Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Програміст Антон Максимчук — про роботу в IBM, труднощі легалізації в Польщі й повернення до України

[Від редакції: ми починаємо серію матеріалів про повернення в Україну. Розповімо про IT-спеціалістів, які поїхали з країни, але з різних причин повернулися. Якщо ви чи ваші знайомі мають такий досвід, напишіть на [email protected]].

Антон Максимчук — один з тисячі молодих програмістів з України, які спробували знайти своєї місце під сонцем за кордоном. Він разом із дружиною 2016 року переїхав до Вроцлава, де влаштувався працювати в місцевому відділенні ІВМ. Нині пара повернулася до України й Антон розповів в інтерв’ю DOU свою історію.

Антон з дружиною

Освіта й перший досвід роботи

Антон — типовий український програміст, який опинився в ІТ, закінчивши технічний ВНЗ України. Його альма-матер — Вінницький політехнічний університет, де він здобув освіту за фахом «Мікро- й наноелектроніка». «Якихось знань, пов’язаних з web-програмуванням, я не мав. Перші базові знання здобув від дядька — розробника Delphi Software. Учився в нього із четвертого курсу. Фактично, якби не почав розвиватися в IT, то міг би працювати на фірми, які складають плати, ремонтувати телефони чи щось подібне», — ділиться Антон.

Серед одногрупників йому першому вдалося знайти роботу після закінчення університету. 30 серпня 2014 року Антону вручили диплом, а вже 1 вересня він вийшов на роботу в ІТ-аутсорс-компанію ASPB, яка працювала з WordPress. Материнську компанію розміщено в Нідерландах, звідти й надходили завдання.

«Коли я прийшов туди, це було важко назвати компанією, адже нас було лише троє. Я конфігурував WordPress, робив tasks — це було дуже важко, і мені доводилося постійно телефонувати чи писати дядькові, щоб запитати, як це робити, як інше. Попри те, я пропрацював три місяці, одержавши по триста доларів США, що на той час було дуже й дуже непоганим заробітком».

Потім Антон пішов працювати до WebSoftGroup, яка також розміщувалася у Вінниці. Компанія працювала з країнами СНД. Він зізнається, що одержував менші гроші за свою роботу, але йому подобалося там працювати: «Це були хлопці одного віку й одного професійного рівня зі мною. Це була компашка із сорока осіб, які сиділи у двокімнатній квартирі в одній з багатоповерхівок Вінниці й день і ніч „клепали“ сайти для замовників з колишнього Радянського Союзу. Найважливіше, що я здобув, працюючи там, — це досвід. Я робив різне: верстав сайти, працював як із front end, так і з back end. Мені казали: „Будеш робити SEO-оптимізування“, я відповідав: „Так, звісно“ — і брався за будь-яку роботу».

Перші серйозні проекти

З часом справи на WebSoftGroup пішли донизу. Це був кінець 2014 — початок 2015 років — розпал військового конфлікту на Донбасі. Антон пояснює: компанія втратила левову частку своїх замовлень, долар різко зріс, а зарплатня так і залишилася досить невеликою. Ситуація змусила його шукати іншу компанію. Нею стала Sky IT Group, куди він потрапив за рекомендацією свого товариша. На той час Sky IT Group мала support-team у Вінниці, де працювало п’ять людей. Основний офіс компанії був у Нью-Йорку (США). Фірма відома тим, що збирає дані в клієнтів — Lacoste, Dolce & Gabbana, — обробляє їх і висвітлює на так званих dashboards.

«Ми одержували їхні дані щодо продажів у всьому світі, обробляли й висвітлювали в skypad. Суть нашої роботи полягала в тому, щоб нескінченний потік даних систематизувати та висвітлити так, щоб їх міг прочитати не лише бухгалтер, а й власник компанії».

«Ще працюючи в Sky IT Group, я одружився, і ми разом із дружиною Анею вирішили пожити якийсь час за кордоном. Ми думали, що там дуже круто, та й досі так думаємо. За місяць після весілля ми поїхали до Вроцлава. Чому туди? Там уже мешкали наші друзі й знайомі, і ми подумали, що так ми легше облаштуємося. До того ж Аня вступила до Вроцлавського університету, і принаймні для неї питання візи й легалізування були на деякий час закриті», — розповідає Антон.

Пошук роботи в Польщі

Антон не відразу знайшов роботу в Польщі. Два місяці йому довелося працювати віддалено на своїй попередній роботі в Україні. «Я надсилав своє резюме через LinkedIn, але згодом зауважив, що найкращий спосіб достукатися до компанії — це заповнити аплікацію в них на сайті, у розділі „Робота“. Після кількох невдалих спроб мені надійшла відповідь від ІВМ і мене запросили на співбесіду».

Співбесіда відбувалася англійською мовою. Йому видали два тести. Перший тест — на логічне мислення. Це були кілька задач, пошук об’єкта на малюнку, який відрізняється від усіх решти, асоціативний ряд та інше. Другий тест — технічний, на знання того, із чим йому доведеться працювати. Антон зізнається, що після співбесіди вже вдома зрозумів, що зробив кілька помилок у технічному завданні, і не сподівався, що одержить роботу.

«Я здивувався, коли мені надіслали offer на позицію Control Desk Administration and Maintenance (QS). Мене знову запросили на співбесіду, але вже з office manager. Тут зі мною сталася цікава ситуація: річ у тому, що в Польщі та, мабуть, у всьому світі, пропозицію зарплатні озвучують у брутто, тож, побачивши суму, яку мені запропонували, зрадів. Уже потім дізнався, що від цієї суми потрібно було відняти майже тридцять відсотків податків».

Скільки заробляють в ІВМ, корпоративна культура й труднощі адаптування

ІВМ — американська електронна корпорація, один з найбільших світових виробників усіх видів комп’ютерів і програмного забезпечення. Компанію заснували в США 1888 року. Станом на кінець 2018 року капіталізування компанії становило сто чотирнадцять мільярдів доларів США.

У Вроцлавському ІВМ, крім звичного нам розподілення програмістів на Junior, Middle й Senior, була власна система кваліфікацій — Band, яка складалася з тринадцяти позицій. Наприклад, Антонові відразу, як він погодився на пропозицію компанії, дали четвертий рівень, що дорівнювало дев’ятистам доларів США після оподаткування. З кожним новим рівнем зарплатня збільшується на 10–20%.

«Мій рівень вважався базовим, але я знав, що мої скіли дають мені змогу претендувати на кращий рівень оплати, ніж запропонований. Це також розуміли в ІВМ, але просили дати підтвердження з попередніх місць праці. Я написав своїм колегам зі Sky IT Group, але мені відповіли, що нічим допомогти не можуть. Та сама ситуація була й з іншими колишніми роботодавцями».

«З власного досвіду скажу, що у великих корпораціях, як-от ІВМ, працювати дуже важко. Мене постійно переслідувала якась незрозуміла бюрократія. Кар’єрне зростання відбувалося повільно, незалежно від моїх умінь і навичок. Там доводилося реально гарувати, а результати своїх старань я зміг відчути зовсім не скоро», — каже Антон.

З першого робочого дня він намагався спілкуватися польською, щоб вивчити мову й обвикнутися серед місцевих. Він зізнається, що рівень його польської був реально слабким і коли він заговорював з місцевими, вони підсміювалися над його вимовою й акцентом.

Відділення ІВМ у Вроцлаві спеціалізувалося на global support. Компанія має продукт, який продавали іншим ІТ-компаніям, а у Вроцлаві його підтримували. Антон каже, що це була технічна робота, але вона йому подобалася: «Це велика корпорація, усе нове, курси для працівників, team buildings. Тут я познайомився з ITIL (Information Technology Infrastructure Library), і це мені знадобилося на теперішній роботі».

Польський офіс IBM

Життя й побут у Вроцлаві

«Коли я починав працювати (жовтень 2016-го — прим. авт.), українців було небагато, але із часом їх ставало дедалі більше. Я думаю, що це безпосередньо пов’язано із ситуацією в Україні. Наше відділення ІВМ було досить великим: кілька тисяч працівників, й із земляками я перетинався на курсах мови, які зорганізовувала моя компанія».

Спочатку Антон із дружиною жили у великому двоповерховому будинку, який винаймали з двома парами поляків. Увесь другий поверх був спальним, а перший — зона відпочинку, вітальня й кухня. «Ми мали змогу винаймати окрему кімнату, але це було невиправдано дорого. Для порівняння: орендування однієї кімнати разом з комунальними платежами в нашому будинку забирало 55% сімейного бюджету, а про окрему квартиру я взагалі мовчу».

Ні для кого не таємниця, що українців у Польщі дуже багато. Часто вони працюють на сезонних роботах, велика частка працює постійно й легально. Багато української молоді навчається в польських ВНЗ, а потім улаштовується тут на роботу. Українська громада в Польщі є найчисленнішою з-поміж громад інших країн світу. Зокрема, у Вроцлаві є Український культурний центр, українська газета, радіо й навіть аматорська футбольна команда. За словами Антона, кодний десятий мешканець міста — українець. Серед них найбільше студентів і заробітчан, дещо менше працівників ІТ-сфери.

«Мені подобалося жити в Польщі попри те, що житло тут обходилося значно дорожче, ніж в Україні. От хоч би ціни на продукти: харчі коштують десь так само, як в Україні, а то й менше. Також мені здається, що ціни на одяг дещо менші, ніж в Україні. Ну й найбільше мене вразив, принаймні того року, коли ми переїхали, значно ширший асортимент усіх споживчих товарів. Напевно, нічого й казати, що громадський транспорт, дороги й інфраструктура у Вроцлаві значно кращі, ніж в Україні», — розмірковує Антон.

Труднощі з легалізуванням у Польщі й повернення до України

Легально мешкати в Польщі можна кількома способами, й один з них — karta pobytu. Це польський аналог посвідки на проживання, який давав змогу легально перебувати в Польщі й працювати довше, ніж це передбачено безвізовим режимом. Наприклад, Аня — дружина Антона — спочатку одержала студентську візу, а після закінчення першого курсу — «карту побиту».

«Мені також її видали, але лише на вісім місяців, бо мій перший робочий контракт завершувався якраз за такий строк. Вона коштує чотириста п’ятдесят злотих і вимагає купу документів. З 2015 року, коли потік українців до Польщі істотно зріс, одержати цю карту стало важче й це забирало багато часу — понад рік. Свою наступну карту я чекав півтора року, однак, так і не одержав і мусив виїхати з Польщі, адже в мене завершувався строк перебування в ЄС за безвізом».

Зазначимо також, що іноземці, які чекають на «карту побиту», не можуть виїхати за межі Польщі до одержання карти. Фактично вони можуть це зробити, але назад до Польщі їх не пустять. Утім, у випадку Антона «карта побиту» — це половина проблеми. За рік в ІВМ у компанії почалися труднощі. «Спочатку почали звільнятися програмісти-поляки, а потім й іноземці: багато українців пішло за кілька місяців роботи. Вроцлавському офісу зменшили бюджет — ці речі ми відчули на власній шкурі», — пояснює Антон.

«Я із самого початку намагався покращити свої позиції в компанії, контактував з менеджером, але компанія мене не чула. Почав шукати іншу роботу, спочатку в Польщі. Знову спробував контактувати через Linkedin і через сайти польських ІТ-компаній. Шукав пропозиції у Вроцлаві, потім в інших містах з можливістю переїхати. Тоді я ще намагався легалізуватися в країні, одержавши «карту побиту».

Антон каже, що одержував пропозиції від місцевих ІТ-компаній, але неквапливість поляків його насторожувала. Наприклад, деякі компанії, які відгукувалися на його резюме, могли тижнями листуватися, не запрошуючи його на співбесіду.

«Збігав строк мого перебування в зоні Шенгену. Конкретики від поляків я не бачив і був змушений повернутися до України, де й знайшов вакансію ServiceNow Developer у вінницькому офісі Playtika. Мене запросили на співбесіду, ще коли я був у Вроцлаві. Тоді зі мною сталася цікава історія. Коли повертався додому, дивився відеотранслювання футбольного матчу, де грали іспанська „Севілья“ й ще якась команда. На футболках „Севільї“ я побачив спонсора Playtika й подумав, що це знак :)».

Н̶е̶Дружній Вроцлав

Покинути спокійне життя в далеко не останній за рівнем життя країні Європейського Союзу й повернутися до України — рішення не з простих. Утім, Антон каже, що рано чи пізно це мало статися: «Мені здається, що ми з дружиною чужі в цьому середовищі, і, хоча умови проживання там реально набагато кращі, побутове спілкування та стосунки з людьми не будуть такими, як удома. Наприклад, мої спроби спілкуватися з місцевими польською: вони часто кпили з моєї вимови, було таке відчуття, що тебе сприймають як недорозвинутого. Або ситуація з „картами побиту“: за словами наших колег, які переїхали до 2014 року, такого довгого очікування не було ніколи. Масла у вогонь підливали повідомлення . У таких випадках думаєш не про комфортне життя, а про банальне виживання».

Чому Україна краща, і що Антон робить тепер

«Ми досі вважаємо, що жити в Європі набагато комфортніше попри те, що за це доводиться платити. Однак, крім фінансових утрат, за життя поза межами рідної країни ми розплачуємося своїми друзями й рідними. Якщо мову можна вивчити й навіть позбутися акценту, то перевезти всю родину майже нереально. Нам подобається подорожувати Європою, і ми й далі будемо туди їздити, але тут, удома, у Вінниці, ми можемо спробувати змінити ситуацію, наприклад, голосувати на виборах та зробити свій вибір», — розповідає Антон.

Нині він ServiceNow Developer у Playtika. Йому подобається, що в компанії працюють натхненні люди, які мотивують одне одного. «На відміну від ІВМ, де ти почувався мурахою у великому колективі, такі маленькі компанії згуртовані й командні, і це створює позитивну атмосферу в колективі».

Ким бачить себе за десять років, Антон не знає, однак упевнений, що його робота буде пов’язаною з ІТ і буде в Україні.

Все про українське ІТ в телеграмі — підписуйтеся на канал DOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті




Найкращі коментарі пропустити

Ха! С зарплатой $900 во Вроцлаве кому угодно быстро захочется назад.

800 евро это очень мало денег во вроцлаве, а если еще и на двоих то это за чертой бедности. это ниже чем 2 минималки

TLDR
Парень в розовых очках уехал в Европу, выгреб реальной жизни, вернулся.
The end.

Да, Украина хороша пока у тебя нет детей. Мы в Польше с ребенком вообще не испытывали дискомфорта в перемещении, в отличии от постоянной боли в Украине. Я уже молчу про качества воздуха и общего уровня шума в городах.

Большое спасибо за то что поделился своим опытом.
Работа.
Мы тоже переехали 3 года назад. Ехал я сразу на место в одной аутсорсинговой компании, правда пока делал визу, место у клиента пропало и я потом на лавке просидел полгода. Проработав там 2 года(за то время пару клиентов поменялось) и понимая, что делать там нечего, я нашел компанию, где работать очень хорошо и приятно. Но это все дела житейские, компании они и в Африке компании: кому везет попасть сразу на хороший вариант, кому всю жизнь нужно проработать по галерам и в конце просто создать свою. На зп не жалуюсь, если что-то не устраивало, то шел к HR-ам. Они что-то колдовали и моя зп росла :) В нынешней компании все довольно четко расписано. Пересмотр — раз в год. Если заслуживаешь — ты свое получишь.
Жилье.
Первый месяц мы жили на корпо квартире, а потом сняли небольшую квартирку, которую «достроили» сзади дома владельцы. Стоило это около 400 долл. Сейчас мы переехали в квартиру побольше и платим соответственно больше.
Документы.
Жене повезло, у нее бабушка полька, поэтому получила карту на 10 лет. Я же в отличии от автора подписал бессрочный контракт, поэтому получил карту на 3 года. Получил ее сравнительно быстро (приехал в апреле, в сентебре уже получил на руки). Сейчас она заканчивается, и боюсь в этот раз будет все не так быстро, но будем «штурмовать и терроризировать» urząd, чтоб они нас не забывали :)
Язык.
Сначала было очень тяжело, первые 2 недели не воспринимал польский на слух, то есть меня на улице спрашивали который час (а звучит, если разобраться очень похоже на украинский), я просто смотрел как истукан, не понимая, что от меня хотят. Через месяц по приезду мы начали ходить на польский, который устраивала фирма. Учительница из Беларуси, но учила она нас с самого начала говорить правильно (закончила филфак в том же Вроцлаве и уже живет тут лет 15), возможно именно поэтому от поляков я слышу только комплименты и за 3 года я на удивление встретил неприязнь лишь однажды: от молодого инвалида, который выгуливал собаку в 2 часа ночи.
Переезд.
Он дался довольно сложно. У нас в отличии от автора, знакомых в Польше не было. Жена очень стрессовала, плакала и просилась домой. Особенно по началу, когда мы пары слов связать не могли, она даже в магазин боялась пойти. Я менее эмоциональный человек, поэтому кроме недостатка социализации (напомню, первые полгода я сидела на лавке, то есть даже на работе у меня не было общения), я чувствовал себя нормально — наслаждался благами цивилизации, возможностью поехать в тот же день в Германию, Чехию по соседству. Со временем мы адаптировались, хотя ностальгия не давала покоя. Но хватало приехать на недельку у родным, как мы сразу же хотели обратно. Положение в стране, в городе, на улице просто один сплошной стресс. Домой (так мы уже называем Вроцлав) хотелось в первый же день приезда. Старые друзья обзавелись семьями, детьми и просто не имеют времени на тебя, поэтому не всегда старый друг лучше новых двух. В Польше мы поначалу общались с «нашими», но не долго. Часто «наши» айтишники, по приезду за границу начинают зазвездиваться и ты понимаешь, что это общение тебе не нужно. Теперь у нас в дружеском кругу беларусы (самая лучшая учительница польского :) ) и поляки.
В общем как-то так.
p.s. Как-то друг меня спросил, домой лет через 10 вернешься? Я сказал, что единственным вариантом будет лишь тот, где я стану президентом и постараюсь наладить в стране порядок. Мы посмеялись... Возможно, мне уже и не надо становиться президентом для того, чтоб появился порядок, и надеюсь скоро в Украине будет не только «весело» но и хорошо, комфортно и «тепло». А пока мы поживем в Польше.

140 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Дякую за статтю.
Взагалі IBM у Вроцлаві в більшості випадків мягко кажучи слабенький — не рекомендую, є товариші які там працювали\працюють. Багато хто думає, що IBM це рівень і успіх, а по факту все далеко не так. Взагалі їхати у Вроцлав як на мене мало сенсу — ціни високі, а зп я б не сказав що високі.

Большое спасибо за то что поделился своим опытом.
Работа.
Мы тоже переехали 3 года назад. Ехал я сразу на место в одной аутсорсинговой компании, правда пока делал визу, место у клиента пропало и я потом на лавке просидел полгода. Проработав там 2 года(за то время пару клиентов поменялось) и понимая, что делать там нечего, я нашел компанию, где работать очень хорошо и приятно. Но это все дела житейские, компании они и в Африке компании: кому везет попасть сразу на хороший вариант, кому всю жизнь нужно проработать по галерам и в конце просто создать свою. На зп не жалуюсь, если что-то не устраивало, то шел к HR-ам. Они что-то колдовали и моя зп росла :) В нынешней компании все довольно четко расписано. Пересмотр — раз в год. Если заслуживаешь — ты свое получишь.
Жилье.
Первый месяц мы жили на корпо квартире, а потом сняли небольшую квартирку, которую «достроили» сзади дома владельцы. Стоило это около 400 долл. Сейчас мы переехали в квартиру побольше и платим соответственно больше.
Документы.
Жене повезло, у нее бабушка полька, поэтому получила карту на 10 лет. Я же в отличии от автора подписал бессрочный контракт, поэтому получил карту на 3 года. Получил ее сравнительно быстро (приехал в апреле, в сентебре уже получил на руки). Сейчас она заканчивается, и боюсь в этот раз будет все не так быстро, но будем «штурмовать и терроризировать» urząd, чтоб они нас не забывали :)
Язык.
Сначала было очень тяжело, первые 2 недели не воспринимал польский на слух, то есть меня на улице спрашивали который час (а звучит, если разобраться очень похоже на украинский), я просто смотрел как истукан, не понимая, что от меня хотят. Через месяц по приезду мы начали ходить на польский, который устраивала фирма. Учительница из Беларуси, но учила она нас с самого начала говорить правильно (закончила филфак в том же Вроцлаве и уже живет тут лет 15), возможно именно поэтому от поляков я слышу только комплименты и за 3 года я на удивление встретил неприязнь лишь однажды: от молодого инвалида, который выгуливал собаку в 2 часа ночи.
Переезд.
Он дался довольно сложно. У нас в отличии от автора, знакомых в Польше не было. Жена очень стрессовала, плакала и просилась домой. Особенно по началу, когда мы пары слов связать не могли, она даже в магазин боялась пойти. Я менее эмоциональный человек, поэтому кроме недостатка социализации (напомню, первые полгода я сидела на лавке, то есть даже на работе у меня не было общения), я чувствовал себя нормально — наслаждался благами цивилизации, возможностью поехать в тот же день в Германию, Чехию по соседству. Со временем мы адаптировались, хотя ностальгия не давала покоя. Но хватало приехать на недельку у родным, как мы сразу же хотели обратно. Положение в стране, в городе, на улице просто один сплошной стресс. Домой (так мы уже называем Вроцлав) хотелось в первый же день приезда. Старые друзья обзавелись семьями, детьми и просто не имеют времени на тебя, поэтому не всегда старый друг лучше новых двух. В Польше мы поначалу общались с «нашими», но не долго. Часто «наши» айтишники, по приезду за границу начинают зазвездиваться и ты понимаешь, что это общение тебе не нужно. Теперь у нас в дружеском кругу беларусы (самая лучшая учительница польского :) ) и поляки.
В общем как-то так.
p.s. Как-то друг меня спросил, домой лет через 10 вернешься? Я сказал, что единственным вариантом будет лишь тот, где я стану президентом и постараюсь наладить в стране порядок. Мы посмеялись... Возможно, мне уже и не надо становиться президентом для того, чтоб появился порядок, и надеюсь скоро в Украине будет не только «весело» но и хорошо, комфортно и «тепло». А пока мы поживем в Польше.

Для справки:
Band 4 — это Graduate,
Band 5 — Junior,
Band 6 — Middle,
Band 7 — Senior.

Вы меня простите за этот комментарий. Но это похоже на какой-то скомканный высер. Тот, кто думает о Польше — после такого никогда туда не поедет, а зря. У меня тоже говняный польский и за 3 года он лучге не стал. Но чтоб надо мной кто-то смеялся из-за этого — никогда с этим не сталкивался. Вы смеетесь над украинским/руссками грузин или армян? Вот и поляки не смеются.
И как правильно сказали перед тем, как ехать за границу, о финансовой и социальной части старны нужно непременно узнать сначала. Я слышал, что польский IBM, несмотря на то, что это IBM — очень слаб по зарплатам. Искать хороший доход можно в нагих компаниях — в ГЛ, Циклуме, Эпаме.
С легализацией — правда катастрофа, но как только документы приняты (и есть пкчать в паспорте) можно мело пребывать на территории Польше легально и работать

Дякуємо за відгуки, 117 коментарів і тільки 1 з подякою. Прогресивноо. На жаль 1 статті не вистачило, щоб розповісти вам усе що сталося за 3 роки життя у Вроцлаві. Ми погодились поділитись деякою конкретикою з вами, Антон розповів про початкову! зарплатню в IBM, щоб люди знали і могли орієнтуватись на щось. Звичайно, що після року життя там, у нас все налагодилось, у мого чоловіка не раз підвищувалась зарплата (всіх тільки це цікавить=D), ми переїхали на іншу квартиру і відвідали 6 нових країн, деякі навіть по 2 рази. З нами не раз ставались факапи, і це не через те що ми не вміємо користуватись google))))) В статті мій чоловік виділив основні проблеми, які зачепили нас в перші місяці, кожне підвищення він вигризав, розв’язував найбільше задач в тімі, працював над цими ж задачами вдома, після роботи. АЛЕ кожен бачить те, що хоче і я теж побачила — чоловіків, що гірше жінок, перерахують чужі гроші, розкажуть як треба було робити і де шукати роботу))))) Добре, що у всіх аккаунти з власними фото і справжніми прізвищами, і у нас є можливість побачити, як же виглядають ці цікаві люди, що не вміють уважно читати, аналізувати, бути терплячими....Вони випадково не називаються хейтерами?)))

Hanna Maksymchuk, вы сами говорите, что в статье упущено достаточно много важных моментов. Неудевительно что читатели многого не поняли. Не все обладают даром телепатии.
Не совсем понятно, почему так дорого стоила комната в доме, где жило еще три пары. За такие деньги можно снять кавалерку...

Так, звичайно, Вам краще знати. А ми приїхали восени коли всі кавалерки з нормальними умовами були зайняті і знайти щось було дуже важко. А Ви все ж і надалі роздаєте поради, можна було і те і се. Так ведіть якийсь блог, щоб люди знали що знімати і коли.

А где ж он сам? Отправил жинку регить новый аккаунт?)

Очень интересно! Спасибо за статью!Может, через пару лет опять куда-то переедете.

Нм разу в Польше никто не смеялся над моим корявым польским. Просто тебе попались плохие люди, а они есть в каждой нации и в каждой стране

народ якщо хтось має конструктивний комент, особливо якщо у Вас я досвід життя за кордоном, you’re welcome!
якщо дуже хочеться просто «сирнути» то закрийте цю вкладку свого браузера, дякую!

Антоне, на майбутнє — якщо захочете ще раз поїхати за кордон, то почитайте інформацію щодо перебування іноземців в тій країні, куди поїдете, про особливості працевлаштування. Перед отриманням пропозиції поцікавтесь серднім розміром винагородження в галузі, й орієнтуйтесь на цю інформацію. Якщо запропонований термін контракту буде незручним для легалізації — скажіть про це працедавцю й попросить змінити термін контракту. Працедавці, зазвичай, йдуть назустріч в цьому питанні. Й ще — світ клином не зійшовся на якимсь працедавці, якщо пропозиція не пасує — відхиляйте її.

винагородження

Канадська українська якась, чи шо;)

дєкую) недарма коли приїзжаю в Україну — мені діти кажуть що у мене акцент :)

Так Антон, на майбутнє — якщо захочете ще публікувати статті на ДОУ, то будьте готові до того, що 99 % коментів будуть ті самі «сируни», або відвертий спам.

Максим Вы что мягко говоря неадекватный ну или странный (жаль грубо выражаться тут нельзя, я бы назвал конкретное слово) ?!?! Playtika маленькая компания ??? На Вас после таких выражений нормально смотрят в Playtika )))))))) Вы просто сейчас чутка попустили компанию Playtika. Капец «Повернення», да с такой ЗП (исходя из коминтариев) Вас по сути выперли от туда с закидоном «не нравится ЗП и условая, езжай куда хош, ещё пучок желающих найдем».

красава Дима! чим кого я попустив? зрвнюючи 350к і 5к працівників це просто статистика; по друге ви всі тут рахуєте зп на основі окладу який я отримав на 2му році роботи в IT і вас не смущає що пройшло ще 3 роки, чи ви думаєте що я майже 3 роки сидів там і нив що як все фогово! я мав нереально крутий досвід в IBM, я за ці 3 роки був топ перформером в тімі, чим я пишаюсь, пройшовся по бендам верх, коли звільнявся мене не хотіли відпускати;
А на тему «повернення» вплинуло багато факторів не усі є в цій статті.
Я просто взяв плюси і мінуси і порівняв — все.

Антон, ідея статті не погана, але її подача ну якось дуже не якось. Просто після того як її прочитаєш, складаються дуже цікаві враження...

річ у тому, що в Польщі та, мабуть, у всьому світі, пропозицію зарплатні озвучують у брутто

facepalm.jpg

В Естонії вони обговорюються в нетто, бо сумма з податками не має практичного сенсу.

сенс еще какой есть, потому что ЗП брутто для всех одинаковая, а нетто — вещь непостоянная и индивидуальная . разные скидки налогоплательщикам, виды контрактов , особенности начисления подоходного налога по месяцам (у нас он считается прогрессивно с начала года, поэтому суммы нетто приходящие на карточку будут разные по месяцам ). + есть еще ФОПы, они могут что-то списывать на расходы бизнеса и получать на руки в итоге больше, при равной ЗП гросс

Це я до того, що не у всьому світі так. В Естонії система оподаткування дуже проста, тому можна майже завжди оперувати нетто-сумами.

Тоже это бросилось в глаза. Начиная искать работу в другой стране как-то недальновидно было даже не попытаться погуглить какие-то базовые вещи заранее)

Чекаєм на статті типу: «річ у тому, що в Польщі треба за хату платити самому, їжу купувати. Дома у Вінниці я у мамки жив, все ОК було».

Пздц трактористи пішли...

IBM GDS в Вроцлаві — це перш за все «operational support, not development»
Треба було мучити SILa — Service Infrastructure Leader, по нашому Project Manager, що мрієш про SAP, Linux Adminstration, DBA, VMWare, BlueMix — місцевий Amazon AWS.
Взагалі дивно. Минулий рік що в IBM, що в Oracle, був роком заборони зовнішнього найму. Люди йшли, а наймати нових було заборонено. Головне було проявити бажання — і тебе з нуля вчили на будь-яку роль. Так. в мою попередню команду на роль Junior Oracle DBA взяли нудьгуючу секретутку.. Її ментор півроку вчив її основам з нуля.

Якщо ж програмування — ваше все. то слід подаватись в IBM Research & Development Center в Кракові. Ось такі пироги...

Работал за копейки в Виннице.
Поехал в Польшу, тоже на копейки
Понял, что никому не нужен
Вернулся

TLDR
Парень в розовых очках уехал в Европу, выгреб реальной жизни, вернулся.
The end.

Парень уехал июнем, попал в не самую хорошую фирму, вообще не разбирался с тем что происходило (да хотя-бы налоги) и как результат — выгреб.

А у него ведь был целый гугл что-бы найти что нужно.

Петр хочет заявить, что читает мануалы перед тем как. )))
Силен.

Конечно.

Потому и выбрал при одинаковой ЗП между Латвией и Польшей — Польшу.
Хотя-бы потому-что в Латвии мне «не светила» Голубая Карта ЕС.

что там отличается в части голубой карты?

«там» хрен получишь без ВО :-)

Петр у нас гуру иммиграционного/трудового законодательства в Польше. он в некоторых вопросах разбирается лучше, чем работники государственных служб (реально восхищаюсь!)

вою наступну карту я чекав півтора року, однак, так і не одержав і мусив виїхати з Польщі, адже в мене завершувався строк перебування в ЄС за безвізом«.
Зазначимо також, що іноземці, які чекають на «карту побиту», не можуть виїхати за межі Польщі до одержання карти. Фактично вони можуть це зробити, але назад до Польщі їх не пустять.

Два вранья подряд.

1. Пребывать мог и дальше т.к. дело и дальше шло в рассмотрении.
2. Впустят, если у тебя есть виза/действующая карта/дни безвиза.

Пребывать мог и дальше т.к. дело и дальше шло в рассмотрении.

А вот такой кейс: если у автора срочный контракт, и его действие заканчивалось в период, когда дело рассматривалось?

Надо смотреть в причину — почему срочный, почему до этой даты итд.
+ ну закончился ну и фиг с ним — просто не можешь дальше работать. Но пребывать-то можешь.

Карту делают что-бы ты мог работать на этой работе.

> 2 — адже в мене завершувався строк перебування в ЄС за безвізом".

Вот только в действие вступает/вступила статья 108 закона об иностранцах.
И именно потому выезжать — не надо было (т.е. не обязательно).

В такому випадку йдеться в Wydział Spraw Cudzoziemców і вони в паспорті ставлять печатку яка дозволяє перебувати на території країни до остаточного рішення. Мінус, що не можна виїжджати в інші країни Європи і з цією печаткою вас не пустять в Польщу з України, тому треба сидіти на місці і чекати.

Ну, печать это просто документ «да, он действительно подал полный пакет документов». Но пребывание легальное от самого факта подачи документов.

т.е. наличие печати желательно, очень, но не обязательно.

тут згоден, видно місандерстендінг з автором

кем ОП работал, чет я не понял

було таке відчуття, що тебе сприймають як недорозвинутого.

....

Непонятно, жена бросила университет?

800 евро это очень мало денег во вроцлаве, а если еще и на двоих то это за чертой бедности. это ниже чем 2 минималки

На двоих трудно. Но если на одного человека то хватает. 300 евро Кавалерка + 150 Покушать.
Парень тупанул, в Польше есть «targi pracy» + кроме Вро есть Познань, Краков, Варшава....
Сразу видно, не гуглил....

Тут зі мною сталася цікава ситуація: річ у тому, що в Польщі та, мабуть, у всьому світі, пропозицію зарплатні озвучують у брутто, тож, побачивши суму, яку мені запропонували, зрадів. Уже потім дізнався, що від цієї суми потрібно було відняти майже тридцять відсотків
податків

и так во всем)

ну да но так бывает просто по неопытности по опытности например я когда-то первый раз услышав сумму таки да зная что всё «брутто» таки реально заржал простите чем видимо таки реально обидел следователей но точно не скажу я не проверял ))

30% налогов такой ставки в Польше нет . Есть 18% (до 85К в год) и 32% (свыше , но только на долю суммы этого лимита). Например чел зарабатывает 95K, он заплатит подоходный 85K*0,18 + 10K*0,32 = 18,5K. Я сильно сомневаюсь что специалист саппорта младшего уровня зарабатывает больше 85K, поэтому у него скорее всего 18%.

Люди называют соц. страх «налогами» (абсолютно не понятно почему, наверное потому-что не понимают что это их деньги. Они никуда не делись. Но прямо сейчас недоступны)

Если говорить про налоги — у меня налогов за последний год было 6%, а «налогов» (т.е. налоги + соц. страх) — 24.5%.

абсолютно не понятно почему, наверное потому-что не понимают что это их деньги. Они никуда не делись. Но прямо сейчас недоступны

img.wiocha.pl/...​a105a4b8f7191d433d7f2.jpg

Ну, у нас будут пенсии.

Да, но тебе не вернут отчисления в ZUS, если ты решишь, например, вернуться или переехать в Канаду.

А мне и не надо — я их и так получаю назад через Kosianikowe, 500+ (на 2-х, «скоро на экранах») + я пользуюсь больничными + больницами. т.е. я с государством на 0-м балансе по сути.

Да, Украина хороша пока у тебя нет детей. Мы в Польше с ребенком вообще не испытывали дискомфорта в перемещении, в отличии от постоянной боли в Украине. Я уже молчу про качества воздуха и общего уровня шума в городах.

У меня двое и нормально) В Днепре тоже не нравилось качество воздуха — взял переехал в другое место. Все решаемо.

Я уже молчу про качества воздуха

Хе-хе, зимовавшие в Кракове думаю имеют что сказать по этому поводу

и не только в Кракове. В Варшаве зимой тоже постоянные смоги

Хорошее замечание. Если открыть карту смога зимой — красные все крупные города, включая даже Гданськ, где всю зиму ветра дуют и вроде как должны сдувать смог

мои коллеги в прошлом году ездили спасаться от Варшавского смога какраз таки в Гданьск :)

Не надо тут на Гданьск. Красных 2-3 дня за всю зиму, это когда Краков был Фиолетово-смертельный

Повністю підтримую. Живемо в Кракові, і цю цілу зиму провели в Гданську. На фоні Польші Гданськ це Альпи що стосується повітря. Там є місця і окремі дні коли дещо гірше, але скажу так — найгірші дні в Гданську зимою це такі, на які зимою в Кракові дивишся як на я подарунок долі і хочеш щоб таким був кожен день опалювального сезону. Шкода. Якби не цей фатальний мінус, то я б вважав Краків майже раєм на землі. Навіть поживши в Бостоні і ще кількох локаціях в США. Кожному своє звісно, смаки різні, лише особиста думка.

ну кто же признается что «вляпался». У них там и не пукают, а чисто благоухают!

в Кракове аццкий смог :-( . но то что для детей куча всего хорошего (в том числе бесплатного), соглашусь

Кого штрафуют то? Того, кто ждет или тех, кто это делает?)

Тех кто решения выносит.

Первую ждал 2 месяца решение (01-03.2016).
Вторую вот с 01 жду, 11.05 — истекает продление по ст. 36 КПА. + знаю что решение ушло на подпись.

Ой, сегодня пришла СМС «Идите и забирайте».

Бумагу пока-что...

Я бумагу получил в ноябре прошлого года (подавался в июне, но в августе доносил Dodatek 1, он где-то потерялся :( и непонятно на каком этапе), а смс о пластике получил в конце декабря.

Это где такие решалы эффективные? :) Вроцлав? Дайте контакт.

Это где такие решалы эффективные?

:-D Без решал.

Вроцлав

Краков.

Кстати говоря: проект от 19.04, 26.04 уже забрал из уженда решение.

Значит в Кракове более менее нормальный уженд. Во Вроцлаве чтобы за год уложиться, то надо оперативно начинать судиться, сразу после того как истекает срок, положенный по закону. Ну и после децизии карту 3-4 месяца ждать уже.

у меня рекорд 2,5 месяца 3 года назад

Мало того, что в процедуре ожидания новой карты страну покидать не надо, можно продолжать работать в той же компании на той же должности.

Можно даже не только работу, а вообще сменить само основание для выдачи.

Менять само заявление в процессе ожидания — не проблема. Но нигде не видел чтобы можно было менять работу. В законе написано, что во время ожидания нового решения можно работать «в той же компании на той же должности».

что во время ожидания нового решения можно работать "в той же компании

Это речь про то что дает само заявление. Но в этом и прикол польского законодательства: оно аддитивное по правам трудоустройства: есть право от статьи А, от статьи Б, В и Г — выбираешь по какой сам.

Но нигде не видел чтобы можно было менять работу.

Ну так приносится к делу сразу новое oświadczenie/zezwolenie na pracę и вот уже работаешь на нового.

К безвизу отношения — 0.

И да и нет. Дело в том, что пребывание «на печати» (когда нет действующей карты/визы Д) — «сжигает» дни безвиза. И потом, получив карту (после 1.5-то лет!), нужно 90 дней не ездить по Шенгену — иначе будет нарушение (но не факт что словят, но при следующей подаче — инспектор может вникнуть).

Петре, шо кого «зжигає»? Ви де такого начитались: на сторінці «українці в Польщі» на ФБ?

Нет. Во вполне офф. источниках:

strazgraniczna.pl/...​ody-tzw-stampile-mog.html

> W obliczeniach długości pobytu krótkoterminowego, na terytorium państw członkowskich nie uwzględnia się wyłącznie okresów pobytu dozwolonych na mocy zezwolenia na pobyt lub wizy długoterminowej.

Пребывание „на печати” — не относится к пребыванию на визе Д/ВНЖ.

Петре, ну так попередній абзац на цій же сторінці і в уставі визначає умови, за яких абзац, який цитуєте ви — вступає в силу.
Якшо коротко — склавши документи і отоимавши печатку не треба перетинати кордон Польщі, і можна далі перебувати та працювати, як ніби попередній дозвіл і не закінчувався.
Кажу зі свого 9-річного досвіду.

Всё правильно. Вы видимо меня не правильно поняли.

Смысл в том, что пребывая на одной лишь печати больше чем 90 дней — не имеешь дней что-бы пересечь границу в рамках безвиза. Есть миф что «печать останавливает безвиз» т.е. что дни не считаются.

як ніби попередній дозвіл і не закінчувався.

Да, но не пересекать границу ;-)

Аааа. Ви говорили про той, як раз таки, випадок, коли хтось виїхав, маючи печатку + біометричний пасрорт, а потім повернувся?
Якшо так, тоді ви маєте рацію і я прошу вибачення за наїзд :)

нужно 90 дней не ездить по Шенгену — иначе будет нарушение

Не согласен. У вас есть карта и на её основе вы едете в другие страны ЕС.

на её основе

Да, это все хорошо.

Но если ты на печати пробыл 90 дней — твои дни краткосрочного пребывания использованы.
А значит это, на практике, что что-бы быть легально в других странах Шенгена (отличной от той что выдала карту) — нужно иметь дни краткосрочного пребывания.

Законодательно это выглядит так:
Долговременное пребывание — пребывания в стране которая выдала визы Д/карты ВНЖ иностранцу не из ЕС.
Краткосрочное пребывание — все остальное («печати воеводы», визы С, безвиз, с картой страны А в стране Б, итд.).

А есть ссылка на закон, чтобы прочесть об этом более подробно?

В Шенгенском кодексе разжевано не пишут, но вот ссылка на оный:
eur-lex.europa.eu/...​6R0399&from=PL#d1e582-1-1

Точную формулировку с утра ща не найду, но она где-то такая «в дни краткосрочного пребывания не включаются периоды пребывания на основании : — визы Д в стране что ее выдала — ВНЖ в стране что его выдала».

Но проще почитать сайты пограничных служб Шенгена, там обычно более разжеванно.

тут згоден, видно місандерстенд з автором

«була власна система кваліфікацій — bende, яка складалася з тринадцяти позицій». Припускаю що правильно Band, по аналогії з східними єдиноборствами. На P&G теж така система. Бенди видають за рівень посади, щось типу як грейди в нас.

дякую, виправили на Band.

Ха! С зарплатой $900 во Вроцлаве кому угодно быстро захочется назад.

900$ — возможно. Только на аренду и питание хватит.
А вот при 1500 чистыми — уже вполне может быть что и нет.

Да потому что в Германии будешь чувствовать себя еще более «чужим» чем в польше.
Я сам переехал в Амстердам пол года назад почти но думаю возвращаться, «культурный фит» дает о себе знать очень сильно и затеняет большое количество «европейского комфорта»

Я пробув в Амстері 3 роки і все одно повернувся :). Деякий час «кльово», потім «звичайно», а потім «та хай їм грець цім лісапедам, якшо нормально побалакать ні з ким»... Але це, звісно, дуже індивідуально — деякі знайомці почуваються пречудово.

Согласен, Украина большая

Я жив у Харлемі — дуже приємне місто. Та ще й столиця Голандії ;)

в Берлине не чувствуешь себя чужим потому что здесь всего половина своих Берлинских. остальные понаехи
некоторые правда уверяют что Берлин с Германий роднит только похожий язык

Так и в Амстердаме приезжие одни

Да потому что в Германии будешь чувствовать себя еще более «чужим» чем в польше.

я не чувствую )) хотя и не собираюсь ))

Живу півроку в Австрії, назад не рве, навпаки, коли буваю в Україні — рве на захід.

я бы не стала так обобщать «немцев», люди разные и ситуация в каждой земле своя.

Это такой тип людей, с меня коллеги не ржали, объясняли, я переспрашивал и тд и тп. Поляки, вполне вменяемые в этом плане, если работаешь не на автобазе.))

А можно подробнее о переходном периоде от WordPress к IBM?
Просто такое впечатление, что сначала настраивал SEO, а потом пошел работать в IBM...

Control Desk Administration and Maintenance

Пошёл, но кем? Это вообще работа к программированию имеет отношение?

хто взагалі такий Cloud Desk Administation i ServiceNow Developer? і чому на цих посадах люди з досвідом роботи в ІТ 5 років заробляють 800 баксів?

звідки інфа про 800баксів?

ServiceNow это система ввода и обработки заявок на техсаппорт через веб приложение. Подозреваю что это работа что-то вроде админа 1С

а потом пошел работать в IBM...

вы немножко путает вы там в своих аутсорсах привыкли к тому что вам сливают только чисто техническую работу прямо скажем «настоящую по программированию» а тот же ж ибм это реальная такая корпорация совершенно классического образца и у них работы всякой «офисной» реально завались а в польще у них реально офис читай «продуктовая компания» (к) (тм) а не как в Родине «голимый оутсорс на галерах» ))

ЗЫ: более того там ещё и куча «продуктовой работы программистом» типа перекладывать бомажки из одной коробки в другую ну да бомажки формано электронные ну а что скажем RUP и скажем новый проект запускается и по проекту полтора года «проектирование» кода писать ни-ни а документация вообще-то уже есть потому что «продукту» уже десятки лет и вот целые отделы сидят и «пишут документация» читай «перекладывают их кварк-пресс в какой-нибудь конфлюенс» да ещё и ежедневные «стендапы» по поводу устраивают ну потому что компания же ж идёт в ногу со временем правда? ))

ммм, все такое вкусное, не то что в голимойгалере

вот зря галеры кроют, как раз в галерах больше чистого программирования. а в «продуктовых» компаниях часто навешивают доп.обязанности — предрелизное тестирование, саппорт со звонками долбаными от клиентов в праздничный /выходной день. от контракторов же галерных требуется только кодить и коммитить . потому что в прод.компании ты (не лично ты, а вся твоя команда) является «овнером» того что вы накодили. а в галере — нет.

від WordPress до IBM пройшло 1.5 роки на іншій конторі з іншим стеком технологій

Вот там-то и было самое интересное

Нам подобається подорожувати Європою, і ми й далі будемо туди їздити

Ух какие мы оптимисты. )))

ми можемо спробувати змінити ситуацію, наприклад, прийти на виборчу дільницю 31 березня та зробити свій вибір

Видимо не слишком удалось. Надеюсь в IBM для него придержат место. :)

Нині він ServiceNow Developer у Playtika

Норм вроде. Вернуться и пилить казИно вместо IBM. Наверняка стоило того. :)

Та вообще весь месяц какой-то неудачный. :)

вместо IBM

никогда не было и вот опять (к) (тм) выше уже на тему написал )) то что толпа народу работает на сборочном заводе LG в польще вовсе не значит что они имеют какое-то отношение к тому «вместо LG» который через 100500 левых прокладок делает аутсорс в Родину ))

Підписатись на коментарі