Марк Капий: аутсорсинг тормозит развитие ИТ Украины

От редакции: Это гостевая статья, которую нам прислал Mark Kapij. Марк является президентом компании Darwin’s Grove, которая занимается разработкой решений бизнес-аналитики. В 1992 Марк приехал в Украину где на на протяжении нескольких лет участвовал в запуске свыше 30 бизнесов, включая несколько первых аутсорсинговых компаний. Его родители приехали в Штаты из Украины и как он сам говорит, его цель здесь — «help Ukrainian companies move up the value chain». Марк выпускник политеха (правда не киевского) и получил степень MBA в MIT Sloan, одной из самых престижных бизнес-школ. Думаю узнать мнение «извне» будет интересно многим.

Чому надання послуг аутсорингу програмного забезпечення стає поганим для України

Ще в 2006 році, коли я думав про те, що робити далі (після року в МІТ), я був близький до того, щоб приєднатися до керівництва однієї з великих українських копаній по наданні послуг аутсорингу програмного забезпечення. Пропозиція була від дуже хорошої компанії з головним офісом в Каліфорнії, власниками і управлінцями якої є громадяни США, хороша модель співробітництва передбачала можливість мого впливу на формування її майбутнього. Тільки кількома роками раніше я успішно розвинув маркетингову стратегію і організував комерційне представництво для іншої української аутсорингової компанії, і за це я їх цікавив.

Я є підприємцем, який добре сприймає складні ринкові сценарії і перетворює їх в зрозумілі стратегії маркетингу. Але чи було мені варто знову працювати в українській аутсоринговій сфері?

Тоді я подивився на галузь з іншого боку і я сподіваюся, що те, про що я дізнався і чим хочу поділитися, могло би допомогти Українській спільноті розробників програмного забезпечення. Моя думка полягає в тому, що більшість власників компаній-надавачів послуг аутсорингу вже знають багато з того, що я описую нижче, але я б сказав, вони в основному не знають, що робити далі і що це було ще до нинішньої економічної кризи.

Але чому це важливо для програміста? Компанія типу такої, в якій ви працюєте в даний час визначає, що ви можете дізнатися і зробити, і це є верхньою межею того, що ви можете досягти.

З точки зору бізнесу/фінансів

Перша довідка. Отже, історія розвивається просто, і частину її можна виразити цифрами. Одиниця вимірювання, яка часто застосовується в бізнесі — валова маржа, бо вона може бути розрахована швидко і надійно, і вона дає розуміння чи закінчення проекту може бути прибутковим. Для аутсорингу програмного забезпечення:

Валова маржа (%) = (дохід проекту — прямі витрати розробника) / дохід проекту.

Це може бути легко розраховано на рівні компанії або на клієнт/проект рівні. В загальному, у сфері послуг, коли валова маржа падає нижче 65% це означає, що скоріш за все компанія не буде прибутковою чи не буде зростати, або і те і інше одразу. Це саме те, що нам розповідає історія бізнесу.

А як у цьому плані справи в Україні? Я був пов’язаний з даною сферою діяльності з 1992 року, тоді мій однодумець переїхав до Києва, щоб допомогти запустити декілька з перших українських компаній по наданню послуг аутсорингу програмного забезпечення (І деякі з тих компаній існують і досі). Пізніше, в 1993 році я переїхав до Львова щоб зайнятись тим самим. Починаючи з цього часу можна приблизно оцінити зміну середньої зарплати працівника, зміну доходу фірми від одного програміста і темпи валової маржі в нашій галузі. Ось мої приблизні оцінки (якщо ви маєте кращі дані, використовуйте свої!):

Висновки:

• Українські аутсорингові компанії, які росли в 90-х, фінансували своє розширення за рахунок великої валової маржі, але цей шлях вже пройдено, надалі зростання за рахунок валової маржі неможливе. (Для тих, хто розуміється в економіці, «галузь стала зрілою та ефективною і в даний час працює на межі своїх можливостей»). Простіше кажучи, легкі часи вже пройшли.
• Без великої маржі для створення прибутку, підтримки інвестиційної діяльності та розширення компаніям потрібно шукати джерела вливання зовнішнього капіталу для свого зростання. Нажаль, на відміну від Індії, цей варіант є досить обмеженим в Україні.
• Ще одним цікавим моментом для розуміння є співставлення довгострокових темпів зростання даної галузі в Україні та Індії. Мій розрахунок полягає в тому, що провідні українські аутсорингові компанії мали стійкий темп 30% (довгостроковий період — більше 10 років) зростання аж до сьогодні, тоді як найкращі індійські фірми зберегли темпи зростання на рівні 40% в довготривалій перспективі. Чому? Я не впевнений, але рахую що 10% різниці зумовлені тим, що в Індії керівники і власники мають кращі знання про фінансування зростання. Отже, якщо українські власники і менеджери мають капітал, вони можливо не знають як його використовувати.
• Великою проблемою тут є те, що українські фірми не зробили практично ніяких інвестицій в розвиток потенціалу та в стратегічні можливості для створення продукції високої вартості. (Я навіть знаю випадки, коли вони позбувалися найкращих маркетингових талантів, бо вони загрожували власникам втратою контролю — сумно.)
• Відсутність інвестицій у ці можливості є великою проблемою...

Набагато важливіше для розробників, і України...

Я думаю, що існує аналогічна і більш важлива історія, більш важлива, ніж «На жаль власники, для вас більше немає легко зростаючих прибутків.» Це серйозно.

Уявіть собі спільноту людей, які живуть біля річки, а у річці водиться форель, спільнота збільшується, і також постійно покращує методи ловлі форелі. Звичайно є очікуваним те, що вони переростуть можливості продукту харчування, — але це може статися раптово і несподівано (якщо ніхто не стежив і не порівнював даних про прикладені зусилля і результати — пійману рибу!). Але це все що вони знали. Давайте припустимо, що вони також жили біля моря, і хтось з них міг би думати, що ми зможемо зайнятися морською риболовлею, скажімо ловити китів. Отже вони перемістили своє обладнання до моря, навчилися плавати на човнах (бо до того вони могли тільки стояти на березі), і вони застосовували (більшість з них) їхні навички та устаткування безрезультатно. Українські аутсорингові компанії є в процесі вилову форелі і створення потенційно довготривалого гандикапу, який насправді гальмує Україну в розробках речей, вартість яких буде реально вищою. Це погано. Я відчуваю, що ми перетнули цю точку два чи три роки тому.

Ось чому я сказав, з мене вистачить, дякую. Ось чому зусилля повинні спрямовуватись на підтримку і зростання компаній надавачів високовартісних технічних послуг.

Я знаю багато компаній надавачів технічних послуг в США, які отримують доходу від одного працівника на рік $250,000 і більше, і це не тільки Microsoft чи Google (середній дохід від одного працівника за рік у деяких з них більше $1,000,000 !). Можливість утворення такого виду підприємств виробників високої вартості пов’язана зі зростанням потенціалу та заробітної плати усіх своїх працівників. Середній дохід української аутсорингової компанії від одного свого працівника на рік становить близько $40,000. Отже, чудово, сфера надання послуг аутсорингу досягла хороших розмірів, але це також час рухатись вперед.

Якщо ви хороший програміст, отримати певний досвід у аутсоринговій компанії — це чудово, але якщо ви дійсно хороший — починайте дивитись навколо! У Львові я вже помітив певні зусилля в цьому напрямку: www.say2go.com від Edvantis, www.BitImpulse.com, www.im-history.com, і ще кілька. Неважливо щоб кожен добився успіху (в основному цього не буде), важливо що спроби вже почались. Тепер головне щоб підприємці, програмісти та інвестори — підтримали цей процес! А великі аутсорингові компанії — дали підготовку українським талантам.

Я пригадую, моя сама перша компанія була такого типу, про яку я думаю сьогодні, компанія спеціалізована на високо вартісних технологіях. Ось якою буде наша власна нова компанія Darwin’s Grove, і тепер ви знаєте чому. Кумедно, як кажуть англійці «Ви завжди повертаєтесь додому».

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU