Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Декрет для чоловіків. Як IT-спеціалісти брали місяць відпустки для догляду за дитиною та чи це того варте

60% працівників українських компаній вважають, що завдання чоловіка — забезпечувати родину грішми, а піклування про дітей — обов’язок жінки. Такі дані опитування Фонду ООН у галузі народонаселення за 2019 рік. На той час лише 5% опитаних чоловіків скористались можливістю піти в оплачувану відпустку з догляду за дитиною. За словами програмної аналітикині організації Наталії Кошовської, часто лунали думки, що від чоловіків більше залежать результати загальної роботи компанії, тому їхня відсутність більше вплине на робочий процес.

Та не стереотипами єдиними. Право батька на те, аби взяти декретну відпустку, передбачене українським законодавством з 2007 року, проте по факту чоловіки могли скористатися ним, лише якщо мали довідки про те, що їхні дружини з такої відпустки вийшли. Цей папірець неможливо отримати, якщо жінка оформлена як ФОП, що сьогодні є поширеним явищем. Депутати намагаються усунути бюрократію та наприкінці минулого року в першому читанні ухвалили закон, за яким чоловіки зможуть ходити у 14-денні декретні відпустки без жодних довідок.

ІТ-сектор ця ініціатива навряд чи торкнеться, оскільки тут ФОПами працюють більшість жінок і чоловіків, а терміни та види відпусток залежать від політики компанії. Та схоже на те, що умови для «чоловічого декрету» за останні роки в ІТ стали сприятливіші, ніж загалом у державі. Як воно — бути татом у декреті на кілька тижнів, поділились двоє IT-спеціалістів з різних компаній.

«Після народження дитини життя не закінчується»

Денис Яковенко, СЕО та співзасновник Faster Than Light

Мені було 23, коли народилася дитина. Я вже був не зовсім Junior, понад рік офіційно працював у компанії аутсорс-аутстаф, займався різними стартапами. Там я був першим співробітником, у якого з’явилася дитина, і як поводитись у таких ситуаціях, ніхто не знав. Я повідомив компанії, що мені необхідно взяти вихідний.

Радів би, якби дали хоч два-три дні для догляду за дитиною. Але у компанії відповіли, що так не годиться, дружині треба допомога і, взагалі, народження — велика подія, мовляв, іди у нормальну відпустку на місяць. Мій тімлід стала головним локомотивом рішення. Це була жінка, а тому, мабуть, мала ширше розуміння масштабів труднощів, які на мене чекали. Завдяки їй я пішов у декретну відпустку. Цей період мені повністю оплатили, а колег попередили, щоб з робочих питань мене не турбували.

Працюєш так само, але за іншим графіком

Це трапилося майже 5 років тому, багато що забулось. Але я точно знаю, що той перший місяць дуже допоміг мені збагнути, що таке мати дитину. Допоміг просто не злякатися. Разом із дружиною ми стартували з того, що не знаємо, що робити з немовлям. Ми принесли Марка з пологового, поклали в ліжечко і роззирнулись: добре, а далі що? Ось нас усі привітали, купа кульок, підгузків навколо — а далі як? Де інструкція до дитини, як воно все працює?

Чесно кажучи, я готувався до гіршого: думав, що це будуть безсонні ночі та повний капець. А вийшло весело, точно не сумно, хоча рутини та мороки вистачало. Ти так само працюєш, але над іншим та за іншим графіком: не від 8-ї до 18-ї, а підлаштовуєшся під дитину. Це і про одягати-годувати, і про попісяв-покакав. Перша ванна, годування за графіком, за всім треба стежити.

Раніше відділ у супермаркеті, де продавали іграшки, підгузки та каші, був як «сліпа зона». Його для мене просто не існувало. У відпустці я зрозумів, що тепер це мій головний відділ: заїжджаєш туди та купуєш буквально все. Так вийшло, що моя дитина була на штучному вигодовуванні, тому я купував багато дитячого харчування, грів різні баночки тощо.

Декрет — це справді робота. І добре, коли вона одна. Бо це ж треба бігати, робити, годувати, вкладати спати, навіть співати пісеньки. Мені здається, що моє покоління вже не знає жодних колискових. А щоб дитина заснула, треба щось наспівувати. «Добре, що я принаймні маю час, аби повчити колискові», — міркував я і щось там потроху мугикав.

Свербіли руки до роботи

До нового режиму я звик досить швидко і почав «вити на місяць». Бути вдома класно, але як програмісту мені почали свербіти руки, і коли дитина лягала спати, я задоволено брався за pet-project. Зрозумів, що раз у мене знаходиться час на роботу, то пора помалу до неї повертатися. Декретна відпустка саме добігала кінця.

Як на мене, місяця достатньо, щоб підтримати дружину в догляді за дитиною. Розібратися, що й до чого. Особливо важливим це було на початку, коли дружина ще відходила від пологів. Її на роботі офіційно відпустили в декрет, і ми вчилися разом. Згодом нам стало легше і виробився певний ритм.

Після закінчення відпустки я ще трохи працював віддалено. Бувало так, що на грудях спала дитина, а на колінах стояв ноутбук. Однією рукою підтримував сина, а другою працював. Як жартував тоді з колегами, найзручніше в такому положенні свайпати, бо гарячі клавіші однією рукою натискати незручно.

Загалом атмосфера у колективі була дружньою. Коли я повернувся в офіс, мене всі вітали та розпитували, як воно. Складно пригадати, як довго я ще працював там. У компанії змінювався менеджмент, відбулося багато інших змін. У якийсь момент ми з другом паралельно розпочали власну справу. Промайнула думка, що класно б мати свою компанію.

Відчуття таке, наче підростають двоє

Бізнес починали віддалено, потім виривались працювати у коворкінги, а згодом і офіс винайняли. Той момент мені запам’ятався. Дитина, стільки всього навколо відбувається, а тут ще і з великого гарного офісу з ейчаром та бонусами переїжджаєш у маленьку однокімнатну квартиру, де пошарпані стіни, килим і посередині одне крісло-груша стоїть, бо друге нам ще не завезли. Ми оглянулись тоді навколо: «Ну що ж, зате наше». Так усе й почалося.

Марку теж подобалося. Коли ми переїжджали, приводили до ладу приміщення, він гойдався на стільцях. Хороша історія — я і сьогодні працюю у цій компанії. Виходить, що їй майже стільки ж років, як моїй дитині. Відчуття таке, наче в мене підростають двоє дітей.

Загалом у мене не найпопулярніше враження про батьківство. Коли малюк народжується, всі зазвичай починають сюсюкатись, «ой ти схожий на тата чи маму». Можливо, просто маю більш прагматичний склад розуму, але скажу так: коли дитина народжується, вона ні на кого не схожа. Ну ось так: це просто дитина. А ти забезпечуєш її життєдіяльність, без особливої любові.

Це вже з часом, коли дитина росла і ставала все цікавішою, проявилися батьківські почуття. Ось зараз я Марка просто обожнюю — він такий собі мій бро. Чекаю моменту, коли можна буде грати з ним у Minecraft. А раніше лише розумів, що в житті сталися зміни та з’явилися нові потреби. Ти частіше гуляєш на вулиці, чого зазвичай не робиш, оскільки сидиш за комп’ютером. У тебе інші вечори: якщо раніше ти міг деінде затриматись, то тепер ідеш додому, без варіантів.

Політика у своїй компанії

У той перший місяць дружина точно була вдячна за те, як усе сталося, а я був вдячний за те, що мене відпустили. Тоді я був молодий, дурний, і мені б забракло наполегливості та розуміння ситуації, щоб прийти й самому попросити місяць декретної відпустки. Переді мною стояла інша мета — довести компанії, що я можу щось робити, приносити користь і взагалі цінний. Для мене була стресовою ситуація, коли я ще не зовсім став на ноги як професіонал, а мені вже мають робити велику поступку.

У своїй компанії я однозначно «за» такі відпустки. Колектив поки невеликий, близько 40 людей. Та, зважаючи на мій досвід, ми вже розробили власні політики на випадок народження дитини. Крім відпустки, туди входить бонус до зарплати, бебі-пак з необхідними речами для малюка, а також фірмовий дитячий бодік, аби запам’яталось. Середній вік наших розробників — 26 років, тому питання часу, коли почнеться бебі-бум.

Поки лише один співробітник мав нагоду взяти декретну відпустку. Сьогодні він працює вже в іншій компанії, проте у нас залишилися гарні стосунки. Розповідав, що був дуже щасливим: народження дитини, переїзд на свою квартиру, і з роботи не турбують. Бо ж сьогодні як: ноутбук вдома, на телефон надходять сповіщення і ти нібито постійно на зв’язку. Коли ж усе це з тебе знімають, повідомлення по роботі не пишуть, можна повноцінно перемкнутися на «роботу», яка народилася.

Головне, аби це самому було в задоволення

Заводити дітей у 23 сьогодні не в моді, а тому мої батьки були найщасливішими у цій історії. Їм було байдуже, у відпустці я чи ні. Вони просто раділи, що, на відміну від інших батьків, у них таки з’явився онук.

Реакція друзів була більш стриманою. Серед них не траплялося консервативних, яким було ніяково від того, що чоловік йде у декретну відпустку. Більшість були радше обережні зі словами. Вони приходили, тішились Марком, а коли я питав: «То що, коли вже малому буде з ким гратися?», багато відповідали: «Та ні-ні, що ти, нам поки і так добре».

Сьогодні я спостерігаю, що багато чоловіків сприймають появу дітей більш усвідомлено. Вони поруч з дружинами й намагаються допомагати їм на рівних. Але маю також приклад пари, де догляд за дитиною є лише справою жінки. Чоловік напередодні їй чесно сказав: «Дивись, ми заводимо дитину, але вдома сидиш ти. Я не готовий прощатись з усім, що в мене зараз є: хобі, звичками. Тому домовляємось: ти доглядаєш, а я напохваті». Так і сталось.

Чоловікам, які вагаються, брати декретну відпустку чи ні, я скажу так: головне, аби це самому було в задоволення. Бо якщо дитина очікувана, то це кайф і до цього треба відповідно ставитись. Але якщо відчуваєш інакше, не варто себе змушувати — на все свій час.

Найдужче, чого я боявся, що коли дитина народиться, — усе, гайки — життя зміниться кардинально. Кінець подорожам, розвагам, минулого не вернеш. Життя справді змінилося, проте коли Марку було трохи більше як рік, ми сім’єю на місяць полетіли у США, і це було чудово. Купа історій, емоцій, спогадів.

Виявилось, що подорожувати можна, навіть з комфортом. Просто відкриваєш для себе інші локації, інші розваги. Якщо раніше ходив по барах, то тепер розумію, що існують дитячі кафешки. А тепер з сином можна піти і в кіно. Врешті-решт, є бабусі та няні, якщо хочеться побути наодинці чи з друзями.

Думаю, це найбільше відкриття, яким би я хотів поділитися: десь там у майбутньому з дитиною життя не закінчується. Воно однозначно інше, але точно не гірше і не без класних речей, які любиш.

«Це був приємний час, коли ми могли бути лише сім’єю»

Ростислав Мариляк, Middle DevOps Engineer в iDeals Solutions

У мене двоє дітей, дівчатка. Старшій — шість років, з нею я не мав змоги проводити багато часу, коли вона народилась. Тоді я працював в іншій компанії, перед пологами дружини робив ремонт, на який і використав усю відпустку. Можливості взяти ще одну не було. Усе, чим я міг допомогти з дитиною — це ранкові та вечірні прогулянки з візочком.

В iDeals Solutions я вже понад п’ять років, і така політика як parental leave, коли компанія повністю забезпечує спеціаліста оплачуваним «декретом» під час народження дитини на термін до 4 тижнів, там була не завжди. Та у 2018 році, переглядаючи політики та спираючись на найкращі світові практики, компанія звернула увагу на цю потребу. І я точно знав, що скористаюся цим бонусом, коли моя дружина завагітніла вдруге.

Можливістю скористався не повністю

Я знав, що пологи припадуть приблизно на Новий рік, а тому попередив свого тімліда заздалегідь. Звісно, про конкретні дати не йдеться, бо день народження точно не вгадаєш. Але приблизний термін люди зазвичай знають за декілька місяців.

Важливо завчасно повідомити. Наша компанія чимала, у ній уже понад 230 фахівців. Кожен квартал ми складаємо плани та цілі, які розподіляються згори вниз, у департаменти та відділи. Якщо людина розуміє, що йде у відпустку при народженні дитини, то ці плани треба коригувати. Єдине прохання компанії — бути доступним у разі екстрених випадків.

Відпустку я взяв на три тижні. Мені здалось, що чотири буде забагато. У нашому відділі працює троє людей, і, коли когось одного немає, на плечі інших лягає додаткова робота. Офіційно я був вдома, але зрідка долучався до розв’язання важливих питань.

Усе було звичним

Це стало чудовою нагодою для нашої сім’ї провести час разом. Після народження першої дитини ми кликали на допомогу бабусю, і перші тижні справлялися гуртом. Проте це не завжди хороша ідея: відчуття таке, наче вдома постійно гості, не та атмосфера. Цього разу ми були повністю самі, а старша донька, доволі самостійна, навіть допомагала.

Не сказав би, що декретна відпустка — це як робота. Тим паче коли вас двоє: одне одного ви в більшості моментів підстраховуєте. Найскладніший час — перші кілька тижнів, період адаптації після пологів. Дружині було комфортно, що я завжди поруч. Я міг банально сходити в магазин, приготувати для неї їжу, дати можливість прийняти душ без зайвих хвилювань про те, на кого залишити малечу.

Крім того, більшість речей були для мене вже звичними. Навіть ситуація у пологовому. Коли після народження першої доньки підійшли медсестри і сказали, що жінка після пологів, тому одягати дитину маю я, в мене нічого не виходило. Не знав, як її правильно взяти, хвилювався. А другого разу, як кажуть, руки вже пам’ятають.

Мене не лякало те, що дитина плакатиме ночами — усе це я вже проходив. Понад те, мені здається, що коли у мами все добре і вона спокійна, то це передається і дитині. Коли чоловік удома, знімає певні турботи з плечей дружини, так і відбувається.

Загалом це був приємний час разом, коли ми могли бути лише сім’єю та ні про що інше не хвилюватися. Новим досвідом для мене стала хіба що поведінка старшої доньки. Перед пологами ми готували її, що з’явиться сестричка, і вона майже одразу почала піклуватись про неї. Та водночас проявлялися певні ревнощі, можливо, через брак уваги. Добре, що була можливість приділяти обом дітям достатньо часу.

Приємний бонус карантину

Після відпустки я більше як місяць ще працював в офісі. Дитина народилась у кінці грудня. А ще до офіційного карантину в березні минулого року всі спеціалісти компанії перейшли на дистанційний формат. Відтоді так і працюю вдома. Я живу в Ірпені, а офіс — у Києві, тож те, що не треба туди добиратись, стало для мене приємним бонусом карантину. Маю змогу більше часу проводити з дітьми. Буває, що з малюком на руках і працюю.

За рівнем своєї ефективності, коли порівняти з роботою в офісі, я не відчуваю особливого контрасту. Певно що люди, в яких є маленькі діти, вже пристосувались до нових умов роботи віддалено.

На мою думку, немає нічого поганого в тому, щоб чоловік повністю пішов у декрет. Я знаю ситуації, коли батько заробляв менше за матір, а тому після пологів вона працювала, а він був із дитиною вдома. Щоправда, не певен, що в ІТ-сфері таке часто зустрінеш.

Діти народжуються не лише для жінок

Хотілося б, щоб ми долали стереотип, що догляд за дитиною — справа «не чоловіча». Батьки та друзі нормально сприйняли те, що я взяв відпустку з догляду за дитиною. Можливо, хтось вважав інакше, але серед моїх колег був лише позитив — усі розуміли, що це тимчасово, особливий період. Більшість знайомих здивувалась, що така можливість взагалі є. Це був хороший приклад для інших.

На мою думку, багато залежить від виховання, оточення. Я змалку бачив, як чоловіки розділяли домашні обов’язки з жінками, тому завжди намагався допомагати. Проте в суспільстві спостерігаю, що багато моїх однолітків віку 30+ все ще живуть стереотипами з минулого. На їхню думку, чоловік не те щоб нічого не має робити по дому, проте його функція в тому, щоб заробляти, а обов’язки по господарству мають лягати на плечі дружини.

Йти в декрет чи ні — справа кожного. Але якщо говорити про таку відпустку, як була в мене, то тут і роздумувати немає чого. Це сприятливо вплинуло на сім’ю, дружина оцінила. Звісно, не завжди все вдаватиметься легко, але коли чоловік у перші тижні життя дитини на роботі, то жінці буде вдвічі важче. Краще розділити ці труднощі на двох, ніж щовечора зустрічати втомлену і роздратовану дружину. Діти народжуються не лише для жінок, а й для чоловіків.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось27
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Ростислав і Денис, ви молодці! 💪
Мій декрет мені ніхто не оплачував, але я заздалегідь знав як влаштую побут і роботу. Саме тому локдаун для мене виглядав як другий декрет, з різницею лише, що синові вже було не кілька місяців =). Не жалкую про жоден день що провів вдома.

Чому 3-4 тижні відпустки у цій статті називають декретом? Це ж просто звичайна відпустка. Декрет — це, на мою думку, як мінімум на рік, а то й на 2-3, доки дитина не піде в садочок і обоє батьків не зможуть повернутися до роботи. 3-4 тижні будь-хто може взяти в будь-якій компанії, і не треба навіть пояснювати причин.

Как грустно от статьи и комментариев. Месяц на «помощь» жене, ну герои, конечно😅 Что это за помощь такая, это ребёнок только жены? Мой муж взял и весь отпуск и декрет 2 месяца, после того, как я вышла на работу. Поменял рабочий график, чтобы быть дома в 17.00. Он никогда не говорил про «помочь», а просто вставал, когда ребёнок не спал ночью, менял подгузы, купал, гулял с коляской до работы, после работы готовил и тусил с сыном, я могла уйти спокойно на час-два, а с прикормом и на день уехать, а в полтора года сына уже ездила в командировки и муж тусил с ним. Короче делал тоже, что и я, разве что молоком не кормил. И как-то на работе кодить всё успевал😄И большинство моих знакомых живут по такому же сценарию. А тут 4 недели🤣 Живя в Германии, читаешь такое как про 19й век.. Здесь нормально мужчине брать декретный отпуск, абсолютно все мои коллеги брали от двух до восьми месяцев (почти у всех в департаменте по 2-3 ребёнка). Даже супер мега ключевые люди😁 Конечно, здесь другие условия в том плане, что 14 месяцев оплачиваются (65% от зп) и их можно брать родителям одновременно. То, что в Украине дети до года (а судя по всему, и после) это чисто женская обязанность, вызывает тревогу прям.

В теме отцов в декрете весь дискурс ведется об равноправии, разделении ролей, «помощи» жене. Но упускается на мой взгляд самый важный момент и смысл такого отпуска.
Многие отцы допускают одну и ту же ошибку — пока дети маленькие и не умеют говорить (а некоторые и того дольше) — по большому счету они их избегают, так как «а че с ним делать?». Ну если мужчина посознательнее — то будет «помогать жене» — менять памперсы, гулять с коляской, кормить смесью, переодевать.
При этом они будут ждать момента, когда они уже вырастут, и с ними «можно будет что-то делать». Но это в аналогии примерно как если вы заведете собаку, когда ей уже несколько лет. Врядли вы ей станете настоящим хозяином.
Так и с декретом для отцов. Главный его смысл — научиться быть со своим ребенком, как главный навык того, чтобы стать «настоящим» родителем. Для этого нужно длительные участки времени быть с ним, и желательно без возможности спихнуть на кого-то его в сложные моменты. Именно в первые 3 года пока ребенок не говорит все это закладывается: вы учитесь понимать его, видеть его характер и персоналии, учитесь безусловно принимать. А ребенок, соответственно, учится быть с вами, видеть в вас своего родителя, наставника, «ментора» если хотите.
Пропустив этот период в жизни будет сложно построить отношения родитель-ребенок, когда ребенок уже начнет формировать свою индивидуальность, которую вы в итоге не понимаете.
Те, отцы, которые со своим желанием «общаться» внезапно сваливаются на ребенка, который уже сформировал свою индивидуальность, ожидают, что они должны иметь безусловный авторитет для ребенка, но как правило быстро переходят в обычный авторитаризм, потому что для авторитета не выполненные необходимые условия. И в раннем подростковом возрасте этих же отцов дети уже в лучшем случае по-тихому ненавидят.
Если вам не хочется такого будущего — отношения с детьми нужно формировать с самого начала, и декрет в этом плане очень важный задел на будущее. Можно конечно и без этого всему научиться, но мало у кого на самом деле получается.

Хорошо, что подобные стереотипы потихоньку ломаются. Т.к. сейчас работают и мужчины, и женщины одинаково, а если вдруг ребёнок — обана, нене, это только её забота. С какой радости? Детьми, домом и работой должны заниматься оба супруга, тогда и взаимопонимания будет больше, не будет тупых «а чо ты делал(а) целый день». Словом, хорошо, что пусть пока такие маленькие, но появляются примеры отпусков для отцов.

196 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Малого у сестры положили в больницу. На вопрос, кто в «декретеом» — ответ муж. Значит с 6-ти месячным ложим отца. Сестра, я могу — не, вы работаете, а это соцтрах и выплаты. По итогу на следующий день «вызвали», так как отец не на все вопросы мог ответить. Мама есть мама. Дебильное государство и медицина, где выплаты состраха для врачей важны. Еще повезло, что скорая отработала по протоколу и настояла чтоб городская приняла, были выходные, дежурный пытался скинуть. Сестра пообщалась с другими девчатами, что там, их кружили скорой по городу.

На какие вопросы не мог ответить муж? Мой муж ходит на все визиты к врачу со мной или один. Я не представляю вопроса, на который он бы не мог ответить..

Працюю в Atlassian в Сіднеї і у нас нещодавно ввели зміни щодо декретної відпустки для батьків. Раніше розподіл був на Primary Carer та Non Primary Carer і вони отримували 20 та 6 тижнів повністю оплачуваної відпустки відповідно, а зараз розподіл на Birthing Parent та Non Birthing Parent з відпустками 26 та 20 тижнів відповідно.
Я перші 6 тижнів використав одразу з народженням доньки (ще до цих змін у процесі відпустки), а з початку квітня піду ще в 14 тижневу відпустку вдобавок до першої частини, щоб сумарно було 20.

Это атлассиан. Подавляющее большинство в Сиднее все намного менее роскошно.

Во всем штате по закону можно родителям взять до 1 года отпуска без оплаты и получить Parental Leave Pay от государства. Конечно же есть условия определенные от государства и от компании в дополнение, но к примеру я лично знаю парня баристу который уже второй раз берет такой год отпуска с появлением второго ребенка.

Ну да, бариста.
Гарантированная плата от государства если primary carer, до 150k в прошлом году заработал, 18 недель по 150$ в день оплата.
Так себе если честно, не разгуляться.

Низкооплачиваемым хорошо. Высокооплачиваемым за их налоги возврат так себе.

Разговор сейчас не про возможность разгуляться, а возможность уделить время семье вместо работы. Финансовые рекомендации и планы это тоже отдельная тема. Закон известен, дает возможность спланировать и с правильной стратегией накопить денег на то чтоб уделить время семье (не особо разгуливаясь). Бариста смог.

Мой поинт в том, что
1) Гарантированная по закону оплата маленькая. Для высокооплачиваемого человека это резкая просадка по доходам.
2) Гарантированное время которое можно не работать без оплаты с сохранением места имеет свои нюансы на практике. В большинстве компаний если идёт карьера и сделать такой финт, то карьеры может больше не быть.
3) Компании где дают больше чем требуется по закону исчезающе малое количество.

В результате все это гарантированное законом выглядит привлекательным только в глазах малозарабатывающих людей без карьеры.

При этом начиная с определенного дохода вся помощь от государства улетучивается, и наоборот оно начинает драть все больше и больше. Начиная от большого подоходного налога и заканчивая увеличением налога на супер.

спланировать и с правильной стратегией накопить денег на то чтоб уделить время семье (не особо разгуливаясь)

При этом никакой помощи от государства ждать некоторой категории людей не приходится. Как будто много мест на Земле где кто-то мешает планировать и копить.
Условный бариста доволен. Условный архитект в финтек нет.

1. Ну да выплаты от государства маленькие, и это правильно. А тем кто неплохо и так зарабатыва(ет/л) — у них вроде и так должно быть все схвачено.
2. не видел никаких «нюансов на практике» среди тех знакомых из неIT и которые троили карьеру. Конечного у каждого своя история, но как по мне, карьера может потерпеть трудности лишь когда слишком публично накосячил, иначе это не карьера.
3. не согласен

Опять таки, повторюсь: спланировать декретный отпуск можно, для этого есть условия и государство это кое-как а таки поддерживает (надо же и свои усилия приложить, а не во всем на государство надеяться). Основное что для этого надо это желание самих родителей.

Реальный бариста смог, уверен и другие смогут если решатся подойти к вопросу правильно.

В теме отцов в декрете весь дискурс ведется об равноправии, разделении ролей, «помощи» жене. Но упускается на мой взгляд самый важный момент и смысл такого отпуска.
Многие отцы допускают одну и ту же ошибку — пока дети маленькие и не умеют говорить (а некоторые и того дольше) — по большому счету они их избегают, так как «а че с ним делать?». Ну если мужчина посознательнее — то будет «помогать жене» — менять памперсы, гулять с коляской, кормить смесью, переодевать.
При этом они будут ждать момента, когда они уже вырастут, и с ними «можно будет что-то делать». Но это в аналогии примерно как если вы заведете собаку, когда ей уже несколько лет. Врядли вы ей станете настоящим хозяином.
Так и с декретом для отцов. Главный его смысл — научиться быть со своим ребенком, как главный навык того, чтобы стать «настоящим» родителем. Для этого нужно длительные участки времени быть с ним, и желательно без возможности спихнуть на кого-то его в сложные моменты. Именно в первые 3 года пока ребенок не говорит все это закладывается: вы учитесь понимать его, видеть его характер и персоналии, учитесь безусловно принимать. А ребенок, соответственно, учится быть с вами, видеть в вас своего родителя, наставника, «ментора» если хотите.
Пропустив этот период в жизни будет сложно построить отношения родитель-ребенок, когда ребенок уже начнет формировать свою индивидуальность, которую вы в итоге не понимаете.
Те, отцы, которые со своим желанием «общаться» внезапно сваливаются на ребенка, который уже сформировал свою индивидуальность, ожидают, что они должны иметь безусловный авторитет для ребенка, но как правило быстро переходят в обычный авторитаризм, потому что для авторитета не выполненные необходимые условия. И в раннем подростковом возрасте этих же отцов дети уже в лучшем случае по-тихому ненавидят.
Если вам не хочется такого будущего — отношения с детьми нужно формировать с самого начала, и декрет в этом плане очень важный задел на будущее. Можно конечно и без этого всему научиться, но мало у кого на самом деле получается.

Шкода, що в Україні немає оплачуваних на 80% від заробітної плати 390 днів відпустки для батьків, як у Швеції. Але зараз для розробників програмного забезпечення, які хотіли б приділяти новонародженій дитині більше часу з перших же днів її життя, є чудова можливість для цього — робота з дому.

Ну во-первых, декретных дней не 390, а 480. Но из них только 300 оплачивается по «больничному» уровню, остальные 180 типа 20 евро в день, шось таке.
Во-вторых, да хорошо что такое есть. Но еще нужны определенные культурные традиции. Потому что официально самый длинный декретный отпуск для отцов — в Японии — там каждому из родителей дается по 12 месяцев на парентал. Но берет его только 1% отцов.

нет, потому что там самое маскулинное в мире общество, c воркогалической культурой, а проявление чувств у отцов к своим детям подвеграется остракизму.
www.hofstede-insights.com/...​country-comparison/japan

В Україні дорого батькам в декрет іти — може не вистачити коштів на прогодування родини. Якби в Україні, як у Швеції, у декреті платили 80 процентів зарплати, то в Україні в декрет йшов би такий самий процент батьків, як і у Швеції, а то і більше.

Складається. Жінки менше заробляють, через те для сім’ї економічно доцільніше, щоб в декрет йшла жінка. Там де менше заробляє чоловік, в декрет іде чоловік, про це писалося на доу:
dou.ua/...​ists-with-large-families
Там де заробляють однаково — ходять в декрет по черзі, як в родині одного з моїх колишніх співробітників. Першим у тій родині в декрет ходив батько.

Я вважаю, що це через те, що лише 1% чоловіків в Україні заробляють менше за своїх дружин.

Справа в тому, що в Україні дуже високий процент людей, які не декларують свої офіційні доходи. І так історично сталося, що цей процент дуже високий саме серед чоловіків. Видобувачі бурштину, лісоруби, бригади для ремонту квартир — мало хто з них декларуює дохід, отриманий від своєї професійної діяльності. А от заробіток у них дуже хороший. Та і серед тих чоловіків, хто отримує офіційну заробітну плату, багато хто основну частину доходу отримує завдяки додатковій діяльності, яку мають змогу отримати завдяки своїй посаді. Як сантехніки та електрики, що працюють у житлово-експлуатаційних конторах. Або чиновники і політики. Ну і взагалі, Ви слушно відзначили, чоловіки обирають краще оплачувані спеціальності.

в Украине как мы уже обговорили выше нет финансовой модели, обеспечивающей такие решения в семье.

В Японии есть, но там совсем другой социальный контекст и паттерны. Или вы уже забыли о чем мы говорили про Японию.
Или вы думаете что все поведение человека такое же как у каких-то собачек или жучков, а культурный и социальный базис не определяет как проявляются у людей те самые базовые потребности и рефлексы?

Давай начнем с того, что в отличии от мира большинства животніх люди вообще занимаются сексом не только для заведения потомства, а в современном мире заводят потомство далеко не только в следствии инстинкта прололжения рода. Зачем все паралелли с тем как оно у каких-нибудь кенгуру?

Но у нас появилось сознание, и с ним появилась возможность влиять на наши поступки из вне.

Если ты думаешь, что твои поступки определяются твоим сознанием, то мне тут дальше не о чем спорить. Сознание лишь сообщает тебе о том, что твой мозг уже решил до того как ты «подумал». А решения мозгом принимаются на основе базовых потребностей, личного опыта, и сюрприз-сюрприз, тех самых культурных и социальных условий, в которых мы существуем. «Кенгуру» не в курсе про культурный контекст.

влиять на наши поступки из вне умели еще когда наши предки жили в пещерах.

Но в природе, свободной от влияния, мужчинам не свойственно особо интересоваться детьми.

Это где? Если чего — у человека нет инстинктов, все поведение обуслувлено средой, воспитанием и обществом

Привет вам в 18 век из 21го.
После 70 лет поисков, единственное что смогли отнести к инстинктам, это микродвижение бровей при виде приятного человека.

Фобии, как и биполярное расстройство и социопатия являются психиатрической болезнью, а не инстинктом.
Боязнь же, можно преодолеть. Инстикт, это когда даже если ты понимаешь что ты трахаешь принтер, ты все равно не можешь остановиться.

Приведите пример,ВРОЖДЕННОГО сложного автоматического поведения, который человек не может преодолеть?
УПД. Врожденного. Т.е. должно наблюдаться у 99% популяции

Окей, хотя бы 1 пример

ВРОЖДЕННОГО сложного автоматического поведения Т.е. должно наблюдаться у 99% популяции

Какой комплекс автоматического поведения оно запускает?

боязнь порождает страх?
это не пример «врожденного сложного автоматического поведения»
Пример такого поведения — олени в период гона, или кошка в период течки, или тот самый жук которого клинит и он пытается спариться с бутылкой.

есть базовые потребности, которые влияют на работу нашей психики и мозга — выживание, продолжение рода или сексуальность, «стадный» инстинкт.

нет, такого понятия как инстинкт у человека.
Нучно популярно это рассказала Женя Тимонова:
www.youtube.com/watch?v=BtAGeVaSapY

Выживания — вы способны пойти на самопожертвование, ради семьи? Инстинкт не позволит вам это сделать
Продолжение рода — вы способны не насиловать понравившуюся вам девушку? Инстикт заставит вас это сделать
«Секусальность» — в какой культуре? Быть пожирнее? Быть с черными зубами? Поменять форму черепа?
«Стадный» — это о чем вообще?

я писал про базовые потребности, а не инстинкты в их биологическом смысле

Тим не менше це так — людський мозок занадто складний щоб мати прошивку поведінки у різних ситуаціях.

большинству мужчин не интересны дети. Так сложилось в природе

Та ні, якраз тут, думаю, природа ні до чого. У багатьох тварин буває, що про нащадків піклуються батьки.
Діти не цікаві тим батькам, які не проводили з ними достатню кількість часу для формування емоційного зв’язку з дитиною. А от причини того, що з дітьми проводять більше часу мами, а не батьки, якраз соціальні.

Найменші з приматів — ігрунки — є прекрасними батьками. На відміну від більшості своїх родичів, вони ведуть моногамний спосіб життя (хоча є й винятки). Самець піклується про партнерку весь період розвитку плода. Під час пологів він є безпосереднім учасником процесу, допомагаючи дитинчаті з’явитися на світ, а справа ця насправді непроста.
Дитинчат найчастіше народжується двоє, і батьки приймають в їх вихованні діяльну участь: саме вони завжди знаходяться з потомством, доглядають за ним, носять його на своїй спині і знайомлять зі світом, приносячи самкам для годування.

Всю історію так було не через природні причини, а через соціальні. Точніше, первісними, звісно, були природні причини — чоловіки від природи сильніші. А уже виходячи з того, що чоловіки сильніші, було встановлено розподіл праці у родині. Жінка доглядає за дітьми, а чоловік воює, полює, оре город, молотить ціпком.
Зараз з’явилося дуже багато професій, в яких фізична сила не є перевагою, через те зараз немає необхідності йти в декрет лише жінкам, чоловіки також мають змогу насолодитися перебуванням зі своїми дітьми.

Мне эти дети также не интересны. А женщины от них «тащатся».

Бо у Вас немає дітей. Жінки, у яких дітей немає, також не «тягнуться». А чоловіки, які мали змогу з самого малечку приділяти своїм дітям достатньо часу, як я чи Сергій, і сформувати зі своїми дітьми емоційний зв’язок, «тягнуться» до своїх дітей.

моногамные отношения, это бич нового времени

Цьому новому часу уже кілька тисяч років. І схоже на те, що така система позитивно впливає на людство, адже в новому часі люди стали довше і комфортніше жити.

Или не свое не поймешь?

Зрозуміти можна. А от щоб отримати емоційний зв’язок зі своєю дитиною, потрібно змалечку приділяти їй багато часу.

То есть вы просто к кому-то привязались. Обычное свойство нашего вида.

Так рівно те саме відбувається і у матерів зі своїми дітьми. Тобто це не суто жіноча властивість, вона взагалі притаманна нашому виду.

я тоже. Большинство стран с четким разделением ролей, оттуда же гомофобством, оттуда же бесправием женщин — далеко не те, в которых хочется жить или наследовать их пример.

Я радий, що ми дійшли до спільного висновку.

Есть много родственников и друзей с детьми. Я вырос с обилием детей вокруг. Или не свое не поймешь?

на самом деле да, многие даже со своими не всегда умудряются «понять», потому что спихивают их на жену/бабушек/нянь.

Я взяв дані з ось цієї статті ru.sweden.se/...​semi-v-shvecii-10-faktov
Мабуть, в тій статті застарілі дані.

а да, это я ошибся. По низшей ставке таки 90 дней, а не 180. Так что в статье все правильно с цифрами.

Круто что в Украине вообще тема ухода отцов за детьми начинает подниматься и уже не вызывает плевков с сторону «подкаблучника». Очень здорово это читать.

Я в сша, и здесь папы мамам не помогают, а просто ухаживают за своим ребёнком наравне с мамами. Если муж не присутствует на родах, то это скорее исключение, чем норма. Так же будущие папы ходят с будущими мамами к врачу на осмотр.

Что касается ухода, то книжки по уходу за новорождённым читал муж, решения по поводу того, что делать в нештатных ситуациях (а с первым ребёнком все ситуации внештатные), тоже принимал он, потому что у мамы после родов мозг работает очень сильно так себе, и все время кажется что ребёнку все вокруг угрожает. По приеду домой из госпиталя я не знала как подгузники менять, он мне показывал. Дежурства ночные были на нем максимально насколько возможно, чтобы я высыпалась. И так тут у всех.

При рождении дочки зафейлил единственный проект за всю карьеру и потом еще три месяца работал по 5 часов в неделю.
Выплаты от государства? Какие выплаты, ваши проблемы или принесите 100500 справочек.
как-то так
жена лежала месяц почти не вставая.

Повністю не згоден з усім, забезпечувати сім’ю — це обов’язок чоловіка, догляд за дітьми це обов’язок жінки, так триває вже декілька тисячоліть, якщо мінятися місцями — будуть негативні наслідки для сім’ї. Чоловіки в фартушках не сексі )))

Правильно, на веревку и к батарее на кухне.

Сейчас любая неглупая женщина сама может себя и семью обеспечить:) Нам уже можно голосовать, учиться и строить карьеру, а не так, как тысячу лет назад🤗 И если мужик только и может, что ходить на работу и приносить зп, то нафиг тогда он нужен 🤣 Думаю, если кому-то такое секси, то явно не девушкам с доу😏

Если коротко, то «не»

А инвестиция в поиск это про любовь, ага 🤣

Если поиском называть свайпы на тиндере, то все ещё может быть впереди

так триває вже декілька тисячоліть

Колупати їстівні корінці з землі та бігати зі списом за сайгаками — так триває вже кілька сотень тисячоліть, а не ось це ваше сидіти весь день на дупі, дивитися в екран і постити коменти в інтернетах.

якщо мінятися місцями — будуть негативні наслідки для сім’ї

Цінність сім’ї перебільшена і актуальність її теж поступово зменшується.

Чоловіки в фартушках не сексі

А які тобі сексі — у шкіряній одежі, чи може якісь морячки/пожежники?

Не дуже зрозумів, що ти намагався донести у першій частині коментаря. Мені ніякі не сексі, я гетеросексуал.

Не дуже зрозумів, що ти намагався донести у першій частині коментаря.

Те, що говорити про щось, що триває кілька тисячоліть якщо щось хороше і при цьому займатися чимось, що не триває кількох тисячоліть як мінімум дивно.

Мені ніякі не сексі, я гетеросексуал.

Вперше чую щоб гетеросексуали скаржилися на те, що їм чоловіки в певному одязі не сексі.

я мав на увазі з точки зору жінок, про себе наче ж теж написав

з точки зору жінок

Від імені яких саме жінок це було сказано?

від усіх в цілому, спираючись на жіночу психологію

від усіх в цілому

Хто давав такі повноваження?

спираючись на жіночу психологію

Це на підставі досвіду та/чи кваліфікації сказано?

Хто давав такі повноваження?

Я не потребую видачу повноважень для того, щоб висловлювати свої думки в мережі

Це на підставі досвіду та/чи кваліфікації сказано?

Так, на підставі досвіду, власного та запозиченого, також багато цікавився темою, читав профільну літературу

так

свої думки

чи

від усіх в цілому

?

Так, на підставі досвіду, власного та запозиченого

На підставі досвіду коли ти був жінкою? Отетаповорот!

твої питання вже не оригінальні, ти не вивозиш )) В тебе якась інша думка на цю загальну тему ? Хочеш поділитися ?

Вы помните рекламу Бонжур? Там как раз М в фартуках. Рекламщики лучше вас знают что нравится женщинам youtu.be/3q_KfHu0wuA рекламе лет 10 а кому не скажи все помнят )

точно і справді )) я коли писав свій перший коментар, знав, що дівчата та їх підкаблучники будуть не згодні ))

В мене просте питання — а ви і для власної доньки (доньок) хочете лише такої, досить певної, ролі?

Думаю, мої доньки вирішать самі, яка модель життя їм більше підходить. Я написав про своє особисте ставлення до чоловічого декрету.

True story: у меня в молодостi був чоловiк который именно так и был уверен. Картина маслом: мы оба идем на работу к 10 утра, оба освобождаемся в 7, программисты, нагрузка и зарплата +/- одинаковая. Но по его мнению готовить, убирать и думать чем нас кормить каждый божий день должна я. А он — отдыхать после тяжкого кнопкодавительного трудового дня. Я пыталась но за**лась за 2.5 месяца )) и подумала дануее такую жизнь )) сняла другую квартиру и... свободу попугаям. Сейчас делаем все оба.

Придумать что приготовить (на всю неделю, да еще чтобы разнообразно было) и составить потом список покупок — это отдельная от готовки деятельность, требующая ну хотя бы 30 минут времени. И гораздо больше если ваш партнер зануда который «это не люблю, то не ем, мне тока свежее, и два раза подряд гречку я не буду» и «а моя мама не так окрошку резала» 😂😅 так что не надо говорить что это одно и то же с готовкой

Есть такая штука как больные люди которым важно самоутвердиться и заставить кого-то себе подчиняться. С таким хоть питайся отдельно хоть нет — лучше сразу сматываться. Погуглите «признаки абьюзера» хотя вам это не грозит

Перший місяць після народження доволі інтенсивний: щось купити, оформити документи, кудись поїхати, а жінкам може бути не до цього. Тож чудово, коли є можливість допомогти повноцінно. А от чи варто йти на довший час у декретну відпустку? Варто. Але все залежить від потреб дитини та сім’ї. Можна піти через рік, коли дитина почне повзати і ходити, саме в цей час бути поруч — найкращий варіант. Півроку чи рік відпустки — ідеальний термін. І це крутий час чудових вражень!

Вот что меня не радует в подобных статьях — поголовный сахарный оттенок.

Бо якщо дитина очікувана, то це кайф і до цього треба відповідно ставитись.

Кайф очень сильно зависит от наличия проблем. Почему-то редко публикуют рассказы тех, кому все это далось не так легко.

И тут же

Але якщо відчуваєш інакше, не варто себе змушувати — на все свій час.

Лол. Ну то есть, жена не вытягивает, а ты такой «я себя не чувствую способным быть в декрете, я не хочу себя заставлять»

особо умилило,как парень проекты пилил) ну бывает,что дети как раз первые 4 недели по 20 часов в сутки спят (ну может 1% от детей,но допустим сильно повезло), но как раз взросление младенца обратно пропорционально кол-ву его сна))) т.е я вообще не поняла, почему именно первые 4 недели,а дальше типа легче?) короче, с юмором статья)

Только из-за этого 1% не комментировал.
Наш ребёнок и сон это две несовместимые вещи :)
Первые 4-5 месяцев было только одно желание — спать одним куском ну хотя бы 3 часа ночью :)

Первые 2 месяца мозги вообще не варили из-за недосыпа. Работать или пилить что-то ну точно не хотелось :)

Аналогично, я вообще их не помню)

«Сходил на месяц в отпуск=сходил в декретный отпуск,этого хватило» — читается как пройдите наши курсы noname = получайте от $1500 со старта, и вы уже в it, тут ваще легко,3 мес курсов noname вам хватит))))

Как грустно от статьи и комментариев. Месяц на «помощь» жене, ну герои, конечно😅 Что это за помощь такая, это ребёнок только жены? Мой муж взял и весь отпуск и декрет 2 месяца, после того, как я вышла на работу. Поменял рабочий график, чтобы быть дома в 17.00. Он никогда не говорил про «помочь», а просто вставал, когда ребёнок не спал ночью, менял подгузы, купал, гулял с коляской до работы, после работы готовил и тусил с сыном, я могла уйти спокойно на час-два, а с прикормом и на день уехать, а в полтора года сына уже ездила в командировки и муж тусил с ним. Короче делал тоже, что и я, разве что молоком не кормил. И как-то на работе кодить всё успевал😄И большинство моих знакомых живут по такому же сценарию. А тут 4 недели🤣 Живя в Германии, читаешь такое как про 19й век.. Здесь нормально мужчине брать декретный отпуск, абсолютно все мои коллеги брали от двух до восьми месяцев (почти у всех в департаменте по 2-3 ребёнка). Даже супер мега ключевые люди😁 Конечно, здесь другие условия в том плане, что 14 месяцев оплачиваются (65% от зп) и их можно брать родителям одновременно. То, что в Украине дети до года (а судя по всему, и после) это чисто женская обязанность, вызывает тревогу прям.

конечно, здесь другие условия в том плане, что 14 месяцев оплачиваются (65% от зп) и их можно брать родителям одновременно.

З такими умовами і в Україні чоловіки брали б декретну відпустку.
Я дивуюся, чому Ваш чоловік взяв лише 2 місяці — я б узяв 14, якби мені ці 14 місяців платили 65% від моєї заробітної плати.

Что-то не верится, судя по комментариям «для поддержки жены месяца достаточно».

Чоловіки, які пишуть такі коментарі, теж брали б 14-місячну відпустку і отримували б 14 місяців 65 процентів заробітної плати, але під час відпустки не дитину б доглядали, а щось інше робили б — займалися б спортом, тренувалися проходити співбесіди, ходили на рибалку, вирішували задачки на літкоді, створювали б власний бізнес — що кому подобається.

А дети где были бы? 🤔

А дітей би дружини доглядали.

Ага, пусть мечтают😂

Згоден, в Україні для тих, хто працює за КЗпП, як я, отримувати хоча б 7 місяців після народження дитини 65% заробітної плати за рахунок сплачених раніше податків та соціальних внесків — це недосяжна мрія.
Але більшість РПЗ в Україні працюють як ФОП. Тож якби оформлений як ФОП РПЗ відкладав від заробітної плати такий процент, який у вигляді податків платить німецький РПЗ, він би цілком міг організувати собі на відкладені гроші навіть трьохрічну декретну відпустку. Але жадібність, звісно, не дозволяє.

Я не уточнила, что 14 месяцев на двоих и предел на человека 12. Т.е. можно взять вдвоём по 7 (часто немцы этим бользуются, чтобы уехать в путешествие куда-нибудь в США или в Австралию). Я брала 12, а муж 2 по соображениям, что с его зп это выгодней. Но с его участием этого хватило. Моя подруга взяла только 8 месяцев и вышла на работу, и муж взял ещё 6 месяцев. Ещё эти месяцы можно растянуть в 2 раза, просто выплаты будут в 2 раза меньше. Тогда в декрете можно протусить ещё год. Но обычно родители предпочитают эти 14, к году дети идут в ясли и можно возвращаться к работе.

65 не 100. В Германии народу надо 100 процентов, чтобы на все хватало.

Дійсно, я зовсім забув, що Германія — це жебрацька Європа. Навіть тема з такою назвою є десь на доу.

З такими умовами і в Україні чоловіки брали б декретну відпустку.

нет. Не брали бы. В Польше отцы могут брать вроде 2 месяца. Только 5% берет.

AP пояснив чому —

народу надо 100 процентов, чтобы на все хватало

, у людей кожна копійка важлива, всім іпотеку потрібно платити, і якщо прибрати навіть 35% доходу, сім’ї перестає вистачати на життя.

, і якщо прибрати навіть 35% доходу, сім’ї перестає вистачати на життя.

Это пиздешь. У меня есть куча коллег которые уходили в декрет и не переселялись под печально известный Хакербрюкке.

Ну так в цьому немає нічого дивного. Ви ж випускник одного з кращих фізико-математичних ліцеїв України, а значить, у Вас дуже високий рівень підготовки для галузі розробки ПЗ. З таким рівнем підготовки Ви, звісно, потрапили в організацію з дуже високим рівнем оплати праці, якого вистачає не лише на оплату іпотеки. От настільки високооплачувані професіонали як Ви і входять до тих 5%, які Ви згадували у своєму дописі.

Ну так в цьому немає нічого дивного. Ви ж випускник одного з кращих фізико-математичних ліцеїв України, а значить, у Вас дуже високий рівень підготовки для галузі розробки ПЗ

мне просто интересно, я об этом где-то писал?

Так. В коментарі до однієї із статей на доу Ви писали, який ліцей є Вашим улюбленим. Тож я зробив висновок, що Ви випускник цього ліцею.

7+7 дней, две недели или целиком или пополам которые можно взять в первые два года.

Всё так. Но такие вещи не меняются быстро. В Германии, кстати, ещё не так давно была сильна идея «киндер кюхе кирхе». Интересно, как они её преодолевали. Думаю, административными методами (типа того же оплачиваемого отпуска для обоих родителей). У нас и обычный декрет для отцов — нововведение. Пройдет лет 20 — думаю, ситуация будет получше (надеюсь).

В Германии не только 65% от зарплаты, но еще и верхнее ограничение на, кажется, 1800 евро в месяц. И при этом необходимо брать не меньше 2 месяцев подряд, чтобы они оплачивались, иначе за свой счет, хоть и с сохранением рабочего места.

При этом 1800 евро — это приближается к стоимости месячной арендной платы для жилья для семьи в крупных городах (где, как правило, большинство работы, особенно для переехавших).

При этом при остальных ежемесячных расходах, пусть 1500 евро в месяц для декретного отпуска папы в 6 месяцев семье нужно отложить 9K евро при не получающей зарплату маме (достаточно частый случай при переезде).

Вывод из этого будет неочевидный — при стоимости жизни в Украине отложить эти деньги и взять отпуск за свой счет на те же 6 месяцев значительно легче, чем в Германии.

Шкода що в ФРН не навчають про пасивну агресію і таксічність.

чи воно того варте

 — вопрос к автору заголовка: что такое «воно» и «того»? что вы этим хотели сказать?

эм, а в чем тут вопрос? конечно же, не стоит тратить свой отпуск на такую фигню, нонсенс какой-то (табличка «сарказм»)

Хочу обратить внимание, что я — автор книги по эмоциональному интеллекту детей: rogovsky.net/product/книга-умных
У меня уже более 200 покупок и только одна покупательница, остальные — мужчины. Как мне кажется, отцы более ответственно относятся к развитию своих детей, понимая, что они не идеальны. В то время как женщины часто руководствуются ошибочной парадигмой — «я мать, я лучше знаю!»

Очень рад, что у нас наконец-то начинают признавать, что забота о ребенке — это не сугубо материнское дело!

Не брав відпустку, але перед родами змінив роботу на 100% ремоут (ще до того, як це стало мейнстрімом)

4 дітей. Стандартно беру 2 тижні на пологи і післяпологову підтримку дружини. З кожною наступною дитиною вже майже все робиться на автоматі, хвилювання, як з першою теж немає. Брати відпустку на більше — не бачу сенсу, якщо сім"я нормально спланувала своє життя. Дружина — психолог, і казала, що з дитиною мамі треба мінімум рік знаходитися поруч, а перші 3 місяці називаються четвертим триместром вагітності, тобто дитина сприймає маму, як продовження свого тіла, продовження себе.
Це вибодовує базову довіру до світу і є профілактикою величезної к-ті психологічних проблем в майбутньому. Татові завжди вдома знадеться робота, а конкретно для дитини його роль стає критично важливою з 3-х років. І найголовніша причина не йти в декрет татові — у тата немає грудного молока. Проти природи не попреш. Так можна зціжуватися, тощо, але це все не те.

Ну да, забота о младенце это только его кормить, поэтому смысла нет никакого, ага. А жене же просто отлично жить в режиме дня сурка, общаться только с младенцем или с другими мамами на те же детские темы. Ей не хочется заняться своими хобби, развитием, сходить на коктейли с подругами.. А, ну да, для этого есть няни и бабушки, муж сильно занят интересными и важными задачами на супер пупер проекте «очередной нужный апп» и вернётся к воспитанию, когда ребёнку стукнет 3.

Ребенок родился год назад. Я бросил постоянную работу и совмещаю уход за ребенком и работу на фрилансе с учебой и сдачей экзаменов AWS. Это помогло жене сохранить ее бизнес, а мне помочь ей, подучиться и побыть с ребенком в начале его жизни. Жизнь проходит быстро и дети растут быстро. Работа не должна быть важнее семьи

Расскажите, пожалуйста, как построен ваш быт.
Я не представляю, как совмещать всё то что вы перечислили :)

Хорошо, что эти темы обсуждаются и участие отцов в воспитании детей расширяется.

Но соглашусь с комментарием ниже: 4 недели отпуска после рождения ребенка — это несравнимо с реальным декретным «отпуском» (при всем уважении к героям статьи и другим отцам, которые идут в такой отпуск)

Кстати, законопроект 3695 устанавливает не только право на отпуск 14 дней, но и право отца идти в декретный отпуск, если мать ребенка — ФОП (устраняет «производность» права на декрет от права матери)

Якби в декретній відпустці зберігалася заробітна плата, то я б і сам в декретну відпустку пішов би. Та наскільки мені відомо, заробітна плата в декретній відпустці не платиться.

Конечно не платится. Вернее, платится — но в Швеции )))
Но бывают же разные случаи, например, жена больше зарабатывает.

От через те у Швеції чоловіки у декрет і ідуть значно частіше.
А в нас, коли дружина більше заробляє, то чоловіки йдуть у декретну відпустку — про це писалося в одній із статей на доу про багатодітні родини ІТ-спеціалістів.
Також працював з одним розробником про якого колеги, які працювали з ним раніше, розповідали, що з першою дитиною у декретну відпустку ходив він, а не дружина. Ну як відпустку — просто не працював і не отримував заробітну плату, якщо я правильно зрозумів.

К сожалению, не всегда — сильны стереотипы, что это «не мужское дело»
Ну и как говорилось в статье — если мать ФОП, то отец не может взять декретный отпуск

Не не може, а не хоче. Якщо все одно в декретній відпустці не платиться заробітна плата, то це те саме, що просто звільнитися і не працювати ці кілька років.

Это совсем не то же самое, потому что в декрете есть гарантия сохранения рабочего места

Ну, скажемо так, гарантія збереження робочого місця це, звісно, краще, ніж взагалі нічого.

dou.ua/...​ists-with-large-families — стаття про багатодітні родини айтішників

Согласен, четыре недели это ни о чем если после них обратно сваливаешь в офис и возвращаешься только под вечер. Я в рабочем декрете несколько лет просидел (надо точно подсчитать), кажется когда уже можно было сына отдавать в садик на пол дня.

На предыдущем месте работы коллега из Латвии взял отпуск по уходу за ребёнком на год. Руководитель группы был в шоке. Правда коллега выдержал только 3 месяца, потом вернулся на работу

Взял 16 недель Parental Leave :) было очень весело. С учётом карантина есть легкое ощущение что в декретном отпуске до сих пор :)

Карантин вообще очень в тему оказался для молодых родителей!

Я все время радовался что не в Миссисипи;)

Хорошо, что подобные стереотипы потихоньку ломаются. Т.к. сейчас работают и мужчины, и женщины одинаково, а если вдруг ребёнок — обана, нене, это только её забота. С какой радости? Детьми, домом и работой должны заниматься оба супруга, тогда и взаимопонимания будет больше, не будет тупых «а чо ты делал(а) целый день». Словом, хорошо, что пусть пока такие маленькие, но появляются примеры отпусков для отцов.

Та в принципі, навіть якщо працює лише один з подружжя, це не означає, що турбота про дітей це завдання лише того, хто не працює.

Соглашусь. Дети — это 24/7, в отличие от любой другой оплачиваемой работы. )

Не у всех мужчины и женщины одинаково работают. Часто женщины сидят с детьми или работают part time.

Чому 3-4 тижні відпустки у цій статті називають декретом? Це ж просто звичайна відпустка. Декрет — це, на мою думку, як мінімум на рік, а то й на 2-3, доки дитина не піде в садочок і обоє батьків не зможуть повернутися до роботи. 3-4 тижні будь-хто може взяти в будь-якій компанії, і не треба навіть пояснювати причин.

Є декрет, а є декретна відпустка по догляду за дитиною — це різні речі. У декрет українських чоловіків не відпускають, а у відпустки до догляду за дитиною — так, і неформально це в нас і є тим, що називають «декретом». Було б класно, якби відпускали на роки, як ви пропонуєте. Проте і сьогодні декретна відпустка не є звичайною, а додатковою. Тобто якщо ви цього року взяли відпустку, а через два місяці у вас народилась дитина — то візьмете ще одну. І не скрізь так можна. Зараз у законодавстві хочуть зробити це нормою (але лише на два тижні за законом).

Дякую за пояснення термінів та законодавства. Але я говорив трохи не про те. Люди в статті кажуть, що ходили в декретну відпустку при народженні дитини. Я от теж при народженні кожної дитини ходив у відпустку на кілька тижнів і допомагав дружині з малими, але я не вважаю, що ходив у декретну відпустку. Декретна відпустка — це значно глибший і важливіший процесс, це декларація людини «я згоден/згодна заради сім’ї пожертвувати значною кількістю свого часу, кар’єри, самореалізації». Це заслуговує поваги і підтримки. Я от в таку відпустку не ходив і визнаю це. А ці люди в статті в неї не ходили теж, але чомусь кажуть, що ходили. Чому?

Ну вот для понимания: в Глобале когда-то давали целых 3 дня parental leave при рождении ребёнка.
Не месяц, не 2. А тупо 3 дня. Хочешь больше? Не вопрос. За счёт основного отпуска.
Хочешь ещё больше. Не вопрос. За свой счёт.

От і я про те. Було б цікаво почитати інтерв’ю з українським айтішником, який пішов в декретну відпустку на рік.

У декрет українських чоловіків не відпускають,

Почему? Если мама выходит на работу по трудовому контракту, то папа (который работает по трудовому контракту) может выйти в декрет.

Це однаково називається декретна відпустка. Нюанс у тому, що відпускають лише за умови, якщо дружина виходить з декрету. А вона офіційно довго точно не виходитиме. Зараз це хочуть змінити і зробити декретну відпустку суто тату — аби він міг її взяти коли захоче, без різниці, сидить дружина в декреті чи ні.

А вона офіційно довго точно не виходитиме.

Это почему же?

ну перші кілька місяців точно, мені здається. Хоча хтозна, як сьогодні — може можна вийти, але працювати вдома, чи на неповну ставку.

Это дело каждой семьи, когда матери возвращаться на работу.
В уходе за ребенком нет ничего такого, чего бы отец не мог делать (кроме кормления, но это тоже можно организовать)
Говорить, что мать «точно долго» не вернется — это такие же стереотипы, как и то что отцу «не положено» ухаживать за детьми.

Я вышла на работу, когда ребёнку 10 недель исполнилось

бо дитина потребує маму як мінімум рік, а по нормальному три роки і на це є купа причин, звісно є жінки яким по цимбалам, вони кидають місячну дитину на няньку і йдуть на роботу, але особисто я не вважаю це нормою, хіба що випадок коли немає виходу і ти один мусиш працювати інакше нащо тоді народжувати дитину, якщо не хочеш доглядати як слід)

Ребенку нужен заботливый взрослый, а будет это мама или папа — не принципиально

і так і ні) як не крути але тато це не мама, але хороший тато в декреті це чудово)

з психологічної точки зору — на жаль, принципово. Є дослідження про це.

Про всі ці дослідження я дізналась з книжок Пег Стріп. Вона досліджує роль матері у вихованні дітей. Книжки доступні в Україні, там знайдете всі лінки та бібліотечні посилання.

Ну если у вас есть книжки, наверняка вам не составит труда найти ссылку на одно исследование?

Перелопачувати книжки, які в мене є, аби перевірити, чи якесь з англомовних досліджень є онлайн? Перепрошую, але в мене немає стільки часу і я не маю наміру переконувати вас у чомусь. Якщо вам цікаво і ви маєте неупереджений погляд на тему — обов’язково знайдете дослідження хоча б у інтерв’ю авторки книг.

А, так это я должна поискать подтверждение вашему мнению? Ясно-понятно.

«Пег Стрип, автор книг „Нелюбимая дочь. Как оставить в прошлом травматичные отношения с матерью и начать новую жизнь“»

Очередная обиженка, травмированная в детстве матерью-тираном, которая заставляла посуду за собой мыть. Ну такое...

Чому нажаль? Це величезна радість і унікальність жінок.

Недавние исследования показывают, что это не так, у отцов тоже вырабатывается :) В фильме «Babies» от Netflix как раз рассказывает об этих исследованиях.

И плевать, что в свободном, от этих предрассудков, обществе, мужчинам нету дела до детей.

это где вы видели свободное от предрассудков общество?

А почему год, а не 3, и не 5? А почему бабушка, которая остаётся с ребёнком это ок, а муж или няня нет? И почему мама не папа? И это ещё тема про ясли не началась🤣 Наслушалась уже от украинских знакомых вот этих

нащо тоді народжувати дитину, якщо не хочеш доглядати як слід)

Щось вас не туди занесло, відкриваєте якусь нормальну літературу про дитячий розвиток, аналізуєте і вуаля-відповідь на ці питання))) справа кожного, як він буде виховувати свою дитину, але який сенс народження-коли ти не приймаєш участі у всьому тому, або мінімально, а тоді-пачіму ана/он ка мнє так атносіца?))))

А кто решает, какая литература про развитие детей нормальная? По моему опыту, каждый родитель находит себе литературу по своим мировоззрениям. Сейчас любой «нейропсихолог» может написать книженцию, продвинуть её в бложике и будет иметь армию последователей. Я прочитала очень много книг, многие из них описывали совершенно друг другу противоположные стейтменты, и, конечно, все они основывались на каких-нибудь исследованиях. В итоге не открыла для себя важности именно доступности мамы для ребёнка 24/7 в первый год жизни. Иначе по этой логике 90% европейских и американских детей вырастают в глубоко трамвированных взрослых 😂
Если в кайф заниматься одной ребёнком, то, конечно ок, если семье ок. В нашей семье у ребёнка два равнозначных родителя и нет разделения на мужское(аля муж добытчик) и женское (типа садики и кружки на маме).

але який сенс народження-коли ти не приймаєш участі у всьому тому, або мінімально, а тоді-пачіму ана/он ка мнє так атносіца?

Логично, вот и я об этом, с поправочкой, что это же касается и папы.

Мне кажется это типично постсоветское про маму. Нигде больше в англоязычных источниках я такого утверждения не встречала. Есть много женщин, жалующихся что мужчины не участвуют, но нигде это как норма, кроме как у нас, не воспринимается

Украинская народная забава: не планировать ни жизнь ни карьеру дальше чем на 2 года вперед. Сначала «Посижу с каждым ребенком по 3 года в декрете, великая Пег Стрип так завещала» а потом будет «А где моя пенсия!? А почему она всего лишь 1700 грн?»

Є речі закладені природою, це аксіоми, які книжки, про які ви говорите не можуть не відмінити і склріше всього написані тими, кому по цимбалах-нічого все одно виросте как нібудь)))
Коли тато буде мати змогу виносити, народити, годувати груддю, тоді можна сказати, що різниці немає, але наразі це не так. Звідки така статистика про 90відсотків європейських та американських дітей?

Ну, наверное, Вы не в курсе, что год декрета берут единицы американских женщин (из ИТ контор только Нетфликс это разрешает и то 11 месяцев из 12 за свой счёт)? В Бельгии декрет 15 недель, во Франции 4 месяца и около 80% уже не кормят грудью детей в возрасте 2 месяцев. В Германии берут 14 месяцев на двоих только потому что это поддерживается государством и нормально оплачивается (в Швеции даже немного лучше с этим, но и там отец из всего декрета обязан взять 90 дней и они оплачиваются 80% от зп), и то идёт тенденция, что отцы берут от 20 до 45% общего декретного отпуска, а если мать в принципе безработная, то папы могут и год взять. И Вы серьёзно думаете, что во всех этих странах матери не любят своих детей, не заботятся о них, потому что мать должна быть единственная и незаменимая для младенца?
При чём тут выносить и родить, если мы говорим о времени декрета и разделении обязанностей. Папа не может поменять подгузник? Папа не может укачать малыша с коликами и спеть песенку? Папа не может дать бутылочку со сцеженным молоком? (Да, я в курсе, не все малыши берут, но вот настырные немки быстро к этому приучают, поскольку хотят иметь свободное от ребёнка время). Папа не может погулять с коляской? Папа не может искупать? Поиграть в игрушки? Сделать массаж? Сходить с бебиком в бассейн? Приготовить и скормить прикорм? Подстричь ногти? Прокапать и почистить нос? Записать в ясли и отвести туда? Что там я ещё забыла из мега базовых потребностей ребёнка до года, которые может сделать только мать? (Ирония, мой муж это делал всё делал лучше меня)

Народ рассказывал, что через 3 недели после родов в США женщины на работу выходили (в науке, про программирование не знаю)

Там декрет только 12 недель (неоплачиваемых) и то нужно кучу условий выполнить, чтобы его получить. Когда работала на американскую компанию, мои коллеги там выходили на работу через 2 месяца уже (и были страшно горды, что наша компания оплачивает аж месяц из них).

Ну не все так плохо и от штата зависит. Если говорить об IT, то от 4 до 6 мес оплачиваемого parental leave

Меня отдали в сад в год, я очень даже нормальная выросла (психолог тоже проверял). А есть ссылка на «то самое» исследование о котором вы говорите? Мне кажется важнее быть адекватными родителями те 17-18 лет пока он/а дома (с этим мне повезло) чем ходить вокруг кровинушки первые три года

Я думаю вы к неправильному психологу попали и он просто не сумел откопать в вас детские травмы, заложенные садом в таком возрасте

Та правильный психолог что хочешь найдёт. И какую угодно причину придумает.

3-4 тижні будь-хто може взяти в будь-якій компанії,

oh my sweet summer child. Довше ніж 2 тижні у багатьох компаніях — вже проблема.

Декрет — це, на мою думку, як мінімум на рік, а то й на 2-3, доки дитина не піде в садочок і обоє батьків не зможуть повернутися до роботи.

Дуже мало країн дають більше року декретної відпустки. Переважно декілька місяців. Тому твердження, що декрет — це як мінімум на рік, то дуууже суб’єктивно і перебільшено.

Ростислав і Денис, ви молодці! 💪
Мій декрет мені ніхто не оплачував, але я заздалегідь знав як влаштую побут і роботу. Саме тому локдаун для мене виглядав як другий декрет, з різницею лише, що синові вже було не кілька місяців =). Не жалкую про жоден день що провів вдома.

Підписатись на коментарі