×

Марні імміграційні квоти? Чому Україна не отримала тисячі іноземних IT-спеціалістів за спрощеною процедурою

У березні 2020-го Міністерство цифрової трансформації оголосило, що в Україні запрацюють імміграційні квоти для IT-спеціалістів. Для іноземних розробників виділили 5000 квот і хотіли в такий спосіб підсилити український IT-ринок і запобігти виїзду вітчизняних фахіців за кордон. У 2021-му визначили ще стільки ж квот. Однак на практиці використати всі не вдалося навіть за минулий рік.

Міністерство за 2020–2021 рік опрацювало 113 запитів на підтвердження кваліфікації на квоти (теоретично тих, хто скористалися квотами, могло бути дещо більше — точних даних немає). Про те, чому так трапилося і чи справді компанії зацікавлені у квотах — розповідаємо в матеріалі.

Коли й чому з’явилися імміграційні квоти

У березні 2020 року Міністерство цифрової трансформації України повідомило: іноземні ІТ-спеціалісти зможуть подавати документи, аби отримати дозвіл на імміграцію — уряд визначив граничні квоти. Це означало, що за рік до України зможуть в’їхати 5000 спеціалістів.

Якщо фахівець іммігрує в країну на загальних умовах, йому потрібно щороку оновлювати дозвіл на роботу і проживання. А якщо через квоти, то документи діють десять років. Крім того, завдяки квотам іноземці можуть іммігрувати разом з родиною, а ще мають пріоритетне право на отримання громадянства України. Також відкрити ФОП можна, лише якщо є посвідка на проживання чи дозвіл на роботу.

Відповідно імміграція за квотою дає змогу десять років вільно працювати як приватний підприємець. А оскільки чимало IT-компаній працюють саме з ФОПами, це спрощує процес працевлаштування.

У відповіді на інформаційний запит DOU Мінцифри наголосило: квота на імміграцію була завжди. Раніше в такий спосіб в’їжджали, наприклад, муляри, водії тролейбусів чи фармацевти. А тепер можуть і IT-спеціалісти.

За ініціативою міністерства у 2020-му до переліку спеціальностей додали професії, що належать до галузі інформаційних технологій. Основна причина — дефіцит висококваліфікованих спеціалістів різних напрямів в ІТ-індустрії. Наприклад, за травень 2021-го на DOU з’явилося 9357 вакансій, а відгуків на них було лише 3573.

До того ж певна кількість українських фахівців виїжджає за кордон або віддалено працює на іноземні фірми. У Мінцифри вважали, що після впровадження квот українська економіка виграє завдяки податкам, які сплачують спеціалісти. А завдяки тому, що топпрацівники з іноземних країн швидше і якісніше розвиватимуть індустрію, більше українців будуть мотивовані залишитися працювати на батьківщині.

Втім, на практиці виявилося, що є низка нюансів у процедурі, які стали на заваді реалізації задуманого.

«Квотові» вимоги

Імміграційні квоти — це не «зелене світло» абсолютно для всіх фахівців галузі. Міністерство економіки визначило перелік вимог і спеціалістів, які можуть скористатися новою для них формою в’їзду в Україну. Наприклад, професія інженер-програміст. До такого фахівця є одна обов’язкова кваліфікаційна вимога — підтверджений досвід роботи за професією не менше як три роки. А ще три додаткові:

  • вища освіта з одного із технічних напрямів: «Кібернетика», «Математика», «Прикладна математика», «Інформатика». Або технічна освіта у сфері автоматизації та комп’ютерних технологій;
  • дохід за визначеною професією за рік у розмірі 24 тисячі доларів або більше;
  • сертифікат про завершення курсів Массачусетського технологічного інституту відповідного напряму.

Право скористатися імміграційною квотою має той спеціаліст, який відповідає обов’язковій кваліфікаційній вимозі та мінімум одній додатковій.

Однак для того, аби зібрати весь пакет документів і подати його, спеціалісту доведеться самому чимало побігати й набратися терпіння.

«Українські фірми та представництва іноземних ІТ-компаній в Україні не беруть участі в процесі отримання іноземним спеціалістом дозволу на імміграцію, — уточнили DOU у Мінцифри. — Квоти на імміграцію не пов’язані з подальшим працевлаштуванням іноземців в Україні. Єдине, де може залучатися компанія — це підтвердження досвіду роботи іноземця за спеціальністю та отриманого доходу».

Щоби підтвердити відповідність кваліфікаційним вимогам, фахівець має подати трудову книжку або її аналоги чи рекомендаційні листи, договори, які підтверджують, що він надавав послуги у відповідній галузі. З паперами варто особисто звернутися до Державної міграційної служби (ДМС) або консульства. Після цього ДМС перевіряє досьє. Це триває 3–4 місяці, а інколи й до року. Лише коли є дозвіл на імміграцію, фахівець може звернутися за посвідкою на постійне проживання й зобов’язаний протягом місяця зареєструвати місце свого проживання. А весь процес від моменту подачі документів до отримання права на в’їзд становить у середньому пів року/рік, залежно від індивідуальних обставин.

У 2020-му була ще додаткова перепона. Новина про те, що імміграційні квоти запрацюють, з’явилася в березні, однак вони почали діяти тільки в липні минулого року.

Причина, пояснили DOU у Мінцифри, полягала в потребі налагодити документообіг між усіма залученими органами влади.

«Крім того, значний негативний вплив на активність процесу мали карантинні обмеження, введені через пандемію COVID-19. Раніше інструмент імміграційних квот для висококваліфікованих спеціалістів практично не використовували. Тож посадові особи на місцях (міграційна служба, облдержадміністрації) не мали чітких інструкцій щодо алгоритму приймання заяв та встановлення високої ІТ-кваліфікації заявника», — кажуть у відомстві.

Пандемія, власний ринок і ремоут

Коли новина про квоти лише з’явилася, більшість ІТ-компаній сприйняли її швидше як перемогу. Наприклад, у коментарі DOU CEO та співзасновник Sigma Software Валерій Красовський казав, що «можливо, це взагалі перша ініціатива, що може реально залучити закордонних фахівців до України».

«Важливо, що іноземні спеціалісти зможуть працювати з українськими компаніями за контрактом на тих самих вигідних умовах оподаткування, що й українські фахівці — це має заохочувати. Знаю, що ми не піонери в таких заходах, схожі програми є в Ізраїлі та Канаді вже давно», — зазначав він.

А співзасновник і голова ради директорів Softserve Ярослав Любінець казав, що імміграційні квоти — ініціатива, яка «давно на часі».

«Провідні держави світу, де попит на ІТ-інженерів також інтенсивно зростає, цілеспрямовано працюють над створенням привабливих умов для залучення в країну ІТ-експатів зі всього світу. У цьому контексті наша держава донедавна не вела проактивної роботи. Дотепер залучення іноземних фахівців в Україну було проблематичним: процес оформлення таких людей на роботу міг тривати кілька місяців, відповідно мало яка компанія готова розглядати цей інструмент на постійній основі. У SoftServe ми вдавалися до такої практики надзвичайно рідко», — зауважив Любінець.

Та, як би схвально не відгукувалося про ініціативу Мінцифри, використати всі 5000 виділених квот так і не вдалося. І скільки точно на таких умовах в’їхало працівників — невідомо. У міністерстві кажуть, що інформацію про кількість виданих дозволів на імміграцію, кількість відмов у видачі таких дозволів і, відповідно, дані про громадянство заявників можна отримати від Державної міграційної служби України. Водночас у ДМС DOU заявили, що не ведуть «окремий облік іноземців, які є фахівцями в ІТ-галузі та звернулися із питання надання дозволу на імміграцію».

Єдиний спосіб підрахувати, скільки спеціалістів цікавилися квотами, — через запити від Мінекономіки до Мінцифри, аби визначити, чи належить заявник до категорії висококваліфікованих IT-спеціалістів.

«Мінекономіки може отримувати позицію профільного міністерства чи відомства щодо належності заявника до категорії висококваліфікованих спеціалістів у тій чи іншій професії. У 2020 році до Мінцифри надійшло 28 запитів від Мінекономіки, за чотири місяці 2021 року — 85 запитів», — кажуть у Міністерстві цифрової трансформації.

94 запити були з Білорусі, 10 — з Росії, 2 — з Азербайджану й по одному з Литви, Японії, Німеччини, Казахстану, Іспанії, Нідерландів і США.

Найбільшу ставку в міністерстві робили на білорусів, з огляду на політичну ситуацію в країні. І можна було припустити, що найактивніше своїм працівникам допомагатимуть іммігрувати ті компанії, які базувалися на території Білорусі, наприклад PandaDoc чи Gismart. У 2020-му вони перевозили частину працівників в Україну, PandaDoc відкрила тут офіс. Однак DOU вони повідомили, що їхні фахівці не користувалися імміграційними квотами. «Це довга й не дуже добре визначена процедура», — пояснили в PandaDoc.

Також DOU звертався за коментарем до Luxoft, Ciklum, SoftServe та інших великих гравців ринку. Втім результат той самий — працівників, які б скористалися імміграційною квотою, немає.

«У компанії не виникало відповідної бізнес-потреби, тому ми детально не вивчали питання», — пояснив у коментарі DOU PR-спеціаліст Ciklum Станіслав Соколов.

Директор Luxoft Ukraine Віталій Кармазінський каже, що на українському ринку праці є багато талановитих спеціалістів, тому, як правило, компанія залучає на проєкти саме їх.

«Крім того, Luxoft разом із материнською компанією DXC Technology присутня в 70 країнах світу, тож здебільшого в нас немає потреби в переміщенні талантів між країнами. Ще одна причина, мабуть, криється в тому, що процедура оформлення згідно з українським законодавством досить тривала. А в динамічній ІТ-галузі спеціалісти на проєкти потрібні що швидше, то краще», — додав він.

У Мінцифри ж вважають, що основною перепоною для того, аби всі квоти використали, стали обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу.

В’їзд за квотою на власному досвіді

EPAM — єдина компанія, яка зголосилася поділитися досвідом працевлаштування людей, які в’їхали в Україну за імміграційною квотою. Протягом 2021 року кваліфікацію підтвердили 45 спеціалістів із Білорусі, Литви, Узбекистану та Азербайджану. Наразі вони очікують дозволу на імміграцію від Державної міграційної служби.

«ЕРАМ — міжнародна компанія, і релокація спеціалістів — це звична та буденна практика для бізнесу», — пояснили DOU.

У компанії кажуть, що Міністерство цифрової трансформації посприяло тому, аби процес підтвердження кваліфікації спеціалістів був простішим і швидшим. Наприклад, сьогодні можна подавати документи до Мінекономіки електронним листом і так само отримати результати розгляду. Термін розгляду документів у середньому десять робочих днів, хоча законодавчо передбачено місяць.

А для громадян Білорусі є ще один плюс — вони можуть подати документи на посвідку на тимчасове проживання того ж дня, що й документи на дозвіл на імміграцію. Оформлюють її за три дні. І завдяки посвідці білоруси можуть чекати на імміграційні документи вже в Україні. Крім того, з IT-спеціалістами можуть отримати посвідки і члени їхніх родин.

«Труднощі, які виникають, — це збір і легалізація потрібних документів, — кажуть в EPAM. — Складність легалізації документів на території України залежить від країни громадянства фахівця. Наприклад, документи громадян Республіки Білорусь повинні бути апостильовані, оскільки кілька років тому Україна та Білорусь розірвали угоду про взаємне визнання документів. Також є певні складнощі з оформленням паперів через посольство Білорусі в Україні. Наприклад, відмова надавати довідки про відсутність судимості. Цей документ є обов’язковим для оформлення дозволу на імміграцію. Крім того, наразі в Україні все ще є проблеми з укладенням офіційних договорів оренди житла та відповідно реєстрацією місця проживання. Не всі орендодавці готові надавати таку можливість».

Один із тих, хто планує жити і працювати в Україні, та використовує для цього імміграційну квоту, — Яніс Мухаметшин. Він родом з Узбекистану. В IT вже понад 12 років. До України працював у Білорусі та Узбекистані, а сьогодні — системний інженер на одному з проєктів у київському офісі EPAM.

Каже, що Україну обрав насамперед через сімейні обставини. Дружина наразі мешкає в Узбекистані, тож приїздити в Україну їй буде простіше, ніж в умовну Німеччину чи Штати. Крім того, додає він, Україна близька ментально, тут цікаво й комфортно жити. Однак наявність чи відсутність квот не впливала на рішення про переїзд. Їхнє існування, каже Мухаметшин, «приємний додаток, який комусь потенційно може полегшити життя».

«Більшість питань, пов’язаних із подачею документів, спілкуванням із державними органами, узяли на себе фахівці компанії, — каже Мухаметшин. — Я долучався на етапах збору та підготовки необхідних паперів, відвідував офіси держорганів у разі потреби. Тому не можу розповісти всіх нюансів. Однак думаю, що організувати та пройти весь процес самому було б не зовсім просто».

Наразі спеціаліст чекає на розгляд документів, щоби здобути підтвердження, що він може скористатися квотами, та посвідку на постійне проживання.

«У мене немає масштабних планів і надто великих очікувань, — каже чоловік. — Я продовжую працювати над проєктом, який мені подобається, хочу розвиватися професійно в компанії. Цілком можливо, що саме Україна стане новою домівкою для мене та дружини: мені подобається Київ та його регіон, ціна на нерухомість тут відносно приваблива, можна знайти цікаві варіанти на ринку приватних будинків чи таунхаусів. Окрім того, приємно дивує насиченість і динамічність локальної ІТ-індустрії: тут представлено багато компаній різного масштабу та спеціалізації, проходить велика кількість профільних подій, ринок насичений вакансіями. Власне, після того як позначив у LinkedIn, що зараз мешкаю в Києві, посипалося безліч пропозицій від рекрутерів — це доволі незвично і, відверто кажучи, трохи підвищує самооцінку. Загалом враження від країни дуже позитивні».

Наразі, за словами Мухаметшина, він не бачить мінусів ані в житті в Україні, ані в самих квотах.

«Звичайно, можна знайти нюанси у всьому, якщо дуже захотіти. Про рішення переїхати взагалі не шкодую — переконаний, Україна може стати домівкою для багатьох фахівців, які шукають життєвого балансу», — вважає спеціаліст.

Цього року Україна знову виділила 5000 квот для іноземних спеціалістів. А ще додала до переліку спеціальностей 50 блокчейн-спеціалістів. Та чи використають їх повністю, спрогнозувати складно.

У Мінцифри кажуть, що торішні квоти не використали насамперед через пандемію. А ще тому, що в чиновників не було чіткого алгоритму, як працювати із заявами та встановлювати кваліфікацію фахівця. І, з одного боку, посадовці вже мали б навчитися працювати з документами й опрацьовувати запити оперативніше. А з іншого — обмеження, спричинені пандемією, не зникли. Крім того, компанії, які наймають іноземців, не дуже зацікавлені в такому механізмі, як квоти. IT-бізнес досі вважає процес тривалим і не до кінця налагодженим.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




61 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Хм... Требования для получения такие же как и для люкарты в Германии, при чем блюкарту в другую страну Европы можно даже без вышки получить. Вопрос зачем это кому-то нужно?

Вопрос зачем это кому-то нужно?

youtu.be/lbdgmOqjXg8

Однак для того, аби зібрати весь пакет документів і подати його, спеціалісту доведеться самому чимало побігати й набратися терпіння.

Вот когда МинЦифры сможет:
1) Набрать экспертов, которые смогут проверить необходимые навыки либо создать такую систему проверки
2) Организовать систему подачи в виде «нажать кнопку», после которой чиновники будут бегать, собирать и проверять все документы специалистов

Тогда и можно о чем-то говорить. Сейчас — это чушь, которая не работает.

Я чекав побачити статистику. Просто побачити статистику. А побачив купу всього де не зміг побачити статистику(

з яких пір «математика» стала «технічним» напрямком?

теоретично тих, хто скористалися квотами, могло бути дещо більше — точних даних немає

Эээээ... А число 113 откуда?)
Или это «примерно 113, но может быть 213, а может быть 13»?

Как могут оценивать квалификацию инженеров люди, которые даже считать на уровне 3-классника не умеют?)
Испанский стыдище, господи))

У міністерстві кажуть, що інформацію про кількість виданих дозволів на імміграцію, кількість відмов у видачі таких дозволів і, відповідно, дані про громадянство заявників можна отримати від Державної міграційної служби України. Водночас у ДМС DOU заявили, що не ведуть «окремий облік іноземців, які є фахівцями в ІТ-галузі та звернулися із питання надання дозволу на імміграцію».

Єдиний спосіб підрахувати, скільки спеціалістів цікавилися квотами, — через запити від Мінекономіки до Мінцифри, аби визначити, чи належить заявник до категорії висококваліфікованих IT-спеціалістів.

«Мінекономіки може отримувати позицію профільного міністерства чи відомства щодо належності заявника до категорії висококваліфікованих спеціалістів у тій чи іншій професії. У 2020 році до Мінцифри надійшло 28 запитів від Мінекономіки, за чотири місяці 2021 року — 85 запитів», — кажуть у Міністерстві цифрової трансформації.

94 запити були з Білорусі, 10 — з Росії, 2 — з Азербайджану й по одному з Литви, Японії, Німеччини, Казахстану, Іспанії, Нідерландів і США.

Було б добре, аби Україна стала IT-hub’ом екс-USSR (окрім Рашки). Але видно люди не поспішають в обійми зеленої влади популістів.

Вірю, що за кращих часів, коли культ некомпетентності (це коли ґуру маркетингу Федорів не може нормально втюхати свої іміграційні квоти) заміниться культом компетентності — так і станеться.

Назови мне хотя-бы одну причину, чтобы высококвалифицированный специалист приехал на Украину при том, что в Грузии, Турции и других, более цивилизованных странах цены ниже, верховенство закона и налоги нуль процентов?

p.s. Почему не еду я
1. Набиваю клиентскую базу, а-то мои DSL-и сегодня нужны, а потом сиди — жди проекта
2. Здесь спорт, в Турции х.з. Да и Грузия не фонтан по джиу-джитсу

Туреччина — не пост-совок. Там общєпанятниє не приживуться. Ви ж самі в іншій гілці наголошуєте на «рузкій знают вєздє».

Грузія — можливо. Але країна надто маленька з маленьким ІТ. Нині спостерігаю як деякі українські
компанії хантять грузинів, а не навпаки. Знаєте хоч одну компанію з Грузії розміром бодай з SoftServe?

Туреччина — не пост-совок. Там общєпанятниє не приживуться. Ви ж самі в іншій гілці наголошуєте на «рузкій знают вєздє».

То-то русский — один из языков с которым в Турции найти работу не легко, а очень легко.

Грузія — можливо. Але країна надто маленька з маленьким ІТ.

Зачем тебе жить в той-же стране, что и заказчик. Тебе небось и офис нужен

То-то русский — один из языков с которым в Турции найти работу не легко, а очень легко.
Зачем тебе жить в той-же стране, что и заказчик. Тебе небось и офис нужен
Почему не еду я
1. Набиваю клиентскую базу, а-то мои DSL-и сегодня нужны, а потом сиди — жди проекта

А що ж у них так з ДСЛями все погано? Не те що в центрі ДСЛебудування — Україні!
Ви трохи плутаєтесь в показаннях :)

2. Здесь спорт, в Турции х.з. Да и Грузия не фонтан по джиу-джитсу

От якби не джиу-джитсу! Спорт ламає долі: Заради спорту Вован Кожаєв готовий терпіти «нациків які тільки і мріють його змінити»! :)

От якби не джиу-джитсу! Спорт ламає долі: Заради спорту Вован Кожаєв готовий терпіти «нациків які тільки і мріють його змінити»! :)

Ну, кто кого переделает это вопрос

Зачем тебе жить в той-же стране, что и заказчик

Це ви спитайте в компаній, які не поспішають наймати іноземців (передусім через юридичні перепони).

на Украину

Як же ти задовбав. Ніякої поваги до країни. Тобі в рашку треба

Если я тебе не нравлюсь, застрелись — я не исправлюсь ©

Було б добре, аби Україна стала IT-hub’ом екс-USSR (окрім Рашки).

А чому без рашки? Ви впевнені, що не плутаєте паспорт тієї чи іншої держави з совковою ментальністю?

Бо в нас війна з Рашкою. Навіть з популістською владою був би спротив самої спільноти.

іншої держави з совковою ментальністю

Ні. Радше знання общєпанятного пост-совкового піджину на основі російської + спільний культурно-історичний бекґраунд дозволить швидше адаптуватися в Україні.

Завважте, що російщення я не боюся. Бо ми вже і так усі знаємо той піджин, а от приїжджі муситимуть вивчити українську бодай на рівні, щоб розуміти колег, які розмовляють українською (а їх багато серед ІТ-фахівців, у Львові, ІФ, Києві тощо).

Бо в нас війна з Рашкою.

Формально війни немає (наче ніхто її не визнав, ні рашка, ні наші).
А не формально, білоруси принципово __в середньому__ мало відрізняються від росіян ментально, особливо ті що оберуть Україну, а не країни Балтії.

спільний культурно-історичний бекґраунд дозволить швидше адаптуватися в Україні.

А чому є тоді вихідці з Кавказу ніяк не адаптуються ні у нас, ні в рашці? При тому не адаптуються ніяк вже років 50-100, а тут ті що приїдуть зараз різко адаптуються.

зголосилася

мабуть «погодилась»?

94 запити були з Білорусі, 10 — з Росії, 2 — з Азербайджану й по одному з Литви, Японії, Німеччини, Казахстану, Іспанії, Нідерландів і США.

Маємо:
По факту, Україну розглядають в основному, як країну для екстреної евакуації від повного п..деця (будемо реалістами: якби бацка не учудив те що учудив, то було б значно менше запитів з Білорусі).
Масового переїзду «експатів» ми теж не бачимо.
Але є й добрі новини — до нас не приїхали стада людей «що не хочуть вчити іншу мову окрім общєпанятной», але хочуть кудись звалити зі своєї країни.

А я бы считал, что приезд людей близких ментально это хорошо

А я бы считал, что приезд людей близких ментально это хорошо

Я б сказав, що від’їзд людей близьких до вас ментально — це просто чудово!
Блин, Грузія, Туреччина — там же маленькі податки, сонце! Ніхто не нападає на «русскагаварящії барист». Вован, хулі ти тут страждаєш?

Але є й добрі новини — до нас не приїхали стада людей «що не хочуть вчити іншу мову окрім общєпанятной»

может для каких-то регионов Украины это проблема, но в частности в Киеве, Харькове и Одессе не испытываю вообще проблем с общением на общепонятном. Иногда это, правда, происходит в формате «мне на украинском — я в ответ на русском», но что это меняет ? Будет проще если я буду отвечать на беларуском ? В таком случае уже у ваших соотещественников начнётся шевеление в голове, и будут просьбы перейти на русский.

И тут сразу вопрос — Украина разработала программу привлечения иностранцев. Нигде же не сказано, что эти иностранцы должны жить в Украине до конца жизни, т.е. это может быть и кратковременная (год-два-пять) миграция, от которой Украина только выигрывает (как прямые, так и косвенные налоги). А если это временная миграция — то зачем такому эскпату тратить время на изучение языка ? Если бы Украинские политики считали, что обучение украинскому — это требование, они бы внесли его в лист рядом с пунктом о массачусетском технологическом (ЛОЛ), как это сделано во многих странах ес.

Але є й добрі новини — до нас не приїхали стада людей «що не хочуть вчити іншу мову окрім общєпанятной»
может для каких-то регионов Украины это проблема,

Дочитайте речення до кінця.
Простіший опис проблеми:
В Україну будуть їхати не кращі ІТшники, а ті що не хочуть або не здатні інтегруватись в суспільство.
Як результат, їх діти почнуть волати, що не хочуть вчити українську, а хочуть щоб українці збудували їм мечеть.

В Україну будуть їхати не кращі ІТшники

Сижу и прям вижу как из-за бугра вывозят плохих программистов, в то время когда и своих джуниоров хоть жопой жуй

Як результат, їх діти почнуть волати, що не хочуть вчити українську

На хрена им украинский, если через год они отсюда уедут + русский понимают просто везде?

хочуть щоб українці збудували їм мечеть.

Вот прямо сижу и вижу как украинцы будують мечеть. При том, что они больницу построить не могут

Сижу и прям вижу как из-за бугра вывозят плохих программистов, в то время когда и своих джуниоров хоть жопой жуй

Наше ІТ — це ресурсний бізнес, тому це питання не якості, а ціни.

Як результат, їх діти почнуть волати, що не хочуть вчити українську
На хрена им украинский, если через год они отсюда уедут + русский понимают просто везде?

хочуть щоб українці збудували їм мечеть.
Вот прямо сижу и вижу как украинцы будують мечеть. При том, что они больницу построить не могут

Навчіться читати речення повністю, а не видерати шматки з контексту. Ваші відповіді схожі не стільки на незнання мови, скільки на інтелектуальну обмеженість, бо в російській конструкція, яку ви проігнорували, виглядає аналогічно.

На хрена им украинский, если через год они отсюда уедут + русский понимают просто везде?

Бо ті, хто говорить українською, не переходитимуть на рузкій заради пари узбеків. Тобто імігранти муситимуть принаймні розуміти нашу мову.

Так и ладно, их отлично поймут те для кого переход на русский не составляет проблем. А ты просто не общайся с парой узбеков — никто не заплачет

ото поїхав якось я у німеччину працювати, вони до мене німецькою звертаються, а я відповідаю англійською. вони в принципі мене розуміють, переходять на англійську.
а хто бикує і продовжує відповідати німецькою — з тими я переходжу на українську і то вже їх проблеми як мене зрозуміти.

а хто бикує і продовжує відповідати німецькою — з тими я переходжу на українську і то вже їх проблеми як мене зрозуміти.

А не спадало на думку, що вони можуть просто не знати англійської? І тоді питання ще хто «бикує»

німці, що не знають німецької? було би дивно.

мені здалося що мова шла про німців, що не знають англійської. мабудь неуважно прочитав

Там те що ви називаєте «повним» вже далеко не один рік. Кого бомбить — той їде, іньшим певно і так не погано.

по одному з Литви, Японії, Німеччини, Казахстану, Іспанії, Нідерландів і США

Було би цікаво почитати історію IT-спеціаліста, що переїхав в Україну з Японії. Та й про інших цікаво.

Там їх і своїх не вистачає. В них дуже розвинений Game Dev, а також є концерни Toshiba, Hitachi, Sony і ще ціла низка. Їх методології менеджменту де факто стандарт в хайтек індустрії всього світу.

Чому Україна не отримала тисячі іноземних IT-спеціалістів за спрощеною процедурою

как же я люблю эти риторические вопросы... «Чому ми ще не в НАТО» и всё такое

каждый раз когда я думаю что дно уже достигнуто, главслуганарода умудряется его хорошенько углубить. свежая «инициатива» про столбики с QR кодами в парках ярчайший пример максимальной профнепригодности (для тех, кто не в курсе — история тут: www.facebook.com/...​741&set=a.187153797977401)

действительно упущение. в баре лучше

Вопрос: зачем ехать на Украину, если есть, например, Турция?

зачем ехать В УКРАИНУ, если есть, например, Грузия?

Я тут посмотрел, оказалось в Турции фрилансер платит нуль процентов. А цены не высокие

Интересно вы посмотрели. Есть детали?
Судя по нескольким сайтам у Турции прогрессивная система, marginal tax 35-40%. Тут вроде все рассказывали, что все что выше 5% — грабеж.
taxsummaries.pwc.com/...​/taxes-on-personal-income

В этом вопросе нужно разобраться

Как зачем? Украинские офисы компаний предлогают работу с условиями лучше чем скажем в Узбекистане. Думаю предложение используют как наши Польшу, как старт для дальнейшего прыжка в: Германию, США и т.п. Там тоже не берут на хорошую работу без опыта, а его надо где то получить сначала. С позиции прямой работы на заказчика лучше: Люксембург, Ирландия или Швейцария. Там как раз крупные компании из долины офисы по открывали.

Думаю предложение используют как наши Польшу, как старт для дальнейшего прыжка в: Германию, США и т.п.

Як релокейт в Україну допоможе «простому хлопцю з Узбекистану» зробити такий стрибок?

Нагадую: Польща — це країна ЄС з купую офісів американських компаній.

Скажімо ІТ-шник працював десь десь в банку в Ташкенті в ІТ відділі, і писав який банківський софт. Переїхав в Київ в одну українських компаній яка робить аутсурс на замовників із західної Європи та Америки. Навчився як працювати за західними стандартами і менеджерами, потім подався через релокейт далі на оншор. Все очевидно, те що в нас є для іньших колишніх республік СРСР може бути великою можливістю. Навіть брати часи коли я прийшов в ІТ, такого ІТ не було навіть в уяві.

Работу нужно везти с собой, это правда

десь в банку в Ташкенті в ІТ відділі, і писав який банківський софт. Переїхав в Київ в одну українських компаній яка робить аутсурс на замовників із західної Європи та Америки.

Ловіть:
www.epam.com/...​loper_tashkent_uzbekistan

Скажете, що від мене, може мені бонус дадуть :)

очень спорное утверждение про беларусь, можно конкретные факты неразвитости относительно украиского рынка ?

Азербайджане, Беларуси и рф айти еще более еб.... неразвитое

Сейчас руководство: Yandex, Mail.ru Group, Wargaming, Viber, Kaspersky Lab, 1C, EPAM, Luxsoft, и т.д. должны по всей видимости прослезиться на тему своей неразвитости ...

Більшість з цих компаній існують з ряду дуже сумних причин: нездатності місцевого населення вивчити англійську мову, готовності зливати державі всі дані і трафік, готовності надавати державній пропаганді всі засоби для її роботи, пряме залучення до шпіонажу тощо. Ну, люксофт з епамом в цьому списку може зайві, але то те саме, що й ми, не краще і не гірше.

Luxsoft

что за зверь?

Міністерство за 2020–2021 рік опрацювало 113 запитів

Мінцифра в дії, цікаво скільки собі премій виписало міністерство за такі визначні досягнення

Наскільки мені відомо — премії і досягнення це паралельні прямі в українській бюрократосовковій реальності. І тому, премії виписуються регулярно і не залежать від реальних результатів.

Підписатись на коментарі