається доволі лояльним.

За результатами відбору, каже Глибовець, відсіяли всіх, хто нижче рівня Middle. Пройшли СЕО, СТО компаній, було багато кандидатів з EPAM (для них у вільний доступ викладають окремі модулі). Студенти прийшли з різних галузей: хтось займається тестуванням, хтось управляє проєктами, хтось — мережами, дехто DevOps. Майже всі вже мають ступінь магістра, але не в IT, а в суміжних спеціальностях. У всіх є ступінь бакалавра з технічної спеціалізації.

Як пояснює пан Андрій, вступників більше цікавив нетворкінг, знайомство з кандидатами. Хотіли вступати не тільки з України, а й з Білорусі, США. Оскільки між компанією та університетом налагоджене партнерство, студентам, які не пройшли за конкурсом, пропонують вступити на магістерську програму в КМА. На спільній програмі з EPAM навчається 14 студентів (одна група), в окремій університетській «Інженерія програмного забезпечення» — 30 (дві групи).

Основою програми, спільної з EPAM, є ті самі компетенції, які покриває магістерська програма у Могилянці: розробка математичних моделей об’єктів і процесів, алгоритмів розв’язання задач, інформаційно-обчислювальних процесів і систем тощо.

«Є проблеми з нашими магістрами, які вступають після бакалаврату та паралельно працюють. Вони часом пропускають пари. Сюди ж [на програму з EPAM] прийшли більш свідомі студенти. За рік навчання ходили на всі пари, лабораторні, виконували домашні завдання, створили цікаві курсові проєкти. Навчання побудоване таким чином, що протягом місяця студенти слухають вебінари, виконують онлайн-завдання, раз на місяць мають три дні очних занять. За час дослідницької практики підготували наукові публікації. Тут зібралися люди, які вже довго працюють і тепер хочуть отримати MBA в ІТ», — коментує пан Андрій.

Щодо суто університетської програми ІПЗ, то вона, як і кожна магістерка, формує ширший кругозір, спонукає працювати не лише над вузькоспеціалізованими завданнями, які є на роботі. Наприклад, цього року магістри вивчають моделі та методи програмування економічних задач, агентні технології, побудову великомасштабних мереж. Під час дослідницької практики та роботи над курсовими працюють над фундаментальними науковими дослідженнями. Окремі дисципліни були з англійської: Public speaking і Academic writing.

Щодо конкурсу на магістерські програми в КМА, то він, за словами викладача, стабільно невисокий, на відміну від бакалаврату. Торік було 45 заявок при наборі 20 людей, але він є дещо штучним, оскільки бакалаври подають документи на кілька програм відразу. Студенти не бачать цінності магістратури для себе: завантажені робочими проєктами, заледве дотягують до кінця бакалаврату. Є такі, що не можуть поєднувати магістратуру з роботою, тож найочевидніше рішення, що спадає на думку, — покинути навчання. Є кейси, коли вступають до Могилянки, а паралельно пробують пройти конкурс до університетів США. Коли це вдається, кидають виш. Є частина тих, хто міркує, мовляв, якщо вже вступив, то диплом буде за замовчуванням.

Пан Андрій запевняє, що таких студентів, які нічого не роблять, виганяють, адже дбають про якість та імідж університету. З різних причин більше як половина магістрів IT не завершує навчання. Є випускники, які згодом повертаються, щоб таки отримати диплом магістра (для робочої візи, підтвердження компетенцій).

Найбільшим викликом і причиною низького вступу вважає те, що до студентів треба доносити, навіщо їм потрібна магістратура, як це вплине на кар’єру, чим може їх збагатити. У Могилянці діє тільки наукова магістратура (різниця між науковою та професійною у спрямуванні та тривалості навчання). На думку пана Андрія, варто розвивати й інші види та, звісно ж, дбати про якість самого навчання.

До того ж у магістратурі, якщо порівнювати з бакалавратом, мають бути зручніші підходи до навчання та гнучкіші формати. Коли після впровадження карантину навчання перевели в онлайн, використовуючи програми Microsoft Team та Zoom, зауважили, що набагато більше магістрів почали під’єднуватися і до лекцій, і до практичних: простіше оптимізувати свою роботу, виділивши годину-другу на заняття, ніж додатково витрачати час, щоб доїхати до корпусу.

Зручний розклад практикують на програмі в EPAM: раз на два тижні по два дні заняття проходять в університеті, решта — онлайн. Як розповідає Андрій Глибовець, такий підхід думають надалі поширювати на інші магістерські програми в університеті.

Оцінити, наскільки диплом спільної з EPAM програми відрізняється від суто університетської, наразі важко: ніхто ще не випустився з першої програми та не підтвердив цінність такого диплома.

Відгук Миколи Ковша, Performance QA/Lead в Suntech Innovation, студента програми, спільної з EPAM

Більшість предметів були корисними, практичними та цікавими. І лише про деякі можна сказати, що були просто цікавими для загального розвитку, наприклад, агентні технології. Водночас завдяки цьому предмету я зараз чудово розумію, як відбувається процес моделювання розвитку подій з коронавірусом.

Особливо потішив другий триместр першого року навчання, коли ми вивчали роботу пошукових систем і будували складні мережі для великих компаній на основі повного доступу до курсів Cisco. Останнє є особливо критичним для мене як навантажувального тестувальника. Я отримав повну картину законів, за якими працює мережа, що уже дає свої плоди в повсякденній роботі. Важливо зробити акцент на тому, що викладачі згаданих дисциплін є повноцінними практиками з актуальним досвідом.

Звісно, щоб отримати користь з будь-якого процесу, потрібно в нього інвестувати зусилля. Те саме стосується навчання. Тому я вирішив: якщо вже вступив, то буду максимально використовувати цю можливість. І Києво-Могилянська академія дає змогу реалізувати такий задум у повному обсязі. Протягом усього періоду в студентів є змога обирати та відвідувати додаткові предмети. Для цього існує власна онлайн-платформа з анонсом і контролем таких подій — DistEdu.

Взагалі весь процес навчання та оцінювання відбувається саме через цю платформу, що дуже зручно та прозоро. У третьому триместрі я обрав додаткові курси «Програмування на Java» та «Розробка клієнт-серверних застосувань на Java». Таку користь і практичне задоволення, як від цих університетських курсів — як від суті, так і від форми, — я далеко не завжди отримував від розрекламованих тренінгів.

Відгук випускника магістратури ІПЗ КМА Трохима Бабича, Full Stack Developer

Бакалаврат Могилянки залишив гарні спогади та знання, тож я вирішив не спинятися і вступив до магістратури. Сподівався отримати більш глибокі теоретичні знання, і реальність навіть перевершила очікування: слухати лекції про суперкомп’ютери від людини, яка розробляла мову програмування для них, працюючи у відділі разом із Глушковим, — неоціненно, адже ця людина — справжній практик такої специфічної галузі. Але, окрім фундаментальних знань, розглядали й більш сучасні, зокрема машинне навчання або роботу з великими даними.

Багато хто очікує від магістратури чогось схожого до бакалаврату, але це зовсім різне. Якщо бакалаврат — про знання, то магістерка — про формування світогляду. Це не про розв’язання конкретних проблем, а про підходи до їх розв’язання. У цьому контексті наша магістерська програма допомогла змінити погляди на певні речі, що, зрештою, сприяло переосмисленню частини старих знань, а також розумінню нових.

Щодо недоліків, то було незручно з розкладом, але деканат допоміг з цим питанням. Ми вийшли на формат, коли пари були зранку, що зручно для роботи. Ще бракувало вибірковості дисциплін, як-от на бакалавраті, адже, на жаль, попит на магістратуру не такий великий, як цього хотілося б, тож не було змоги обирати дисципліни.

Відгук студентки магістратури ІПЗ КМА Влади Бенюх, Agile Delivery Leader в Ciklum

Перший рік навчання складався з трьох триместрів: зимового, весняного і літнього. Процес мене позитивно вразив. Я навчаюсь у групі зі студентами, які здобувають магістратуру після бакалаврату, і зазначу, що предмети, які викладали протягом першого року, мають системну і структуровану теоретичну базу знань і практичне спрямування. Наприклад, предмет «Практичні аспекти програмної інженерії» охоплював усі етапи розробки продукту: створення ідеї для розробки програмного забезпечення, розробка функціональних і нефункціональних вимог до продукту, реалізація макету та інтерфейсу у середовищі розробки ПЗ, реалізація ключових і другорядних компонентів, проведення тестування ПЗ і виправлення дефектів, виявлених у межах тестування, підготовка звіту щодо результатів тестування та презентація самого продукту.

Це був груповий проєкт, і кожен студент виконував свою роль, що дало змогу зрозуміти переваги та недоліки кожної з ролей. Викладання відбувалося суто в інтерактивній формі. Наприклад, предмет з англійської мови був побудований з фокусом на публічні виступи та написання статей з предметної галузі. Кожен мав змогу зробити доповідь, а під час підготовки були надані практичні рекомендації для подальшої презентації.

Також є можливість обрати цікаву та прикладну тему курсової та дипломної робіт. Наприклад, моя тема була пов’язана з автоматизованим тестуванням, що відіграє важливу роль у процесі безперервної доставки коду кінцевому користувачу. Коли я вступала до університету, то навіть не могла уявити, що йтиме стільки зусиль і часу на навчання.

Отже, процес цікавий і корисний, але з мінусів виділю, що навчання вимагає справді багато часу. Для мене як людини, яка працює і ще хоче мати час на особисте життя, не завжди виходить поєднувати все оптимально, але я намагаюсь. Необхідно бути готовим і розуміти, що частину вихідних та вечорів потрібно витрачати на навчання, дисциплінувати себе і прокачувати тайм-менеджмент.

КНУ ім. Тараса Шевченка

Напрями і вартість навчання на контракті (за рік): «Прикладна математика» — 37 300 грн, ІПЗ, «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія» — 42 000 грн, «Системний аналіз» — 37 300 грн, «Кібербезпека», «Інформаційні системи та технології» — по 42 000 грн.

Щороку на всі спеціальності набирають приблизно 100 і більше магістрів, із них 30-50 на контракт. Конкурс становить 2+ людини на місце, залежно від року та спеціальності.

Доцент кафедри теорії та технології програмування Тарас Панченко виокремлює кілька головних причин, чому студенти вибирають магістратуру у виші. Це широкі можливості, які відкриває репутація факультету, бажання IT-компаній брати випускників на роботу; можливості стажувань у компаніях та інших вишах, академічна мобільність, участь у програмах обміну. Багато студентів їздить на різні стажування під час навчання, і факультет, зі слів викладача, заохочує такі активності.

За оцінкою Тараса Панченка, приблизно 10-20 відсотків від загальної кількості випускників магістратури працевлаштовані у Facebook, Google та інших топкомпаніях. Конкретної статистики за компаніями на факультеті не ведуть, але, зі слів викладача, буде справедливо стверджувати, що всі сто відсотків випускників факультету працевлаштовані за спеціальністю. Нечастими є випадки, коли студенти покидають магістратуру через те, що отримують офери під час навчання. Але, як правило, якщо релокуються, то вже після отримання диплому. Поширеною практикою є те, що студенти їздять на наукові стажування. Все більше цікавляться науковими кар’єрами, зокрема в Кембриджі, University of Innsbruck, TUM, EPFL, відомих організаціях на кшталт CERN.

«Заохочуємо їхати набиратися досвіду, це частина навчального процесу. На кожній кафедрі, відповідно до спрямованості, існують домовленості з багатьма університетами Європи, США, Кореї. Є можливість здобути подвійний диплом, але ця опція наразі не така популярна. Принаймні до пандемії в кампусі представники світових компаній проводили співбесіди, хакатони, дискусійні панелі, які викликали багато інтересу», — розповідає викладач.

Факультет має багато договорів про співпрацю з IT-компаніями, дуальні магістерські програми, наприклад, у співпраці з GlobalLogic, Samsung. У рамках навчання студенти половину часу проводять на парах у виші, а половину перебувають на практиці в компаніях. Реальні завдання, які отримує студент, дають практично орієнтовані, свіжі навички, хоча, як зауважує Тарас Панченко, вони прив’язані до конкретної компанії. Є спільні лабораторії, зокрема із Samsung, де і викладачі, і студенти займаються дослідженнями та розробками у співпраці з компаніями.

Також, як розповідає пан Тарас, виш запустив першу в Україні англомовну програму «Штучний інтелект». Українською у ній викладають один предмет, однак цього року запускають вже суто англомовну програму, орієнтовану на іноземців. Контент сучасний і збалансований, каже пан Тарас: наприклад, один із викладачів, працівник Samsung, викладає NLP, інший, співробітник Luxoft, читає предмет з Computer Vision.

Тарас Панченко характеризує випускників як висококваліфікованих фахівців. Вони стають такими завдяки навчанню, стажуванням, комунікації зі змотивованими спеціалістами. Це, твердить викладач, створює спільноту та притягує нових мотивованих студентів.

Відгук випускника Зіновія Зубка, Lead Infrastructure Engineer в Exabeam

Оскільки тут я отримав диплом бакалавра, обираючи магістратуру, віддавав перевагу програмам нашого факультету. Упевнився, що цей факультет допомагає реалізувати будь-які амбіції: від створення та просування своїх проєктів до сприяння в участі у міжнародних стажуваннях у Facebook, Amazon, Apple, Netflix, Google. Обрав напрям штучного інтелекту, адже, по-перше, я не працював з цим, але завжди було цікаво заглибитися в таку сферу, по-друге, це єдиний напрям, який читають на факультеті англійською мовою. Вирішив, що диплом з англійським викладанням міг би стати корисним, адже його іноді достатньо для візи в англомовні країни. Був серйозно націлений потрапити на стажування в FAANG, а для цього потрібно мати статус студента та бути в гарному ком’юніті, щоб хтось із нього допоміг з підготовкою та зареферив у ці компанії. А в цьому я повністю впевнений, адже на факультеті завжди великі групи студентів-олімпіадників, які з року в рік їздять на стажування.

Оскільки я добре знав факультет як місце, яке дає більш фундаментальні знання, приємно здивувався, що деякі предмети вели нові молоді викладачі-практики (працюють у таких сферах, як нейронні мережі, комп’ютерний зір тощо). З’явився гарний баланс між сильною теорією професорів та цікавою практикою з розбиранням «підводних каменів» тих чи інших підходів. Один із семестрів наш графік передбачав 3 дні навчання, що було дуже комфортно, адже багато хто в групі працював. Можна було здавати деякі лаби/роботи дистанційно (ще до карантину). Також на факультеті завжди проводили різноманітні івенти для підвищення професійної компетентності студентів: від конференцій та мітапів до курсів і хакатонів. З власного досвіду знаю, що останні дуже корисні: допомагають реалізувати свій потенціал, спробувати запустити власну ідею та розібратись із чимось всього лиш за 24-48 годин. Факультет сприяв розкриттю власного потенціалу та показував студентам шляхи, як його досягти. Але всі ці речі були опціональними, адже кожний для себе вирішує ритм розвитку.

Одна з найкорисніших речей, що мені дало навчання, це ком’юніті. Навчання поруч із переможцями міжнародних олімпіад, із тими, хто під кінець навчання був на 1-5 стажуваннях у FAANG, не може не мотивувати. Коли я був у відрядженнях/подорожував у Кремнієвій долині, Сієтлі, Лондоні, завжди мав друзів, знайомих, тих, кого один раз бачив у фейсбуці з факультету, з ким можу піти випити каву та розпитати, як справи. Люди є найбільшою перевагою цього місця!

Йдучи на цей факультет, абітурієнт повинен розуміти, що як-не-як багато знань буде фундаментальних. Не потрібно очікувати, що тут вчитимуть, як створювати платформи зі Scala, Rust та Angular v100500. Багато часу приділено з’ясовуванню, чому саме це так працює.

Варто поліпшувати взаємодію з бізнесом (але мені здається, що це недолік загалом українського навчання, а не конкретного університету чи факультету). Такі моделі навчання застосовуються в топових університетах світу, і це показує їхню ефективність. Дуже шкода, коли студент має класну ідею, але не має ресурсів для її втілення. Маю на увазі не тільки інтеграцію з умовним EPAM Academy (що і так добре, адже допомагає студентам для входу в ІТ), а можливості знайти інвестиції, продати ідею тощо. Як випускник можу тільки сподіватися, що колись це буде нормою для багатьох програм ІТ-освіти України.

ЧНУ ім. Петра Могили

Напрями і вартість навчання на контракті (за рік): «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія» — по 22 000 грн, «Системний аналіз» — 15 950, але відповідно до держзамовлень Міносвіти магістратура часто є лише бюджетною для студентів. Тривалість навчання: рік і 6 місяців.

Як розповідає декан факультету Анжела Бойко, щороку факультет випускає приблизно 140-145 студентів бакалаврату. З них продовжують навчання у магістратурі 60-70 відсотків. У 2018 році вступило 99 студентів, торік таких виявилося 71 (мало, бо це був перший рік, коли для вступу в магістратуру вимагали скласти іспит з англійської). Цього року на єдиний вступний іспит на спеціальності факультету зареєструвалося 102 випускники. Конкурс різний: 4-5 людей на місце. Популярними є програми зі штучного інтелекту, системного аналізу. Є можливість отримати подвійний диплом, зокрема від університету в Братиславі.

Факультет співпрацює з IT-компаніями, серед яких GlobalLogic і Mobidev: працівники компаній читають курси, проводять окремі лекції та майстер-класи, залучають студентів до практики на проєктах. Таку співпрацю пані Анжела називає взаємовигідною і для студентів, які отримують актуальні знання, і для самих компаній: роздаючи командні ролі та даючи можливість студентам проявити себе, вони відбирають собі майбутні кадри. Факультет проводить опитування IT-компаній: запитують, які навички хотіли б бачити у випускників, і відповідно до цього щовесни переглядають навчальні плани та коригують їх.

Підставою вступати у магістратуру для студентів є цінність диплома, каже Анжела Бойко, особливо коли йдеться про роботу в закордонних компаніях. Інші причини: можливість кар’єрного зростання, мотивація займатися дослідницькою діяльністю. Доктори наук на факультеті, зауважує викладачка, є молодими, вони надають актуальну інформацію для студентів.

Утім щороку є певний відсоток студентів (приблизно 10), які не закінчують навчання. Коли змушені обирати між навчанням і роботою, вибирають останню. Графік для магістрів побудований так, що навчання відбувається у другій половині дня, є заняття у суботу.

Навчання на магістратурі відбувається переважно за кошт державного замовлення.Головна підстава для цього — кадровий склад, дані про кваліфікацію викладачів подаються у Міносвіти, на них і ґрунтується рішення про державні місця. Також тут невеликий ліцензійний обсяг — 20-25 місць на кожну спеціальність. За останній час лише у 2018 році були контрактні місця на спеціальність «Системний аналіз», тоді набрали 10 студентів на платну форму навчання. Вони платили 14 тисяч гривень у рік.

Відгук випускника Романа Лейзеровича, Android Engineer в CoreTeka

Я захоплювався темою штучного інтелекту, хоча моя програмістська діяльність поки що не має до неї стосунку. Порадившись із викладачами, вирішив вступати на магістратуру. Свобода вибору є головною перевагою навчання. Лабораторні та практичні були з вільною тематикою, з гнучкими термінами здавання робіт, оскільки в університеті усвідомлювали: більшість студентів уже працевлаштовані, до того ж переважно за спеціальністю. Крім того, в університеті можна знайти підтримку, якщо хочеш займатися наукою: і у викладачів, і в колишніх студентів, теперішніх аспірантів, які зацікавлені у своїй діяльності.

Проте бракувало взаємодії із зовнішнім світом. Мені знайомо, коли університет не просто заохочує, а вводить як постійну практику створення та участь студентів у стартапах. Розвитку, плекання бізнес-жилки не вистачало. Треба приваблювати інвесторів та запускати свою технічну лабораторію. Зараз IT хоче людей з університету, однак нічого не дає вишу натомість. За умов співпраці можуть з’явитися хаби, наукові центри, місця сили для працівників, бізнесу та сфери IT загалом.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU