×

ІТ-спеціалісти на початку нульових: СЕО на «Жигулях», розробка «змійки», зарплата 600 грн. Фотоогляд

Редакція DOU попросила ІТ-спеціалістів відкрити власні фотоархіви та знайти світлини, що ілюструють професійний старт. Вони також пригадали історії, пов’язані з початком кар’єри. Ми зібрали це в огляд — ностальгія та й годі!

Якщо хочете показати свої «ретро-світлини» — присилайте фото, коментарі та DOU-профіль на [email protected].

Олег Селін, PHP Developer в Clockwise Software

«Ніт, мені не стільки років, щоб цей самопальний Spectrum 48K був актуальний, просто що дядько з міста привіз, тому і радий був у 1999 році!», — кажу я, хлюпаючи і потираючи очі.

Я з тих, хто встиг і старі технології поюзати, і на олімпіади з програмування поїздити, і проекти на конкурси зарелізити! Пофрілансив трохи, переїхав до Дніпра і пішов вчити веб-стек (бо фултайм кликав мене як ніколи)!

Тепер я — девелопер із крутим компом і офігенним почуттям гумору!

Ярослава Глинська, Senior Software Engineer в N-iX Lviv

Я почала вивчати програмування в університеті: навчалася в ЛНУ ім. І. Франка на факультеті прикладної математики. Одразу зрозуміла, що є неймовірно талановиті хлопці (мабуть, були і дівчата, але я тоді таких не зустрічала), які живуть і горять програмуванням. «Очевидно, що вони стануть ІТ-гуру та працюватимуть над цікавими міжнародними проектами, а мені нічого не світить», — пам’ятаю, що думала тоді.

На 4 курсі (2002 рік) пішла працювати у відділ програмного забезпечення комерційного банку. Банк мав власне ПЗ, написане на C++. Код не був мені доступний, але була база даних, а також stored-процедури з бізнес-логікою.

На роботі у мене часто просили складніші звіти, яких не було в стандартному ПЗ, тому була можливість вивчити SQL. Іноді при проблемах з новими версіями ПЗ я знаходила помилки в stored-процедурах і повідомляла про них розробникам.

Так працювала три роки, аж доки колишній однокурсник не порадив подати резюме на вакансію C++ девелопера в команду підтримки на шведський проект в молодій компанії N-iX. Я вчила C++ в університеті, тому подумала, що навряд чи зумію написати щось нове і якісне, але розібратися з існуючим зможу. В N-iX мені дали тестове завдання: зробити акваріум з хижими та мирними рибками, які мали плавати за правилами. У процесі демонстрації спочатку все йшло добре, але потім риби почали діяти не так, і програма припинила працювати. Мені пощастило, адже в компанії мені вирішили дати шанс і таки запропонували посаду Software engineer of maintenance team. Так почалася моя кар’єра в ІТ. Працюю в N-iХ з 2006 року.

Зараз програмую на C# і вже можу написати щось нове і якісне :) Ну і в підтримку теж залучена, куди ж без цього.




Dmytro Ivanov, SVP of Technology в SoftServe

Так сталося, що в 13 років я познайомився з моїм майбутнім другом, який показав, що таке програмування. Батьки тоді купили науковий калькулятор, такий собі комп’ютер без монітору, і ми з тим колегою «вбивали» на ньому алгоритми. Ми робили це суто інтуїтивно, просто копіюючи послідовність цифр, після чого той калькулятор грав з нами в дуже прості, але досить цікаві ігри. Напевно, саме цей перший цікавий досвід і став мотивацією для мене рухатись далі у тому напрямку.

В 1994-1996-х роках ми вже гралися в «Warcraft», тоді ж в школі у нас з’явилась інформатика. Починали експериментувати, програмуючи для Spectrum на Basic, вчились спочатку просто копіювати програми, написані іншими людьми, а потім вже почали писати свої. Операційна система і сам редактор завантажувались зі стрічки аудіо-касети, тому коли комп’ютер виключався, всі програми, що були в пам’яті, зникали, і ми щоразу починали писати спочатку.

До того ж був досить обмежений доступ до матеріалів з програмування, книжок та техніки. Тому ми збиралися в одного з друзів вдома, під’єднувались до fidonet та шукали всі разом інформацію там. Ну і звісно, знову ж таки, гралися в «Warcraft».

У мене одразу було внутрішнє розуміння, що я вступатиму на якусь з кафедр, де викладали комп’ютерні науки та програмування. Тоді ще близько не йшлося про якісь заробітки, або про розуміння, що саме це стане моїм фахом — просто мені подобалося і подумав, чому б і ні. У результаті, я вступив до Львівської політехніки на «Програмне забезпечення». На момент вступу вже мав досвід роботи на Visual Basic. Уже в університеті я працював спочатку на Turbo Pascal, згодом на assembler x86, потім вже прийшов Borland Delphi 4, C++ з майкрософтівським MFC, далі PHP, трохи lisp, VBA for MS Access, JavaScript і, зрештою, у 2002 році на 6-му курсі навчання SoftServe мене звів із .NET Framework 1.0, на якому я на довший час і зосередився.

В 2000 — 2001 роках, будучи студентом, почав проходити інтернатуру в «Електронбанку», робив для них програму для обліку кадрів на Delphi. Це був мій перший і дуже корисний досвід як «технічній» людині працювати із замовником, який зовсім не розуміється на технологіях, але розуміє свій домен. Це була не робота, а нескінченна боротьба двох світів та поколінь, як виявилось пізніше — досить корисна для обох сторін.

З 16 липня 2002 року почав працювати в SoftServe. Моїм першим проектом стала десктопна аплікація під Windows, яка допомагала модернізувати shipment та order management processes. Мені доводилося спілкуватись з американським клієнтом, на той час англійської я не знав. Розумілися ми мовою програм, жестів та міміки, а також «видозміненою» англійською в емейлах. Було дуже цікаво пояснювати людині щось, не розуміючи толком мови. Потім вже були перші поїздки до США, перші проекти в ролі технічного консультанта.

IT дало мені можливість пізнати, вивчити і зрозуміти майже все, що в мене зараз є. Це середовище звело мене із багатьма дуже талановитими та яскравими особистостями, дало можливість подорожувати, бачити різні культури, зустріти людей із різних країн, індустрій, націй, релігій, познайомитися з процесами і практиками з ведення різних за типом і складністю проектів і т.д. І, зрештою, саме IT допомогло мені почати критично мислити. Думаю, саме IT також дало мені поштовх рухатися далі і намагатися реалізувати себе в чомусь іншому, що є більш наближеним до реального фізичного, а не віртуального світу.

На фото — 2006 рік.

Володимир Мельник, IT Manager в Tucha

Це 2001-й рік, вже далеко не перша моя робота у галузі інформаційних технологій, але світлин старіших за цю в мене, на жаль, нема. Це я на своєму робочому місці — в квартирі, де розташовувався «вузол зв’язку» одного з перших інтернет-провайдерів міста Ірпінь — компанії «Арт-Сервіс». Того року мій друг запропонував мені роль системного адміністратора в цьому «стартапі», а моїм першим завданням було налагодити декілька серверів таким чином, щоб вони були здатні підтримувати PPP-з’єднання з користувачами за допомогою комутованого зв’язку і пачки модемів, а також надавати сервіси електронної пошти та веб-хостингу. Насправді-то ці сервери були звичайними старенькими комп’ютерами, про більшість з яких не можна було сказати, що вони дуже потужні та надійні, але вони працювали, і я був щасливий.

У цій квартирі я жив і працював майже рік, це були досить цікаві часи, дні і ночі були дуже насиченими як робочою діяльністю, так і розвагами. Я не дуже багато спав і не завжди мав, що їсти, але мені було достатньо того, що в мене завжди було, що робити, і майже завжди було, що курити :-)

Андрей Котульский, Senior Back-end developer в LetyShops

Когда я родился, калькулятор еще назывался ЭВМ и занимал две комнаты. Чуть позже, в 89-м, папа подарил нам с братом-близнецом (он тоже сейчас разработчик) новомодный калькулятор МК-52. Так и началось мое знакомство с программированием.

Тогда мы могли задавать ему алгоритмы, по которым вычислялись сложные уравнения. Правда, написанием кода это сложно назвать. А вот почувствовать, что это такое, получилась, когда нам купили компьютер «Радио-86РК». Отец не стал загружать на него игры, а записал только Basic. Поэтому мы от безысходности решили сами написать игру. Один строчил в тетради, а другой набирал. В итоге у нас получился аналог игры «Сокобан». Исходники до сих пор лежат где-то на чердаке в школьной тетрадке в клеточку. Мы были очень довольны, все запускалось. Перед нами была наша собственная игра!

Более серьезный уровень программирования начался в Винницком политехническом университете. Преподавали тогда Fortran, который заложил хорошую базу.

После университета на дворе были 90-е, программирование не было популярно. Приходилось браться за работу из разных сфер. Электроинженерия, фотография, видеосъемка и видеомонтаж, позже работал удалено администратором серверов.

Первый оплаченный заказ из программирования я получил в 2002 году. Это был сайт римско-католической церкви Украины. Писал его на чистом PHP и HTML без фреймворков, а затем поддерживал работу сайта и администрировал. Этот период из жизни и запечатлен на фото.

Хоть и тех.документации, книг не хватало, заказы на программирование — редкость, все равно старался работать в этой сфере. Мне нравилось шаг за шагом создавать продукт, который потом приносит пользу и нужен. Это классно и от этого кайфую.

Алексей Пальчик, Senior Director в EPAM Kharkiv

Я начинал карьеру в продуктовой компании, работы было много. Надо было совмещать задачи инженера, тестировщика, администратора баз данных, а через несколько месяцев после старта еще и тимлида, бизнес-аналитика, проектного и product-менеджера. Java была основным языком программирования, потому что на ней уже была написана большая часть нашего продукта. Кроме того, она была знакома мне еще со студенческих времен. В те времена мы выделяли технологическую специализацию, а изучали и применяли конкретные вещи по мере необходимости. Осознанно заниматься самообразованием я начал пару лет спустя, уже в ЕРАМ: проходил Sun-сертификации для Java-инженеров.

На этих фото — 2005 год, моя первая работа в IT и вторая в жизни командировка к клиенту. Я провел в Африке три недели (кстати, в 150 метрах от офиса, где были сделаны эти фото, протекает река Нигер, в которой водятся крокодилы). В той командировке я совмещал обязанности системного администратора, администратора баз данных, программиста SQL и Java-инженера. Внедрял программное обеспечение для биллинга в местной телекоммуникационной компании и помогал с переездом серверного центра. И хотя для клиента меня представляли как консультанта по внедрению технологических решений, по меркам ЕРАМ я был скорее full-stack middle-инженером.

Кстати, в силу того, что с заказчиками мы общались чаще всего в ICQ и по телефону (видеосвязь была еще мало распространена), в первой командировке со мной и коллегой произошла забавная история. В 2005 мы полетели в Ирландию, в офис клиента, внедрять продукт, над которым работали несколько месяцев. Оба впервые были на таком задании и как выглядят зарубежные заказчики не знали. Решили одеться так, как на наш взгляд было правильно: в костюмы с галстуками. Конечно, на фоне местных резидентов технологического парка, куда мы прибыли, одетых в стиле, который сейчас называют smart casual, мы с коллегой выглядели забавно. Почти как люди в черном, только с неуверенными походками :) Урок мы усвоили и уже на следующий день от пиджаков и галстуков отказались.

На моем рабочем месте — мониторы и клавиатуры от двух серверов клиента и ноутбук, который я привез с собой. На экранах можно увидеть код, написанный на Java 1.4, консоли операционной системы AIX (UNIX-подобной ОС от IBM) и окно ICQ — самого популярного IM на тот момент.





Олександр Соловйов, Head of Product в Kasta.ua

Це 2004 рік, моя кімната в общазі, де ми мешкали вчотирьох на 18 м2. Другий або третій курс (схоже, що третій, бо вже купив 19″ монік, який важив майже як я сам). Часи великої кількості металу, пива та NNTP-груп news.ntu-kpi.kiev.ua. Згори стоїть книга з чорно-білою обкладинкою, і чогось мені здається, що то одне з видань «Programming Perl». На щастя, за гроші я почав писати вже на Python’і :)

Не працював у той час, але у кінці 2003 — на початку 2004 рр. працював черговим сисадміном у Colocall за $120 на місяць :) З Колоколу більше за всього запам’яталося, як я проникав на замкнений двір Леонтовіча, 9 у новорічну ніч. Там у другій гермозоні (перша була на Тургенєвській) здох один з серверів у нас на обслуговуванні і довелось не дуже тверезому вночі йти його рятувати.

Юрій Возій, Software Architect у Luxoft

Десь у 2003 році я працював інженером з мереж у місцевому інтернет-провайдері. Але там ще й був бізнес інформаційного агенства. Одного дня звідти звільнився єдиний програміст, тому у мене був такий діалог з шефом:

— Ти HTML знаєш?
— Ну так, робив трохи верстку.
— О, тоді будеш вести наш сайт.
— Ммм, ок.

І вже через два дні я з жахом зрозумів, що у мене на сапорті з’явився повноцінний сайт з PHP та PostgreSQL в якості бази, достатньо серйозної пошукової системи з рейтингами та оплатами. Та велетенським списком фіч, які потрібно було зробити. Довелося все це вивчати у скорочені терміни.

А зарплата була 750 гривень на місяць :)

На фото приблизно 2004: найбільш жестякова ніч. Ми з колегою Станіславом Гричкосієм опівночі оновлювали сєрвак «Сороки» до FreeBSD 5.0. У цю ніч зрозуміли, що увесь сайт треба переписати з PHP 3 на PHP 5, інакше ніяк далі не просунутися. Я переписую сайт на PHP 5, а Стас перезбирає всі ці Апачі та Постгреси з сорців. Якийсь параметр з configure забули — починай наново. Працювали всю ніч. Нам тоді вдячно оплатили таксі додому.






Ще з цікавого: десь у 2005 році на іншій конторі я помітив, що робляться статичні сайти без будь-якої динаміки або адмін-панелі. Проробив з хлопцями-флешерами концепт динамічної адмінки для флешу, що потім стало стандартом. Отримали тоді кожен гарний бонус розміром 15 баксів.




Дмитро Єригін, Senior .NET Developer в Redwerk

2005 рік. Це фото зроблене в Лювені, Бельгія. Тоді я працював в компанії Materialise NV, де розробляв систему OnSite для онлайн замовлення 3D prototyping.

Andreas Flodstrom, СЕО в Beetroot

У 2012 році ми з Густавом Хенманном приїхали до Києва на старенькому «Жигулі» та оселилися у квартирі свого друга. Ми мріяли започаткувати ІТ-компанію, тому одразу взялися до справи. Роботи було багато, а грошей на оренду офісу — мало, тому просто працювали, не відходячи від ліжок (якщо надувні матраци можна так назвати).




Денис Ступак, Data Scientist в SPD-Ukraine

На момент, коли зроблене фото, я тільки-но захистив дисертацію та став доцентом кафедри із зарплатнею в 600 грн. Того року, Університет обладнали 3-ма комп’ютерними класами, на комп’ютерах встановили нову CAD-систему Компас. На фото ми якраз намагаємося розібратись з нею (креслили).

В одному з розділів моєї дисертації йшлося про планування експериментів та статистичну обробку даних. Хто б міг подумати, але зараз, це саме те, чим я займаюсь у компанії.

Борис Концевой, СEO в Intetics

История компании Intetics началась в 1994 году в Минске. Американский заказчик фирмы, где я работал в то время, предложил открыть собственную компанию. И я открыл. Первым клиентом был тот самый заказчик. Он помог открыть офис и купить технику. Мой первый лэптоп был с черно-белым экраном и трэкболом. По сравнению с ним, современные смартфоны в 10 раз мощнее. Но работая на нем в квартире, я зашторивал все окна, так как иметь такую вещь в те времена в доме было опасно.

К слову, для начала работы я купил 3 компьютера в офис. Это были новенькие Pentium, которые на тот момент стоили по $3 000 за штуку. При том, что средняя зарплата программиста была $200-250. И в первую же ночь их вынесли из офиса. Компьютеры так и не нашли. На этом история компании могла бы и закончиться. Но американские партнеры пошли на встречу и одолжили еще $10 000.

Мы начали просто с программирования. Писали на языках C++ и Паскаль. Причем программисты свободно владели обоими языками, в основном отдавая предпочтение C++.

В то время мы работали на американские страховые компании, и все проекты крутились вокруг страховки жизни. С этим было интересно, т.к. что такое «страховка жизни» в наших краях не знал никто. Тогда не было таких страховок, да собственно и не уверен, появились ли они сейчас. Поэтому изучали «на ходу». Помню, купил в книжном магазине в Сан-Франциско 5 экземпляров «Толкового словаря страховых терминов». Там страшно удивились, что 5. А я был приятно удивлен, что такая книга существует! Она и была настольной у всех. Позволяла читать спеки. Благодаря партнеру в Сан-Франциско мы как-то сразу начали с крупных фирм: AIG, AllState, Travelers, Equifax и других.

Вообще в то время слова «аутсорс» не существовало даже в английском языке. Оно стало появляться только в начале 2000-х. К этому времени мы стали одной из первых компаний в Беларуси, делающих веб-разработки от А до Я, от графического дизайна до полноценного бэкэнда. Потом придумали офшорный аутстафинг. А потом еще много чего.

Интересный факт: смешно, но мой современный лэптоп не добавил ничего к моей продуктивности. Что кардинально изменилось, так это способ получения информации: ответ на любой вопрос, поиск которого занимал 2-4 часа и больше, сейчас доступен в течение 5-15 минут.







Павло Почуєв, Managing Partner в SSA Group

Наша перша команда у 2007 році складалася з трьох програмістів: двоє писали на С++ і один (тобто я) працював з PHP, бо тоді стало популярним піднімати сайти на WordPress. Тож у нас в колективі була гармонія між хардкором та чимось попсовим :)

Ця дружня атмосфера зігрівала і прикрашала сірі будні, витягуючи морально у часи старту компанії. Іноді ми навіть потопали, не образно, а в прямому сенсі. Наш перший офіс постійно затоплювало від злив та снігопадів. Але ті, хто варився в суміші з С++ та Вордпресу, звикли долати перешкоди :)

Ірина Галицька, Project Manager в SoftServe

В IT я потрапила через суперечку з другом. Він казав, що в мене ніколи не вийде вивчити FreeBSD та отримати роботу. Я вивчила, пройшла співбесіду і досі працюю в цій сфері.

Я тоді була студенткою 5-го курсу університету Тараса Шевченка на факультеті «Радіофізика та електроніка». Самостійно почала вивчати нетворкінг, протоколи та інше для IP-телефонії, адже за нашою суперечкою, я повинна була працевлаштуватись в конкретну компанію, яка вимагала цих навичок. Паралельно я почала вивчати FreeBSD на курсах, була там єдиною дівчиною. Постійно в центрі уваги.

У той час, коли я починала (2006 рік), дівчата були рідкістю в IT. На одну зі співбесід, крім мене, прийшли 15 кандидатів — всі хлопці.

Щоправда, на тій першій співбесіді я також шокувала PMа: коли ми говорили про FreeBSD та TCP/IP, він сказав що не вірить, що дівчина-блондинка так може. Суперечку я таки виграла повністю, а от в IT працюю досі. З того часу дівчат в ІТ, не лише в управлінні проектами, але й в програмуванні та навіть R&D все більше — і це круто.

Yevhen Mionchynskyy, Performance Testing Service Lead в SoftServe

У 1992 році я був в 9-му класі і в нашу школу привезли комп’ютерний клас з комп’ютерами «Електроніка УК-НЦ». Інформатика в ті часи починалась з 10 класу, проте ми з другом постійно ходили, заглядали до аудиторії. Врешті-решт, вчитель інформатики Пасічник Олена Георгіївна «здалась» та дозволила нам займатись зі старшими 10-11 класами (за що їй величезне дякую!).

Ми почали ходити на уроки та позакласні заняття, на яких писали ігри-лабіринти, вирішували математичні задачки на BASIC на базі операційної системи РАФОС.

Я навчався на факультет прикладної математики та інформатики ЛНУ ім. Івана Франка. На 4-му курсі влаштувався в «Укртелеком» (міські телефонні мережі). Офіційно моя посада називалась електромеханік, адже в штатному розкладі того підрозділу не було нічого пов’язаного з IT.

На перший комп’ютер я заробив, допомагаючи з прокладанням електрики в будинку. За браком коштів купував його частинами. Наприклад, кілька місяців жив без жорсткого диску, працював лише з дискетами.

По факту, я займався автоматизацією, писав системи обліку електроенергії, різні екзаменаційні системи. Паралельно підпрацьовував в бібліотеці української діаспори при факультеті журналістики. Там вів автоматизований облік літератури. Працювала система обліку з текстовим інтерфейсом на старенькому комп’ютері на базі 286 процесора.

У жовтні 1999 року, будучи студентом, я прийшов в SoftServe, в команду, яка писала на Visual FoxPro. Щоправда, мені завжди цікавіше було розбиратися в системах, шукати проблеми, возитися з комп’ютерами і тому з часом я переключився на системне адміністрування.

Для мене було вже зрозумілим, що теоретичним та класичним математиком я не стану. Криві Безьє та наука загалом переживуть й без мене. Дипломну роботу з назвою «Візуальний підхід до побудови баз даних» я захищав вже на прикладі реального проекту SoftServe, над яким працював в той час.

Загалом, сфера IT моє життя не змінила, бо це і є моє життя.





Александр Горбатовский, CEO в Dom-3D

25 мая 1990 года я был принят на работу в НИАТ. Рабочее место у меня было за терминалом ЭВМ ЕС-1036. Иногда я работал за машиной СМ-1420. ЕС-1036 имела около 10 терминалов, это значит, что 10 человек могли якобы одновременно работать за одной ЭВМ. Кстати, мощность ее была на уровне IBM PC-AT 386. Вскоре я себе взял в личное пользование самую мощную персоналку в нашем отделе. Меня еще удивляло, что никто особо и не хотел на них работать.

ЕС-1036 — это типичный мейнфрейм того времени. Занимаемая машиной ЕС-1036 площадь составляет около 100 м2, потребляемая мощьность 40 кВ. Я думаю что стоила ЕС-1036 около миллиона советских рублей. По своим возможностям (память и быстродействие) персоналки уже превосходили ЕС-1036.

Все было монстроидальным, не только цены. Между прочим, персоналка IBM PC-AT 386 тогда стоила $5 тыс.

Это мое рабочее место в 1990-93 году терминал ЕС-7927-01 от машины ЕС-1036.

Volodymyr S. Chornyy, Program Manager в SoftServe

З інформатикою вперше познайомився в школі в 7 класі (1997 рік). У нас був спецкурс, ми вчили ази програмування, Pascal. Викладачі з Кам’янського університету вчили нас С++. Приблизно тоді в мене вдома з’явився комп’ютер, це був Pentium II.

Згодом мене зацікавила робототехніка та слово «кібернетика». На факультет економічної кібернетики я не пройшов, але почав навчатись на комп’ютерних технологіях та інформаційних системах в Національному транспортному університеті. Першими мовами програмування були Pascal С++, далі Асемблер. Ми з другом ще займалися user support та програмним забезпеченням в обчислювальному центрі на кафедрі.

Паралельно ми почали «занурюватись» в програмування в гуртожитку, робили курсові та лабораторки за гроші. Скажімо, одна робота коштувала 150 грн, прийшло 10 людей і ми за один вечір мали вже 1500 грн. Місячна стипендія тоді ж була приблизно 300 грн.

А ще ми за одні вихідні запроектували першу мережу в гуртожитку, це був 2004 рік, а нас вже підключили до інтернету. То були 3 поверхи з десь близько 30-50 комп’ютерів на кожному. Покрили тоді всіх за допомогою з’єднання «дерево».

На останньому році навчання в мене вже були прибуткові проекти: я займався програмуванням інтегральних мікросхем для Дніпра, розробляв автоматизовану систему керування витрат автобази для будівельної компанії Японії на базі 1С.

Пізніше вивчив Java і пішов працювати в SoftServe. Спершу був програмістом, потім тімлідом. Мене притягує робота з людьми, організація процесів, тому перейшов в менеджери.






Володимир Біловус, CEO в UKEESS Software House

Свій шлях програміста починав з FoxPro для DOS у ДРФО ДПА у Львівській області ще в далеких 90-х. Перший комерційний досвід здобув на початку 2000-х як ColdFusion Developer.

Спробувавши себе у Desktop/Web/Database/Design розробках, свою нішу знайшов, зосередившись на непопулярному напрямку HTML/CSS/JavaScript. Занурившись з головою у дослідження тонкощів DHTML, став провідним Front-end розробником у компанії, де на той час працював. Як приклад, почав використовувати ідею Ajax підходу ще задовго до того, як цей підхід став мейнстрімовим.

Успішний розвиток одного з freelance-проектів підштовхнув до створення власної справи і вперше назва UKEESS Software House пролунала на початку 2004 року. У ті далекі часи вся краса для юзерів творилась на ще пузатеньких екранах і громіздких системних блоках. Від тепла роботи комп’ютера, до речі, можна було непогано прогріти кімнату, де я і зібрав однодумців :)

P.S. Мій перший комп’ютер був побудований на базі процесора Intel® Pentium® II з тактовою частотою 350 МГц.

Андрій Когут, CТO в UKEESS Software House

Вирішив, що Back-end — це моя стихія ще у студентські часи бурних 90-х років. І, як всі молоді й талановиті розробники, почав активно програмувати вже на останніх курсах університету не просто на базі лабораторок :) Перший комерційний досвід прийшов із freelance ще в 1999 році. Проект був доволі великим, адже пов’язаний зі сферою будівництва і включав дуже громіздкі математичні обчислення для проектування будинків. Основою цієї розробки стала мова програмування Object Pascal та середовище Delphi, а стартовим залізом — комп’ютер на базі процесора Intel® Pentium® Pro з тактовою частотою 166 МГц. Пішло на це замовлення близько пів року недоспаних ночей (навчання в університеті на стаціонарі ніхто не скасовував). Опісля було ще багато інших комерційних проектів на Delphi та цікавих челенджів, пов’язаних із Assembler.

А на початку 2000-х почав писати код на доброму .NET. Хоча не C#-ом і Delphi єдиними: FireBase, Fortran, Object Pascal, Java, Python, TypeScript. Тому можу похвалитись участю в розробці великих успішних інфраструктурних рішень. До речі, на старті своєї кар’єри (в 2001 році), я був одним із перших українських розробників, котрі долучились до створення першої та найбільшої того часу e-commerce платформи типу shopify.

А от так ми з Володимиром Біловусом творили історію компанії UKEESS Software House: трохи код писали, трохи й майстрували ;) Тепер — це 2 комфорті офіси в Львові і понад 70 однодумців. Ось така вона успішна історія початку двохтисячних років!

Ігор Андрейчин, Co-Founder and Head Of Technology в company42

Навчався в Національному авіаційному університеті. У 2006 році захистив дипломну роботу, що була пов’язана з ІТ. Далі розвивав власний продукт і вже в 2009 році заробив перші гроші від Google.





Максим Ковтун, Chief Software Architect в Sigma Software

Еще в школе мне нравились точные науки, особенно математика и физика, и в тот момент я был уверен, что стану экономистом. В девяностые эта профессия была популярной.

До 1997 года я вообще не знал о существовании компьютеров. Но в том же году из небольшого районного центра моя семья переехала в Луганск, я пошел в 9 класс физико-математического лицея и там на уроках информатики «вошел в ИТ». Наверное, это то, что называется призванием: увидев впервые компьютер, я почувствовал, как что-то во мне кликнуло. Я больше не хотел быть экономистом, а хотел работать только с компьютерами.

На уроках информатики мы учились программировать на Pascal. Это были еще те компы («Поиск −2»), куда вставляешь дискету, запускаешь с нее DOS, меняешь дискету на ту, где записан язык Pascal. До сих пор помню, как проходил процесс этого программирования: я дома писал программу на листе бумаги, приходил на урок, набирал текст и успевал запустить программу. Выводилась ошибка и звучал звонок с урока. Ошибку было важно запомнить и исправить за неделю до урока. Дома компьютера по-прежнему не было, и я думал над ней, крутил разные варианты решения просто у себя в голове. Думаю, эти обстоятельства и выработали у меня полезный скилл, которым я пользуюсь до сих пор — отлаживать программы в уме. Такими были первые программы, а высшим пилотажем было выводить картинки на монитор или делать анимацию.

Иногда я развлекался тем, что писал программу, которая выглядела как редактор Pascal. А когда компилируешь и запускаешь прогу, она выводит случайную ошибку типа Invalid user.

Следующий большой шаг в программировании случился со мной еще до универа.

Я входил в Малую Академию наук по физике на базе Восточно-украинского национального университета. Наша с преподавателем задача была мониторить солнечную активность подсчитывая количество частиц (мюонов), прилетевших из космоса на Землю. Он занимался созданием прибора, который регистрировал эти частицы, а я писал программу, считывающую показания прибора, накапливающую данные и строящую различные графики — суточные, квартальные, годовые. В этом же вузе я и учился позже на кафедре информатики. Кстати, лет через десять, мой одногруппник, работающий на кафедре прикладной физики, предлагал преподавателю переписать мою программу, ведь она была написана еще на Pascal. Преподаватель отказался, так как в этой версии ему было все понятно, и она работает до сих пор хорошо.

Первой моей работой в ИТ-сфере стала небольшая компания одного из преподавателей. Пилили бухгалтерскую систему наподобие 1С на языке FoxPro. У нас не было процессов, методологий, но продукт был серьезный — установлен на заводе в бюро технической инвентаризации, на разных предприятиях, им пользовались реальные люди для решения реальных проблем. Это был мой «промышленный опыт». Бывало, нам звонили из бухгалтерии предприятия с проблемой: баланс не сходится на 1 копейку. Мы выезжали «на объект», искали в бесконечных распечатках, где потерялась эта одна копейка, потом ехали смотреть расчеты нашей системы и дебажить код. Иногда это занимало полдня.

В этой же компании познакомился с ребятами, которые уже программировали на C#, они и познакомили меня с .NET. Уже в 2003 мы с друзьями писали софт для торгов на бирже — платформу forex server и forex client. Я писал сервер на C#, а друг писал Java апплет, который мы тоже вместе осваивали на практике. В 2008 меня по телефону собеседовали в Eclipse SP (сегодня Sigma Software) на проект Volvo. Здесь я вырос до Chief Software Architect.

2009 год, первая командировка в Швецию

На жаль, не у всіх ІТ-спеціалістів, що виявили бажання поділитись своїми історіями про старт кар’єри, збереглись фотографії. Але історії варті публікації!

Андрей Сыровенко, Team/Tech Lead в Daxx Kharkiv

Здравствуйте, меня зовут Андрей, мне 42, я программист...

Как я докатился до жизни такой? Ну... Это всё тлетворное влияние друзей и знакомых. А началось всё ещё в школе. Уроки информатики у нас должны были начинаться с 9 класса, но уже в 8 у меня возникло стойкое ощущение, что буквально все одноклассники уже «шарят» в компьютерах, и один я «пасу задних». Срочно нужно было что-то делать, и, по совету одноклассника, я начал учить BASIC. Сначала просто по книгам.

Свою первую программу я написал в тонкой тетрадке в клеточку, всё ещё не имея при этом доступа к компьютеру. Это была реализация популярной в своё время игры Sokoban, сценарий которой я прочитал в какой-то книге или журнале. Случилось это летом 1991 года, во время «летней практики» — в колхозе, «на кабачках». А вскоре после этого у меня появился и регулярный доступ к компьютеру — отец начал брать меня с собой в центральный офис организации, в которой работал, и куда он ездил по вторникам на совещание; там была какая-то «персоналка» (то ли AT, то ли XT, еще из тех «динозавров», у которых в ПЗУ, помимо BIOS, был прошит и интерпретатор BASIC). Именно там я за несколько вторников набрал и отладил свой Sokoban.

После BASIC были PASCAL (требование школьной образовательной программы по информатике), Assembler и C. В 10 классе у меня появился свой собственный ключ от школьного компьютерного кабинета, а в 11 классе мне открыли трудовую книжку и официально трудоустроили в родной школе — я получил полставки лаборанта при кабинете информатики.

C (тогда ещё без плюсов) я тоже сначала учил по книгам, и тоже под влиянием кого-то из одноклассников, который как-то сказал, что мол «самый крутой язык программирования — это С». Позже, уже на 3 или 4 курсе университета, аналогичная история у меня произошла и с базами данных — кто-то из знакомых высказал мнение, что Oracle — это круто и перспективно... В ближайшем ларьке был куплен CD с пиратской версией Oracle 7 Server for Windows NT, и жизнь снова перестала быть скучной.

С выбором специальности у меня проблем не было, к моменту окончания школы я уже точно знал, что хочу связать свою жизнь с компьютерами. Однако «проблемы» с моим выбором были у некоторых моих знакомых. Меня даже пытались уговорить «не делать глупостей». Среди аргументов были утверждения, что «много программистов никому не нужно, без работы останешься» и «всю жизнь будешь бухгалтерию автоматизировать, зачем тебе это нужно?!». В 2019 году звучит диковато...

В 1997 году (я тогда уже учился на 4 курсе ХГТУРЭ, нынче ХНУРЭ) я уволился из школы, и устроился работать в коммерческую компанию, работавшую в сфере торговли. Выполнял типичный набор «админских» задач и разрабатывал ПО для складского учета. На Visual C++ и Oracle. Кажется, я точно не искал лёгких путей... А ещё в 1997 году у меня впервые появился доступ в Интернет. Конечно же это был Dial-Up. Нам не повезло с АТС, соединение редко работало стабильно на скоростях больше 2400 Bd, и свои первые 40 MB... сами догадайтесь чего я скачал именно на этой скорости.

А в 2003 году я наконец «вошёл в IT» — устроился C++ разработчиком в харьковский филиал компании MaxBill. Но это уже совсем другая история...

Геннадій Зарайський, Database administrator в N-iX Kyiv

Йти в ІТ я вирішив у 20 років (1989 рік), коли був в армії. Я прочитав книгу «War Games» про школяра-програміста, який рятує світ, і захотів вивчати програмування.

Після армії за рекомендацією отримав місце техніка в УКРГІДРОСПЕЦБУД, а паралельно вступив в КПІ на факультет «Інформатика та обчислювальна техніка», відділення робототехніки. Оскільки факультет був вечірній, багато я там не вивчив. Ходив туди як в клуб по інтересах.

Перша мова програмування, яку вивчив — Fortran. Адже саме з нею потрібно було працювати на комп`ютері См-1420. Машина була за розміром як декілька шаф-купе та мала 128 кілобайт пам’яті.

Чотири роки я працював в Інституті ядерних випробувань у Києві, де вивчив мову С, С++ і базу даних Іnformics. Ми писали програми, які збирали показники датчиків, встановлених на ядерних реакторах атомних електростанцій.

Після цього працював у ще декількох місцях та вивчив SQL. На початку 2000-х Delphi, з якою працював тоді, припиняли використовувати, і я вирішив сфокусуватися на роботі з базами даних. З цим працюю і сьогодні на проекті Lebara (телекомунікаційна компанія) у N-iX у Києві.

Станіслав Сисоєв, JavaScript Developer в Clockwise Software

Почав свою кар’єру інженером в Обленерго у 2006 році, IT для мене було лише хоббі. Замислюватися про зміну профессії почав в армії. Побратим, що працював в IТ, порадив програмування як додатковий заробіток. Тож я почав навчатись онлайн за допомогою відкритих джерел, курсів та відеоуроків.

У 2016 я отримав перший проект на Upwork. Продовжував працювати в Обленерго, проте хотів увійти в IT повністю :) Перші співбесіди не принесли успіху, але вказали шлях до розвитку. Платиновим квитком в IT став нетворкінг! Свою першу IT-компанію знайшов, коментуючи тред на Facebook. У 2018 за пів року інтернатури, 3 місяці стажування із ментором, я отримав комерційний проект. Тепер вже рік працюю в IT-команді, програмую на JS та розповідаю про свій кейс :)

Yaroslav Hrabar, Software Engineer в SoftServe

Я вчився в математичному класі, відповідно і з предметом інформатики я познайомився в школі. Ми дуже сильно «штудіювали» консольку MS-DOS — тобто команди операційки і різні способи їх виконання в командному рядку.

На той час я не до кінця розумів, нащо те все... Геть як і весь інший математичний хардкор! Типу — ну, нащо в реальному житті треба будуть ті похідні?

Вчитель інформатики водив в комп’ютерний клас педагогічного університету. То, напевне, і було перше знайомство з компом. Згодом у школі теж з’явилися перші комп’ютери, на яких ми вантажили Бейсік з 5-дюймових дискет та грали в Комерсанта та Tower.

Насправді, першим мені пригадується саме досвід гри на комп’ютері, а не роботи на ньому. Пам’ятаю, я ходив до своєї мами на роботу в університет і «зависав» там в Heroes, Duke Nukem, Heretic на Pentium 100.

Я мріяв бути військовим — серйозно роздумував про Президентську Гвардію, поки не почав «гратися» на комп’ютері. У результаті я вступив на факультет кібернетики Рівненського економіко-гуманітарного інституту (сьогодні Міжнародний економіко-гуманітарний університет). Першою мовою програмування для мене був Turbo Pascal. Важко пригадати саме першу програму, написану, скомпільовану та запущену, але то точно був якийсь алгоритм — щось на кшталт сортування масиву методом бульбашки.

Якщо ж говорити про досвід роботи, то першою мовою для мене була мова С, а проект — OpenMotif — бібліотека для написання десктопних програм з GUI для Unix-подібних операційних систем. На той час цими Graphical User Interface могли користуватися NASA, чи метрополітен якогось із міст США.

Наразі я не уявляю, що ще можна робити на цій землі таке ж цікаве і прибуткове, як Software Engineering. Цей напрям тільки починає розвиватися, кількість технологій, мов, підходів постійно зростає. Все навколо оцифровується та починає залежати від девайсів.

Leonid Terentyev, Senior PHP developer в Scalors

У дитинстві комп’ютери в нашому домі дуже часто змінювалися. Мій батько тоді працював з великою електронною лічильною машиною, яка була розміром з кімнату. Приблизно коли мені було вісім років (1989-1990 рр.), з’явився наш перший комп’ютер ДВК (діалоговий обчислювальний комплекс), на зміну прийшов ES-1841, далі «Пошук» та ZX Spectrum. У той час всі комп’ютери підключали до телевізорів, які слугували моніторами.

Потім з’явилися процесори Intel 286, 386 та 486. У молодших класах у Миколаєві користувалися великою популярністю комп’ютерні клуби з комп’ютерами БК-001. Пам’ятаю, я приходив з розумним виглядом і говорив: «Дайте мені, будь ласка, Бейсік», — всі дивилися на мене величезними очима. Перші іграшки, які написав на Basic — це були геометричні візерунки, наприклад, «зоряне небо». Зазвичай малював, створював різну красу, але пам’ятаю, одного разу навіть написав «Змійку». Приблизно тоді я зацікавився вивченням Paskal. В основному, займався сам, інколи допомагав батько або старший брат, який той час навчався в комп’ютерній школі.

У 8-му класі комп’ютерної школи (1994-1995 рр.) у нас з’явилися модеми, які поширювали Фідонет. З ними весь світ був доступний. Там були різні форуми з 3D-графіки, програмування, де можна було навчитися всього. Фідонет працював за такою схемою: в усьому світі були вузли, ключові станції, які працювали цілодобово або в певний час. У кожної станції були підписники, хтось відправляв повідомлення в конференцію, на вузлову станцію, а та, у свою чергу, була пов’язана з іншими станціями і передавалася модемами. Можна було спілкуватися по всьому світу, але в основному це були російськомовні країни СНД.

Андрій Кладочний, Software Engineer в SoftServe

Мене з дитинства цікавили комп’ютери. На першому курсі, коли я жив в гуртожитку, стабільного інтернету не було, але була мережа студмістечка, де студенти «шарили» між собою різноманітні файли. Там я і знайшов перші книжки з С++, які взявся вивчати.

Наступним кроком було вивчення предмету «Технології програмування», де ми почали вивчати С++ Builder. Це вже було більш схоже на щось практичне, адже без особливих зусиль можна було «зібрати» якусь програмку з більш-менш пристойним інтерфейсом. Наприкінці курсу (2011 чи 2012 рік) у нас була курсова робота, де потрібно було реалізувати «клієнт-серверний» додаток із базою даних на MySQL для відображення розкладу руху автобусів по автостанціях. Хоч це і була лише курсова робота, проте це вже було схоже на щось реальне і корисне.

Власне, з цією курсовою пов’язана і кумедна історія. Оскільки не у всіх на нашому потоці було бажання вчитися програмувати і писати курсову, то був запит на «допомогу» із написанням цієї роботи. Архітектура у всіх була приблизно схожа, відрізнялася лише тим, що мало зберігатися в базі даних (каталог книг, каталог відеофільмів), тож я разом з одногрупником підготував шаблон програми і лише змінював базу даних під конкретне завдання. Це були перші для мене гроші, зароблені завдяки програмуванню. Здавав курсову я пізніше деяких людей, яким допомагав із її написанням і під час демонстрації її викладачу, у мене «вивалилась» помилка, хоч до того все працювало нормально. Викладач сказав на це, мовляв, все окей і що він бачив результат моєї роботи в інших однокурсників.

Alexey Gurzhiy, Project Manager в Clockwise Software

Cвого часу працював інструктором у Буковелі, а там і вершини грузинськіх гір були скорені! Згодом і в Дніпровській Лавині довелось працювати!

Шлях до IT в мене був тернистий та важкий. Почав кар’єру, cформувавши з другом власну рекламну агенцію, але друг поїхав, і я залишився один :( Продав свій бізнес, попрацював інструктором і подався до IT. Мене запросили РМ-ом до компаніі розробки ігор і сподобалось, залишився! Тепер я частина команди Clockwise Software, щодня менеджу проекти і команди.


Читайте також: Українське ІТ в 90-ті та на початку 2000-х: перші офіси компаній.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

От фоток и кулстори сразу повеяло cd дисками, Windows xp, DC++, ICQ, CS 1.6, WoW, Warcraft 3, KDE2, FreeBSD, интернетам по карточкам, winamp, книгами по программированию купленными на рынке, аниме, jabber, компьютерными клубами, гопотой и серыми многоэтажками спальных районов. Чувство приятной ностальгии и осознание того, насколько же сейчас лучше жить.

огневые свитера и «офиса» в квартирах типа «бабушатник» — это я понимаю тру!

Тесен мир!

В 10 классе у меня появился свой собственный ключ от школьного компьютерного кабинета, а в 11 классе мне открыли трудовую книжку и официально трудоустроили в родной школе — я получил полставки лаборанта при кабинете информатики.

Если я все правильно понимаю, это моя школа, и именно благодаря Андрею в этом самом кабинете «в порядке факультатива» сидела и определенная группа школьников, имевших тягу к компьютерам, а среди них и я. Спасибо, Андрей!

Как ни крути, а трушные прогеры спецы это дети девяностых-начала нулевых, энтузиасты своего дела, любители не зарплат в долларах, а хорошего кода :)

ZX Spectrum на касетах, «Поиск» та Commodore 64 на 5″ дискетах... MK-52 з модулем пам’яті ;)
«Как молоды мы были...»

121 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Как вы программировали на этих поганых мониторах? :)

Вот оттуда и пошла фраза «выжигать глаза монитором».

Мониторах?
Советский телик с кинескопом + рабочее разрешение спектрума 256×192 )
Это конечно ещё хобби было и суровые 90-е, а не период коммерческой разработки, но по количеству часов в день за ассемблером, примерно сравнимо.

С одной стороны ад, но сравнивать то не с чем было.

чуть омаром не подавився. згадав мівіну і нескафе з пакєтіка. всплакнув. взгруснув за молодістю

і нескафе з пакєтіка

был маккофи 3 в 1 самая популярная штука была специально покупали именно его часто на свои деньги сто лет не пробовал эх ))

Приятно увидеть знакомые лица из начала 2000-х :)

вот вам картинки нашего возможного настоящего ) если бы ИТ было по налогообложению как все )

эммм.. а сейчас ИТ по налогообложению не как все? КабМин как раз сейчас и работает над тем чтобы ИТ перешли на «налогообложение НЕ как все»

я помню перед выборами президента Зеленский встречался с представителями IT и спросил что он может сделать для IT, ответ — не нужно НИЧЕГО делать и все будет ок ), кстати наш сектор IT — это яркий практичный пример реализации принципов 5.10 (в урезанном виде) Логика простая — не нужно мешать ИТ, нужно опыт НЕ регулирования ИТ перенести на другие сектора экономики — провести налоговую реформу наконец то!

та хоть миллион — лишь бы ставки были низкие и отчетность простая

а вы что будете сразу в разных группах работать? )

Я говорю с практической точки зрения — выбираешь группу и работаешь если условия тебе подходят, сколько там других групп — не интересно

А потом во время проверки ещё собери 9000+ документов подтверждающих, что ты не верблюд твоя деятельность не нарушает рамки выбранной группы.

Я абсолютно не увидел логики в Вашем ответе:
Вы написали:

если бы ИТ было по налогообложению как все

, я спросил

а сейчас ИТ по налогообложению не как все?

Ответа вроде так и не увидел, поэтому повторюсь: а чем налогообложение ИТ сейчас не как у всех?

Вы в курсе что представляет собой предмет разговора? В чем например разница между общей системой налогообложения и упрощенной? Нет? Тогда подтяните базу для начала предметного разговора

поверьте мне — представляю. Так вот поясню:: упрощенная система налогообложения применяется и для заведений общепита и для магазинов и для юристов и, как ни странно, для ИТ. Так вот снова мой вопрос:

а чем налогообложение ИТ сейчас не как у всех?

Экономика состоит из крупных, средних и малых предприятий, упрощенная система применяется только для малых предприятий (ограничения по обороту) поэтому то что вы рассказываете это малая часть экономики, основная часть работает по общей системе налогообложения. Доля упрощенки в доходах составляет 4% Вы что не можете сравнить две разные системы налогообложения? И да — лавочку эту прикрывают

Так и не получилось у меня обьяснить Вам очень простую мысль: сейчас ИТ по налогобложению «КАК ВСЕ», а вот перевести ИТ как раз и хотят на систему «НЕ КАК ВСЕ».

Доля упрощенки в доходах составляет 4%

вот именно поэтому и хотят перевести на систему «НЕ КАК ВСЕ», так как именно на этой самой «упрощенке» ИТ и не показывает свои реальные обороты чтобы не слететь с этой самой 2й группы.

ну ок — мы разошлись в точке отсчета — я считал точкой общую систему налогообложения, а вы -упрощенную, бывает )

Приємно почитати!

Ребята из DOU, добавьте плиз на сайт кнопку «вверх»)
Статья классная! но длинная)

Кнопка «Home» на клавиатуре уже не тру? :)

Конкурс, кто здесь больший олдфаг? Начал програмить задолго до нулевых. В школьном кружке информатики на машине CM1300 производства ПНР. Ассемблер со всякими охренительными методами адресации, типа такого: MOV (R1)+, @(R7)+

Правец 82 производства НРБ
КУВТ «Ямаха» YIS-503IIR

Ассемблер со всякими охренительными методами адресации, типа такого: MOV (R1)+, @(R7)+

ну дык честно стыренный PDP-11 а чего ты хотел? )) он же ж К1801 хотя конечно теперь в наши дни советская википедия п.т «говорит» якобы «прямого зарубежного аналога нет» конечно нет всё придумали сами а бинарная совместимость просто так получилась так бывает ))

в старину когда маки были большими они намертво уделывали х86 платформу именно этими особо хитрыми адресациями что позволяло особо эффективно работать с массированными данными вроде картинок и мультимедия

PDP интересная архитектура, была еще VAX, ее дальнейшее 32-разрядное развитие, в которой насколько помню уже была виртуальная память со страничной организацией. Все это кануло в небытие под натиском писишек. Мы еще работали на такой машине MERA60 (тоже клон архитектуры PDP, по моему польская микроЭВМ разработанная для сопряжения с индустриальным оборудованием). к ней подключалось несколько ДВК без диска. операционная система на комп ДВК загружалась по сети в RAM, и комп мог работать до следующего выключения питания. чтоб инициировать загрузку, нужно было ввести коротенькую последовательность машинных команд в 8-ричном коде. @177500 чего-то там . Я один из всех ученикjв знал этот бутлоадер наизусть (чем гордился :-) ), остальные обычно просили помощь преподавателя. Все эти ДВК были объединены в локальную сеть , с общими разделами на дисках (жесткие кассетные диски, те из которых антенны для телевизоров потом делали), и был общий сетевой принтер «Роботрон», здоровый такой, печатал на широкой бумажной ленте с дырочками по краям

была еще VAX, ее дальнейшее 32-разрядное развитие, в которой насколько помню уже была виртуальная память со страничной организацией. Все это кануло в небытие под натиском писишек.

не совсем так и где-то круто повезло но VAX VMS лёг в основу сперва Windows NT ну а потом и вообще Windows когда «писишное ядро» наконец отменили переведя всех на «взрослое» ))

но вообще глядя конечно на VAX просто удивление берёт что все идеи вот же ж они причём вместе с реализацией причём это всё ещё и работает причём ко этому всему есть ещё и GUI (привет ликнукс) причём это родом всё ещё с 70-х уже прошлого века это при том что современный айфон имеет 6 ядер на частотах до 3 ГГц и 4 ГБ оперативки а ключевые отличия новой модели больше фотокамер хороших и разных ))

двк-2. «дуп-лін-рєд» — вже не памятаю шо воно робило, але цю послідовність кнопок треба було натиснути перед початком роботи

Большие ЕСки олдфажнее :)

BALR 15,0
USING *,15
LA 1,12
SVC 107
BR 14
Распухание головы в попытке понять отличие «базового телекоммукационного метода доступа» от «общего телекоммуникационного метода доступа» и под какой из них таки надо писать.
Патчинг бинарей на диске через IMASPZAP.
Вершина юзерского интерфейса — диалоговые системы — прототипы IDE (у нас были JEC и Вектор, хотя больше всего в СССР водилось Primus).
При остановленной ОС можно было продолжать играть в Star Trek на дисплеях ЕС7066.
Документация: подставка под чашку кофе из справочника ошибок супервизора с гордым индексом Ц51.804.006 Д29.
«Самиздат» с распечатками Стругацких (у меня на «Далёкой радуге» кто-то написал на обложке «Оранжевая планета» — о чём он думал, не знаю, но я получил заряд офигевания, открыв нормальное издание).
А из корпусов дисков — роскошные коробки для вязальных ниток (до сих пор сохранились).

Я читал про это в книге «Программирование для системы IBM/360» (вот такие я книжки в детстве читал в отличие от нормальных детей) . Моя мама была инженером и программировала на Фортране. У нас дома была эта книга, которая меня не на шутку заинтересовала. Я не особо в этом что-то понимал в том возрасте, но было интересно

Тесен мир!

В 10 классе у меня появился свой собственный ключ от школьного компьютерного кабинета, а в 11 классе мне открыли трудовую книжку и официально трудоустроили в родной школе — я получил полставки лаборанта при кабинете информатики.

Если я все правильно понимаю, это моя школа, и именно благодаря Андрею в этом самом кабинете «в порядке факультатива» сидела и определенная группа школьников, имевших тягу к компьютерам, а среди них и я. Спасибо, Андрей!

ІТ-спеціалісти на початку нульових >

Наприкінці курсу (2011 чи 2012 рік) у нас була курсова робота,

?????

Крутая статья — только позитив. Не дочитал до конца, т.к. очень много букав)

Вот с компами у меня как-то складывалось ничего, а мониторы всегда были проблемой :)
Приходилось лепить преобразователь и реанимировать ламповый телек ’Весна-308′
Весёлое время было :)

Хто може по пам’яті сказати свій номер ICQ?

Not anymore. Он еще и к общажному имейлу привязан, так что без шансов.

Він для мене не існує після того як його придбало мейлсру.

Я теж вже сто років юзаю, але ці цифри здається вже викарбувалися навічно.

Тот который ещё шестизначный? %) А вообще в то время в онлайн игре можно был выбрать имя «mike» и оно не было занятым %)

у меня пятизнак ;) вроде. а второй 9ти значный. ушли вместе в почтой на мейл ру.

Редкое явление: соревнуются, у кого короче (:

163789573. ПС: не пользуюсь уже лет 15

22945312. не пользуюсь аськой сто лет, и забыл пароль. но номер помню

А я номер никогда не помнил, редко он нужен был. Чтобы на новом месте запустить аську или QIP есть у меня майл с номером, написанный мною на мой же адрес. Но в этом десятилетии уже не запускал.

Моё везение ушло на девятизнак который запоминается лучше многих 6-7 знаков:
498-489-490
:D

211253799, логинился зачем-то неделю назад — пустота, год назад там был кто-то один в онлайн. Общажная 1645(привет родной Хирэ № 8)
P.S. кто может пополнить инет от Цяпы? )))

icq 55968821 fido 2:463/2407 Зашел в аську все контакты «Был давно»

Я можу, але навіщо?

Три номера в своей жизни я знаю наизусть: телефон мамы, телефон жены и свое icq.
156248447.

s.dou.ua/storage-files/2006.jpg

Как всегда не обошлось без жидомасонов)

ZX Spectrum на касетах, «Поиск» та Commodore 64 на 5″ дискетах... MK-52 з модулем пам’яті ;)
«Как молоды мы были...»

MK-52 з модулем пам’яті ;)

да была такая мичта была

расчехляйте олдомеры)

Как ни крути, а трушные прогеры спецы это дети девяностых-начала нулевых, энтузиасты своего дела, любители не зарплат в долларах, а хорошего кода :)

Люблю высокие зарплаты и хороший код. Это очень труъ или не совсем труъ?

Подумай, что было основной мотивацией когда начинал этим заниматься и получишь ответ, но если вдруг работал менеджером 10 лет, а потом решил, что без вайти жить не можешь и это твое призвание...автоматом выходишь из номинации на

труъ
Подумай, что было основной мотивацией когда начинал этим заниматься

Мотивация была получить работу чтобы располагала шевелить мозгами и хотябы $600-700 со старта.

Я в IT всегда искал деньги. Я знал что их там много, Билл Гейтс, всё такое. Поэтому надо делать продукты и продавать их компаниям с баблом.

Понимал ли я что там (в украинском IT 90-2000) их нет в тот момент и где же они есть, я не уверен. Тогда инет был не так уж распространён. Помню как ходил по dialup в интернет, телефон тогда был безлимитный домашний, потом стал поминутный. Помню пытался продаваться на ранних биржах среди индусов в 2002-2003 и ничего не выходило. Тоесть я думал что платят много. Но проверить или доказать я это особо то и не пытался.

Тоесть я не могу сказать, что я любил какой-то там «хороший» код, а не деньги. Просто я по факту умел писать простой императивный код, программы получались и к 17 годам у меня было опыта лет 6 каждодневного его писания. Собственно мне нужны были деньги, а ничего другого я более менее профессионально не умел делать. Тоесть было мало других профессий, которые можно было бы также оттачивать годами без дорогостоящего оборудования, без отрыва от школьной учёбы.

На тех железяках плохой код просто не работал! Вот от слова «совсем».

Я имею ввиду, что он был совсем не «совершенный», не SOLID, и возможно не ООП, а иногда и содержал goto, прости господи.

на железяке нельзя без гото если что по-другому кусок кода который надо обойти никак не обойти они прямо друг за другом в памяти без скобочек и без отступов ))

Да ладно, в 2004м только появилися наметки на то, что в ИТ есть деньги.
В 90х-2000х про деньги в ИТ никто не вспоминал, обучение было как сейчас на учителя математики, без переспектив, но интересно.

Мммм... И как это ММдата с Телесенсом в конце 90-х начали... Да и я как бы тоже не благотворительностью занимался.

персоналка

А я вже й забув що таке слово було у використанні.

От фоток и кулстори сразу повеяло cd дисками, Windows xp, DC++, ICQ, CS 1.6, WoW, Warcraft 3, KDE2, FreeBSD, интернетам по карточкам, winamp, книгами по программированию купленными на рынке, аниме, jabber, компьютерными клубами, гопотой и серыми многоэтажками спальных районов. Чувство приятной ностальгии и осознание того, насколько же сейчас лучше жить.

а с freebsd что не так? ))

ЗЫ: компьютерные клубы как ни странно довольно популярная вещь я видел один в 2011-м правда не в Киеве )) и ещё в закордонах разных они похоже никуда и не пропадали хотя там не было такого бума как у нас например средняя гостинница обычно может предложить «бизнес-рум» с компами и даже в аэропортах такие есть

кое-где они даже еще есть и называются «Ночные компьютеры»)))

Компьютерный клуб в нулевых это пресловутая «игровуха». Уникальное пост-советское явление. Словами атмосферу этих мест не передать.

и интернет )) у меня на районе было отделение укртелекома а может укрпошты там стояли компы с интернетом

Тут 3’’ флопами больше веет. Или даже 5ʼʼ

Мой первый был 8...

Не первый, но таки помню эти грампластинки :)

СМ-1420. ОооооооОООООО... RSX-11M с трехбуквенными командами. Я успевал залогинится и подмонтировать отключенный дисковод быстрее чем системщики понимали что происходит :).

Такой еще вопрос по RSX-11M. Чтобы монтировать диски , нужно же было физически включить-разогнать дисковод) и уже после этого вы могли программно смонтировать нужный вам разогнанный дисковод.

Все правильно. Дисковод був фізично відключений і вся ОС висла після mount DX:. Що там було з таймаутом не до мене :).

Windows xp

? Ох маладежь.... MS DOS и выковыривание виря из бутсектора руками!

Это топик про 2000-е, а не про начало-середину девяностых :)

Это топик про то кто как начинал!

Бери выше: Windows 3.11, DOS 6.22, 640K RAM, 2MB VRAM, 20MB HDD, Wing Commander урезанный — 7MB. DOOM & DOOM2, Duke Nukem 3D, Prince, Clipper 5.0, dbf, SuperCalc, Norton Commander, Volkov Commander, Fortran, FOCAL, Crusader No Mercy/No Regret, Siberia, Phantasmagoria 10 CDs, Turbo Basic, Turbo Pascal, ZX Spectrum (Sinclair) 64k/128k, Floppy Discs 5,25’’ & 3.5’’, и прочее, и прочее, и прочее...

огневые свитера и «офиса» в квартирах типа «бабушатник» — это я понимаю тру!

в квартирах типа «бабушатник»

типа сегодня процентов 90 квартир в киеве не такие )) ну хотя бы б 80

хз, на счет нынешних квартир в Киеве, но в начале 2000-х такие офиса были огонь! при коврах, обоях в цветочек, люстрах, с поредевшими висюльками, холодильник «Днепр»... ммм... вышак было иметь офис на одном из этажей какого-нибудь проектного института, но это только если компания с иностранным капиталом.

ммм... вышак было иметь офис на одном из этажей какого-нибудь проектного института, но это только если компания с иностранным капиталом.

к.м.к. никто просто не пробовал на деле они стоили копейки (относительные) у меня где-то в 2004-м (до революции) были знакомые ребята по фотоделу так у них был офис на 2 комнаты где-то в районе ... ща по карте посмотрю как это называется )) теоретически это Леся Курбаса 2Б или соседнее в офисе был обычный такой офисный бардак но без фанатизма

другие совсем левые знакомые и совсем случайные имели офис в кибинституте на глушкова ещё в 2000-м кажется я тогда ещё киев мало знал совсем (совсем не знал) ехать через лыбидскую для меня была тьма таракань но не потерялся )) помещения же ж помню позабавили совсем как в кино «люююди!» (к) (тм) я почему-то до этого думал что такое только в кино ну специально как в кино ))

Квартиры такие есть, а вот офисов уже нет.

Ламповые ЭЛТ фото. Топчик — банка с огурцами на системнике. Я бы многое отдал сейчас за свой блестящий zx spectrum и литр рояля для протирки магнитных головок в кассетнике.

IBM PC/XT 8089, 640kb, вінчестер не памятаю на скільки, два привода 5.25 + монохромний монітор Hercules
Ну і клавіатура з написаними на ній фломастером кириличних літер

XT был 8088, а винты первые были на 21Mb, с контроллером ST506/412, с тремя шлейфами, и занимали отсек 5.25 в полную высоту. У меня такой был, и я к нему нашел куда светодиод воткнуть, чтобы светился на морде этого XT. Мышку еще через ком-порт подключал, 4 проводами без разъема, т.к. переходников с DB9 на DB25 не было. Да, было время... Игры на таком практически никакие не шли, зато изучать ассемблер по книжке Питера Нортона — самое оно. 1993, AD.

ХТ стандартный вообще то был на 8086. 8088 это урезанная версия с 8-битной шиной данных.

PC XT это модель фирмы IBM, и она была на i8088. Я это и сам помню, и Википедия со мной согласна. Другие компании могли выпускать и на i8086, и 80186 и т.д.

По фоткам немного напоминает атмосферу Бандитского Петербурга.

Еще есть «Українське ІТ в 90-ті та на початку 2000-х: перші офіси компаній»:
dou.ua/...​ian-it-companies-started

95 год, zx spectrum, 128кб рамы на борту. tr-dos, бэйсик.... эхххх....
ламповость статьи 10 из 10

мажорный спектрум, у всех 48K были )

У меня Spectrum тоже был и джойстик как на первом фото. Круто было софт грузить через магнитофон Скиф с кассет.

Кассеты — повседневность. Круто было на Спектруме игрушку с 5-минутной загрузкой загрузить с дискеты. Это был шок.

Перемотка кассеты карандашом для выбора нужной игры ...

я когда-то писал программу для поиска нужного раздела на кассете вопрос был большой в позиционировании в принципе счётчик ленты справлялся но его ещё надо было оцифровать

Это там где был счётчик :)
А там где не было — мсгнитн на привод, геркон на контакты кнопки + на калькуляторе, и хитрая константа введення до этого :)

Были времена. Клавиатура ЕС-7927-01 была очень даже на уровне. Помню, переделал ее для Spectrum

Підписатись на коментарі