Military-tech в Україні: аналізуємо стан індустрії, проблеми та перспективи галузі

«Україна може стати країною № 1 у світі за розвитком military-tech», — амбітно заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров наприкінці липня. А міністр оборони Олексій Резніков назвав Україну «величезним полігоном, де випробовують сучасні технології воєнного характеру».

Ми розібрались, чи справді Україна має потенціал розвитку у сфері військових технологій та яким є український military-tech просто зараз.

Що зараз відбувається з галуззю

Напад росії на Україну — це серйозний виклик для безпеки не лише України, а й всього світу, тож чимало країн збільшує оборонні бюджети. Наприклад, Німеччина вже спрямувала додатково на це понад 100 млрд євро і підвищить витрати на безпеку до 2% ВВП з 2024 року. А Литва доведе частку оборонного бюджету до 2,5% ВВП до 2030 року.

Також європейські країни дедалі активніше дивляться у бік штучного інтелекту та інших сучасних технологій у межах армійських структур. А Міністерство оборони США цьогоріч попросило закласти в бюджет $874 млн на розроблення технологій ШІ, що на 33 мільйони більше, ніж торік.

Компанія українця Івана Толчинського Atlas з 2019 року працює з українською армією. Фірма виготовляє компактні безпілотники за стандартами НАТО, які можуть поміститися в рюкзаку. Після російського вторгнення в Україну майже всі безпілотники Atlas поставляють передусім українській армії.

Серед клієнтів компанії Atlas — армії Нідерландів і Великої Британії, а також клієнти на індустріальному ринку в ЄС, Сингапурі, Японії та в інших країнах. Наприклад, один з комерційних клієнтів з Південної Кореї замовив дрон Atlas, щоб відстежувати продукцію, яка прибуває в порт. У Великій Британії дрон використовують для створення геолокаційних карт. Сьогодні компанія пропонує аграріям рішення Atlas Spectral Kit для контролю врожаїв на полях: дрон зі спеціальною камерою проглядає всі ділянки, може показувати, де потрібен додатковий полив, добрива тощо. Окремий сектор — безпека. Йдеться про охорону об’єктів критичної інфраструктури: аеропортів, електростанцій. Крім того, в Латвії ці дрони використовую для пошуку зниклих безвісти людей.

Іван Толчинський згадує, що в Україні у 2014–2015 роках вся сфера безпілотних малих апаратів перебувала на стадії зародження, і хоча на ринку були великі БПЛА, проте вони були надзвичайно дорогими та складними в управлінні. Тоді українські армійці користувались аматорськими безпілотниками. Вони не відповідали всім вимогам, але їх можна було придбати, альтернатив особливо не було, згадує підприємець.

Дрон компанії Atlas, партію яких фонд Повернись живим закупив на потреби українських армійців

«Я тоді ще працював інженером у великій компанії, яка виробляє дрони, і керівництво й не думало займатися малими літальними апаратами. Зараз ми бачимо, що вони скрізь, і це, напевно, найпопулярніше обладнання серед військових. Всі зрозуміли їхню цінність на полі бою», — каже Толчинський.

Толчинський розповідає, що до війни штат співробітників у Ризі, де його компанія виготовляє дрони, становив 52 особи, а зараз — 77. У компанії продовжують набирати людей на виробництво і навіть планують запровадити нічну зміну. Серед робітників — безліч біженців з України, які ще недавно були бухгалтерами чи вихователями у дитячих садках. Нині Atlas намагається випускати близько 700 БПЛА на місяць, але й цього недостатньо.

«Головним викликом для нас після початку повномасштабної війни стало те, що потрібно було в найстисліші терміни зробити величезну кількість дронів. А це в час кризи напівпровідників та інших деталей було складно. Нам довелося збільшити виробництво у чотири рази й набрати людей. Щоб встигнути, купували деталі, ціна яких іноді була в 50 разів вищою,» — ділиться Толчинський.

«Зараз military-tech в Україні розвивається з великою швидкістю. Проєкти, на реалізацію яких раніше відводили 1,5–2 роки, втілюють за 2–3 місяці. У порівнянні із 2014 роком, залежно від сфери, галузь зросла від 3 до 7 разів. Інвестиції та гранти з боку уряду важливі для розвитку стартапів military-tech, однак не менш важливими є волонтерський рух та краудфандинг. Серед пріоритетних напрямів для країни — усе, що потрібно фронту та українським захисникам на полі бою. Від дронів до тактичної медицини та відновлення після поранень», — вважає Олександра Балкова, партнер і керівник портфоліо акселератора Startup Wise Guys.

На питання, які стартапи отримують найбільші інвестиції керуючий партнер венчурної студії HIFE Гліб Буряк відповідає, що це стартапи, які розв’язують безпекові проблеми у кіберпросторі.

«Наша студія була заснована минулого року, й ми відразу звернули увагу на military-tech. Ще тоді був попит на проєкти з кібербезпеки та розмінування, а нині тим паче, оскільки Україна є однією із найзамінованіших країн світу», — каже він.

За словами Буряка, існує хибна думка, що Кіпр — країна, яка найбільше зацікавлена інвестувати в українські стартапи. Насправді це не так, бо з юридичного погляду на Кіпрі зареєстровані інвесткомпанії з різних країн світу, походження капіталу яких складно відстежити.

«Втім стартапам варто бути дуже обережними при виборі інвестора, щоб не натрапити на підсанкційну особу/компанію. Проте ми нині найбільше спілкуємося з британцями, італійцями та американцями, які готові вкладати кошти в наші стартапи», — додає він.

Наразі для стартапу воєнного спрямування знайти фінансування в Україні на $1–1,5 млн практично неможливо, говорить Ігор Федірко, співзасновник військової школи «Боривітер» та «Волонтерської оптичної лабораторії». Цю суму він називає мінімально необхідною для роботи стартапу.

«Всім потрібні швидкі рішення, які можна купити й поставити Силам оборони України вже сьогодні, навіть якщо це дорожче. Немає часу на розробку, особливо якщо це ресурсно- та технологічномісткі розробки», — пояснює Федірко.

Один з цехів компанії Укрспецсистемс, яка займається розробкою і виробництвом комплексів БПЛА. Серед їхніх замовників — Міністерство оборони України

Крім браку коштів, проблемою для military-tech стартапів він вважає бюрократію: щоб якась технологія чи розробка дійшла до армії на офіційному рівні, компанія має пройти величезну кількість перевірок, комісій, випробувань, що є тривалим та складним процесом, особливо у воєнний час.

«Фактично зараз Україна перестрибує відразу кілька поколінь військових технологій і на ходу освоює найсучасніші типи озброєння, використовуючи в межах не передбаченого для них рельєфу, забудови, рослинності тощо. З початку війни якість технічного оснащення, військової техніки та засобів росії була незрівнянно краща, перевершувала наші зразки озброєнь на декілька поколінь. Така сама ситуація з кількісним складом», — вважає Федірко.

За його словами, сьогодні цей баланс почав вирівнюватися завдяки втратам у ЗС росії, санкціям та іншим факторам з боку агресора, а також завдяки найсучаснішим видам та типам озброєння для Збройних сил України, які надають партнери. «Але й тепер ми не маємо ні морської компоненти, ні переваги в повітрі, ні в ракетному озброєнні середньої дальності, ні в кількості артилерії, яка надає супротивнику можливість постійно застосовувати вогневі вали», — зауважує він.

Що пропонують ринку українські стартапи

Фахівці зауважують, що важливою перевагою українських воєнних стартапів є те, що вони відразу проходять перевірку в польових умовах та швидко отримують зворотний зв’язок від військових.

У користуванні ЗСУ вже є кілька проєктів від українських технологічних компаній. Наприклад, рушниці для блокування дронів надає український виробник Kvertus. Антидрон-рушниця блокує сигнал приймача, після чого ворог втрачає контакт з БПЛА і більше не може ним керувати.

Інший приклад — електровелосипеди «Елік Атом», які ще називають «бандеробайками». Військові їх обирають через безшумність, швидкість, маневровість, компактність і легкість.

Хоча раніше military-технології на український ринок постачали здебільшого великі гравці на кшталт Boeing та Lockheed Martin, зараз цю сферу освоюють маленькі та середні компанії.

«Це пов’язано з тим, що якість їхньої продукції хоч і не найвища, але задовільна, а ціна набагато нижча, ніж у топових компаній. Якраз у сегменті малого та середнього military-tech бізнесу відбувається революція, адже великі підприємства спрямовані на довготривалі державні проєкти, лавірування між завданнями та постійну технічну підтримку продукту, що виключає інновації та гнучкість — речі, що зараз найбільше потрібні. Важливо швидко вносити зміни до товару, щоб відповідати реаліям війни», — говорить CEO Atlas Іван Толчинський.

Перспективи галузі

На початку липня Мінцифри та фандрейзингова платформа UNITED24 оголосили про старт проєкту Армія дронів, партнерами якого виступили Генштаб Збройних сил України та Держспецзвʼязку. У межах програми здійснюватиметься системна закупівля дронів, їх ремонт та оперативна заміна, тренування пілотів, а також навчання R&D-галузі.

«Вплив дронів на війну — колосальний. Ми ще не бачили такої війни, під час якої дрони використовувалися б так інтенсивно. Якщо в перші тижні після 24 лютого у всіх був шок, то зараз галузь розвивається неймовірними темпами: держава та компанії вливають свої час і гроші. Роль держави в цьому є надзвичайно важливою, бо вона має об’єднувати зусилля та допомагати стартапам. Впевнений, Україна задаватиме тренди та темпи розвитку у сфері безпеки та military tech», — говорить Валерій Яковенко, співзасновник інтегратора безпілотних рішень DroneUA.

В Мінцифри також називають military-tech пріоритетом на найближчі роки. Так, Український фонд стартапів за підтримки Міністерства надаватиме гранти до $35 000 на проєкти, пов’язані з розвитком військових технологій, оборони та кібербезпеки.

Ключова особливість програми — можливість отримати безповоротну фінансову допомогу від держави для проєктів з критично важливих у цей час індустрій: оборони, кібербезпеки, охорона здоров’я, освіти, інфраструктурної відбудови.

Як повідомляє Павло Карташов, директор Українського фонду стартапів, програма з підтримки українського military-tech викликала інтерес: за три місяці її роботи надійшло понад 100 заявок від стартапів на отримання грантів. З них 37,3% — у сфері інфраструктурної відбудови; 33,3% — у сфері оборони; 15,7% — з галузі охорони здоров’я; 9,8% — з галузі освіти та 3,9% — кібербезпекові. Найбільше заявок надійшло від стартапів з Києва, Харкова, Запоріжжя, Львова. Всі вони наразі проходять відбір.

Проєктам-переможцям Карташов обіцяє доступ до «найкращих менторів та експертів індустрії» і додає: «Стартапи, які пройдуть випробування війною, слугуватимуть магнітом для інвестиційних компаній».

Крім того, наприкінці серпня відбувся Drone Hackathon, в межах якого розробники, інженери-конструктори, радіоінженери, оператори безпілотників напрацьовували ідеї у сфері military-tech для виробництва дронів. До розробки нових технологічних рішень для української армії долучились 150 учасників. 6 команд пройшли в акселератор.

Один з учасників Drone Hackathon

Своєю думкою про потенціал military-tech в Україні в інтервʼю DOU також ділився Олександр Борняков, заступник міністра цифрової трансформації з питань розвитку ІТ:

«Я переконаний, що новим трендом і пріоритетом у розвитку технологічної індустрії має стати military-tech. Тому прогнозую розвиток індустріальних парків військових технологій та бум технологічних стартапів на основі систем штучного інтелекту й робототехніки».

CEO Atlas Іван Толчинський вважає, що українським military-tech стартапам вкрай важливо мати компетентних управлінців, аби якнайшвидше залучити інвестиції.

«Україна має людей і можливості, але в нас бракує технологій, структури управління та продуктового мислення. Якщо правильно побудувати політику держави, наші відносини з іноземними компаніями, створити сприятливе середовище для них, буде величезне зростання military-tech в Україні. Ми самі готові споруджувати на території України заводи, як і інші країни НАТО. Адже той, хто зараз воює в Україні, буде лідером ринку».

Оновлено від 17:00 20 вересня
Внесені уточнення до слів керуючого партнера венчурної студії HIFE Гліба Буряка

Підписуйтеся на Telegram-канал «DOU #tech», щоб не пропустити нові технічні статті.

👍ПодобаєтьсяСподобалось5
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



14 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Для справки Украинский завод не так давно купил полную лицензию на производство польских вармейтов(дронов камикадзе). Пробив завод, оказалось что проект был фиктивным и все бабло спиджено.
Проще говоря люди которые украли эти деньги убили десятки тысяч наших солдат, которые лягли в землю вместо этих дронов с рашиками. Но при этом ни один не вздернут на центральной площади.
Так что увы враг у нас не один, а два. Одни за поребриком, и один тут в центре Украины. Валить нужно обоих

Цікаво яка буде ціна тих самих мавіків, якщо робити їх по ліцензії, тут в Україні?

амбітно заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров

Не мешки ворочать)

Печально как-то все.
В 2014 тоже все делали стартапы с дронами, почему не взять уже готовые решения, не дать этим компаниям денег чтоб они наростили производства или наняли дополнительных людей?

Можна список проектів? (Для себе цікавлюсь). І можливо саме тому що на них не звернули увагу/обрали деб легше бабки собі мати, проекти загнулись або перестали бути актуальними...

Drone.UA і Аеророзвідка (не знаю, чи є у них сайт, але вони є на ФБ). Це ті, що спадають на думку.

У дрон.юа написано що вони імпортери та дистриб’ютори. Аеророзвідка то інша справа, але як стартап їх сприймати, наврядчи можна. Більш на ngo з rnd.

та там все дистрибюторы) аеророзвидка вообще отдельный разговор.

Я в этой среде не кручусь, но из того что на слуху — Фурия, ПД-2, Лелека, Spectator. Я так понимаю что это изделия которые существуют в серийных количествах и имеют какой-то коммерческий успех.

Есть изделия которые существуют в виде прототипов, у того же Антонова был какой-то проект ударного дрона. Вроде читал даже про дроны-камикадзе, но деталей не знаю. Опять же, я в этой среде не вращаюсь.
Но в 2014-м году эта сфера получила большой толчок, этим занимались многие, если бы этого не было, то тогда да, в 2022 можно проводить хакатон и искать хорошие идеи, но как мне кажется, сейчас нужно не искать хорошие идеи, а наращивать выпуск того что уже есть.

многие из названых не более чем конструктор. Там нет ни ИИ, ни антишума, ни какихто крутых блоков связи. Собрали из существующего и запустили. Что в принципе тоже не плохо.
Но вот обьемов у них особо нет, а нет потому что некоторые личности очень сильно хотят откатов. И многие ребята которые реально могут чето делать шлют все нах.
У нас например есть многоразовые автоматические дроны. Но их всего пару штук, ибо ребята не дали на лапу какомуто пидару.

Для того что бы подымать произвдство, в первую очередт нада выпилить под корень корупцию, и не судами а старой доброй стенкой.

Military-tech

— це тільки дрони чи шо?
КБ «Південне», КБ «Луч» — там потенціал, який справді допоможе захистити країну. Туди, сподіваюсь, будуть вливати гроші після закінчення війни.
Дроне це гарно, але воне легко збиваються системами ПВО і не такі смертоносні. Тому ними у війні не перемогти

ну мне кажется вопрос в их развитии = посмотрите на ту же модель Bayraktar Kizilema. Это уже похоже на маленький истребитель под удаленным управлением и как мне думается вопрос времени когда уже пилоты не будут летать а будут на расстоянии управлять ими

все еще сбивается ПВО

а пилоты нет. 30 пилотов и могут контролить хренову тучу самолетов.
Железо стоит копейки и бысто штампуеться, а вот опыт людей увы не штапуется.

Підписатись на коментарі