Грузія для фрилансерів та контракторів: про легалізацію, податки та оформлення мінібізнесу

Зазвичай спеціалісти, що працюють з ІТ-компаніями віддалено, можуть жити майже в будь-якій країні світу. Та якщо залишатися в країні довше певного терміну, треба легалізувати свою роботу і сплачувати податки. В кожній країні для цього є свої умови.

Ми вирішили поспілкуватися з українськими ІТ-фахівцями, що живуть і працюють за кордоном (як фрилансери чи контрактори), та написати серію статей про легалізацію, податки, нюанси оформлення документів і дозволів у різних країнах.

Майже в кожній країні є кілька варіантів оформлення дозволу на проживання та легалізацію роботи. Тож кожна історія, яку ми опублікуємо, — лише особистий досвід окремої людини.

Перша історія — від Java-розробника Олексія Опанасенка. Вже півтора року він живе в Грузії, в місті Батумі.

Якщо ви фрилансер чи контрактор та хотіли б поділитися своїм досвідом легалізації в інших країнах — напишіть на alyona@dou.ua

Ще у 2018 році ми з дружиною вирішили переїхати з України, пожити деінде. Розглядали низку країн, куди хотіли б потрапити. Вивчали, які там умови для працевлаштування, легалізації. З’ясували, що в цьому плані Грузія найбільш зручна і доступна, тому обрали її.

Коли ми остаточно визначилися з переїздом, я знайшов «правильну» роботу, яка передбачала повний ремоут. Це була компанія Zazmic з українським офісом у Дніпрі. В них можна було працювати віддалено (майже з будь-якої країни) ще задовго до того, як усі компанії перейшли на дистанційний формат через пандемію.

Перший крок до легалізації — заявка в Будинку юстиції

Щоб легально працювати в Грузії на фрилансі або за контрактом з іноземною компанією, треба зареєструвати себе як приватного підприємця. Для цього варто прийти в Будинок юстиції та подати відповідну заявку. З документів потрібен тільки закордонний паспорт. В Будинку юстиції є електронна черга, достатня кількість операторів, тому все відбувається досить швидко. Оформлення заявки у мене зайняло 20–30 хвилин. Щоправда, тепер, під час пандемії, треба ще завчасно зареєструватися на візит в Будинок юстиції.

Туди варто прийти з перекладачем, щоб мати змогу прочитати та підписати документи (або потрібно знати грузинську мову). Також треба знайти людину з пропискою в Грузії — довірену особу, яка підпише документ, що на її адресу можна оформити приватне підприємство (записати як юридичну адресу). Юридично на цю людину не накладають жодних зобов’язань, які могли б «відлякувати» її від підпису. На юридичну адресу лише надходять листи від податкової. Зазвичай на це погоджуються власники квартири, яку ви орендуєте.

Заявку в Будинку юстиції розглядають недовго, кілька днів. Того самого дня, коли подаєте заявку, можна йти в банк, щоб відкрити рахунок.

Далі вирушаємо у податкову і там реєструємо бізнес (на жаль, вже не пам’ятаю, чи в податкову можна йти відразу, чи треба дочекатися відповіді на заявку в Будинку юстиції). За видом це може бути «мікробізнес», «малий бізнес» (або мінібізнес) чи просто «бізнес». Щоб на оформленого «індивідуального підприємця» відкрити «мінібізнес», потрібно чекати місяць.

Новий бульвар, Батумі

Реєстрація в податковій та відкриття банківського рахунку

«Мікробізнес» має давати дохід до 30 000 ларі на рік (приблизно $10 000). Якщо приватний підприємець не переходить за цей поріг, то взагалі не платить податків.

«Мінібізнес» — це дохід від 30 000 до 500 000 ларі на рік (приблизно $10–160 тис.). Зазвичай IT-фрилансери входять у цю категорію. Такі приватні підприємці сплачують єдиний податок — 1% від доходу. Щоправда, тут є нюанс: після порогу в 100 000 ларі на рік індивідуальний підприємець стає платником ПДВ (18%). Та якщо ви працюєте на замовника поза Грузією і ваша діяльність є в переліку напрямів, що звільнені від сплати ПДВ — тоді працює лише ліміт у 500 000 ларі на рік (послуги ІТ-спеціалістів якраз входять до тих напрямів, що звільнені від сплати ПДВ).

Просто «бізнес» — це підприємці, що мають рівень доходів вищий за 500 000 ларі на рік.

Для реєстрації себе як приватного підприємця треба відкрити рахунок у грузинському банку. Тут є момент: не в кожному банку погоджуються відкривати рахунки не громадянам Грузії. При цьому працівники установи не зобов’язані пояснювати, чому відмовляють вам у відкритті рахунку. Це пов’язано з тим, що в кожному банку свій рівень дотримання норм (чи гарантування) того, що особа, яка відкриває рахунок, не вестиме фіктивну діяльність.

У банку треба заповнити анкету. В ній загалом стандартні питання. Але ці питання з банківської сфери, можна в чомусь не розібратися. Думаю, тут є сенс проконсультуватися з фахівцем або найняти бухгалтера, який знає грузинську і допоможе з анкетою. В перший банк (Bank of Georgia) я пішов сам, там мені відмовили. У другий (TBC Bank) вже звернувся з бухгалтером, тут мені рахунок відкрили. Фахівця знайшов просто — на дошці оголошень у Батумі.

Рахунок для приватних підприємців завжди відкривають мультивалютний — одразу на долар, євро і ларі. Єдине, якщо всередині країни ви переказуєте комусь гроші в доларах, то треба платити за операцію дорожче, бо це іноземна валюта. Якщо ви знаєте IBAN українського рахунку, куди вам треба переказувати гроші — їх можна переслати з грузинського рахунку без проблем. Також маю успішний досвід оплати послуг в Німеччині з мого грузинського рахунку, теж за IBAN.

У Грузії є компанії, що займаються «пакетним» оформленням приватних підприємців і великого бізнесу. Вони усе роблять самі, а ще проводять платні тренінги про те, як вести податкові документи. Реєструватися через компанію дорожче, можна самостійно з усім розібратися і для допомоги знайти місцевого бухгалтера — так вийде дешевше.

Батумський бульвар

Витрати для реєстрації приватного підприємця

На оформлення себе як приватного підприємця я витратив не більше як 100 ларі (приблизно 880 грн). Ця сума охоплює все, разом із гонораром бухгалтеру. 30 чи 50 ларі треба заплатити в Будинку юстиції і близько 20 ларі у податковій. Великих сум для цього не потрібно.

Якщо хтось дуже поспішає, може заплатити за послуги в Будинку юстиції більше, і документи оформлять у 2–3 рази швидше. Зазвичай у цьому є потреба, якщо людина приїхала на тиждень у Грузію, щоб оформити бізнес, і далі кудись їде. До речі, в Грузії можна й віддалено оформити компанію, не приїжджаючи сюди. Переважно цим займаються компанії-посередники. Але простіше й дешевше все-таки приїхати.

Щомісяця я плачу гонорар бухгалтеру — $30. Рівень зарплат у Грузії нижчий, ніж в Україні. Та для тих операцій, які він робить, цієї суми достатньо: щомісяця він лише оформляє податкову декларацію. В декларації фіксується прихід грошей на мій рахунок в банку. Річної декларації тут немає. Розділення на окремі звіти: у пенсійний фонд, ще кудись — також немає. В грузинській податковій уся інформація ведеться суто грузинською, тому цю роботу мені простіше делегувати.

Дозвіл на тимчасове проживання

Загалом Грузія — дуже гостинна країна. З України сюди можна приїхати в ролі туриста і перебувати тут 365 днів без візи й певних дозволів. Далі варто спробувати оформити дозвіл на тимчасове проживання. Він діє від 6 до 12 місяців — у кращому випадку ту саму кількість днів, що й для туриста. Але юридично це правильно.

Та є нюанс: щоб отримати дозвіл на проживання, ви вже маєте бути приватним підприємцем у Грузії та показувати прибуток у податковій системі країни від пів року. По суті, це і буде причиною видачі посвідки на проживання. Щоб гарантовано отримати дозвіл, рівень доходу має бути не меншим як 50 000 ларі (близько $16 000) на рік. Крім того, на момент подачі заявки ви маєте юридично легально перебувати в Грузії. Заявку треба подавати більш ніж за 40 днів до закінчення терміну легального перебування в країні. Якщо ви прострочили річний термін перебування (як турист), дозвіл на тимчасове проживання не отримаєте.

Думаю, що важливу роль відіграє і громадянство людини, яка хоче отримати дозвіл на тимчасове проживання. З Україною в Грузії непогані дипломатичні відносини (хоча, здається, протягом останніх двох років почали псуватися), тому є хороші шанси отримати дозвіл.

Через пандемію в Грузії тимчасово змінювалися правила: до 1 червня цього року людей, які прострочили термін перебування, не депортували та не накладали штрафних санкцій. Але дозвіл на тимчасове проживання у таких випадках все одно не давали. З 1 червня — штрафують знову.

Заявка на оформлення дозволу на тимчасове проживання коштує 210 ларі (1800 гривень) — якщо термін оформлення 30 днів, 330 ларі — за 20 днів і 410 ларі — за 10 днів. Якщо вам відмовили надати посвідку на проживання, гроші за заявку не повертають. Та загалом не завжди фрилансери оформляють дозволи на тимчасове проживання. Часто працюють і живуть тут просто як туристи. Найбільш популярний спосіб оновити легальний термін перебування в Грузії — злітати в Київ (або в Стамбул) на відпочинок. Повернутися можна в той самий день, але вже з’явиться право перебувати в Грузії наступні 365 днів.

Дорогою в Хуло, Трансаджарська магістраль

Віза фрилансера

Грузія зацікавлена в тому, щоб до неї приїжджали представники малого бізнесу: сплачували податки, витрачали тут гроші, наповнювали економіку. Тому в Грузії можна оформити і візу фрилансера. До речі, ця віза працювала навіть у найжорсткіші моменти карантину, коли майже ніяк не можна було потрапити в країну, але за візою фрилансера сюди впускали.

Щоб отримати її, треба заробляти від $2000 на місяць (мати підтвердження такого доходу за останній рік) і їхати в Грузію не менше ніж на 6 місяців. Для візи фрилансера треба завчасно подати заявку, в ній вказати день прильоту і склад вашої сім’ї. Коли фрилансер разом з сім’єю приїжджає, має пройти 8-денний карантин (усіх людей поселяють у готелі, вони за це платять від $30 на день).

Ізоляція під час пандемії

У Грузії багато готелів, і тут досить цікаво вирішили проблему з кризою під час пандемії: у деяких готелях зробили карантин для тих, у кого ковід проходить в легкій формі й кому не потрібна госпіталізація. Там люди ізолюються, їх годують, надають послуги.

Часто ця ізоляція не за бажанням, а примусова. Якщо в людини позитивний тест на ковід, вона зобов’язується сидіти вдома, це контролюють через спеціальну трекінгову систему. Якщо когось піймали на порушенні ізоляції, примусово відвозять у місце для карантину.

Туристам, які приїжджають у Грузію, на третій день треба здавати другий тест ПЛР. Якщо тест буде позитивним, відсилають на 12-денний карантин.

Про медицину

Медицина в Грузії страхова. Якщо ви плануєте тут жити, є сенс купити страховку. У нас з дружиною не дуже «серйозні» страховки, кожна коштує близько $100 на рік. Є список лікарень, куди ми можемо прийти на безкоштовний прийом до «стандартних» лікарів: терапевта, отоларинголога та інших. Без страховки кожен прийом лікаря буде платним. Консультація терапевта без страховки тут коштує від 20 ларі (приблизно 180 грн).

Якщо людину забирає «швидка», треба казати номер страховки і її повезуть у відповідну клініку. Тоді госпіталізація буде коштувати дешевше, страховка зменшить усі витрати приблизно у 2–3 рази.

За страховкою компенсують частину грошей за ліки, приблизно 40%.

Про мову

Грузинська мова досить складна. Споріднених з нею мов практично немає. Є сенс вивчити грузинську, якщо плануєте залишитися тут надовго, щоб більш якісно спілкуватися з місцевими.

Грузія, як і Україна, входила до Радянського Союзу, тому люди, яким 40–50 років, зазвичай знають російську (думаю, 60–70% людей такого віку розуміють цю мову). Та дехто з них не хоче розмовляти нею, тому що Росія — окупант.

Парк Леха та Марії Качинських, Батумі

Ми живемо в Батумі. Це туристичне місто, тому воно здебільшого російськомовне. Вірогідність того, що у сфері обслуговування вас добре зрозуміють російською — 50%, хоч якось зрозуміють російською — 70%. Ще можна спробувати порозумітися англійською. У Тбілісі краще відразу переходити на англійську, там найбільше людей, які знають цю мову. Взагалі, створюється враження, що Тбілісі за розвитком, реформами на півсторіччя попереду від решти Грузії. Усе нове, прогресивне, що відбувається в країні, насамперед з’являється в Тбілісі.

Та незнання мови в Грузії — це не проблема, грузини дуже чуйні, уважні, за потреби легко підшукають когось, хто вас зрозуміє, і ви все-таки знайдете спільну мову.

Коли спілкуєтеся з грузинами (або йдете містом і говорите з рідними) російською, вас, найімовірніше, будуть вважати росіянами. Це може викликати не дуже приємне ставлення. Краще попереджувати, що ви українці. Пересічні грузини люблять українців, радо приймають. Вважають, що українці та грузини — народи-брати по нещастю, через війну з Росією та непідконтрольні території. Після переїзду в Грузію я став більше спілкуватися в сім’ї та з друзями українською, мабуть, саме через це.

Оренда житла

В Батумі можна винайняти квартиру за $100 на місяць (це найдешевший варіант), середня ціна — $150–250. За $200–250 буде вже хороша, повністю обставлена квартира: заселяйся і живи, майже нічого докуповувати не доведеться. Часто це житло в практично нових будинках. В Батумі є багато помешкань для оренди в туристичний сезон, між сезонами вони простоюють. Тому винаймати квартиру на рік вигідніше, місячна оплата виходить значно нижчою.

Хоч я не громадянин Грузії, житло маю право купити. Двокімнатна квартира в Батумі з краєвидом на море чи гори (або і те, і те), з ремонтом і всіма меблями коштує приблизно $60–70 тисяч.

ІТ-ком’юніті в Грузії

Грузія майже не дає робочих місць в ІТ. Винятки — це написання простеньких сайтів і банківська сфера. В банківську сферу наймають людей за інтернаціональним принципом, тут важливі хороші навички. І зарплати IT-спеціалістів у банківській сфері в Грузії ближчі до штатівських, ніж до грузинських чи українських. В інших місцевих розробників порівняно невеликі зарплати, рівняються на місцевий ринок праці.

Якось у мене на роботі склалася ситуація, коли треба було знайти собі співробітника. Я пробував підшукати тут IT-спеціаліста і з’ясував, що, порівняно з Україною, ІТ-фахівців дуже мало. Є кілька офісів іноземних компаній, які відкрили тепер в Тбілісі, і є фрилансери, які працюють з американськими компаніями через Upwork.

У Тбілісі був один чи два ІТ-хаби, створені на державному рівні. Не знаю, чи «живі» вони тепер. Але ці хаби — щось на кшталт коворкінгу, куди можна прийти та попрацювати. Інформаційно в них ІТ-спеціалістам не допомагали. Є ще школа, в якій вчать програмувати, відділення з Ізраїлю. Але там можна вчитися на прості позиції для роботи.

Про життя в Грузії

Грузія — більш сучасна реформована держава і через це більш європейська, ніж Україна.

Батумі розташоване в теплій кліматичній зоні. Тут немає зими, немає періоду, коли 2–3 місяці усе навколо сіре і в багнюці. Це позитивно впливає на емоційний стан. Батумі — невелике курортне місто, де є доступ до гір і до моря. Місто «оживає» в сезон, а на решту часу частково «вимирає». Поза сезоном Батумі нам більше подобається: коли тут багато туристів, не так затишно.

Пляж в Батумі

В Грузії дешева і якісна їжа (особливо овочі та фрукти). Поруч — Туреччина, вона поставляє сюди продукти. Гарна вода, хороші вина, багато смачних страв національної кухні. Суші, піцу теж можна знайти.

Люди, які працюють тут у сфері обслуговування — в службі доставки продуктів, у ресторанах — привітні та старанні. У місті багато безробітних і фінансові можливості середньостатистичних грузинів досить невеликі. Тому, якщо робота є, за неї тримаються більше, ніж в Україні.

З мінусів — все-таки відчувається мовний бар’єр. Скажімо, коли замовляємо продукти через Glovo, є елемент лотереї: може приїхати щось не те, що ми мали на увазі. Ще один негативний момент — відірваність від батьківщини, особливо сильно це відчувається під час пандемії.

Попри всі реформи, Грузія доволі архаїчна країна. Реакція на домашнє насилля від поліції та соціальних органів краща, ніж в Україні (є різні європейські програми щодо цього), але населення більше дотримується старих традицій. Скажімо, щодо немісцевої одинокої жінки чоловіки можуть відпускати якісь коментарі, можуть бути словесні приставання. Є багато людей з гомофобними поглядами. Секс-шоп, який відкрився в Батумі, люди спалили.

Грузія дуже схожа на Україну з погляду російського впливу — як політичного, так і економічного. Вийшло так, що ми поїхали з однієї країни з ризиками в іншу країну з тими самими ризиками. Тому в майбутньому плануємо рухатися далі: переїжджати на Захід.

Корисні сайти

  • Revenue Service — централізований ресурс, де можна онлайн подавати заявки, робити запити (наприклад, подати заяву на оформлення посвідки на проживання).
  • Public Service Hall — сайт Будинку юстиції.
  • Путеводители Романа Мироненко — інтерактивна мапа цікавих місць, купа іншої корисної інформації (та, на жаль, російською).
  • flatsinbatumi.com — сайт мого бухгалтера (зверстаний не дуже добре, але корисна інформація в ньому є).
  • mygpi.ge — сайт страхової компанії.
  • stopcov.ge — статистика щодо захворювання на COVID-19 (вона реальна і ретельно ведеться).


Фото Анни Павленко


Читайте также статью из этой серии: Словакия для фрилансеров и контракторов: о легализации, налогах и оформлении ВНЖ

👍НравитсяПонравилось22
В избранноеВ избранном8
Подписаться на автора
LinkedIn



Підписуйтесь: Soundcloud | Google Podcast | YouTube

39 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Опублікували нову статтю з цієї серії про Словачиину: dou.ua/...​slovakia-for-freelancers

А в чому профіти залишати більш урбаністичний Львів, тікаючи до Батумі де всі європейські реформи розмиваються через величезну кількість русскіх і турків поряд з тобою ? Про манери на дорозі я взагалі промовчу + навіщо мені платити менше податків в Україні стаючи резидентом у Грузії. Я б взагалі підняв податок до 15 відсотків по ФОПам бо не збіднію )

Дружок, конкретно ты можешь переводить хоть 50% в налоговую, за это штрафов нет.

все это здорово, но я бы выбрал Болгарию. Море тоже есть и низкие налоги вроде 10%, Самое главное Евросоюз — можно иметь хорошие рейты работая на Германию например. Удаленная работа не из Евросоюза очень ограничивает рынок. может работая на США это неважно, но в Европе точно будут проблемы

В Болгарії дивне законодавство з приводу легального перебування у якості фрілансера. Тобто коли у вас нема візи від роботодавця. Якщо не помиляюся там якраз закручують гайки і величезний сектор ППшників як раз випав на ізмену, бо держава по суті закрила програму пільг. Поправте мене якщо, краще розбираєтеся в предметі.

насколько я знаю покупка недвижимости дает право на внж. может еще что-то есть.

Я искал квартиру в Болгарии, хотел купить и чтобы получить ВНЖ. С законами там все мутно, мне просто говорили — «ты покупай, мы все легко решим, есть связи». Но вот чтобы официально — недвижимость должна быть довольно дорогой. 300 тыс евро, по-моему.

от 100К оценочная стоимость дает право на внж, но внж не дает право въезда в случае например карантина :D

То есть вы покупайте, а мы потом решим насколько ваш внж, внжешный)))

на болгарском форуме мне написали: Возможные основания — работа, учеба, фриланс, пенсионер, торговый представитель, бизнес(действующий, создающий раб.места минимум для 10 граждан). Ну еще брак и болгарское происхождение.

более конкретно надо изучать, я этого не делал

Грузія — більш сучасна реформована держава і через це більш європейська, ніж Україна.

Я б не погодився. Навіть те Тбілісі поза межами центру гірше виглядає ніж Київ (чи Львів, Дніпро, Одеса). Батумі — так, розбудувався. А от глибинка в Грузії помітно бідніша за українську. Стосовно реформ рядових, Україна з тією Дія стала взагалі першою paperless країною світу. Крім того в Україні безконтактно можна розрахуватись практично всюди, в Грузії все ще дефіцит терміналів

в нас з вами різне бачення прогресу і европейськості:)

Пошла жара... Думаю, Доу скоро станет реально международным — будут статьи про налоговые льготы и схемы в той или иной стране.

Цікавить такий момент:

  • Чи діє між нами якесь уникнення подвійного оподаткування. Тобто, чи не полізе українська податкова із пропозиціями, якщо переслати зароблені в грузинському бізнесі гроші додому?
  • Чи є в Грузії якісь вимоги для такого бізнесу типу «обов’язково фізично знаходитись в країні не менше пів року на рік»?

Теж цікавить питання подвійного оподаткування

Щодо другого пункту — так, такі вимоги в Грузії є: щоб користуватися податковими пільгами, потрібно відповідати критеріям податкового резидентства, зокрема не покидати Грузію більше ніж на півроку. Знаю, бо мій батько працює в Грузії як фрілансер.

дякую, це для мене нова інформація.

Дуже дякую за детальний огляд! Коли тут заборонять ЗЕД для IT ФОП (або IT ФОП взагалі) — IT ком’юніті у Сакартвело виросте в рази.

не зовсім так. Якщо ви живете в Україні або витрачаєте більшу частину грошей то ви податковий резидент саме України. Тому ви оформите бізнес у Грузії а до вас прийде українська податкова бо ви не платите податки на дохід. Реальних кейсів не знаю, але враховуючи «закручування гайок» останніх 2х років — не здивуюся.

Десь так і є, але наскільки пригадую, перелік критеріїв для визначення податкового резидентства ще більший. Зокрема, не закритий ФОП або проживання в Україні родичів є підставою для визначення України як вашого «центру життєвих інтересів», а вас, відповідно, як податкового резидента.

ох, тільки родичів має бути замало. Але я вірю, що в країні мрій та сподівань зараз можливе все :)

Якщо ви живете в Україні або витрачаєте більшу частину грошей то ви податковий резидент саме України

Абсолютно вірно, і зауваження нижче щодо наявності ФОП, що також є однозначним критерієм податкового резидентства — також вірне. Тому й кажу, що ІТ ком’юніті зросте саме у Сакартвело, фізично — фрілансери просто позакривають тут вже непотрібні ФОП та евакуюються разом із родинами.

На самом деле в Грузии гаечки то тоже прикручивают. Часто отказывают в открытии счета в банке иностранцам (даже при наличии ИП), и внж просто так не дадут. Надо было этим заниматься года 4 назад, тогда было все проще. Но если ты сырный магнат и можешь себе позволить инвестировать 100К в недвигу или бизнес, то конечно все получится.

Це досить стандартні процеси. Наприклад Чехія була 5-7 років таким собі кландайком, бо потребувала робочої сили. По банку — треба вірно вибирати банк. (не Bank of Georgia). Це пов’язано із боротьбою із фіктивними іп/ооо. держ банк більше зарегульований і не бере на себе такі ризики. Про ВНЖ так, дають не всім. Важливо, з якої ви країни — бо є пункт «становить загрозу безбеці держави», і вам напряму не скажуть що ви підпадаєте під нього, просто відмовлять.

BoG не государственный, у него просто такое название. И пока он мне нравится больше всех. По внж да, есть мнение что влияет область указанная в Украинском загране, но раньше попытки со второй-третей давали. Сейчас сложность в том что для получения ВНЖ надо иметь или оборот годовой по грузинскому ИП или недвижимое имущество на определенную сумму.

ps: Сакартвело не резиновое, мигрируйте в Канаду (Виннипег вторая Украина) :D

ніт. Коти :) Україномовних шкіл немає, нажаль. останній рік збільшується українська діаспора, все частіше піднімається питання.

Дякую за статтю! Чекаємо на продовження з докладним оглядом хачапурі-шопів :) Батумі — one love!

Дуже цікава стаття
Я зі свого досвіду скажу, я жив в Тбілісі 3 місяці їздив трохи по країні
Це афігезна для Українців країна, в нас з ними однакова проблема з рускімі, тому виключно тепло вас там будуть зустрічати

Всім раджу спробувати на пару місяців переїхати в Грузію, спробуйте — це дуже приємна країна

Тільки пару речей не сподобалось вони люблять їздити швидко та як навіжені, тому будьте пильні, ну і в Тбілісі я зустрівся з тим що вони дуже погано пропускають швидкі та пожежні машини — при тому в них ультра сильний культ сім’ї

P.S. Найкрутіші та найправильніші хінкалі з рубленого м’яса є в Пасанаурі (ближче до Тбілісі)

проблема з рускімі, тому виключно тепло вас там будуть зустрічати

Нажаль як і їх. І їх там, доречі, доволі багато.

Если нет детей — то ради новенького экспириенса и теплой зимы можно поехать на 1-2 года.
Но автор вполне логично закончил:

Вийшло так, що ми поїхали з однієї країни з ризиками в іншу країну з тими самими ризиками. Тому в майбутньому плануємо рухатися далі: переїжджати на Захід.

А в чем проблема поехать с детьми? Во-первых, сейчас в Украине есть дистанционные школы, где можно получать образование находясь где угодно. Во-вторых, можно сразу начать усиленно учить и грузинский и английский — грузинский из уважения к стране и интереса, а английский потому что «из э маст».

Можно сразу же спросить — вы теоретик или практик?

А можно я отвечу Вам в ноябре на этот вопрос, когда уже буду с сыном в Батуми? А потом решим теоретик я или практик. Мой сын уже учится в дистанционной школе, если что. И сейчас я на этапе выбора квартиры. Вы, кстати, так и не ответили — в чём проблема?

Я думаю вам со временем на практике будет виднее есть ли проблемы.
Предполагаю, что поехать на 1-2 года вам лично будет проще, так как у вас уже сейчас дети учатся экстерном, а значит их не нужно вырывать из привычного контекста, друзей, одноклассников. Но не у всех так.
Так же предполагаю, что в таком случае дети скорее всего на вашей жене большую часть дня, а значит она не должна работать. Что для кого-то другого может стать проблемой.
Ну и главное, вы на практике увидите насколько быстро пойдет изучение двух языков одновременно, тем более когда один из них «из уважения к стране».

Где в уравнении Вы увидели жену? И что плохого в уважении к стране, в которой ты планируешь пожить, а соответственно выучить язык хотя бы на элементарном уровне?

В общем, я и не ожидаю что будет легко. Но будет интересно. И мне и моему сыну. Поэтому «запомним этот твит» и спишемся через пару месяцев. Удачи.

Случайно обратил внимание на количество Ваших комментариев на DOU и понял что мои 88 комментариев против Ваших 11224 — ничто. Это ж сколько комментариев в день...

В среднем примерно 3 в день

Спасибо за ответ — вопрос был риторическим )

Подписаться на комментарии