Країна на екваторі. Українка про роботу в IT і життя в Еквадорі

Мене звуть Юлія, працюю General Manager в еквадорському офісі компанії WebCreek. Коли 6 років тому ми з чоловіком-еквадорцем вирішили переїхати з України на його Батьківщину, я спочатку не планувала продовжувати роботу в IT, хоч і мала семирічний досвід на позиціях рекрутера, техрайтера і аналітика у різних компаніях. Але на місці все склалося по-іншому.

Переїзд

Усе почалося з того, що в 2011 році ми з чоловіком приїхали в Еквадор подивитися країну. Вона мені так сподобалася, що я наполягла на переїзді в столицю Кіто.

Оскільки я заміжня за еквадорцем, всі справи з оформленням документів для переїзду пройшли гладко і швидко. Поклавши руку на серце, можу сказати, що 6 років тому я довше закривала ФОП в Україні, ніж тут оформлювала всі документи. Бюрократії в її українському розумінні тут практично не існує, все дуже легко.

У мене перманентна мультивіза дружини громадянина Еквадору. Для неї треба апостильоване свідоцтво про народження, підтвердження того, що на банківському рахунку в мене є гроші, виходячи з прожиткового мінімуму на 6 місяців (386 американських доларів на один місяць) та довідка про несудимість. Ще мені потрібна була довідка про те, що в Україні я не була заміжньою (щоб уникнути багатожонства). З України цієї довідки я не привезла, оскільки на всіх форумах писали, що така довідка видається не в країні, звідки їдеш, а в консульстві країни, куди переїжджаєш. На місці виявилося, що консульства України в Еквадорі нема, лише почесний консул (родом із Чилі). Він не мав повноважень видати таку довідку.

Я пішла в міграційний офіс, який займається видачею віз, і запитала, як діяти. Відповіли, щоб я знову звернулася до консула, аби він написав документ, що видати такої довідки він не може, і цей лист вони приймуть. Тобто допомогли вирішити ситуацію, у якій я сама, по суті, була винною. Через тиждень уже була віза, не довелося витрачатися на поїздку додому через відсутність довідки.

Із професійною візою все просто: компанія, яка релокейтить, усе оформлює і оплачує. Усім займається адміністративний відділ компанії, є двоє людей, які обходять всі інстанції. Працівник лише віддає цим людям паспорт під розписку і їде з адміністратором забрати паспорт із візою. Дворічну професійну візу отримують на підставі диплома. Українські дипломи визнаються, єдине, що форма навчання має бути стаціонарною. Віза коштує 450 доларів, її оплачує компанія. Після двох років документ треба поновлювати.

Історичний центр, м. Куенка (Cuenca)

Загалом легалізуватися тут просто: країна відкрита, тримісячну туристичну візу в аеропорту ставлять усім, за винятком хіба що приїжджих із Конго і тому подібних країн. Трьох місяців (туристичної візи) достатньо, щоб зрозуміти, чи хочеш тут жити. Цю візу можна продовжити ще на півроку. Або оформлюєш професійну візу на основі диплому. Багато хто також живе за візою інвестора: маючи на рахунку в банку 30 тисяч доларів, отримуєш візу. Ще через три роки можеш подати документи на громадянство. Якщо отримуєш, то ці гроші можна зняти. Тобто схема проста: кладеш гроші, отримуєш візу, чекаєш три роки, отримуєш громадянство, знімаєш гроші, вкладаєш їх у дім, бізнес тощо.

Робота

По приїзду попри наміри не працювати в IT, з цiкавостi почала моніторити місцевий ринок: тут є, приміром, Microsoft, але вони більше орієнтуються на продажі, є Tata Consultancy Services, Oracle. Практично всі описи робіт, які знаходила, мене насторожили: грубо кажучи, одна людина повинна була робити все. Наприклад, job description проджект-менеджера (а крім ПМ інших позицій я не знайшла) включав бізнес-аналіз, розбір вимог, створення проектної документації, індикацію проекту (що ок) плюс мити туалети. Позицій аналітика або техрайтера не було в принципі. Тому я не хотіла йти на таку стресову роботу. У нас був невеликий готель, що давав засоби для існування, тож необхідності працювати не було. До того ж тоді я практично не говорила іспанською, тому вирішила уникнути ще одного стресу.

У 2016 ми з чоловіком поїхали подивитися Колумбію, після чого вирішили, що це непогана країна і можна переїхати пожити туди. Я вже пакувала валізи, коли у фейсбуці знайшла оголошення російською мовою, явно не через гугл-транслейт: аутсорсингова компанія в Еквадорі шукає бізнес-аналітиків, проджект-менеджерів, техрайтерів, програмістів. Залишила коментар під оголошенням — зразу запропонували інтерв’ю, на якому була рекрутер (до речі, киянка), і CEO компанії. Співбесіда включала в себе тест на техрайтинг і тест на рівень англійської. Потім запросили в офіс, щоб я поговорила з людиною, яка на той час була Operations Manager. Він розповів про облаштування офісу, правила контракту, також обговорили зарплату. Одразу після цієї розмови запропонували роботу аналітиком, а через тиждень, у січні 2017-го, приступила до праці. Погодилася з цікавості: як це працювати в IT в Еквадорі?

Насправді жодної різниці нема, бо компанія така ж аутсорсингова, headquarter у Техасі, клієнти всі тамтешні. Намагаємося шукати і латиноамериканських, але основна робота все ж у Штатах. Є три офіси — в Хьюстоні, Кіто і Львові. У Кіто працює понад 40 людей: девелопери, неймовірно крута команда дизайнерів, усі проджект-менеджери тут (оскільки основні клієнти з Техасу, Каліфорнії, то дві години різниці в часі не є критичними).

У травні CEO запропонував бути general-менеджером. Я в менеджменті не мала жодного досвіду, але СEO запропонував підтримку і запевнив, що бачить у мені потенціал. Розрахунок був зрозумілим, бо через місяць засновник відправив мене в Україну: відкривати офіс у Львові, який зараз теж потроху розвивається.

У Кіто ні в кого, крім мене, не було досвіду роботи з віддаленими командами. Тому роботи в мене багато, починаючи від налагодження процесів у компанії і закінчуючи комунікацією між офісами. Це не завжди легко, бо є ще різниця між українським і латиноамериканським менталітетами. Десь півроку у нас були притирання. Зараз великих проблем нема, комунікація налагоджена. В Кіто зі мною працює ще двоє українців.




Пошук житла

Ми з чоловіком орендуємо квартиру недалеко від моєї роботи, в центрі міста, щоб зранку не стояти в заторах. Від офісу до дому — 10 хвилин пішки, 15 на каблуках :)

Двокімнатна квартира (кухня, поєднана з залом і окремо спальня) в жирному центрі міста навпроти головного парку буде коштувати приблизно 400-600 доларів на місяць. Трикімнатна квартира за українськими мірками — дві спальні і зал — у центрі міста коштуватиме 600-700 доларів.

Можна знайти дуже дешеве житло — 100 доларів за кімнату, але в спальному районі, далеко від центру. Транспортна система розвинена, люди звідти їздять і на автобусах, і на машинах, багато велосипедів і мотоциклів.

У компанії теж є трикімнатна квартира, яку орендуємо для людей, яких перевозимо. Три місяці людина в цій квартирі може жити безплатно. Після цього або вирішує жити окремо, шукаючи житло самостійно (часто буває таке, що після цього терміну людина перевозить сюди сім’ю, тому треба більше місця), або може продовжувати жити, сплачуючи символічних сто доларів у місяць. Це не особисто твоя квартира, ділиш її з іншими. Але 15 хвилин до офісу, гарна локація.

Можна користуватися послугами ріелтора. До того ж порівняно з Україною тут більш логічно все влаштовано, бо ріелтору платить людина, яка здає квартиру в оренду, а не той, хто шукає. Також є газети, оголошення, OLX, Facebook. Із мого досвіду найефективніше шукати так: ідеш у район, який подобається, і дивишся у вікна з написами «Оренда». Дзвониш, запитуєш, коли можна подивитися. Ще можна найняти людину, яка пошукає ці вивіски для тебе і обдзвонить оголошення. Потім власник квартири платить цьому помічнику грошовий еквівалент одного місяця оренди.

Ціни на компослуги

У нас тут капіталістичний соціалізм, тобто у дії капіталізм, але при цьому населення отримує 5 мільярдів різних пільг, у тому числі й на компослуги. Для середнього класу тут високі податки. Ціни різні залежно від району міста і району Еквадора. Правило таке: що більше споживаєш, тим менші тарифи.

За світло плачу 6-7 доларів у місяць (при тому, що в мене все електричне: плита, душ нагрівається від електрики). Власник мого лофта має субсидії, тому плачу не так багато. Але в середньому рахунок на сім’ю з двох-трьох людей складе 20-30 доларів щомісяця, електрика тут дорога.

Інтернет — це проблема всієї Латинської Америки. Сплачую 23 долари у місяць, швидкість на download — 5 МБ, на upload — 3 МБ. Тобто інтернет такий собі. Є інші провайдери, наприклад, платиш 40 доларів у місяць за швидкість 20 МБ. Коли дивишся фільми, слухаєш музику онлайн на Youtube, переривається, звісно. Коли дощ, з інтернетом теж чомусь колапс. В офісі у нас найдорожчий тариф — 130 доларів у місяць за 100 МБ.

У великих містах на зразок Кіто і Гуаякіля на автобусних зупинках, у туристичних центрах, а в Гуаякілі і в самому громадському транспорті є безплатний Wi-Fi і 4G. 3G і 4G так само є майже всюди в містах. Геть у джунглях і горах узагалі нема зв’язку.

Ціни на нерухомість

Купити квартиру дорого. Ціни завищені, надто в центрі. За 60 тисяч доларів можна купити невеликий дім у спальному районі. Кіто розташований у долині між двома горами, місто вузьке і довге, у довжину — близько 80 кілометрів, а в ширину — центральна частина найвужча — кілометрів 4. Кінець міста бачу з двох сторін на захід і на схід, а південь і північ — дуже далеко.

У спальних районах на півдні і півночі є невеликі конхунто (житлові комплекси) з територією, що охороняється, дитячими майданчиками й іноді навіть басейнами — звідти 40-60 хвилин їзди на машині від центру. Там можна купити двоповерховий дім (на 3-4 спальні, два гаражі) приблизно за 60 тисяч доларів. Це залежно від потреб, якщо сім’я велика. Мені це не актуально: робота починається о 8-ій, ще зранку тратити годину на дорогу накладно.

Квартири в центрі дуже дорогі. Ціни стартують від 100-120 тисяч за 50-60 м2. Столиця, центр міста — чого ще чекати. В інших містах ціни нижчі, але з іншого боку Еквадор на економічному підйомі і, думаю, ціни падати не будуть. Три роки тому держава запустила субсидійовану програму будівництва, тут усюди зводять висотки. Усі дружньо передбачали, що ціна на житло впаде, але цього не сталося: ні на оренду, ні на купівлю.





IT-ринок

Проблема, з якою ми зараз зіткнулися, — відсутність хороших кадрів. Одна з причин, через які ми відкрили офіс в Україні, — в Еквадорі вкрай важко знайти хороших спеціалістів. Тут не вчать на програмістів, лише зараз у найкрутіших вузах почали вводити IT-спеціальності. У нас два крутих девелопери досі навчаються. Ми дозволяємо їм працювати за гнучким графіком, бо вони роблять хороший продукт. Тобто брали зовсім джунів без досвіду.

Знайти хорошого проджект-менеджера з досвідом роботи дуже складно. Наприклад, в Україні є тенденція: ти був девом або QA, а потім тобі стало цікаво рости в менеджменті, і ти змінив сферу діяльності. В Еквадорі такого нема. У нас у команді лише одна проджект-менеджер із досвідом роботи в IT-сфері. Один із найсильніших наших проджект-менеджерів займався управлінням на виробництві машин, не в IT. Інший — еквадорець, вчився в Австралії на проджект-менеджера, ми дивом його знайшли.

Що нас рятує? У Венесуелі зараз серйозна криза, валютний ринок обвалився, а країна багата якраз IT-ресурсами. Багато хто зі спеціалістів живе у Венесуелі, бо жити там і отримувати зарплату у доларах — це ще крутіше, ніж в Україні. Багатьох спеціалістів ми привезли з Венесуели, наприклад, одного з найкращих наших дизайнерів. 60-70% наших девелоперів — із Венесуели. Когось ми перевезли, хтось сам сюди приїхав і знайшов нас. За рахунок цього виїжджаємо. Хороших програмістів, які випускаються з еквадорських університетів, я бачила небагато.

QА з освітою, які закінчили QА-курси, я взагалі не бачила. Вони вчаться на власних помилках або приходять з іншого виробництва. Ми всіх QА навчали самі. В українському офісі ми розвиваємо QA-команду, яка має QА-менеджера, і є кілька лідів, які будуть менторами для джуніор-спеціалістів. Мідлів і сеньйорів набрали, шукаємо джунів, будемо їх заточувати під потреби конкретного проекту.

Зарплати хороші. Суми приблизно такі ж, як в Україні. Єдине, що мінімальна зарплата в Еквадорі — 386 доларів (це пов’язано з курсом соціалізму). Джуніор-девелопер буде отримувати до однієї тисячі доларів, мідл — до двох. Дешевшою є робота дизайнерів: джун — від 600 доларів; 2-3 тисячі доларів, якщо ти директор або суперсеньйор.

IT-компаній загалом у Еквадорі небагато, тим паче аутсориснгових. Здебільшого роблять розробки для місцевого ринку — веб-сайти, онлайн-банкінг, фінансові системи, мобільні додатки. Кілька років тому, коли ціна на нафту впала і сталася криза, місцевий IT-ринок зовсім застиг, але зараз уже оживає.

Податки

Іноземцям із професійною візою можуть запропонувати три типи контракту. Перший — трудовий, тобто людина має статус співробітника. Компанія за тебе частково оплачує офіційну страховку + щомісяця в тебе вираховують до 9,45% на страховку. До того ж двічі на рік є додаткові виплати на зразок нашої 13-ї зарплати. Через три роки на трудовому контракті маєш право взяти іпотеку з пониженою відсотковою ставкою.

Другий — на зразок українського ФОПа. Працівник повинен платити 10% податкової ренти і 12% ПДВ. Якщо все правильно декларуєш, то в кінці року можуть до 80% із ренти повернути. Тобто якщо щомісяця платиш 100 доларів ренти, то в кінці року можуть повернути 1000 доларів. Можна платити 20 доларів бухгалтеру, щоб він за тебе все задекларував.

Третій — американський контракт. Він не реєструється в Еквадорі, тому людина з таким контрактом не має платити жодних податків.

Працівник сам вибирає зручніший тип контракту. Еквадорцям, які мають тут сім’ї і не планують нікуди переїжджати, цікавий трудовий контракт. Іноземці вибирають здебільшого другий або третій тип контракту.

Менталітет

Перше, що впадає у вічі, — еквадорці дуже ввічливі, аж іноді хочеться сказати «перестань». Заходиш у ліфт, у магазин — всі з тобою вітаються. Усі бажають хорошого дня, весь час усміхаються — тут так прийнято. Думаю, це тому, що весь час весна, теплий клімат. Для мене спершу це було незвично, але згодом і я стала більш привітною.

Еквадорці — шумні, веселі люди. Люблять слухати музику, гуляти, розмовляти голосно — рівень шуму тут значно вищий, ніж в Україні. Люди-свято.

Із мінусів — вічне mañana (із іспанської — завтра). Люди тут не надто відповідальні. Хоча це стосується тільки особистого життя. Із роботою зазвичай все суворо, хоча іноді буває, що доводиться нагадувати про дедлайни.

Ще тут вважається неввічливим говорити «ні». Тобто можеш домовитися про зустріч на певний день у певну годину, а в людини у цей час літак. Вона ніяк не може з тобою зустрітися, але все одно не скаже «ні». Якщо еквадорець бачить, що сильно спізнюється, то вирішить узагалі не прийти і не попередити, а при наступній зустрічі зробить вигляд, наче нічого не сталося. Спочатку це бісить, але потім розумієш, що не варто все так критично сприймати.

Індійці Kichwa, еквадорська Амазонія

Погода і клімат

Найбільша перевага Еквадору для мене — це його клімат. Кіто розташований на висоті 2800 метрів над рівнем моря. Це додає свого шарму, хоча іноді стаються запаморочення, коли ти ще не адаптувався. Екватор пролягає десь за 20 кілометрів від міста. Завдяки висоті тут весь час погода приблизно як в Україні на травневі свята. Зараз у нас суперзима (це коли на небі хмари й іноді йде дощ). Сонце не прогріває повітря, і температура вдень опускається до 16 градусів тепла щонайнижче. Але більшу частину року світить сонце, 20-27 градусів, яскраво, радісно. Я навчилася не виходити з дому без сонцезахисного крему, бо зі світлою шкірою легко обгоріти.

Спершу сумувала за снігом. Але тут можна проїхати дві години на авто — і ось тобі гори зі снігом і льодовиками. Хочеш моря — 5 годин до узбережжя, до літа і до моря. Тобто не треба чекати визначеного моменту, щоб отримати весну, зиму, літо.

Медицина

Медицина буває державна і приватна. Приватна дорога, прийом у лікаря коштує доларів 10-15, клініки на кожному кроці. Державна медицина — або страхова (якщо в тебе трудовий контракт або страховка), або в принципі безплатна.

У перші півроку, коли в мене ще не було візи і я лише подала документи на розгляд, стався показовий випадок. Розболівся живіт справа внизу. Дуже налякалася, думала, апендицит. Три дні боялася кудись йти. Зрештою, чоловік силою привіз на «швидку» у найближчу державну клініку. Мене одразу, попри чергу у приймальні, оглянула медсестра. Направили до лікаря, взяли кров на аналіз і вкололи знеболювальне. Аналізи крові були готові за 40 хвилин. З’ясувалося, що нічого страшного, але все одно відправили на УЗД. На УЗД виявилося, що все нормально — змерзла після басейну. Дали антибіотики, вітаміни, сиропи і побажали одужувати — відправили додому. Усе це безплатно.

Безумовно, якщо нема загрози життю, нема різкого болю, доведеться посидіти в черзі. Якщо йдеш на прийом за страховкою, тоді призначають дату. Якщо нежить і нема часу, краще йти до платного лікаря, бо інакше доведеться дві години просидіти в черзі. Платиш 10 доларів за консультацію, потім купуєш собі ліки. Якщо є час чекати в черзі, ліки в державній клініці видадуть безплатно. Або гроші, або час, або за графіком по страховці.

Мови

Якщо людина приїздить як турист і йде туристичними стежками, то скрізь будуть стояти спеціально навчені індіанці, які будуть слідкувати, щоб stupid грінго не заблудився, і ламаною англійською тобі скажуть 7 фраз. Господарі хостелів теж говорять англійською. Але щойно звернеш із туристичного шляху, жодного шансу, що поговориш із кимось англійською.

Туризм

Є 4 зони: джунглі, гори, узбережжя, Галапагоські острови. Джунглі — це рослинність, тварини, річки, водоспади. Гори — це і кратерні озера, вулкани, хайкінг куди завгодно. Узбережжя — не Кариби, але в океані хоч і не поплаваєш, на хвилях пострибати можна. Також є місто Монтаніта. Воно вважається серферною і тусовочною столицею Латинської Америки для різних серферів, хіпі, хіпстерів. Грубо кажучи, рибацьке село, куди приїзджають діджеї зі світовими іменами і влаштовують грандіозні тусовки. Є багато маленьких рибацьких сіл, де можна зупинитися на вихідні. Нема інтернету, тільки пляж — сам вимикаєшся і відпочиваєш.

Галапагоси — це окрема історія, казка. Майже половина земель Еквадору — територія національних парків. Країна займає перше місце в світі за цим показником. Усе охороняється, зелена природа. До того ж Еквадор втричі менший, ніж Україна, тому легко будь-куди добратися. Куди б не поїхав, це буде новий досвід.





Транспорт

У місті і поза ним усі пересуваються автобусами. Великий мінус у тому, що нема поїздів, важко у горах прокладати рейки. Автобусна система дуже розвинена, міжміські автобуси ходять 24/7 з інтервалом у 20 хвилин. Найпопулярніший маршрут із Кіто в Гуаякіль (портове місто) — 8 годин дороги за 12 доларів. Нічні автобуси комфортні безпечні, оснащені системою GPS, спати зручно.

Ще мінус у тому, що нема лоукостів. Переліт між Кіто і Гуаякілем в один бік — 70 доларів. Це дорого, хіба що іноді можна завчасно купити квиток дешевше (я недавно купила за 38, що теж багато за 50 хвилин польоту).

Міських автобусів багато, у годину пік — інтервал 3-5 хвилин, у свята і вихідні — 10-15. Проїзних нема, 25 центів при вході платиш кондуктору. Кондуктор зазвичай висовується з вікна і кричить, куди йде автобус, якщо ти раптом не встиг почитати.

Міський громадський транспорт — це мерседеси або великі фольксвагени, всі на дизелі, як правило. Міжміські автобуси — нові, з вайфаєм (правда, на відміну від Колумбії, нема розеток).

У 2014-му в Кіто почали будувати метро. Хоча не знаю, навіщо в Андах вирішили свердлити тунелі під землею, а не, як в інших країнах Пiвденної Америки, прокласти надземне метро. Кажуть, до 2020 року закінчать.

Економіка

Ті, хто в банановому бізнесі, заробляють великі гроші. У нас усе узбережжя в бананових, і какао-плантаціях і креветкових фермах (ці продукти займають велику частку в експорті). Основний дохід в країні — від експорту нафти, на другому місці — туризм. Президент недавно заявив, що хоче, аби наступного року кількість туристів була по одному на кожного жителя Еквадору (приблизно 16 млн). Зараз у рік приїжджає 5-6 мільйонів туристів.

Також на експорт ідуть золото і троянди. Російськомовним легко знайти роботу у продажі троянд навіть без досвіду, бо багато троянд експортують у Росію. А якщо знаєш англійську, то можеш працювати і на Європу.

Два роки тому на побережжі Еквадору був сильний землетрус — 7,8 бала, практично всі будівлі були зруйновані. До Кіто дійшло 6 балів — теж добряче труснуло, але без жертв. Це сталося 16 квітня 2016 року, а з 1 червня на 2% підняли ПДВ і податок на експорт. Усі це відчули на собі, почалися протести. Тоді влада запевнила, що це для того, щоб допомогти країні відновити побережжя, що це тільки на 1 рік. І справді, через рік скасували ці податки. Я тоді вперше побачила, щоб податки знижували, а не піднімали.

Із мінусів в Еквадорі — модель соціалізму. Базовий споживчий кошик тут дуже дешевий: на 300 доларів у місяць можна прекрасно жити і харчуватися. Але щойно захочеш трохи більшого, смачнішого, все відразу стає дорогим. Якщо ти середній клас і вище, то платиш значно більше за всі блага. Якщо ж тобі досить їсти рис і курку з помідорами, то за 200-300 доларів це реально. В Еквадорі добре бути безробітним індійцем із постійно вагітною дружиною і 8 дітьми, бо буде безплатна школа, медицина, субсидії, може, навіть дім дадуть у селі. А за чий рахунок? Середнього класу, який віддає мінімум 20% на податки.

Техніка тут дуже дорога. Експорт, відповідно, теж дорогий. Позиція влади така: купуйте своє, щоб стимулювати виробництво. Але це смішна позиція, бо Еквадор, наприклад, не виробляє телефонів або лінз для фотоапаратів. Податок на техніку — до 75%. Коли їду в сусідню Колумбію, можу купити телефон за 400-500 доларів, а вдома такий самий коштуватиме 700-800. Податки в еквадорських аеропортах — одні з найвищих у Латинській Америці.

Їжа

З голоду тут померти взагалі неможливо. На ринку автентичніше, ніж у супермаркеті. Ціни в крутому маркеті вищі, але не надто суттєво. Фрукти-овочі дешеві. Індійці з навколишніх сіл приїжджають на оптовий ринок на півдні міста по суботах і продають усе, що виростили, — суцільна органіка. У супермаркетах третину площі займають фрукти-овочі, і місцеві, і привозні. Соки — півлітра за долар. Авокадо — геть не такі на смак, як в Україні (значно кращі). Недавно для всіх страждальців-мігрантів з’явилася гречка: по 3 долари за півкілограма.





Ресторани

Що мені не подобається, то це гігантські порції в ресторанах, і все з рисом. Рис подають на всі прийоми їжі, а хліб тільки на сніданок. Рис — основний продукт.

Є поняття комплексного обіду: з 12:00 до 15:00 усі офісні працівники йдуть їсти almuerzo (комплексний обід). Такі обіди готують у спеціальних закладах, які після 15:00 зачиняються. Ціни — від 1.75 до 5 доларів. Варять усе у великих каструлях: окремо каструля супу, окремо каструля рису, риби, м’яса, салату, як правило, з чечевицею або картоплею. Можна замовити страви з меню, а можна швидко взяти almuerzo. До нього обов’язково подають сік і десерт — маленький пиріг або солодкий фрукт. Я всю порцію з’їсти не можу, тому замовляю або перше, або друге.

Аргентинська, італійська кухня є дуже популярними. Але, на відміну від України, того ж Львова, нема багато затишних кафе. Є або франшиза, коли знаєш, що береш, або щось локальне, без претензій. Мало місць, куди можна прийти відпочити душею або попрацювати в затишній атмосфері. Великого розмаїття нема. Ось лише недавно нормальні суші з’явилися.

Плюси і мінуси життя в Еквадорі

Якщо взяти все найкраще з України і найкраще з Еквадору, то вийде ідеальна країна. Вони доповнюють одна одну, хороше тут не пересікається з хорошим там.

Еквадор відстає від України в плані трендів, технологій років на 5. Тут усе спокійно, стабільно, ніхто нікуди не спішить. Звісно, жодного стресу, але іноді хочеться чогось живішого, активнішого. До прикладу, тиждень була в Боготі — це мегаполіс. А Кіто більше як велике село: тихо, спокійно, одні і ті ж місця, люди. Одноманіття в Еквадорі врівноважується тим, що практично щовихідних подорожую. Мене дуже влаштовує теперішній варіант: жити тут і частину робочого часу (2-3 місяці) проводити в Україні. Для відпустки є багато варіантів: Куба, Колумбiя, Перу, Мексика, Маямi дуже популярне.

Клімат — найбільша перевага для мене. Подобається доступність фруктів, овочів, свіжих соків упродовж цілого року.

Не подобається mañana, звичка все переносити на завтра. Моя знайома північна американка за 14 років тутешнього життя зробила висновок: коли з кимось домовляєшся про зустріч і якщо людина не підтверджує цю зустріч у цей день зранку або максимум за 2 години до домовленого часу, то ти теж не приходиш. З іншого боку, друзі-еквадорці, які подорожують, сприймають час по-іншому, розуміють, що я іноземка, що для мене це не дуже комфортно.

В Еквадорі надзвичайно легко легалізуватися. За 30 тисяч доларів, потрібних для візи інвестора, можеш привезти з собою маму, тата, бабусю, дідуся, дітей, племінників і ще 15 людей. Для північних американців, які їдуть сюди, це не гроші навіть для однієї людини. Еквадор вважається найкращим місцем для американських пенсіонерів уже багато років поспіль. Крім американців, є багато китайців, їхніх магазинів і ресторанів (з Китаєм налагоджена співпраця в енергетиці, вони будують багато електростанцій тут). Еквадор — напрочуд мультикультурна країна.

LinkedIn

Лучшие комментарии пропустить

Багато хто зі спеціалістів живе у Венесуелі, бо жити там і отримувати зарплату у доларах — це ще крутіше, ніж в Україні.

О, ребята, сыры за 500000 боливаров, квартиры за 3 месяца!

Не знаю почему, но у меня Эквадор вызвал любовь с первого взгляда. Наверное, именно по-этому:

Тут усе спокійно, стабільно, ніхто нікуди не спішить.

То, чего в жизни не хватает %)

Купити квартиру дорого. Ціни завищені, надто в центрі.

ха-ха. В долине, например, цены видели?

145 комментариев

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

C Эквадором все класно, пока нет проблем.
Есть случай. Чувак поехал в эквадор и нам писал, что там все класно и вообще приезжайте, открыл там гостиницу на пляже, построил сам с нуля. Потом к нему в дом вломился местный под кайфом и пальнул в него из короткострела дробью.
Все деньги ушли на лечение, у чувака проблемы со здоровьем и живет он в Украине.
Почему именно к нему вломился — у местного добится не удалося.

А так да, писал что типа безопасно, если есть стена!!!! вокруг дома.

Очень сочувствую. Но это — скорее исключение из правил, что, конечно, не облегчит ситуацию вашего знакомого. Я лично знаю ребят из Казахстана, которые так же открыли гостиницу на пляже и уже лет что-то около 10 горя не знают.

Это показывает уровень преступности в стране. Да, вы можете ходить по центру столицы 2,3,4 года подряд. Потом один раз вам не повезет — и все. Больше некому будет писать.
Вообще наличие стен с колючей проволкой в домах среднего класса — вполне показатель, мне кажется. Нет?

К сожалению, это «один раз не повезет» может случиться где угодно.
Насчет проволоки — ну действительно смешно )) ее ставят только там, куда очень легко забраться: не поставить в таком месте проволоку равносильно оставить телефон в уличном кафе и пойти в туалет. И никак не везде в домах среднего класса. Серьезно — посмотрите фотографии в гугл стрит вью в каком-то спальном районе. Могу вам выслать фото я.

Не знаю Юлия, вот в Киеве в криминогенном Виноградаре проволки на заборах частного сектора — нету, например.

да тут тоже редко где есть. Снова — гугл стрит вью в помощь, если не верите моим словам\фотографиям

не поставить в таком месте проволоку равносильно оставить телефон в уличном кафе и пойти в туалет

ну вот с этим я не совсем согласна) в Киеве тоже 95% свиснут телефон, но проволоки нигде нету. хотя тут может, конечно, разница в менталитете людей

я обычно не фотографирую спальные районы (когда к друзьям в гости езжу), ну вот, наверное, стоит ))

ну вот с этим я не совсем согласна) в Киеве тоже 95% свиснут телефон, но проволоки нигде нету. хотя тут может, конечно, разница в менталитете людей

А то что люди в Киеве даже на втором, а иногда на третьем этажах живут за решеткой на окнах — это нормально :)

А то, что люди в принципе на 20-х этажах живут, это нормально?

А это тут причём? Зарешеченное окно ничем не лучше колючей проволоки.

Ну как по мне гетто с коробками по 20++ этажей тоже мало отличаются от решёток в контексте антуража и удовольствия проживания. Бетонные джунгли, украинские фавелы.

Страна для фриланса/удаленки. Ит рынок не развит. Уровень преступности жуткий, могут выхватить телефон (про Гуяакиль вообще молчу). Зато легализована проституция. Аренда дешевая в Манте, море отличное, есть разные климатические зоны.

Приватна дорога, прийом у лікаря коштує доларів 10-15

почти нижняя планка частной медицины в киеве

скрізь будуть стояти спеціально навчені індіанці, які будуть слідкувати, щоб stupid грінго не заблудився, і ламаною англійською тобі скажуть 7 фраз.

заволав :)

Дякую за класну розповідь.

Кстати, работу в айти начала с ТИМа )) Привет Мэту ))

«Тут усе спокійно, стабільно, ніхто нікуди не спішить. Звісно, жодного стресу, але іноді хочеться чогось живішого, активнішого.»

Не совсем понятно, как это соотносится с ответом Юлии тут же ж:
«Если ехать в переполненном автобусе с айфоном в заднем кармане — вытащат. Если идти ночью в неблагополучный район на окраине — ограбят. Если оставить рюкзак\фотоаппарат\куртку без присмотра — сопрут. В остальном норм. В том числе благодаря большому количеству патрулей. Это в Кито.
В Гуаякиле, крупном портовом городе, с телефоном и больше чем 10 долларами можно находиться только в пределах 10 центральных кварталов или в закрытом конхунто. Временами постреливают — из-за наркоты\разборок. Временами „таксисты“ увозят пассажиров в непонятный район, чтоб те с банкомата сняли доступные для снятия в один день $400.»

А в целом, конечно, познавательно и интересно, спасибо! :)

ну це як, наприклад, нормально жити в Києві та мати стабільну роботу, розмірене життя, але якщо поїхати погуляти по Троєщині о 3 ночі, то з великою імовірністю пограбують, або циганє в тролейбусі витягнуть телефон, або залишити без нагляду речі на столику в кафе і відійти — їх викрадуть

Ну, стресс бывает разный. Я скорее о том, что никто никуда не торопится, не «летит», все спокойные и вежливые, хамства нет. Реагируют на, скажем так, неприятные ситуации более спокойно.
У меня за 5.5 лет ни разу ничего не случилось: даже ничего нигде не теряла. Ночами спокойно хожу\езжу (за рулем, в убере и такси) сама.

цікаво було би дізнатись про безпеку від людини, яка там живе :-) в плані, що все ж таки Латинська Америка, сусідство з бідними країнами і всяке таке. від подорожуючих читала діаметрально протилежні враження

upd. побачила комент нижче)

Багато хто зі спеціалістів живе у Венесуелі, бо жити там і отримувати зарплату у доларах — це ще крутіше, ніж в Україні.

О, ребята, сыры за 500000 боливаров, квартиры за 3 месяца!

В Венесуэле только на острове хорошо, в остальном все плохо. Хотя страна и климат шикарные и девушки самые красивые там)

і цей острів називається Аруба, ахахахахахахахаха

Купити квартиру дорого. Ціни завищені, надто в центрі.

ха-ха. В долине, например, цены видели?

Да что там Долина. Почти все что назвали дорогим в этом обзоре — немного дороже чем в Харькове, и похоже что дешевле чем в Киеве. Ну кроме Интернета и гречки разве что.

Ну и кроме расплаты за неизбежные «гири социализма» на ногах :) Также известные как налоги. Впрочем, эта зараза уже почти везде, кроме пожалуй Украины и нескольких оффшоров (и то ненадолго), так что мягкий 20%-й социализм Эквадора вполне терпимый.

я в Украину, кроме работы, езжу на шопинг: например, купила себе зимой кроссовки за 390 гривен. Тут вчера их видела за $70. Ну и полный чемодан уходовой косметики всегда привожу. Пауэр банк купила зимой за $17 — тут такой $50. Так что нет, не немного дороже, а, простите, дофига.

А зарплаты тамошние с ценами на бензин и авто ничо так, да?

В долине или где? Если о долине, то я о недвижимости говорил. Все остальные цены, спроецированные на уровнь зп, вполне норм

Да, в Bay Area. Бак за 40 долларов — это же песня.

Експорт, відповідно, теж дорогий

импорт же

«включав бізнес-аналіз, розбір вимог, створення проектної документації, індикацію проекту (що ок) плюс мити туалети» — что значит мыть туалеты?

Для визы Вам нужна была не справка, а нотариально заверенное заявление, что в браке не состоите на данный момент. У любого нотариуса уже есть подобная форма, вносятся Ваши данные, заверяется нотариально и все.

Если же по теме, то опыт уникальный — Южная Америка в контексте работы же подобна для нас другой планете.

Для работы он сайт есть Чили и Бразилия, не Эквадор.

Ну, такое. Если повезло в Эквадоре, то ок. В Бразилию и Чили вакансии мне постоянно присылают.

В Бразилию и Чили вакансии мне постоянно присылают.

Быстро предыдущие программеры заканчиваются, нужны следующие? :)

где-то тут должна быть картинка с полицейскими рейдами в фавелах Рио :)

все верно, но 6 лет назад 2 нотариуса, к ктоторым я обратилась, как и все форумы, заверили, что это делается в консульстве, на что я и понадеялась.

Я делал 5 лет назад у ближайшего и первого же государтственного нотариуса по Жилянской))) Все было, заняло около часа.

Видите, как много в нашей жизни решает удача :)

Нет. Удача здесь не причём. Просто на форумах не ищу информацию — Ильич же не зря завещал работать с первоисточниками)))

не знаю ничего более «первоисточничного», чем 2 разных нотариуса )) правда, в одном городе и не в Киеве

Що там з безпекою / криміналом?

Если ехать в переполненном автобусе с айфоном в заднем кармане — вытащат. Если идти ночью в неблагополучный район на окраине — ограбят. Если оставить рюкзак\фотоаппарат\куртку без присмотра — сопрут. В остальном норм. В том числе благодаря большому количеству патрулей. Это в Кито.
В Гуаякиле, крупном портовом городе, с телефоном и больше чем 10 долларами можно находиться только в пределах 10 центральных кварталов или в закрытом конхунто. Временами постреливают — из-за наркоты\разборок. Временами «таксисты» увозят пассажиров в непонятный район, чтоб те с банкомата сняли доступные для снятия в один день $400.
В целом — одна из самых безопасных стран ЛА — если не соваться, куда не просят.

Вы туда за острыми ощущениями поехали?

тю, можна подумати в Києві такого не буде

Если ехать в переполненном автобусе с айфоном в заднем кармане — вытащат. Если идти ночью в неблагополучный район на окраине — ограбят. Если оставить рюкзак\фотоаппарат\куртку без присмотра — сопрут.
одна из самых безопасных стран ЛА
Временами «таксисты» увозят пассажиров в непонятный район,

Боюсь уявити, що твориться в менш безпечних країнах.

это очень специфично для Гуаякиля и не имеет никакого отношения к остальной территории. Впрочем, не слышала ни об одном безопасном портовом городе

Присутність в місті порта не робить його автоматично небезпечним.

Дубай вполне безопасен, Абу-Даби очень безопасен. В этих городах есть морской порт.

Если ехать в переполненном автобусе с айфоном в заднем кармане — вытащат. Если идти ночью в неблагополучный район на окраине — ограбят. Если оставить рюкзак\фотоаппарат\куртку без присмотра — сопрут.

Киев же, нет?

Да ну практически любой крупный туристический город

Нет, не безопасная. Не Бразилия конечно, но Чили наверное самая безопасная/благополоучная.

И так же — дорогая. К тому же, лично для меня безопасность страны определяется не только тем, выдерут у меня на улице телефон из рук или нет. Лично для меня Чили — одна из самых опасных стран континента — из-за постоянного сейсмического движения. Если с угрозой от человека как-то можно бороться — не доставать, скажем, тот же телефон ночью на улице, то с природой вообще никак не поспорить.

Еквадор на тому ж Тихоокеанському вогняному кільці, що і Чилі, просто Чилі набагато довша, тому землетрусів пропорційно більше, а крім того Кіто біля діючого стратовулкана. Якось ви не розрахували. Хай у вас все буде добре!

Спасибо )) В Сантьяго трясет — хоть и несильно, но несколько раз в сутки (!) и раз в пару месяцев сильно. У нас бывают «сезоны»: по стране в общем потряхивает время от времени, но в основном в океане или джунглях, в Кито — несильно раза 3-4 в год. Норм ))

то с природой вообще никак не поспорить.

С этим как раз таки можно спорить — разрабатываются ещё более современные технологии, которые помогают определить когда начнётся землетрясение, улучшается архитектура строений, так что они могут выдержать и 9 бальные землетрясения.
С вашей точки зрения, тогда Япония опаснее Бразилии ?

Описали прямо Трою или Борщагу ночью)
Юль, а что там для тех,кто с детьми:детсадики,школы,универы?Качество образования по Вашим наблюдениям?

Детей тут любят, холят, лелеют, везде есть места для пеленания, корми грудью — не хочу)). Школ — уйма на любой вкус: платные, бесплатные, с английским уклоном, техническим, художественным... Есть небольшое подозрение, что качество образования прихрамывает на обе ноги, но это неточно, тк детей у меня нет.

Качество образование в ЛА везде плохое. Но цена школы зависит от района, прежде всего (т.е. в дорогой будет примерно такое качество как и в дешевой, но дети будут общатся с детьми из хорших районов). Вообще в ЛА сильное расслоение общества, это очень бросается в глаза.

Из трех стран — Чили, Перу, Эквадор — на западном побережье, Эквадор — самая опасная. Определить легко — в центре города на каждом перекрестке стоят автоматчики, охраняющие туристов. В Кито и Гуякиле очень опасно, в небольших городах, вроде Баньоса — безопасно. В Перу уже поменьше охраны, но тоже немного есть в столице, в Чили ее вообще нет, там Европа.

Вообще, в Кито чувствуешь себя стремновато. В Сантьяго (Чили), к примеру, можно свободно гулять с дорогим фотоаппаратом через плечо, в Кито — нельзя.

В целом, страна must see. С нее и нужно начинать поездки по Южной Америке.

можно свободно гулять с дорогим фотоаппаратом через плечо

від однієї людини, яка подорожувала Південною Америкою, чула лайфхак про обклеювання фотіка якоюсь ізолентою та надання йому пошарпаного виду, щоб не було особливого бажання віджати)) але не знаю, чи це дієво, на практиці ще не перевіряла

Белые кэноновские эльки советуют обманывать не только в латинской Америке)

да ну не надо ничего обклеивать, повесилнашею\обмоталвокругкисти и вперед

ну это больше касается тех мест, где могут с ножом или стволом среди дня подойти и отжать кошелек с техникой. сдернуть-убежать — то фигня, и в Киеве могут, имхо, если на одном мизинце нести зеркалку)

а зачем в такие места вообще ходить — туристу?? ты либо местный, " с района" и тебя не трогают, либо просто не суйся туда, делать\смотреть там все равно нечего

мне интересно, например, посмотреть на жизнь местных. в некоторых странах, вроде Португалии-Испании, это достаточно колоритные места. в Мексике или Бразилии — небезопасно) путешествуют же не только на пляжах полежать или в краеведческие музеи зайти

Ничего не могу сказать по поводу Мексики и Бразилии, но в Эквадоре там, где можно «смотреть на жизнь местных» — куда безопаснее, чем, скажем, в центре Гуаякиля. У местных индейцев до сих пор воровство считается тяжчайшим преступлением, за которое раньше отрубали руку, а сейчас могут выгнать из комунны (и непонятно, что хуже — для их мира).

ну и в какой-нибудь Мексике-Бразилии вроде для этого можно и не заходить далеко — а прямо в центре. (правда инфа не проверена лично))

можно по незнанию случайно зайти в мутный райончик

интересно! слышал что Аргентина самая «европеизированная» из южноамериканских стран и относительно благополучная (но и дорогая). но в принципе в любом крупном городе есть свои престижные районы и «гетто» .
вот пожалуйста, Лейпциг, центр Европы и самый криминальный район в Германии: technolirik.livejournal.com/127963.html

я тоже такое слышала про Аргентину, но не была лично, поэтому «подписываться» не буду.

Очень рекомендую посмотреть Буэнос-Айрос и Мендозу (сами были там). Еще говорят классная Сальта и San Carlos de Bariloche (абсолютно разные между собой). Патагония вообще неописуема красива www.google.ca/...​gC&biw=1470&bih=953&dpr=2

Sur de Chile тоже прекрасен

Патагония — точно в моем списке. Как раз собиралась туда поехать перед тем, как мне предложили работу)) теперь буру отпуск в основном когда я в Украине. В любом случае — спасибо за совет!

Мексиканцы произошли от мая, перуанцы от инков, Аргентинцы (и уругвайцы) произошли от белых людей сошедших с кораблей. Имеющихся негров они слили еще на парагвайских войнах в районе 1815, а индейцев (почти всех) — вырезали. Так и живут своим белым испано-итальянским социализмом :)

Могу дать ссылку на интересное чтиво про жизнь в Аргентине.

Буэнос-Айрос местами весьма криминогенный, но за пару недель жизни там у нас было все в порядке. В хороших районах — супер. В средний районах на каждом углу стоит полицейский. В плохих — полицейский в бронике рядом с простреленными остановками и только на главных улицах.

В безопасном Чили у нас уперли кошелек и телефон в первые 2 часа пребывания в Сантьяго де Чили (сами лопухи). У всех друзей кто пробовал жить в Чили тоже что-то уперли весьма быстро.

В Пуконе (Араукания, Юг чили) все спокойно и безопасно. У каждого дома ружье и все очень вежливые :)

Другие страны ЛА посмотреть не успели, но все они менее безопасные Чили и Аргетины на сколько я читал.

спасибо за исторический экскурс, действительно в Аргентине негров почти нет. а еще была волна эмиграции белых европейцев в Южную Америку примерно в годы 2-й мировой войны и после нее. в Бразилии и Аргентине достаточно много поляков и украинцев (не чистокровных конечно а тех кто в статистике заявил о своем происхождении)

встречал несколько наследственных (в 3м колене) украинцев в Аргентине. До Бразилии не доехал. Читал, что очень много немцев иммигрировало в Аргентину в районе 2й мировой.

На юге Чили много Немецко-Австрийской и (неожиданно) Хорватской иммиграции. Им южно-чилийские горы и климат пришлись по вкусу. Подозреваю, что и в Аргентине их должно быть много именно на юге страны.

про Чілі — це наслідки правління Піночета?
а про Уругвай є думка? а то чув багато хорошого — цікаво, наскільки це правда

Фиг его знает, но там реально Европа и даже больше. В аэропортах нет проверок практически, когда такое видишь, офигеваешь. Непуганые люди.

ходят слухи, что то ли Уругвай, то ли Парагвай — рай на земле, как Германия, только латинская. Красиво-богато-дорого. Не знаю, не была. Если поеду — обязательно напишу об этом статью :)

Парагвай да, дешево, не очень опасно, нет негров, но страна бедная. Пофигизм, дешевая еда. Есть немецкие поселения, да. Немного похоже на украинскую деревню.

немцы есть на юге Бразилии (слышал от бывавших людей), на юге Чили (видел сам). Где-то в Аргентине и Уругвае тоже есть (слышал).

в Аргетине есть около 300К потомственных украинцев (читал). Когда были в Аргентине, все кто узнавал, что мы из Украины, говорили что знают кого-то у кого предки из Украины. + встретили двух человек у которых деды/бабы с Украины.

ох, сожалею, но, походу, вас куда-то не туда завезли, возможно, в Каракас, но это неточно...

А если серьезно: «в центре города на каждом перекрестке стоят автоматчики, охраняющие туристов» — полная ерунда, спасибо, поржала, пока шла по улице и читала с телефона, возможно, поэтому и не заметила «автоматчиков». Как, собсвенно, не замечала их последние 5.5 лет, нигде )))
Пойду расскажу друзьям, поищем вместе )))

Продолжайте смеяться, но вооруженная туристическая полиция стоит на КАЖДОМ перекрестке в центре Кито.

c7.alamy.com/...​l-police-quito-KM9HYP.jpg

Практически каждый дом обтянут либо электрическим забором, либо колючей проволокой. На следующем фото, не тюрьма и не частная вилла. Это обычный 5-ти этажный жилой дом на два подъезда в самом центре Кито. Наверное, это потому, что в Кито безопасно.

www.pizzatravel.com.ua/uploads/2014/20274.jpg

Хотя количество убийств на 100000 снижается из года в год и сейчас Эквадор уже наравне с Украиной.

cuencahighlife.com/...​ds/2016/12/chl-murder.jpg

Но это статистика по всей стране, Кито же остается очень опасным городом. Кто-то может себе представить электрические заборы вокруг жилых домов в центре Киева?

Когда я ездил в Украину, меня вызвал к себе на разговор офицер по безопасности в компании и начал такую дичь рассказывать про Украину, что у меня волосы на спине дыбом стояли — один в один — Сомали. Даже предложили, если поездка на пару дней, обеспечить охраной. Я просто плакал %)

Ради эксперимента, погуляйте по центру Киева разговаривая громко на английском со своим спутником, можно еще зеркалочку через плечо повесить. Мы делали такой эксперимент. Конечно, раз на раз не приходится, но больше я такого делать не буду.

Это удивительный факт, но многие считают Киев безопасным потому что с ними самими здесь ничего не случалось. Точно так же и девушка из статьи считает Кито безопасным, потому что у нее пока не было проблем. Но электрические заборы говорят как раз об обратном.

с зеркалкой на мизинце можно разве что в Норвегии гулять)

ой, я когда с шефом — здоровым мужиком из Техаса — ездила в Украину, то тоже от него наслушалась по дороге )) поржала)) а потом с трудом на самолет усадила, так хорошо зашло :))

За Германию напугаете?

Велосипед (пристегнутый, естессна) украли на второй день после покупки. Но в целом, по статистике, в Германии в 12 раз меньше убийств на 100000 жителей, чем в Украине, так что довольно безопасно, несмотря на многие громкие случаи.

Хотя количество убийств на 100000 снижается из года в год и сейчас Эквадор уже наравне с Украиной.

cuencahighlife.com/...​ds/2016/12/chl-murder.jpg

2015 год? немного вроде как 3 года назад. ну и вроде как статистика не такая уж пугающая, учитывая, что страна Южной Америки, и Колумбия и пр рядом

Кстати, Колумбия не такая уж и страшная, я ее всю проехала, на автобусах, пару раз даже ьыла сама. Показательный случай: вечером ехали с гулек в убере (который нам, к слову, вызвал случайный знакомый с тусовки), выпал телефон из кармана. На следующий день водитель из убера связался со «знакомым», тот потратил время нашел нас в соцсетях, связался, узнал, где мы остановились, дал адрес водителю, котоый нам благополучно привез телефон — бесплатно. А у кого-то велики в Германии воруют ))

Именно. Особенно веселят люди, ставящие рядом в одном предложении слова «Безопасность» и «Европа» без более точной гео-привязки. Моего одноклассника, нехилого телосложения под 120кг, гоп-стопнули в пяти минутах ходьбы от центрального вокзала в Риме двое черных. Он даже отбивался, но опыт победил. Европа очень разная, где-то норм, а кое-где печальненько.

Наверное, это потому, что в Кито безопасно.

Наверное, потому и стало плюс/минус безопасно, так как принимаются меры. Хотя жить в таком воплощении безопасности — удовольствие, конечно, не для каждого.

Не хочу вас расстраивать, но это — вот те самые индейцы, которые не дают ступид гринго потеряться )) У меня тоже есть где-то такая фотография — как у девушки: я у них спросила, как из центра добраться до экватора, на что получила милую беседу, несколько вариантов маршрутов (на английском), а так же буклет с перечнем всех культурных событий в городе на ближайший месяц. И стояли они не на «КАЖДОМ» перекрестке, а в пределах нескольких кварталов исторического центра. В коммерческом центре, где я живу и работаю, как и большинство грингос, есть только регулировщики: эти да, на каждом перекрестке следят за тем, чтоб не скапливался траффик. Это была прекрасная идея (нынешний президент убрал этих улыбчивых англоязычных «защитников»): если вы спросите обычного эквадорца «как пройти\добраться» или банальное «а что это», а эквадорец ответа знать не будет — он вам скажет любую чепуху вместо того, чтоб признаться, что не знает. Поэтому единственный достоверный ответ вы получите у таких вот товарищей.

Ну а про заборы я уже писала несколько раз — ниже.

Вообще, безусловно, ощущение безопасности — очень индивидуальное. Например, когда я была в Перу (не в Лиме\Куско, а на пляжах в северной части побережья), мне там было настолько некомфортно, что вместо запланированной недели я там была всего 2 ночи. И бы

Я очень сожалею, что Кито вызвал у вас такие ощущения.

Забыл про колючую проволоку под током на заборах и битое стекло там же. Это не гопники с ДВРЗ вам.

меня особо впечатлили заборы с битым стеклом в благополучном Аликанте, Испания. Точно такое-же битое стекло как внутри районов в Шри-Ланке и Непале, которые гораздо беднее Испании.

Надо выбирать Север — на Севере почти-везде безопасно, кроме России и плохих районов. Теплый климат располагает к безделью и нетрудовым доходам :)

Хорошо, что вы не тут )))

Оптимизм слишком дорого обходится.

А як там жити якщо не знаєш іспанської?

Если с английским проблем нет, то испанский выучить несложно: в среде носителей, тем более, эквадорский испанский очень clear. Я году на 2-3 свободно могла выйти купить хлеб ))

Я году на 2-3 свободно могла выйти купить хлеб ))

два роки без хліба! жах ! :)

Там еще гречки нет, если что. В Сантьяго правда продается в немецких магазинах и дорого.

A морепродукты и рыба есть?

Местные угорают по сырам. В Чили еще есть морепродукты какие хочешь (свежие).

Дешевле грибов)))

Недавно в одном из злачных мест тихоокеанского побережья мексиканец далеко за полночь на прекрасном английском объяснил, что те, кто знает славянские языки, прекрасно говорят на испанском со временем и при желании прокачать этот язык — даже обосновал это с точки зрения лингвистики и особенностей произношения у двух групп языков (славянские и романские) и, естественно, привел примеры из жизни, которые, будучи носителями того же русского (конечно, носители были женского пола — Диего/Хосе/Игнасио всегда ценят этот аспект), говорили на испанском со временем вообще практически без акцента. Так что стереотип неграмотного латиноамериканца всего лишь стереотип.

Да, испанский по структуре похож на русский, но не на английский ни разу.

Хах, я в Мексике начал пользоваться нетуристической сферой услуг (магазинами, лавочками, едальнями, ломбардами, рынками) на третьей неделе, а Вы говорите году на 2-3 :) Испанский на элементарном уровне и правда самый простой для освоения язык.

PS. Впрочем дальше, по мере углубления в литературные красоты и художества, его простота становится очень обманчивой.

Нетуристическая сфера услуг включала женщин с низким уровнем социальной ответственности?

Буэ, это как раз самое туристическое, что можно представить. К тому же, был там с подругой )

Кто же в Канкун или по борделям Гаваны ездит со своим гаремом?

Тот, кто немножко заботится о кожно-венерическом здоровье :) Наглухо отмороженным искателем приключений быть, конечно, прикольно, но не долго, со временем такой жизненный уклад утомляет.

Испанский сложнее английского намнго

наверное, из-за колючей проволоки ))

Нет, особенность языка, скажем так. По сложности ближе к русскому. Я не про бытовое грациас и буэнос ночес, а про нормальный разговорный втч бизнес. Более того, испанский он разный, например аргентиский с шипящими итд.

мы сносном изъяснялись через 1.5 месяца в Аргентине. Приехав в Чили, нам пришлось учиться понимать язык почти заново ;)

Почти тотальное непрозношение буквы «С» это страшно

Если был опыт с латынью, то испанский + португальский + итальянский даются легче.

использую курсы pimsleur и газеты мы заговорили в Аргентине на 3й день. Через месяц смогли говорить «за жизнь» с местными. Правда грамматика осталась без будущего времени :)

Mañana — мой стайл)

Юля, рад за тебя. Было интересно почитать

Спасибо)) Приезжай в гости ))

Не знаю почему, но у меня Эквадор вызвал любовь с первого взгляда. Наверное, именно по-этому:

Тут усе спокійно, стабільно, ніхто нікуди не спішить.

То, чего в жизни не хватает %)

Тут усе спокійно, стабільно, ніхто нікуди не спішить.

Да собственно как в Испании, Италии, Польше, Чехии (меньше, но все-же).

Подписаться на комментарии