Португалія, Таїланд, Люксембург. Релоковані IT-спеціалісти розповідають про плюси та мінуси перебування за кордоном

Ми попросили шістьох айтівців, які переїхали з початком повномасштабної війни за кордон, розповісти про особливості життя у Люксембурзі, Німеччині, Таїланді, Португалії, Єгипті та Польщі. Про переваги й недоліки — далі у статті.

📍 Таїланд. «Тут досить страшно хворіти, бо медична страховка має багато винятків»

Олександр Маркусик, DevOps у SPD-Ukraine

У червні цього року перебрався в Таїланд. Я досить ретельно спланував поїздку. Маршрут був такий: Київ — Хелм (Польща) — Варшава (Польща) — Доха (Катар) — Пхукет (Таїланд). Я поїхав зі своєю мамою з інвалідністю, що і стало підставою для виїзду.

Робочі процеси після переїзду особливо не змінилися. Я починаю працювати о 14:00, закінчую о 23:00. Над робочим місцем не дуже заморочувався: поставив два ноути (робочий та особистий) без додаткових моніторів. Зазначу, що замовник дуже обмежив доступи тим, хто перебуває в Україні. Тому після початку війни фахівцям, які залишилися в країні, складно було знаходити собі завдання. Це стало вирішальною причиною мого переїзду.

З тайцями в нас велика різниця в менталітетах. Вони, як і багато південних народів, досить розслаблені, усміхнені, нікуди не поспішають. Якщо можна чогось не робити, вони точно не робитимуть. Це видно по тому, як вони прибирають у готелях — довго і не дуже якісно. Також місцеві рієлтори зовсім не поспішали допомагати мені з пошуком житла. А це ж їхній основний заробіток. Причому в Таїланді зараз низький сезон і мало туристів.

Тайці дружні. Часто можна побачити європейських чоловіків з місцевими дівчатами. Айтівців серед місцевих трохи більше ніж нуль. Я таких взагалі не бачив. А знайомих ІТ-спеціалістів з України зустрічав уже кілька разів. Я поки не заводив дружбу з тутешніми жителями, тому важко глибше зануритись в їхній менталітет.

Плюсів у релокації більше, ніж мінусів. Я давно мріяв зимувати в Таїланді. Також я спокійний через те, що ця країна дуже мало брала участь у війнах. І Путін тут точно не нападе. У Польщі я б так не міг сказати.

Серед мінусів: є труднощі з «нормальною» їжею, її треба пошукати. Багато дивних страв. За місяць у Таїланді я встиг двічі легко отруїтися. Тут досить страшно хворіти, бо медична страховка має багато винятків. А ціни на приватну медицину у п’ять разів вищі від українських.

В Україну хотів би повернутись, коли закінчиться війна. Але багато чого може змінитись. Можливо, і не повертатимусь. Щонайменше треба, щоб відкрили кордони.

📍 Португалія. «Деякі власники відмовляються здавати квартиру без місцевого гаранта»

Тетяна Ярошенко, Head of Product у Pawa

Я переїхала у Португалію, Кашкайш. Це невелике місто з виходом на океан, за 30 хвилин їзди від Лісабона. Тут не так спекотно влітку, як у столиці, а ще безпечніше і немає заторів.

До війни вся команда Pawa працювала офлайн в київському офісі, тому найбільша зміна полягала в переході на віддалений формат. Я взагалі не можу працювати з дому, навіть під час ковіду знаходила можливість виїхати в офіс, на відкриту терасу або в кафе.

Тому, коли приїхала до Португалії, одразу знайшла коворкінг. Спочатку орендувала місце в опенспейсі у LACS Cascais за 150 євро на місяць, а щойно звільнилася окрема кімната — переїхала туди. Її вартість 700 євро на місяць. Мінімальний термін оренди за контрактом становить пів року. Простір pet-friendly та має велику зелену територію. У мене хаскі, який важко переніс переїзд та багаторазову зміну житла, тому я радію, що іноді можу взяти його з собою.

З місцевими стикаюсь не багато, переважно це працівники ресторанів, офісу та деяких державних установ. Загалом, за моїми спостереженнями, португальці не працюють так багато, як звикли ми в Україні. Пам’ятаю, на початку була здивована тим, що після п’ятої вечора в коворкінгу майже не залишається людей. Декілька разів у п’ятницю або напередодні свят я взагалі була єдиною відвідувачкою.

Португальці дуже стежать за балансом між роботою та приватним життям, і якщо є можливість, то віддадуть перевагу останньому.

Про виклики та труднощі. Передусім вони виникли з винаймом житла. Знайти гарні варіанти у високий туристичний сезон важко, ще й із собакою. Мінімальний термін оренди тут становить рік, і залежно від власника доведеться сплатити наперед від 3 до 12 місяців. Тобто є ті, хто просить оплату одразу на рік вперед, і маю знайомих, які погоджувались, бо не мали інших варіантів. Деякі власники відмовляються здавати квартиру без місцевого гаранта.

Гарант — це людина, яка має громадянство або посвідку на проживання в Португалії, а також рівень доходу, що дозволить їй сплачувати вашу оренду, якщо ви самі цього не зможете робити. Він також підписує контракт із власником. Моїм гарантом став знайомий з України, що має посвідку на проживання в Португалії.

Якщо гаранта немає, є три варіанти:

  • власник відмовиться здавати житло;
  • проситиме сплатити всю або значну суму за оренду наперед;
  • проситиме депозит, що дорівнює 6–12 місяцям оренди.

Оформлення місцевих контрактів на комунальні послуги, замовлення меблів (адже абсолютну більшість квартир здають повністю порожніми) — це окреме коло випробувань.

З плюсів релокації: у Португалії досить лояльна система оподаткування, якщо порівнювати з іншими країнами Європи. Тут є спеціальний режим оподаткування NHR for digital nomads (для «цифрових кочівників»), тобто для всіх фрилансерів і самозайнятих фахівців, які не працюють на португальські компанії. Дає змогу знизити податок зі стандартних 48% до 20%. Серед мінусів — згідно з дослідженням нашого юрвідділу, технологічна галузь у Португалії не розвинена, кількість і якість компаній на ринку значно нижча, ніж була в Україні до війни.

Якщо говорити про життя загалом, то в Португалії лояльне ставлення до мігрантів, багато людей розмовляють англійською і, звичайно ж, неймовірно гарна природа та океан.

📍 Німеччина. «Сусіди-німці схожі на українців»

Андрій Луцкевич, PHP developer в UvoTeam

Ми з дружиною та дітьми виїхали з України 2 березня. Оселилися в Бергіш-Гладбах, Німеччина. Це неподалік Кельна.

Робочий процес після релокації змінився тільки в одному: чотири дні на тиждень починаю працювати з 14:00, оскільки першу половину дня займаюся дитиною, поки жінка на уроках німецької мови. Графік роботи й до народження малюка був гнучкий — ніхто у компанії не відстежує, де й що роблю. Питання з графіком я розвʼязав на рівні команди: менеджерці пояснив ситуацію, вона була не проти. В команді теж поставилися з розумінням до мого розпорядку.

Тепер моє робоче місце — стіл і стілець на кухні. Мітинги проводжу на ліжку в спальні або в саду.

З місцевими спілкуємося тісно. Пощастило, що вони знають англійську. Різницю в менталітеті мені складно зауважити. Наші сусіди-німці схожі на українців. Вони люблять поговорити, приязні, завжди готові допомогти, гостинні та ощадливі.

Після переїзду з багатьма питаннями нам допомогла сім’я німців, у якої ми зупинилися. Вони нас зареєстрували, оформили страховку від завдання шкоди третіми особами, медичну страховку та допомогли переїхати на орендовану квартиру. Медичну страховку для біженців оформляли окремо, оскільки виплат ми не отримували. Дітям безкоштовно зробили щеплення за календарем, а коли у квітні старша донька зламала руку — возили до лікарні та допомогли порозумітися з лікарями.

З плюсів перебування у Німеччині:

  • більшість людей ввічливі;
  • чисті та рівні дороги;
  • питна вода з крана;
  • за кілька годин їзди машиною можна опинитися в іншій країні;
  • автобаном їхати в правій смузі — це не зашквар;
  • там, де ми живемо, діти можуть самі гуляти на вулиці, й ніхто їх не скривдить.

📍 Єгипет. «Великий мінус — низька швидкість і висока ціна інтернету»

Руслан Бокач, PM у CheIT Group

Я працюю в аутсорс-компанії, розробляємо вебсайти для європейських замовників.

Початок війни нас із дружиною та сином застав у Єгипті, місті Дахаб. Там ми святкували другий день народження малюка. Летіли ми не в готель, а до сестри дружини. У неї тут свій будиночок, де вона живе з сім’єю взимку. Отже, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми залишились у неї.

Загалом робочі процеси не змінилися. Авжеж, у перший місяць війни потрібно було прикривати інших PM, бо деякі не мали змоги працювати. Компанія і більша частина співробітників з Чернігова, а місто було оточене з перших днів війни.

Робоче місце в мене змінювалось багато разів. Спочатку я працював з дому. Але великий мінус — низька швидкість і висока ціна інтернету. В районі, де ми мешкаємо, немає провідного інтернету, тому місцеві користуються модемами від мобільних операторів. Ціна «кінська», близько 700 грн на 40 Гб, а за швидкістю тягне на один зум-дзвінок і нічого паралельно (а якщо приєднається ще один користувач до Wi-Fi — це кінець). Забігаючи наперед скажу, що зрештою я знову працюю вдома. Знайшов точку, де більш-менш ловить звʼязок, і підібрав оператора, у якого можна за 600 грн отримати 100 Гб інтернету.

Потім я знайшов готель, в який можна було вільно зайти на вуличну терасу і в якому є «швидкісний» інтернет (2 Мб/сек тут уже швидкісний, і кращого я не бачив). З мінусів — пів дня сидите під сонцем, бо тінь, що падає з пальми на стіл, переміщується. Тож поки це були лютий і березень, вдень було не дуже спекотно і працювати на сонці було ще реально. Починаючи з кінця березня, це вже було занадто і для мене, і для ноутбука.

Окрема проблема Дахабу — сервіс ремонту техніки. Першим у мене перегрівся і вмер телефон. Його ремонтували три дні просто тому, що тут ніхто нікуди не поспішає. Далі перегрівся ноутбук. І так, що довелося шукати нову батарею. У сервісі Дахабу мені сказали, що тут MacBook мені ніхто не відремонтує, треба їхати в інше місто. Найближчий сервіс виявився за 100 кілометрів від мене в Шармі, а батарея за 800 кілометрів — у Каїрі, і то був квест — знайти її за нормальною ціною. Спочатку мені в інтернет-магазині намагалися продати батарею за $250, хоча навіть на їхньому сайті вона коштує $150. Пошук і заміна батареї зайняли три тижні... Працювати з телефона — це ще той виклик.

Щодо місцевих, то ставлення до людини в них залежить від ситуації і, скажімо, ролі, в якій її бачать. Якщо у вас щось трапиться посеред траси, проб’єте шину, то з вірогідністю у 80% місцевий зупиниться, допоможе зняти колесо, сам відвезе за 50 кілометрів на шиномонтаж, привезе колесо назад і нічого з вас не візьме.

Але якщо ви будете в ролі туриста (у туристичних місцях, щось купуватимете на ринках чи в магазині), то тут ви просто «гаманець». Ціна може зростати вдвічі, а для хлопців — утричі.

Також окрема історія з робочими годинами. Для єгиптян нормально починати об 11 ранку і закриватися о 10 вечора. Сервіс з ремонту ноутбуків у Шармі працював з другої години дня до другої ночі.

Про безпеку. На мою думку, тут абсолютно безпечно. Велосипед, приміром, я не прив’язую, в машині одне вікно взагалі не зачиняється, і цим не переймаюся. Ніхто не влізе і не вкраде. Але речі при цьому в авто не залишаю. Малі місцеві бешкетники потенційно можуть взяти щось, що погано лежить. Щодо підтримки українців, то частина єгиптян підтримує Україну, частина каже без наїзду, а з нерозумінням: «Чого ви там воюєте? Ви ж з росіянами один народ». Коли почалась війна, деякі готелі розміщували у себе українців на певний термін за мінімальну плату. Оскільки країна тоталітарна, тут багато років чи то «надзвичайний стан», чи то «воєнний стан», і влада має практично необмежені повноваження. Всі мітинги заборонені законодавчо, тому акцій на підтримку України чи чогось схожого тут не було.

З погляду релокації для роботи Єгипет — далеко не найкращий варіант. Але якщо любите море, тут достатньо дешево. Я спокійно ставлюся до моря, тому за тиждень можу жодного разу не бути на пляжі, хоча живу від нього за п’ять хвилин ходьби.

У лютому сонце повністю сідало о пʼятій вечора, а оскільки я працюю з восьмої до пʼятої, то сонця я майже й не бачив. Зараз ніч настає о пів на восьму, тож після роботи можу з сином піти на пляж. Якщо графік роботи більш гнучкий, то тут є чим зайнятися вдень: віндсерфінг, кайтсерфінг, дайвінг. За цей час я спробував усе.

📍 Люксембург. «Ціни кусючі, адже прожитковий мінімум тут найвищий серед усіх країн Європи»

Ксенія Стрюкова, Data Annotation Specialist в AllSTARSIT

Я переїхала в Люксембург чотири місяці тому, працюю на українську компанію віддалено.

Загалом робочі процеси не змінилися. Єдине — тепер у мене кілька місць, де я люблю працювати: удома, в бібліотеці, у якій є все для комфортної роботи, та в кав’ярні.

Я познайомилась з багатьма людьми в Люксембурзі, і цікаво, що майже кожен — виходець з якоїсь країни. Тут люди дуже відкриті та люб’язні, ніхто не дивиться зверхньо. Звичайно, відмінності в менталітетах є, але вони не суттєві, тому можна швидко адаптуватись до тутешнього життя.

Мабуть, різниця у менталітетах полягає в тому, що люди у країнах Європи переймаються трішки іншими речами, ніж українці. Українці часто турбуються про те, як облаштувати квартиру, купити машину, налагодити побут. У люксембуржців на базовому рівні це переважно є, тож вони думають про подорожі, пізнання себе, екзистенційні питання. Це інший рівень турбот.

Щодо труднощів, які постали після переїзду — це житло. Втім, через війну в Україні нам його допомогли знайти. Перший варіант — звернутися у Червоний Хрест. Ця організація винайняла у готелях номери й поселяє туди українців на рік, забезпечуючи й харчуванням. Другий варіант — оселитися в люксембуржців, які пропонують свої домівки. Схожа схема працює у Великій Британії. Загалом же винаймати квартиру тут складно. У людини має бути щонайменше постійний робочий контракт на руках, офіційна робота в країні.

Ціни кусючі, адже прожитковий мінімум у Люксембурзі найвищий серед усіх країн Європи — 2300 євро. Мінімальна зарплата тут становить 2500 євро. Тож і продукти, і все інше коштує відчутно дорожче. Багато людей купують продукти та речі у сусідніх країнах: Німеччині, Бельгії чи Франції.

Податки, які сплачує людина, залежать від її доходу і того, чи вона одружена. Людина у шлюбі платитиме менше. Що менша зарплата, то менший податок.

Серед плюсів — у Люксембурзі комфортний громадський транспорт. Він тут безплатний і для місцевих, і для туристів. Ще звідси зручно подорожувати. Година в літаку — ви в Лондоні; 2,5 години — у Брюсселі чи Парижі; 3,5 години — у Кельні. Можна провести вікенд в іншій країні не за всі гроші світу.

Раніше я мешкала в Києві й після проживання у різних країнах вкотре розумію, що Україна — дуже комфортна для життя та з безліччю гарних місць. До того ж у нас магазини, аптеки, доставки доступні 24/7, сервіси й послуги на високому рівні.

📍 Польща. «Дивились контракт з роботи, банківські виписки лише в українців та білорусів»

Анастасія Змушко, Senior SEO / Team lead

Я релокувалась до Польщі 1 березня. Обрала Познань. Зараз я на випробувальному контракті, тож не можу сказати назву компанії. Але це польська корпорація, аутсорс.

Я працюю в коворкінгу, і тут багато поляків. Ми часто спілкуємось. Помітна різниця в менталітетах, і вона набагато більша, ніж я думала. Наприклад, тут чимало молодих людей, які вже мають іпотеку, власне житло. У 22–25 років не так прив’язувалась до одного місця, часто переїжджала, подорожувала. Поляки, як мені здалось, більш консервативні в цьому.

Є чимало місцевих, які ніколи не були в Західній Європі й не планують. Кажуть, що можуть це зробити в будь-який момент, тому й не поспішають. Мені це здалось дивним, бо наші айтівці, навпаки, часто кудись подорожують і працюють віддалено.

Найважче під час релокації — знайти житло. В мене собака, маленький мопс, і через нього ніхто не хотів здавати мені квартиру (у Львові в мене взагалі не було з цим проблем). При перегляді житла в Польщі завжди приходило багато людей, і господар вибирав, хто йому більше підходить. І хоча в мене одразу була робоча віза, мене все одно вважали біженкою. Дивились контракт з роботи, банківські виписки лише в українців та білорусів. Я змінила три квартири на Airbnb, поки знайшла постійну.

Мінуси, які я помітила в Польщі:

  • неможливо швидко переказати гроші з картки на картку;
  • брак послуг, тобто зробити манікюр, підстригтись, відвести собаку на грумінг — це челендж, ще й за високу ціну (зараз трохи краще, бо тут стало багато українців, до яких можна за цим звернутись);
  • значно нижча якість закладів харчування;
  • сумую за рідною країною і людьми, які там залишились. Це найголовніший мінус.

Плюси:

  • моя нова робота дає мені величезний професійний розвиток. Я маю можливість перейти в консалтинг, що для мене є ціллю;
  • можна близько і дешево дістатися інших країн;
  • непогані краєвиди.

Я хотіла б повернутись додому, якщо можна буде спокійно працювати, не думаючи, чи живі та здорові близькі. В мене багато знайомих у ЗСУ, і я чекаю, коли закінчаться бойові дії нашою перемогою. Нехай якомога більше наших воїнів повернуться живими.

Все про українське ІТ в Телеграмі — підписуйтеся на канал редакції DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось15
До обраногоВ обраному1
LinkedIn



73 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Чи є хтось хто переїхав до Франції? Цікаво чи можна залишитись в Парижі? Чи коли отримав «тимчасовий захист», то тебе примусово переселяють туди, куди уряд Франції вважає за потрібне?

Питання, про медичну страховку в Німеччині. Чи вона платна для тих, хто не розраховую на допомогу , але має TPS статус? Якщо платна, то скільки в середньому виходить на дорослого та дитину ?

У випадку TPS та безробіття, страхування оплачується соціальною службою в повному обсязі. Якщо ж ви працюєте, то це 14.5% відсотків від зарплати, плюс 1-2 відсотки зверху в залежності від страхової компанії. Дитина до 25 (не пам‘ятаю точно) може бути застрахована разом з батьками безкоштовно. Мова йде про державні страхові (серед них TK, AOK).

Якщо Ви не працюєте та не отримуєте допомогу від Німеччини, ви все одно повинні бути застраховані. У цьому випадку є Freiwillige Versicherung(Страхування за бажанням), наприклад в ТК — коштує ~200 Євро на місяць, або якщо ви хочете просто виконати норму про страхування — є більш дешеві Nomad страховки (вони звичайно менше покривають у разі настання страхового випадку + зазвичай Ви повинні заплатити самі, а потім відшкодовувати), що коштують ~100 евро та діють максимально 2 роки

Зараз в Тайланді з сім«єю(24те лютого застав на Шрі Ланці). Також Пхукет.
По медицині- в 5ть разів, мені здається це перебор)) Я порівнюю зі Львовом, то сказав би в 1.5-2 рази ціни вищі в середньому. Це рівняю з «найкращою» клінікою на Пхукеті. Страховки надійні не туристичні, а тайські і то я так розумію не всі. Нормальна страховка буде коштувати 550-700 доларів на рік. Якщо сім"я — мінус 30%. Для іноземців тут немає безкоштовної медицини, тому без страховки можна добре влетіти при серйозній травмі/хворобі.
По їжі, тут мені здається індивідуально. Для мене Італія і Тайланд- країни з насмачнішою кухнею. І тут ніколи не труїлись. Але, наприклад друзі, за 2 тижні отруїлись доволі серйозно, хоч ми і їли за одним столом...
З плюсів довгострокова оренда- дешева. Саме довгострокова.
Орендувати машину на місяць від 250ти доларів.
Багато англомовних садків і шкіл. Садки від 350ти доларів. Школи від 450ти доларів.
Розвинений єкомерс і доставка. Онлайн магазини доставляють за 2-3 дні. Декілька доставок їжі, які добре працюють, але в апці багато ресторанів немають перекладу.
Також тут розвинена корупція. Дорожня поліція- наші мєнти до нашої реформи, головне збити гроші. Але з іншої сторони так само можна багато речей вирішити через тайців, тільки плати- місцеві права, всякі сравки, візи і т.п.
Мінус- русня тут багато де пустила корні. Я он машину не міг зняти, все на російські рентали попадав. Але думаю це акутально всюди, на жаль. Тайці в більшості до них відносяться нейтрально.
Зараз в несезон тут жити дуже комфортно. Побачимо що буде коли сезон почнеться... Це перший повноцінний сезон після ковіду і тайці вже намалювали собі кучу туристів і налаштувалися заробляти, тому ціни будуть рости. Але в порівнянні з Європою все рівно буде дешевше.

Яку страховку оформлювали? У мене ще нема страховки, тому питаю. АХА? Яка саме програма?

Теж немаю ще. Якраз в процесі вибору. Я схилявся до АХА, але почитав про нову візу яку мають ввести в Тайланді з 1го вересня для фрілансерів. Одна з її умов покриття на 50к. І тепер знову треба порівняти більше дорожчі плани у страхових... Поки лінуюсь:)

візу яку мають ввести в Тайланді з 1го вересня для фрілансерів

Цікаво які податки тоді будуть. Бо поки не плачу в Таї податків )

Там віза для різних категорій людей. В категорії «Work From Thailand Professional» не треба платити податків. загугли LTR visa Thailand

Personal income of a minimum of 80,000 USD/year in the past 2 years
Я розумію, що для хорошого айтішника це копійки, але...

можна від 40, якщо магістратуру закінчив. Короче в таї сумніваються в джунах без вищої освіти. Але там ще є і вимоги до контори, з якою контракт, по оберту чи прибутку, не зрозуміло.

можна від 40, якщо магістратуру закінчив.

ось теперь мені цікаво — я закінчив універ ще за тих часів коли були «спеціалісти» між бакалавром та магістром. до кого спеціалістів зараз відносять у міжнародній класифікацї? )))

Я такий самий. У Німеччіні, наприклад, це буде максімум бакалавр, на жаль. Причому це повнісінький ідиотізм. Я довго копав цю тему, бо це основа Блукарт. Вони типа рахують, що ми вчилися 10 років у школі, а вони 12-13, значть усі ми тупі і недоучки. А те шо у СРСР була 6-и днівка їх не цікавить, навіть гірше, вони впевнено доказують, що неможливо вчитися 6 днів на тиждень і щось знати. Дебілибля. Хоча у 90-х гребли таких як ми навіть з незакінченою освітою. А зараз мій червоний диплом можна тільки у дупу запхнути. Причому це Радіофак ДНУ.
anabin.kmk.org/...​hochschulabschluesse.html

Ну вони(влада Тайланду) орієнтуються на фрілансерів з багатших країн:) там 80к до податків це не наші 5ти процентні 80к

Master’s degree (in case of income in the range of 40,000-80,000 USD)

Цікаві вимоги, десь тут була темка про необхідність вищої освіти, можна там до плюсів додати :)

Так це усе і раніше було. Що змінюється з 1 вересня?

почитав про нову візу яку мають ввести в Тайланді з 1го вересня для фрілансерів

де прочитали? Дайте посилання

Тут нічого нового. Усе це було і раніше. Що змінюється з 1 вересня так і не зрозуміло

А чого ви поперлися у цю кацапячу клоаку? Мабуть, найгірше місце в усьому Таіланді. Самуї — майже те саме.

найгірше Патая:)
Самуі- любов, але основна причина чому вибрали Пхукет- садочки для малого. На той момент коли ми планували відліт з Шрі Ланки, на Самуі ми не могли підтвердити ні одного працюючого анголомовного садка. На Пхукеті з цим не було проблем. Самуі на даний момент трохи дикуватий став. 70% всього закрито і не працює. Надіюсь сезон змінить це в кращу сторону.

Ну так чого тоді на кацапів і ціни жалієтесь? Самі вибрали, самі приїхали. Садочок — проти адекватного місця проживання, як на мене, такий собі критерій. Поїхали б на північ, усе було б у рази краще. Чанг Май, Чан Рай і навкруги. Найліпші місця у Таіланді для довгострокового життя. І ціни суттєво на усе нижче. Ми не знайшли способу як отримати довгострокову візу, а то б я вже давно там був.

Тут я згідний- самі вибирали і знали куди їдемо. Для нас садочок дуже вагомий критерій:)
Та і адекватніший Пхукет зараз на рахунок цього. Він не той що був до ковіду. Кацапи є, але це не в основному не туристи, а ті які тут довго, а таких не так вже і багато. Як мінімум поки. Те що вони є це мінус, але не критично. + тут же є чисто тайські райони де їх взагалі немає. Чіанг май по цінам ± те саме зараз. Щось дорожче, щось дешевше. Але так, русні там напевне поменше буде:)

Чіанг май по цінам ± те саме зараз.

 у високий сезон порівняєте )) Я ж не про відпустку у кілька місяців мову веду, а про довгий час, мінімум рік.

Ціни кусючі, адже прожитковий мінімум у Люксембурзі найвищий серед усіх країн Європи — 2300 євро. Мінімальна зарплата тут становить 2500 євро. Тож і продукти, і все інше коштує відчутно дорожче. Багато людей купують продукти та речі у сусідніх країнах: Німеччині, Бельгії чи Франції.

4200 CHF, по-моєму, тут.

Ех, мене не спитали :-)
(може просто про Швейцарію була ціла стаття. Правда, ця країна капець яка різна по кантонах, як маленькі США — але незмінно якісна і чиста)

P.S. Дівчині підкинули якусь фейкову Польщу. Порівнюю свої виїзди зі Швейцарії до Варшави та Ліону — на Віслі було набагато приємніше.

А в якому ви кантоні постійно живете? Працюєте на Україну чи вже на Швейцарію?

На Швейцарію від початку. Просто це мало бути в Україні, а довелося затриматися.
Кантон Берн.

Від початку війни? Ви знаєте німецьку мову чи на роботі вистачає англійської?

Вистачає (в мене C1). Тут навіть є італійськомовний швейцарець, якому легше англійською, не кажучи вже про численних французів і кількох американців (компанія не айтішна, технологічна).
Стандартна німецька тут дуже своєрідно підходить. Треба її знати мінімум на B2, щоб то мало сенс.

Також я спокійний через те, що ця країна дуже мало брала участь у війнах.

Зразу видно, що людина взагалі не цікавилася країною, у якій живе en.wikipedia.org/...​South_Thailand_insurgency

До речі, в Єгипті всі VPN-и блокуються. Для багатьох це вагомий мінус.

В Чехії з приватних осель провадери надавали лише доступ по 80 443 портах, ще 4 роки назад. Погуглив, виявилось то норма, довелось ходити в коворкінг щоб працювати. Я був дуже вражений.

Не все. Openvpn на днс порту почти всегда рабочий был.

Також я спокійний через те, що ця країна дуже мало брала участь у війнах.

Посміялися китайці)

Та норм
Пелоссі вже приземлилася

не знаю. Може, PM плутає, може на якісь інциденти натякає.

є труднощі з «нормальною» їжею, її треба пошукати. Багато дивних страв. За місяць у Таїланді я встиг двічі отруїтися.

А мені там їжа подобалась, пів року жив, їв з мокошниць курку і рис, рибу-гриль прямо на ринках нетуристичних. Все неготове звісно мити ретельно треба і воду пити лише з пляшок. А отріївся, доречі, в перший день вже в Україні, як в Київ повернувся.

Друг живе тут вже 4 роки. Дивується, бо сам тут ніколи не травився. А мені вистачило 2 тижні

Абсолютно. Найліпша їжа у світі, ну після Японії ))

Айтишиник, в Египте! в туристической зоне! не нашел интернета лучше 2мбит?
В Дахабе, где почти всей территории доступен адсл на скоростях от 8 до 16ти и где вышка 5г наблюдается тупо из окон и интернет 5г дает скорость 10-50 мбит.
Проблема Дахаба(на минуточку, село с 5тыс населении) оказывается — сервис ремонта техники. Не, ну конечно, толи дело такой же сервис в какой-то Жмеринке.
Единственная правда про Дахаб, похоже, это то, что внезапно в тропика солнце садится рано, ага.
Кстати, это человек еще не столкнулся с тем, что Египет не хочет на своей териитории иностранцев-налоговых резидентов.

Але ціни на інет там ппц, 4г роутер з водафоном обходився десь 1200 фунтів за 400гб, це десь $60, але з швидкістю проблем не було.

в тропика солнце садится рано

Воно сідає не рано, воно сідає швидко, наче світло у кімнаті вимикають. Можна під час заходу висіти у воді і бачити як тінь рухається вздовж дна (курва, де Лайтхауз з вечірнім додихуванням балонів і потім чілом у кафешках). Все це за рахунок того що видима траєкторія добового руху сонця у тропіках під більшим кутом до горизонта.

і рано і швидко, але і зимою відповідно довше світить

як воно в Дахабі мені важко сказати, алє рік тому відпочивав в Марсаламі — готельний інет повне лайно, тому коли потрібно було вірішувати робочі питання використовува мобільний інтернет.
ну якось працювати можно, якщо не дуже багато. але повноцінно працювати кожен день з таким інетом — в мене б дупа пала б )))
і чув багато таких саме відгуків

Конечно, отельный гамно. на 50 мбит там 1000 человек. Так чувак же не в отеле жил вроде как. Причем Дахаб и Шарм имеют оптику и у все ок с интрнетом было еще в 2008м.
В Шарме с етисалатом был, специально мерял — было 50 мбит на телефоне. Да, если водафон то сильно меньше, ибо водафон устраивал акцию "безлимит за немножко денег".Ну так минимум зайти в фейсбук группу и спросить про интернет ИТ специалист, наверно, может? Да, у Дахаба есть группа, одна из самых активных в Египте. И я не знаю чего надо делать в Дахабе чтоб человеку об этом никто не сказал.

Португальці дуже стежать за балансом між роботою та приватним життям

Як казав один португалець кілька років тому — останнім часом стало важче, доводиться працювати по 8 місяців на рік.

Зараз я на випробувальному контракті, тож не можу сказати назву компанії.

Рили могут запретить называть компанию во время испытательного?

неможливо швидко переказати гроші з картки на картку;

IBAN?

Найважче під час релокації — знайти житло
Я змінила три квартири на Airbnb, поки знайшла постійну.

Мабуть, проблема в собаці. Або в локації. У Варшаві знайшов квартиру в районі Мокотув з першого перегляду, в будинку, який тільки на днях здають в експлуатацію. 4 тижнів на AirBnb вийшло з запасом. Правда, це не без допомоги знайомого рієлтора. Контракт робочий показувати не просили, для доказів доходу вистачило скріншоту останніх пари заходів грошей на Wise Business.
Кауція, правда, аж 7000PLN, що дорівнює ціні за 2.5 місяці оренди, але то вже дрібниці. Не рік, то й добре.

Або в локації.

100%. Моя дружина у Гданську має досвід приблизно такий як тут написано. Житла бракує з урахуванням великої кількості переселенців. Або житло у таких місцях де без автівки неможливо, а треба якось на роботу потрапляти.

У меня сестра во Вроцлаве уже 10+ лет, говорит, сейчас цены на аренду из-за спроса со стороны украинских беженцев х2 по сравнению с тем, что было до войны. Лично мне потому не понятно, зачем беженцы в таких количествах толпятся в Польше))

Товпляться тому що (1) де прихистили одразу там і сидять, це для нас подорож звичне явище, а в людей додатковий стрес; (2) найбільш взаємно-зрозуміла країна що до мови і культури; (3) мовне питання окремо, якщо в Польщі якось можна порозумітися знаючи лише українську, то у сусідній, наприклад, Німеччині вже ні.

Да, тоже замечала, что люди от стресса тупят довольно сильно и как результат не стараются найти условия по-лучше, а довольствуются тем, что есть.

(2) найбільш взаємно-зрозуміла країна що до мови і культури; (3) мовне питання окремо, якщо в Польщі якось можна порозумітися знаючи лише українську, то у сусідній, наприклад, Німеччині вже ні.

по цим критеріям Болгарія буде навіть краща
алє мабудь все інше — гірше )))
Доречі Болгарія селила бескоштовно в крурортних готелях наших біженців, навіть з харчуванням. до травня у приморських курортних готелях, з початком сезону здається переселяли до гірських готелей. як воно зараз — потрібно шукати

Будь в нас з нею кордон і нормальне сполучення, то біженців було б може й більше ніж в Польщі. А перетинати Румунію громадським транспортом і з купою всього на руках не надто зручно

Я в Україні, але сестра із сім"єю та батьки в Польші. Коли питав, чому далі не хочете їхати — відповіли — через відношення. Сестра їхала до Польші через Румунію/Угорщину
Каже всюди ставлення як до лайна
А в Польші як до рідного.
От і відповідь

Может им просто не везло? Объездила кучу стран и никогда проблем с местными не было 🙄

Не путайте туризм и эмиграцию.

Та ні
Я не кажу про умовні «наїзди» чи проблеми
Я про звичайне відношення
Наприклад від господарів готелів, що по дорозі
Від людей в супермаркеті

Ці речі важко осягнути і порахувати
Мене там не було
Просто вірю на слово :)

З плюсів перебування у Німеччині:
автобаном їхати в правій смузі — це не зашквар

Ахах, а в якій країні це не так?

З плюсів перебування у Німеччині:

Пост — ответка Паламарчукам и их свидетелям :)))
«Миша где про скорые б*@ть» (читай где про минусы)

чисті та рівні дороги;

приезжайте в Гессен покатаемся на великах по чистым и ровным дорогам :)))
заодно чекнем местных водил на вежливость и правила вождения :)))

чотири дні на тиждень починаю працювати з 14:00

ну это у пана беженця так, а у всех остальных он начинается с кто себе как пораньше загадал от 5 и до 8 :)))

там, де ми живемо, діти можуть самі гуляти на вулиці, й ніхто їх не скривдить.

да, но такое не везде и даже для взрослых :)))
криминал в Германии есть :)))
в кварталы к цветным я бы не ходил вечером :)))
и почитайте местную прессу на тему педофилов и извращенцев.... они как раз тут произрастают с толерантностью немцев к больным и убогим :)))

после этого еще больше хочется в штаты(нет)

в штаты не хочется по простой причине безопасности...
ее там нет от слова совсем
каждый месяц там кого то стреляют причем массово и даже в школах
ну и хорошо там де нас нет :)))

NHR — це не віза, а спеціальний режим оподаткування

Причому, наскільки я розумію, це не для фрілансерів, а для тих у кого щось типу пасивного доходу. Загалом, треба бути обережним і проконсультуватись у кількох юристів і бухгалтерів, тому що навіть у місцевих спеціалістів думки щодо цього режиму розходяться.

NHR — це для будь-кого, хто не мав доходу в Португалії попередні 5 років(не був резидентом, але перевірка саме через IRS). Вам навіть резидентом для цього бути не потрібно, достатньо бути податковим резидентом. Тому воно і називається — незвичайний резидент.
Навіть краще ось так:

  • info.portaldasfinancas.gov.pt/...​tion_for_tax_purposes.pdf
  • в мене NHR, але за результатми попереднього року було вигідніше по загальній системі. і як зазначив Сергій нічого там надзвичайного нема. Умови дуже прості

    Підписатись на коментарі