«Проблема найму часто криється в некомпетентних рекрутерах». Історії жінок, які шукали роботу в ІТ після декрету

Нещодавно на DOU вийшла стаття — історія розробниці, що стикнулася з дискримінацією та непрофесійністю рекрутерів, коли почала шукати роботу після трьох років декрету. Редакція DOU вирішила знайти ще жінок, які брали maternity leave, і розпитати, як вони повертались на роботу.

Ілюстрація Марії Рибак

«Працювала парт-тайм, коли дитині було 9 місяців»

Анонімно, PM

Одна дитина, 10 місяців у декретній відпустці

До декретної відпустки, в яку я пішла на восьмому місяці вагітності, я працювала Project Manager в GlobalLogic. Коли дитині було дев’ять місяців, ексколега спитав, чи не хочу я вийти працювати в нову компанію. Враховуючи те, що останнім часом усі мої думки були про візочки та підгузки, я зрозуміла, що такі зміни будуть на краще.

Я погодила з GlobalLogic своє звільнення, вони не заперечували, адже на той момент на бенчі були вільні люди й браку в PM не було — так, то були інші часи :)

Отже, дитині дев’ять місяців, вона на грудному вигодовуванні, тож я могла працювати лише неповний день. На щастя, компанії теж це підійшло: проєкти були невеликі, усі парт-тайм, i я могла обирати зручне навантаження. Ми почали з чотирьох годин. Зранку я годувала дитину, віддавала мамі та йшла на роботу. Ще одна важлива річ: офіс був недалеко від дому, тож я приходила на обід, знову годувала дитину і поверталась до колег. Поступово за пів року моя завантаженість зросла до повноцінних восьми годин.

На мою думку, жінці, яка хоче вийти з декрету і працювати, треба врахувати кілька моментів:

  1. Не зважати на упередження, що жінка «має сидіти вдома з дітьми», і не картати себе за те, що дитина може недоотримати маминої уваги — крім вас, є ще батько, няні, бабусі й дідусі.
  2. Заручитися підтримкою родини та чітко домовитися, хто й коли займається дитиною.
  3. Працювати деінде, але не вдома, щоб відокремлювати роботу та догляд за дитиною.

«До технічних співбесід не доходило, здавалося, я просто не проходжу фейс-контроль рекрутерів»

Анонімно, QA

Одна дитина, шість років у декретній відпустці

Після закінчення вишу я працювала тестувальницею майже три з половиною роки. Планувала піти в декрет на два роки, а вийшло на шість: дитина часто хворіла. За рік до пошуків роботи, у 2019–2020-х, я повторювала всю теорію тестування, вчила нові технології, заглиблювалася в нинішній стан ІТ-сфери.

Коли я надсилала резюме, мене ігнорували. Вдавалось спілкуватися лише з тими, хто сам «стукав» в LinkedIn. Але у 85% випадків рекрутери, почувши про мою шестирічну перерву, відмовляли ще на етапі першого спілкування. Коли мене запитували «А що, ви навіть не фрилансили?» було смішно: з дитиною, особливо активною, як у мене, дуже не попрацюєш. Можливо, якби компанії пропонували ремоут, то у мене був би шанс працювати в декреті, але до пандемії коронавірусу такої опції не було. Запитували і про те, хто ж сидітиме з дітьми. Я чесно казала, що найму няню, але у схожих питаннях вбачаю дискримінацію жінки.

Часто мені відмовляли, аргументуючи «пошуками кандидата, який швидко увіллється в процеси». Так, ніби я цього зробити не зможу, а чому — незрозуміло. До технічних співбесід не доходило, здавалося, я просто не проходжу фейс-контроль рекрутерів.

Через таке ставлення мені здавалось, що я вже не спеціаліст, нікому не потрібна, моя роль — бути домогосподаркою, треба забути про кар’єру. Проте я намагалась перебороти ці думки й шукала варіанти.

Навіть сходила на консультацію до дівчини, що допомагає у кар’єрному просуванні. Вона сказала, що після такої перерви я можу йти хіба на джуніора, але я не погоджувалась. Також пробувала шукати роботу через агенції, а потім пішла на курси в SoftServe, щоб мати хоч якийсь сертифікат.

Зрештою, після довгих співбесід один стартап видав мені офер. Щоправда, я відмовилась, але це вже була перша перемога.

Коли почався карантин і криза, я припинила піврічні пошуки. А вже після карантину вдалось влаштуватися на нижчу позицію і зарплату, ніж я розраховувала. Але я просто хочу працювати, отже, буду рухатись по кар’єрній драбині знову.

«Половина відділу — дівчата, і лід розумів, що в декрет будемо ходити стрункими рядами»

Анна Ніколаєва, QA

Двоє дітей, сумарно три роки в декретній відпустці

Уже майже 10 років працюю як QA-інженерка. Починала свій шлях у «галері», потім перейшла у фінансовий продукт, звідки пішла в декрет на кілька років і успішно вийшла з нього, не втрачаючи позицію. За рік після декрету доросла до ліда і продовжую працювати та розвиватися з двома маленькими дітьми.

Ще до роботи в IT я стикалася з непристойними питаннями на кшталт: «А заміж плануєте?», «А в декрет коли? А дітей скільки хочете?» при прийомі на роботу. Як у тому анекдоті: вам 21 рік, у вас має бути 5–7 років досвіду, двоє дітей шкільного віку, самостійні, щоб ви могли працювати нарівні з чоловіками!

Я дивилася мов крізь рожеві окуляри, вважала, що такого трешу в IT не буде, адже більшість компаній працює з ФОПами, а там ні декретних, ні відпускних. Компанії має бути все одно. І як же я помилялася.

Спочатку мені щастило: в «галері» рекрутерка сама була на сьомому місяці вагітності, тому питань не виникло. У продукті половина відділу були дівчата, і наш лід розумів, що в декрет будемо йти стрункими рядами. Моя черга настала через півтора року. При тому, що одночасно зі мною ще одна дівчинка йшла в декрет. Це не спричинило істерики та крики типу «як ти могла, у нас реліз на носі, а ти — народжувати». Навпаки, всі були дуже уважними, завжди намагалися відпустити, якщо недобре почувалася. У декрет я пішла за два тижні до пологів і з думкою про те, що повернулася б у цю компанію.

Надворі був травень 2014-го. За півтора року в нас народилася друга дитина, і я розуміла, що мені світить ще два роки декрету. Власне, це був план: відразу відстрілятися і потім повертатися в роботу.

До осені 2016-го я почала досліджувати ситуацію, і виявилося, що ремоуту в Україні немає: всі хочуть офіс з графіком з 10:00 до 19:00. Мені таке не підходило. Спілкування з рекрутером закінчувалося на фразі: «У вас діти маленькі, це буде складно, а нам треба активного члена команди». Куди ж активнішого? Причому переважно рекрутери були дівчатами, і схожі заяви мене дивували.

Зауважу, в резюме було зазначено, що я фрилансила, і це було правдою.

Взимку 2017 року мені довелось припинити пошуки роботи через стан здоров’я мами. У травні я знову почала активно шукати, вирішила дізнатися у спільноти DOU, як справи з ремоутом для мам. Такого трешу не очікувала :) Дехто кричав, що без няні з двома дітьми мені немає сенсу відкривати LinkedIn, чоловіки посилали назад до підгузків і казали, що я безнадійно відстала за три роки. У мене летіли тапки й прокльони.

А я лише шукала роботу на 5–6 годин з можливістю працювати з дому, бо няню я не розглядала взагалі, а помічників особливо не було. Рівень знань Middle+, про зарплату я готова була домовлятись, розуміючи, що неповний день і віддалений формат.

Подаватись у «галери» я й не намагалася, можна було через протекцію друзів, але я знала, як усе влаштовано всередині, і мені це було нецікаво. Шукала серед дрібних фірм і продуктів. З більшості компаній приходили відмови: «Нам треба від дзвінка до дзвінка», «Діти — це проблема і болячки», «Тільки офіс, у нас вхід за карткою», «Навіщо вам така зарплата, у вас же чоловік в ІТ працює».

Тобто людей не цікавили мої технічні знання, а хвилювало, чи зможу я з 10 до 19 бути на роботі. Та й пропонували невелику зарплату. Тут був перший дзвіночок про те, що це все не моє і треба йти в інший ринок.

У липні 2017 року мені в LinkedIn написала дівчина, що у фінпроєкт в консалтингову компанію потрібен тестувальник з досвідом від двох років і знанням банківських систем. Ми поговорили, виявилося, що компанія італійська і їм потрібна людина на ремоуті. Графік за домовленістю. Ніхто не питав мене про чоловіка, дітей та інші особисті моменти. Був короткий зідзвон, і вже за кілька годин зі мною сконтактував СЕО. Ми розговорилися, і з’ясувалося, що у них працює ще QA з України і їм подобається, як я пройшла інтерв’ю. Запитали про зарплатні очікування та графік. Дізнавшись, що хочу працювати 6 годин до 16:00, запитали чому. Сказала про дітей і поцікавилася, чи не буде це проблемою. У відповідь був сміх: «Аню, що ви? Діти — це прекрасно! Скільки років? Малюки? Чудово! В садку? А садок з котрої? Нам ідеально підходить. Коли вийдете?».

Сказати, що я була шокована — нічого не сказати. Ще й платили нормально.

Я пропрацювала там трохи більше як рік. Ми уклали річний контракт, і це був повноцінний консалтинг. Я двічі їздила до Мілана, а команда кілька разів приїжджала до Харкова. Я працювала свої шість годин, отримувала зарплату в євро за середньою медіаною мідла в Харкові та набиралася досвіду у фінсекторі.

Мені було комфортно у цій компанії, і я не хотіла повертатися в реалії українського ІТ, де потрібно принижуватися і брехати, щоб отримати офер. Понад те, за рік я багато вивчила, стала впевненішою і почала цінувати себе як фахівця більше.

Вирішила спробувати рухатися далі. Пройшла кілька технічних інтерв’ю з лідами-чоловіками, на яких їх дратувало те, що про деякі аспекти фінансів я знаю краще, тому відмова прилітала майже відразу з приміткою «не зможе влитися в колектив, буде відволікатися на дітей».

Якраз у цей час мені написав колишній колега і хороший друг. Їм у команду терміново потрібен був QA з досвідом, як у мене. Ми домовилися про графік чотири дні вдома + день в офісі. Тепер команда релізить у четвер :) Згодом я вийшла повністю в офіс, але з вільним графіком (двічі на тиждень поверталася додому в обід і допрацьовувала пізніше), просунулася до ліда, понад рік керувала відділом, який будувала з нуля. При цьому возила дітей на різні гуртки, займалася ними сама.

Після кризи, восени 2020 року, коли компанія розвалилася, мені запропонували контракт на ремоут в один продукт, де ніхто не питав ні про мій вік, ні про дітей, ні про чоловіка. Цікавили мої технічні навички. Зараз уже майже пів року працюю в стартапі, у команді з хлопцями, де всі плюс-мінус нарівні.

Мій випадок не унікальний, можливо, десь мені й щастило. Але пройшовши цей шлях, хочу зробити кілька висновків і дати рекомендації:

  1. В українському IT часто-густо проблема найму криється в некомпетентних рекрутерах. Мені вистачить пальців однієї руки, щоб назвати тих, хто справді розуміє, як потрібно наймати, що питати, як залучити потенційного працівника. За мою кар’єру я бачила більш як чотири десятки рекрутерів. На жаль, у нас вважають, що рекрутмент — це проста робота, яку може виконувати кожен. Не кожен. Це як зі швейцаром на вході: якщо він грубий, неотесаний і каже дурниці, мало хто захоче увійти. Багато хороших спеціалістів втрачаються на перших же скринінгах. Я сама стикнулася з тим, що до мене на технічних співбесідах не дійшла частина тямущих хлопців, їх відсіяла рекрутерка. З нею ми швидко розпрощалися.
  2. Нам ще довго викидати совок з голови. Все ще важливо уточнювати про дітей, чоловіків, заміжжя і вік. У цивілізованому світі за це компанії втрачають мільйони в судах. Я розумію, що для бізнесу необхідно оцінювати ризики. Окей, спробуйте спитати по-іншому, аргументуйте, чому вам важливо знати цю інформацію.
  3. Декрет — це не діагноз. Так, перші 6–7 місяців — це каторжна робота 24/7 без особливого відпочинку. Але! Повірте, діти — офігенний мотиватор зростати, менеджити свій час і встигати все. Я не кажу зараз про тих, хто йде в декрет і залишається там навіки. А про тих, хто хоче й далі розвивати кар’єру: ці люди вмотивовані та мають навичку виконувати двадцять справ одночасно.
  4. Хотіти повернутися в професію після декрету нормально. Ніде не записано, що так робити не можна і місце жінки — біля плити. Це нав’язаний стереотип. Хоч як добре заробляв би чоловік, але це життя: сьогодні він поруч, а завтра вже ні. А діти ростуть, і їх потрібно годувати, одягати, навчати.

Чотири роки тому мені говорили, що мій запит нереальний. Так, він нереальний для українського IT, але не для закордонних компаній. Тим більше зараз, коли є змога працювати хоч з гамака під пальмою. Якщо є охота докласти трохи зусиль, можливо все. У мене є кар’єра, знання, водночас я не втратила зв’язку з дітьми. У цьому також є заслуга чоловіка, який є підтримкою та опорою.

Знаючи, які складнощі з наймом є в останні пів року, скажу товаришам-керівникам таке: почніть з найму хороших рекрутерів і приберіть хоча б частину совкових стереотипів, і ви побачите, скільки класних фахівців влаштуються до вас.

«Попросили вибачення і пообіцяли безкоштовний квиток на конференцію, але так і не надіслали його»

Валентина Аксонова, Project Manager

Двоє дітей, чотири роки декретної відпустки

До декретної відпустки я працювала на посаді Project Manager. Після трирічної «перерви» почала шукати роботу.

8 з 10 рекрутерів, з якими мені довелось спілкуватись, запитували про дітей та хто з ними буде сидіти. Жодного разу не чула, щоб таке питали у чоловіка.

HR’ами були переважно молоді дівчата, не «радянські кадровики», в багатьох, мабуть, ще немає дітей, тож я не розумію, звідки в них взагалі такі стереотипи.

Одна з відмов:

Я написала про це на своїй FB-сторінці, компанія дізналась про цей допис і надіслала лист з вибаченнями. Мовляв, причина відмови — не декретна відпустка, а нерелевантний досвід. Також пообіцяли безкоштовний квиток на конференцію для PM. Але про нього забули.

Цікаво, що роботу в ІТ я знайшла, спілкуючись не з рекрутером чи HR, а з директором невеликої компанії. Це був чоловік, який не ставив жодних питань про дітей. Його цікавив мій професійний досвід і знання.

Вважаю, що HR та рекрутери через власні стереотипи створюють перепони для найму хороших спеціалістів-жінок у компанію.

До слова, тепер я живу в Німеччині, і, коли виникла потреба знову проходити співбесіди, про дітей жодного разу ніхто не запитував.

«Пошук роботи після декрету нічим не відрізняється від звичайного пошуку»

Христина Одуха, Full Stack Developer

Двоє дітей, шість років у декретній відпустці

Тричі після декрету я шукала роботу та успішно її знаходила. Пошук роботи після декрету нічим не відрізняється від звичайного пошуку. Я виходила в офіс на фултайм, у цей час з дітьми залишалася няня.

Лише після шестирічної перерви, коли я виходила в офіс на повний день, цікавилися тим, з ким будуть діти. Але я не бачу нічого «кримінального» в тому, що питають про особисте, яке має безпосередній вплив на роботу.

«Діти — не перепона. А ось власний стартап — проблема»

Анонімно, Developer

Двоє дітей, через тиждень після пологів уже працювала

Моїй старшій доньці п’ять років, молодшій — два. Сім років я взагалі не працювала в офісі, але весь цей час брала парт-тайм проєкти або фрилансила. Це не була інтенсивна робота, але й на місці я ніколи не сиділа.

Загалом в мене ІТ-освіта, працювала розробницею і тимлідом. Пішла з компанії, бо почала розвивати свої стартапи й народила доньку. Коли зрозуміла, що стартапи ще не дають достатньо грошей, найняла няню і стала фрилансити. Через деякий час отримувала вже багато замовлень, стартапи почали приносити дохід, але після семи років удома я захотіла повернутися в офіс. На той час другій доньці був один рік і десять місяців. Віддала її в дитсадок, завершила фриланс і взялася за пошуки.

Подавалась на Middle+ рівень і зарплату вищу за середню ринкову (стартап приносив гроші, і на той самий рівень доходу йти не було сенсу).

90% співбесід пройшли спокійно, без натяків, що є проблема з тим, що я мати. Щоправда, був інший нюанс: декому не подобалось те, що у мене є стартапи. Одна рекрутерка порадила взагалі не згадувати про підприємницьку діяльність, а інша сказала, що фриланс — це не досвід.

Дивні співбесіди бувають незалежно від того, жінка ти чи ні.

«У Польщі працедавці орієнтовані на родину»

Олена Тимошенко, QA

Троє дітей, п’ять з половиною років декретної відпустки сумарно

В ІТ я почала працювати ще у 2007 році. Уже 2011-го стала QA Lead в Luxoft з командою з 12 людей. Потім пішла в декрет на два з половиною роки, але без проблем повернулася після короткої співбесіди з менеджером. Адже закон України гарантує три роки декрету, а компанія-працедавець має прийняти на роботу після цієї відпустки.

Пізніше Luxoft запропонував переїзд у Польщу: проєкт і замовники — ті самі, просто команда майже в повному складі змінила локацію. Уже в Польщі я півтора року працювала на позиції тест-менеджерки й пішла в декрет на три роки (народила двох дітей з різницею в півтора року).

Коли вийшла на роботу, першого ж місяця написала заяву на звільнення «за згодою сторін», бо закрився проєкт і настала фінансова криза. Мені спробували призначити співбесіду на автоматизатора, але це не мій профіль, тож апріорі я не могла її пройти.

Після звільнення розсилала резюме в ІТ-компанії, але на інтерв’ю мене не кликали. Варто сказати, що ще за 8 місяців до виходу з декрету я поновила заняття з англійської, щоб надолужити все, проходила технічні онлайн-курси, здала на Scrum-майстра, активно розвивалась.

Звісно, я почала переживати, що з моїм резюме щось не так. Але знайомі, що працювали в ІТ-компаніях в Польщі, запевняли, що з таким досвідом і міжнародними сертифікаціями мене точно кудись візьмуть. Зрештою, працевлаштувалась в невелику фірму, куди мене порадила моя викладачка з англійської мови. Щоправда, компанія була шведською, а я не бачила сенсу вчити мову і працювати через перекладач, тож згодом звільнилась. На іншу роботу теж потрапила через рекомендацію.

Щодо дітей, то тут взагалі протилежна до української ситуація: поляки ставлять у пріоритет родину, а не роботу. О 17:00 в офісах уже нікого немає, батьки йдуть забирати дітей з садочків, що працюють до 16:00–17:00.

В Україні ми не бачили доньку з сьомої ранку до сьомої вечора — вона була у дитсадку, а ми на роботі. У Польщі це змінилось, і дитина ніби «розквітла». Також польські працедавці з розумінням ставляться до лікарняних, якщо хворіє дитина.

Якщо у Польщі компанія наймає не поляка, то має отримати додаткові дозволи, на які можна чекати дуже довго. Компанії треба довести, що на конкретну позицію не знайшли поляка, а тому наймають іноземця. Тож я також відчула проблему працевлаштування після декрету, але в меншій мірі через те, що я — жінка, а більше через те, що я — іноземка.

«Треба вірити в себе»

Каріна Косенко, Developer

Одна дитина, 2,9 року в декретній відпустці

Період maternity leave став для мене можливістю змінити сферу діяльності, спробувати себе в IT. До декрету я здобула фармацевтичну освіту і попрацювала кілька років в аптеці після університету, однак зрозуміла, що повертатися в фармацію не хочу. Кілька тижнів задачок із JS, кілька місяців курсів з PHP, невеликий pet-проєкт — і ось я вже шукаю вакансії з веброзробки.

Роботу шукала трохи заздалегідь: віддати дитину (2,5 року) в дитячий садок могла тільки в серпні, а по співбесідах ходила вже в червні. Компанії вибирала маленькі, HR там не було, спілкувалася з технічними фахівцями. Питання вони ставили переважно технічні. Особистих питань не ставили: нікого не цікавило, чи є чоловік, діти, чи планую вагітніти тощо.

Я шукала позицію на ремоуті й тільки в цьому контексті згадувала про дитину: мовляв, піде в садок, буде хворіти, буду доглядати її вдома. Хлопці загалом готові були мене найняти, навіть чекати до осені, але в офіс. Прекрасно розумію їхні сумніви, адже взяти на ремоут людину без комерційного досвіду — величезний ризик.

На певний час я припинила пошуки. Згодом зі мною зв’язався чоловік з останньої компанії, куди я подавалась, і запропонував виконати кілька завдань на реальному проєкті у віддаленому форматі. Я, звичайно, погодилася. Результат його задовольнив, і ми продовжили співпрацю. Це був парт-тайм формат (приблизно 4 години на день) і перша моя робота. Не знаю, чи працює ця маленька компанія сьогодні, але за довіру я їм вдячна досі.

Колегам у пошуках роботи після maternity leave раджу вірити в себе. Підтягнути знання, якщо щось забули, і почуватися впевнено. Можливо, на вашому шляху зустрінуться безтактні люди, що ставлять багато особистих питань, але нехай вони вас не засмучують — адекватних теж багато, а хорошому фахівцю запропонують роботу незалежно від того, є діти чи ні.

«Хто хоче працювати — той знайде роботу»

Лілія Райська, Senior Software Developer

Троє дітей, один рік у відпустці сумарно

До першої вагітності я працювала .NET-розробницею. За умовами компанії, мені оплачували чотири місяці декретної відпустки. Я попередила, що збираюсь повертатись, але замовник не тримав за мною місце. Після завершення чотиримісячного періоду мені запропонували повернутися та дозволили працювати з дому в той час, як вся команда була в офісі.

Після народження другої дитини і ще однієї чотиримісячної відпустки до мене звернувся замовник і запропонував знову продовжити роботу на проєкті. Але згодом проєкт закрили, і я проходила кілька співбесід в інші компанії, де попереджала, що маю маленьких дітей і згодна працювати лише з дому (це був 2015 рік, ще до пандемії й тренду на ремоут).

Можливо, мені пощастило натрапити на адекватні компанії, але жодної дискримінації я не зазнала. Звісно, мене запитували, як я збираюся поєднувати роботу та догляд дітей, але я вважаю, що ці питання цілком прийнятні й менеджер проєкту повинен оцінювати всі ризики при наймі. Головне — дати зрозуміти, що ви відповідальна людина й не збираєтеся філонити чи сидіти весь час на лікарняних.

І навіть на той час погоджувалися взяти мене на роботу на моїх умовах, хоча я впевнена, що й чоловіку без дітей та декретних відпусток так само непросто було знайти віддалену позицію. Врешті мені запропонували інший проєкт у межах компанії.

Ще я працювала на одному проєкті, де пів року взагалі була сама і писала програму з нуля. Коли вже все запрацювало, команда розширилась. Те, що в мене є діти, замовника не лякало.

Після третього декрету я знову шукала роботу, коли молодшій дитині було три місяці (а старшим 3 і 5 років), і перша ж співбесіда виявилася вдалою, тож мені запропонували стати частиною команди. Не пригадую, щоб на інтерв’ю мене запитували про дітей або щось не пов’язане з роботою, хоча я озвучувала, чому обираю дистанційний формат. Тут уся команда працювала з офісу, а я приходила лише раз на тиждень до початку пандемії.

А коли я змінювала роботу пів року тому, коли вже більшість компаній перейшла на ремоут, то взагалі ніхто і не питав, чи є в мене діти й чи планую їх мати найближчим часом, на співбесідах ставили суто технічні питання.

Не розумію мам, які кажуть (а я знайома з такими), що не можуть знайти роботу через дітей. Я переконана, що хто хоче працювати — той влаштується. Щоб уникнути зайвих питань, можна не вказувати у резюме maternity leave. Чоловіки ж не зазначають, чим займалися чи де відпочивали, коли у них була перерва між роботами. Ще про дітей можна згадати вже після проходження технічного інтерв’ю та оцінення вас як професіонала.

Можливо, я не відчула дискримінації на співбесідах тому, що після появи дітей я або змінювала проєкти в межах однієї компанії, або рекрутери самі мене знаходили через LinkedIn чи рекомендації, тож ставити некоректні запитання з їхнього боку було б дуже дивно.

«Деякі колеги навіть не зрозуміли, що я була вагітна»

Анонімно, Business Analyst

Двоє дітей, два роки у декретній відпустці сумарно

Я займаюсь бізнес-аналізом в IT з 2008 року. Так склалось, що близько семи років я працювала з одним колективом. У 2014-му я завагітніла. Певний час я хвилювалась і не наважувалась поговорити з директором, бо чула багато негативних історій про ставлення до вагітних жінок, які працюють. Але коли все розповіла, то була приємно вражена. Директор зрадів, привітав, дав кілька порад (бо сам має двох дітей) і навіть допоміг матеріально.

Тут я хочу зробити невеличкий ліричний відступ. Чомусь у нас всі кажуть, що декрет — це три роки. Це не так. Декретна відпустка — це відпустка на чотири місяці, приблизно два до того, як жінка народжує дитину, і два після. Зазвичай, це оплачуваний період. А ось все інше до трьох років — це відпустка з догляду за дитиною, вона зазвичай не оплачувана.

Я працювала майже до останнього дня, ходила в офіс. В офісі навіть стався такий діалог:

— А наша BA сьогодні прийде?
— Не знаю, вчора вона народила дитину, тому, мабуть, ні.
— А наша BA була вагітна?

Деякі колеги навіть не зрозуміли, що я була вагітна. Я продовжувала працювати після повернення ще пів року. Потім звільнилась. Дитина вже потребувала більше часу. Хоч я і отримувала непогану зарплату (особливо як для BA), ніколи багато не відкладала, зазвичай витрачала все на подорожі. Тому час, який я провела у відпустці з догляду за дитиною, був доволі скрутним.

Я годувала дитину до двох років, а коли завершила — почала шукати нову роботу. Підготувала резюме, розмістила на джоб-сайтах, сама відстежувала вакансії та надсилала CV. На той час я була не впевнена у собі, дуже хвилювалась, як справлятимусь на роботі і як буде дитина без мене.

Дитину мала доглядати бабуся. Я хотіла влаштуватися в невелику компанію з умовою працювати 5–6 годин на день для початку. А коли зможу, то перейти на повний день. Зазвичай я озвучувала це відразу, тому, якщо ми з роботодавцем не підходили одне одному, припиняли розмову.

Ніхто не питав мене, що я робила останні роки, чи не втратила свій досвід, хто буде доглядати дитину тощо. Всі інтерв’ю проходили класично, мене питали про досвід, те, як я описую вимоги, інколи давали тестові завдання.

Коли я прийшла на співбесіду у свою теперішню компанію, то одразу зрозуміла, що хочу тут працювати. Я погодилася на офер зі значно меншою зарплатою, ніж у мене була до того, але це був мій вибір. Мене запросили туди, де мені сподобалось, на моїх умовах (5–6 годин на день), на доволі простий проєкт, так що я почувалася впевненою.

Згодом я перейшла на інший проєкт до великого замовника зі Штатів. А у 2019 році одружилась і завагітніла другою дитиною. Теж хвилювалася, але вже значно менше. Я поговорила і з колегами, і з менеджментом замовника. Мене всі привітали. І домовились про таке: мені дають річну відпустку і можливість взяти певний час за власний рахунок (у сумі це приблизно два місяці). Погодили час, з якого я припиняю працювати, йду у всі свої відпустки, а потім повертаюсь на неповний день. Працюю місяць на неповний день, а далі за ситуацією.

Я почала працювати віддалено ще задовго до того, як це стало мейнстримом. Після народження дитини вийшла спочатку на неповний день, як ми домовлялись, а потім і на повний. Багато допомагав чоловік, бо у нього інший графік.

Взагалі, тепер почуваюся набагато впевненішою. Так, з дітьми працювати не завжди легко, але можливо. І колеги на мітингах звикли, що на фоні можуть шуміти діти, в них самих таке буває.

«У галузі роботи з даними більш виражена гендерна рівність, ніж у Full Stack-розробників»

Анна Воропаєва, Senior BI Engineer

Одна дитина, 15 місяців декретної відпустки

За освітою я інженер-математик, після закінчення КПІ весь час працювала з даними на різних посадах, починаючи з аналітика у київському філіалі компанії-виробника «Тамянки» і до BI Developer в аутсорсингу на великого відомого клієнта.

Про свою вагітність я повідомила проджект-менеджера за три місяці до визначеного державою терміну початку декретної відпустки. Жодних проблем не виникло. А потім два додаткових місяці продовжила працювати на ремоуті, бо мені це підходило. З компанією домовились, що я залишаюсь у штаті, але найближчі пів року буду недоступна. Також, здається, отримала бонуси, передбачені соцпакетом. Через пів року після народження дитини, у декреті, я почала займатися консалтингом по декілька годин на тиждень.

Проте, оскільки в компанії змінилось керівництво й у мене не було постійного проєкту, компанія припинила зі мною співпрацю в односторонньому порядку. Я не сильно засмутилась, адже й так планувала присвятити перший рік дитині.

Після дня народження дитини я почала задумуватись про пошук роботи (на щастя, бабусі та дідусі мешкають поряд і були готові допомагати), але не встигла почати шукати, як мої думки матеріалізувались: одна велика українська аутсорсингова компанія, яка шукала фахівця у свій Center of Excellence, написала мені в LinkedIn.

Під час листування з рекрутером та технічної співбесіди жодних питань щодо сім‘ї, віку, або того, як я планую поєднувати ролі, не було. Тільки спілкування спеціалістів на робочі теми у межах процесу відбору кандидата.

Уже за тиждень надіслали офер, що відповідав моїм очікуванням. Домовились про роботу з дому, і я мала майже місяць на те, щоб закрити побутові питання.

Щоправда, на співбесіді я погодилась їздити у відрядження, бо думала, що вони будуть не одразу. На попередньому місці роботи я бачила позитивний досвід колег, які літали з дитиною та нянею чи бабусею. Звісно, на це потрібні ресурси, які треба ще накопичити. Проте у відрядження треба було їздити в перший місяць моєї роботи в компанії, чого я поки собі не могла дозволити. Вдалось вирішити це питання, помінявшись проєктами з колегою з аналогічною позицією.

Завдяки віддаленому формату, який тоді ще не був мейнстримом, я економила час на дорогу і віддавала його сім‘ї. Проте в ремоуті треба краще самоорганізовуватися та все контролювати, щоб не працювати цілодобово. Але пізніше вся галузь це відчула.

Я вважаю, що тема повернення жінок з «відпустки» за доглядом за дитиною обговорюється під кутом патріархальної свідомості суспільства, яка все ще панує у нас. Якщо ж розмова переходить у професійну площину, то важливим є тільки вміння виконувати свою роботу. Яка різниця, хто закриває таски вчасно? А ось якою ціною вони закриваються — окрема тема. У моєму оточенні багато прекрасних спеціалістів, які поєднують професійний розвиток з турботою про сім’ю.

А ще сфера роботи з даними досить нова, тому серед аналітиків, Data Engineers та Data Scientists є багато дівчат. У нашій галузі є більш виражена гендерна рівність, ніж, наприклад, у Java-розробці. Окремо довго можна говорити про рівень корпоративної культури та ставлення до спеціалістів у компанії, у клієнта, на проєкті.

Бажаю всім займатися улюбленою справою, якою б вона не була!

Підписуйтеся на Telegram-канал редакції DOU, щоб не пропустити найважливіші статті.

👍НравитсяПонравилось23
В избранноеВ избранном6
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube


58 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Привіт! Уявіть, що у вас є реальна можливість змінити щось одне — найважливіше — в процесах рекрутингу. Що б це було?
Напишіть свою відповідь коротенько, буквально одним реченням, ось тут: dou.ua/goto/6yQX
Зберемо найцікавіші варіанти у статтю! Дякуємо 🙏

Дякую ДОУ що піднімаєте цю тему. Слон вже давно товчеться в кімнаті.

РМ, 0 дітей, припинили співбесіду, тому що не назвала, коли саме збираюсь вагітніти. Такі ризики для компанії були не прийнятні. Вони шукали чайлдфрі і забули написати про це в вакансії)

Компанія заслуговує бути відомою

Скільки максимально місяців декретної відпустки передбачено і як організована оплата цієї відпустки?

для ФОПа — ноль месяцев и ноль оплаты

Якщо ФОП то автоматично випадає з роботи, якщо є план затриматися по догляду за дитиною на термін 2-3 роки? І якщо не ФОП? Чи в галузі всі ФОП?

в IT Украины наверное процентов 80 это ФОПы. «декрет» — это социальная гарантия которая устанавливается государством. Если человек выбирает путь ФОПа, то от этих самых гарантий он добровольно отказывается

для ФОПа конечно никто ничего не должен, но некоторые компании оплачивают несколько месяцев декрета. В GlobalLogic мне оплачивали 4 месяца, но это скорее редкость.

не картати себе за те, що дитина може недоотримати маминої уваги — крім вас, є ще батько, няні, бабусі й дідусі

Чудово, що психотерапевти майбутнього вже забезпечені роботою.

психотерапевты будущего обеспечены работой, потому что у нас не переводятся люди которые лучше знают, как всем надо жить ) обычно из-за таких к психотерапевтам и ходят

Ви абсолютно маєте рацію. І перші з «кращезнавців» — це зазвичай саме батьки.

Т — толерантность — это способность принимать мысли, поведение, формы самовыражения и образ жизни другого человека, которые отличаются от собственных. Каждая женщина сама решает где и сколько ей сидеть. И как говорят эти же ваши психотерапевты, хорошо должно быть не только ребенку а и маме (папе тоже кстати)

Я ж нічого не маю проти. Толерантнішої за мене людини ще пошукать. Я приймаю усе наведене за списком. Я лише трохи малечу адвокатую, що за себе сказати не може та ще чомусь не толерантна до відстороненості батьків. Мамі зручно, дитина нагодована та й причесана, а потім приходять дітки під тридцять років, що не подорослішали та натуральними сльозми плачуть, бо їх батьки «не долюбили» (читати як «не виконали функцію рольової моделі у відповідні кризові періоди становлення особистості»).

Дык и батя есть каг бе. А то вы так все подаете, что это исключительно на женщине обязанность. Ну и про ролевую модель и «родители недолюбили» — откройте глаза, уставшая измотанная женщина/отец точно не сделают ребенка счастливым в «кризисный период становления личности»

Так про то ж і мова. Я ж не кажу не працювати мамі та прив’язати себе до «дєточкі». Я кажу не недооцінювати увагу, що дитина потребує. Це може бути 20 хвилин на день, але це має бути саме материнська (як рольової моделі) увага зосереджена на дитині (як особистості). Банально вислухати чим займалась дитина протягом дня та дати зворотній зв’язок, показати, що ви з дитиною «on the same page», як-то кажуть. Я саме зачепився за тезу про «переоціненість материнської уваги», бо вона була подана беззаперечно та, на жаль, має довгострокові від’ємні наслідки. Я жодним чином не казав про суто жіночі «обов’язки». Я взагалі за батьківську (без огляду на стать) увагу. А от «батя есть» — це мимо, бо татова увага дитині ніколи не замінить увагу матері, бо в них різні рольові моделі, що не є взаємозамінними. Увага взагалі річ етемерна, але вона не має кумулятивного ефекту. Якщо у 7-річному віці у житті дитини материнської уваги бракувало, а потім мати приділяє 100% уваги протягом наступного року життя, то людина все одно виростає у ту, в якої «не було матері у 7 років». Ще раз підкреслюю, я цілком за те, щоб жінка працювала та реалізовувала себе професійно, але навіть працюючи, вона має приділяти увагу дитині, а не відмахуватись отим «є ще батько, няні, бабусі й дідусі».

уставшая измотанная женщина/отец точно не сделают ребенка счастливым в «кризисный период становления личности»

Як на мене, робота і догляд за дитиною роблять людину більш стомленою та вимотаною, ніж догляд за дитиною без необхідності працювати.

Підтримую і хочу додати свою думку чому так. Якщо батьки не мають часу приділити дитині час щоб пояснити чому саме так, чому це можна, а це не можна, щоб виробити вміння мислити самостійно, робити власні рішення. То завжди простіше чітко сказати роби так чи так, нічого не пояснивши. Звідси в майбутньому небажання слухати батьків. А батьки і далі думають що вони все знають краще і продовжують в тому ж дусі + з переживанням що діти мене не слухають а роблять помилки. А час виховувати уже пройшов.

Все залежить від віку дитини, але мушу погодитись. Є думка що до 6 місяців після тривалої відсутності контакту з мамою (в межах одного дня) у дитини спрацьовує сценарій того, що мама померла. Також дуже малим дітям потрібна саме «мама» — людина номер 1, це може бути тато чи будь-хто інший, але ця роль має залишатися за кимось одним.

Так чи інакше, психотерапевти матимуть роботу. Або з дітьми згодом, або з їх матерями трохи швидше. І я не берусь судити шо з того є краще.

Да, про полгода-год я согласна, но есть фанаты утверждающие что все три года нужно отсидеть дома иначе будет психотравма. Это уже чересчур.
У меня куча знакомых — с некоторыми сидели до школы, с некоторыми полгода-год, и это никак не кореллирует с нашей психологической адекватностью, умом, умением строить отношения и психологическими проблемами. Больше видно, что сильно влияет общая адекватность и вменяемость родителей на протяжении всего детства, а не сколько сидели дома.
У меня мама 25 лет в детсаду работала, некоторым ее воспитанникам по 35 лет уже, у нее есть какая-никакая статистика и сроки сидения с ребенком дома НЕ самое главное )

Ніхто не каже про сидіти вдома безвилазно. Ми ж тут почали про недооціненість уваги, що приділяється дитині. Підкреслюю, уваги, а не часу. Це обох батьків стосується до речі.

Кто вам эту патриархальную дичь рассказывает? Не более чем религиозные мифы, наивно объясняющие «как работает мир». Доказательной базы у этого фантастического творчества нет. А психотерапевты так и так будут иметь работу для обеспеченных слоев, даже с самыми тепличными условиями роста их клиентов

In 2010, researchers at Duke University Medical School found that babies with very affectionate and attentive mothers grow up to be happier, more resilient, and less anxious adults. The study involved about 500 people who were followed from when they were infants until they were in their 30s. When the babies were eight months old, psychologists observed their mothers’ interactions with them as they took several developmental tests.

Тут люди з PhD 30 років цю тему вивчали на живих людях... Але то мабуть підступні психотерапевти проплатили.

Підгон бажаних результатів або власні висновки поширена практика у всьому світі:)

А, тіньова влада... Розумію.

Клятий патріархат зробив так, що тільки самки можуть виношувати дитинчат.
І зауважте, що я пізніше слово «мама» взяв в кавички. Цю роль може на себе взяти тато чи хтось інший, але це має бути одна і та сама людина.

Зауважте, фізично виносити і займатися після релізу дитини — різні речі. Кстаті багато віків у Європі і рашці дітей знаті відразу після народження обслуговували інші люди, діти не особливо то і бачили біологічних знатних батьків, хіба на свята, а так світу гувернантів і гувернанток. І нічого, нормально працює модель

А ще знать того часу не цуралася кровозмішуючих стосунків...

Так, було такого багато. А ще за совка дитину забирали відразу після пологів, ніхто не практикував викладання на живіть, годували виключно по графіку, а не по бажанню дитини, вчили батьків ігнорувати дитячий плач і багато подібної фігні. Зараз в прогресивних країнах це все переглянули, так шо «патріархат» це саме та стара фігня про знать, до якої ви апелюєте. І проблем з психікою тоді не було, як не було і раку, бо його не діагностували.

Ну пока у нас background check остается диковинкой, то можно всегда найти братишку-тимлида с кучей опыта в разных компаниях/командах и слезно попросить использовать в сивишке/резюмехе некоторые из его пунктов. Или поискать на том же ДОУ аккаунты мертвых компаний, которые на интересующий период были живые и вписать их себе в опыт работы.

А вообще, было бы неплохо, если некая гильдия продавила бы на законодательном уровне maternity/paternity leaves для самых заДИЯных коллег, как на этих ваших западах чтобы.

А вообще, было бы неплохо, если некая гильдия продавила бы на законодательном уровне maternity/paternity leaves для самых заДИЯных коллег, как на этих ваших западах чтобы.

.

maternity/paternity leaves — продавили еще при Совке и закрепили эти положения в КЗОТ:
За бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Куда еще надо продавливать?

maternity/paternity leaves — продавили еще при Совке и закрепили эти положения в КЗОТ:
Куда еще надо продавливать?

гіг-працівники не регулюються кзотом, наче. Це була одна з «вимог компаній».

За бажанням матері або батька дитини одному з них

Ось ці «за бажанням» та «одному з» — це якраз суттєва перепона боротьбі з «гендерними ролями». Людя прості істоти, тому обирають прості рішення:
— жінці в будь якому випадку треба час відновитись після родів та побути з дитиною
— ділити відпустку складніше ніж не ділити
результат — чоловік не піде в «декрет».

Чому у нас не закріплять обов’язкову гарантовану відпустку обом батькам (не взяв — відпустка згоріла), мені не ясно. Чому боркині за права жінок це не проштовхують хоча б в медіа, мені теж не ясно. Точніше ясно, що бідкатись — це простіше, ніж проштовхувати ідеї.

гіг-працівники не регулюються кзотом, наче. Це була одна з «вимог компаній».

Если именно про ГиГов говорить, то тоже есть про роды:
«На підставі медичного висновку, виданого у встановленому законодавством порядку, гіг-спеціалісти мають право на перерву у виконанні робіт (наданні послуг) у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю не менш як 70 календарних днів до передбачуваної дати пологів, зазначеної в медичному висновку, і не менш як 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, починаючи з фактичного дня пологів.»

Чому у нас не закріплять обов’язкову гарантовану відпустку обом батькам

. я думаю, что надо еще закрепить чтобы близкие родственники молодых родителей тоже могли на этот период уйти в отпуск — без их помощи молодым родителям сложно будет справляться первое время!

Если именно про ГиГов говорить, то тоже есть про роды

Але те що ви процитували не має ніякого відношення саме до декрету, це про медичні показання (у батька їх не буде).

. я думаю, что надо еще закрепить чтобы близкие родственники молодых родителей тоже могли на этот период уйти в отпуск — без их помощи молодым родителям сложно будет справляться первое время!

Якщо це такий жарт/сарказм, то він дебільний. Якщо не жарт, то ... власне так само.

Але те що ви процитували не має ніякого відношення саме до декрету, це про медичні показання (у батька їх не буде).

Если человек выбирает путь контрактора, то человек добровольно отказывается от социальных гарантий трудовых отношений. Не глупо ли дублировать на контрактора полностью соц гарантии из КЗОТа?

Якщо не жарт, то ... власне так само.

А не глупо ли говорить о том, что контрактору надо предоставить на законодательном уровне

maternity/paternity leaves

. ? Ты же гордо называешь себя контрактором (свободным художником, который не даст себя связать никакими трудовыми отношениями). Так кто ж тогда контракторам запрещает уйти хоть на

maternity/paternity leaves

, хоть в монастырь в Тибет всем семьей?

Если человек выбирает путь контрактора, то человек добровольно отказывается от социальных гарантий трудовых отношений. Не глупо ли дублировать на контрактора полностью соц гарантии из КЗОТа?

Драсте. У нас далеко не всі, хто працює як ФОП, розуміють, що вони контрактори. А «гіг-працівників» взагалі рекламують як «переваги ФОП + соціальний захист».
Чи ви як «Advocate, Head of Legal — IP and IT somewhere» просто влізли в тему і не в курсі що в цьому ІТ відбувається останній рік? Та і до чого тут були тоді випади про кзот, якщо ви хотіли поговорити про «контракторів»?

У нас далеко не всі, хто працює як ФОП, розуміють, що вони контрактори.

. — ну тогда сорри. Мне искренне жаль человека который зарегистрировался как ФОП, работает как ФОП и даже не знает, что он «контрактор».
Такому человеку точно даже и не стоит рассказывать про

«гіг-працівників»

 — эта информация ему не пригодится в жизни

А «гіг-працівників» взагалі рекламують як «переваги ФОП + соціальний захист».

.
там вот чуть выше мое сообщение можете почитать:

мають право на перерву у виконанні робіт (наданні послуг) у зв’язку з вагітністю та пологами

- это называется социальная защита.

мають право на перерву у виконанні робіт (наданні послуг) у зв’язку з вагітністю та пологами
— это называется социальная защита.

Угу :)
З серії «ну в сраку не іпуть і на тому дякую».

хочешь больше гарантий — подписывай трудовой договор. Никто не запрещает. Мы живем в свободной стране :-)

хочешь больше гарантий — подписывай трудовой договор. Никто не запрещает. Мы живем в свободной стране :-)

Дядя, а ви точно «Advocate, Head of Legal — IP and IT somewhere»? Чи «somewhere» це «де завгодно, але не в Україні»?

Сынок, а вы с какой целью интересуетесь?

До слова, тепер я живу в Німеччині, і коли виникла потреба знову проходити співбесіди, про дітей жодного разу ніхто не запитував.

В мене інший досвід — проходила інтерв’ю з рекрутором для релокейта у Німеччину. Коли дойшли до умов релокейту та необхідної допомоги у цьому, я зазначила, що планую ще й перевезти трьох дітей. Навіть не встигла договорити — інтерв’ю було закінчено з формулюванням: керівницво категорично проти, тому що як ви будити працювати з такою кількістю дітей ?!

В мене навіть забракло слів. Як же то я працювала 15 років до цього?! Навіть не знаю (сарказм)

Навіть не встигла договорити — інтерв’ю було закінчено з формулюванням: керівницво категорично проти, тому що як ви будити працювати з такою кількістю дітей ?!

Ліл. А керівництво часом не «русскіє» (емігранти з постсовка)?
Таке ляпнути трохи ризиковано, навіть якщо не будуть судитись, то просто ПР ризики величезні.

А керівництво часом не «русскіє» (емігранти з постсовка)?

Про керівницво не знаю, а рекрутерка була російськомовна

«Проблема найму часто криється в некомпетентних рекрутерах».

Якщо ви думаєте, що проблема найму часто криється в некомпетентних рекрутерах, то ви нічого не розумієте в структурі українського (та і будь-якого бізнесу).

Я не заперечую некомпетентність деяких колег, але, обожемій, а хто ж їх наймає? Обожемій, а хто їм дає завдання на пошук? Обожемій, а хто ж формує вимоги до вакансій? Обожемій, а хто ж дає рекрутерам фідбеки по кандидатах?

Але point of contact у 80-90% залишається все одно рекрутер
Тому «приколи» наймаючих менеджерів, то теж головний біль рекрутера

безперечно. Але виносити в заголовок, що проблема в рекрутерах — це просто рука-лице...

Я не заперечую некомпетентність деяких колег
проблема в рекрутерах — це просто рука-лице...

Особливо зашквар з рекрутером Анною в випадку з Валентина Аксонова, Project Manager

вы так уверенно делаете выводы:) ну-ну))
Первостепенно, рекрутер -это тот, кого видит кандидат. не менеджера, ни СТО или СЕО. и если рекрутер не в состоянии отделить " нужен JS Senior" от «нужен Java Senior» и делает рассылку обоим, то где здесь вина менеджера?) нет, вина есть, того , кто нанял этого рекрутера:)
хватает на всех позициях бестолковых людей . мне реже попадались ситуации , когда давались дурацкие требования на вакансии +толковый рекрутер, чем ситуации нормально описана вакансия+ рекрутер вообще не понимает кого и зачем ищет. выборка не только моя за 10 лет, но и коллег/друзей в данной сфере)

Сподобалася думка

Лілія Райська

Не розумію мам які сидять в декреті 3 роки, за цей час можна все на світі забути. Так жінкам важче будувати кар’єру, проте 3 роки будь-то декрет чи проста перерва забагато як для чоловіка так і жінки. Сама була в декреті 6 місяців, мені було цього достатньо, плюс отримала чудовий оффер, якого навіть не шукала 🙂

Я не работаю по своей первой специальности уже 7 лет, но помню оттуда настолько много, что могу дать фору многим нынче работающим специалистам. Если у человека есть твердая база, она никуда не денется ни за год, ни за три. А так, я, к примеру, тоже не понимаю мам, которые оставляют ребенка в 6 месяцев на кого-либо, чтобы выйти не работу, не вижу никакой надобности в такой спешке. Тут уж каждому свое.

А звідки ж зявляються інсторії про жінок які після декрету так і не змогли знайти роботу? Думаю там проблема точно не в рекрутерах, а в їх знаннях і бажанні. У нас тут все так швидко змінюється, що я не вірю що за 7 років не працюючи можна бути на хвилі, ну вибачте, це особисто моя думка)

Оттуда и появляются, что в головах у людей куча стереотипов про женщин после декрета. До проверки знаний в таких случаях даже не доходит.

за цей час можна все на світі забути.

ну ВСЕ забути — прям дуже складно. Це має бути хвороба Альцгеймера чи щось таке (я не лікар). Частково забути — не бачу проблеми. За декілька місяців все згадається. Коли приходиш на новий проект — також багато чого не знаєш і доводиться вчити з нуля. То в чому принципова різниця? Я вважаю, що адекватні роботодавці розуміють цей нюанс і дають час на адаптацію.
Декрет також сприймається всіма по-різному. Хтось сходить з розуму від «битовухи» і дня бабака, а хтось кайфує від того, як росте і змінюється його малючок, від багатогодинних прогулянок у парку, спілкування з іншими мамочками тощо. Людина має бути щасливою — а досягає вона цього через роботу, чи через декрет — неважливо. Просто не треба свій досвід проеціювати на всіх і паззл складеться.

Пригадати значно легше, ніж забути

10 лет не работаю по диплому. но помню базовые вещи и знаю, где искать то, что могло забыться.
каждый сам решает сколько быть в декрете и когда выходить. посыл был в другом) истории о том, что не нашли работу в основном появляются там, где эту самую работу и не пытались искать.
выше вроде все нашли свою работу мечты и счастливы:)

И ни одного рекрутера не спросили, почему они отказывают...

Чудова стаття.
Особливо сподобався point of view в останньому інтервью.
Хтось іде в довгі неоплачувані відпустки для подорожей, «пошуків себе» та інших видів відпочінку — і це чудово сприймається. Реакція не декрет на скріні — діч. Якби вона сказала «грала на гітарі і шукала себе десь у Азії» — сильно сумнівюсь, що так реагували б

Подписаться на комментарии