×

Чому вони не їдуть з України: історії IT-спеціалістів

Ми розпитали досвідчених IТ-спеціалістів, чи розглядали вони можливість релокації, що їх утримує в Україні та чи допускають вони думку, що коли-небудь поїдуть.

Володимир Агафонкін, Software Engineer в Mapbox

Пропозиції щодо релокації я практично не розглядав, хоча їх для досвідчених фахівців на ринку дуже багато. Найсерйознішою була від Mapbox, американської компанії, в якій я працюю вже 5 років — з релокацією до Вашингтона або Сан-Франциско, повною юридичною підтримкою для візи O1, допомогою в облаштуванні з сім’єю. Пік цих обговорень припав на 2014-2015, коли американці були особливо занепокоєні ситуацією з безпекою в країні.

Але гострої необхідності переїзду так і не виникло: я добре справляюся з роботою віддалено. І з безпекою в Києві все гаразд — я б навіть сказав, набагато краще, ніж в якому-небудь центрі Сан-Франциско, з натовпами божевільних і наркоманів на вулицях і рівнем вогнепального насильства, що перевищує показники інших цивілізованих країн в десятки разів.

Крім цього, я досить часто літаю в Штати, бачу, як живуть люди, регулярно зустрічаюся з українськими друзями, які переїхали. І при цьому ніколи не виникало почуття, що там хочеться жити. Приїхати на пару тижнів, погуляти по національним паркам, заглянути в гості на барбекю або спробувати серфінг в океані — чудово. Але жити, ростити своїх дочок — зовсім інша історія. Як то кажуть, не варто плутати туризм з еміграцією.

Що тримає в Україні? Мені пощастило — роботу своєї мрії я вже знайшов. Та й з відповідною зарплатою жити в Україні набагато комфортніше, ніж в великих американських містах (навіть з урахуванням її підвищення при переїзді). Так що цей мотиватор вже відпадає.

Помандрувати, подивитися на іншу культуру? Це можна і без релокації — наприклад, перебиратися з родиною в найсумніші зимові місяці в теплі країни, а потім повертатися. Працювати віддалено можна з будь-якої країни, навіть дозволу питати не треба.

А ось тримає в Україні мене багато. Перше — сім’я і близькі друзі. Всіх з собою не перевезеш, і я бачу по своїх закордонних друзях, наскільки сильно вони тужать за спілкуванням з тими, хто залишився на батьківщині. А нових друзів заводити після 30 неймовірно важко, де б ти не був, що вже говорити про іншу країну і культуру.

Друге — мій рок-гурт, «Обійми Дощу». Музика для мене багато значить. Гурт розвивається вже 12 років, люди в ньому — мої близькі друзі, і необхідність починати все з нуля в іншій країні з іншими людьми була б для мене нестерпною.

Про плюси і мінуси нашої країни. Не подобається, що війна, і гинуть люди, хоча тут у нас немає вибору — потрібно захищатися. А ось все перераховане нижче — в наших руках.

Не подобається глибока корупція у всіх шарах суспільного життя. Не подобається відстала медицина, в якій у багатьох лікарів головне завдання — не допомогти, а прописати якомога більше ліків. Не подобається хамство, байдужість, позиція «Я зроблю собі добре за рахунок оточуючих, мені на всіх наплювати».

Не подобається схильність нескінченно скаржитися на життя і всіх навколо і при цьому не докладати ніяких зусиль, щоб змінити що-небудь. Не подобається нетерпимість до людей з іншим способом життя, і це стосується не тільки раси та сексуальної орієнтації, а й звичайних речей на зразок того, якої довжини у тебе волосся і яку музику ти слухаєш.

Але взагалі описувати проблеми можна довго, і вони знайдуться в будь-якій країні. З іншого боку, ці аспекти поступово поліпшуються, і є багато речей, які мене наповнюють глибоким оптимізмом.

Про розвиток України. Майбутнє України — це молоді люди. І спостерігаючи за нашими школярами, студентами, випускниками, всупереч усім буркотунам, мені здається, що вони більш розумні, освічені, добрі, терпимі, ініціативні і амбіційні, ніж ми були в тому ж віці.

Українці дуже змінилися за останні чотири роки, стали менш байдужими. Тішить кількість нових ініціатив — громадських, освітніх, волонтерських, спортивних, і навіть розважальних і творчих накшталт нових фестивалів та арт-просторів. Київ теж дуже змінився. Іноземці дуже дивуються, приїжджаючи після декількох років.

У повсякденному житті — подобається, що стало легше вести бізнес, і паперової бюрократії набагато менше, ніж було. Неймовірно низькі податки для малих підприємців. Думаю, що навіть занадто низькі для айтішників — мені соромно зізнаватися закордонним колегам про 5%. :) І я сподіваюся, що вони будуть поступово зростати — разом з якістю державних послуг.

Подобається зручний банкінг. Дуже швидкий і дешевий інтернет. Багато коворкінгів. Доступний транспорт. Смачна їжа з великим вибором і дуже дешеві продукти в порівнянні із західними країнами.

Все-таки скільки б песимісти НЕ розпиналися, що в країні нічого не змінюється, але змінилося дуже багато чого. І буде змінюватися на краще ще більше — я в цьому глибоко переконаний. А ще я люблю українську мову і виховую на ній своїх дітей.

Про майбутнє. Що стосується релокації в майбутньому, нічого не можна виключати, всяке може трапитися. Може, переїдемо на старості років в будиночок біля океану десь в Шотландії — на той час там має неабияк потеплішати (вибачте). Ну а в найближчі роки все-таки хочеться жити в Україні.

Руслан Шевченко, консультант / дослідник в Garuda.АІ

Вперше мене запрошували поїхати за кордон наприкінці 90-х — в аспірантуру до Швеції. Пропонували стипендію $500 і житло. Якби поїхав, то, напевно, зараз був би вченим.

Відмовився через патріотизм, як я зрозумів згодом — помилковий. Але тоді я їм був інфікований.

Чому помилковий? Тому що тоді я не розумів, що моя ступінь впливу або опору незрівнянно мала в порівнянні з глобальними процесами, які пізніше призвели до фактичного зникнення науки в Україні та в кінцевому результаті привели мене в індустрію.

Також я не бажав йти в ногу з трендом. Навпаки, вважав: раз всі прагнуть виїхати, то я не буду. Це теж позерство. Правильніше було б не слідувати ні тренду, ні анти-тренду.

Практично все моє оточення тоді виїхало — в Україні залишилося буквально пару чоловік. Я вже втомився рахувати хвилі еміграції, коли майже всі навколо мене їхали. До слова сказати, зараз цей потік трохи зменшився.

Останній раз пропозицію щодо релокейта отримав буквально кілька днів тому — в фінтех-компанію в Японії.

Є одна фірма з США, яка щороку із завидною постійністю надсилає мені запрошення пройти співбесіду — видно потрапив в їх CRM-машину. Я якийсь час також регулярно пропонував їм відкрити офіс розробки в Києві (одне з відділень CISCO знаходиться в Ізраїлі саме через те, що Міхаель Лаор хотів там жити, а компанія не хотіла втрачати цінного працівника). Поки глухо.

Що тримає в Україні? Я дивлюся на це питання з іншого боку: а які причини змушують переїжджати? Якщо аналізувати, то у мене немає особливих глобальних причин. Переїжджати варто, якщо у вас є якась мета, ви хочете щось зробити, і шанси цього домогтися в іншій країні вищі.

Якщо говорити про мене, у мене в планах — закрити один гештальт, пов’язаний з науковою діяльністю. Це вимагає або певного проміжку часу, або дуже близької відповідності профілю роботи моїм інтересам, що мало реально як тут, так і за кордоном. Але тут все-таки трохи реальніше :)

Ну і сім’я — не всі хочуть переїжджати. Якби не було родини, то, можливо, думав би по-іншому.

Слід визнати, що хоч тут, хоч там, — ми живемо «в бульбашці» свого мікросоціуму, який більш-менш однаковий у всіх країнах. Перебуваючи тут, ми створюємо мікросоціум для своїх друзів і близьких, а їдучи — збіднюємо їх оточення.

Але в цілому з розвитком глобалізації фактор місця проживання стає все менш важливим. Брати участь в житті глобального співтовариства багато в чому простіше по листуванню, ніж очно.

Про плюси і мінуси нашої країни. В Україні мені подобається система ФОП — це податковий рай для консультанта. Ще багато всього подобається: книги Леся Подерев’янського, картинки Андрія Єрмоленка, журнал «ШО», «Садок вишневий коло хати» ...

Якщо перераховувати, що не подобається, — це триватиме дуже багато часу. Одна з гострих проблем — якість шкільної освіти і повільні темпи реформ, які не передбачають розвиток хороших масових приватних шкіл в найближчому майбутньому. Можливо, саме через це доведеться переїхати.

Про ситуацію з державною владою, етикою бізнесу та менталітетом шахрайства на дрібницях — вже і без мене написано багато. Думаю, читач може самостійно розказати цю частину :)

Про розвиток України. Мені здається, цього разу логіка історичного розвитку на нашому боці. Вважаю, феодалізм все-таки піде — можливо, для цього нам доведеться пройти ще через кілька революцій.

Менталітет поступово буде модернізуватися. Якщо не всі поїдуть, оточення буде більш живим. Буде країна як країна :)

Тут теж можна робити щось цікаве. Ми зараз працюємо над проектом Garuda.ai: пробуємо організувати з України наукомісткий сервіс по формальної верифікації різних моделей, заснований на розробках наших вчених.

З іншого боку, якщо ви працюєте на глобальному рівні, то замикатись в Україні не можна. Треба розуміти, що в більшості практик ми відстаємо років на 10 і треба ці практики переймати. Тобто правильна модель: тусуватися — де потрібно, а жити — де хочеться.

Про майбутнє. Я допускаю можливість релокації в майбутньому. Одну причину я вже озвучив. Друга — не буду виключати можливості, що з’явиться якийсь виклик, що вимагає переїзду. Припустимо, ми зробимо якийсь аналог MATLAB і будемо його впроваджувати в якомусь умовному Goldman Sachs :) Або просто знадобиться отримати відгук на наш продукт «в полі».

Олександр Краковецький, CEO DevRain Solutions, CTO ДонорUA

Звісно, я думав про релокацію. Але, враховуючи, що останній раз я розглядав вакансії багато років тому, то і класичний варіант переїзду з офером для мене не підходить. Натомість я вивчав досвід країн, які пропонують стартап-візи і можливість розширення географії компанії. Хоча, буду відвертим, далі прочитання статей та вивчення кількох лінків не заходив. Можливо, тому, що розглядав можливість переїзду лише з теоретичної точки зору, а не практичної.

Що тримає в Україні? Якби мені за кожне подібне питання давали долар, я б уже був доларовим мільйонером :)

Дійсно, якщо ви — хороший ІТ-спеціаліст, то раціональних причин залишитись в Україні, маючи пропозиції з усього світу, мало. Можу знайти лише дві. По-перше, різниця між середньою зарплатою середньостатистичного українця і середньостатистичного ІТ-спеціаліста, що відрізняється в рази. По-друге, дефіцит ІТ-спеціалістів на ринку, що дає можливість увійти в досить непогану «зону комфорту». Звісно, є багато речей, які досить швидко нівелюють всі ці переваги: бюрократія, корупція, медицина, дороги, мажори, євробляхи тощо.

Що зупиняє конкретно мене від переїзду? Оскільки індивідуальні офери я не розглядаю, а сервісний бізнес тісно зав’язаний на присутності в Україні, то поки проводжу час тут з періодичними поїздками в Європу та США.

Про плюси та мінуси нашої країни. Не подобаються ідіоти і мудаки при владі. Більшість проблем, про які ми звикли говорити, — корупція, бюрократія, дороги, медицина, — є похідними від цієї проблеми. Ідіоти можуть на рівному місці провалити найпростішу задачу чи ініціативу, мудаки ж роблять все ідеально, але лише для себе і свого оточення.

Не подобається відсутність правоохоронної та судової систем. Немає жодного «позитивного» фактору, який може компенсувати цей недолік. Країна, де всі — від пересічного громадянина до президента — плюють на закон, не має майбутнього.

Не подобається совок і «русский мир», з яким реально доводиться боротися саме зараз — через 25 років після отримання незалежності. Особливо засмучують молоді люди, які до сих пір не зрозуміли, «какая разница».

Не подобається те, що Україна не задає і не бере участь в глобальных трендах і процесах. На глобальній мапі світу нас не існує. В країні немає посади (людини) чи організації, яка могла б взяти на себе роль смарт-представника країни в світі. А, отже, ми продовжуємо втрачати можливості.

Подобається динаміка розвитку ІТ-сфери, яка дає багато перспектив людям, що готові інвестувати в себе, свої навички, знання та розвиток.

Подобається ренесанс в багатьох сферах життя: стартапи, туризм, музична індустрія, видавництво книг, кінематограф, фестивалі, соціальні ініціативи. Хоча усвідомлюю, що знадобиться ще багато років і ресурсів, щоб все це підняти на потужний рівень.

Про розвиток України. Виділю ключові моменти, які, як я вважаю, є важливими і більш перспективними для України.

Позиціонування. Україна в даний момент асоціюється з Чорнобилем, Кличком-боксером, Шевченком-футболістом, корупцією, війною і гарними жінками. Звісно, таке позиціонування не дає можливості якось виділитись на глобальному фоні в позитивному ключі. Наприклад, в Барселоні є спеціальний орган, який відповідає за просування бренду міста в світі. Нам потрібно зробити щось схоже — але без шароварщини і кліше на кшталт UkraineNow, яким світ не здивуєш.

Лідерство в вузьких галузях. Давайте будемо чесними: з точки зору інноваційної економіки України на світовій мапі немає. Ось, наприклад, огляд національних стратегій розвитку штучного інтелекту. Ви бачите тут Україну? І я не бачу. Як і не бачу жодного фактору, що може принципово переломити ситуацію в кращу сторону. Але поки що це найбільш реальний сценарій: спробувати стати лідером хоча б в досить вузьких галузях — як, наприклад, Ізраїль в питаннях безпеки.

Інноваційний стрибок. В багатьох бідних країнах жителі не знають, що таке пейджер. І ніколи не бачили мобільні телефони з висувними антенами. Вони просто перестрибнули цей етап. Маю надію, що колись, хоча б на рівні міст ми отримаємо владу, яка буде занадто сміливою, щоб перестрибнути всі ці еволюційні процеси, що спостерігаємо в даний момент, і зробити якісний революційний стрибок. Для цього потрібно розвивати децентралізацію і спонукати регіони і міста до конкуренції за ресурси, таланти та інновації.

Освіта. Україна може стати новим центром освіти. Нинішня система освіта знаходиться в такому стані, що врятувати її практично неможливо. Так сталось, що в світі теж криза в освіті: багато людей відмовляються від класичних шкіл та університетів, онлайн-курси стають все більш розповсюдженими, а популярність курсів під умовною назвою «вайтівайті» (тобто швидкі курси для початківців) є безпрецедентною. Додайте сюди автоматизацію і штучний інтелект, які забирають і трансформують робочі місця, перетворюють ваші навички і накопичені знання в попіл з феноменальною швидкістю, то стає очевидним, що дуже скоро ми матимемо нові освітні формати і перехід на нову парадигму освіти. Україна могла б стати одним із центрів освіти під час демонтажу існуючої системи.

Еко-туризм. Величезна територія, зелені зони, колоритна сільська місцевість та кухня — Україна повинна використовувати свій туристичний потенціал. Але лише після того, як буде нормальна інфраструктура та дороги і коли українці навчаться не піднімати ціни на житло в 45 раз у випадку тієї чи іншої події, як це було у випадку з фіналом Ліги чемпіонів.

Друга державна мова. Технологічний розрив ще більше віддаляє нас від цивілізованого світу. Не впевнений, що країна знайде ресурси, щоб наздогнати англомовні сервіси по якості та можливостям. Навіть більш багаті і успішні країни відмовились від такої ідеї. Російську мову і «русский мир» я не розглядаю як альтернативу. Залишається наступний варіант: в країні потрібна друга державна мова. І ця мова — англійська. Таким чином, ми зможемо користуватись голосовими асистентами, глобальними сервісами, стати реальним учасником глобального ринку, отримати доступ до всіх знань та напрацювань світу.

Експорт соціальних інновацій. В Україні катастрофічна кількість проблем і катастрофічна нехватка ресурсів на їх вирішення. Перша проблема зумовлює появу величезної кількості соціальних ініціатив, друга — необхідності вирішувати проблеми за мінімальну кількість часу та ресурсів. Таким чином, суб’єктивно, наші класні українські соціальні проекти на два порядки кращі світових аналогів за співвідношенням ціна/якість. Потрібно знайти можливість експортувати соціальні інновації в світ.

Про майбутнє. Ми ніколи не знаємо, які можливості нас чекають і де й коли саме вони з’являться. Я досить багато подорожую, що дає мені можливість критично ставитись до багатьох речей, спостерігати, порівнювати, співставляти. Мені подобається привносити світовий досвід в Україну, але паралельно шукаю можливості дати щось навзаєм. Можливо, для цього знадобиться кудись переїхати. Поживемо — побачимо.

Сергій Калінець, Technical Architect в Steer73

Мені кілька разів пропонували релокацію. Останній — буквально місяць тому.

Зазвичай такі пропозиції робить великий аутсорсер, який шукає фахівців, допомагає їм з переїздом, робочою візою, грін картою тощо. А потім пропонує on-site позиції у своїх клієнтів. Я пройшов усі етапи співбесіди, але врешті-решт відмовився.

Що тримає в Україні? Основна причина — це, мабуть, якоря: сім’я, діти, батьки, школа, квартира, машина. Непросто, та й не хочеться все кидати і починати заново: шукати житло, заробляти кредитну історію, адаптуватися до сусідів, школи, культурних особливостей.

Рівень життя на заході вище, але одна справа відпочивати, і зовсім інша — жити.
В історіях переїзду моїх знайомих зовсім негативні сценарії зустрічаються рідко, але все одно на перших порах дискомфорт неминучий. І моїй родині він не потрібен.

З іншого боку, як казав кіт з мультика: «Нас і тут непогано годують». З моєю спеціальністю я досить впевнено почуваю себе і в Україні, і за кордоном. І поки мене цілком влаштовує працювати тут і періодично відпочивати там.

Про плюси і мінуси нашої країни. Мені багато чого не подобається, навіть якщо не брати до уваги війну, яка на першому місці. Наприклад, це люди, які викидають недопалки і плюють собі під ноги, розбиті дороги, корупція на всіх рівнях.

Іноді складається відчуття, що основна маса населення не поділяє моїх цінностей. З деяким побоюванням чекаю виборів: якщо в США примудрилися обрати Трампа, то у нас можливий будь-який варіант. Я підтримую поточний курс, який, як мінімум, анонсує нинішня влада, але при цьому бачу, як на місцевих рівнях сидять не ті люди, яких би хотілося там бачити. Прикриваючись добрими намірами і патріотизмом, вони творять казна-що.

Не можу знайти об’єктивних причин, чому у нас суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання. Чому не введуть відеоспостереження на дорогах зі штрафами? Чому не піднімуть штрафи? Я чую тільки відмазки, що наші «зубожілі» громадяни не зможуть платити штрафи, якщо вони будуть високими. Але ж це ж не абонплата — у всьому світі люди намагаються уникнути сплати штрафу.

Собачники не прибирають за своїми улюбленцями на вулицях, машини припарковані на тротуарах, транспорт постійно порушує правила дорожнього руху. Я думаю, якби всіх цих порушників штрафували або залучали до громадських робіт, якщо немає грошей, то через якийсь час само собою б навели порядок.

Адже за кордоном ті ж наші співвітчизники поводяться пристойно. Мені здається, що порядок і чистота за кордоном пов’язані не з тим, що люди там більш виховані, а з тим, що порушувати там — дорого.

Але при цьому мені в Україні комфортно. Якщо розглядати пострадянські країни, я б вибрав саме Україну (мабуть, ще б розглянув країни Балтії). У нас є така-сяка демократія, свобода слова і, як мінімум, відчуття свободи.

Про розвиток України. Зі зміною поколінь совок поступово виходить з наших голів. Все більше людей розуміють, що потрібно орієнтуватися на захід. Люди їздять за кордон, дивляться, їм подобається, і вони хочуть досягти такого ж рівня і у себе. Вектор розвитку України мені імпонує.

Швидкість, звичайно, могла бути і більше, але хоч не назад йдемо. Все у нас буде добре. Колись :)

Про майбутнє. Останні роки показали, що найнеймовірніші сценарії цілком можливі, тому я допускаю, що коли-небудь все ж переїду. Причиною може стати погіршення політичної чи економічної ситуації, соціальні напруги, які неминучі після приходу до влади популістів.

Або якщо раптом надійде пропозиція мрії — не знаю, як вона має виглядати, але я точно зрозумію, що це вона.

Зеновій Верес, Solution Architect в SoftServe, викладач НУ «ЛП»

Мені ніколи не пропонували офер з переїздом. Мабуть тому, що я не розглядав це як реальну опцію. А, як відомо, під лежачий камінь вода не тече.

Що тримає в Україні? Робота айтішника практично однакова як в аутсорсинговій, так і в продуктовій компанії чи стартапі. Є певні задачі, які ми вирішуємо за допомогою програмування. Зараз я працюю із кінцевими замовниками і маю можливість побачити результати своєї роботи.

Інший аспект: тут є набагато більше можливостей реалізувати свої ідеї. Зокрема, є можливість втілювати зміни в освіті. Під крилом Львівського ІТ кластеру вдалось запустити вже 9 інноваційних програм. Користуючись нагодою не можу не запитати: можливо, серед читачів є бажаючі долучитись до освітніх ініціатив в ролі ментора студентських команд?

Про плюси і мінуси нашої країни. Мені не подобається відсутність відповідальності. Точніше, зашкалююча безвідповідальність. Надзвичайно дивують очікування доброго чарівника, який прийде і зробить все добре.

Не подобається модель поведінки «щоб все було чесно, але кум міг порішати». Наприклад, корупція в школах, університетах та лікарнях, яку більшість вперто не зауважує.

Також іноді здається, що наше суспільство бачить всюди тільки «зраду».

Проте, я оптиміст. Я бачу, як відновлюється армія. Спостерігаю, в яких умовах працюють патрульні. Я бачу людей, які навчають студентів на волонтерських засадах. Я бачу очі студентів. Ні, не так. Я бачу запал і вогонь в їхніх очах, бажання реалізувати свою мрію. Це окрилює і надає мені драйву в ті моменти, коли хочеться опустити руки :)

Про розвиток Укрїни. Все залежить від виборів наступного року. Популізм може легко зруйнувати хиткий баланс в нашому суспільстві і відкотити всі зміни, котрі відбулись за останні чотири роки. Це спровокує посилення еміграції.

Про майбутнє. Ніколи не кажи «ніколи». На даний момент у мене таких думок немає. Хоча мені було би цікаво працювати з канадськими замовниками :)

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті

  • Дівчина-програміст про досвід роботи у В’єтнаміДівчина-програміст про досвід роботи у В’єтнамі

    Юрий Паламарчук

    Перша робота в IT у східній країні? Все, що їй знадобилось — український диплом і трохи наполегливості. «Коли я сюди їхала, всі казали: В’єтнам — нерозвинена країна! 88

  • Україна 2.0: мій переїзд в ЕстоніюУкраїна 2.0: мій переїзд в Естонію

    Yury Gavrilenko

    Вже рік, як я приїхав в Таллінн, тож хочу поділитись своїми враженнями від життя в Естонії, невеликої північної країни, все населення якої можна поселить на правому березі Києва. Проте мене не залишає враження, що я потрапив в кращу версію України. 309

  • Їхати не варто, залишатисяЇхати не варто, залишатися

    Lyubomyr Ostapiv

    Вже декілька разів в мене була можливість поїхати з України, проте врешті ми залишаємось жити в Україні. Хотілось би пояснити чому, не протиставляючи причинам тих, хто їде, адже у кожного своя історія і індивідуальна ситуація. 711




Найкращі коментарі пропустити

Если кратко

Чому вони не їдуть
Володимир Агафонкін
з відповідною зарплатою жити в Україні набагато комфортніше, ніж в великих американських містах
Руслан Шевченко,
система ФОП — це податковий рай
Олександр Краковецький,
різниця між середньою зарплатою середньостатистичного українця і середньостатистичного ІТ-спеціаліста, що відрізняється в рази
Сергій Калінець,
Нас і тут непогано годують
Зеновій Верес
більше можливостей реалізувати свої ідеї.

4:1

ЗЫЖ с пятницей!

TL;DR
пока есть ФОП, в Украине жить комфортнее для этих людей.

Вечный холивар на тему «ехать / не ехать». Пока сам не попробуешь пожить и поработать на Западе и в Украине, где тебе лучше понять сложно. Именно поэтому я в этом году психанул и приехал из США в Киев и проработал там несколько месяцев.
Мой вывод — в Украине есть куча плюсов:
1. Общение. Его в Украине много, так как мы, украинцы, сами по себе более общительные и открытые чем люди на Западе. Мы с коллегами каждый день ходили вместе на ланч, причем из-за общности культур можно говорить с людьми на одном языке, как в прямом так и в переносном смысле. Мы стали не просто коллегами, а друзьями. После работы играли в футбол, мафию, ездили на природу, в боулинг и так далее. В Штатах такое бывает редко. Опять таки в Украине друзья, знакомые, бывшие коллеги, связи...
2. В Киеве всегда есть чем заняться. Мест куда пойти огромное количество, на любой вкус и по вполне доступным для программиста ценам. Огромное количество тренингов, семинаров, конференций, концертов. Ланч и ужин в хорошем ресторане в Киеве вполне обычное дело. А по ресторанам Киев даст фору любому американскому городу.
3. Интересные люди, красивые девушки. В Украине все чем-то занимаются, стараются развиваться. Как пример: все ребята в моей команде играли на музыкальных инструментах, кто-то занимается фотографией, кто-то пытается создать свой бизнес. И это тоже делает жизнь в Украине интересной и динамичной.

Конечно, есть и минусы:
1. Самым существенным минусом для меня оказался даже не уровень комфорта и чистоты или потери в деньгах. Хоть зарплата программиста в Украине раза в 3 — 4 меньше американской, разница в ценах немного невилирует этот разрыв. Самый существеннуй минус — экология. Наверное с возрастом начинаешь это сильнее ощущать. В Киеве я постоянно болел. То одна инфекция, то другая. Возможно потому что впервые мне пришлось ездить на работу на метро, которое часто переполненно и идет интенсивный обмен микробами. )) К тому же, у меня появился непроходящий кашель. Возможно от пыли, которой в моей квартире на Оболони было много, может в доме какой-то грибок, не знаю.
2. Общий уровень чистоты и комфорта. Мне было обидно смотреть на то, в каком состоянии сейчас находится мой любимый Киев. Грязь, мусор и неухоженность везде, даже в центре. Дороги, дома и общественный транспорт убитые. Мой родной Харьков сейчас гораздо чище и ухоженней чем столица. Я понял, что даже имея в Украине хорошую машину, я не смогу наслаждаться вождением так как в Америке. Ибо от пробок, джигитов на дорогах и качества дорог никуда не денешься.

Почему я вернулся? Надежда уговорить жену и ребенка вернуться в Украину растаяла. Для них общение не стоит на первом месте, к тому же, моя жена не программист и при переезде в Киев она потеряла бы в зарплате несравнимо больше. Хотя, если бы это зависело только от меня, я бы все-таки вернулся в Украину, несмотря на все перечисленные минусы. А вообще, города и страны как люди — идеальных нет и каждому надо найти свое. К счастью, Железный занавес ушел далеко в прошлое.

потому что налог 5%, а не 30-40%))) А проживание дешевле в разы. Вот все так просто. Не нужно патриотической чуши.

Я не знаю, о чем вы тут разговариваете, но ехать надо!

239 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Хорошая статья. Особенно на фоне айтишных соплей на тему «как страшно-сложно жить и растить детей в Украине» . Прям угрозы на каждом шагу для нежной и хрупкой айтишной психики.

Очень однобокий срез сам по себе — взяли программистов и околопрограммистские должности. Давайте сделайте то же самое опросив, например, Mechanical Engineers или Hardware Developers или Chemistry / Biological Scientists . Там однозначно будет — валить и не думать. :)

А какие из вышеперечисленных должностей относятся к ИТ?

IT = Информационные Технологии. К этому понятию можно прикрутить всё вышесказанное ибо каждая из указанных отраслей имеет дело как с информацией так и с технологиями.

За уши притянуть можно все, что угодно. Вплоть до бариста и специалистов по поддержанию чистоты.

Класна стаття! Головне, не читати коментарі, щоб не псувати враження від українців:)

Это же наш дух, инь-янь, зрада-перемога.
В статье баланс нарушен, комменты исправят эту сакральную ошибку))

Вечный холивар на тему «ехать / не ехать». Пока сам не попробуешь пожить и поработать на Западе и в Украине, где тебе лучше понять сложно. Именно поэтому я в этом году психанул и приехал из США в Киев и проработал там несколько месяцев.
Мой вывод — в Украине есть куча плюсов:
1. Общение. Его в Украине много, так как мы, украинцы, сами по себе более общительные и открытые чем люди на Западе. Мы с коллегами каждый день ходили вместе на ланч, причем из-за общности культур можно говорить с людьми на одном языке, как в прямом так и в переносном смысле. Мы стали не просто коллегами, а друзьями. После работы играли в футбол, мафию, ездили на природу, в боулинг и так далее. В Штатах такое бывает редко. Опять таки в Украине друзья, знакомые, бывшие коллеги, связи...
2. В Киеве всегда есть чем заняться. Мест куда пойти огромное количество, на любой вкус и по вполне доступным для программиста ценам. Огромное количество тренингов, семинаров, конференций, концертов. Ланч и ужин в хорошем ресторане в Киеве вполне обычное дело. А по ресторанам Киев даст фору любому американскому городу.
3. Интересные люди, красивые девушки. В Украине все чем-то занимаются, стараются развиваться. Как пример: все ребята в моей команде играли на музыкальных инструментах, кто-то занимается фотографией, кто-то пытается создать свой бизнес. И это тоже делает жизнь в Украине интересной и динамичной.

Конечно, есть и минусы:
1. Самым существенным минусом для меня оказался даже не уровень комфорта и чистоты или потери в деньгах. Хоть зарплата программиста в Украине раза в 3 — 4 меньше американской, разница в ценах немного невилирует этот разрыв. Самый существеннуй минус — экология. Наверное с возрастом начинаешь это сильнее ощущать. В Киеве я постоянно болел. То одна инфекция, то другая. Возможно потому что впервые мне пришлось ездить на работу на метро, которое часто переполненно и идет интенсивный обмен микробами. )) К тому же, у меня появился непроходящий кашель. Возможно от пыли, которой в моей квартире на Оболони было много, может в доме какой-то грибок, не знаю.
2. Общий уровень чистоты и комфорта. Мне было обидно смотреть на то, в каком состоянии сейчас находится мой любимый Киев. Грязь, мусор и неухоженность везде, даже в центре. Дороги, дома и общественный транспорт убитые. Мой родной Харьков сейчас гораздо чище и ухоженней чем столица. Я понял, что даже имея в Украине хорошую машину, я не смогу наслаждаться вождением так как в Америке. Ибо от пробок, джигитов на дорогах и качества дорог никуда не денешься.

Почему я вернулся? Надежда уговорить жену и ребенка вернуться в Украину растаяла. Для них общение не стоит на первом месте, к тому же, моя жена не программист и при переезде в Киев она потеряла бы в зарплате несравнимо больше. Хотя, если бы это зависело только от меня, я бы все-таки вернулся в Украину, несмотря на все перечисленные минусы. А вообще, города и страны как люди — идеальных нет и каждому надо найти свое. К счастью, Железный занавес ушел далеко в прошлое.

В Штатах такое бывает редко.

#плакалЪ

А по ресторанам Киев даст фору любому американскому городу.

#плакалЪ

Почему я вернулся? Надежда уговорить жену и ребенка вернуться в Украину растаяла.

Скажите жене спасибо :)

Конечно, клево вот так поехать на несколько месяцев поработать в Киеве. Я бы сам с удвольствием поехал бы не смотря на минусы, даже чисто из любопытства сравнить свои ощущения от Киева до уезда и сейчас. Но думаю если бы вам пришлось не по ресторанам и конференциям ходить, а вернуться к обычной ежедневной семейной жизни с ее проблемами, то фокус и приоритеты перечисленных пунктов сильно сместились бы.

Огромное количество тренингов, семинаров, конференций, концертов.

В Сиэтле, например, FB регулярно проводит семинары и рассказывает о том, как они решают разные проблемы внутри, типа как распределять нагрузку от миллиарда юзеров. Что похожего уровня проводится в Киеве?

Опять таки в Украине друзья, знакомые

Столкнулся с аналогичной проблемой. Собутыльника теперь не найти. Искал целый год, но не нашл. Пришлось бросить пить :(

связи...

Телефон местного судьи больше не знаете и некому отмазать за вождение в пьяном виде? У меня была такая же проблема, но решилась сама по себе после того, как я бросил пить.

Хотя, если бы это зависело только от меня, я бы все-таки вернулся в Украину, несмотря на все перечисленные минусы.

Хреново быть вашей женой :(

Хреново быть вашей женой :(

Дык я вам и не предлагаю. ))

Если кратко

Чому вони не їдуть
Володимир Агафонкін
з відповідною зарплатою жити в Україні набагато комфортніше, ніж в великих американських містах
Руслан Шевченко,
система ФОП — це податковий рай
Олександр Краковецький,
різниця між середньою зарплатою середньостатистичного українця і середньостатистичного ІТ-спеціаліста, що відрізняється в рази
Сергій Калінець,
Нас і тут непогано годують
Зеновій Верес
більше можливостей реалізувати свої ідеї.

4:1

ЗЫЖ с пятницей!

як приємно розуміти, що є люди які поділяють твої погляди на Україну, розвиток, і бачать реальні проблеми (при тому у всіх одинакові), один респондент написав, що відчуває, що більша масса людей не поділяє його поглядів, я теж це відчуваю, але не всі і це надихає!

Спрашивать почему остаются те, кто никогда не уезжали — это как спрашивать почему не любят манго те, кто никогда его не пробовали. Гораздо содержательнее статьи вроде «почему вернулись те, кто уезжал на несколько лет», была тут такая когда-то давно

Сравнение абсолютно не корректное, с подменой смыслов.

Все залежить від виборів наступного року

И так 7-ой раз подряд...

Просто зашёл убедиться, что Вова Кожаев на боевом посту в комментариях.

Видишь — ли, Украина до неприличия свободная страна. Не то, что какая то там Дания где когда тебя грабят ты не имеешь права сопротивляться

до неприличия свободная страна

а хочеться все ж таки якогось прілічія, хоча б і напускного

Дания где когда тебя грабят ты не имеешь права сопротивляться

Я бы посмотрел на ФОПа-айтишника, которые «посопротивлялся» при ограблении, уронил грабителя случайно виском о бордюр и тот окочурился. В кабинете у прокурора сразу бы объяснили что такое превышение необходимой самообороны и сколько стоит не сесть за это

И ты, конечно, придёшь к прокурору с повинной, да? Я тебе скажу по секрету: это худшая из стратегий. Если же не придёшь, смотри ситуацию: случайного прохожего остановили гопы. Он одного из них зафоршмачил. Вопрос на засыпку: пойдут ли они писать заявление и если даже пойдут на кого?

Если же так случилось, что гопы мне знакомы скорее всего они постараются не оставить меня в живых и я тебе скажу, что лучше у меня будут проблемы потом чем убьют при нападении.

Теперь давай сравним законы, датский и украинский. Украинский говорит: при определённых случаях ты можешь обороняться без учёта вреда для нападающего. Это нападение с оружием, группой лиц и проникновение в жилище.
Датский закон говорит: убегай пока можешь. То есть, если будет доказано что на тебя напали группой и ты мог убежать, но вместо этого группу хорошо побил могут быть проблемы с законом.

И это при том, что реально чувака набившего морду гопам искать никто не будет. Ну да, для проформы проведут какие то мероприятия, но если сразу не нашли — не найдут никогда.

В Дании, я думаю, искать будут ибо несчастненьких нельзя обижать.

Ответ на засыпку — да, подадут. А также один из гопов может оказаться сыном прокурора.
У нас в Украине еще и не так бывает.
Да, будут искать.
А ***деть можно что угодно.

У меня другие сведения и они от тех, кто непосредственно ищет

А... Ты все воображаемых гопников на улицах режешь? Не переживай, тебе за это ничего не будет ни по украинским, ни по датским законам. Но в Дании с большей вероятностью окажут квалифицированную помощь, например.

Другой вариант: подростки бросили твой велосипед в канал. Ты им надавал подсрачников и заставил вытащить. Что тебе будет в Дании? На Украине будут апплодисменты от полиции

На Украине

sic!

будут апплодисменты от полиции

..за то, что выполнил за них их работу?

Вам, в Гётеборге виднее. Хотя не так видно, как щирым патриотам в Торонто

шоб вы не сомневались

На Украине будут апплодисменты от полиции

Ну є ще ймовірність, що підлітки прийдуть зі справками про тілесні ушкодження середньої тяжкості і разом з поліцією розкрутять тебе на весь твій профіт за пару років.

Я не знаю, о чем вы тут разговариваете, но ехать надо!

<Шутка про два теплохода Одесса-Хайфа и Хайфа-Одесса>

Так вы вроде уже, и давно, не?

Сидят два еврея. Подходит третий:
— Я не знаю, о чем вы тут разговариваете, но ехать надо!

Все залежить від виборів наступного року. Популізм може легко зруйнувати хиткий баланс в нашому суспільстві і відкотити всі зміни, котрі відбулись за останні чотири роки.

Та да, якщо «зубожілі» українці проти яких ведеться «геноцид українського народу» виберуть нам Ю то трактор заведуть купа людей, включно зі мною. Це чітко покаже чи справді змінилось суспільство, чи ні.

це в теорії. А на практиці:
— внаслідок популіської соцполітики майже напевно обвалиться гривня — тобто стане вигідно заробляти у валюті.
— знизять, або навіть заморозять ціни на комуналку і транспорт (патаму что ми бєєєдниєєє!)
--------------
Як не крути, але бідні самі себе зроблять ще біднішими, а програмер як був вареником у маслі, так і залишиться

-Отче, я згрішив вдруге...
-Що таке, сину мій, ти знову залайкав комент Кожаєва?
-Ні, отче, я отримав від нього лайк під коментом де нема ні слова про лібералізацію короткостволу, чи скасування податків!
-Сину мій, це не гріх, це ще одне чудо!

А ещё я неплохо разбираюсь в истории, биологии морских обитателей, астрономии и даже когда то рисовал карандашом.

Ну почему? Кожаев во многом прав, особенно если не доходить до крайностей на уровне хутора

— знизять, або навіть заморозять ціни на комуналку і транспорт (патаму что ми бєєєдниєєє!)

Не важно какая дешевая у тебя горячая вода, если у тебя ее нет, потому-что котельни без топлива встали.

Прожил в Одессе много лет, всегда рулил бойлер

біда в тому, що ТЕС генерують не лише тепло, а й електроенергію.

С электричеством обстановка значительно лучше, да и обходится дешевле по итогу

не всюди, і не всюди мережа витримає таку кількість бойлерів

Жил крайние годы в центре, отопление и горячая вода там включались в последнюю очередь и постоянно ремонты и аварии до декабря. В спальниках коммуникации поновее и было получше в этом плане.

Да дешевле, но у Украины нет солнечной энергетики.

Мазут закупать — дорого, углевые ТЕЦ — плохо им.
Атомная? Ну да, вариант. Но их мало. И топлива на года 3-4 хватит от последней заправки. А потом?

не совсем понял, но отвечу, электричество есть и летом и подогревать воду электробойлером стоит дешевле, чем покупать готовую горячую воду от ТЭЦ, солнечные станции кстати есть, живут за счет госкомпенсаций

Я к тому, что если популизм зайдет далеко, а с ним и курс гривны — электричество может закочиться.

ну, знаете ли, сколько той зимы

Ну так стройте себе дом автономный. Желательно еще с автономной электрикой.

С удовольствием, но я-бы предпочел такой домик иметь в районе Штуттгарта.

Ho почему именно Штуттгарта?

Потому-что западная Германия.

:)
Чем Штутгарт лучше Дюссельдорфа или Фрайбурга?

Потому-что нравится.

Понятно. В этом плане мне Хорген нравится.

ничем, Дюссельдорф лучше. А Мюнхен еще лучше

а красный цвет красивее синего

Конечно это все субъективно, могу только привести рейтинги городов мира по уровню качества жизни, цены на жилье, но это тоже не показатель, кому то и в Дрездене может все нравится.

Штуттгард находится на первых местах списка самых загрязненных городов Германии

И что? :-) Краков будет погрязнее Киева, а Штуттгарт — почище Киева, где я всю жизнь жил.

если чуть отъехать от Штуттгарда в пригород то все там ок с чистотой воздуха

Эта женщина, которую интересует только власть itself, и возможность красоваться в телике в новых туфлях, за милую душу отменит упрощенную систему налогообложения, в угоду пенсионеркам и коллегам-олигархам по партии. Плюс всегда пассует перед хуйлом(вспомним тот газовый контракт), плюс ноль без палочки как менеджер.
А рухнувшей гривне сильно радоваться тоже не стоит, так как с некоторой задержкой во времени цены все полезут вверх и общество продолжит скатываться в нищету.

Эта женщина, которую интересует только власть itself, и возможность красоваться в телике в новых туфлях, за милую душу отменит упрощенную систему налогообложения, в угоду пенсионеркам и коллегам-олигархам по партии.

да пусть выбирают, видать есть такие кому скучно живется последние 4 года. Коль уж за дважды судимых топят, либо за барыг. А в данном случае с Ю — это комбо !

Так сильно хорчеться в царстві сліпих бути однооким королем?
Мене щось аж ніяк не радує, що все може скотитися в гавно, навіть якщо і купівельна спроможність за $ зросте, я не такого життя бажаю своїм рідним і друзям.

Нищета порождает преступность. А когда докатывается до определенного уровня — то и бойцовские навыки с короткостволом могут не спасти, тем более родных. Тем более когда к тебе приходят несколько человек с коротко- (а может и не только коротко-) стволами.

Почему ты думаешь, что у меня нет друзей и что мы постесняется действовать превентивной?

Превентивно — это как? Бегать по улицам и отстреливать преступников? :))) А если нет — друзья о факте нападения могут узнать уже постфактум, и разве что на похороны прийти. Так что не надо глупости говорить.

Это понимай как хочешь. Скажу одно: в условиях бадабума статьи о самоуправстве не будет делать факто

В условиях бадабума вся власть перейдет военным и всех остальных военные отстреляют как мародеров

У моих родных есть я

А скільки у вас рідних вам людей? Тільки батьки?
В мене це наприклад і двоюрідні і троюрідні сестри і брати, і хресні і т.д
Чи ваша зарплата 50 людей утримує?

Чак Норрис детектед.

то трактор заведуть купа людей, включно

Польша уже в этом году планирует 3 млн официально трудоустроенных украинцев Германия что-то там рассматривает упрощение доступа на рынок труда для неспециалистов (без диплома) из Украины но как-то не быстро что с другой стороны вполне обычно для Германии «по скорости процессов» евроаналитики пишут уже прямо «Украина последний свободный резерв рабочей силы в Европе»...

Трактор давно ушёл в Родине остались только эти ))

Трактор давно ушёл в Родине остались только эти ))

www.youtube.com/watch?v=j3lGzQoEksg

А вы там это смотрите?

Я так понимаю сериалы это отдельная мода я в Киеве на районе ещё стригусь тоже своего рода культурное мероприятие приобщения к народу ну и экономика как никак так там девушка всё время «под сериалы смотрит» сто лет не смотрел сериалы (вру недавно young sheldon первый сезон пересмотрел весь) так честно я с одной стороны слабо представляю какую глубину народных глубин надо иметь чтобы это смотреть что там показывают видимо непрерывно а с другой стороны таки это даёт понимать что реально там эта глубина народных глубин таки есть.

Это даже круче чем поездить в/на маршрутке.

ЗЫ: кстати справедливости ради был последний раз сам не ездил но на районе заметил таки маршрутки стали делать «низкополые» с такой широкой 2-створчатой задней дверью что твой автобус т.е. прогресс какой-то есть я так понимаю.

ЗЫ: и метро же ж подорожало кстати да писали стало 8 грн и что накануне стояли аццкие очереди закупались жетонами по старой цене «по 2 в руки» как-то так.

А вы там это смотрите?

Кто-то давал ссылку когда-то, я эту серию посмотрел про безвиз. Я тут шерлока смотрю, но скучно слегка, молодого шелдона с удовольствием посмотрел, они очень классно передали дух США 80-х и сравнение с тем, что стало сейчас.

и сравнение с тем, что стало сейчас.

Ну да говорят то ли 10-й то ли 12-й сезон и это уже точно последний потому что таки «сравнение с тем что стало сейчас» ))

ЗЫ: кстати отличное сравнение кино такое вообще глубоко намертво антисоветское «очень классно передано дух» (к) (тм) того чего у советского человека никогда не было никогда не будет и даже более того он про это всё не просто не подозревает но всеми силами будет всему этому противиться там один только эпизод с папой костюмом и лобстером чего стоит за одно только это в ссср можно расстреливать за просмотр а кино запретить к просмотру как яростную антисоветчину.

Просто все эти здесь отписавшиеся «Родину не брошу!» (к) (тм) они немножко не понимают (впрочем это они и есть упомянутые выше) что дети их как ни крути такими же ж советскими и вырастут и тут без вариантов а так конечно всё круто налоги низкие цены ну такое аэропорт есть евро безвиз есть израиль безвиз есть штаты визу сразу на 10 лет дают чего ещё надо?

ЗЫ: а ты думаешь где-то там «срединный техас» он сильно изменился «как сейчас» относительно того каким был дух 80-х? лично у меня от штатов скорее такое ощущение что дороги ремонтируют исправно и всю общую инфраструктуру но вот сказать прямо к каким годам какого века относится конкретное место если просто остановиться на улице в каком-нибудь селе вот я недавно проезжал что индиана что кентукки что теннесси что сев. каролина то вот так просто и не скажешь лично у меня такое ощущение что не менялось ничего последних минимум полвека но тут есть нюанс что выходит последних минимум полвека уже были все эти дороги школы дома с туалетом ванной и горячей водой и канализацией и пр. и пр.

ЗЫ: а ты думаешь где-то там «срединный техас» он сильно изменился «как сейчас» относительно того каким был дух 80-х?

Сама инфраструктура может и нет, но люди изменились.

вот я недавно проезжал что индиана что кентукки что теннесси что сев. каролина то вот так просто и не скажешь лично у меня такое ощущение что не менялось ничего последних минимум полвека

А чего далеко ходить — раза два в неделю я езжу на работу по этой дороге, а там стоит это: goo.gl/maps/HYDUXL8uGaM2 — весной повесили вывеску, сцуко, достопримечательность историческая, руками не трогать.

Гыгыгы аццтой у вас спид лимит всего 80 и это же ж км/ч!

+14 нештрафуемые = 94 км/ч %) Ну и это же не хайвей, внутри городская дорога.

Жирно, у нас нештрафуемые аж 3 км/ч

Просто все эти здесь отписавшиеся «Родину не брошу!» (к) (тм) они немножко не понимают (впрочем это они и есть упомянутые выше) что дети их как ни крути такими же ж советскими и вырастут и тут без вариантов

Але:

Майбутнє України — це молоді люди. І спостерігаючи за нашими школярами, студентами, випускниками, всупереч усім буркотунам, мені здається, що вони більш розумні, освічені, добрі, терпимі, ініціативні і амбіційні, ніж ми були в тому ж віці.
Менталітет поступово буде модернізуватися. Якщо не всі поїдуть, оточення буде більш живим. Буде країна як країна :)
Я бачу очі студентів. Ні, не так. Я бачу запал і вогонь в їхніх очах, бажання реалізувати свою мрію.

І думки останніх співпадають з моїм відчуттям того, що молоді люди вільніші від нас. І те саме я чув від українців як ліберальних так і соціал-націоналістичних поглядів.

що молоді люди вільніші від нас.

від кого «від вас»?

скажімо так, від поколінням моїх друзів. І ці друзі це визнають.

від старперів до стартаперів!

старперстартаперов)

я дуже здивувався, коли в міжнародному аеропорту Торонто на касі дьюті-фрі нудьгуюча касирка тупила в «95 квартал». Тепер бачу, що Зелінський і Ко дуже популярні в Канаді :-)

Единственное действительно существенное изменение за последние годы — это то, что из избирательного процесса были исключены жители Донбасса и Крыма. Иначе уже в следующем году правительственной партией была бы бывшая Партия Регионов, а президентом условный Бойко. И о каких-либо позитивных изменениях уже было бы неприлично даже заикаться. А так есть надежда на, хоть и медленное, но движение в правильном направлении.

ну і відключили бабусям російський ящик, а тупим офісним куркам без vpn — контактік і одноглазнікі. І, як не дивно, подіяло!

Ниче, зато Мертвечук тв канальчик прикупил

можна подумати до цього 112 був нормальним каналом. Сьогодні глянув парад і вирішив пошукати, як англійською мовою правильно називається колір нових беретів морської піхоти. Накопав купу зради із 112 «Чому морська піхота не хоче відмовлятися від чорних беретів». Наче і не зрада, і дійсно, повинна бути публічна дискусія, але відстоюється саме точка зради, вєрнітє Брєжнєва, ета наша історія і т.д.

я вже зарез чую від знайомих що їх життя може змінити вибір Ю у президенти, це точно буде показник

Сам нещодавно ловив себе на цій же думці. Але не виберуть смерть з косою, не вірю...

Живо напомнило старое доброе светлое

scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/...​5476532e65e09&oe=5BF82C54

різниця в тому, що з радянського союзу якщо і получалося виїхати — то безвозвратно. Зараз ніхто не заважає їздити туди-сюди скільки завгодно. Люди, які тут відписали в більшості своїй мають чітке уявлення що таке життя за кордоном без кліше і стереотипів газети «Правда». І тут вже кожен сам розставляє пріоритети.

чітке уявлення що таке життя за кордоном без кліше і стереотипів газети «Правда».

=>

І з безпекою в Києві все гаразд — я б навіть сказав, набагато краще, ніж в якому-небудь центрі Сан-Франциско, з натовпами божевільних і наркоманів на вулицях і рівнем вогнепального насильства, що перевищує показники інших цивілізованих країн в десятки разів.

Я був у Сан-Франциско у відрядженні і скажу чесно — мене там теж напрягали бездомні і психічно хворі люди на вулиці. Зі мною навіть боялися розмовляти в метро, такий там рівень напруженості у відносинах між людьми. Гадаю, Агафонкін там був не раз і не два.

Я був у Сан-Франциско у відрядженні і скажу чесно

Я був у Києві (я там живу) у вересні-жовтні у січні-лютому у квітні-травні усі рази бував у метро (суто культурний захід) зі мною ніхто не розмовляв такий там рівень напруженості у відносинах між людьми.

Взагалі не пригадую щоб колись хтось зі мною розмовляв у метро.

мене там теж напрягали бездомні і психічно хворі люди на вулиці.

Я був у Києві я там живу і скажу чесно там усі такі тіко вони там живут прямо у домах а не на вулиці машини водять і прочія вот єто всьо.

Я так розумію в УРСР соціалізм популістського толку тож на рівні держави не прийнято сказати совєцьким людям «ти бомж в тебе нема грошей платити по рахунках тож хату твою з аукціону а ти шурую жити на вулицях або он трейлер парк».

Тобто якщо у СФ бомжі живут на вулицях то у Києві вони живут у тебе в домі. Різниця вочевидь є і як на мене доволі сумнівна.

Взагалі не пригадую щоб колись хтось зі мною розмовляв у метро.

Ти не зрозумів, або я не досить чітко висловився: я підходив до людей запитатися, чи на ту гілку метро я сів, а від мене тупо морозилися і страхалися (ну ок, то було вже досить пізно ввечері і вагон був напівпорожній). Врешті якийсь чувак показав мені де висить карта з якої я зрозумів, що гілка таки та. Мені важко уявити, щоб в Україні людині, яка розмовляє українською відмовили в допомозі розібратися з транспортними проблемами.
В Амстердамі, де я живу зараз ніколи не було УРСР і тут немає масово бомжів на вулиці, а якщо є — то вони гарно виглядають і не надокучають мені. Тобто є рішення проблеми, але чомусь в США її воліють не вирішувати (це до питання ставлення людей до проблем, яке тут вище сплило)

Мені важко уявити, щоб в Україні людині, яка розмовляє українською відмовили в допомозі розібратися з транспортними проблемами.

Мушу визнати як до мене підійшов би б чувак стрьомного виду вочевидь «с Родіни» і українською мовою запитав би б «розібратися у транспортних проблемах» я би б тоже застрємався х.з. шо йому отвічать а якщо ще врахувати шо ті люди певно ще й негри і 146% не знають української то я іх чудово розумію!

ЗЫ: у свою чергу так жодного разу за все життя і не питав дорогу у метро а взагалі дорогу точно питав двічі одного разу заблукав у Умані і вже почали смеркати а я якимось ацькими дорогами вже тупо у поля а в мене аж ніяк не БЧЖ тож я машину полишив і пішов шукати людей і таки знайшов бо мені візьот і ліцо в мене довєрчівоє і досвід третіх країн світу )) а іншого разу вже у Ізраїлі я тупо не зміг сам виїхати до аеропорту зустрічав друзів близько опівночі і намотавши кругів 6 однією і тою же ж розв’язкою таки став просто біля якогось магазинчика тіпа маф і там такого арабського виду паріньок то я зміг пояснити володіючи івритом тіко на рівні «драсті» і «спасіба» і він поняв і вийняв айфон і запустив карту і тоді вже я всьо поняв бо по карті маю досвід.

Тож якщо будеш в Родіні і раптом заманеться «питати у метро» то ти переконайся що то не Кожаєв і що навколо немає Кожаєва бо він тебе битиме бо в тебе ліцо точно не довєрчіве бачиш люди тебе шугаються і певно ти справляєш кепське враження на цілу націю.

В Амстердамі, де я живу зараз ніколи не було УРСР і тут немає масово бомжів на вулиці, а якщо є — то вони гарно виглядають і не надокучають мені.

А ну ок. А чого ти хочеш од мене? Дорогу показать? Єт можна! ))

ні, то були всі білі люди і одна дівчина-індуска. І всі вони на моє звернення англійською з питанням, чи їде цей потяг до такої-то станції включали мороз. А індуска взагалі почала щось істерично вигукувати. І лише якийсь панк-скейтбордист сказав — он там, в кінці вагону висить карта, іди дивись. І я розумію, чому люди так себе ведуть. Бо при мені у вагон зайшов молодний чорний хлопець, вочевидь бездомний, вочевидь психічно хворий. Він вів себе неадекватно і від нього всі сахалися.
Це я ще не торкаюся теми рухомого складу метро в СФ, яке ще пам’ятає Ніксона. Навіть в Україні потяги метро сучасніше виглядають.
Якби я був Кожаєвим, я би, звісно, радів, що там такий маленький publicly subsidized сектор. Але я не Кожаєв, я це хотів би бачити і користуватися ним.
З певними речима в США дійсно все погано і не розумію, чому це викликає здивування.

ні, то були всі білі люди

=>

І я розумію, чому люди так себе ведуть. Бо при мені у вагон зайшов молодний чорний хлопець, вочевидь бездомний, вочевидь психічно хворий. Він вів себе неадекватно і від нього всі сахалися.

Тож ти поводив себе як бездомний чорний від якого усі сахалися а не як біла людина і тому ти запідозрив тих тупих мерикосів у зраді а ну ок.

Це я ще не торкаюся теми рухомого складу метро в СФ, яке ще пам’ятає Ніксона.

Ну то не їздив би б на метро тим паче що ти й не плану станцій не знаєш усього й проблем то які ти усіляк намагався перечепити на білих людей які тебе усіляко сахалися як цілком вочевидь небілого і неадекватного.

З певними речима в США дійсно все погано і не розумію, чому це викликає здивування.

Але же ж ти не живеш ані в штатах ані в Родінє тобі то до того «все погано» що? «А у вас негрів лінчують?» (к) (тм)

Фішечка же ж в тому що «здивування викликають» не ті «певні речі погані у штатах» а оті совєцькі люди які понаєдуть залізуть у метро чи ще у якусь дупу і потім починають «викликати здивування поганими речами у сша».

Давай ще що-небуть інше порівняємо от де океан кращий у Амстердамі чи у СФ?

Фішечка же ж в тому що «здивування викликають» не ті «певні речі погані у штатах» а оті совєцькі люди які понаєдуть залізуть у метро чи ще у якусь дупу і потім починають «викликати здивування поганими речами у сша».

в тебе якась фішечка з совєтскими людьми, УРСР, оце от усе. Ти не клон Кожаєва часом? Коли вже напишеш «Євросовок»? Люди мають певні очикування і якщо реальнісь в певній країні з очикуваннями не співпадає нема жодних причин не написати

набагато краще, ніж в якому-небудь центрі Сан-Франциско

якби це когось і не ображало.

де океан кращий у Амстердамі чи у СФ

Очевидно ж що у нас.

Коли вже напишеш «Євросовок»?

Ти просто все пропустив.

Люди мають певні очикування

Люди загалом тупенькі я перевіряв.

" то ти переконайся що то не Кожаєв і що навколо немає Кожаєва

С чего ты взял, что я бью за вопрос в метро?

С лица спросителя ))

Да пофиг: вежливый вопрос — вежливый ответ

мне кажется, вы всегда на любой вопрос отвечаете с разворота в голову. ну а потом еще пулю в живот. на всякий случай

від мене тупо морозилися і страхалися

я вообще не могу себе такого представить. За почти 5 лет жизни в р-не СФ ни разу не было подобного

Я вважаю себе достатньо «вумним», щоб не ліпити свій досвід у відрядженні як істину. Але от всі мої друзі, які вже роки живуть у Каліфорнії мені те саме сказали: «Так, тут не прийнято говорити з незнайомцями у громадських місцях». На виправдання СФ — це була та гілка, яка йде через Окленд. Я так розумію там найстрьомніші місця вашого регіону.

«Так, тут не прийнято говорити з незнайомцями у громадських місцях».
у меня прямо противоположный опыт.

це була та гілка, яка йде через Окленд. Я так розумію там найстрьомніші місця вашого регіону.

ага

В D.C. не так страшно было

Там просто клімат не дозволяє людям цілий рік прожити на вулиці.

я про метро. Даже раз попал в толпу черных демонстрантов сначала в метро, потом на месте их демонстрации. Ниче, все ок

там соціалочка дуже сильно від місцевих розкладів залежить. Мабуть, у Вашингтоні з цим краще і одна з причин це якраз клімат

Зі мною навіть боялися розмовляти в метро, такий там рівень напруженості у відносинах між людьми.

может у вас на морде лица было написано «не подходи, убью!»?) в СФ все совсем не так плохо, если не тусоваться в Тендерлоин

мы, наверное, были в разных фрисках
в метро, правда не ездил, но парк весь облазил

в парку люди відпочивають, а в метро їдуть загружені з роботи/на работу може тому.

Знаешь, если б я жил в Сан-Франциско, то так прифигел бы от местных цен на аренду, что сам бы написал такое письмо в Украинскую Правду или лично Порошенко.

дякую за україномовну статтю!

Украиноязычная не статья, украиноязычный автор, написавший ее.

Правильно говорить «Дякую за статтю українькою мовою»

Вот ты уехал и ничего не понимаешь. Это — живой разговорный украиномовный язык.

Практически полностью поддерживаю мнение Вовы Агафонкина, но только у меня нет рок-группы и почти все друзья как раз поразьезжались из Украины, а родители жили далеко от Киева, поэтому я и уехал.
Единственное с чем не соглашусь вот с этим:

Але жити, ростити своїх дочок — зовсім інша історія.

Это один из самых важных мотиваторов — смотреть на то как твои дети растут в развитом обществе, где люди друг друга уважают, учителя и воспитатели сами по себе развитые люди с нормальными современными ценностями. Это то, что меня пугает больше всего в теоретической ситуации возвращения назад домой — то, что детям придется ходить в наши школы и садики.
Единственное, что американское общество имеет свою специфику, которая не всем подойдет, но зная профессиональный уровень Владимира уверен он в любой стране может найти высокооплачивамое предложение.

Школи та садочки не крізь погані. Конкуренція потроху вичавлює лайно з них. Різниця з тими, що були ще 10 років тому, колосальна.

Школы и садики всего лишь институции, а все проблемы институтций — это проблемы общества.
Взрослым в этом плане немного легче избегать неприятных проявлений в обществе — можно выбрать команду и компанию, в которой приятно работать, можно общаться только с друзьями и людьми, которые симпатичны, можно купить жилье в районе и жилом комплексе, где не будет маргиналов, можно ездить на машине, чтобы не пользоваться общественным транспортом.
А в школах и садиках так или иначе будут дети разных родителей, при этом с бедняками в нашем обществе одни проблемы, а с богатыми — другие. То же самое и с учителями.
Чисто бытовые условия в школых и садиках улучшить гораздо легче, нежели изменить менталитет и ценности общества. В Украине до сих пор допускаются и толерируются многими родителями физические наказания детей, унижение и ограничения детской индивидуальности, девочкам до сих пор рассказывают, что их главная роль и место в жизни — роль мамы и «хранительницы очага», булинг и издевательства над детьми, которые «не такие» как остальные, и прочие «а голову ты дома не забыл?», «когда учитель говорит вы молчите» и так далее.

все так, працював у школі вчителем і знаю. З іншого боку в моїй школі цього всього майже не було (тому ми в першій 50-ці рейтингу ЗНО і це для райцентру просто бімба)

Для правильного воспитания детей есть секции спортивных единоборств. В них воспитывается стержень.

Вова, мы же вот буквально недавно выяснили, что ты до сих пор не можешь избавиться от детских комплексов бедности, из-за смеявшихся над тобой одноклассников. Может быть спортивные секции тебе помогают справляться с последствиями детской травмы, но еще лучше для человека и его счастливого существования, когда такой травмы просто нет.

Какое это имеет отношение к пользе спорта?

Знущання над дітьми є крізь, навіть в розвинутих та цивілізованих суспільствах.

В развитых и цивилизованных обществах есть также и коррупция, и бедность, и криминал, и даже ямы на дорогах. Разница лишь в масштабах проблемы и в реакции общества на нее.

Да, всех негров отлинчевали пришлось буллинг в Украину экспортировать вместе с цветными революциями.

Это негры победили и теперь мстят белому советскому человеку.

за булинг в школе в США от посещения школы отстраняют, в Украине учитель говорит «сучка не схоче, кобель не вскоче»

це сувора буденність

Нет, это всё ещё «ух *б твою мать».

мне лично в школе, когда я дала по роже однокласснику, за то, что он, проходя мимо, отвесил мне ногой под зад когда я стояла и заполняла контурную карту на подоконнике

ага, ну конечно это единичный опыт и настолько редкий, что можно не обращать внимания. Я с трудом себе представляю ситуацию чтобы в Штатах преподаватель себе позволил такое даже в единичном случае и остался бы на должности получать звания «учитель года».

В Украине до сих пор допускаются и толерируются многими родителями физические наказания детей, унижение и ограничения детской индивидуальности, девочкам до сих пор рассказывают, что их главная роль и место в жизни — роль мамы и «хранительницы очага», булинг и издевательства над детьми, которые «не такие» как остальные, и прочие «а голову ты дома не забыл?», «когда учитель говорит вы молчите» и так далее.

Вы больше 4 лет не живете в Украине. У вас есть какие-либо подтверждения этим высказываниям? Обьекивный анализ? Многие родители — это сколько процентов? В каких населенных пунктах собирались данные?

Хочется спросить: вы чего такая дерзская? Я не гугл и не служба статистики.
Мне достаточно видеть что пишут на эти темы украинские родители в соцсетях и что рассказывают знакомые.
Как-то не вижу никаких признаков того, что за 4 года в Украине что-то существенно изменилось в подходах к школьному воспитанию и отношению к детям.

Спросить об основаниях наброса, это уже дерзко?
Хочу отметить, что я комментировала и выделила ту часть вашего комментария, где вы говорите не о школе, а об отношении «многих родителей».
Я тоже украинский родитель, тоже читаю соцсети и общаюсь со своими знакомыми. Получается слова одних людей против слов других. Никакой обьективности от слова совсем.

Так вы расскажите что изменилось в этом отношении за 4 года пока я не живу в Украине. Вы же к этому аппелируете?
Я на обьективность не претендую, у меня есть свой опыт и свой взгляд на то как это выглядит в Украине, я и высказал собственное мнение. Если ваша картина не совпадает с моей, то мне как-то все равно.

Тогда уже ошибка не выжившего

Или у вас есть знакомые местные родители, которые делятся новостями в стиле: «Ты представляешь, мой в школу ходит и его там никто не обижает и с уважением к нему все относятся.»

Да, есть и такие. Есть даже пишущие в соцсетях о прекрасных киевских областных больницах.
Часто можно почитать о том, как все хорошо, но только после цивилизованных школ это «хорошо» выглядит кощунственно :)

А вы не думали, что родители, у которых нет проблем в школе, в реализации прав их и их детей, просто не считают нужным писать об этом в соцсетях и рассказывать своим знакомым?

Вот как раз нет. Многие родители хотят показать в какую крутую школу ходят их дети. Говорят это другим родителям, которые думают в какую школу отдать их детей. И, да, несколько раз слышал почти дословно такое:

Ты представляешь, мой в школу ходит и его там никто не обижает и с уважением к нему все относятся.

Если что — я понимаю, что это мой личный опыт, и что у других может быть иначе.

девочкам до сих пор рассказывают, что их главная роль и место в жизни — роль мамы и «хранительницы очага»,

Субьективно: мне не рассказывали, в моем кругу общения такое так же не практикуется. Я не вещаю подобное своим детям.
Обьективно: поверхностное гугление дало инфу за 2017 год, женщин девелоперов в Украине 12.6%, в Швеции 5.7%.
blog.hackerrank.com/...​killed-female-developers

Обьективно: поверхностное гугление дало инфу за 2017 год, женщин девелоперов в Украине 12.6%, в Швеции 5.7%.

Это по вашему называется обьективным?
Статистика сайта hackerrank процентного соотношения женщин из разных стран, принявших участие в их конкурсах? Вы серьезно считаете это обьективным показателем женщин-девелоперов в стране?

Да, не вижу оснований усомниться в результатах. Но если у вас есть данные понадежнее, поделитесь, пожалуйста.

Я и не сомневаюсь в результатах сайта hackerrank, только они не имеют никакого отношения к реальной картине процентного разделения полов в профессии. Согласно официальной шведской статистике женщин среди программистов около 20%.
Но я не понимаю какое отношение количество женщин программистов имеет к тому о чем я говорил.

Вот никого не волнует, что слово «булинг» заимствованное, оно как бы намекает откуда ноги растут ...

У него «оттуда» ноги растут, потому что там начали говорить об этом явлении как о нежелательном, в то время как у нас это норма жизни и «социализация».

А в чем логика? Коррупция тоже заимствованное слово, но почему-то оно с Украиной больше ассоциируется, нежели с древним Римом.

Все европейские языки набиты латинскими корнями, а булинг слово ново заимствованное, его то начали массово у нас употреблять мне кажеться лет 5-8 назад.

До этого использовали слово «травля»

о, и вы туда же. Еще один свидетель линчевания негров.

Судя по тому, что вы пишете, это как раз в одной вашей советской школе было хорошо, поэтому сейчас тоже все хорошо. А что плохо — это просто: «ошибки выжевшего — не задерживаемся, товарищи, проходим дальше»

про тавлю в мирных советских школах вы никогда не слышали? :)

Если не ошибаюсь, Тавля был в «Очерках бурсы» Помяловского, ещё в позапрошлом веке, в имперской России, но именно Тавля буллингом и занимался.

Вы не хотели слышать, ибо зачем? Вас не травили, на все остальное вам было пофиг.

Я был свидетелем травли в советской школе.
Роман «Чучело» Железникова (1981), по которому был снят известный фильм, разумеется, автор из своего пальца высосал.

Имхо до конца 80х ситуации, выставляющие в невыгодном свете школы, усиленно замалчивались + практиковалась политика «коллектив не может быть неправ».

Отвечу вам вашими же словами: «т.е. ваш опыт школьником в одной советской школе вы экстраполируете на сегодняшнюю ситуацию»?

возможно, у вас лично другой опыт

У половины СССР другой опыт.
Довольно известный фильм и книга тому примером

Это то, что меня пугает больше всего в теоретической ситуации возвращения назад домой — то, что детям придется ходить в наши школы и садики.

+100005000

.

Ребята пока не получили стОящего предложения, были у меня примеры среди знакомых с такими же тезисами, но как только получили стОящее предложение, так их как ветром сдуло.

Так же не исключаю банальную лень что-то кардинально менять в своей жизни.

Уверен, что Агафонкин и Шевченко получали и могут найти очень хорошие оферы. Про других просто не знаю.

банальную лень что-то кардинально менять в своей жизни

А почему сразу лень? Разве это что-то необходимое — что-то кардинально менять? Кардинально менять нужно только в одном случае — когда кардинально не устраивает текущее положение вещей.

Значит, для них это было не стоящее. Вопрос в разнице доходов расходов тут и там. Возможно, если бы им предложили по 400+тыс, они бы согласилися ;)

Агафонкин, в Украине жить комфортно айтишникам и чинушам.

Не подобається схильність нескінченно скаржитися на життя і всіх навколо і при цьому не докладати ніяких зусиль, щоб змінити що-небудь.

А это мне напомнило речь Медведева для учителей, про то, что если хотите бабла то идите бизнес делать, а не работайте учителями.

комфортно айтишникам и чинушам.

Он входит в это множество, другим же не предлагает.

хотите бабла то идите бизнес делать, а не работайте учителями.

Агафонкин в отличие от Медведева не пилит бюджет

-Отче, я згрішив...
-Що таке, сину мій?
-Отче, я лайкнув комент Кожаєва.
-Сину мій, це не гріх, це — чудо!

Может просто судорога на указательном пальце? %)

так і скажу на страшному суді

Вы как знаток речей Медведева наверное много нам можете рассказать о том, как плохо в Украине :)

Понимаешь чувак, на Украине слабое государство. Для тех, кто не хочет чтобы государство лезло ему в карман и забирало часть прибыли, при этом он не достаточно большой чтобы заинтересовать серьёзных бандитов слабое государство это очень хорошо

Я понял куда вы ведете :) Чую сейчас набежит кучка националистов, выкрикивая «агент кремля», «сепаратюга». Ну как бы там не было спасибо за классные доклады ;)

Главное в этом деле на карту ФОП-ов с фильтрацией по КВЕДу не попасть :)

потому что налог 5%, а не 30-40%))) А проживание дешевле в разы. Вот все так просто. Не нужно патриотической чуши.

так тут на диво збаласнований перелік мотивацій

Тушеночная невеста нас всех разоблачила 😀

В Румунії ще з 2004 року прибутковий податок для IT спеціалістів 0.0 %, чому ви ще не там?

Патамушта язык учиць нада, курва!

Это в какой-то мере справедливое замечание, но, по-моему, фискальная нагрузка и уровень цен — не единственная и даже не главная причина. Конечно, некоторые «айтишники» любят пугать, мол «заставят платить налоги — все уедем». Но нет, не уедут. Потому что есть родная среда в самом широком смысле: язык, круг общения, статус и многое другое, от чего весьма болезненно отказываться. Интеграция в новое общество занимает долгие годы, и нужна довольно сильная нематериальная мотивация, чтобы это приносило радость, а не страдания.

родная среда в самом широком смысле: язык, круг общения, статус и многое другое, от чего весьма болезненно отказываться. И

Да насрать. Я уже уехал из Николаева, уехал из Харькова и из Киева при необходимости уеду. Так что любимые тобой бидоси — соплежуи оближут чупа-чупс

Я уже уехал из Николаева, уехал из Харькова и из Киева при необходимости уеду

колобок плохо кончил

тот колобок тоже так думал..

О, жук проснулся. Буду тебя троллить. Для меня понятия «Родина» не существует — где жопа в тепле там и родина. Например могу уехать в Грузию. Там налог на доходы из за рубежа 1 процент.

В Грузию уехать легко и совершенно легально при этом.

Только что-то никто не едет. Грузия фигурирует только как предмет теоретического восхищения у вульгарных либертарианцев в их бесконечно оторванных от реальности интернет-аргументах.

Потому и не едут, что 5% это максимум, что заставляют платить. Но если заставят платить больше мне как фрилансеру уехать — купить билет. Так что украинские соплежуи останутся без моих денежков

5% тоже не 0% и даже не 1%. Уезжали бы, если бы это было интересно. Но на деле просто никто не хочет ехать жить в Грузию, и дело не в налогах.

Конечно в налогах, просто 5% это допустим 200 долларов — не так много

Да и 10% 400 долларов при заданных переменных — тоже не так много по сравнению с такими переменами, как «жизнь в Грузии». И 15% 600 долларов тоже, кстати.

Это вы намекаете что налоговая нагрузка не достаточна?

TL;DR
пока есть ФОП, в Украине жить комфортнее для этих людей.

А если и не будет:полно способов как показать родному государству дулю

Підписатись на коментарі