Як почати кар’єру в IT, якщо не вмієш писати код: досвід PM’а

Я PM в інтернет-маркетинговому агентстві більше двох років. Так, це не зовсім розробка проектів, але всередині компанії є окремі команди прогерів, котрі працюють над власними продуктами. Тому методика роботи над проектами доволі схожа. Я прийшов у сферу умовно пізно — після 8 років роботи в банківській сфері, спеціалізувався на співпраці з міжнародними платіжними системами. Зараз веду крупні проекти і відповідальний за власну команду проектних менеджерів.

В IT потрапив випадково — якось мені на пошту надійшла анкета на вакансію проектного менеджера. Заради цікавості я її відкрив і повеселився, поки відповідав на смішні питання рекрутерів. А оскільки я не звик кидати почате на півдорозі, то вже заодно пройшов і тестове завдання, розібрався з мануалами і склав тест Google Adwords. Під кінець подальших співбесід мене захопило, і я захотів спробувати себе в новій галузі. Так все почалося.

Під час доповідей на конференціях мене запитують, як швидко і надовго потрапити в IT. Можу розповісти з власного досвіду, як все влаштовано, до чого варто бути готовим і на що варто робити ставку.

Про перші кроки

IT-компанії справді беруть новачків на роботу. Бо бракує готових фахівців. Справа не в конкретному вузі, а в тому, що наша система освіти не дає комплексних фахових знань, котрі можна застосовувати на практиці. Скільки, наприклад, в економічних університетах було лекторів, які побудували дійсно ефективну і актуальну бізнес-модель? Не можна говорити, що таких немає, але здебільшого це теорія, а не практика. Як на мене, університет вчить організовувати власний час та швидко шукати та систематизувати інформацію.

Відповідно, компанії шукають нових здібних людей з бажанням вчитися. Причому, як показує практика, вчитися потрібно все життя, і не просто зазубрювати мануали, а ще й докладати багато зусиль і вдумуватися в робочі процеси.

Щодо безкоштовної роботи для стажу — це погана ідея. Хіба що, можливо, для здобуття досвіду під час навчання. Людина вчиться в першу чергу для себе, а роботодавцю має видавати результат, то чому він має бути безкоштовним? Якщо працівник приносить прибуток чи іншу користь, це повинно бути оплачено.

Якщо є можливість, потрібно йти на курси і потім одразу працювати.

На курсах при ІТ-компанії, як правило, за рахунок жорсткого відбору слухачів ще на етапі реєстрації (рекрутери оцінюють кандидатів за такими ж параметрами, як при прийомі на роботу — чи зацікавлена людина і чи готова вона вчитися) найкращих студентів після завершення навчання компанія приймає на оплачуваний випробувальний термін.

Якщо ти ще «початківець», хороша компанія зі зрозумілих причин не буде платити багато. Чесно кажучи, я б йшов туди, де можна більше навчитися. А вже це корпорація чи стартап — не вгадаєш. Звісно, добре, коли роботодавець має публічну історію. Але я впевнений, що існують непогані маленькі компанії зі справжніми мегаменторами. Тому найкращий варіант — пробувати.

Про зарплатню

Узагальнені суми ви й так бачили у свіжому дослідженні DOU. Я вважаю правильною систему, коли спершу новачок отримує мінімальну ставку, а решта — бонус за успішне ведення проекту. В такому випадку, коли PM погано працює, йому вистачає лише на булку та кефір, відповідно при якісній роботі ситуація діаметрально протилежна. Але не все аж так просто, є особливості. Під час сприятливої економічної ситуації в країні, наприклад, років вісім тому у банківському секторі можна було отримувати пристойну зарплатню легше і спокійніше, аніж в ІТ. Тепер ж відрив на користь IT доволі відчутний. Але щоб заробити «айтішні» гроші, потрібно й працювати в рази більше.

Бувають і дивні випадки: якось до нас на випробувальний термін потрапила дівчина. Не допрацювавши і до кінця робочого дня, запитала, коли вже вона буде отримувати велику зарплатню. Не варто так. Спершу потрібно показати, що можеш, а потім навіть без питань усе буде зрозуміло.

Приклад із особистого досвіду. Спершу кар’єра (і зарплатня відповідно) розвивається за експансивним (поривчастим) типом розвитку — ще «зелений» PM вчиться на заявках. Опрацював, наприклад, сотню, конвертнув лише одну і почав працювати над проектом. Потім йому вже не потрібно 100, а достатньо 10. А з досвідом усі 5 вхідних заявок стають проектами. Кількість переходить в якість. Згодом вже нема потреби розпилятися — цікавіше, ефективніше і вигідніше вести менше проектів, але з більшим оборотом.

Про проект в IT

Коли PM бере в роботу проект, то має розуміти навіщо. Бізнес-проекти створені, аби приносити прибуток. Відповідно вся робота команди має бути направлена на те, щоб заробити більше коштів для проекту. Витрати, конверсії, ліди, вартість/кількість транзакції, приріст аудиторії — це проміжні метрики, котрі допомагають досягти кінцевої мети. Клієнт довірятиме компанії і буде погоджуватися на впровадження нововведень тільки тоді, коли PM надасть рішення, які працюють.

Маю кейс, коли в одному з проектів ми отримали доступ до даних і так оптимізували витрати, що клієнт став заробляти набагато більше, ніж тоді, коли ми при аналізі кампаній могли використовувати суто технічні показники типу СTR, різні коефіцієнти тощо. На виході отримали справді жирну виручку завдяки глибокому економічному аналізу.

Зараз я зовсім не беру нових заявок. Тим не менше роботи завжди вистачає. Клієнти приходять від партнерів або через «сарафанне радіо». Але не можна одразу надати новому клієнтові комерційну пропозицію — спершу потрібно зробити ґрунтовний аналіз. А на це потрібно багато часу — необхідно оцінити проект з усіх сторін, перш ніж зрозуміти, чи може агентство взагалі бути йому корисним.

Про боротьбу з овертаймами

Під час роботи у фінансовому секторі я мав доволі комфортні дедлайни і за стандартний робочий день усе встигав. У більшості IT-компаній існує режим багатозадачності. У Netpeak в мене траплялися тижні перепрацювань. Хоч вони були оплачувані здобутим результатом, але це суттєва проблема. Мене врятувало структурне планування.

Я навчився так розподіляти робочий час, щоб працювати менше, а встигати більше. Все сплановано заздалегідь — на місяць, тиждень і день. Місяць та тиждень, а також всі зустрічі та скайп-коли я прописую в системі Планфікс (сервіс-задачник, синхронізований з внутрішньою агентською CRM) та календарі, деякі задачі з обов’язковими чек-листами — тижневими та місячними — щось на зразок чек-поінтів. А ось щоденне планування мені досі комфортніше вести у звичному паперовому записнику, щоправда, ніхто ці каракулі, крім мене, розібрати не може — тому це суто для мене, але такий підхід також допомагає мені структурувати денну операційку.

Усі задачі я розбиваю на 4 блоки:
— Операційка;
— Планування;
— Спілкування по поточній роботі;
— Аналітика майбутніх проектів.

Окрім перевірки скайпа, планфікса і пошти, два сценарії: або за потреби зустрічі із менеджерами, або планування-консультації по проектам — кожному проекту відповідає свій день. Далі я на початку тижня проводжу планові скайпколи з клієнтами по поточній роботі — це дозволяє зекономити час в будні. В кінці дня я сортую нові задачі, які виникли протягом дня.

Наприкінці тижня привчив себе робити зріз по проектам. Так я володію актуальною інформацією по кожному і бачу загальну ситуацію. Важливо, щоб не тільки я, але й клієнт і проектна команда розуміли, що ми будемо робити протягом короткострокового і довготривалого періоду.

Дуже економить час в нашій команді правило відповідати день в день на кожен вхідний запит. Заборонено нагромаджувати дедлайни — все має бути оперативно і по строкам.

PM комунікує з кількома десятками людей — своєю проектною командою та клієнтською. Тому потрібно прозоро і чітко розподіляти потоки завдань. Наприклад, коли я йшов у відпустку, мені ніхто не дзвонив, тому що я підготував гугл-таблицю для заміняючого, де був до дрібниць розписаний сценарій — ролі, задачі, контрагенти.

Інструментів не повинно бути багато, щоб не зламати людям голову. Треба старатися, щоби було одне джерело входу інформації, критичний максимум — три. У мене це Планфікс, Google Календар і месенджер як оперативний спосіб зв’язку з клієнтами. Планфікс повністю заміняє пошту — клієнти не пишуть мені листи, тому що вся необхідна інформація зберігається у відповідному проекті.

Про прокачку скілів

Зараз маса онлайн-курсів для вирішення будь-яких потреб. Скажу чесно, по менеджменту нічого не читав — у мене вийшло нативне виховання. Я рекомендую юзати всі відкриті джерела і шліфувати на практиці отримані знання.

Все найкорисніше обов’язково здобувається на практиці. Якщо вам пощастило працювати з крутими спеціалістами, треба обов’язково в них вчитися. Тим паче, що професіонали зазвичай щедро діляться досвідом.

Наприклад, Марина Бриль — ми з нею прийшли в агентство приблизно в один час без досвіду в IT. Обидва починали працювали над абсолютно збитковим проектом з мінімальною комісією. Ми заглибилися в тематику, проводили зустрічі і всіляко гарували над проектом попри його, на перший погляд, безперспективність. Зараз проект в рази розширився, в мене своя команда, а Марина завдяки своїй наполегливості очолює департамент мобайлу, працює з крупними проектами та ділиться знаннями на конференціях. І таких історій успіху у нас багато.

Висновки

Потрібно себе постійно апгрейдити, інакше просто зависнеш на одній точці і не втнеш більше. Багато вчитися, одразу застосовувати отримані знання на практиці, аналізувати пройдене, знаходити помилки і докладати зусиль до кожної справи, за яку взявся. Брати рівно стільки проектів, скільки якісно зможеш вести. На першому місці — ефективність і якість, а не кількість. Важливо вміти структурно планувати час. І звісно, розібратися з тим, що найбільше подобається, і до чого маєш здібності, і потім розвивати це в собі.

Взагалі, однозначного рецепту успіху немає, в кожного він свій. Одне я зауважив напевне, і це стосується не тільки ІТ, а взагалі будь-чого, що робить людина. Можна гарувати до сьомого поту, і щось може тимчасово не вдаватися, не склалися поки планети — треба більше зусиль, не боятися помилок (вони трапляються скрізь, але в 99 кейсах зі 100 це поправимо). Однак якщо сумніватися і нічого не робити взагалі, або робити нечесно, не до кінця — 200% нічого і не вийде. Завжди варто доводити почате до логічного завершення.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Схожі статті




64 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Собственно, я так и не понял, чем автор занимается в роли PM, сколько он это делает и какой результат. Переход из банковской разработки в маркетинговое агентство — это разве не дауншифтинг?! Чем тут собственно гордиться?!
Я вообще плохо понимаю, чем, собственно, занимаются эти рекламные агентства, кроме того, как проедают деньги клиентов и постят везде никому не нужную рекламу.
PM в такой компании — это просто коммуникатор между разработчиками и заказчиком.
Если у него параллельно более 10 проектов, то это 100% так.
Он мало на что вообще влияет — его берут, чтобы программисты не тратили время на общение с заказчиками и могли спокойно работать.
А то, как написал автор, что у него из 100 заявок получается один проект, означает, что он ни капли ни PM, а скорее продажник.

Дякую за статтю, але нажаль в PM дуже рідко беруть зі сторони, і ще рідше не колишніх розробників. Розумію, що тупо, але нажаль така дурна практика присутня.

Юра, молодец, что поделился. Пусть на DOU будут примеры IT-свитчинга не только в QA и девелоперов. Все-таки есть большое количество толковых ребят, которые не хотят или не могут становится разработчиками в силу разных интересов и причин.

Написано толково, видно человек на своем месте.

ВИСНОВОК: не можеш в програмісти, йди на PM’а!

Уважаемые дамы и гаспада. Поделитесь мнением — куда можно податься работать? Закончил учиться и понимаю, что ничему так и не просветили. За полтора часа сёрфинга по ДОУ зачерпнул больше инфы, чем за время учёбы на магистратуре. Аут. А еще, ***, Керівник проектів та програм. Тьфу..

За полтора часа сёрфинга по ДОУ зачерпнул больше инфы, чем за время учёбы на магистратуре.
это потому что не учился в магистратуре?

Что интересно — учился. Довольно таки хорошо. Да вот только учебная программа под действительность не попала.

Це тому що спочатку треба визначитись з тим що ти хочеш вчити, а потім під то вибирати заклад і навчальну програму, а не йти кудись вчитись з надією що програма співпаде з реальністю.

Видно тому такі висновки що SEO — це таке ж ІТ :)

За полтора часа сёрфинга по ДОУ зачерпнул больше инфы, чем за время учёбы на магистратуре.

это ты еще прекрасное.it не читал, но уже подготовлен :)

Бувають і дивні випадки: якось до нас на випробувальний термін потрапила дівчина. Не допрацювавши і до кінця робочого дня, запитала, коли вже вона буде отримувати велику зарплатню.

Чуствуются деловые нотки, так что там, великая зарплата настала в итоге ?

Мене це фрагмент більше зацікавив тим, що з людиною не обговорили зп на етапі співбесіди.

не просто не обговорили, а ще й людина пішла працювати, не знаючи, скільки отримуватиме.

Юрий, ЗАЧЕМ?? это статья здесь, на ДОУ? Вполне подойдет для сайтов поиска работы — смотрите ПМом можно быть, ничего не зная и нигде не учась — достаточно написать красивую статью и разместить резюме s6.pikabu.ru/...1396787994_1617700025.jpg .
Особенное порадовал вывод про 99 кейсов (100 шагов в ПМ). ПМ обычно судят по одной единственной ошибке — неважно сколько правильных решений он до этого принял: 9 или 999 999. Дискредитируйте профессию и отрасль в другом месте.

Скажу чесно, по менеджменту нічого не читав — у мене вийшло нативне виховання. Я рекомендую юзати всі відкриті джерела і шліфувати на практиці отримані знання.
"Шлифовка на практике" к сожалению часто выглядит так, как рассказывал как-то Стратоплан: нагнул ПМ дева — помогло. Нагнул еще раз, сильнее — проканало. Нагнул еще, с оттяжкой и старанием — дев послал ПМ-а нах и ушол. Вывод — слабо нагибал :(
Якщо вам пощастило працювати з крутими спеціалістами, треба обов’язково в них вчитися.
Щастить далеко не всем. К тому же это противоречит Вашей же мысли, что м-м-м апгрейдить себя нужно постоянно (+1). Посему стоит вспомнить что таки да, менеджер — это тот, кто работает не только с проектами, но и с людьми (которые эти проекты сопсно и делают), крутыми и всякими разыми. И учиться нужно у всех, особенно у самых вредных начальников и у самых отмороженных подчиненных :8)
Так он и работает с людьми.
Так, как я написал (мож слишком образно) — это он не работает, это он «живет» с людьми :) (Со М.М.Жванецкий: «а ну Сидорова мне сюда, я его щаз ... я с ним тут щаз жить буду!»)
А дева и заменить не сложно
В большинстве случаев — да. И начинает писаться карма, работает правило — пришол дев на хорошую фирму, ушол от хренового манагера.
... дева не сможешь заменить за 2 недели?
Конечно. Есть же люди с уникальными знаниями, которых на всю Украину и окрестности дюжина-две. Есть клиенты с особыми м-м-м заплетами: все фронтенд-девы на проекте должны иметь минимум по 10 лет опыта :8) Был случай, когда вследствие м-м-м очень требовательного :8) клиента текучка на проекте была такая (и соответственно «реклама» о нем пошла), что реально было подписать на него только иногородних, и максимум на полгода. Потом, жисть же одним проектом не ограничивается.

Это «таки да», но мне-то на свою не плевать.

Не збагну звідки така віра в «нагинання». Практика показує що нагинання збільшує ефективність всього-навсього на 15% — і то не на довго. «Нагинання» — часто інструмент тих хто має керівний досвід у інших професіях, але які з начальника який лупить батогом — так і не перетворились на лідерів які надихають і ведуть людей за собою.

вы спрашиваете о причине человека, который иронизирует по этому поводу?
или просто не разглядели сарказм?

Ні. Сарказм і іронію я розгледів. Просто — віра в «нагинання» — все ще поширений стереотип, ІМНО. Цікаві причини звідки береться він.

А. Понятно.
Наврядли тут есть какая-то особая причина.
Простые решения лежат на поверхности, а о том, что они не работают — узнаёшь слишком поздно. Думаю, дело в этом.

Я думаю, что этот стереотип появился примерно вместе с переходом от одноклеточности к многоклеточности, когда одни клетки подумали, что чего это они будут напрягаться и сами все делать — давайте вон тех лохов из энтодермы припашем к пищеварению.

зачем я это прочел..?
верните мне мое время.

та ладно, нормальная статья)

По мотивам крылатой фразы навеяло: «Хватит страдать, стань PM»...

Статью еще не читал, но верю, что такой сочный заголовок предвещает срач.

Вот что за мода у манагеров в свою речь вставлять иностранные словечки? Вы так пытаетесь показаться умнее чтоли? Так вот, боюсь вас разочаровать.

Маю кейс,
переводится на русский как “у меня есть дипломат”. А от фразы
вони трапляються скрізь, але в 99 кейсах зі 100 це поправимо
я вообще слег под стол. Вы менеджером работаете или на поле чудес? У вас ошибки в дипломатах хранятся?
Идея с курсами вообще бред полнейший. Курсы в этой стране так же близки к практике как и учеба в институте. В основном они устроены по принципу “Кто умеет — тот делает, кто не умеет — тот учит”.
Еще меня интересует сколько аффтару занесли денег люди из "Планфикса"© чтобы он их попиарил. Да и сомневаюсь я чтобы буржуйский заказчик с радостью будет пользоваться каким-то одному Б-гу известным инструментом, о котором слышало только 2 с половиной человека.

обожнюю, коли про помилки в українській мові пишуть російською :) Щодо слова «кейс» — ну, таке, жаргонізм. Ви самі його використовуєте постійно, правда ж? А от «поправимо» — це таки груба калька, але хто з нас не без гріха? Ви от навіть коментаря не змогли українською написати ;)

Я понял. Если отвечают не на украинском — значит бездарь ни на что не способный, а то что афтар не способен использовать украиноязычную терминологию — «Ну он ведь по украински пишет». Когда ж до вас дойдет что проблема не в том какой язык или «мова» используется, а проблема в том что именно вы своими «жаргонiзмами» превращаете язык в адовую смесь. Уж лучше бы на украинско-русском/украинско-польском суржике писали.

мова — це мова. Ви краще дайте собі відповідь на питання, чи обурювались би Ви, якби текст був написаний російською, а автор так само б використав слово «кейс». Я не побачив у цьому жаргонізмі якоїсь проблеми. Бо жаргон — це невід’ємна частина живої мови. Так само, як і діалекти з говірками (які часто плутають із суржиком). Ви зараз доводите, що не в мові проблема, але чи є Ваші коментарі під текстами російською з цього приводу? Просто цікаво.

Заради того, аби Вам відповісти, ввімкну українську: Немає ніякої різниці якою мовою написана стаття. Я добре розумію як російську так і українську. Мені не подобається те, що людина заради підняття свого статусу та заради того щоб довести що вона чогось варта починає сипати професійною «термінологією». Якщо Ви не знаєте українського терміну — так би й сказали замість прискіпування до мови на якій я вам відповідаю. Якщо ви не бачите ідіотизму при вживанні слова «кейс», то можливо вам не варто кичитися тим що «можете в українську»?

Українську варто вмикати не заради мене, а заради себе :) Мовою я ніде не хизуюся — я нею просто пишу й розмовляю. То я перепитаю, мені не важко: чи є десь Ваші коментарі з приводу термінології під текстами російською мовою?

Маю кейс,

переводится на русский как «у меня есть дипломат».

Використовуйте Google Translate, він перекладає правильно:
translate.google.com/#uk/ru/Маю кейс

Да хоть и Бинг используй. Сути дела это не меняет.

Так використовуйте бінґ: він перекладає так, як має бути: «У меня дело»
www.bing.com/...om=uk&to=ru&text=Маю кейс

Ви не повірите, але у мене всі PM так розмовляли. Це наслідок дуже тісного спілкування з замовниками. Це ще нормально, іноді таке говорять, що краще б вже англійською говорили.

Хм... На мой взгляд статья очень уж поверхностная.
Если ты работаешь IT PM и даже понятия не имеешь что пишут прогеры — ты плохой PM для команды.

Судя по статье, делаю вывод что автор — менеджер в своей сути, максимум пользы клиенту, максимум прибыли.
Но на мой взгляд — ПМ не только для клиента, но и для команды :)
Помимо аналитической части, есть еще и техническая. И да, параллелизм в любой момент времени, расчет рисков, дедлайны разработки, планирование сроков, естиммейт, митинги — об этом в статье ни слова :( А значит — есть куда расти.

Т_Т Ну не нууужно, у меня же какахо-кода как у джуна будет =«"( Даже я в свои проекты заглядывать боюсь, а покажу ТехЛиду — он вообще меня выгонит на первом ревью.

Эх... Но вы, Виктор, правы — нынче такие манагеры как ТС в тренде — они более удобны, и их действия более понятно руководству, со стороны клиента.
Но и тут можно выкрутиться и сказать что ТруПМ даже заботясь о команде — выкрутится так, что клиент будет думать «все для него, и очень нужно и прозрачно».

Вангую десь в обід буде лінка з коментами на «це» на ******.it

Лет зе хейтспіч бегін.
Оголошую тред ВойтіВайті відкритим!

Я, Джон МакКензи, закончил Киевский национальный торгово-экономический университет. Вот он, мой диплом — висит на стене. Но никто, никто не называет меня «Джон Магистр Торговли и Экономики».

Я, Джон МакКензи, четыре года проработал в Укрсибе. Входит в топ-10 банков Украины, на минуточку! Но никто, никто не называет меня «Джон-Банкир из Укрисба».

Но стоило мне два года попланировать в записной книжке и початиться в скайпе с заказчиками...

Я PM в інтернет-маркетинговому агентстві більше двох років.
Умозрительно представим разработчика, который гордо заявляет о двухлетнем опыте работы на PHP. Или водителя с гордым “У” и “70” на заднем стекле. Пишут ли они полные пафоса статьи о том, как нужно включать левый поворотник или подключать PDO? И это при том, что уровень ответственности и компетентности данных особ — чуть выше плинтуса.
В IT потрапив випадково
Встречаются два фотографа. Один говорит:
— Я теперь стоматолог.
— Почему?
— Бормашину купил.
ще “зелений” PM вчиться на заявках.
В этом беда отечественного IT. Почему-то никто не приходит в ресторан в расчете на то, что “зеленый” повар будет учиться жарить мясо, “зеленый” официант при вас прочитает меню, а “зеленый” кассир — работать с терминалом. Почему так? Отчего? Вот бы узнать. Зато начинаешь понимать кислое выражение лиц забугорных заказчиков: “девушка, вы еще учитесь?” И только исповедующие торговлю по Беляеву представители маркетинговых агенств могут позволить себе такую роскошь, как <сарказм>PM-trainee<\сарказм>.
Скажу чесно, по менеджменту нічого не читав — у мене вийшло нативне виховання.
Мы вместе с Шевчуком поздравляем вас с этим счастливым билетом, но лично я был свидетелем Иеговы того, как неопытные ПМы пускали на дно не одну галеру и не один классный идеей стартап. Вины они при этом не чувствовали, перепрыгивая с тонущей галеры на новую с поднятой головой и новой строчечкой в резюме (так ценимом рекрутерами) — ну не шмогла я, не шмогла. Жаль, что такие дельфины, толкающие утопающих вглубь моря — никогда не напишут статеечку на ДОУ.

По моему мнению, натурный эксперимент завсегда оставит эмпатию в дураках: попробуйте как-нибудь добраться до аэропорта или вокзала, использую в качестве таксиста ученика автошколы.

Да, на большом уютном ките может поместиться пару десятков рыб-прилипал, но этот факт не изменяет ощущения заказчика при работе с ПМами системы «щас загуглю что такое диаграмма Ганта». Эти ощущения и есть беда отечественного IT. Одна из.

может, потому, что работает система? если налажен процесс, то один неграмотный специалист — хоть и ПМ — не натворит бед.
ну а если процесса нет, то беда, конечно.
но лидеры рынка на то и лидеры, чтоб вкладывать деньги и усилия в системные вещи

не могу согласиться :)
попил есть и будет, но не большинство точно

я вам даже больше скажу — это проблема не только отечественного ИТ
не только отечественного и не только ИТ

доля истины в этом есть, конечно. Но немного поверхностный взгляд, честно говоря.
Вот смотрите есть банк. Назовем, вымышленным именем USB. У банка дофига денег и профильной экспертизы по зарабатыванию денег. Да, у них есть свои программисты для ключевых проектов, но надо развивать инфраструктуру, переходить на новые технологии, оптимизировать и т.д..

Теперь вопрос: что выгоднее банку:
а) наращивать дальше свою экспертизу по разработке, увеличивать штат в своих европейских офисах
или
б) отдать проекты сторонней компании-разработчику с хорошей экспертизой?

При этом нужно учесть следующие вещи:
— содержать разработчика (ЗП, бонусы, страховка, офис, техника, админсопровождение) в своих европах стоит Х, платить сторонней компании условно Х*0.5. Но даже если и те же Х, то еще есть
— процедура увольнения или даже сокращения, которая в европах очень хлопотная. Некоторые компании, к примеру, платят при сокращении месячную ЗП*кол-во проработанных лет. Что, в свою очередь, моментально отражается на квартальных отчетах компании. Не говоря уже об уроне имиджу — сокращают людей, ай-ай-ай злобные капиталисты.

Так вот, учитывая все это и тот факт, что любая крупная организация должна эффективно распоряжаться своими средствами и отчитываться перед своими акционерами, ей выгоднее нанять некую компанию (назовем вымышленным именем Шиксофт) и аутсорсить ей неключевые проекты, имея возможность расторгнуть контракт в любое время. Ну ок, за пару-тройку месяцев нужно предупредить, но тем не менее есть возможность сэкономить на всем вышеперечисленном и не наносить урона репутации, случись чего.

Локальные попилы где-то могут быть, как и откаты. Но если бы такая методика не была выгодна компании глобально, эти ребята не занимались бы таким. Люди, которые ворочают лярдами — не дураки и считать бабло умеют.

не одушевляю, отнюдь. Но даже и небольшой компании есть акционеры, совет директоров и executives. Такая система призвана следить за тем, чтоб executives работали в интересах акционеров. В очень крупных организациях за всем не уследишь, понятное дело, и имеют место быть попилы (чего я не отрицал).

Но приравнивать большинство проектов и инициатив к попилу — это перебор. Если организация не функционирует эффективно, она погибает. А если не погибает, значит подобные случае находятся в неких допустимых пределах. Как-то так.

Засим откланяюсь, пардон. Чай допил, пора и работать.

про ФБР — да, согласен
примеров можно разных собрать много. Во сколько обошелся логотип Олимпиады в Лондоне туда же

Підписатись на коментарі